Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 707/289/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:; визнання права власності.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 31.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 01.08.2025.
Дата набрання законної сили: 02.07.2025
Номер судового провадження: 61-1783ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		02 липня 2025 року 
		м. Київ 
		 
		справа № 707/289/22 
		провадження № 61-1783св24 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду: 
		судді-доповідача - Петрова Є. В., 
		суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Пророка В. В., Ситнік О. М., 
		 
		учасники справи: 
		позивач -  ОСОБА_1 , 
		відповідач - Департамент освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, 
		 
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , на постанову Черкаського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року у складі колегії суддів Василенко Л. І., Бородійчука В. Г., Новікова О. М. у справі за позовом  ОСОБА_1 до Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна, 
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог 
		 
		У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, у якому просив визнати за ним право власності на будинок відпочинку літ. «1А-1», загальною площею 92,6 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . 
		 
		Свої вимоги  ОСОБА_1 мотивував тим, що він є власником житлової будівлі літ. «1А-1», розташованої на АДРЕСА_1 , загальною площею 92,6 кв. м, про що до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно внесено запис № 33152136, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1910767471249. 
		 
		З метою реалізації права на набуття у користування земельної ділянки для обслуговування будинку 09 грудня 2021 року позивач звернувся до відповідача як землекористувача із заявами про надання згоди на поділ земельної ділянки та про укладення договору користування земельною ділянкою. 
		 
		Департамент освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради листами                   від 13 грудня 2021 року № 2187-12-4/1 та № 2188-12-4/1 відмовив у задоволенні заяв позивача, зазначивши підставою втрату оригіналу свідоцтва про право власності, а також те, що відомості із Державного реєстру права власності на нерухоме майно не є достатнім підтвердженням права власності. Крім того, відповідач зазначив, що під час виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 22 травня             2012 року у справі № 13/5026/746/2012 з примусового стягнення з Обслуговуючого кооперативу «Дніпро-2003» (далі - ОК «Дніпро-2003») на користь фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_3 реалізовано майно боржника у вигляді                        66 (шістдесяти шести) дерев`яно-щитових будиночків. 
		 
		Позивач зазначав, що Соснівський районний суд міста Черкаси постановою                       від 29 листопада 2012 року у справі № 2а-490/12 за позовом Черкаської міської ради до Виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради, третя особа - ОК «Дніпро-2003», скасував та визнав недійсним рішення виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради від 26 травня 2010 року № 76, яким надано дозвіл ОК «Дніпро-2003» на оформлення права власності на комплекс будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . 
		 
		Черкаський районний суд Черкаської області рішенням від 07 травня 2014 року у справі № 707/376/14 за позовом Черкаської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг Групп» (далі - ТОВ «Укрспецторг Групп»), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ,    ОСОБА_20 ,   ОСОБА_21 ,   ОСОБА_22 ,   ОСОБА_23 ,   ОСОБА_24 ,   ОСОБА_25 ,   ОСОБА_26 ,   ОСОБА_27 ,   ОСОБА_28 ,   ОСОБА_29 ,   ОСОБА_30 ,   ОСОБА_31 ,   ОСОБА_32 ,   ОСОБА_33 ,   ОСОБА_34 ,   ОСОБА_35 ,   ОСОБА_36 ,   ОСОБА_37 ,   ОСОБА_38 ,   ОСОБА_39 ,   ОСОБА_40 ,   ОСОБА_41 ,   ОСОБА_42 ,   ОСОБА_43 ,   ОСОБА_44 ,   ОСОБА_45 ,   ОСОБА_46 ,   ОСОБА_47 ,   ОСОБА_48 ,   ОСОБА_49 ,   ОСОБА_50 ,   ОСОБА_51 ,   ОСОБА_52 ,   ОСОБА_53 ,   ОСОБА_54 ,   ОСОБА_55 ,   ОСОБА_56 , треті особи: ОК «Дніпро-2003», Черкаська філія ТОВ «Укрспецторг Групп», Відділ державної виконавчої служби Черкаського районного управління юстиції, Департамент освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, визнав недійсними прилюдні торги, проведені 05 жовтня 2012 року на підставі договору від 18 вересня 2012 року № 24-0100/12 про надання послуг з організації і проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, та скасував свідоцтва від 17 жовтня 2012 року, якими посвідчено право власності на майно, що розташоване на АДРЕСА_1 , за громадянами, які брали участь у торгах. 
		 
