Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/32604/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про спонукання виконати або припинити певні дії.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 31.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 01.08.2025.
Дата набрання законної сили: 30.07.2025
Номер судового провадження: 61-4835ск25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 липня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 686/32604/23
		провадження № 61-4835 св 25
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Лідовця Р. А., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 , 
		відповідачі: перша Хмельницька державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 , Хмельницька міська рада,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 вересня 2024 року у складі судді Колієва С. А. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 січня 2025 року у складі колегії суддів: Талалай О. І. Корніюк А. П., П`єнти І. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.              Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до першої Хмельницької державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 , Хмельницької міської ради про встановлення факту незаконної зміни адреси місцезнаходження майна, зобов`язання внести зміни до правовстановлюючих документів та до державного реєстру реєстрації прав на нерухоме майно.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 16 травня 2007 року його батько - ОСОБА_3 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0, 0871 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
		Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 07 жовтня 2010 року у цивільній справі затверджено мирову угоду про розподіл домоволодіння                                   по АДРЕСА_1 між його батьком ОСОБА_3                                           та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на таких умовах: власністю ОСОБА_4 і ОСОБА_5 є 49 % домоволодіння, що складається з приміщень: коридору 3, 9 кв. м, житлової кімнати 15, 6 кв. м, кімнати 11, 8 кв. м, кухні 11,1 кв. м; визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_6 право власності на хлів літ. Б; визнано за ОСОБА_3 право власності на 4, 25 % домоволодіння, яке належить ОСОБА_4 як обов`язкова доля у спадковому майні матері, за компенсацію якої ОСОБА_3 отримає у власність хлів літ. Б, який знаходиться на його земельній ділянці; власністю ОСОБА_3 в домоволодінні є приміщення: коридор 2-2 розміром 5, 10 кв. м, кухня 2-3 розміром 13, 8 кв. м, житлова кімната 2-4 розміром 10, 3 кв. м, житлова кімната 2-5 розміром 14, 8 кв. м та добудови, прийняті в експлуатацію рішенням Хмельницької міської ради від 10 вересня 2008 року № 1076, до зазначеної частини будинку відносяться хлів літ. В та огорожа. У 2010 році Хмельницьке бюро технічної інвентаризації на підставі вказаного судового рішення здійснило державну реєстрацію на об`єкт нерухомості. 
		У листопаді 2011 року батько ОСОБА_3 відчужив йому на підставі договорів дарування 30/100 частин від належних йому 51/100 частин домоволодіння та 1/2 частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . 
		У березні 2021 року ОСОБА_3 помер. 
		Вказує, що він є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті батька. Однак нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 21/100 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 з посиланням на зміну адреси цього майна в частині, власником якої є відповідач ОСОБА_2 . Так, при видачі відповідачу свідоцтв від 16 серпня 2018 року про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 і ОСОБА_5 нотаріус допустила технічну помилку, вказавши у свідоцтвах місцезнаходження спадкового будинку -                                          АДРЕСА_1 замість АДРЕСА_1 . При зазначенні цієї адреси нотаріус керувалася не документом, який посвідчує право власності на нерухоме майно, а довідкою Хмельницького бюро технічної інвентаризації, яка була видана на підставі довідки головного архітектора від 15 червня 2009 року про зміну поштової адреси будинку. 
		Вказує, що наслідок допущених помилок він позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину після смерті свого батька ОСОБА_3 на частину будинковолодіння та зареєструвати своє право власності на це майно.
		 
		Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд: 
		- встановити факт незаконної зміни адреси місця знаходження будинку                                                  в АДРЕСА_1 на АДРЕСА_2 ;
		- зобов`язати першу Хмельницьку держану нотаріальну контору внести зміни в свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видані ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , зазначивши місцезнаходження спадкового будинку:                          АДРЕСА_1 ; 
		- внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в частині реєстрації виданих свідоцтв про право на спадщину за заповітом на ім`я ОСОБА_2 , зазначивши адресу місцезнаходження спадкового будинку: АДРЕСА_1 .
		 
