Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 343/1489/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано судом: 01.08.2025. Зареєстровано: 02.08.2025. Забезпечено надання загального доступу: 05.08.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/345/78/2025
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020090160000262

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №343/1489/20 
		Провадження № 1-кп/345/78/2025
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И
		 
		01.08.2025        року                                                м. Калуш
		 
		Колегія суддів Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області в складі:
		 
		головуючої судді                         ОСОБА_1 
		суддів                                                 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 
		з участю прокурора                         ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , 
		ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
		потерпілої ОСОБА_10                
		обвинуваченого                         ОСОБА_11 
		захисника                                 ОСОБА_12 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження № 12020090160000262 від 04.06.2020 з обвинувальним актом щодо
		ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , з повною загальною середньою освітою, розлученого, непрацюючого, РНОКПП НОМЕР_1 , раніше не судимого, 
		за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України,
		 
		ВСТАНОВИЛА :
		 
		ОСОБА_11 вчинив умисне вбивство, тобто умисно протиправно заподіяв смерть іншій особі.
		Кримінальне правопорушення вчинено при наступних обставинах.
		Так, 03.06.2020 близько 20.00 год. ОСОБА_11 спільно зі своєю колишньою дружиною ОСОБА_10 знаходився у квартирі, яка належить їй на праві власності за адресою АДРЕСА_3 . В цей час до вказаної квартири повернувся батько ОСОБА_10 - ОСОБА_13 , який там проживав, і між обома чоловіками на ґрунті неприязних відносин виник словесний конфлікт.
		Під час вказаного конфлікту, який розпочав ОСОБА_11 , обидва чоловіки пройшли у кімнату ОСОБА_13 , де у ОСОБА_11 виник умисел на умисне позбавлення життя ОСОБА_13 , тобто на його умисне вбивство.
		Для приведення свого злочинного наміру до виконання ОСОБА_11 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно, з метою позбавлення життя ОСОБА_13 , діючи на ґрунті неприязних відносин, розуміючи, що ОСОБА_13 є особою похилого віку, враховуючи свою значну перевагу у фізичній силі і те, що останній не матиме змоги належним чином захищатися, умисно наніс йому кулаками обох рук декілька цілеспрямованих ударів у ділянку обличчя. Від отриманих ударів ОСОБА_13 втратив рівновагу та впав на підлогу, а ОСОБА_11 , продовжуючи свої злочинні дії, умисно наніс лежачому на підлозі ОСОБА_13 ще ряд цілеспрямованих ударів ногами у життєво важливі частини тіла - голову, грудну клітку та ділянку живота, завдавши йому в загальній кількості не менше 28 ударів, у результаті чого спричинив останньому особливі фізичні страждання.
		Внаслідок нанесення ОСОБА_11 ударів ОСОБА_13 останньому було спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з крововиливами під м`які мозкові оболонки, крововиливами в м`які тканини голови з боку їх внутрішньої поверхні, забійною раною волосистої частини голови справа, множинними синцями, забійною раною та саднами у ділянці обличчя, крововиливами підслизової оболонки губ, забійною раною на слизовій оболонці верхньої губи; закритої травми грудної клітки з множинними двобічними переломами ребер (2-8-го справа, 3-7-го зліва), крововиливами в міжреберні м`язи та під пристінкову плевру в місцях переломів ребер, крововиливом в ділянці навколосерцевої сумки; закритої травми органів черевної порожнини з під капсульним розривом печінки, крововиливом в сальник та навколишню жирову тканину підшлункової залози, які мають ознаки тілесних ушкоджень середнього степеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я і не є небезпечним для життя у момент спричинення, а також легкі тілесні ушкодження у вигляд садна та синців у ділянках лівого плечового суглобу, грудної клітки, правої кисті та правої стопи, садна та синця у ділянці кисті. 
		В подальшому ОСОБА_11 після спричинення ОСОБА_13 особливих фізичних страждань та нестерпного фізичного болю, що тривало від декількох хвилин до 40 хвилин, продовжуючи свої злочинні дії, з метою доведення свого злочинного наміру до завершення, умисно здавив обома руками шию ОСОБА_13 , від чого той помер на місці події від механічної асфіксії внаслідок здавлення органів шиї руками.
		Обвинувачений ОСОБА_11  в судовому засіданні свою вину у вчиненні злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, не визнав вказавши, що не мав умислу на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_14 , а діяв виключно з метою захисту, який під час конфлікту напав на нього з ножем. 
		ОСОБА_15 суду пояснив, що він був одружений з ОСОБА_16 , проте згодом вони розлучилися. Деякий час вони то знову проживали разом, то розходилися. В 2019 році ОСОБА_17 отримала травму голови та стала інвалідом 1-ї групи і він постійно приходив до неї, здійснював догляд та допомагав їй в побутових справах. Також його мати допомагала здійснювати догляд за ОСОБА_18 категорично заборонено вживати алкоголь, оскільки вона хворіє на цероз печінки. Тому він постійно здійснював контроль, щоб батько не споював ОСОБА_17 . Проте батько неодноразово приносив спиртні напої та споював дочку, яка на той час була лежачою і не могла вставати. Коли він почав доглядати за ОСОБА_10 , заборонив їй вживати алкоголь, пильнував, щоб ОСОБА_13 її не споював. На цьому ґрунті в нього з її батьком постійно виникали конфлікти, який будучи п`яним, був запальний та агресивний. Були випадки, коли ОСОБА_19 наніс йому ножове поранення в руку, внаслідок чого було пошкоджене сухожилля, та вдарив пляшкою по голові. 
		03.06.2020 він повернувся з рибалки близько 20.00 год. та побачив, що ОСОБА_10 розпивала спиртні напитки з своїм батьком ОСОБА_13 . Біля них була пляшка недопитої горілки та пиво. Саме це він застав, коли прийшов у квартиру. Того дня, ОСОБА_13 був уже побитий, на обличчі були синці та почервоніння. Він розказував, що його побили невідомі чоловіки, та звинуватив його, що то зробили на його прохання. ОСОБА_13 хотів купити ще одну пляшку горілки, проте він зробив зауваження ОСОБА_13 , навіщо він споює дочку. Після цього почався конфлікт під час якого ОСОБА_13 вдарив свою дочку, він хотів її захистити, але ОСОБА_19 теж наніс йому удар. Розпочалася сутичка, він наніс кілька ударів ОСОБА_20 і вони двоє впали, він встав, пачав взуватися та хотів піти, щоб уникнути конфлікту, але за ним у коридор вийшов ОСОБА_21 , який був з кухонним ножем у руці та погрожував розправою. В цей момент відкрилися вхідні двері в їхню квартиру заглянула сусідка, він повернувся до дверей, і тоді отримав удар від ОСОБА_22 ногою в проміжність та побачив, як ОСОБА_13 замахнувся на нього ножем. Від отриманого удару в проміжність в нього почалися сильні болі, в очах потемніло, він весь затремтів, останнє, що пам`ятає, то великий страх, що ОСОБА_13 його заріже, так як він погрожував це зробити, і неодноразово у сварках з ним, погрожуючи йому вбивством, ножем наносив йому порізи, тому він намагався відібрати у ОСОБА_13 ніж. Опам`ятався він уже в іншій кімнаті. Скільки часу пройшло сказати не може. ОСОБА_49 уже лежав на землі та хрипів, а він сидів на ньому на грудній клітці. Йому здалося, що ОСОБА_21 перестав дихати. Він пробував надати йому допомогу, намагався привести його до тями, пробував робити йому штучне дихання, масаж грудної клітки в області серця, але ОСОБА_13 не дихав. Він тоді нічого не памятав і не розумів близько 8-9 годин, йому здавалося, що це пройшло 20 хвилин. Коли вранці зрозумів, що ОСОБА_13 помер, сказав про це ОСОБА_48 та сам викликав швидку і поліцію.
		Стверджує, що він наніс два-три удари ОСОБА_24 та не міг нанести потерпілому близько 28 ударів та задушити його, оскільки у нього боліла рука. Крім того, він віруюча людина, не бажав смерті покійному ОСОБА_13 та не мав умислу на позбавлення його життя, дуже шкодує, що так сталося, дуже хотів би все змінити, так як розуміє, що то найбільший гріх забрати життя в людини. Він просто оборонявся від ОСОБА_14 , який міг би його вбити. Просить вибачення перед померлим та потерпілою ОСОБА_10 , щиро кається.
		Вважає, що в його діях можливий склад кримінального правопорушення за вбивство при перевищенні меж необхідної оборони чи вбивство через необережність.
		Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_11 його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами: показаннями потерпілої, свідків та письмовими доказами.
		На обґрунтування винуватості ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення в судовому засіданні досліджені наступні докази, які були надані стороною обвинувачення.
		Так, потерпіла ОСОБА_10  в судовому засіданні пояснювала, що вона разом з обвинуваченим ОСОБА_25 були розлучені, однак проживали однією сім`єю, а батьком проживав у своєму будинку в с.Мала Тур`я та часто до них приходив. 03.06.2020 батько ночував у неї, так як ОСОБА_26 пішов на рибалку. Повернувшись додому, ОСОБА_26 побачив, що вони з батьком розпивають алкоголь і почав говорити, навіщо батько її споює. Сам ОСОБА_27 алкоголь того дня не вживав, бо в нього боліла спина і він пив ліки. Того дня батько прийшов додому побитий і почав звинувачувати ОСОБА_26 , що він замовив хлопців, щоб його побили. Вона сказала, що це не правда і батько її вдарив по обличчю. ОСОБА_26 зробив йому зауваження, а у відповідь батько вдарив ОСОБА_26 . Тоді ОСОБА_26 відштовхнув батька на столик, на якому лежав ніж. ОСОБА_26 вийшов в коридор і хотів вийти з квартири, щоб уникнути конфлікту, а батько схопив ніж і вибіг за ним в коридор з криком « я зараз тебе вб`ю». Вона перелякалася і почала дзвонити в поліцію на 102. Що відбувалося в коридорі вона не бачила, але чула тупі звуки бійки, яка тривала 5-10 хвилин, при цьому батько кричав, що я тобі покажу. Після цього ОСОБА_26 повернувся до неї в кімнату і сказав, що батько пішов спати. Ми ще подивилися телевізор і теж лягли спати. Вранці вона покликала батька, проте він не відзивався, тоді ОСОБА_26 пішов до нього і сказав, що він мертвий.