		Позивач вказував, що він не був учасником справи № 707/376/14-ц про визнання недійсними прилюдних торгів та свідоцтв про право власності, а судове рішення у згаданій справі не містить посилань щодо будинку під літ. «1А-1». 
		 
		ОСОБА_1 вважав, що навіть за наявності у нього оригіналу свідоцтва про право власності на будинок відпочинку літ. «1А-1», зміст відповідей відповідача у листах від 13 грудня 2021 року № 2187-12-4/1 та № 2188-12-4/1 вказує, що департамент не визнає його права на нерухоме майно, а мотиви відмови в указаних листах, на думку позивача, є безпідставними. 
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій 
		 
		Черкаський районний суд Черкаської області у складі судді Смоляра А. О. рішенням   від 04 липня 2023 року позов задовольнив. 
		 
		Визнав за ОСОБА_1 право власності на об`єкт нерухомого майна - будинок відпочинку літ. «1А-1» з мансардою, загальною площею 92,6 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . 
		 
		Стягнув із Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 017,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн. 
		 
		Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що під час розгляду справи позивач надав докази того, що він є законним власником будинку відпочинку літ. «1А-1» з мансардою, загальною площею 92,6 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: технічний паспорт № 362, виданий 17 серпня 2018 року ФОП ОСОБА_57 ; свідоцтво про право власності №  НОМЕР_1 , видане 17 жовтня 2012 року державним нотаріусом Черкаської районної державної нотаріальної контори Дмитренко Д. М.; довідки ОК «Дніпро-2003» від 16 серпня 2018 року та від 07 жовтня 2018 року. 
		 
		Натомість Департамент освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради не довів, що будинок відпочинку літ. «1А-1» входив до складу майнового комплексу бази відпочинку вчителів. Також не надано доказів того, що відповідач чи Черкаська міська рада здійснювали будівництво спірного будинку. 
		 
		На підставі викладеного суд дійшов висновку, що будинок відпочинку літ. «1А-1» не перебував у власності відповідача чи Черкаської міської ради та не належав до об`єктів комунального майна. Отже, наявність чи відсутність у свідоцтві про право власності №  НОМЕР_1 , виданому 17 жовтня 2012 року державним нотаріусом Черкаської районної державної нотаріальної контори Дмитренко Д. М., неправдивих відомостей не може порушувати прав відповідача чи територіальної громади. 
		 
		Надані позивачем документи для державної реєстрації права власності на момент їх подання надавали можливість встановити набуття ним речового права на спірне нерухоме майно, оскільки державний реєстратор не встановив суперечностей між заявленим позивачем правом на будинок відпочинку на  АДРЕСА_1 та зареєстрованими за відповідачем чи Черкаською міською радою речовими правами на нерухоме майно за цією ж адресою. 
		 
		Отже, державна реєстрація права власності позивача на спірний будинок проведена відповідно до вимог чинного на той час законодавства. 
		 
		Суд першої інстанції зауважив, що у разі якщо відповідач вважає себе власником чи законним користувачем спірного майна, а саме майно таким, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Черкаси в особі Черкаської міської ради, то він має право захисти свої права шляхом пред`явлення віндикаційного позову з підстав надання ОСОБА_1 для державної реєстрації прав документів, які не дають змоги встановити набуття речових прав на нерухоме майно. Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14 грудня           2023 року у справі № 707/3238/21 за позовом першого заступник керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської міської ради і Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності, державної реєстрації права з одночасним припиненням відповідного речового права. 
		 
		На момент розгляду цієї справи відсутнє рішення, яке набрало законної сили, про витребування від ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Черкаси в собі Черкаської міської ради спірного будинку. Відповідач також не скористався правом заявити зустрічний позов про витребування майна на підставі статей 387 і 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). 
		 
		Таким чином, відповідач не довів та не спростував презумпцію права власності позивача на спірний будинок чи незаконність його набуття. 
		 
		Оскільки між сторонами продовжує існувати спір, відповідач продовжує не визнавати за позивачем право власності на будинок відпочинку літ. «1А-1», що унеможливлює реалізацію позивачем права на користування земельною ділянкою, то позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. 
		 
		Черкаський апеляційний суд постановою від 21 грудня 2023 року апеляційну скаргу Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради задовольнив. 
		 
		Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 04 липня 2023 року скасував і ухвалив нове рішення про відмову у позові. 
		 
		Вирішив питання про розподіл судових витрат. 
		 
