Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/731/25 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань, з них; про відшкодування шкоди.
Надіслано судом: 30.07.2025. Зареєстровано: 31.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 01.08.2025.
Дата набрання законної сили: 18.08.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		17.07.2025Справа №  910/731/25
		За позовомФонду гарантування вкладів фізичних осібдоРосійської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федераціїпровідшкодування майнової шкоди у розмірі 498 535 313,26 грн Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Калашнік Ю.В.Представники сторін:
		від позивача: Тесля А.В.;
		від відповідача: не з`явився.
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/731/25 за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - позивач, Фонд) до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (далі також - відповідач) про стягнення майнової шкоди, що заподіяна:
		- Публічному акціонерному товариству «ГРІН БАНК» у розмірі 80 408 100,05 грн, процедура ліквідації якого здійснювалась Фондом гарантування вкладів фізичних осіб;
		- Публічному акціонерному товариству «ЕРДЕ БАНК» у розмірі 51 872 846,01 грн, процедура ліквідації якого здійснювалась Фондом гарантування вкладів фізичних осіб;
		- Публічному акціонерному товариству «УКРГАЗПРОМБАНК» у розмірі                        271 347 302,78 грн, процедура ліквідації якого здійснювалась Фондом гарантування вкладів фізичних осіб;
		- Публічному акціонерному товариству «БАНК «ТАВРИКА» у розмірі                                  30 523 271,77 грн, процедура ліквідації якого здійснювалась Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
		- Публічному акціонерному товариству «ФОРТУНА-БАНК» у розмірі                                    64 383 792,65 грн, процедура ліквідації якого здійснювалась Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
		Через Електронний суд 14.04.2025 від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи, а саме: сканкопій конверту та квитанції про поштове відправлення відповідачу ухвали.
		Також, представник позивача 18.04.2025 надіслав до Господарського суду міста Києва письмові пояснення.
		В підготовчому засіданні 24.04.2025 представник наполягав долучити докази до матеріалів справи та усно наголосив на відкладенні.
		Суд долучив докази та відмовив в усному клопотанні про відкладення. 
		З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 17.07.2025.
		Представник позивача безпосередньо в судовому засіданні 17.07.2025 надав усні пояснення, наполягав на задоволенні заявленого позову.
		Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 17.07.2025 не забезпечив, відзив не надав.
		Разом з тим, відповідач у справі є нерезидентом України.
		При цьому судом враховано, що до повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - постанову Верховної Ради України «Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності» від 19.12.1992 шляхом направлення доручення компетентному суду або іншому органу Російської Федерації.
		У зв`язку з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», за зверненням Мін`юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.
		Згідно з листом Міністерства юстиції України № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.
		Крім того, у зв`язку з агресією з боку Росії та введенням воєнного стану АТ «Укрпошта» з 24.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією.
		Міністерство юстиції України листом № 91935/114287-22-22/12.1.1 від 06.10.2022 щодо вручення судових документів резидентам Російської Федерації в порядку ст. 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року повідомило, що за інформацією МЗС України (лист № 71/14-500-77469 від 03.10.2022) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території РФ та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади РФ за посередництва третіх держав також не здійснюється.
		З огляду на викладене суд вважає, що належним повідомленням відповідача про дату, час та місце розгляду справи є розміщення на сайті Господарського суду міста Києва відповідного оголошення-повідомлення.
		Відповідач у строк, встановлений ст. 165 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а тому суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України.
		Рішення в даній справі ухвалено з урахуванням ст. ст. 219, 220, 233 Господарського процесуального кодексу України.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Згідно з частиною першої статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасовий окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон Про тимчасово окуповані території) тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Відповідно до частини другої-третьої статті 1 цього Закону датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року.
		Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року.
		Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 07 квітня 2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.
		Згідно з пунктом 7 статті 1 Закону Про тимчасово окуповані території тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
		Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону Про тимчасово окуповані території за фізичними особами, незалежно від набуття ними статусу біженця чи іншого спеціального правового статусу, підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України.
