Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 344/3988/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 04.08.2025. Забезпечено надання загального доступу: 05.08.2025.
Дата набрання законної сили: 30.07.2025
Номер судового провадження: 61-6400ск25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		30 липня 2025 року 
		м. Київ 
		 
		справа № 344/3988/22
		провадження № 61-6400св25 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач), 
		судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідачі - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , 
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи 
		касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , яка підписана представником Маркович Анною Миколаївною , на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року (повна постанова складена 14 квітня 2025 року) в складі колегії суддів: Девляшевського В. А., Максюти І. О., Пнівчук О. В., та 
		касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року (повна постанова складена 14 квітня 2025 року) в складі колегії суддів: Девляшевського В. А., Максюти І. О., Пнівчук О. В.,
		 
		Історія справи
		Короткий зміст позову
		 
		У березні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ФОП ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, стягнення пені, відшкодування майнових збитків та стягнення майнової шкоди.
		 
		Позовні вимоги мотивовані тим, що в інтернет-мережі Фейсбук позивач ознайомився з оприлюдненою рекламною пропозицією від компанії «Босс авто» про доставку на замовлення автомобілів протягом п`яти тижнів з часу замовлення. Обравши відповідний автомобіль, а саме AUDI Q7 2011 року випуску, позивач оплатив на реквізити, надіслані відповідачем, 7 164,54 дол. США, з яких 5034,99 дол. США за автомобіль та 2132,55 дол. США за послуги транспортування з США та послуги брокера. Після чого він підписав договір на придбання та транспортування автомобіля від 21 вересня 2021 року №ЧВ-0117.02.2023. Зазначає, що у вказаному договорі строк доставлення до м. Львів збільшено з 5-ти тижнів до 3-х місяців з дати укладення договору, проте вказану розбіжність представник компанії пояснив простою формальністю. Тому позивач вважав, що узгоджений строк виконання договору до 26 жовтня 2021 року.
		 
		Проте автомобіль так і не був доставлений позивачу протягом 7-ми місяців з часу укладення договору. Відповідей на надіслані претензії відповідач не надав, кошти та автомобіль не повернув, натомість висловлював погрози.
		 
		Після подання позову позивач оплатив відповідачу додатково ще 1 690,00 дол. США, оскільки останній погрожував йому тим, що автомобіль, який прибув в Україну, йому не повернуть. Після цього автомобіль був викрадений ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 отримав його тільки після втручання працівників поліції. Акт прийому-передачі автомобіля складений не був, оскільки за належною процедурою він не передавався.
		 
		Позивач вказував, що з доставленого транспортного засобу були демонтовані запчастини, пошкоджено кріплення, хоча стан автомобіля на час придбання оцінювався на 4,8 бали з 5. Після таких дій автомобіль ремонтували на СТО та вартість відновлювальних робіт склала 189 114 грн. При цьому й досі автомобіль перебуває в неробочому стані. Внаслідок такої бездіяльності отримав значні майнові збитки та моральну шкоду. Зокрема, позивач не мав можливості привезти свою дитину, яка отримала перелом ноги, до медичного закладу. В листопаді 2021 року була запланована операція дитини в лікарні «Охмадит» в м. Львові, яку прийшлось відкласти, оскільки не було можливості туди дістатись. Крім того, він не мав можливості довозити дітей до школи після початку навчального року, в зв`язку з чим був змушений витрачати кошти на таксі, або просити сусідів. Дружина терпіла незручності, оскільки добиралась на роботу за 2 км від місця проживання на громадському транспорті або пішки. У зв`язку з очікуванням автомобіля сім`я позивача також не мала можливості доглядати будинок та присадибну ділянку в с. Вербилівці, Рогатинського району. Після початку війни дружина не мала можливості вивезти дітей за кордон, а у літній період 2022 року - на відпочинок.
		 
		Позивач уважав, що з відповідача підлягає до стягнення пеня у розмірі 31 824,44 дол. США у еквіваленті в національній валюті по курсу НБУ за кожен календарний день прострочення договірних зобов`язань з 21 грудня 2021 року по 18 травня 2022 року за період з дати прострочення зобов`язання по доставленню автомобіля згідно з договором по дату виявлення працівниками поліції автомобіля.
		 
