Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 205/5648/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про визнання спадщини відумерлою.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 31.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 01.08.2025.
Дата набрання законної сили: 30.07.2025
Номер судового провадження: 61-14262ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 липня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 205/5648/23
		 
		провадження № 61-14262 св 24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Лідовця Р. А., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - Дніпровська міська рада, 
		відповідачі:  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Арсеньєва Анастасія Анатоліївна, 
		третя особа- Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2024 року у складі судді Приходченко О. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Барильської А. П., Пищиди М. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.              Описова частина 
		 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У червні 2023 року Дніпровська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Арсеньєвої А. А., третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міськради, про визнання свідоцтв про право на спадщину за законом недійсними, визнання спадщини відумерлою та передання її у власність територіальної громади міста. 
		 
		Позовна заява обґрунтована тим, що на підставі розпорядження органу приватизації ОСОБА_3 у складі родини: чоловіка ОСОБА_4 і дочки ОСОБА_5 було передано квартиру АДРЕСА_1 . На підставі розпорядження Дніпропетровського міського голови «Про присвоєння адрес житловим будинкам по АДРЕСА_2 » від 08 серпня 2014 року № 415-р житловому будинку АДРЕСА_3 . 
		З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна стало відомо, що 17 серпня 2022 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Арсеньєвою А. А. зареєстровано право власності на 2/3 частин квартири АДРЕСА_4 за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 17 серпня 2022 року після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на 1/3 частину цієї квартири за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого від 29 вересня 2021 року після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Позивач вказував, що свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_2 було видано нотаріусом після ухвалення судового рішення від 28 травня 2021 року у справі № 205/10460/20 про визначення ОСОБА_2 додаткового строку на прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 . При цьому, судовим рішенням не встановлювався факт її родинних відносин з померлою спадкодавицею. Свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_1 було видано нотаріусом після встановлення судовим рішенням від 24 червня 2022 року у справі № 205/10457/20 факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з спадкодавицею ОСОБА_3 по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . У подальшому вказане судове рішення було скасовано постановою суду апеляційної інстанції від 20 вересня 2022 року, а заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду. 
		За вказаних обставин позивач вважав, що свідоцтва про право на спадщину за законом на спірне майно відповідачам видані безпідставно, тому наявні правові підставі для визнання їх недійсними.
		З огляду на відсутність у відповідачів підстав для спадкування за законом та відсутність спадкоємців за заповітом і за законом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , квартира АДРЕСА_5 має бути визнана відумерлою спадщиною та перейти у власність територіальної громади                   м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради.
		Ураховуючи вкладене, Дніпровська міська рада просила суд: 
		- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 17 серпня 2022 року, видане приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Арсеньєвою А. А. на ім`я ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 ; 
		- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 29 вересня 2021 року, видане приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Арсеньєвою А. А. на ім`я ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_6 ; 
		- визнати відумерлою спадщину, яка складається із квартири АДРЕСА_4 , яка залишилася після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та передати її у власність територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради.
		 
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій 
		 
		Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року, позов Дніпровської міської ради задоволено частково. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 17 серпня 2022 року, посвідчене приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Арсеньєвою А. А. і зареєстровано в реєстрі за № 1068, видане на ім`я ОСОБА_1 . 
		У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
		 
		Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 серпня 2022 року, на підставі якого ОСОБА_1 як спадкоємець померлої ІНФОРМАЦІЯ_1                                ОСОБА_3 отримав у власність 2/3 частин квартири АДРЕСА_4 , виходив із того, що свідоцтво видано на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасовано. Оскільки правова підстава для видачі ОСОБА_1 оспорюваного свідоцтва про право на спадщину відпала, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання його недійсним.
		Водночас суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, не вбачав підстав для визнання відумерлою спадщини у вигляді 2/3 частин квартири АДРЕСА_4  та передачі її у власність територіальної громади, виходячи з того, що рішення суду, яким встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_3 по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , було скасовано через наявність спору про право, а тому ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутися за захистом своїх прав про встановлення вказаного факту у порядку позовного провадження, отже вказані вимоги міської ради є передчасними. 
		Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 29 вересня 2021 року, виданого на ім`я                           ОСОБА_2 на 1/3 частину квартири АДРЕСА_4 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що ОСОБА_2 є рідною тіткою                                   спадкодавця ОСОБА_6 , тобто спадкоємцем третьої черги за законом, яка у визначений рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська                                       від 28 травня 2021 року додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 спадщину прийняла та на законних підставах отримала оспорюване свідоцтво про право на спадщину за законом. Вказане рішення набрало законної сили та Дніпровською міською радою не оскаржувалося. 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		25 жовтня 2024 року засобами поштового зв`язку Дніпровська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року, в якій просила скасувати оскаржені судові рішення в частині відмови у задоволені позову та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
		 
		Підставою касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц, у постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 234/17511/19, від 02 лютого 2022 року у справі № 756/957/18, від 10 липня 2024 року у справі № 521/15714/22, від 25 липня 2024 року у справі № 748/2841/23, у постановах Верховного Суду України від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 205/5648/23, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
		У листопаді 2024 року матеріали цивільної справи № 205/5648/23 надійшли до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. 
		 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційна скарга Дніпровської міської ради мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що оспорюване свідоцтво від 29 вересня 2021 року про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , видано нотаріусом на ім`я ОСОБА_2 після ухвалення судового рішення від 28 травня 2021 року у справі № 205/10460/20 про визначення їй додаткового строку на прийняття спадщини. Водночас вказаним судовим рішенням не встановлювався факт родинних відносин чи факт проживання                             ОСОБА_2 однією сім`єю зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, ці обставини також не перевірялись нотаріусом при оформленні оспорюваного свідоцтва про право на спадщину, а тому, на думку заявника, вказане свідоцтво видано                                ОСОБА_2 безпідставно та має бути визнаним недійним з підстав, передбачених статтею 1301 ЦК України.
		Звертає увагу також на те, що причина пропуску ОСОБА_2 строку на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , а саме необізнаність про склад спадкового майна, не є поважною для визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини, а обставини справи вказують на наявність спору про право ОСОБА_2 на спадщину, який має вирішуватися у загальному порядку. Водночас Дніпровська міська рада у даному випадку була позбавлена можливості оскаржувати рішення про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. 
		Також заявник посилається на те, що, задовольнивши вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 серпня 2022 року, видане на ім`я ОСОБА_1 , суди безпідставно відмовили у задоволенні вимог про визнання спадщини відумерлою та передання її у власність територіальної громади міста, не врахували, що після залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім`єю на час відкриття спадщини, він не звертався до суду про встановлення цього факту у порядку позовного провадження, що свідчить про втрату ОСОБА_1 інтересу до спадкового майна. Крім того, ОСОБА_1 не є законним спадкоємцем майна ОСОБА_3 , а є особою, яка претендувала на спадщину, що залишилася після її смерті.
		 
		Відзив на касаційну скаргу не надійшов. 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Батьками ОСОБА_7 є ОСОБА_4 і ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 8, 10, т. 2).
		 
		05 липня 1986 року ОСОБА_4 зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 (а. с. 174, зворот, т. 1).
		 
		Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 05 травня 1995 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 (а. с. 35, 229, т. 1). 
		 
		Згідно з розпорядженням Дніпропетровського міського голови від 08 серпня 2014 року № 415-р житловому будинку АДРЕСА_6 присвоєно адресу АДРЕСА_2 (а. с. 30, т 1).
		Відповідачка ОСОБА_9 є рідною сестрою ОСОБА_4 та тіткою ОСОБА_7 відповідно (а. с. 8, 12-14, т. 2).
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 (а. с. 172, т. 1). Спадщину після його смерті прийняла дружина ОСОБА_3 , звернувшись 10 грудня 2011 року із відповідною заявою до нотаріальної контори (а. с. 171 зворот, 182 зворот, 189 зворот, 201, т. 1).  
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 (а. с. 7, т. 2).
		 