		Як передбачено положеннями статті 9 Закону Про тимчасово окуповані території, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації заподіяно значну матеріальну шкоду (збитки) майну фізичних та юридичних осіб України, зокрема, майну (активам) Публічного акціонерного товариства «ГРІН БАНК», Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК», Публічного акціонерного товариства «УКРГАЗПРОМБАНК», Публічного акціонерного товариства «БАНК «ТАВРИКА», Публічного акціонерного товариства «ФОРТУНА-БАНК», процедура ліквідації яких здійснювалася Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, яка підлягає повному відшкодуванню державою-агресором Російською Федерацією як особою, яка цю шкоду (збитки) заподіяла.
		У контексті даного спору суд вважає за необхідне дослідити наявність у Фонду повноважень звертатися з позовом про відшкодування майнової шкоди, заподіяної банківським установам внаслідок збройної агресії.
		Відповідно до частини 4 статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до ЄДР запису про її припинення.
		Стаття 104 ЦК України (в редакції, яка діяла на момент припинення банків) передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників (частина 1). Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (частина 5). Особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом (частина 7).
		Право власності припиняється у разі припинення юридичної особи чи смерті власника (пункт 11 частини 1 статті 346 ЦК України).
		Зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю (стаття 609 ЦК України). 
		У статті 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, яка діяла на момент припинення банків) зазначено, що ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з моменту внесення запису про це до ЄДР (частина 3). У день внесення запису до ЄДР повноваження Фонду як ліквідатора щодо такого банку припиняються і Фонд надсилає НБУ звіт про завершення ліквідації банку (частина 4). 
		Юридична особа припиняється з дати внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію її припинення. І з цього дня вона не може мати прав та обов`язків, не може володіти майном, майновими правами та правами вимоги, не може  звертатися до суду (не має процесуальної правоздатності). Вказані правові висновки викладені у постанові від 08.11.2023 у справі № 916/1489/22.
		Таким чином, з дати внесення відповідного запису в ЄДР банк є припиненим і не може виступати позивачем в суді. 
		Повноваження Фонду, регулювання відносин між Фондом, банками, Національним банком України, визначення повноважень та функцій Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків урегульовано Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
		Нормою статті 52 указаного Закону передбачено, зокрема, повноваження Фонду на звернення з позовом про відшкодування збитків понесених банком та/або шкоди вкладникам та іншим кредиторам банку.
		Відповідно до приписів частини 1 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, яка діяла на момент звернення Фонду з позовом) вимоги до банку, незадоволені за недостатністю його майна, вважаються погашеними, що не позбавляє Фонд права звертатися з вимогами до осіб, які відповідно до законодавства несуть відповідальність за шкоду (збитки), завдану банку, зазначених у частинах п`ятій та десятій цієї статті. Фонд також має право звертатися до осіб, які відповідно до законодавства несуть відповідальність за шкоду (збитки), завдану кредиторам, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення процедури ліквідації, - у випадку припинення неплатоспроможного банку або банку, щодо якого було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", як юридичної особи.
		Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів виведення банків з ринку та задоволення вимог кредиторів цих банків" від 30.06.2021 №1588-IX (далі - Закон №1588-ІХ) статтю 53 ГПК України доповнено частиною 6 згідно з якою Фонд, звертаючись з позовом про відшкодування шкоди (збитків) у порядку статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", діє від імені та в інтересах неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною 2 статті 77 Закону "Про банки і банківську діяльність", а у разі припинення неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною 2 статті 77 Закону "Про банки і банківську діяльність", як юридичної особи - в інтересах кредиторів, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації банку.
		Отже, у процесуальному законодавстві, чинному на дату звернення з позовом, чітко розмежовано два види позовів Фонду про відшкодування шкоди (збитків), які подаються у порядку статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб":
		- позов який подається від імені та в інтересах неплатоспроможного банку; 
		- позов від власного імені в інтересах кредиторів припиненого неплатоспроможного банку, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації банку. 
		Умовами звернення Фонду з другим видом позову є: 
		(1) завершення ліквідаційної процедури неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частина 2 статті 77 Закону "Про банки і банківську діяльність"; 
		(2) залишення кредиторських вимог без задоволення (їх погашення внаслідок недостатності майна); 
		(3) припинення банку як юридичної особи.