		Крім того, потерпіла пояснювала, що батько часто вмішувався в їх відносини з ОСОБА_26 , погрожував йому розправою, кидався на нього з ножем. Конфлікти переважно відбувалося, коли батько був в стані алкогольного сп`яніння. В 2019 році вона отримала інвалідність та була лежачою, ОСОБА_26 доглядав за нею, виходив її
		Просить суд суворо не карати обвинуваченого, призначити мінімальне покарання, так як він не виннний, що так сталося, вважає батька виним в конфлікті. 
		Допитаний в судовому засіданні свідок  ОСОБА_28 суду пояснив, що він є старшим дільничним офіцером поліції. 04.06.2020 він перебував на чергуванні, коли приблизно о 07.30 год. на службовий телефон в поліцію поступило повідомлення від чоловіка, який повідомив, що помер його колишній тесть, який хворів. Він здійснив виїзд за вказаним місцем проживання. Приїхавши на місце події він побачив у квартирі чоловіка, який лежав на підлозі з тілесними ушкодженнями. Тоді чоловік, який, як потім з`ясувалось, був ОСОБА_25 , пояснив, що його колишній тесть вчора повернувся з вулиці вже побитим, і він затягнув його у квартиру. Однак, візуально оглянувши кімнату, він побачив ознаки насильницької смерті і відразу викликав слідчо-оперативну групу. При цьому обвинувачений був у нетверезому вигляді, оскільки був наявний різкий запах алкоголю з ротової порожнини та нестійка хода. В квартирі також перебувала жінка, неходяча, яка на його запитання відповіла, що помер її батько. Він пригадує, що тіло померлого було розташоване головою до вікна, ногами до нього, знаходилося на спині, обличчя його було у синяках, голова розбита, кров була на лиці. На це все ОСОБА_11 тоді пояснив, що його колишній тесть пізно ввечері повернувся і зателефонував до нього з лавочки, розташованої під під`їздом, звідки він його і затягнув додому. Проте, що померлий напередодні нападав на нього з ножем нічого не говорив. При цьому емоційний стан ОСОБА_29 був спокійний, неагресивний, але при розмові було помітно, що він був нетверезий. У кімнаті доньки покійного він бачив пиво та пів пляшки горілки, два стакани та багато сигарет.
		Допитана в судовому засіданні свідок  ОСОБА_30 зазначила, що вона являється сусідкою сім`ї ОСОБА_31 . Проживає поверхом нижче. У своїй квартирі живе більше 20 років років. Сім`ю ОСОБА_31 знає як сусідів, однак тісно з ними не спілкувалася. Про ОСОБА_29 їй відомо, що він був одружений з ОСОБА_32 , але потім вони розлучилися. ОСОБА_27 неодноразово бачила, як приходив до квартири ОСОБА_31 . В день вбивства ОСОБА_14 вона тільки чула стукіт, ні крику, ні сварки їй не було чути. Дані звуки були подібні на гупання. Чула їх чітко, оскільки вони були над нею. Дані звуки тривали приблизно 5 хвилин. Сім`ю ОСОБА_31 охарактеризувала як звичайну, проте інколи з квартири доносився шум через п`янки. Пригадує, як одного разу ОСОБА_19 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, стукав до неї в квартиру з ножем та вона не відкрила двері, а наступного дня сказав, що нічого не пам`ятає. А перед тим був випадок коли ОСОБА_23 порізав руку ОСОБА_26 і сусід їй розповідав, що була кров на площадці поверхом вище. Про його смерть їй повідомили працівники поліції. 
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_33 пояснювала, що вона працює прибиральницею в будинку на АДРЕСА_4 . 04.06.2020 близько 6.00 год, прибираючи під`їзд на третьому поверсі, вона почула крик та слова « він мертвий». За нею відразу піднялися працівники поліції до квартири на п`ятому поверсі. В даному будинку вона прибирає 10 років і з квартири, де сталося вбивство, ніяких криків протягом цього часу не чула.
		Крім того, в судовому засіданні були дослідженні письмові а саме:
		- витяг з ЄРДР КП № 12020090160000262 від 04.06.2020, згідно з яким 04.06.2020 у Долинське ВП поступило повідомлення від ОСОБА_11 про те, що за місцем проживання в АДРЕСА_3 , помер ОСОБА_13 (т. 2 а.п. 5);
		- рапорт старшого інспектора-чергового Долинського ВП ОСОБА_34 від 04.06.2020, відповідно до якого останній доповів, що ІНФОРМАЦІЯ_4 о 06:03 год. надійшло повідомлення зі служби 102 від ОСОБА_11 пре те, що по місцю проживання за адресою АДРЕСА_3 , помер ОСОБА_13 , який проживав з донькою, хворів (т. 2 а.п. 8);
		- заява ОСОБА_10 від 04.06.2020, якою остання надає добровільну згоду працівникам поліції на огляд квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , де помер ОСОБА_13 (т. 2 а.п. 7);
		- протокол огляду місця події від 04.06.2020 з фототаблицями, відповідно до якого було оглянуто квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , яка розташована на п`ятому поверсі. При вході в квартиру наявний коридор, в якому обстановка не порушена. Ліворуч наявна коробка дверного пройому, через який здійснюється вхід в кімнату №1. На відстані близько 1,4 м від лівої стіни, близько 1,1 м від задньої стіни та близько 2,7 м від передньої стіни розташоване тіло ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_3 , без ознак життя. Тіло розташоване головою в напрямку вікна, тіло лежить на спині. На обличчі наявні накладення відсохлої крові. Потьоки крові розташовані від носі наліво, на нижній повіці правого ока наявний підсохлий потьок в протилежному напрямку до вуха. Наявні підсохлі накладення крові на губах, в лобній ділянці. Синці навколо очей, крововиливи під двома очами. На підборідку два синця. Рана на слизовій оболонці верхньої губи зліва. Також описані тілесні ушкодження на обох руках. На відстані близько 2 м від тіла ОСОБА_13 знаходиться подушка коричневого кольору, на наволочці якої знаходяться плями бурого кольору, ззовні схожі на кров. Також краплі речовини бурого кольору, ззовні схожої на кров, маються на рамці дверей, які ведуть в кімнату №1, з правої та з лівої сторони, при вході в кімнату з внутрішньої сторони кімнати, потертості речовини бурого кольору, ззовні схожої на кров, маються на підлозі, від яких на відстані 20 см розташована килимова доріжка синього кольору, на якій зі зовнішньої сторони маються плями речовини бурого кольору, ззовні схожої на кров. В кімнаті № 3 на журнальному столику виявлено тарілки з їжею, а у нижній його частині два стакани. На підлозі між кріслом та інвалідним кріслом знаходяться три скляні пляшки, дві з них з-під пива «Арсенал», а одна з-під горілки «Хлібний дар». В ході огляду вилучено: килимову доріжку синього кольору, наволочку коричневого кольору, змиви з підлоги речовини бурого кольору, ззовні схожої на кров, зрізи зі шпалер з плямами речовини бурого кольору, ззовні схожої на кров, мікроб`єкти з внутрішньої сторони долоні правої та лівої кінцівки ОСОБА_13 , три скляні пляшки та два скляні стакани (т. 2 а.п. 8-29);
		- протокол огляду місця події від 04.06.2020 з фототаблиею, проведеного з 13.10 год. по 13.45 год. за участю ОСОБА_10 , згідно з яким було оглянуто квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , під час огляду виявлено та вилучено мобільний телефон «ERGO F 181 Step», чорного та червоного кольору (т. 2 а.п. 34-39);
		- протокол огляду від 08.07.2020, відповідно до якого було оглянуто мобільний телефон марки «ERGO F 181 Step», де при ввімкненні телефону та огляді меню вхідних/вихідних дзвінків встановлено, що о 19:59 год. 03.06.2020 було здійснено дзвінок тривалістю 00.00.57 на номер 102, о 20:20 год. 03.06.2020 тривалість 00.00.03 було здійснено дзвінок на номер 103 (т. 2 а.п. 40);
		- ухвала слідчого судді Долинського районного суду Івано-Франківської області від 05.06.2020 з ухвалою про виправлення описки від 09.06.2020, якою слідчому Долинського ВП ОСОБА_35 надано дозвіл на проведення додаткового огляду (обшуку) в квартирі за адресою АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_10 , під час якого вилучено мобільний телефон марки «ERGO F 181 Step», чорного з червоним кольором (т. 2 а.п. 42);
		- протокол огляду від 18.07.2020, де предметом огляду являється один паперовий конверт білого кольору, який містить CD-R диск, при перегляді якого встановлено, що він містить в собі 1 відеофайл з записом розмови двох жінок, де одна з них просить визвати їй поліцію, а інша, представившись 102, запитує останню, звідки вона телефонує, який населений пункт, та щоб вона представилася, а у відповідь остання починає нерозбірливо говорити і кричати, і на цьому розмова переривається, тривалість вказаної розмови становить 00:31 с (т. 2 а.п. 46);
		- висновок експерта № 44, судово-медична експертиза розпочата 04.06.2020 та завершена 12.06.2020, проведена відносно ОСОБА_11 , якою встановлено, що у останнього мались тілесні ушкодження: синець з травматичним набряком тканин на тильній поверхні кисті; садна в ділянках задньої поверхні нижньої третини та зовнішньо-задньої поверхні верхньої третини лівого передпліччя, грудної клітки на передній поверхні справа. Описані ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень. Садна утворилися від ударно-дотичної чи ковзної дії тупих твердих предметів, мають давність до 1-ої доби до моменту проведення експертизи, що підтверджується характером саден. Синець з травматичним набряком м`яких тканин спричинений дією тупого твердого предмета, міг утворитися, як при нанесенні удару останнім в ділянку правої кисті, так і при ударі вказаною ділянкою до такого, в термін не більше дві-три доби до моменту проведення експертизи, що підтверджується його забарвленням. Розташування синця по тильній поверхні правої кисті не виключає можливості його утворення при боротьбі чи самообороні (т. 2 а.п. 49-51);