		23 грудня 2020 року ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Арсеньєвої А. А. із заявою про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 племінниці ОСОБА_6 (а. с. 3, т. 2).
		 
		Постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Арсеньєвої А. А. від 23 грудня 2020 року відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку із пропуском шестимісячного строку для подачі заяви про прийняття спадщини (а. с. 87, т. 1).
		 
		Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2021 року визначено ОСОБА_2 додатковий строк в один місяць для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 21, т. 2).
		 
		29 вересня 2021 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Арсеньєвою А. А. видано ОСОБА_2 , як спадкоємиці ОСОБА_6 на підставі статті 1263 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 2230, на 1/3 частина квартири АДРЕСА_4 (а. с. 52, т. 2).
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 (а. с. 158, т. 1). 
		 
		04 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Арсеньєвої А. А. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 157, т. 1).
		 
		Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2022 року у справі № 205/10457/2020 встановлено факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю з ОСОБА_3 не менше 5 років до дня відкриття спадщини, а саме                                        з 10 жовтня 2014 року по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 22-23, т. 1).
		 
		17 серпня 2022 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Арсеньєвою А. А. видано ОСОБА_1 , як спадкоємцю ОСОБА_3 на підставі статті 1264 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 1068, на 2/3 частина квартири АДРЕСА_4 (а. с. 234, т. 1).
		 
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено, рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2022 року у справі № 205/10457/2020 скасовано, заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, залишено без розгляду (а. с. 24-26, т. 1). Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що зі змісту заяви ОСОБА_1 вбачається спір про право, оскільки встановлення факту спрямоване на отримання спадкового майна у власність, а тому цей спір підлягає розгляду в загальному порядку. 
		 
		2.              Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Касаційна скарга Дніпровської міської ради підлягає частковому задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Вказаним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають не в повній мірі.
		 
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).
		Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
		 
		Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Судувід 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5)). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14)).
		 
		Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		 
		Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
		 
		До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
		 
		Відповідно до частини першої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
		 
		Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (частина третя статті 1223 ЦК України).
		 
		Відповідно до статті 1263 ЦК України у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за заявою ОСОБА_2 , яка доводиться померлій рідною тіткою, була відкрита спадкова справа, 29 вересня 2021 року їй було видано свідоцтво про право на спадщину відповідно до статті 1263 ЦК України. Підставою для видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину від 29 вересня 2021 року стало рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2021 року, яким визначено ОСОБА_2 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . 
		 
		Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
		 
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 звернуто увагу, що заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто, оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва).
		 
		У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що                              ОСОБА_2 , як спадкоємець третьої черги, набула право на спадкування майна після смерті племінниці ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , інших спадкоємців за заповітом і за законом померла не мала.
		 
		Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку, що нотаріус правомірно видав ОСОБА_2 , свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частину квартири АДРЕСА_4 , оскільки в ході розгляду справи не було встановлено підстав для визнання вказаного свідоцтва недійсним.
		 
		Посилання Дніпровської міської ради на те, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2021 року про визначення ОСОБА_2 додатково строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 не встановлювався факт їх родинних відносин, не можуть бути підставою для визнання свідоцтва на спадщину недійсним, оскільки у матеріалах спадкової справи № 24/2020 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 (а. с. 1-54, т. 2) наявні докази, які підтверджують родинні зв`язки між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , що свідчить про правомірність виданого нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за законом відповідно до статті 1263 ЦК України.
		 
		Отже, доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень у вказаній частині, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи і зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не віднесено до компетенції суду касаційної інстанції.
		 
		Щодо вимог про визнання спадщини у вигляді квартири АДРЕСА_4 відумерлою та передання цієї квартири у власність територіальної громади, Верховний Суд виходить з наступного. 
		 