		Апеляційний суд мотивував постанову тим, що, звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що він є власником будинку відпочинку    літ. «1А-1», проте відповідач як землекористувач не визнає за ним право власності на спірне нерухоме майно. При цьому позивач доводив, що він побудував спірний будинок у 1989 році, про що зазначено у виготовлених на його замовлення технічних паспортах. 
		 
		Державна реєстрація не є способом набуття права власності, а лише становить засіб підтвердження фактів набуття речових прав на нерухоме майно. 
		 
		Індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягали проходженню процедури прийняття в експлуатацію. 
		 
		Державна реєстрація нерухомого майна в сільській місцевості у період до 05 серпня 1992 року не проводилася, тому документами, що підтверджують право позивача на спірний будинок можуть бути довідки виконавчого комітету відповідної місцевої ради, виписки з погосподарської книги відповідної місцевої ради щодо належності будинку, рішення про оформлення права власності громадян на будинки, технічні паспорти на будівлі, документи про відведення у встановленому порядку земельних ділянок під забудову тощо, що відповідало чинному на той час законодавству. 
		 
		Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації. 
		 
		Враховуючи зазначене, до предмета доказування у цій справі належали обставини щодо часу будівництва садового будинку (будинку відпочинку) та оформлення на нього технічного паспорта, якщо відповідне будівництво закінчено до 05 серпня 1992 року. 
		 
		Намагаючись довести, що спірний будинок відпочинку побудований у 1989 році чи до 1991 року, позивач надав на підтвердження будівництва ним цього будинку докази, датовані 2010-2015 роками, що може свідчити лише про проведення ремонтних робіт чи реконструкції, а не первинного будівництва об`єкта нерухомості. 
		 
		Крім того, на підтвердження права власності ОСОБА_1 не надав до суду доказів належності йому спірного майна на час завершення його будівництва чи доказів його придбання у визначеному законом порядку. 
		 
		Зважаючи на те, що позивач не довів у встановленому законом порядку факт приналежності йому на праві власності спірного майна, то відсутні правові підстави для визнання за ним права власності на будинок відпочинку у судовому порядку. 
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги 
		 
		У лютому 2024 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року, а рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 04 липня 2023 року залишити в силі. 
		 
		На обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України      (далі - ЦПК України), заявник вказав, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15, у постановах Великої Палати Верховного Суду                від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 та у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 920/615/16, від 03 червня 2020 року у справі № 161/12422/17. 
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 мотивував тим, що апеляційний суд не спростував належним чином обставин, встановлених судом першої інстанції, тобто фактично необґрунтовано переоцінив докази, які були оцінені з урахуванням обставин, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень. 
		 
		Відповідач не надав матеріалів інвентаризаційної справи (технічних паспортів) на комплекс будівель, розташованих на АДРЕСА_1 , з яких можна було б встановити, що будинок відпочинку позивача входить до складу комплексу будівель бази відпочинку вчителів, що складається з 66 частин об`єктів нерухомого майна та був переданий в оперативне управління Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради. 
		 
		Оскільки у 1995 році управлінню освіти було видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, то дозволи на здійснення будівельних робіт щодо будинків бази відпочинку не надавались, адже земельна ділянка не відводилася для цих потреб. 
		 
		Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Це правило за аналогією закону має застосовуватися не тільки у випадках, коли власник втратив документ, який засвідчує його право власності, а й у випадках, коли наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно, але лише за умови, що право на майно не зареєстроване за іншою особою. 
		 
		Надані позивачем документи для державної реєстрації права власності на момент їх подання надавали можливість встановити набуття ним речового права на спірне нерухоме майно, оскільки державний реєстратор не встановив суперечностей між заявленим позивачем правом на будинок відпочинку на АДРЕСА_1 та зареєстрованими за відповідачем чи Черкаською міською радою речовими правами на нерухоме майно за цією ж адресою. 
		 
		Аргументи інших учасників справи 
		 
		У березні 2024 року Департамент освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити цю скаргу без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, ухваленою відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який перевірив їх та спростував відповідними висновками. 
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції 
		 
		Верховний Суд ухвалою від 19 лютого 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі з метою забезпечення єдності судової практики щодо питання належності відповідача за заявленими позовними вимогами та витребував її матеріали з Черкаського районного суду Черкаської області. 
		 
		21 березня 2024 року справу № 707/289/22 передано до Верховного Суду. 
		 