		У позовній заяві Фонд зазначив, що звертається від власного імені; вказав, що банки були припинені як юридичні особи. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що збитки для банків та його кредиторів були завдані внаслідок знаходження переважної більшості активів на тимчасово окупованій території, що є прямим наслідком збройної агресії російської федерації. Таким чином, такий позов має розглядатись саме як позов Фонду в інтересах колишніх кредиторів банків, яким завдано шкоду. 
		Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що до моменту завершення ліквідаційної процедури кредитор, вимоги якого визнані банком і який включений до певної черги кредиторів, має потенційну можливість отримати від банку задоволення своїх вимог. Наслідки від неправомірних дій пов`язаних із банком осіб для кредиторів банку настають лише тоді, якщо після завершеної процедури ліквідації вимоги кредиторів погашаються внаслідок недостатності майна банку. Саме з цього моменту кредиторам завдано шкоду та можна оцінити її розмір. Наведені висновки є застосовними і до спірних правовідносин з відшкодування шкоди, завданої кредиторам банку внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.
		За приписами частини 7 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" право на звернення до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) з позовом про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної банку, у разі наявності умов, визначених частиною першою цієї статті, виникає у Фонду з моменту виявлення рішень, дій чи бездіяльності, якими завдано шкоди (збитків) банку та/або його кредиторам, виявлення осіб, які брали участь у прийнятті таких рішень, вчиненні дій чи бездіяльності та/або отримали від них майнову вигоду, а також встановлення розміру заподіяної шкоди (збитків). Фонд має право звертатися з такими позовами до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) протягом процедури ліквідації банку та протягом трьох років після внесення запису про припинення банку як юридичної особи (спеціальна позовна давність).
		Одним з головних завдань Фонду під час виведення неплатоспроможного банку з ринку та його ліквідації є задоволення вимог кредиторів (частина 5 статті 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
		Тому, у разі недостатності майна банку норма частини 7 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" наділяє Фонд правом звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди заподіяної кредиторам та/або банку і ліквідація неплатоспроможного банку не припиняє таке право з огляду на спеціальний статус Фонду. 
		Таким чином, у цій справі Фонд, обґрунтовуючи свої вимоги заподіянням шкоди банку (банкам) та/або кредиторам, може звертатися до суду з позовом про відшкодування шкоди, що прямо передбачено законом. 
		Наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.05.2025 у справі № 910/8847/23.
		Стосовно визначення складової шкоди, заподіяної майну (активам) Публічного акціонерного товариства «ГРІН БАНК», Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК», Публічного акціонерного товариства «УКРГАЗПРОМБАНК», Публічного акціонерного товариства «БАНК «ТАВРИКА», Публічного акціонерного товариства «ФОРТУНА-БАНК», процедура ліквідації яких здійснювалася Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, то суд вважає за необхідне наголосити на такому.
		Згідно зі статтею 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		В силу статті 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.
		Відповідно до статті 22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 
		1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
		2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
		Згідно зі статтею 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
		При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 ЦК, доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.
		Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
		Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Відповідно до ч. 1 ст. 167 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин
		Згідно зі ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
		При цьому держава є специфічним суб`єктом правовідносин. Під державою розуміється організація політичної влади домінуючої частини населення у соціально неоднорідному суспільстві, яка, забезпечуючи цілісність і безпеку суспільства, здійснює керівництво ним насамперед в інтересах цієї частини, а також управління загальносуспільними справами. До визначальних ознак держави відноситься наявність для виконання своїх завдань та функцій специфічного апарату, який володіє владними повноваженнями і має матеріальні засоби для реалізації цих повноважень. Реалізація функцій держави здійснюється через специфічний апарат, порядок формування, правовий статус та повноваження якого визначаються самою державою.
		Відповідно до пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 (що набрала чинності для України 24.08.1991) договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.