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій 
		 
		Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області 
		від 04 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 08 січня 2025 року, у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що позивач просить суд зобов`язати внести зміни у видані ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , до спадкування після смерті яких він не закликався та спадкоємцем яких не являється.  
		З огляду на встановлені у справі обставини суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту незаконної зміни адреси місцезнаходження спадкового майна, зобов`язання внести зміни у видані відповідачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом і в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно в частині реєстрації права власності  ОСОБА_2 на частину спадкового майна не є належним способом захисту порушеного права. Водночас позивач не позбавлений можливості звернутися до суду за захистом свого права шляхом визнання за ним права власності на спірне майно в порядку спадкування.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		08 квітня 2025 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_7 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 вересня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 січня 2025 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
		 
		Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 369/8687/22, що передбачають вимоги пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
		 
		Також вважає, що відсутній висновок Верховного Суду, щодо питання застосування норм права щодо зобов`язання внесення змін до правовстановлюючих документів у подібних правовідносинах, що передбачають вимоги пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 686/32604/23, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
		 
		У червні 2025 року матеріали цивільної справи № 686/32604/23 надійшли до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. 
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційна скарга  ОСОБА_1 мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про обрання ним неналежного способу захисту порушених прав, оскільки відновити порушені права, окрім як через звернення до суду з позовом про встановлення факту незаконної зміни адреси місцезнаходження спадкового майна, зобов`язання внести зміни до правовстановлюючих документів та до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, іншої можливості немає. 
		Вказує, що незаконна зміна адреси спадкового майна несе для нього негативні наслідки, оскільки позбавляє можливості оформити спадщину на частину домоволодіння, яке фактично знаходиться по АДРЕСА_1 . Водночас встановлення відповідного факту захищає його порушені права та гарантує їх відновлення.
		 
		Відзив на касаційну скаргу не надійшов. 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 07 жовтня 2010 року скасовано рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про встановлення порядку володіння, користування житловим будинком та надвірними будівлями, припинення права власності на частину будинку, стягнення грошової компенсації вартості частини будинку, провадження у справі закрито.
		 
		Цією ж ухвалою визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на таких умовах:
		- власністю та у користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є 49 % домоволодіння, що складається з приміщень: коридору 3, 9 кв. м, житлових кімнат 15, 6 кв. м                                         та 11, 8 кв. м, кухні 11, 1 кв. м, всього по дому - 49 кв. м;
		- визнано право власності за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на хлів Б, що знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває у їхньому користуванні; 
		- визнано за ОСОБА_3 право власності на 4, 25 % домоволодіння, яке належить ОСОБА_4 як обов`язкова доля в спадковому майні матері, спадкове майно складає 25, 5 % домоволодіння станом на день відкриття спадщини, оскільки частка є незначною, виділити її реально неможливо і знаходиться вона на земельній ділянці, що належить на праві власності на землю ОСОБА_3 ; 
		- ОСОБА_4 за компенсацію 4, 25 % обов`язкової долі отримує у власність хлів Б, який знаходиться на його земельній ділянці. Межі користування земельними ділянками встановлені та погоджені сторонами планом меж земельної ділянки згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 від 16 травня 2007 року; 
		- власністю ОСОБА_3 в домоволодінні є приміщення: коридор 2-2 розміром                    5, 10 кв. м, кухня 2-3 розміром 13, 8 кв. м, житлова кімната 2-4 розміром 10, 3 кв. м, житлова кімната 2-5 розміром 14, 8 кв. м та добудови, прийняті в експлуатацію рішенням Хмельницької міської ради від 10 вересня 2008 року № 1076. До зазначеної частини будинковолодіння відноситься хлів В та огорожа.
		 
		На підставі ухвали апеляційного суду Хмельницької області від 07 жовтня 2010 року Хмельницьке бюро технічної інвентаризації 04 листопада 2010 року зареєструвало за ОСОБА_3 право власності на 425/10000 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , про що видано витяг про державну реєстрацію речових прав № 27885490.
		 