		- протокол огляду трупа від 04.06.2020 з фототаблицями, відповідно до якого було оглянуто труп  ОСОБА_13 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , та виявлено ряд тілесних ушкоджень: синець навколо правого ока темно-фіолетового кольору; така ж рана в ділянці правої брови збоку носа; масивний крововилив правого ока збоку скроні; навколо лівого ока несу цільний синець; на фоні синця в ділянці верхньої повіки біля брови рана лінійної форми майже в поперечному напрямку з нерівними краями; масивний крововилив лівого ока внизу і частково зліва; в лобній ділянці по середині синець та зліва несуцільна рана у поздовжньому напрямку; лівіше від даних ушкоджень несуцільний синець; в лівій виличній  ділянці синець  круглої форми; в ділянці кута нижньої щелепи зліва з переходом на передвушну ділянку наявний синець фіолетового кольору; на шкірі верхньої губи зліва несуцільна рана з нерівними краями в напрямку зверху вниз; в правій щічній ділянці на межі з носо-губною складкою садно овальної форми з підсохлою поверхнею червоного кольору; на слизовій оболонці верхньої губи зліва рана; під слизовою оболонкою верхньої губи справа із переходом на щоку крововилив; такого ж характеру крововилив під слизовою оболонкою верхньої губи зліва; мається крововилив під слизову оболонку нижньої губи посередині з переходом на перехідну складку; в ділянці підборіддя посередині і справа частково з переходом на підщелепну ділянку несуцільний синець; на передній поверхні шиї справа несуцільний синець; на спинці носа два садна продовгуватої форми посередині з підсохлою поверхнею червоного кольору; на кінчику носа синець у вигляді кола; на верхній поверхні лівого плечового суглоба синець, майже округлої форми; на передньо-боковій поверхні грудної клітки зліва два синці продовгуватої форми; на передньо-боковій поверхні грудної клітки справа два синці; на тильній поверхні правої кисті в проекції кістково-фалангового суглоба четвертого пальця несуцільний синець у поздовжньому напрямку; на тильній поверхні лівої кисті несуцільний синець в поперечному напрямку; на тильній поверхні правої стопи несуцільний синець в напрямку спереду назад; при повертанні тіла на передню поверхню виявлено ушкодження у волосистій частині голови; в тім`яній ділянці вправо від повздовжньої лінії склепіння черепа рана Т-подібної форми в напрямку зверху вниз справа на ліво; на передній поверхні грудної клітки біля міжключної ямки є 2 ушкодження овальної форми, навколо них мається підшкірний крововилив багряно-фіолетового кольору (т. 2 а.п. 53-61);
		- висновок судово-медичної експертизи №35, яка розпочата 04.06.2020 та завершена 22.07.2020, відносно трупа ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено, що смерть ОСОБА_13 настала від механічної асфіксії внаслідок здавлення органів шиї руками. Характер трупних явищ дозволяє думати, що з моменту настання смерті до моменту судово-медичної експертизи трупа в порозі пройшло біля 16-18 годин. Ушкодження спричинені дією тупих твердих предметів, можливо руками, ногами чи іншими тупими твердими предметами, могли утворитися в результаті нанесення ударів останніми в ділянки голови, грудної клітки, живота, кистей, правої стопи, в швидкій послідовності, в термін від декількох хвилин до 40 хвилин до моменту настання смерті. Характер та розташування тілесних ушкоджень дозволяють думати, що потерпілому було нанесено не менше 17-и-23-ьох ударів в ділянку голови; 1-го удару в ділянку лівого плечового суглоба; 2-ох ударів в ділянку грудної клітки справа, 2-ох зліва, 1-го в передню поверхню посередині; 2-3-ьох ударів в ділянку живота; 1-2 ударів в ділянку лівої кисті; 1-го удару в ділянку правої кисті; 1-го удару в ділянку правої стопи. Закрита черепно-мозкова травма з крововиливами під м`які мозкові оболонки, крововиливами в м`які тканин голови з боку їх внутрішньої поверхні, забійною раною волосистої частини голови справа, множинними синцями, забійними ранами та саднами в ділянці обличчі, крововиливами під слизові оболонки губ, забійною раною на слизовій оболонці верхньої губи; закрита травма грудної клітки з множинними двобічними переломами ребер (2-8-го справа, 3-7-го зліва), крововиливами в міжреберні м`язи та під пристінкову плевру в місцях переломів ребер, крововиливом в ділянці навколосерцевої сумки; закрита травма органів черевної порожнини з під капсульним розривом печінки, крововиливами в сальник та навколишню жирову тканину підшлункової залози мають ознаки ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя в момент спричинення. Садно, синці в ділянках лівого плечового суглоба, грудної клітки, правої кисті та правої стопи, садно та синець в ділянці лівої кисті мають ознаки легких тілесних ушкоджень. Так, розташування ушкоджень на тильних поверхнях кистей дає підставу думати, що дані ушкодження могли утворитися під час боротьби чи самооборони. Після спричинення потерпілому тілесних ушкоджень в ділянки голови, грудної клітки та живота останній міг виконувати самостійні рухи - кричати і мало ймовірно пересуватися, а після отримання ушкоджень в ділянці шиї внаслідок здавлення органів шиї руками, яке ускладнилося механічної асфікцією, потерпілий не міг виконувати самостійні рухи (т. 2 а.п. 63-76);
		- висновок судово-медичної експертизи № 123 від 18.06.2020 та фототаблиці до нього, де предметом експертного дослідження було 4 ребро справа та 5 ребро зліва, правої частини щитоподібного хряща від трупа ОСОБА_13 , відповідно до якого встановлено, що на фрагменті 4-го ребра справа виявлено згинальний перелом, який утворився від непрямої дії тупого твердого предмета, а на фрагменті 5-го ребра зліва виявлено розгинальний перелом, який утворився від прямої дії тупого твердого предмета. На правому верхньому ріжку щитоподібного хряща виявлений згинальний перелом, який утворився від непрямої дії твердого предмета (т. 2 а.п. 77-80);
		- висновок експертизи № 373 від 11.06.2020, згідно з якою в крові з трупа ОСОБА_13 виявлено антиген Н та ізогемаглютинін анти-А за ізосерологічною системою АВО (т. 2 а.с. 81);
		- висновок експертизи № 717 від 02.07.2020, відповідно до якого при судово-токсилогічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_13 не виявлено метилового, етилового, пропілового, бутилового, алілового спиртів та їх ізомерів (т. 2 а.с. 82-83);
		- висновок експерта за № 703 від 24.06.2020, відповідно до якого за результатами проведеної судово-гістологічної експертизи об`єктів (шматочків внутрішніх органів) від трупа ОСОБА_13 встановлено субарахноїдальні крововиливи головного мозку, набряк м`якої мозкової оболонки та речовини головного мозку, крововиливи в міжреберні м`язи зліва та справа, сальник, шкіру з ділянки щитоподібного хряща, шкіру підборіддя, шкіру передньої поверхні грудної клітки, шкіру правої стопи та лівої кисті; дифузний переваскулярний кардіосклероз; гіпертрофія атрофія м`язових волокон; дрібновогнищеві крововиливи в міокард; ліпоматоз міокарда; вогнищевий набряк, дистилектаз легень, вогнищеві інтраальвеолярні крововиливи, вогнищевий пневмофіброз, вогнищевий жировий гепатоз, хронічний гепатит, артеріолосклероз нирок, дрібновогнищеві крововиливи в навколишню жирову тканину та строму підшлункової залози (т. 2 а.п. 84-85);
		- протокол відібрання біологічних зразків від 04.06.2020, згідно з яким ОСОБА_11 добровільно надав біологічні зразки, а саме: зрізи нігтів з пальців обох рук, змиви з обох рук, пальцеві відбитки (т. 2 а.п. 87);
		- протокол огляду від 08.07.2020, де предметом огляду є мобільний телефон марки Nokia, який було виявлено та вилучено 04.06.2020 під час затримання ОСОБА_11 , та при увімкнені телефону та огляді меню вхідних/вихідних дзвінків встановлено, що о 05:59 год. 04.06.2020 було здійснено дзвінок на номер під записом «Моя мама»; о 05:58 год. та 05:59 год. 04.06.2020 було здійснено дзвінок на номер 103; о 06:01 год. 04.06.2020 було здійснено дзвінок на номер 102, а о 06:05 год. 04.06.2020 знову на номер 103; наступні декілька дзвінків здійснені на номер під записом «Моя мама», а о 08:45 год. 04.06.2020 було здійснено дзвінок на номер під записом «кохана» (т.2 а.п. 88-89);
		- протокол про отримання зразків для проведення експертизи від 11.06.2020, згідно з яким в обвинуваченого ОСОБА_11 було відібрано біологічні зразки - кров для подальшого дослідження (т. 2 а.п. 95);
		- висновок експерта № 382 від 11.06.2020, з якого встановлено, що кров обвинуваченого ОСОБА_11 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерелогічною системою АВО (т. 2 а.п. 96);
		- висновок експерта № 385 від 15.06.2020, з якого встановлено, що в крові трупа ОСОБА_13 виявлено антиген Н та ізоглютинін анти-А за ізосерелогічною системою АВО (т. 2 а.п. 99);
		- висновок судово-медичної експертизи № 393 від 22.06.2020, де предметом дослідження був одяг ОСОБА_11 , під час якої встановлено, що в слідах на кофті, джинсах, парі шкарпеток ОСОБА_11 знайдена кров людини, де виявлений антиген Н та ізогемаглютинін анти -А, ізогемаглютиніни анти-А та анти-В на джинсових штанах. Таким чином, кров, що виявлена на вказаних речових доказах, може належати особам групи 0, якій властивий антиген Н, що не виключає можливість належності крові потерпілому ОСОБА_13 (т. 2 а.п. 102-104);
		- висновок судово-медичної експертизи № 392 від 17.06.2020, де предметом дослідження був одяг потерпілого ОСОБА_13 , під час якої встановлено, що в слідах на сорочці, куртці, штанах, шкарпетці знайдена кров людини, де виявлений антиген Н та ізогемаглютинін анти - А. Таким чином, кров, що виявлена на вказаних речових доказах, може належати особам групи 0, якій властивий антиген Н, що не виключає можливість належності крові потерпілому ОСОБА_13 (т. 2 а.п. 107-109).