		Верховний Суд ухвалою від 26 травня 2025 року призначив справу до судового розгляду. 
		 
		Фактичні обставини, з`ясовані судами 
		 
		Міська база відпочинку вчителів на АДРЕСА_1 створена у 1969 році на підставі рішення Виконавчого комітету Черкаської міської Ради депутатів трудящих від 07 травня 1969 року. 
		 
		Рішенням Черкаського обласного виконавчого комітету від 10 червня 1980 року № 358 Черкаському обкому профспілки працівників освіти за рахунок земель управління захисних споруд на Кременчуцькому водосховищі Черкаського району відведено земельну ділянку, площею 1,67 га, під базу відпочинку вчителів (том 1, а. с. 93). 
		 
		Рішенням Черкаської обласної Ради народних депутатів від 28 жовтня 1994 року «Про вилучення і надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб» Відділу освіти виконавчого комітету Черкаської міської ради надано під базу відпочинку земельну ділянку, площею 1,67 га, у межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району (том 1, а. с. 95). 
		 
		Розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації від 14 вересня             1995 року № 47-р Управлінню освіти Черкаського міського виконавчого комітету виділено земельну ділянку для забезпечення потреб бази відпочинку вчителів (том 1, а. с. 94). 
		 
		На підставі Державного акта на право постійного користування землею від 02 вересня 1995 року серії ЧР, № 17-68, Управлінню освіти Черкаського міського виконавчого комітету Черкаською районною Радою народних депутатів Черкаського району Черкаської області надано у постійне користування земельну ділянку, площею 1,67 га, в межах згідно з планом землекористування для бази відпочинку вчителів (том 1, а. с. 96, 97). 
		 
		Наказом Відділу освіти виконавчого комітету Черкаської міської Ради народних депутатів від 19 травня 1995 року затверджено положення про міську базу відпочинку вчителів. Майно бази відпочинку належало до комунальної власності міста Черкаси і складалося із 54 літніх будинків та господарських споруд, що перебували на балансах загальноосвітніх закладів (том 1, а. с. 108). 
		 
		01 червня 2003 року між Завідуючим міським управлінням освіти міста Черкаси, що діяв на підставі положення, та Головою правління Громадського об`єднання «Дачний кооператив - Дніпро», що діяв на підставі статуту, укладено договір про спільну діяльність, за умовами якого сторони зобов`язуються шляхом об`єднання майна та зусиль спільно діяти в сфері утримання та експлуатації бази відпочинку, що знаходиться на балансі міського управління освіти міста Черкаси, для досягнення таких спільних господарських цілей: створення належних санітарних гігієнічних умов для відпочиваючих, проведення ремонтів будиночків та утримання території, монтаж та експлуатація електромереж, водопостачання тощо (том 1, а. с. 108). 
		 
		Рішенням Черкаської міської ради від 26 червня 2003 року «Про перелік об`єктів права міської комунальної власності та уповноважених органів, яким вони передаються в оперативне управління» Управлінню освіти Черкаського міського виконавчого комітету передано в оперативне управління комплекс будівель на АДРЕСА_1 , які перебувають у власності Черкаської міської ради (том 1, а. с. 106). 
		 
		26 червня 2010 року Виконавчий комітет Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області прийняв рішення № 76 «Про надання дозволу обслуговуючому кооперативу «Дніпро-2003» на оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна». На підставі цього рішення видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 25 лютого 2011 року серії НОМЕР_2 , відповідно до якого ОК «Дніпро-2003» є власником комплексу нерухомого майна бази відпочинку вчителів за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 117). 
		 
		На підставі зазначеного свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 , Комунальне підприємство «Черкаське обласне бюро технічної інвентаризації» 25 лютого 2011 року зареєструвало за ОК «Дніпро-2003» право приватної власності на комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав від 25 лютого 2011 року № 29132593. 
		 
		Соснівський районний суд міста Черкаси постановою від 17 вересня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду                     від 19 травня 2011 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України                       від 18 січня 2012 року, у справі № 2а-2584/10 (провадження № К/9991/34858/11) позов Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради до Виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області про скасування рішення та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно задовольнив частково. Визнав незаконним і скасував рішення Виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради від 29 травня 2005 року № 128 «Про надання дозволу на оформлення права власності на нерухоме майно ГО «Дачний кооператив «Дніпро». У задоволенні решти позовних вимог відмовив (том 1, а. с. 108-110). 
		 