		Згідно з витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 15 вересня 2011 року № 31318848, за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на 49/200 частин, за ОСОБА_4 - на 49/200 частин, за ОСОБА_3 - на 51/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 167).
		 
		Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 018854 від 16 травня 2007 року, власником земельної ділянки, площею 0, 0871 га, кадастровий номер 68101000:20:002:0064, яка розташована за адресою:                                         АДРЕСА_1 , є ОСОБА_3 (а. с. 156).
		 
		Відповідно до договору дарування, посвідченого 18 листопада 2011 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Грищук О. В.,                                 ОСОБА_3 подарував ОСОБА_1 30/100 частин домоволодіння, загальною площею 159, 5 кв. м, житловою площею 106, 7 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане домолодіння розташоване на земельній ділянці, площею 0, 0871 га, кадастровий номер 6810100000:20:002:0064 (а. с. 6-7).
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. За заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Терлич О. Л. відкрила спадкову справу № 42-2021.
		 
		Листом від 11 грудня 2022 року № 205/02-14 приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Терлич О. Л. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька, посилаючись на те, що при підготовці документів для видачі свідоцтва про право на спадщину у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було виявлено, що 16 серпня 2018 року державний нотаріус першої державної нотаріальної контори видала свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім`я ОСОБА_2 на 49/100 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та зареєструвала право власності відповідача на цей об`єкт нерухомого майна. Оскільки житловий будинок зареєстровано за помилковою адресою: АДРЕСА_1 , нотаріус відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 21/100 частку житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . 
		 
		Відповідно до довідки Управління архітектури та містобудування Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів від 15 червня 2009 року                                                № 1/12-1191, виданої ОСОБА_4 , частині житлового будинку та земельної ділянки змінюється поштова адреса з АДРЕСА_3 на АДРЕСА_3                       (а. с. 14).
		 
		Згідно з листом Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради від 01 березня 2023 року № 1-01-270 інформація щодо зміни адреси житлового будинку по АДРЕСА_1 на АДРЕСА_1 відсутня (а. с. 11).
		Судами також встановлено, що за заявою ОСОБА_2 про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 баби ОСОБА_5 перша Хмельницька державна нотаріальна контора відкрила спадкову справу № 775-2015 (а. с. 68-108).
		 
		Відповідно до повідомлень Хмельницького бюро технічної інвентаризації                                     від 17 лютого 2016 року № 696553, від 13 червня 2018 року № 710529 ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на праві власності належать по 49/200 часток кожному житлового будинку по АДРЕСА_1 (а. с. 93, 127).
		 
		16 серпня 2018 року державний нотаріус першої Хмельницької державної нотаріальної контори Латюк І. М. видала ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 на 49/400 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель,                                                 розташованих по АДРЕСА_1 (а. с. 105).
		 
		Крім того, за заявою ОСОБА_2 про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 діда ОСОБА_4 перша Хмельницька державна нотаріальна контора відкрила спадкову справу № 263-2018 (а. с. 109--153).
		 
		16 серпня 2018 року державний нотаріус першої Хмельницької державної нотаріальної контори Латюк І. М. видала ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 на 147/400 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, розташованих по АДРЕСА_1 (а. с. 147).
		 
		Згідно з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20 серпня 2018 року, право власності на 49/400 та 147/400 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель розташованих по АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, кадастровий номер 6810100000:20:002:0071, зареєстровано за ОСОБА_2 (а. с. 107, 149).
		 
		2.              Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Згідно зі статтями 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		 
		Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. (частина перша статті 1220 ЦК України).
		У частинах першій та другій статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
		 
		Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частини перша, п`ята статті 1268 ЦК України).
		 
		Згідно зі статтею 1296 ЦК України спадкоємці як за законом, так і за заповітом мають право звернутись до нотаріуса за видачею їм свідоцтва про право на спадщину.
		 
		Відповідно до статті 1300 ЦК України за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину.
		 
		На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину.
		 