		Відповідно до глави 86 ЦК України за загальним правилом спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово та на підставі споріднення. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
		 
		Одночасно ЦК України запобігає таким ситуаціям, коли відсутність спадкоємців має наслідками відсутність власників спадкового майна та його занепад. А тому передбачає у такому випадку перехід прав на це майно до територіальної громади за місцем знаходження цього майна (стаття 1277 ЦК України). У разі відсутності спадкоємців за заповітом чи за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття у територіальної громади виникає інтерес щодо переходу спадкового майна у власність громади.
		 
		Частинами першою-третьою статті 1277 ЦК України передбачено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
		 
		Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.
		 
		Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
		 
		Згідно зі статтею 338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.
		 
		Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
		 
		Частиною першою статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
		 
		Відумерлою є спадщина, визнана такою на підставі встановлення судом існування (чи не існування) кількох юридичних фактів: факту смерті спадкодавця, відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від спадщини, неприйняття спадкоємцями спадщини чи відмови від її прийняття, дотримання органом місцевого самоврядування відповідної процедури (постанови Верховного Суду від 14 лютого 2023 року у справі № 712/14171/21, від 25 липня 2023 року у справі № 204/3252/21, від 22 квітня 2024 року у справі № 205/5655/21, від 17 липня 2024 року у справі № 522/1364/20, від 10 липня 2024 року у справі № 521/15714/22).
		 
		Суди попередніх інстанцій, за встановлених у цій справі фактичних обставин прийняття ОСОБА_2 спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2                                        ОСОБА_6 , отримання свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно після її смерті, дійшли правильного висновку, що позовні вимоги про визнання спадщини у вигляді 1/3 частини квартири АДРЕСА_4 відумерлою та передачу її територіальній громаді м. Дніпра задоволенню не підлягають.
		 
		Висновки судів першої та апеляційної інстанції у цій частині відповідають фактичним обставинам справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права та не спростовані доводами касаційної скарги.
		 
		Разом з тим Верховний Суд звертає увагу на те, що інтерес територіальної громади в отриманні спадкового майна у власність громади в разі відсутності спадкоємців є наслідком неотримання спадщини будь-ким зі спадкоємців або наслідком їх відсутності взагалі.
		 
		Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
		 
		При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
		 
		До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Зазначене положення поширюється щодо осіб, а саме чоловіка або жінки, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, але перебувають в іншому зареєстрованому шлюбі; проте не поширюється щодо інших осіб, які перебувають у зареєстрованому шлюбі з іншою особою, але проживали однією сім`єю зі спадкодавцем на інших засадах, ніж фактичні шлюбні відносини.
		 
		Тлумачення частиною другою статті 3 СК України вказує, що для визначення статусу сім`ї необхідно встановити три складові: особи спільно проживали; ці особи пов`язані спільним побутом; ці особи мають взаємні права та обов`язки.
		 
		Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21.
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за заявою ОСОБА_1 була відкрита спадкова справа, йому 17 серпня 2022 року було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 2/3 частин квартири АДРЕСА_4 відповідно до статті 1264 ЦК України. Підставою для видачі                                    ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину від 17 серпня 2022 року стало рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2022 року у справі № 205/10457/2020, яким встановлено факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю з ОСОБА_3 не менше п`яти років до дня відкриття спадщини, а саме з 10 жовтня 2014 року по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року у справі № 205/10457/2020 апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено, рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2022 року скасовано, заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, залишено без розгляду. 
		 
		Встановивши, що правова підстава для видачі відповідачу оспорюваного свідоцтва про право на спадщину від 17 серпня 2022 року відпала, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність правових підстав для визнання оспорюваного свідоцтва про право на спадщину від 17 серпня 2022 року недійсним.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання спадщини у вигляді 2/3 частини квартири АДРЕСА_4 відумерлою та передачу її територіальній громаді м. Дніпра, суди попередніх інстанції виходили з того, що рішення суду у справі № 205/10457/2020, яким встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_3 по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , було скасовано через наявність спору про право, ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутися за захистом своїх прав про встановлення вказаного факту у порядку позовного провадження, а тому вказані вимоги міської ради є передчасними.
		 