		У справі № 2а-2584/10 (провадження № К/9991/34858/11) суди встановили, що майно бази відпочинку вчителів, що належить до комунальної власності міста Черкаси, складається із 54 літніх будинків та господарських споруд, які перебувають на балансах загальноосвітніх навчальних закладів. Виконавчий комітет Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області не врахував право користування Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради земельною ділянкою, на якій розташована база відпочинку. Крім того, договір, на підставі якого ОК «Дніпро-2003» нібито набув право власності, взагалі не передбачає перехід права власності на будинки відпочинку, його стороною є балансоутримувач нерухомого майна комунальної власності та громадське об`єднання. 
		 
		Соснівський районний суд міста Черкаси постановою від 29 листопада 2012 року у справі № 2а-490/12 позов Черкаської міської ради до Виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, третя особа - ОК «Дніпро-2003», про визнання дій протиправними, скасування рішення та свідоцтва про право власності на нерухоме майно задовольнив. Скасував рішення Виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради від 26 травня 2010 року № 76 «Про надання дозволу обслуговуючому кооперативу «Дніпро-2003» на оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна». Визнав недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 25 лютого 2011 року Виконавчим комітетом Свидівоцької сільської ради. 
		 
		Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 червня 2015 року, скасував постанову Соснівського районного суду міста Черкаси                        від 29 листопада 2012 року у справі № 2а-490/12 в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 25 лютого 2011 року Виконавчим комітетом Свидівоцької сільської ради, та закрив провадження у справі в цій частині. У решті постанову Соснівського районного суду міста Черкаси                          від 29 листопада 2012 року залишив без змін. 
		 
		Черкаський районний суд Черкаської області рішенням від 07 травня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 24 січня         2017 року та постановою Верховного Суду від 24 липня 2019 року, у справі № 707/376/14 за позовом Черкаської міської ради до ТОВ «Укрспецторг Групп», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ,    ОСОБА_20 ,   ОСОБА_21 ,   ОСОБА_22 ,   ОСОБА_23 ,   ОСОБА_24 ,   ОСОБА_25 ,   ОСОБА_26 ,   ОСОБА_27 ,   ОСОБА_28 ,   ОСОБА_29 ,   ОСОБА_30 ,   ОСОБА_31 ,   ОСОБА_32 ,   ОСОБА_33 ,   ОСОБА_34 ,   ОСОБА_35 ,   ОСОБА_36 ,   ОСОБА_37 ,   ОСОБА_38 ,   ОСОБА_39 ,   ОСОБА_40 ,   ОСОБА_41 ,   ОСОБА_42 ,   ОСОБА_43 ,   ОСОБА_44 ,   ОСОБА_45 ,   ОСОБА_46 ,   ОСОБА_47 ,   ОСОБА_48 ,   ОСОБА_49 ,   ОСОБА_50 ,   ОСОБА_51 ,   ОСОБА_52 ,   ОСОБА_53 ,   ОСОБА_54 ,   ОСОБА_55 ,   ОСОБА_56 , треті особи: ОК «Дніпро-2003», Черкаська філія ТОВ «Укрспецторг Групп», Відділ державної виконавчої служби Черкаського районного управління юстиції, Департамент освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, визнав недійсними прилюдні торги, проведені 05 жовтня 2012 року на підставі договору від 18 вересня 2012 року № 24-0100/12 про надання послуг з організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, та скасував свідоцтва від 17 жовтня 2012 року, якими посвідчено право власності на майно, що розташоване на АДРЕСА_1 , за громадянами, які брали участь у торгах (том 1, а. с. 111-121). 
		 
		При цьому у справі № 707/376/14 суди встановили, що майно бази відпочинку належало до комунальної власності міста Черкаси і складається із 66 (шістдесяти шести) літніх будиночків та господарських споруд, що перебували на балансах загальноосвітніх закладів. 
		 
		Згідно з інформацією, відображеною у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13 червня 2017 року № НВ 7105634222017 та у витязі з технічної документації про нормативно-грошову оцінку № 18-28-0.5-1304/2-17, земельна ділянка з кадастровим номером № 7124986000:04:007:0095 відноситься до земель рекреаційного призначення, вид використання - під базу відпочинку вчителів. 
		 
		Рішенням Черкаської міської ради від 12 червня 2018 року № 2-3408 «Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 26 червня 2003 року «Про перелік об`єктів права міської комунальної власності та уповноважених органів, яким вони передаються в оперативне управління» комплекс будівель на АДРЕСА_1 , які перебувають у власності Черкаської міської ради, передано в оперативне управління Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради (том 1, а. с. 133-137). 
		 