		У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.
		 
		З аналізу наведеної норми права убачається, що правила статті 1300 ЦК України врегульовують можливість внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за умов, відповідно, відсутності (частини першої зазначеної статті) та наявності (частини другої зазначеної статті) спору між спадкоємцями. Якщо спору між спадкоємцями не існує, то питання про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину вирішує нотаріус за місцем відкриття спадщини за згодою всіх спадкоємців, що прийняли спадщину. У випадку ж відсутності такої згоди, тобто, за наявності спору, питання про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину на вимогу одного із спадкоємців вирішується судом.
		 
		Отже, застосування цього правила є можливим у випадку, коли після видачі свідоцтв про право на спадщину з`являться інші спадкоємці.
		 
		Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 06 вересня 2021 року у справі № 274/1166/19.
		 
		Предметом позову ОСОБА_1 визначив вимоги про встановлення факту незаконної зміни адреси місцезнаходження спадкового майна з АДРЕСА_2 на АДРЕСА_1 ; зобов`язання внести зміни у видані відповідачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом і в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно в частині адреси реєстрації права власності                      ОСОБА_2 на спадкове майно. При цьому позивач вказує, що існують перешкоди в оформленні його спадкових справ у нотаріальному порядку у зв`язку з неправильним зазначенням нотаріусом адреси спадкового майна, на яке відповідачу видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом. 
		 
		За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		 
		Орієнтовний перелік судових способів захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою статті 16 ЦК України.
		 
		Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
		 
		Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
		 
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року, у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 26 липня 2023 року у справі № 641/3893/20).
		 
		Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.
		 
		Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.
		Предметом заявлених у цій справі вимог є встановлення факту, що має юридичне значення, з метою належного оформлення ОСОБА_1 спадщини після смерті батька.
		 
		Однак, виходячи зі змісту позовних вимог, позивач фактично намагається внести зміни до свідоцтв про право на спадщину за заповітом, видані відповідачу                                ОСОБА_2 16 серпня 2018 року після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , до спадкування після смерті яких позивач не закликався та спадкоємцем яких не являється, а також внести зміни у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно в частині реєстрації права власності ОСОБА_2 на успадковане ним майно.
		 
		Частиною першою статті 328 ЦК України установлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
		 
		Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
		 
		Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
		 
		Ефективним способом захисту прав спадкоємця, який вважає себе таким, що прийняв спадщину, є вимога до інших спадкоємців (в разі їх відсутності, усунення їх від спадкування чи неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття до відповідної територіальної громади за місцем відкриття спадщини (стаття 1277 ЦК України)) про визнання права власності на спадкове майно.
		 
		До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 03 квітня 2024 року у справі № 689/572/23, від 25 вересня 2024 року у справі № 707/2877/22,                                      від 13 березня 2025 року у справі № 682/2436/22, від31 березня 2025 року у справі № 757/6091/21-ц.
		 
		Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76).
		 
		Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що заявлені в цій справі позовні вимоги                              ОСОБА_1 про встановлення факту незаконної зміни адреси місцезнаходження спадкового майна, зобов`язання внести зміни у видані ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за заповітом і в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно в частині реєстрації права власності відповідача на спадкове майно, не відповідають належному способу захисту. 
		 
		Суди правильно вказали про те, що ефективним способом захисту прав позивача є визнання права власності на спадкове майно, однак таких вимог останній не заявляв.
		 
		Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі.
		 
		Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що судами допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.
		 
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявників та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів.
		 
		При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, хоча пункт 1 статті 6 і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент (рішення у справі «Ruiz Toriya v. Spaine», заява від 09 грудня 1994 року № 18390/91, § 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «HIRVISAARI v. FINLAND», заява від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 2).
		 
		Статтею 410 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
		 
		Щодо розподілу судових витрат
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 вересня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 січня 2025 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                     Р. А. Лідовець
		 
		                                                                                              О. М. Осіян
		 
		                                                                                              Н. Ю. Сакара
		 
		                                                                                              В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...