		Недобросовісна діяльність відповідача є нечесною підприємницькою практикою, оскільки його з самого початку було введено в оману щодо строків виконання договору. Більше того, навіть в обумовлений в тексті договору тримісячний строк, автомобіль також не був доставлений. Недобросовісна поведінка відповідача, як надавача послуг, підтверджується також іншими покупцями.
		 
		Крім ускладнення звичного способу життя, він змушений витрачати свій час, сили і кошти на вирішення даної ситуації. Тому невиконання відповідачем обов`язків за укладеним договором привели до моральних страждань позивача та членів його сім`ї, втрати нормальних життєвих та сімейних зв`язків, постійних сварок у сім`ї, нервової напруги та переживань щодо втрати коштів у значних розмірах і транспортного засобу.
		 
		ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просив стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 :
		189 114 грн майнової шкоди;
		80 000 грн компенсації моральної шкоди;
		пеню у розмірі 31 824,44 дол. США у еквіваленті в національній валюті по курсу НБУ на день винесення судом рішення;
		1 690 дол. США майнової шкоди сплачену понад домовлені договором умови.
		 
		Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
		 
		Рішенням Івано-Франківського міського суду від 10 грудня 2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
		відповідач вчасно, відповідно до умов укладеного договору приступив до його виконання, про що свідчить накладна від транспортної компанії, вчиняв усі необхідні дії на виконання зобов`язань, покладених на нього умовами договору, не ухилявся від виконання умов договору. Тривалість виконання послуги з доставки автомобіля, спричинені об`єктивними обставинами, зокрема, введенням воєнного стану на території України і такі обставини в жодній мірі не залежали волі відповідача. Позивачем не доведено обставин істотного порушення умов договору відповідачем, які б вказували на значну міру позбавлення того, на що він розраховував при укладенні договору;
		з приводу доводів позову про те, що поставлений транспортний засіб був пошкоджений і позивач був змушений здійснювати його ремонт, слід зазначити, що згідно пункту 5.3 Договору доручення на придбання та транспортування автомобіля № ЧВ-18/11-02, повірений не несе відповідальність за технічний стан транспортного засобу. Відповідно до умов Договору на ФОП ОСОБА_2 не покладено відповідальності за невідповідність або збереження придбаного на аукціоні автомобіля, відсутні обов`язки відповідача щодо гарантування технічного стану автомобіля. Суд вважає слушними доводи сторони відповідача про те, що по даному факту не було проведено експертизи, відсутні фото- та відео- докази зазначеного, що не є беззаперечним доказом про виникнення даної несправності після отримання автомобіля. Як вбачається, з моменту коли позивач отримав автомобіль від відповідача до складання даного акту пройшло понад три місяці. Також до даного акту не долучено витягу (виписки) з Єдиного державного реєстру ФОН ОСОБА_4 із зазначенням відповідних КВЕД на здійснення діяльності по проведенню ремонтних робіт транспортних засобів та не додано доказів оплати за надані послуги по даному акту, строки оплати та факт отримання коштів даним суб`єктом господарювання. Крім того, на відповідача, відповідно до умов укладеного Договору доручення на придбання та транспортування автомобіля № ЧВ-01/11-04 від 21 вересня 2021 року, не покладено обов`язку відповідальності за відповідність інформації, що розміщена на лоті виставленого онлайн аукціоном, а також щодо перевірки технічного стану автомобіля до моменту його передачі позивачеві. Відповідач організував перевезення та доставку транспортного засобу в порт завантаження на території США, митне та документальне оформлення, завантаження транспортного засобу на борт судна та транспортування в порт призначення, відповідно повністю виконав взяті на себе зобов`язання, що передбачені Договором, укладеним між сторонами;
		позивач доводами позову вказав, що відповідачем викрадено запчастини у транспортному засобі. На підтвердження своїх доводів позивачем долучено документ, що містить назву «Фото автомобіля із викраденими запчастинами». У той же час, слід зауважити, що такі фотознімки зроблені позивачем самостійно у невстановлений час та місці. З фотознімків неможливо встановити про які саме автомобільні запчастини іде мова, так як дані факти не підтверджені висновком експерта, який попереджається про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, та міг би підтвердити чи спростувати зазначені позивачем обставини. Як на доказ факту викрадення запчастин з автомобіля, до матеріалів справи позивачем долучено відеозапис, який оглянуто у судовому засіданні. При цьому суд зауважує, що такий відеозапис не містить відомостей про місце та час його проведення, має фрагментарний характер. З долученого відеозапису неможливо встановити характеристики спірного транспортного засобу, з огляду на що не є неналежним доказом зазначених обставин у справі. Позивачем не підтверджено належними доказами у якому стані та з якими деталями транспортний засіб був викуплений на аукціоні, не доведено, що якщо і були наявні пошкодження на транспортному засобі, коли вони виникли та з чиєї саме вини;
		при укладенні договору доручення на придбання та транспортування автомобіля № ЧВ-01/11-04 від 21 вересня 2021 року сторонами були погоджені всі істотні умови договору, а саме порядок передання транспортного засобу, форс-мажорні обставини, відповідальність сторін за порушення договору, строк виконання договору. Вказані умови договору не порушують прав позивача як споживача. Доказів щодо нечесної підприємницької практики з боку відповідача, позивачем не надано. Відповідно, посилання позивача на грубе порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, не підтверджені належними та допустимими доказами у розумінні вимог цивільного процесуального законодавства;
		позивачем обґрунтовано завдану моральну шкоду внаслідок неналежного виконання Договору доручення відповідачем. Оскільки судом при розгляді справи не встановлено неналежне виконання Договору відповідачем, позивачем не надано інших доказів завдання моральної шкоди, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди задоволенню не підлягають;
		зважаючи, що умови договору не порушують прав позивача як споживача, відсутні підстави для стягнення з відповідача пені; 189 114 грн майнової шкоди, завданої та бездіяльністю відповідача за час перебування транспортного засобу у розпорядженні згідно з договором та 1 690 дол. США матеріальної шкоди (збитків).
		 