		- висновок експерта № 386 від 17.06.2020, де предметом дослідження були два марлеві тампони змивів з рук потерпілого ОСОБА_13 , якою встановлено, що в помарках на двох марлевих тампонах знайдена кров людини, де виявлений антиген Н за ізосерологічною системою АВО. Таким чином, кров, що виявлена на вказаних речових доказах, може належати особам групи 0, якій властивий антиген Н та ізогемаглютинін анти-А, ізогемаглютиніни анти-А та анти-В за ізосерологічною системою АВО, що не виключає можливість належності крові потерпілому ОСОБА_13 (т. 2 а.п. 112-113);
		- висновок експерта № 70 від 16.06.2020, де предметом дослідження був піднігтьовий вміст обох рук потерпілого ОСОБА_13 , яким встановлено, що при судово-цитологічному дослідженні піднігтьового вмісту лівої руки потерпілого ОСОБА_13 знайдено кров людини та безядерні епітеліальні клітини, походження яких за рахунок епітеліальної тканини його самого вважається найбільш імовірним. Таким чином виявлена кров могла походити від особи, якій властивий антиген Н системи АВО, що не виключає походження крові від самого потерпілого ОСОБА_13 . Домішок крові ОСОБА_11 в піднігтьовому вмісті лівої руки потерпілого ОСОБА_13 виключається (т. 2 а.п. 116-118);
		- висновок експерта від 19.06.2020 № СЕ-19/109/11/3-228МРВ/20, відповідно до якого, встановлено, що на наданих двох відрізках дактилоплівки, відібраних в ході огляду місця події із рук трупа ОСОБА_13 , де виявлено одиночні текстильні волокна бавовняні, білого, синіх, чорних, червоних, коричневих, зелених кольорів та з переходом кольору синій-білий; вовняне блакитного кольору; хімічні синього, білого та чорних кольорів (т. 2 а.п. 121-123);
		- висновок експерта від 17.07.2020 № СЕ-19/109/8/5-449Д/20, з якого встановлено, що на поверхні скляної пляшки з етикеткою із написом «Арсенал», що вилучена під час огляду місця події, за матеріалами кримінального провадження №12020090160000262, виявлено два сліди пальців рук максимальними розмірами 18Х19 мм та 15Х17 мм. На поверхні інших об`єктів слідів рук придатних для ідентифікації особи не виявлено. Сліди пальців рук максимальними розмірами 18Х19 мм та 15Х17 мм придатні для ідентифікації особи (т. 2 а.п. 127-131);
		- висновок експерта № 125 від 16.06.2020 з фототаблицями, де предметом дослідження був одяг ОСОБА_11 , з якого встановлено, що на обох рукавах кофти, передніх поверхнях двох штанин виявлені сліди крові у вигляді бризк (де згідно результатів судово-імунологічної експертизи, виявлена на вказаних вище речових доказах може належати крові потерпілому ОСОБА_13 ), які утворилися при ударі рукою чи іншим предметом по закривавленій поверхні. На обох рукавах кофти, передній поверхні правої штанини та задніх поверхнях обох штанин штанів джинсових виявлені сліди крові у вигляді обмежених ділянок просочень та помарок (де згідно результатів судово-імологічної, виявлена на вказаних вище речових доказах не виключає можливості належності крові потерпілому ОСОБА_13 ), які могли утворитися в результаті контакту описаних ділянок з закривавленою поверхнею. Характер решти плям (помарок) крові (згідно результатів судово-імунологічної експертизи) описаних на одязі - їх поверхневість, невизначеність форми, нечіткі межі, зумовлюють неможливістю визначенні конкретного механізму їх утворення. Окрім того, на спині куртки є сліди ковзання, у вигляді поверхневого пошкодження тканини, деформації та сплощення поверхневих волокон накладення пилоподібних частинок, які могли уторитися внаслідок ковзання куртки по травмуючій поверхні (т. 2 а.п. 133-142);
		- висновок експерта № 127 від 17.06.2020 з фототаблицями, де предметом дослідження був одяг потерпілого ОСОБА_13 , відповідно до якого встановлено, що на комірі, обох полах куртки, лівому рукаві куртки виявлені сліди крові у вигляді бризк (де згідно результатів судово-імологічної, виявлена на вказаних вище речових доказах не виключає можливості належності крові потерпілому ОСОБА_13 ), які могли утворитися в результаті розбризкування крові і попадання її на вказані частини одягу або при ударі рукою або іншим предметом по закривавленій поверхні. На комірі, обох полах, спинці, лівому рукаві куртки, комірі сорочки зліва, передній поверхні правої штанини, одній з шкарпеток виявлені сліди крові у вигляді обмежених ділянок просочень та помарок (де згідно результатів судово-імологічної, виявлена на вказаних вище речових доказах не виключає можливості належності крові потерпілому ОСОБА_13 ), які могли утворитися в результаті контакту описаних ділянок з закривавленою поверхнею або ж при попаданні на одяг крові з ран, які знаходилися на голові. Характер решти плям (помарок) крові описаних на одязі - їх поверхневість, невизначеність форми, нечіткі межі, зумовлюють неможливість визначенні конкретного механізму їх утворення. Враховуючи характер і розташування слідів крові на одязі ОСОБА_13 , слід вважати, що в момент їх утворення ОСОБА_13 знаходився в положенні наближеному до горизонтального. Так, враховуючи характер та локалізацію тілесних пошкоджень на постраждалому та характер і локалізацію накладень крові на дослідженому одязі можна припустити, що нападаючий знаходився по відношенні до постраждалого зі сторони передньої поверхні тіла (т. 2 а.п. 145-152);
		- висновок експерта № 388 від 18.06.2020, де предметом дослідження був змив на марлевий тампон речовини з підлоги біля дверного пройому в кімнаті № 1 м. Долини, проспект Незалежності, 2/69, встановлено, що на вказаному змиві знайдена кров людини, при серологічному дослідженні виявлений антиген Н ізосерологічної системи АВО, та може належити крові потерпілого ОСОБА_13 (т. 2 а.п. 155-157); 
		- висновок експерта № 89 від 22.06.2020, де предметом дослідження були три вирізки з шпалер, вилучених з місця події за адресою АДРЕСА_3 , яким встановлено, що у плямах на 3-х вирізках з шпалер знайдена кров людини, при серологічному дослідженні виявлений антиген Н ізосерологічної системи АВО, та може належити крові потерпілому ОСОБА_13 (т. 2 а.с. 160-162);
		- висновок експерта № 391 від 12.06.2020, де предметом дослідження була килимова доріжка, вилучена з місця події за адресою АДРЕСА_3 , та встановлено, що у плямах на килимовій доріжці знайдена кров людини, при серологічному дослідженні виявлений антиген Н ізосерологічної системи АВО, та може належати крові потерпілого ОСОБА_13 (а.с.165-167 т.2);
		- висновок експерта № 390 від 24.06.2020, де предметом дослідження були наволочки, вилучені з місця події за адресою АДРЕСА_3 , яким встановлено, що у плямах на наволочці знайдена кров людини, при серологічному дослідженні виявлений антиген Н ізосерологічної системи АВО, та може належати крові потерпілому ОСОБА_13 (т. 2 а.п. 170-172);
		- висновок експерта № 69 від 16.06.2020, де предметом дослідження був піднігтьовий вміст обох рук ОСОБА_11 , яким встановлено, що при судово-цитологічному дослідженні піднігтьового вмісту рук ОСОБА_11 знайдені безядерні епітельні клітини, походження яких за рахунок власного нігтьового ложе вважається найбільш імовірним. Кров у даних об`єктах не виявлена (т. 2 а.п. 175-176);
		- висновок експерта № 387 від 23.06.2020, де предметом дослідження були два марлеві тампони - змиви з рук ОСОБА_11 , яким встановлено, що у вказаних слідах кров не виявлена (т. 2 а.п. 179).
		В судовому засіданні відтворено звукозапис, який міститься на CD-R диску, тривалістю 00.00.57 телефонного дзвінка на лінію 102 о 19.59 год 03.06.2020 року з мобільного телефону НОМЕР_2 . При відтворенні чути голос жінки, яка постійно щось нерозбірливо кричить, а інша, представившись 102, запитує останню, звідки вона телефонує, який населений пункт, щоб вона представилася, що вона нерозбірливо говорить, і щоб перестала кричати, і на цьому розмова переривається.
		Крім доказів, наданих стороною обвинувачення, в судовому засіданні були досліджені докази зі сторони захисту.
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_36  пояснювала, що її квартира знаходиться на четвертому поверсі, а квартира ОСОБА_31 на п`ятому поверсі. 03.06.2020 року вона поверталася додому і зустріла сусіда ОСОБА_22 , який був дуже злий і сказав, що його побили якісь хлопці. Того ж дня, вона почула крик з його квартири і постукавши, відчинили двері та побачила, як ОСОБА_21 замахувався ножем на ОСОБА_37 . Від побаченого, вона перелякалась та втекла. Чому не викликала поліцію, суду не змогла пояснити. Ще пригадала випадок, коли ОСОБА_21 порізав руку ОСОБА_26 . Крім того, зазначала, що ОСОБА_21 бив дружину та дочку ОСОБА_17 , часто випивав та конфліктував з ОСОБА_26 та ОСОБА_17 . ОСОБА_23 споював ОСОБА_38 та спеціально купляв їй алкогольні напої.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_39  суду зазначив, що працює травматологом у КНП «Долинська ЦРЛ» та є сусідом обвинуваченого і ОСОБА_17 . Пригадув, як приблизно в 2008 році обвинувачений був доставлений в лікарню з різаною раною. Під час розмови сказав, що його поранив тесть. Від повідомлення у правоохоронні органи ОСОБА_11 відмовився. В обвинуваченого була різана рана, характерна для ножа. Він живе по сусідству та чув, як ОСОБА_21 випивав і конфліктував. ОСОБА_40 порядний, культурний хлопець, до нього не було претензій. ОСОБА_50 він добре не знав, але зі слів людей чув, що, коли він випивав, то ставав агресивним. 
		Допитаний в судовому засіданні свідок  ОСОБА_41 суду пояснив, що ОСОБА_37 він знає з 1993 року, як нормального та позитивного чоловіка, він є його сусідом разом працювали. Після оруження з ОСОБА_42 в обвинуваченого були часті конфлікти з її батьком, оскільки він недолюблював ОСОБА_26 , ОСОБА_23 завжди хотів доказати, що він правий і сильніший. Йому відомі випадки конфліктів між обвинуваченим та померлим. Зокрема, під час одного з випадків ОСОБА_13 вдарив ОСОБА_11 пляшкою по голові. І коли вони вже йшли, потерпілий їх догнав і порізав обвинуваченому праву руку. Ця подія відбулася десь в 2007-2010 роках. Більше очевидцем конфліктів не був, але зі слів ОСОБА_37 йому відомо, що ОСОБА_21 , як був п`яний, постійно його виганяв з дому. ОСОБА_23 завжди провокував ОСОБА_26 , носив горілку та споював дочку ОСОБА_38 , а ОСОБА_26 її виходжував.