		Рішенням Черкаської міської ради від 12 червня 2018 року № 2-3419 «Про визначення балансоутримувачів комунального майна м. Черкаси» балансоутримувачем зазначеного комплексу будівель визначено Департамент освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради і комунальні заклади освіти міста (том 1, а. с. 138-144). 
		 
		Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17 травня 2023 року № 332636588 підтверджується, що майно комплексу бази відпочинку вчителів, яке складається із 51 літнього будинку та 15 господарських споруд, а загалом 66 складових частин об`єктів нерухомого майна, належить до комунальної власності територіальної громади Черкаської міської ради. 
		 
		Згідно з довідкою ОК «Дніпро-2003» від 16 серпня 2018 року ОСОБА_1 , який є дійсним членом цього кооперативу, побудував у 1989 році будинок відпочинку НОМЕР_3. Правління ОК «Дніпро-2003» не заперечує щодо набуття позивачем права власності на зазначене майно (том 1, а. с. 8). 
		 
		Відповідно до довідки ОК «Дніпро-2003» від 07 жовтня 2018 року № 44/07.09 ОСОБА_1 є дійсним членом цього кооперативу та власником нерухомого майна, визначеного Технічним паспортом на будинок відпочинку. Нерухоме майно побудоване до 1991 року та розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 7124986000:04:007:0095 за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 12). 
		 
		Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 28 січня 2022 року № 299663434 будинок відпочинку літ. «1А-1», загальною площею 92,6 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у приватній власності ОСОБА_1 із                       10 вересня 2019 року на підставі технічного паспорта, серія та номер 362, виданого          17 серпня 2018 року ФОП ОСОБА_57 ; свідоцтва про право власності            №  НОМЕР_1 , виданого 17 жовтня 2012 року державним нотаріусом Черкаської районної державної нотаріальної контори Дмитренко Д. М.; довідки № 44/07.09, виданої               07 жовтня 2018 року ОК «Дніпро-2003» (том 1, а. с. 9). 
		 
		09 грудня 2021 року ОСОБА_1 надіслав на адресу Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради заяви, в яких просив укласти договір (суперфіцій) користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7124986000:04:007:0095, площею 1,67 га, цільове признання - для будівництва і обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , без зміни цільового призначення, а також надати нотаріальну згоду на поділ вказаної ділянки на дві окремі земельні ділянки, орієнтовною площею 1,6533 га та 0,0167 га, з метою отримання позивачем у користування земельної ділянки, площею 0,0167 га (том 1, а. с. 13-16). 
		 
		Листами від 13 грудня 2021 року № 2187-12-4/1 та № 2187-12-4/1 Департамент освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради відмовив ОСОБА_1 у задоволенні зазначених заяв, вказавши, що оскільки копія витягу з Державного реєстру на нерухоме майно про реєстрацію права власності на будинок відпочинку літ. «1А-1» не є достатнім доказом підтвердження права власності, то ставиться під сумнів легітимність оформлення заявником права приватної власності на це майно. 
		 
		Зі змісту згаданих листів також відомо, що за обставинами цивільної справи № 707/376/14-ц ТОВ «Укрспецторг Групп» в особі Черкаської філії 05 жовтня 2012 року провело прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме 66 (шістдесяти шести) дерев`яно-щитових будиночків, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які були придбані відповідачами-громадянами, та на підставі яких вони отримали свідоцтва про право власності від 17 жовтня 2012 року з окремим номером та серією, що посвідчувалися державним нотаріусом Дмитренком Д. М. Серед осіб, які придбали таке майно, ОСОБА_1 та його донька незначаться (том 1, а. с. 17-22). 
		 
		Черкаський районний суд Черкаської області рішенням від 11 травня 2022 року у справі № 707/3238/21, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року, скасував рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Рацівської сільської ради Цьопи Б. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 вересня 2019 року № 48602350, на підставі якого здійснено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис за № 33152136 про право власності ОСОБА_1 на спірний будинок відпочинку літ. «1А-1» з мансардою. Скасував державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на будинок відпочинку літ. «1А-1» з одночасним припиненням за ним права власності на цей будинок відпочинку. 
		 