		Додатковим рішенням Івано-Франківського міського суду від 23 січня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу, в розмірі 4 300 грн.
		 
		Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
		виходячи з предмету та підстав даного позову, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, виходячи також із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених відповідачем витрат, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимоги щодо стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 300 грн. Такий розмір витрат, на думку суду, є цілком обґрунтованим та пропорційним до предмету задоволеного позову.
		 
		Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року:
		апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково;
		рішення Івано-Франківського міського суду від 10 грудня 2024 року в частині відмови в задоволенні позову про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пені за прострочення виконання договору скасовано та ухвалено нове;
		позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ФОП ОСОБА_2 пені за прострочення виконання договору задоволено частково;
		стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 82 161,40 грн;
		в іншій частині рішення суду залишено без змін;
		апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 залишено без задоволення;
		додаткове рішення Івано-Франківського міського суду від 23 січня 2025 року залишено без змін.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
		за змістом пунктом 1.1.1 договору, укладеного між сторонами, довіритель доручає, а повірений від імені, в інтересах та за рахунок довірителя, на умовах та в порядку, визначеному цим договором, має право укласти договір на поставку та/або замовити поставку на територію України транспортного засобу з місця його зберігання, що придбаний довірителем та/або для довірителя на онлайн аукціоні транспортних засобів в строк до трьох місяців з дати укладення даного договору. Звертаючись в суд з позовом, ОСОБА_1 стверджував, що сторонами було погоджено саме строк доставлення автомобіля до м. Львів. Аналізуючи умови договору, колегія дійшла висновку, що сторони узгодили тримісячний строк доставки автомобіля до м. Львова. Саме так їх зміст сприймав позивач на момент підписання. При цьому формулювання, що допускають різночитання, згідно частини 8 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» мають трактуватись на користь споживача як більш уразливої сторони. Крім цього, колегія враховує обставину, що під час судового розгляду представник відповідача фактично визнав недосконалість та нечіткість формулювань, використаних у типовому договорі доручення на поставку автомобіля. Ним було зазначено, що окремі умови договору, зокрема щодо предмета та строків його виконання, викликають різні тлумачення. У зв`язку з цим відповідачем розробляється оновлена редакція договору, в якій планується чітке і недвозначне закріплення всіх істотних умов, що має усунути можливість подальших спорів. Встановивши зазначені обставини у їх сукупності, дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пені за прострочення виконання умов договору;
		відповідно до частини 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі. Враховуючи, що поставка автомобіля згідно узгоджених сторонами умов мала відбутись на протязі трьох місяців з часу укладення договору, тобто 21 грудня 2021 року, а транспортний засіб передано ОСОБА_1 12 травня 2022 року, що підтверджується написаною ним розпискою, то мало місце прострочення договору на 143 дні. Враховуючи загальну вартість замовлення 7 108 дол. США, розмір пені становить 30 493,32 дол. США (7108х3%х143 дні). Вирішуючи питання про зменшення пені, суд бере до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання, а також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. При вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер. Крім того