		Також стороною захисту долучені наступні письмові докази:
		-копія сторінок амбулаторної картки ОСОБА_11 , на яких маються записи за 19.12.2008, зроблені травматологом та невропатологом. Вказаний діагноз: різана рана правої китиці, забійна рана лівої надбрівної дуги, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку (т. 3 а.п 188-190);
		-довідка УСЗН Долинської РДА № 884 від 22.09.2020, видана ОСОБА_11 , жителю АДРЕСА_5 про те, що він перебуває на обліку в УСЗН Долинської РДА та йому з 15.10.2019 по 01.01.2020 призначено виплату за інвалідом І групи ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 5 а.п. 14);
		-копія витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22828114 від 25.05.2009, згідно з яким квартира АДРЕСА_6 на праві приватної власності належить ОСОБА_10 (т. 5 а.п. 15). 
		За клопотанням сторони захисту ухвалою суду від 07.12.2022 призначено судово-психологічну експертизу (т. 4 а.п. 142-144).
		11.04.2023 на виконання вищевказаної ухвали до суду поступив висновок експерта № СЕ-19/114-23/31-ПС від 30.03.2023, відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_11 на момент скоєння інкримінованого йому діяння перебував в негативному емоційному стані з переважанням відчуття страху, злості, захисної та інструментальної агресії, однак, який не досягнув стану вираженого емоційного збудження. ОСОБА_11 не перебував в стані фізіологічного афекту, вираженого емоційного збудження або вираженого емоційного напруження, як психологічної підстави сильного душевного хвилювання, а знаходився у негативному емоційному стані, який досягнув стадії псевдофрустаційної поведінки із проявами страху, злості та інструментальної агресії. Однак, комплекс індивідуально-психологічних особливостей ОСОБА_11 міг вплинути на його суб`єтивну оцінку небезпечності дій потерпілого, яка супроводжувалось зниженням (послабленням) контролю з боку волі. Обвинувачений перебував у негативному емоційному стані, який досягнув стадії псевдофрустаційної поведінки із прояви страху, злості та інструментальної агресії, міг передбачати наслідки своїх дій (т. 4 а.п. 211-228).
		Крім того, стороною захисту заявлялися клопотання про надання тимчасового доступу до ножа, яким ОСОБА_13 погрожував зарізати ОСОБА_29 , який знаходить в квартирі потерпілої ОСОБА_10 за адресою АДРЕСА_3 та клопотання про витребування у прокурора та долучення до матеріалів провадження для дослідження в судовому засіданні оригіналів протоколів допиту підозрюваного ОСОБА_11 , проте колегією суддів в задоволенні даних клопотань було відмовлено з підстав зазначених в ухвалі суду від 09.04.2025 року (т.6 а.п.175-179).
		Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.
		Згідно зі ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Відповідно до статті 25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до статті 9 КПК України.
		Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення; 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. 
		Згідно зі ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
		Статтею 93 КПК України встановлено, що збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
		Суд же відповідно до статті 26 КПК України у кримінальному провадженні вирішує питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень.
		Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
		Частиною третьою цієї статті КПК України встановлено, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
		Оцінюючи та аналізуючи докази в їх сукупності, суд звертає особливу увагу на один із конституційних принципів, закладених в ст. 62 Конституції України, щодо прав, свобод та обов`язків людини і громадянина, де визначено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, тому що доведення вини - це завдання сторони обвинувачення. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
		Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 373 КПК України, згідно з якою обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Відповідно до пункту 23 Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29 червня 1990 року всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого.
		Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Отже, зважаючи на принцип змагальності сторін та те, що сторони вільні у використанні своїх прав, суд, оцінивши зібрані у кримінальному провадженні докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, прийшов до наступних висновків.
		Дії обвинуваченого ОСОБА_11 органом досудового розслідування кваліфіковано за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з особливою жорстокістю.
		Згідно з п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» умисне вбивство визнається вчиненим з особливою жорстокістю, якщо винуватий, позбавляючи потерпілого життя, усвідомлював, що завдає йому особливих фізичних (шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, тортур, мордування, мучення, в тому числі з використанням вогню, струму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, яка завдає нестерпного болю, тощо), психічних чи моральних (шляхом зганьблення честі, приниження гідності, заподіяння тяжких душевних переживань, глумління тощо) страждань, а також, якщо воно було поєднане із глумлінням над трупом або вчинювалося в присутності близьких потерпілому осіб і винуватий усвідомлював, що такими діями завдає останнім особливих психічних чи моральних страждань.
		В постанові Верховного Суду від 06 червня 2019 року по справі № 683/2620/17 вказано, що при вирішенні питання щодо наявності в діях винної особи складу кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК, слід враховувати, що така кваліфікація може мати місце лише в тому випадку, коли буде доведено, що спосіб позбавлення потерпілого життя свідчить про особливу жорстокість злочину і вона охоплювалась умислом винного. Визнавши засудженого винним у вбивстві, вчиненому з особливою жорстокістю, суд має навести у вироку підстави та мотиви, згідно з якими він дійшов такого висновку.
		До особливо жорстоких можуть бути віднесені випадки, коли винний, позбавляючи потерпілого життя, усвідомлював, що завдає йому особливих фізичних (шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, тортур, мордування, мучення, в тому числі з використанням вогню, струму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, яка завдає нестерпного болю, тощо), психічних чи моральних (шляхом зганьблення честі, приниження гідності, заподіяння тяжких душевних переживань, глумління тощо) страждань, а також якщо воно було поєднане із глумлінням над трупом або вчинювалося в присутності близьких потерпілому осіб і винний усвідомлював, що такими діями завдає останнім особливих психічних чи моральних страждань.
		Особливою жорстокістю слід вважати умисну дію (або бездіяльність), що супроводжує або наступає за насильницьким злочином, є необов`язковою для його вчинення і настання звичайних для злочину наслідків, що полягає в заподіянні потерпілому або його близьким додаткового, як правило, тяжкого фізичного або психічного страждання, тобто винний усвідомлює, що він вчиняє діяння, які є надмірними для досягнення злочинного наслідку та обирає спосіб вчинення злочину, який охоплює діяння зайві (надмірні) для позбавлення життя потерпілого.
		При цьому для визнання наявності при вчиненні вбивства даної кваліфікуючої ознаки необхідно встановити, що винний мав намір вчинити саме вбивство з особливою жорстокістю, усвідомлював, що даний спосіб вбивства є особливо тяжким для потерпілого і свідомо йшов на це. Водночас, така жорстокість є необов`язковою для спричинення смерті людини і полягає в заподіянні потерпілому особливих додаткових фізичних або психічних страждань.
		В основу обвинувачення ОСОБА_11 у вчиненні вбивства з особливою жорстокістю згідно з обвинувальним актом покладено заподіяння ним ОСОБА_13 великої кількості тілесних ушкоджень, які зазначено вище, внаслідок чого останній зазнав нестерпного фізичного болю, особливих фізичних та моральних страждань, а його доньці ОСОБА_10 - особливих моральних страждань, оскільки вона не мала змоги через стан свого здоров`я припинити даний конфлікт та фізичні страждання свого батька.
		За матеріалами кримінального провадження, а саме: згідно з висновком судово-медичної експертизи №35, смерть ОСОБА_13 настала від механічної асфіксії внаслідок здавлення органів шиї руками. Також потерпілому ОСОБА_13 було нанесено не менше 17--23-х ударів в ділянку голови; 1-го удару в ділянку лівого плечового суглоба; 2-ох ударів в ділянку грудної клітки справа, 2-ох зліва, 1-го в передню поверхню посередині; 2-3-х ударів в ділянку живота; 1-2-х ударів в ділянку лівої кисті; 1-го удару в ділянку правої кисті; 1-го удару в ділянку правої стопи. Спричинені цими ударами тілесні ушкодження, перелічені у висновку та описані вище, мають ознаки ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя в момент спричинення, та легких тілесних ушкоджень, спричинені дією тупих твердих предметів, можливо руками, ногами чи іншими тупими твердими предметами, могли утворитися в результаті нанесення ударів останніми в ділянки голови, грудної клітки, живота, кистей, правої стопи, в швидкій послідовності, в термін від декількох хвилин до 40 хвилин до моменту настання смерті.
		Будь-які посилання у висновку експерта на те, що якісь зі спричинених тілесних ушкоджень викликами у потерпілого особливі страждання та особливий біль безпосередньо при їх заподіянні, відсутні. 
		Таким чином, як встановлено судом, обвинуваченим було спричинено тілесні ушкодження потерпілому, які, як окремо, так і в їх сукупності, не могли стати причиною його смерті, а їх нанесення не могло бути надмірним для наслідку, який настав, оскільки, вказані тілесні ушкодження, виявлені на тілі трупа ОСОБА_13 , відносяться до категорії ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя в момент спричинення, та легких тілесних ушкоджень.
		При цьому суд, звертає, увагу на те, що згідно з п 1.2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 січня 1995 року № 6, з медичної точки зору, тілесні ушкодження - це порушення анатомічної цілості тканин, органів та їх функцій, що виникає як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючих факторів - фізичних, хімічних, біологічних, психічних. 
		Водночас, будь-яке порушення анатомічної цілості тканин супроводжується фізичним болем, тобто таким психічним станом особи, який характеризується стражданнями, спричиненими фізичним впливом на його тіло. Тобто, відчуття потерпілим болю під час заподіяння йому тілесних ушкоджень є сталою реакцією організму на ушкоджуючий фактор. За таких обставин, саме по собі відчуття ОСОБА_13 страждань та болю під час нанесення йому ударів є недостатнім фактором для встановлення у діях ОСОБА_11 такої кваліфікуючої ознаки як особлива жорстокість.
		Разом з тим, судом встановлено, що смерть ОСОБА_13 настала від механічної асфіксії внаслідок здавлення органів шиї руками. При цьому, ознак заподіяння тортур, мордування, мучення, які завдають нестерпного болю, на тілі ОСОБА_13 не виявлено. Також стороною обвинувачення не доведено, що вбивство потерпілого супроводжувалось психічним чи моральним його стражданням шляхом зганьблення його честі, приниження його гідності, заподіянням тяжких душевних переживань або глумлінням.
