Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 541/2940/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та кримінальні правопорушення проти журналістів; Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу.
Надіслано судом: 04.08.2025. Зареєстровано: 04.08.2025. Забезпечено надання загального доступу: 05.08.2025.
Дата набрання законної сили: 02.09.2025
Номер судового провадження: 1-кп/541/323/2025
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12025170550000703

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 541/2940/25 
		№ провадження 1-кп/541/323/2025 
		 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		01 серпня 2025 року         м.Миргород
		 
		Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі: головуючої судді - ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , потерпілого - ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Миргород Полтавської області кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12025170550000703 від 14.07.2025 за обвинуваченням:
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Полтава, українки, громадянки України, непрацюючої, заміжньої, маючої на утримані двох малолітніх дітей, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ; раніше не судимої, 
		вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, -
		 
		встановив:
		 
		13.07.2024 о 22 год 43 хв до чергової частини Миргородського РВП ГУ НП в Полтавській області зі служби «102» від ОСОБА_7 надійшло повідомлення про те, що за адресою: вул. Шишацька, 34, м. Миргород, Полтавська область, на даний час відбувається бійка.
		Відповідно до п.1 ч.І Розділу II Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 27.04.2020 № 357 черговим чергової частини Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області за вищевказаним повідомленням на місце події за адресою: вул. Шишацька, 34, м. Миргород, Полтавська область, направлено наряд поліцейських сектору реагування патрульної поліції Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області у складі: інспектора СРПП Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області лейтенанта поліції ОСОБА_8 та поліцейського СРПП Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області сержанта поліції ОСОБА_6 , які відповідно до ч.І ст. 2 Закону України «Про Державний захист працівників суду і правоохоронних органів» є працівниками правоохоронного органу, а саме органу Національної поліції.
		Прибувши на місце події працівниками поліції - лейтенантом поліції ОСОБА_8 та поліцейським СРПП Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області сержантом поліції ОСОБА_6 було встановлено, що біля входу до під`їзду будинку за вищевказаною адресою, мешканці квартири АДРЕСА_2 , а саме ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які перебувають в стані алкогольного сп`яніння, порушують громадський порядок, агресивно себе поводять по відношенню до решти присутніх місцевих мешканців.
		В ході чого, ОСОБА_4 , спостерігаючи за діями працівників поліції інспектора СРПП Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області лейтенанта поліції ОСОБА_8 та поліцейського СРПП Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області сержанта поліції ОСОБА_6 , які були одягнуті у формений одяг працівників поліції (однострій) з атрибутами Національної поліції, усвідомив, що останні прибули за викликом до вищевказаного місця у зв`язку із виконанням своїх службових обов`язків, а саме для з`ясування обставин події, повідомлених на спеціальну лінію «102».
		В подальшому, о 22 год. 57 хв. 13.07.2025 ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, поєднаним зі спеціальним мотивом, а саме у зв`язку з виконанням працівниками правоохоронного органу своїх службових обов`язків, спостерігаючи перед собою працівника поліції в однострої, який виконував дії із припинення виниклої сутички між місцевими мешканцями та угамування агресії підозрюваної, яка перебувала в стані алкогольного сп`яніння, ОСОБА_4 здійснила укус сержанта поліції ОСОБА_6 за передньо-внутрішню поверхню середньої третини лівого плеча, демонструючи тим самим власний гнів та своє зневажливе ставлення до дій поліцейського.
		Внаслідок умисних та протиправних дій ОСОБА_4 , поліцейському СРПП Миргородського РВП ГУНП сержанту поліції ОСОБА_6 , відповідно до висновку судово-медичного експерта №280 від 17.07.2025 спричинені наступні тілесні ушкодження: синець та садно (на фоні синця) що розташовані на передньо-внутрішній поверхні середньої третини лівого плеча, які могли утворитися від одноразової дії тупих твердих предметів, якими, також, міг бути укусу зубами людини, по давності утворення можуть відповідати даті та обставинам, вказаним вище та по ступеню тяжкості оцінюються тільки у своїй сукупності, відносяться до легких тілесних ушкоджень та не є небезпечними для життя в момент спричинення.
		Таким чином, своїми умисними та протиправними діями, які виразилися в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 345 КК України.
		В ході судового розгляду 01.08.2025 року між потерпілим ОСОБА_6 та обвинуваченою ОСОБА_4 , за участі адвоката ОСОБА_5 , укладена угода про примирення, яка містить повне формулювання обвинувачення, його правову кваліфікацію за ч. 2 ст. 345 КК України, в якій вказано, що обвинувачена повністю визнала свою винуватість у вчиненні нею вказаного вище кримінального правопорушення, з потерпілим досягнення примирення, претензій майнового чи морального характеру у потерпілого до обвинуваченої відсутні. Сторонами угоди узгоджене покарання за вчинення кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 345 КК України у вигляду 1 року позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком визначеним судом.