категорія «значно», яка використовується в статті 551 ЦК України, є оціночною і має конкретизуватися у кожному окремому випадку, з врахуванням того, що положення цієї статті направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником. Встановивши, що розрахована неустойка за прострочене зобов`язання в сумі 30493,32 дол. США значно перевищує розмір основного зобов`язання за договором позики (7 108 дол. США), апеляційний суд вважає можливим застосування частини третьої статті 551 ЦК України та зменшення суми неустойки до 2 000,00 дол. США, що за курсом Національного банку України на дату ухвалення рішення становить 82 161,40 грн. Приймаючи до уваги наведене, рішення в частині відмови у стягненні пені підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про часткове задоволення цих вимог та стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 82 161,40 грн пені за прострочення виконання зобов`язання;
		підстави для відшкодування моральної та матеріальної шкоди є недоведеними належними засобами доказування. Позивач не надав належних та достатніх доказів щодо фактичного технічного стану транспортного засобу та його комплектації на момент придбання на аукціоні. Крім того, не встановлено, чи мали місце пошкодження на момент купівлі, коли саме вони могли виникнути та чиї дії або бездіяльність могли стати їхньою причиною. Відсутність такої інформації унеможливлює однозначне визначення відповідальності сторін. Крім того, договором чітко передбачено, що повірений не несе відповідальності за технічний стан транспортного засобу. Аналогічно не є доведеними позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 690 дол. США як матеріальної шкоди, сплаченої понад умови, передбачені договором. Так, відповідно до пункту 1.5 договору доручення від 12 вересня 2021 року, довіритель зобов`язаний компенсувати повіреному витрати, пов`язані з виконанням умов договору. Окрім того, відсутні належні докази, що підтверджують фактичну сплату вказаних коштів саме відповідачу, а не іншим юридичним чи фізичним особам. Також неможливо визначити, яка саме частина з загальної суми була направлена на компенсацію витрат, пов`язаних з виконанням договору;
		колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування позивачу моральної шкоди, з огляду на те, що ним не надано належних та допустимих доказів на її підтвердження. При цьому, сам по собі факт невчасного виконання договору не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди;
		вирішуючи питання розподілу судових витрат за надання правничої допомоги відповідачу адвокатом Маркович А. М., суд врахував заперечення позивача та клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, загальні засади цивільного законодавства та критерії такого відшкодування. Доводи відповідача щодо необґрунтованості зменшення судом першої інстанції витрат на правову допомогу не заслуговують на увагу, оскільки розмір компенсації витрат визначається з урахуванням принципів розумності, необхідності та співмірності. Заявлена сума у 24 900,00 грн не підтверджена належними доказами фактичного обсягу наданих юридичних послуг, а також не обґрунтована складністю справи. Зміна предмета позову та подання додаткових документів не обов`язково свідчать про суттєве ускладнення справи, оскільки такі дії сторін є звичайною процесуальною практикою. Водночас, сам по собі факт тривалості розгляду не є безумовною підставою для збільшення розміру витрат. До того ж, з урахуванням того, що основне рішення суду першої інстанції було скасовано, а за результатами нового розгляду частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , то колегія вважає що розмір витрат на правничу допомогу, заявлений відповідачем не може бути стягнутий повністю. Визначена судом сума в 4 300 грн є обґрунтованою та пропорційною до частково задоволених позовних вимог, що відповідає принципу справедливості у розподілі судових витрат.
		 
		Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 13 травня 2025 року:
		заяву представника ФОП ОСОБА_2 задоволено частково та ухвалено додаткове судове рішення;
		стягнуто з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 4 000 грн на відшкодування витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
		 
		Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
		виходячи з конкретних обставин справи, її складності, принципу пропорційності розподілу судових витрат, обсягу виконаної адвокатом роботи, заперечення сторони позивача щодо їх відшкодування, колегія суддів вважає, що зазначений заявником розмір витрат на професійну правничу допомогу у 20 000 грн є неспівмірним з наданими стороні справи послугами та непропорційним відповідно до результатів розгляду справи, що суперечить принципу розподілу судових витрат;
		за таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника ФОП ОСОБА_2 та стягнення на його користь з ОСОБА_1 4 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, що відповідатиме критерію розумної необхідності цих витрат.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		У травні 2025 року ФОП ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу, яка підписана представником Маркович А. М., на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року (повна постанова складена 14 квітня 2025 року), в якій просив:
		скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 82 161,40 грн пені за прострочення виконання договору;
		рішення Івано-Франківського міського суду від 10 грудня 2024 року залишити в силі.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що:
		відсутній висновок Верховного Суду про те, що потрібно вважати «загальною вартістю замовлення» у розумінні норми частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у випадку стягнення пені за прострочення виконання договору доручення;
		суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок, що в укладеному договорі доручення сторони узгодили тримісячний строк доставки автомобіля до м. Львова та передачі довірителю. Договір доручення не містив обов`язку відповідача передати транспортний засіб позивачу у строк до трьох місяців, а навпаки, його уповноважено у строк до трьох місяців тільки замовити (організувати) поставку транспортного засобу на територію України;
		сума коштів у розмірі 7 108 дол. США не можна вважати вартістю відповідних робіт (послуг) повіреного та загальною вартістю замовлення. Тому ця сума не може бути базою для обчислення пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
		 