		Водночас, під час судового розгляду не встановлено та стороною обвинувачення не доведено, що обвинувачений, завдаючи потерпілому велику кількість тілесних ушкоджень, свідомо бажав, щоб він відчував додаткові страждання, які не були б необхідними для настання його смерті. 
		Таким чином, суд приходить до висновку, що для кваліфікації дій обвинуваченого за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України сторона звинувачення повинна була встановити наявність умислу ОСОБА_11 на заподіяння потерпілому смерті з особливою жорстокістю. Однак, в судовому засіданні та в обвинувальному акті наявність такого умислу доведена не була, так як просте перелічення в обвинувальному акті великої кількості спричинених тілесних ушкоджень є недостатнім для встановлення дійсного умислу обвинуваченого на вчинення вбивства з особливою жорстокістю.
		В той же час такий спосіб позбавлення життя потерпілого ОСОБА_13 , як механічна асфіксія внаслідок здавлення органів шиї руками, не вказує на умисел обвинуваченого на винення вбивства з особливою жорстокістю, а тільки підтверджує його намір позбавити життя потерпілого.
		Окрім цього, у висновку експерта № СЕ-19/114-23/31-ПС від 30.03.2023 зазначено, що під час здійснення інкримінованих дій, вчинки ОСОБА_11 носили ситуаційно-зумовлений, ціленаправлений та цілемотивований характер. ОСОБА_11 може сформулювати мотивацію власної поведінки під час конфлікту, зокрема, мотивацію та цілевідповідність виникнення захисної/інструментальної агресії, яка проявилася у нанесенні ударів потерпілому. Дії підекспертного є мотивовідповідними та підпорядкованими провідній меті («ціль знешкодити ніж») (т.4 а.п. 226-227).
		Таким чином, під час розгляду даного кримінального провадження суду не надано належних, допустимих та переконливих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_11 , завдаючи ударів, зокрема, у життєво важливі органи ОСОБА_13 , свідомо бажав того, щоб останній відчував додаткові страждання та біль, які не були б необхідними для настання його смерті, і щоб така смерть була довготривалою та якнайболючішою. 
		Даний висновок узгоджується з позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 06.06.2019 року по справі № 683/2620/17.
		Окрім цього, п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» від 7 лютого 2003 року № 2 містить роз`яснення про те, що умисне вбивство визнається вчиненим з особливою жорстокістю (п. 4 ч. 2 ст. 115 КК), якщо таке вчинювалося в присутності близьких потерпілому осіб і винний усвідомлював, що такими діями завдає останнім особливих психічних чи моральних страждань.
		Відповідно до обвинувального акта звуки нанесення ударів привернули увагу дочки ОСОБА_13 - ОСОБА_10 , яка, перебуваючи у сусідній кімнаті і не маючи змоги через стан свого здоров`я припинити даний конфлікт та фізичні страждання свого батька, почала викрикувати до ОСОБА_11 з проханням, щоб той залишив її батька у спокої. 
		Однак ОСОБА_11 , не звертаючи жодної уваги на прохання колишньої дружини, усвідомлюючи, що ОСОБА_10 через свій безпорадний стан не зможе перешкодити йому у вчиненні задуманого, а також те, що своїми діями шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень завдав ОСОБА_13 нестерпного фізичного болю, особливих фізичних та моральних страждань, а його доньці - особливих моральних страждань, продовжив наносити потерпілому цілеспрямовані удари у життєво важливі частини тіла - голову, грудну клітку та ділянку живота, а також по верхніх та нижніх кінцівках, завдавши йому в загальній кількості не менше 28 ударів.
		При цьому, як встановлено з показань потерпілої ОСОБА_10 , які вона надала безпосередньо в судовому засіданні, вона не була очевидцем вбивства свого батька, оскільки знаходилася у сусідній кімнаті. Бачила тільки початок конфлікту. Бачила, що батько взяв ніж. Чула шум, однак, що саме відбувалося не знала. Про смерть батька дізналася вранці від ОСОБА_11 . При цьому, в судовому засіданні вона просила суворо не карати обвинуваченого. Вважає, що саме її батько спровокував конфлікт, так як він і раніше нападав на обвинуваченого, в тому числі з ножем, а останній постійно намагався уникнути конфлікту. Впевнена, що ОСОБА_11 не мав наміру вбивати батька, не бажав його смерті. Саме ОСОБА_11 здійснював догляд за нею, допомагав їй, не покинув її, коли вона отримала інвалідність, виходив її. Завдяки тому, що він постійно наполягав, щоб вона не вживала алкоголь, стан її здоров`я покращився. Батько ж навпаки постійно приносив спиртне, давав його їй та сам вживав. Тобто, фактично потерпіла стала на сторону обвинуваченого, не має до нього жодних претензій, бажає продовжувати з ним відносини та спільний побут, наполягає, щоб його суворо не карали. 
		За наведеного, відсутні підстави вважати, що вбивство було вчинене у присутності близької потерпілому особи, його доньки, та що вчинене завдало останній особливих моральних страждань.
		Крім цього, в обвинувальному акті зазначено, що подія кримінального правопорушення відбулася в квартирі , що належить на прваві власності потерпілому ОСОБА_13 за адресою АДРЕСА_3 . Однак, згідно копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22828114 від 25.05.2009, квартира АДРЕСА_6 на праві приватної власності належить ОСОБА_10 (т. 5 а.п. 15), а тому таке посилання слід виключити, зазначивши власника житла потерпілу ОСОБА_10 . 
		За таких обставин колегія суддів вважає помилковою кваліфікацію дій обвинуваченого за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, оскільки особлива жорстокість при позбавлені потерпілого життя не охоплювалось умислом обвинуваченого. 
		Разом з тим, суд не погоджується зі стороною захисту щодо вчинення кримінального правопорушення в межах необхідної оборони, виходячи з наступного.
		Згідно з ч. 1 ст. 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
		Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (частина третя статті 36 КК).
		Отже, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов`язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.
		До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об`єктивна реальність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б ту, яка для цього необхідна.
		У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.
		В судовому засіданні з пояснень обвинуваченого встановлено, що між ним та покійним ОСОБА_13 виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_13 вдарив його рукою в обличчя, а він у відповідь вдарив його декілька разів, після чого хотів покинути квартиру, щоб не продовжувати конфлікт. В цей час ОСОБА_13 взяв кухонний ніж і побіг з ним на обвинуваченого. Проте, зі слів самого обвинуваченого, завдав удар не ножем, а ногою в пахову ділянку. В подальшому від болю та страху ОСОБА_11 детально не пам`ятає подій конфлікту, однак не заперечував, що навіть коли забрав ніж, він продовжував наносити удари ОСОБА_13 . Сам момент спричинення смерті не пригадує. Однак, в якийсь момент почув, що покійний захрипів та припинив дихати. Надавав йому першу допомогу, але безрезультатно, а тоді пішов в кімнату до ОСОБА_10 і ліг спати. Поліцію та швидку допомогу викликав вранці наступного дня, перед тим уже точно знав, що ОСОБА_13 мертвий. 
		Також про те, що ОСОБА_13 взяв ніж, стверджувала потерпіла ОСОБА_10 , однак вона залишалася в своїй кімнаті і не бачила, чи застосовував ніж покійний, і в який момент ОСОБА_11 цей ніж в останнього забрав, та чи не забрав взагалі.
		Суд критично відноситься до тверджень захисника ОСОБА_11 стосовно того, що ОСОБА_13 , тримаючи ніж у руці, завдав обвинуваченому один поріз, оскільки згідно з висновком судово-медичної експертизи № 44 в обвинуваченого ОСОБА_11 мались тілесні ушкодження: синець з травматичним набряком тканин на тильній поверхні кисті; садна в ділянках задньої поверхні нижньої третини та зовнішньо-задньої поверхні верхньої третини лівого передпліччя, грудної клітки на передній поверхні справа. Садна утворилися від ударно-дотичної чи ковзної дії тупих твердих предметів, мають давність до 1-ої доби до моменту проведення експертизи, що підтверджується характером саден. Синець з травматичним набряком м`яких тканин спричинений дією тупого твердого предмета, міг утворитися, як при нанесенні удару останнім в ділянку правої кисті, так і при ударі вказаною ділянкою до такого.
		Таким чином, як вбачається з вказаного висновку, в обвинуваченого ОСОБА_11 були відсутні будь-які тілесні ушкодження на руці, характерні для ножового поранення, а трактування захисника, що цей висновок вказує на наявний в ОСОБА_11 поріз, завданий ОСОБА_13 ножем внаслідок конфлікту 03.06.2020, який відображений як садно продовгуватої форми в поперечному напрямку, розмірами 2,2 х 0,2 сантиметра на зовнішньо-задній поверхні верхньої третини лівого передпліччя, є тільки його припущенням та домислом, та спростовується самим же висновком. 
		Окрім цього, показання ОСОБА_11 щодо того, в який момент конфлікту ОСОБА_13 взяв ніж, є суперечливими. Чи то з самого початку конфлікту, чи то уже після нанесення один одному ряду тілесних ушкоджень. Водночас, на думку суду, як і в першому випадку, так і в другому випадку, останній не зазначає, що ОСОБА_13 здійснив щодо нього реальне посягання зі застосуванням цього ножа. В той же час ОСОБА_11 зазначив, що повалив потерпілого ОСОБА_13 на підлогу на спину та отямився коли сидів на його грудній клітці. 
		Беручи до уваги, що потерпілий знаходився у положенні, лежачи на спині, враховуючи його вік, а обвинувачений ОСОБА_11 в цей момент стояв над ним, суд вважає, що у такому положенні потерпілий взагалі не міг нести ніякої суспільної небезпеки обвинуваченому, а останній в цей момент не був позбавлений можливості припинити конфлікт чи навіть покинути місце конфлікту. Однак, ОСОБА_11 не зупинився, а, усвідомлюючи свої дій та керуючи ними, не перебуваючи в стані фізіологічного афекту, вираженого емоційного збудження або вираженого емоційного напруження, як психологічної підстави сильного душевного хвилювання, продовжив умисно вчиняти протиправне діяння, яке в подальшому призвело до смерті потерпілого.