		В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 та потерпілий ОСОБА_6 просили затвердити угоду від 01.08.2025 та вказали, що така укладена добровільно, наслідки укладення угоди та її невиконання їм зрозумілі. Потерпілий вказав, що вони примирились.
		Прокурор в підготовчому судовому засіданні не заперечував проти затвердження угоди про примирення, зазначив, що умови даної угоди відповідають вимогам КПК та КК України, узгоджена між сторонами міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України. Підстави для відмови у затвердженні даної угоди відсутні.
		Заслухавши сторони угоди, думку прокурора, перевіривши угоду на відповідність вимогам діючого кримінального процесуального законодавства та роз`яснивши сторонам угоди про примирення наслідки її затвердження, суд приходить до наступного висновку.
		Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу. За правилами ст. 468, 469 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим. Угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора або судді). Угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
		Суд зазначає, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого вина обвинуваченої ОСОБА_4 визнається доведеною  за ч. 2 ст. 345 КК України.
		Розглядаючи питання можливості затвердження даної угоди про примирення, суд виходить з наступного.
		Так, в кримінальному правопорушенні передбаченому ст. 345 КК України основним безпосереднім об`єктом вказаного злочину є нормальна діяльність правоохоронних органів, їх авторитет, а додатковим обов`язковим об`єктом психічна недоторканість працівників правоохоронних органів або їхніх близьких родичів, їх здоров`я.
		Діями обвинуваченої першочергово завдано шкоди суспільним інтересам правоохоронних органів, тобто основним безпосереднім об`єктом виступають публічні інтереси, а спричинена конкретній фізичній особі шкода є лише проявом посягання на основний об`єкт. Але в той же час, без спричинення тілесного ушкодження потерпілому, взагалі не може бути злочину, тобто спричинення тілесного ушкодження потерпілому є невід`ємною умовою складу злочину.
		Ч.3ст.469 КПК України визначає, в яких провадженнях може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним.
		Таким чином, закон пов`язує можливість укладення угоди, серед іншого, з тяжкістю кримінального правопорушення, і не містить прямої заборони на укладення угоди у цьому кримінальному провадженні.
		Суд, вирішуючи питання про наявність підстав для затвердження угоди, бере до уваги висновок ККС ВС від 06 грудня 2018 року в справі № 756/11661/17, в якій касаційною інстанцією переглядався вирок саме за ст. 345 ч. 2 КК України, де працівнику правоохоронного органу було спричинено легкі тілесні ушкодження, як і в даному провадженні.
		Верховний Суд визначив, що угода про примирення являє собою ключовий інструмент узгодження інтересів учасників кримінально-правового конфлікту та забезпечення їх балансу. Адже сторони шляхом компромісних і взаємовигідних рішень між собою адаптують норми права про примирення щодо конкретного випадку, чим задовольняють свої інтереси, а в результаті і суспільні (публічні) інтереси. Та касаційна інстанція погодилася з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що зміст укладеної між потерпілим та обвинуваченим в провадженні за ст. 345 ч. 2 КК України жодним чином не суперечить інтересам суспільства; у ній повною мірою забезпечено баланс інтересів сторін угоди про примирення для цілей норм ч. 3 ст.469, п. 7 ст.474 КПК України.
		Також суд враховує й правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 31 березня 2016 року (справа № 5-27кс16), згідно з якою примирення є комплексним міжгалузевим інститутом кримінального та кримінального процесуального законодавства, спрямованого на задоволення/відновлення прав потерпілого та заохочення позитивної посткримінальної поведінки суб`єкта злочину. На забезпечення дієвості правових механізмів інституту примирення, його цілей і мети впливають складні зв`язки між принципами публічності і диспозитивності.
		Також, як зазначено в цьому рішенні, суд надає особливого значення існуванню в інституті примирення конкуренції принципів публічності і диспозитивності, яка визначає пріоритети публічного і приватного інтересів та їх взаємозв`язок, і вважає, що для встановлення співвідношення публічних і приватних пріоритетів в інституті примирення сторін визначальною є категорія інтерес.
		Під час примирення сторін у кримінальному судочинстві кожна зі сторін кримінально-правового конфлікту переслідує свої інтереси. Для потерпілого це відновлення порушених прав шляхом відшкодування заподіяної злочином шкоди, для захисту якої він у кримінальному процесі наділений відповідними правами. Для обвинуваченого (підозрюваного)це уникнення кримінальної відповідальності або призначення мінімального покарання. Держава, у свою чергу, будучи носієм публічного інтересу, регулює суспільні відносини, які є предметом кримінального процесуального права. І під час вирішення кримінально-правових конфліктів Європейський суд з прав людини зобов`язує національні суди дотримуватись балансу між приватними і публічними інтересами.