		У травні 2025 ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргуна постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року (повна постанова складена 14 квітня 2025 року), в якій просив:
		               постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року змінити в частині визначення розміру пені за прострочення виконання договору, збільшивши її розмір з 82 161,40 грн (2 000 дол. США) до 31 824,44 дол. США (у еквіваленті в національній валюті по курсу НБУ на день винесення Верховним Судом рішення).
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що:
		недобросовісна діяльність відповідача є нечесною і агресивною підприємницькою практикою, оскільки з самого початку позивача введено в оману щодо строків виконання умов договору;
		за умовами договору фактично ОСОБА_2 був уповноважений сплачувати і розпоряджатися коштами позивача в інтересах позивача. Саме він отримав повноваження на оплату, оскільки він був повіреним на розпорядження коштами.
		як зазначалось у поданих до суду процесуальних документах відповідно до договору від 21 вересня 2021 року № ЧВ-01/11-04 кінцевий 3-хмісячний строк на поставку позивачу ОСОБА_2 автомобіля закінчився 21 грудня 2021 року. Надалі викрадений автомобіль виявлено позивачем 18 травня 2022 року. Тобто прострочення виконання умов договору становить з 21 грудня 2021 року (передбачений договором 3-хмісячний строк доставлення транспортного засобу) по 18 травня 2022 року (дату виявлення працівниками поліції у безлюдному місці  викраденого ОСОБА_2 розкомплектованого автомобіля), або 148 календарних днів прострочення. Вартість не виконаної у передбачений договором строк роботи становить 7 167,54 дол. США. Замість передбаченого договором строку, автомобіль позивач отримав фактично за допомогою поліції аж через 9 місяців з дня оплати коштів. Відповідач активно відмежовується від факту отримання коштів. Проте підставою для стягнення пені не є виключно отримання коштів саме відповідачем. У цій справі підставою для стягнення пені є невиконання умов договору у розмірі вартості транспортного засобу і оплачених за нього коштів у розмірі 7 167,54 дол. США. Тому безспірно підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеня за кожний день прострочення виконання робіт (надання послуг) як споживачеві у розмірі трьох відсотків домовленої і оплаченої вартості робіт (послуг). Розмір пені за кожен день становить 215,03 дол. США (3% від 7 167,54 дол. США). Кількість днів прострочення - 148 календарних днів (21 грудня 2021 року по 18 травня 2022 року). Отже розмір пені за кожний день прострочення як споживачеві у розмірі трьох відсотків домовленої і оплаченої вартості робіт (послуг) становить 31 824,44 дол. США (215,03 дол. СШАх148 днів). Водночас по суті касаційної скарги позивач не згоден з безпідставним суб`єктивним зменшенням судом апеляційної інстанції розміру пені з 31 824,44 дол. США до 2 000 дол. США І прошу суд касаційної інстанції перевірити правомірність такого зменшення розміру пені у 15 разів від заявленої вимоги та змінити це рішення в частині збільшення розміру пені з 2 000 дол. США до 31 824,44 дол. США у еквіваленті в національній валюті;
		однак, при застосуванні положень частини третьої 551 ЦК України, суд повинен не лише механічно зменшувати розмір пені, а й враховувати обставини справи в їх сукупності, зокрема характер порушення, наявність зловмисного умислу, наслідки для потерпілого та принципи добросовісності й справедливості. Відповідач умисно вчинив низку дій, що виходять за межі звичайного невиконання зобов`язання - мова йде про фактичне шахрайство, викрадення транспортного засобу, його розукомплектування та подальше шантажування позивача. У таких випадках зменшення пені суперечить суті правозастосування і порушує баланс інтересів сторін. Саме тому правові позиції Конституційного суду України, висловлені у рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013, Великої Палати Верховного Суду, висловлені в рішеннях від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, від 18 квітня 2023 року у справі №199/3152/20, набувають особливої ваги. Проте у цій справі, враховуючи наявні збитки у великих розмірах та інші обтяжуючі обставини, застосування пені має діяти як пряма норма закону без будь-яких пом`якшень. Фактично у справі були відсутні жодні пом`якшення для зменшення нарахованої відповідно до прямої норми закону пені аж у 15 разів від обчисленого за прямою нормою закону розміру;
		щодо перевищення розміру збитків, то присуджена апеляційним судом сума 2 000 дол. США, явно не перевищує моїх збитків, які виникли внаслідок того, що я натрапив на нечесну і агресивну підприємницьку практику зазначеної особи. До того ж є такі збитки, які неможливо оцінити. Тому вони мають бути компенсовані шляхом нарахування відповідної пені. З огляду на викладене, зменшення апеляційним судом суми нарахованої пені не ґрунтується на законі, порушує принципи обов`язковості виконання умов договору та справедливості, а також приховує фактичну злочинну поведінку відповідача. Дії ФОП ОСОБА_2 , що полягали у викраденні транспортного засобу, його умисному розкомплектуванні вандальним способом, переховуванні автомобіля в безлюдному місці та шантажі позивача, виходять далеко за межі цивільного спору. Унаслідок цих протиправних дій позивач зазнав значних матеріальних збитків і моральних страждань. Зменшення розміру пені в такому контексті не тільки суперечить частині п`ятій статті 10 та частині першій статті 551 ЦК України, але й фактично заохочує недобросовісну та кримінальну поведінку. Суд не лише не врахував ступінь порушення та його наслідки, а й проігнорував суспільну небезпеку дій відповідача, тим самим порушивши засади верховенства права та недопущення зловживання правом. Такий підхід нівелює саму суть споживчого захисту та підриває довіру до правосуддя.
		 
		У липні 2025 року ФОП ОСОБА_2 через Електронний суд подав відзив на касаційну скаргу, який підписаний представником Маркович А. М., в якому просив:
		касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення;
		постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 82 161,40 грн пені за прострочення виконання договору скасувати;
		рішення Івано-Франківського міського суду від 10 грудня 2024 року залишити в силі.
		 