		Відтак, стягнення відповідних збитків має здійснюватись із держави в цілому, за рахунок усіх наявних у неї активів, зокрема і майна підрозділів специфічного апарату держави, який реалізує її функції, в тому числі як державних органів, так і інших підприємств, організацій, установ, які реалізовують відповідні державні функції, незважаючи, який конкретно її підрозділ заподіяв шкоду.
		За таких умов, пред`явлення позовних вимоги до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, як до держави в цілому та до її державних органів не лише відповідає положенням матеріального закону, але являє собою ефективний спосіб захисту права позивача.
		За твердженнями позивача, загальний розмір шкоди (збитків), заподіяний діями Російської Федерації як держави агресора становить - 498 535 313,26 грн, який складається із збитків:
		- ПАТ «ГРІН БАНК» на суму - 80 408 100,05 грн;
		- ПАТ «ЕРДЕ БАНК» на суму - 51 872 846,01 грн;
		- ПАТ «УКРГАЗПРОМБАНК» на суму - 271 347 302,78 грн;
		- ПАТ «БАНК «ТАВРИКА» на суму - 30 523 271,77 грн;
		- ПАТ «ФОРТУНА-БАНК» на суму - 64 383 792,65 грн.
		Заподіяна шкода полягає у знеціненні активів банків внаслідок захоплення значної території України Російською Федерацією, де ці активи знаходились, що призвело до вкрай низької інвестиційної привабливості і як наслідок, вкрай низької вартості активів цих банків.
		Позичальники (боржники) зазначених вище банків, були зареєстровані та фактично знаходились на території, яка стала непідконтрольна уряду України (окуповані РФ).
		Крім того, майно, що було передано у заставу банків боржниками, також фактично знаходиться на окупованих територіях, що зумовило неможливість звернення стягнення на нього.
		Фондом встановлено, що внаслідок окупації та втрати контролю над окремими територіями України, яка спричинена діями РФ, стала неможливість вжиття банками заходів, спрямованих на погашення зобов`язань за кредитними договорами, в тому числі шляхом звернення стягнення на предмети забезпечення, знецінення активів, розташованих на непідконтрольній Україні території та/або їх втрата.
		Враховуючи фактичну втрату неплатоспроможними банками контролю за майном (активами), розміщеними на тимчасово окупованих територіях, можливості фактично володіти та користуватися таким майном (активами) внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, вартість таких активів була низькою, що негативно впливало на ціну реалізації та в підсумку мало негативний вплив на рівень задоволення акцептованих вимог кредиторів до банків, оскільки мало неминучим наслідком фактичне знецінення такого майна (активів).
		Щодо визначення розміру шкоди (збитків), заподіяної майну Публічного акціонерного товариства «ГРІН БАНК» на суму 80 408 100,05 грн.
		На підставі постанови Правління Національного банку України від 24.09.2014 № 595/БТ «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ГРІН БАНК» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 25.09.2014 № 98 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ГРІН БАНК»,згідно з яким з 25.09.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ «ГРІН БАНК».
		Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 22.01.2015 № 40 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ГРІН БАНК» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 23.01.2015 № 14 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ГРІН БАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «ГРІН БАНК» з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «ГРІН БАНК».
		Рішенням виконавчої дирекції Фонду №085/15 від 09.04.2015 затверджено реєстр акцептованих вимог кредиторів ПАТ «ГРІН БАНК» на суму 130 513 549,47 грн (в т.ч. - 992 168,57 грн - вимоги третьої черги). Згідно рішення виконавчої дирекції Фонду від 11.11.2019 № 2896 сума затверджених вимог кредиторів ПАТ «ГРІН БАНК» складає 174 735 837,14 грн. Всього за період з 27.04.2016 по 24.10.2019 було акцептовано додаткових кредиторських вимог Фонду 3 черги на загальну суму 1 572 289,25 грн, при цьому рішенням від 21.01.2016 № 43 було розпочато задоволення вимог 8 черги.
		Після проведення ліквідаційної процедури ПАТ «ГРІН БАНК» незадоволеними залишились вимоги 5 кредиторів на загальну суму 5 231 427,50 грн.