		Однак Верховний Суд постановою від 14 грудня 2022 року у справі № 707/3238/21 скасував рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 11 травня               2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року. У задоволенні позову першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської міської ради і Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності, державної реєстрації права з одночасним припиненням відповідного речового права відмовив з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту (том 1, а. с. 10, 11; том 2, а. с. 75-93). 
		 
		Висновком Центральної колегії Міністерства юстиції України за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 09 лютого 2023 року № СК-402-23 рекомендовано скасувати рішення від 22 лютого 2022 року № 64889307, прийняте державним реєстратором Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради Гнатиком А. М. 
		 
		Наказом Міністерства юстиції України від 15 травня 2023 року № 1877/5 задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано рішення від 22 вересня 2022 року № 64889307, прийняте державним реєстратором Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради Гнатиком А. М. 
		 
		Згідно з наданими позивачем інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17 травня 2023 року № 332637327 та № 332636588 у зазначених реєстрах наявна інформація про те, що ОСОБА_1 є власником будинку відпочинку літ. «1А-1» з мансардою, загальною площею 92,6 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , до складу якого увійшли: коридор - 4,5 кв. м; кухня - 12,7 кв. м; кімната відпочинку - 27,7 кв. м; санвузол - 3,7 кв. м; коридор - 6,1 кв. м; кладова - 2,1 кв. м; кімната відпочинку - 19,4 кв. м; кімната відпочинку - 16,4 кв. м (том 2, а. с. 138-159). 
		 
		Суди також з`ясували, що 10 березня 2015 року ОСОБА_1 звертався до голови правління ОК «Дніпро-2003» із заявою про надання дозволу на реконструкцію будиночка АДРЕСА_2 у зв`язку з непридатністю для використання (проживання) (том 1, а. с. 24). 
		 
		На підтвердження здійснення будівельних робіт ОСОБА_1 надав товарні чеки від 29 жовтня 2010 року, від 22 листопада 2010 року, від 27 листопада 2010 року, від 01 грудня 2010 року, від 05 грудня 2010 року, від 10 грудня 2010 року, від 11 грудня 2010 року, від 19 грудня 2010 року, а також видаткові накладні від 04 листопада        2010 року № РН-0000549, від 18 листопада 2010 року № 42985, від 06 грудня 2010 року № 7, від 20 серпня 2015 року, у яких вказано про придбання будівельних матеріалів (том 1, а. с. 79-84). 
		 
		Крім того, позивач долучив до матеріалів справи технічний паспорт на будинок відпочинку в ОК «Дніпро-2003», виготовлений 17 серпня 2018 року ФОП ОСОБА_58 , та технічний паспорт на садовий (дачний) будинок в ОК «Дніпро-2003», виготовлений 19 березня 2020 року ФОП ОСОБА_59 (том 1, а. с. 28-36). 
		 
		Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 
		 
		За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. 
		 
		Відповідно до пункту 1 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. 
		 
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). 
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. 
		 
		За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. 
		 
		Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції повною мірою не відповідає. 
		 
		Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. 
		 
		Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. 
		 
		Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом. 
		 
		За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. 
		 
		Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. 
		 
		Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України). 
		 
		Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. 
		 
		Відповідно до статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом. 
		 
		Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. 
		 
		Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. 
		 
		Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. 
		 
		Позивачем у такому позові може бути суб`єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи. 
		 
		За положеннями статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. 
		 
		Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. 
		 
		Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України). 
		 
		Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України). 
		 
		У статті 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги. 
		 
		За теоретичним визначенням відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. 
		 
		Згідно з частиною першою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. 
		 
		За змістом наведеної норми цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має враховувати склад осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені в ньому. 
		 
		Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. 
		 
		Таким чином, якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову. 
		 
		Належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. 
		 
		Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміну неналежного відповідача здійснюють у порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета й підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконують під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. 
		 
		Отже, належним суб`єктним складом відповідачів є склад відповідачів, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи не визнаного матеріального правовідношення. 
		 
		Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду                      від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 (провадження № 12-280гс18). 
		 
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19) зазначила, що відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Це правило за аналогією закону має застосовуватися не тільки у випадках, коли власник втратив документ, який засвідчує його право власності, а й у випадках, коли наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно (зокрема тоді, коли з документа вбачається право власності особи, але не випливає однозначно, що майно є саме нерухомістю), але лише за умови, що право на майно не зареєстроване за іншою особою. Якщо така реєстрація здійснена, то належним способом захисту є віндикаційний позов, а не позов про визнання права власності. 
		 