		Угода про примирення являє собою ключовий інструмент узгодження інтересів учасників кримінально-правового конфлікту та забезпечення їх балансу. Адже сторони шляхом компромісних і взаємовигідних рішень між собою адаптують норму права про примирення щодо конкретного випадку, чим задовольняють свої інтереси, а в результаті і суспільні (публічні) інтереси.
		Тобто існує така група суспільних відносин, охоронюваних кримінальним правом, у яких приватні інтереси їх учасників можуть переважати над суспільними (публічними) інтересами настільки, що волевиявлення потерпілого може мати вирішальне значення для кримінальної відповідальності винної особи. Без наявності приватних інтересів і вираження волевиявлення до їх реалізації ніякі публічні інтереси не можуть бути досягнуті.
		Суд, як і касаційні інстанції у зазначених вище рішеннях, погоджується з доводами прокурора про те, що основним безпосереднім об`єктом вчиненого кримінального правопорушення є нормальна діяльність правоохоронних органів, їх авторитет, а додатковим об`єктом здоров`я працівників правоохоронних органів, однак саме цей додатковий об`єкт є визначальним для наявності складу кримінального правопорушення. Діями обвинуваченої у цьому кримінальному провадженні було завдано фізичної шкоди конкретній особі -потерпілому, який виразив своє волевиявлення на укладення угоди про примирення з підозрюваним.
		Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
		Також судом з`ясовано, що обвинувачена та потерпілий повністю усвідомлюють зміст укладеної угоди про примирення, характер обвинувачення, щодо якого обвинувачена визнає себе винуватою, що обвинувачена цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, а також, що сторони розуміють наслідки затвердження даної угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.
		Тому суд приходить до висновку, що умови угоди не порушують інтереси сторін і відповідають інтересам суспільства, обвинувачена взмозі виконати взяті на себе зобов`язання та присутні фактичні підстави для визнання її винуватості у скоєнні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 345 КК України.
		Враховуючи викладене, суд, врахувавши викладені доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження угоди.
		Крім того, відповідно до укладеної угоди сторони погодили покарання ОСОБА_4 відповідно до санкції ч. 2 ст. 345 КК України КК України у виді одного року позбавлення волі, на підставі 75 КК України звільнити обвинувачену від відбування призначеного покарання з іспитовим строком
		При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є не тяжким злочином, дані про особу обвинуваченої, зокрема те, що ОСОБА_4 рані не судима, свою вину у скоєному визнала повністю, на обліку і лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, за місце проживання характеризується посередньо, має не утриманні двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та доньку ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , потерпілий претензій матеріального і морального характеру не має. Обставиною, що пом`якшує покарання, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України визнано щире каяття. Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України є вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння. За встановлених в підготовчому судовому засіданні обставинах суд приходить до висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_4 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, повністю доведена, суд вважає, що узгоджена сторонами угоди міра покарання у виді одного року позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши її від відбування покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік, буде достатньою мірою для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, відповідає загальним засадам призначення покарання, оскільки саме таке покарання буде необхідним та достатнім для її виправлення, досягнення інших цілей покарання, буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав особи.
		Підстави для відмови в затвердженні даної угоди, передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України, відсутні.
		Таким чином, суд приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для затвердження угоди про примирення між потерпілим і обвинуваченою та призначення узгодженого покарання відповідно до вимог ч. 1 ст. 475 КПК України.
		Цивільний позов у справі не заявлявся, процесуальні витрати по справі відсутні.
		Керуючись статтями 374, 376, 468, 471, 473-476 КПК України, суд
		 
		ухвалив:
		 
		Затвердити угоду про примирення від 01.08.2025, укладену між потерпілим ОСОБА_6 та обвинуваченою ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025170550000703 за ч. 2 ст. 345 КК України.
		ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України та призначити узгоджене сторонами угоди покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі 
		Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.
		Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: 
		- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання ;
		- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		У разі невиконання затвердженої судом угоди про примирення потерпілий має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановленого законом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
		Вирок набирає законної сили через тридцять днів з дня його проголошення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками судового провадження.
		Вирок суду може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.
		 
		 
		 
		СуддяОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...