		Водночас суди попередніх інстанцій не врахували, що після залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду (20 вересня 2022 року) пройшов значний проміжок часу і відсутність позову як на час звернення Дніпровської міської ради з позовом у цій справі (05 червня 2023 року), так і на час ухвалення оскаржуваних судових рішень, може свідчити про втрату інтересу ОСОБА_1 до спадкового майна, тоді як у разі відсутності спадкоємців за заповітом чи за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття у територіальної громади виникає інтерес щодо переходу спадкового майна у власність громади.
		 
		На вказані обставини звертала увагу Дніпровська міська рада в апеляційній скарзі, які були залишені поза увагою суду апеляційної інстанції. 
		 
		Вирішуючи спір, апеляційний суд не перевірив доводи апеляційної скарги Дніпровської міської ради про відсутність у ОСОБА_1 права на спадкування після смерті ОСОБА_3 . Оскільки ОСОБА_1 не є законним спадкоємцем майна ОСОБА_3 , а є особою, яка претендувала на спадщину, що залишилася після її смерті, то мав довести наявність у нього права на спадкування на підставі статті 1264 ЦК України. 
		 
		Крім того, апеляційний суд не встановив наявність інших спадкоємців за заповітом або за законом, які прийняли спадщину після ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . В свою чергу відсутність спадкоємців за заповітом і за законом після смерті ОСОБА_3 дає підстави для визнання спадщини відумерлою, а також передачі належної спадкодавцю на час відкриття спадщини частини спірної квартири у власність територіальної громади м. Дніпра на підставі положень статті 1277 ЦК України.
		 
		В силу положень статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи касаційним судом Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити нове рішення в цій справі, оскільки для його ухвалення необхідно встановити обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій.
		 
		За таких обставин судове рішення суду апеляційної інстанції в частині вирішення вимог Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про визнання спадщини у вигляді 2/3 частини квартири АДРЕСА_4 відумерлою та передачу її територіальній громаді м. Дніпра не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу положень статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування у вказаній частині. 
		 
		Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		 
		З огляду на те, що внаслідок неналежного дослідження та оцінки зібраних доказів апеляційним судом не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене ним судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню в частині вирішення вимог Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про визнання спадщини у вигляді 2/3 частини квартири АДРЕСА_4 відумерлою та передачу її територіальній громаді м. Дніпра, з передачею справи у цій частині на новий розгляд. Верховний Суд врахував, що суд апеляційної інстанції не усунув усіх порушень, допущених місцевим судом під час розгляду справи, а тому з метою процесуальної економії та з урахуванням визначених процесуальним законом повноважень апеляційного суду дійшов висновку, що справа підлягає направленню на новий апеляційний розгляд.
		 
		Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу з додержанням вимог процесуального права, дослідити та належно оцінити подані сторонами докази, з наведенням відповідних обґрунтувань, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
		 
		Щодо розподілу судових витрат
		 
		Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		Тлумачення наведеної норми процесуального права свідчить про те, що судовий збір за наведених умов стягується лише при ухваленні рішення по суті спору. В усіх інших випадках, зокрема, при вирішенні процесуального питання як у цій справі, судові витрати розподіляються за правилами статті 141 ЦПК України при вирішенні спору по суті.
		 
		Оскільки касаційний суд дійшов висновку про передачу справи на розгляд суду апеляційної інстанції, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у судах першої та апеляційної інстанцій, а також у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції немає.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнити частково.
		 
		Постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року в частині вирішення позовних вимог Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про визнання спадщини у вигляді 2/3 частини квартири АДРЕСА_4 відумерлою та передачу її територіальній громаді м. Дніпра скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		В іншій частині рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська                                     від 01 квітня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                     Р. А. Лідовець
		 
		                                                                                              О. М. Осіян
		 
		                                                                                              Н. Ю. Сакара
		 
		                                                                                              В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...