		У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу, що правомірне розміщення на земельній ділянці одного власника об`єкта рухомого майна (зокрема, малої архітектурної форми) іншого власника, наприклад, на умовах оренди, не обмежує прав власника після того, як строк користування землею власника рухомого майна закінчиться (зокрема, після закінчення строку договору оренди). Натомість знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі у цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином, і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі. Отже, за позовом про визнання права власності на будівлю, споруду, право на яку ні за ким не зареєстроване, належним відповідачем є власник земельної ділянки, на якій така будівля, споруда розташована. 
		 
		Відповідно до частин першої та другої статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону. 
		 
		У постанові від 24 липня 2019 року у справі № 707/376/14-ц (провадження                      № 61-24459св18) за позовом Черкаської міської ради до ТОВ «Укрспецторг Групп», п`ятдесяти трьох фізичних осіб про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізаціїарештованого нерухомого майна, а саме 66 (шістдесяти шести) дерев`яно-щитових будиночків, тобто об`єктів нерухомого майна бази відпочинку вчителів, які належать до комунальної власності міста Черкаси та розташовані на земельній ділянці, площею 1,67 га, за адресою: АДРЕСА_1 , Верховний Суд установив, що відповідно до розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 14 вересня 1995 року Управлінню освіти Черкаського міського виконавчого комітету виданий чинний державний акт на право постійного користування землею, площею 1,67 га, для розміщення бази відпочинку, яка фактично була предметом продажу. Крім того, це майно було створене у 1969 році на підставі рішення Виконавчого комітету Черкаської міської Ради депутатів трудящих  від 07 травня 1969 року. Відповідно до наказу Відділу освіти Виконавчого комітету Черкаської міської Ради народних депутатів від 19 травня 1995 року затверджено положення про міську базу відпочинку вчителів, майно якої належало до комунальної власності міста і складалося із 54 літніх будинків та господарських споруд, які перебували на балансах загальноосвітніх закладів, загальною балансовою вартістю 157 300,00 грн. Отже, на прилюдних торгах здійснено продаж нерухомого майна, зведеного на земельній ділянці Черкаської міської ради. 
		 
		Тобто спірний будинок відпочинку літ. «1А-1», власником якого себе вважає позивач, розташований на території бази відпочинку вчителів, на земельній ділянці, яка належить до земель комунальної власності, тобто належить територіальній громаді міста Черкаси в особі Черкаської міської ради та перебуває у постійному користуванні Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради. 
		 
		Отже, належним відповідачем за позовом про визнання права власності на спірний будинок відпочинку є Черкаська міська рада. 
		 
		За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18)). 
		 
		У справі, що переглядається, відповідачем має бути саме Черкаська міська рада як власник земельної ділянки під спірним об`єктом нерухомості. З огляду на те, що позивач пред`явив позов до неналежного відповідача (Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради), то в позові про визнання права власності слід відмовити саме з цих підстав. 
		 
		Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду                      від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19). 
		 
		Зважаючи на викладене, Верховний Суд вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову, однак не може погодитися із наведеними цим судом мотивами для такої відмови, у зв`язку з чим оскаржуване судове рішення належить змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. 
		 
		Верховний Суд не вдається до оцінки й аналізу доводів касаційної скарги, які стосуються суті спору, оскільки позивач не позбавлений права на звернення до суду з позовом до належного відповідача з правильно визначеним суб`єктним складом учасників справи відповідно до сформульованих позовних вимог та довести ті обставини, на які він, зокрема посилався у позовній заяві. 
		 
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги 
		 
		Відповідно до частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. 
		 
		Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, то оскаржувану постанову апеляційного суду в частині наведених цим судом мотивів (підстав) для відмови у задоволенні позову необхідно змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а в резолютивній частині - залишити без змін. 
		 
		Щодо судових витрат 
		 
		Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. 
		 
		Оскільки оскаржуване судове рішення змінено тільки в частині наведених апеляційним судом мотивів для відмови в задоволенні позову, то судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом цієї справи в суді касаційної інстанції, покладаються на заявника. 
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду 
		 
		ПОСТАНОВИВ: 
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , задовольнити частково. 
		 
		Постанову Черкаського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а в резолютивній частині щодо відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна - залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		Суддя-доповідач   Є. В. Петров   СуддіА. І. Грушицький    І. В. Литвиненко    В. В. Пророк    О. М. Ситнік

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...