		За наслідком аналізу звіту про роботу уповноваженої особи на ліквідацію ПАТ «ГРІН БАНК» станом на 10.01.2020 вбачається, що частину активів складали кредити позичальників-юридичних осіб та фізичної особи-підприємця з місцезнаходженням на тимчасово окупованій території України, перелік наведений у позові.
		Таким чином, в результаті військової агресії з боку Російської Федерації ПАТ «ГРІН БАНК» було заподіяно шкоду (збитки) від знецінення його майна, що на даний час надає право Фонду, як управненій стороні, вимагати відшкодування заподіяної шкоди від держави-агресора у сумі 80 408 100,05 грн.
		Щодо визначення розміру шкоди (збитків), заподіяної майну Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК» на суму 51  872  846,01 грн.
		На підставі постанови Правління НБУ від 29.10.2012 №451 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду 29.10.2012 прийнято рішення №25 «Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації», відповідно до якого розпочато з 30.10.2012 процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК» з ринку та здійснення тимчасової адміністрації на три місяці з 30.10.2012 по 29.01.2013.
		Відповідно до Постанови Правління НБУ від 09.01.2013 № 4 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «ЕРДЕ БАНК» виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення від 10.01.2013 №3 «Про призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ «ЕРДЕ БАНК».
		На виконання положень частини четвертої статті 50 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 18.07.2013 №073/13 «Про затвердження Акту за результатами інвентаризації та формування ліквідаційної маси АТ «ЕРДЕ БАНК», згідно якого балансова вартість ліквідаційної маси Банку становить 1 120 041 129,04 грн, а ринкова вартість: 246 253 336,59 грн.
		В ході здійснення ліквідаційної процедури Банку, на виконання частини третьої статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 25.04.2013 №051/13 «Про затвердження Реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «ЕРДЕ БАНК», відповідно до якого (з урахуванням змін, внесених на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування від 06.11.2017 року №4941) загальна сума акцептованих вимог кредиторів становить: 741 005 970,27 грн.
		Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 11.12.2017 №5334 затверджено звіт уповноваженої особи Фонду про завершення ліквідаційної процедури АТ «ЕРДЕ БАНК».
		Після проведення ліквідаційної процедури ПАТ «ЕРДЕ БАНК» незадоволеними залишились вимоги 1469 кредиторів на загальну суму 587 046 174,11 грн.
		Певну частину активів складали кредити позичальників юридичних осіб, ФОП та кредити фізичних осіб з місцезнаходженням на тимчасово окупованій території України. Перелік наведений у позовній заяві.
		Таким чином, в результаті військової агресії з боку Російської Федерації ПАТ «ЕРДЕ БАНК» було заподіяно шкоду (збитки) від знецінення його майна, що на даний час надає право Фонду, як управненій стороні, вимагати відшкодування заподіяної шкоди від держави-агресора у сумі 51 872 846,01 грн.
		Щодо визначення розміру шкоди (збитків), заподіяної майну Публічного акціонерного товариства «УКРГАЗПРОМБАНК» на суму 271  347  302,78 грн.
		На підставі постанови Правління Національного банку України від 07 квітня 2015 року № 217 «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРГАЗПРОМБАНК» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 07 квітня 2015 року №70 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «УКРГАЗПРОМБАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
		Відповідно до постанови Правління НБУ від 14 вересня 2015 року № 602 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРГАЗПРОМБАНК» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 14 вересня 2015 року №168 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «УКРГАЗПРОМБАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку».
		Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 11 січня 2016 року № 005/16 було затверджено перелік (реєстр) вимог кредиторів ПАТ «УКРГАЗПРОМБАНК» в загальній сумі                           634 914 166,47 грн.
		Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 31 жовтня 2019 року № 2789 було затверджено зміни № 19 до переліку (реєстру) вимог кредиторів ПАТ «УКРГАЗПРОМБАНК», акцептованих уповноваженою особою Фонду, та після внесення змін загальна сума акцептованих вимог кредиторів становитиме 628 844 130,40 грн.
		Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 10 березня 2016 року № 309 було затверджено ліквідаційну масу ПАТ «УКРГАЗПРОМБАНК» станом на 01.02.2016 балансовою вартістю (без врахування резервів та переоцінки) - 1 159 400 178,29 грн та оціночною вартістю - 277 095 490,85 грн.
		Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 18 листопада 2019 року №2947 було затверджено ліквідаційний баланс станом на 01.11.2019 та звіт про завершення процедури ліквідації ПАТ «УКРГАЗПРОМБАНК».
		Після проведення ліквідаційної процедури ПАТ «УКРГАЗПРОМБАНК» незадоволеними залишились вимоги 563 кредиторів на загальну суму 405 441 590,65 грн.
		Певну частину активів складали кредити позичальників юридичних осіб, ФОП та кредити фізичних осіб з місцезнаходженням на тимчасово окупованій території України. Перелік наведений у позовній заяві.
		Таким чином, в результаті військової агресії з боку Російської Федерації ПАТ «УКРГАЗПРОМБАНК» було заподіяно шкоду (збитки) від знецінення його майна, що на даний час надає право Фонду, як управненій стороні, вимагати відшкодування заподіяної шкоди від держави-агресора у сумі 271 347 302,78 грн.
		Щодо визначення розміру шкоди (збитків), заподіяної майну Публічного акціонерного товариства «БАНК «ТАВРИКА» на суму 30  523  271,77 грн.
		Постановою Правління Національного банку України (надалі - НБУ) від 20.12.2012              № 548 Публічне акціонерне товариство «БАНК «ТАВРИКА» віднесено до категорії неплатоспроможних.
		У зв`язку з цим 20 грудня 2012 року виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 33 про запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ «БАНК «ТАВРИКА».
		Відповідно до Постанови Правління НБУ від 20.03.2013 № 97 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «БАНК «ТАВРИКА» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 20.03.2013 №17 про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ «БАНК «ТАВРИКА» з 21.03.2013.
		Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 08.07.2013 (протокол № 1069/13) затверджено реєстр акцептованих вимог кредиторів ПАТ «БАНК «ТАВРИКА», згідно якого визнано та акцептовано вимоги кредиторів на загальну суму 2 754 163 437,07 грн.
		Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 23.09.2013 (протокол №100/13) затверджено Акт за результатами інвентаризації та формування ліквідаційної маси, згідно якого затверджено ліквідаційну масу ПАТ «БАНК «ТАВРИКА» станом на 01 липня 2013 року балансовою вартістю (без врахування резервів та переоцінки) - 4 144 818 296,87 грн та оціночною вартістю - 90 441 338,91 грн.
		Рішенням виконавчої дирекції Фонду №266 від 29.01.2018 затверджено зміни № 14 до Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «БАНК «ТАВРИКА», згідно яких загальна сума затверджених вимог кредиторів ПАТ «БАНК «ТАВРИКА» склала 2 748 429 694,93 грн.
		Рішенням виконавчої дирекції Фонду №788 від 19.03.2018 було затверджено ліквідаційний баланс ПАТ «БАНК «ТАВРИКА» станом на 16.03.2018 та звіт про завершення ліквідації ПАТ «БАНК «ТАВРИКА».
		Загальна сума незадоволених вимог кредиторів ПАТ «БАНК «ТАВРИКА» склала               2 679 888 731,86 грн.
		Таким чином, в результаті військової агресії з боку Російської Федерації ПАТ «БАНК «ТАВРИКА» було заподіяно шкоду (збитки) від знецінення його майна, що на даний час надає право Фонду, як управненій стороні, вимагати відшкодування заподіяної шкоди від держави-агресора у сумі 30 523 271,77 грн.
		Щодо визначення розміру шкоди (збитків), заподіяної майну Публічного акціонерного товариства «ФОРТУНА-БАНК» на суму 64  383  792, 65 грн.
		На підставі рішення Правління НБУ від 26.01.2017 № 55-рш/БТ «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ФОРТУНА-БАНК» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 27.01.2017 № 320 «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «ФОРТУНА-БАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
		Відповідно до рішення Правління НБУ від 21.02.2017 № 89-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ФОРТУНА-БАНК» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 21.02.2017 № 665 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ФОРТУНА-БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку».
		Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 27.04.2017 №1786 затверджено ліквідаційну масу ПАТ «ФОРТУНА-БАНК», що з урахуванням змін на 01.07.2019 (затверджено рішенням виконавчої дирекції Фонду від 08.08.2019 №2017), мала наступні показники:
		Балансова вартість активів - 2 704 481 394,00 грн;
		Ринкова вартість активів - 625 412 276,00 грн.
		Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 15.05.2017 №1981 було затверджено перелік (реєстр) вимог кредиторів ПАТ «ФОРТУНА-БАНК», що з урахуванням змін до переліків (реєстрів) кредиторів, затверджених рішенням виконавчої дирекції Фонду від 27.01.2019 №179, склав 1 023 030 043,59 грн.
		Загальна сума незадоволених вимог кредиторів ПАТ «ФОРТУНА-БАНК» склала                 820 362 051,88 грн.
		Таким чином, в результаті військової агресії з боку Російської Федерації ПАТ «ФОРТУНА-БАНК» було заподіяно шкоду (збитки) від знецінення його майна (активу), що на даний час надає право Фонду, як управненій стороні, вимагати відшкодування заподіяної шкоди від держави-агресора у сумі 64 383 792,65 грн.
		З наведеного вище вбачається, що загальний розмір шкоди (збитків), заподіяної майну зазначених банків, процедура ліквідації яких здійснювалася Фондом, діями/рішеннями Російської Федерації як держави-агресора складає - 498 535 313,26 грн.
		Заподіяна шкода полягає у знеціненні активів банку внаслідок захоплення значної території України Російською Федерацією, де ці активи знаходились, що призвело до вкрай низької інвестиційної привабливості і як наслідок, вкрай низької вартості активів цих банків.
		Сам факт агресії Російської Федерації проти держави Україна є загальновідомим.
		Відповідно до п. 3 постанови Верховної Ради України від 21.04.2015 №337-VІІІ наслідком збройної агресії стали:
		- окупація значної території України;
		- привласнення державного майна;
		- тотальне знищення інфраструктури і промислових підприємств у Донецькій та Луганській областях;
		- "націоналізація" Російською Федерацією землі, державних та приватних об`єктів нерухомості, державних та приватних підприємств, портів та рекреаційних об`єктів;
		- навмисні вбивства, тортури та нелюдське поводження;
		- навмисне заподіяння сильних страждань та серйозних тілесних ушкоджень і шкоди здоров`ю;
		- незаконне, безглузде та великомасштабне знищення та привласнення майна, не викликане воєнною необхідністю;
		- навмисне позбавлення військовополоненого чи іншої особи, що знаходиться під захистом, права на справедливий суд;
		- захоплення заручників;
		- умисний напад на цивільне населення чи окремих цивільних осіб, які не беруть безпосередньої участі у воєнних діях;
		- умисні напади на цивільні об`єкти, тобто об`єкти, які не є воєнними цілями; неналежне використання прапора парламентерів, прапора чи воєнних знаків розрізнення та форми противника або ООН, а також емблем, встановлених Женевськими Конвенціями, що спричинило смерть чи заподіяло шкоду людині;
		- зазіхання на людську гідність, зокрема образливе та принизливе ставлення.
		Верховною Радою України зазначеною вище постановою від 21.04.2015 №337-VІІІ кваліфіковано зазначенні і подібні злочини відповідно до статті 8 Римського статуту Міжнародного кримінального суду як воєнні злочини, які не мають строку давності, а винні та причетні особи підлягають міжнародній кримінальній відповідальності.
		Внаслідок незаконної націоналізації майна в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, а також незаконної конфіскації і знищення майна в Донецькій та Луганській областях терористичними угрупуваннями, які підтримуються Російською Федерацією, зменшилися надходження, зокрема, до банківських установ.