		Такі висновки суду підтверджуються також висновком експерта № 35, в якому зазначено, що після спричинення потерпілому тілесних ушкоджень в ділянки голови, грудної клітки та живота останній міг виконувати самостійні рухи - кричати і мало ймовірно пересуватися, а після отримання ушкоджень в ділянці шиї внаслідок здавлення органів шиї руками, яке ускладнилося механічної асфікцією, потерпілий не міг виконувати самостійні рухи.
		При цьому суд також звертає увагу на те, що смерть потерпілому ОСОБА_13 була заподіяна шляхом механічної асфіксії внаслідок здавлення органів шиї руками, під час чого потерпілий взагалі не міг виконувати самостійні рухи, зокрема, тримаючи в руках ніж, чи будь-яким іншим способом вчиняти суспільно-небезпечне посягання щодо ОСОБА_11 .
		Крім того, згідно з висновком експерта № СЕ-19/114-23/31-ПС від 30.03.2023 в ОСОБА_11 зберігалася свідома реалізація та мотивація вчинку, здатність прогнозувати свої дії та відсутні ознаки емоційного звуження свідомості, а тому, суд поза розумним сумнівом вважає, що обвинувачений в момент здавлення руками органів шиї потерпілого, який в цей час в силу безпорадного стану не становив ніякої загрози для нього, умисно, усвідомлюючи характер свого протиправного діяння, шляхом механічної асфіксії позбавив життя останнього. 
		Таким чином, вказана поведінка обвинуваченого в цей момент не була спрямована на відвернення нападу чи на захист від дій потерпілого, а передбачала собою бажання спричинити шкоду потерпілому (позбавити життя), а тому такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.
		Таким чином, у матеріалах провадження немає доказів на підтвердження того, що потерпілий ОСОБА_13 вчинив дії, які за своїм характером та об`єктивними проявами могли бути розцінені як такі, що досягли ступеню суспільної небезпечності, властивого злочину, і викликали в ОСОБА_11 стан необхідної оборони.
		А тому, враховуючи навність в обвинуваченого ОСОБА_11 можливості зупинити свої протиправні дії, в тому числі, безперешкодно покинути місце конфікту до моменту заподіяння смерті потерпілому, беручи до уваги, місце та кількість ударів, які наносив обвинувачений потерпілому, їх спрямованість у життєво важливі органи, поєднання обставин, обстановки та умов, за яких було вчинено вбивство потерпілого, на переконання суду, сукупність таких обставин виключає перебування обвинуваченого ОСОБА_11 у стані необхідної оборони.
		Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі 366/3050/16-к згідно із ч. 3 ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження, та за умови, що такі дії особи охоплюються обсягом висунутого їй обвинувачення.
		Згідно з рекомендаціями, викладеними у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд може перекваліфікувати кримінально каране діяння з однієї статті на статті кримінального закону, які передбачають відповідальність за менш тяжкі злочини, якщо при цьому не погіршується становище засудженого і не порушується право останнього на захист.
		За таких обставин, враховуючи, що для притягнення особи до відповідальності за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України потрібно встановити наявність не просто жорстокості, яка фактично має місце при кожному умисному вбивстві, а особливої жорстокості в умислі обвинуваченого, чого прокурор в судовому засіданні не довів, беручи до уваги всі обставини вчиненого діяння, зокрема, спосіб, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень,завданих обвинуваченим потерпілому ОСОБА_13 , причину смерті останнього, а також наявність між ними тривалих неприязних відносин, які виникали на фоні вживання алкогольних напоїв потерпілим ОСОБА_13 , потерпілою ОСОБА_10 , та й самим обвинуваченим, враховуючи дії ОСОБА_11 безпосередньо після вчинення злочину, який залишив тіло потерпілого на місці вчинення кримінального правопорушення, а сам ліг спати в сусідній кімнаті і тільки на наступний день повідомив про смерть останнього, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, колегія суддів вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_11 слід перекваліфікувати з п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 115 КК України як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, що відповідатиме положенням п. 2 ч. 3 ст. 337 КПК України, оскільки це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження, але при цьому охоплюється обсягом висунутого йому обвинувачення, та приходить до висновку, що його вина у вчинені даного кримінального правопорушення є доведеною сукупністю досліджених та оцінених судом доказів поза розумним сумнівом. 
		Надаючи правову кваліфікацію діям ОСОБА_11 суд виходив із сталої судової практики Верховного Суду України та Верховного Суду у справах про злочини проти життя та здоров`я особи, норм кримінального та кримінального процесуального закону.
		Так, ч. 1 ст. 115 КК України передбачає відповідальність за умисне вбивство без кваліфікуючих ознак, тобто за умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
		З об`єктивної сторони такий злочин характеризується діянням у вигляді посягання на життя іншої людини, наслідком у вигляді смерті людини та причинним зв`язком між указаним діянням та наслідком, а із суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини й бажає або свідомо припускає її настання.
		Умисне вбивство слід відрізняти від іншого пояснення на життя та здоров`я, яке спричинило смерть потерпілого. Визначальним при цьому є спрямованість умислу винного, його суб`єктивне ставлення до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного.
		Умисел має дві характерні ознаки - інтелектуальну і вольову. Інтелектуальна - це усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру своєї дії чи бездіяльності та передбачення її суспільно небезпечних наслідків.
		Вольова - наявність у суб`єкта бажання настання суспільно небезпечних наслідків від вчиненого ним діяння чи свідоме їх допущення.
		Питання про наявність умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події, а також спосіб вчинення злочину, засоби та знаряддя злочину.
		Слід мати на увазі, що спосіб відображає насамперед причинний зв`язок між діяннями і наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляє свою конкретизацію в способі вчинення діянь».
		Аналогічна позиція викладена в постанові ВС від 25.03.2021 (справа № 428/11944/19).
		На думку суду те, що дії обвинуваченого були безумовно спрямовані саме на позбавлення потерпілого життя свідчать наступні обставини: поведінка обвинуваченого під час вчинення злочину, а саме: завдання великої кількості ударів руками та ногами, в тому числі, в життєво важливі частини тіла потерпілого (в голову, в область грудної клітки, живота), більшість з яких досягли своєї цілі, про що свідчать множинні тілесні ушкодження, які малися по всьому тілу потерпілого; усвідомлення обвинуваченим, що він завдає чисельних тілесних ушкоджень чоловіку похилого віку, який після падіння на підлогу перебуває фактично в безпорадному стані; поведінка обвинуваченого після спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, який, припинивши побиття останнього, проявивши байдужість, залишив його лежати на підлозі, і хоча, зі слів обвинуваченого, він намагався надати першу медичну допомогу, однак, розуміючи, що це не допомогло потерпілому, він не звернувся для її надання до інших осіб, не викликав швидку медичну допомогу, а просто ліг спати в сусідній кімнаті та проспав там до ранку. При цьому про смерть потерпілого повідомив поліцію та швидку медичну допомогу лише на наступний ранок, без вказівки на його причетність до вчиненого.
		За таких обставин неодноразове твердження обвинуваченого в судовому засіданні, що в нього не було умислу позбавити ОСОБА_13 життя, суд розцінює як обраний ним спосіб захисту. 
		Водночас, матеріали кримінального провадження не містять належних, достатніх, вагомих та допустимих доказів, які б у своїй сукупності доводили заподіяння вказаних тілесних ушкоджень іншою особою, окрім ОСОБА_11 , тим більше, що сам обвинувачений не заперечує факту конфлікту та спричинення ним тілесних ушкоджень обвинуваченому, який помер у його присутності.
		Крім того, слід зазначити, що дане кримінальне провадження щодо ОСОБА_11 було предметом розгляду касаційної інстанції та Постановою Верховного Суду від 02.04.2024 року попередній вирок Калуського міськрайонного суду від 22.06.2023 року та ухвала Івано-Франківського апеляційного суду від 31.08.2023 року були скасовані і призначено новий розгляд у суді першої інстанції.
		 За вимогами ч.2 ст.439 КПК України, вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.
		На виконання вищевказаної постанови при новому розгляді перевірені та враховані всі доводи сторін кримінального провадження, що стали підставою для скасування.
		Зокрема, викладене формулювання обвинувачення, яке визнане судом доведеним, з наведеними фактичними обставинами з усіма елементами складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.115 ч.1 КК України.
		Досліджено докази сторонни захисту та надано детальну оцінку доводів захисника ОСОБА_12 про відсутність в діях обвинуваченого ОСОБА_11 необхідної оборони.
		З приводу порушення права ОСОБА_11 на захист під час досудового розслідування, слід зазначити наступне.
		В судовому засіданні прокурором, на спростування доводів обвинуваченого про порушення його права на захист зазначено, що обвинуваченому на досудовому розслідуванні негайно було забезпечнено захисника ОСОБА_43 , проте ОСОБА_11 04.06.2020 року написав власноручно заяву про відмову від зазначеного адвоката, оскільки його мати уклала договір з адвокатом ОСОБА_44 . Того ж дня, у присутності адвоката ОСОБА_45 , згідно ст.63 Конституції України, ОСОБА_11 відмовився надавати будь-які покази, про що зафіксовано в двох протоколах допиту підозрюваного від 04.06.2020.
		Аналогічна відмова надавати будь-які пояснення зафіксована в протоколі допиту обвинуваченого від 14.08.2020 року за присутності адвоката ОСОБА_46 . 
		Протоколом додаткового допиту підозрюваного від 20.08.2020 року також підтверджено участь захисника ОСОБА_45 при проведені допиту.
		З приводу доводів захисника ОСОБА_12 та обвинуваченого щодо порушенного права на захист, оскільки захисники на досудовому розслідуванні схиляли ОСОБА_11 до визнання вини, то такі покази не мають жодного юридичного значення для дослідження доказів по данному кримінальному провадженні. Адже судом, у відповідності до вимог ст.23 КПК України безпосередньо досліджувалися покази обвинуваченого ОСОБА_11 та виключно цим показам давалась оцінка в сукупності та взаємозв`язку з іншими дослідженими в судовому засіданні доказами.
		Відповідно до ч.2 ст.437 КПК України обвинувальний вирок, ухвалений судом першої чи апеляційної інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції щодо вироку суду першої інстанції може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання або в інший спосіб погіршити становище засудженого лише у разі, якщо з цих підстав касаційну скаргу подав прокурор, потерпілий чи його представник.
		Так, з змісту касаційної скарги прокурора вбачається, що ним порушувалося питання про невідповідність призначеного покарання особі обвинуваченого та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення внаслідок м`якості. Постановою Верховного Суду вказано здійснити перевірку обґрунтованості призначеного покарання ОСОБА_11 , що дає суду підстави у відповідності до ч.2 ст.439 КПК України провести новий розгляд провадження після скасування судом касаційної інстанції та застосувати більш суворіше покарання.
		Вирішуючи питання щодо призначення покарання обвинуваченому  ОСОБА_11 у відповідності зі ст. 65 КК України суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, позицію прокурора та потерпілої.
		Відповідно до ст. 12 КК України злочин, який передбачений ч. 1 ст. 115 КК України, відноситься до особливо тяжких злочинів.
		Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_11 встановлено, що останній раніше до кримінальної відповідальності не притягався, має зареєстроване місце проживання, за яким зауважень та скарг від жителів села на нього не поступало, згідно з довідками медичних закладів за допомогою до лікаря-психіатра не звертався, однак, має розлад психіки і поведінки внаслідок вживання алкоголю.
		Згідно з медичною картою амбулаторного хворого № 16797 ОСОБА_11 від 16.04.2018 встановлено, що в останнього наявні ознаки асбстинеції - тремор пальців, гіпергідроз. Рекомендовано утримання від вживання спиртного. Хворий поступив з вираженими психомоторними розладами та зловживає алкоголем 10 років (т. 2 а.п. 188-192).
		З висновку судово-психіатричної експертизи №150/2020 від 30.07.2020 встановлено, що обвинувачений ОСОБА_11 психічними розладами не страждає і не страждав на період часу, що відноситься до інкримінованих щодо нього протиправних дій, виявляє ознаки РПП внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, утримання від вживання внаслідок перебування в особливих умовах (під вартою), що згідно МКХ-10 F10,21. На період часу, що відноситься до інкримінованого йому злочину, підекспертний ОСОБА_11 перебував в стані і перебуває на даний час, при якому здатний в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_11 не потребує (т. 2 а.п. 193-196).
		У висновку експерта № СЕ-19/114-23/31-ПС від 30.03.2023 дана характеристика ОСОБА_11 , в якого наявні наступні індивідуально-психологічні особливості: при проведенні патопсихологічних методик істотних змін у функціонування психічний процесів не відмічено, функціонування пізнавальних процесів в межах допустимої норми; на момент дослідження найбільш значними та вираженими рисами є: наявні невротичні риси особистості, критику сприймає, як зраду/образу, виражене прагнення до домінування (відчуття переваги над іншими, як захисна психологічна функція), властива тенденція до вільного трактування соціальних норм, поява дезадаптивних форм поведінки у ситуаціях значної інтенсивності, раптовості та інших, вимушений зосереджуватися на захисті власного ОСОБА_47 , дисциплінований, прагнення уникнути конфронтації: емоційно-волова сфера підекспертного характеризується: вразливий до негативних емоцій - тривог, депресій, може давати вибухові реакції на фоні стресових подій, нестійкий емоційний стан зі схильністю до афективного реагування, що проявляється у частих коливання настрою, підвищенні збудливості, дратівливості, недостатньої саморегуляції, схильний гостро реагувати на події, підвищена схильність до агресивно-захисних реакцій в ситуації прямого нападу чи обвинувачення. Також зазначено про зміни особистості та поведінки, які обумовлені тривалим зловживання алкоголем. Зокрема, емоційна нестійкість може знижувати ефективність прийняття рішення, а використання алкоголю з метою нівелювання цих чинників, своєю чергою може вплинути на когнітивну продуктивність і підвищити імпульсивність, що порушує процеси раціонального реагування, особливо в умовах стресу нівелювання цих чинників. 
		Також вказаним висновком експерта підтверджено, що ОСОБА_11 на момент скоєння інкримінованого йому діяння міг передбачати наслідки своїх дій. Зміст висновку експерта викладено судом вище при описі досліджених доказів зі сторони захисту (т. 4 а.п. 211-228).
		Вказані докази, які характеризують психологічний та психічний стан обвинуваченого, свідчать про певні особливості психіки ОСОБА_11 , однак не спростовують, що останній на момент вчинення кримінального правопорушення усвідомлював значення своїх дій та керував ними.
		Згідно з характеристикою ОСОБА_11 від 28.09.2020, виданою депутатом Долинської міської ради, останній тимчасово не працював, оскільки здійснював догляд за ОСОБА_10 з 15.10.2019, інвалідом першої групи, із сусідами спілкується толерантно, виважений, ніяких конфліктів не було, громадський порядок не порушував, допомагав матері по дому (т. 5 а.п. 16).
		До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, передбачених ст. 67 КК України, суд відносить вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах.
		Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого згідно зі ст. 66 КК України, відсутні.
		В судовому засіданні прокурор вважав правильною кваліфікацію дій обвинуваченого за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, просив враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини вчиненого кримінального правопорушення, відсутність пом`якшуючих обставин та наявність обтяжуючих покарання обставин, та призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
		Обвинувачений у судовому засіданні вваважав, що в його діях можливий склад кримінального правопорушення за вбивство при перевищенні меж необхідної оборони чи вбивство через необережність і просив суд кваліфікувати його дії за ст.118 ч. 119 КК України.
		Захисник обвинуваченого зазначив, що, враховуючи досліджені судом докази, обвинувачення ґрунтується виключно на припущеннях, а тому вважає, що під час конфлікту 03.06.2020 з озброєним ножем ОСОБА_13 , який погрожував вбивством ОСОБА_11 та здійснював реальні дії на реалізацію вказаної погрози, ОСОБА_11 перебував у стані необхідної оборони, тому просив його виправдати.
		Потерпіла просила суд суворо не карати обвинуваченого та призначити йому мінімальне покарання.
		При призначенні покарання суд бере до уваги положення ст. 50 КК України, якою встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами, положення ст. 65 КК України, згідно з якою, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Таким чином, суд враховує обставини вчинення кримінального правопорушення, поведінку обвинуваченого до, під час та після вчинення протиправних дій, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, його характеризуючі дані, відсутність пом`якшуючих та наявність обтяжуючих покарання обставин. Зокрема, що ОСОБА_11 усвідомлює, що позбавив життя людину, осуджує цей вчинок, шкодує про вчинене та що не має змоги виправити скоєне, хоча і не визнає вину, так як вважає, що діяв, захищаючи власне життя. Також при призначенні покарання суд враховує поведінку потерпілого ОСОБА_13 , якого охарактеризували як конфліктного та агрессивного, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння.
		Таким чином, суд приходить до переконання, що неодноразові конфліктні ситуації протягом тривалого часу, які виникали між покійним та обвинуваченим, мали безпосередній вплив на формування умислу обвинуваченого на позбавлення потерпілого життя та на розвиток подій безпосередньо під час вчинення кримінального правопорушення. Також суд бере до уваги позицію сторін, зокрема, те, що потерпіла просить суворо не карати обвинуваченого, вибачила останнього, претензій будь-якого характеру не має.
		Таким чином, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, приходить до висновку, що обвинуваченому необхідно обрати покарання у межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі.
		Саме таке покарання буде необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та буде відповідати тяжкості кримінальних правопорушень та справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав особи. 
		Обвинувачений ОСОБА_11 був затриманий о 19:05 год. 04 червня 2020 рокута 05.06.2020 щодо нього було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ухвалою слідчого судді Долинського районного суду Івано-Франківської області, який неодноразово продовжувався, у зв`язку з чим ОСОБА_11 з 04.06.2020 є попередньо ув`язненою особою, а тому відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України йому необхідно зарахувати в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_11 необхідно залишити без змін до набрання вироком законної сили.
		Цивільні позови не заявлялися.
		Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України судові витрати, пов`язані із проведенням експертиз, суд покладає на обвинуваченого.
		Згідно з положеннями ст. 174 КПК України після вступу вироку в законну силу арешт майна, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Долинського районного суду Івано-Франківської області від 05.06.2020, необхідно скасувати.
		На виконання вироку Калуського міськрайонного суду від 22.06.2023 року знищено частину речових доказів, що підтверджено Актом знищення речових доказів від 01.02.2024 року (т.5 а.п.221-223).
		Долю решти речових доказів слід вирішити згідно з вимогами ст. 100 КПК України.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370 КПК України, колегія суддів,
		 
		УХВАЛИЛА:
		 
		ОСОБА_11  визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років.
		До набрання вироком законної сили обраний ОСОБА_11 запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити без змін.
		Строк відбуття покарання ОСОБА_11 обчислювати з часу фактичного затримання, а саме з 19:05 год. 04 червня 2020 року.
		Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_11 строк попереднього ув`язнення з 04.06.2020 до дня набрання вироком законної сили у строк відбуття покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Стягнути з ОСОБА_11 на користь держави:
		- 817 (вісімсот сімнадцять) гривень 45 копійок витрат за проведення експертизи № СЕ-19/109/11/3-228МРВ/20;
		- 1961 (одну тисячу дев`ятсот шістдесят одну) гривню 40 копійок за проведення експертизи № СЕ-19/109/8/5-449Д/20;
		- 15 102 (п`ятнадцять тисяч сто дві) гривні 40 копійок витрат за проведення судово-психологічної експертизи № СЕ-19/114-23/31-ПС.
		Після вступу вироку в законну силу арешт майна, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Долинського районного суду Івано-Франківської області від 05.06.2020 (справа № 345/929/20, провадження № 1-кс/0343/233/20), - скасувати.
		Речові докази: 
		- мобільний телефон марки «Ergo F181 Step», чорного з червоним кольору, IMEI1:  НОМЕР_3 , IMEI2:  НОМЕР_4 , який зберігається в камері зберігання речових доказів Долинського ВП № 1 Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, що за адресою м. Долина вул. Яворницького, 8, - після вступу вироку в законну силу повернути власнику ОСОБА_10 ;
		- CD-R диск із звукозаписом за 03.06.2020, який зберігається у матеріалах кримінального провадження - після вступу вироку в законну силу залишити у матеріалах кримінального провадження;
		- джинси, шкарпетки, туфлі, спортивні штани, спортивна куртка, кофта та мобільний телефон марки «Nokia», які зберігаються в камері зберігання речових доказів Долинського ВП № 1 Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, що за адресою м. Долина вул. Яворницького, 8, - після вступу вироку в законну силуповернути власнику ОСОБА_11 .
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Івано-Франківського апеляційного суду через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з моменту проголошення.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники можуть отримати копію вироку в суді.
		 
		Головуюча: 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...