		Отже, починаючи з лютого 2014 року, збройна агресія російської федерації проти України завдала значних збитків майну (активам) Публічного акціонерного товариства «ГРІН БАНК», Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК», Публічного акціонерного товариства «УКРГАЗПРОМБАНК», Публічного акціонерного товариства «БАНК «ТАВРИКА», Публічного акціонерного товариства «ФОРТУНА-БАНК», оскільки банки втратили можливість здійснення фактичного контролю за своїм майном (активами), розташованим на тимчасово окупованій території України. Одночасно з цим банки втратили можливість ефективної реалізації свого права на повернення коштів, що були витрачені банками при укладенні кредитних угод під забезпечення, а також, інвестовані в активи у вигляді цінних паперів.
		З огляду на вищевикладене, причинно-наслідковий зв`язок між діями російської федерації та заподіяної ПАТ «ГРІН БАНК», ПАТ «ЕРДЕ БАНК», ПАТ «УКРГАЗПРОМБАНК», ПАТ «БАНК «ТАВРИКА», ПАТ «ФОРТУНА-БАНК» шкоди (збитків) полягає у здійсненні державою-агресором захоплення та контролю за тимчасово окупованими територіями України, внаслідок чого такі банки як законні власники майна (активів), розміщених (розташованих) на таких територіях, були позбавлені права на володіння та користування своїми активами, що призвело до фактичних втрат та спричинило істотні збитки. 
		Наведені обставини значно відобразилися на задоволенні вимог кредиторів під час ліквідаційної процедури вказаних банків через знецінення активів (майнв), яке відбулося саме внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
		Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		В п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2012 у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (Заява № 387/03), зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими, узгодженими.
		Судом зроблено оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, з`ясовані мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування в даному спорі, в тому числі застосовано до спірних правовідносин норму права та вказано мотиви такого застосування, що відповідає положенням ст. 238 ГПК України.
		Зокрема, судом надано оцінку обставинам та причинам позбавлення банків можливості належним чином керувати своїми активами, що, у тому числі, перешкодило визначенню дійсної вартості таких активів. 
		Отже, наданими Фондом гарантування вкладів фізичних осіб доказам доведено факт спричинення шкоди (зазнання втрат банками та кредиторами від знецінення майна), протиправність дій заподіювача (держави-агресора) шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Позовні вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.
		Керуючись ст. 129 ГПК України та зважаючи на задоволення позову, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1  059  800,00 грн покладаються на відповідача та стягуються в дохід Державного бюджету України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору у порядку п. 22 ст. 5 Закону України "Про судовий збір". 
		Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 219, 220, 232, 233, 237, 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд - 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позов Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити.
		2. Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, м. Москва, вул. Житня, 14, будівля 1) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17; код ЄДРПОУ 21708016) майнову шкоду, заподіяну Публічному акціонерному товариству «ГРІН БАНК» у розмірі                        80 408 100,05 грн, процедура ліквідації якого здійснювалась Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
		3. Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, м. Москва, вул. Житня, 14, будівля 1) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17; код ЄДРПОУ 21708016) майнову шкоду, що заподіяна Публічному акціонерному товариству «ЕРДЕ БАНК» у розмірі                  51 872 846,01 грн, процедура ліквідації якого здійснювалась Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
		4. Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, м. Москва, вул. Житня, 14, будівля 1) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17; код ЄДРПОУ 21708016) майнову шкоду, що заподіяна Публічному акціонерному товариству «УКРГАЗПРОМБАНК» у розмірі 271 347 302,78 грн, процедура ліквідації якого здійснювалась Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
		5. Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, м. Москва, вул. Житня, 14, будівля 1) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17; код ЄДРПОУ 21708016) майнову шкоду, що заподіяна Публічному акціонерному товариству «БАНК «ТАВРИКА» у розмірі   30 523 271,77 грн, процедура ліквідації якого здійснювалась Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
		6. Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, м. Москва, вул. Житня, 14, будівля 1) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17; код ЄДРПОУ 21708016) майнову шкоду, що заподіяна Публічному акціонерному товариству «ФОРТУНА-БАНК» у розмірі              64 383 792,65 грн, процедура ліквідації якого здійснювалась Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
		7. Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, м. Москва, вул. Житня, 14, будівля 1) в дохід Державного бюджету України               1  059 800,00 грн судового збору.
		8. Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		Повний текст рішення складено та підписано 28.07.2025 року.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                                Ю.О.Підченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...