		Відзив мотивований тим, що сума коштів у розмірі 7 108 дол. США не може бути базою для нарахування пені. Суд апеляційної інстанції помилково взяв за базу нарахування пені суму грошових коштів, які передавались відповідачу в якості витрат необхідних для виконання доручення і які не є платою виконавцю за надані послуги.
		 
		У липні 2025 ОСОБА_1 засобами електронного поштового зв`язку подав відзив на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_2 .
		 
		Відзив мотивований тим, що доводи відповідача про відсутність у нього обов`язків, а також про неналежність коштів, сплачених позивачем у межах виконання комплексного договору, є юридично неспроможними та маніпулятивними. Сторони уклали повноцінний договір «під ключ» про надання комплексу послуг, у межах якого відповідач зобов`язувався не лише здійснити технічну дію з замовлення транспортування, а організувати повний комплекс послуг з придбання, оплати, транспортування, розмитнення, доставки і передачі транспортного засобу. Навмисне редукування відповідачем своїх обов`язків до однієї формальної дії є спробою ввести суд в оману та уникнути відповідальності за системне ігнорування зобов`язань. Добровільна сплата ним пені на підставі виконавчого листа апеляційного суду свідчить про визнання ним обов`язків за договором, у тому числі грошових. Закон захищає споживача як слабшу сторону договору, і недобросовісні дії підприємця, спрямовані на ухилення від відповідальності, не можуть бути легітимовані жодним чином. Усі нараховані суми пені ґрунтуються на прямому приписі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідач був зобов`язаний забезпечити своєчасне виконання умов договору або понести відповідальність. Отже, спроба відповідача поставити під сумнів право позивача на нараховану пеню не має підстав.
		 
		У липні 2025 ОСОБА_1 засобами електронного поштового зв`язку подав відповідь на відзив ФОП ОСОБА_2 .
		 
		Відповідь на відзив мотивована тим, що ОСОБА_1 оскаржує зменшення пені. Суд вправі зменшити пеню лише за наявності виняткових обставин та належного обґрунтування. Апеляційний суд зменшив пеню у 15 разів без наведення жодних мотивів, аналізу пропорційності та справедливості, чим порушив вимоги частини третьої статті 551 ЦК України.
		 
		Рух справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року. 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2025 року:
		            відкрито касаційне провадження у справі ФОП ОСОБА_2 , яка підписана представником Маркович А. М. , на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року;
		         у задоволенні заяви ФОП ОСОБА_2 про зупинення виконання постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року відмовлено.
		 
		04 липня 2025 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Межі та підстави касаційного перегляду
		 
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). 
		 
		В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
		 
		В ухвалі Верховного Суду від 06 червня 2025 року вказано, що:
		наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18; від 18 квітня 2023 року у справі № 199/3152/20;
		рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013, на яке міститься посилання у касаційній скарзі, не є постановою Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах. Тому посилання на указане рішення не може бути підставою касаційного оскарження судового рішення. 
		 
		В ухвалі Верховного Суду від 04 липня 2025 року вказано, що:
		наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 17 березня 2021 року у справі № 360/1742/18; від 30 червня 2021 року у справі № 761/34272/18; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		 
		Аналіз касаційних скарг свідчить, що судові рішення апеляційного суду оскаржується лише у частині стягнення пені. В іншій частині не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
		 
		Фактичні обставини 
		 
		21 вересня 2021 року між ОСОБА_1 (довіритель) та ФОП ОСОБА_2 (повірений) укладено договір доручення на придбання та транспортування автомобіля № ЧВ-01/11-04.
		 
		У договорі № ЧВ-01/11-04 передбачено, що:
		договору Довіритель доручає, а Повірений від імені, в інтересах та за рахунок Довірителя, на умовах та в порядку, визначеному цим Договором, має право вчиняти наступні правочини (пункт 1.1. договору):
		укласти договір на поставку та/або замовити поставку на територію України транспортного засобу з місця його зберігання, що придбаний Довірителем та/або для Довірителя на онлайн аукціоні транспортних засобів в строк до трьох місяців з дати укладення даного Договору (пункт 1.1.1. договору).
		оплатити суму коштів у розмірі 7 108 (сім тисяч сто вісім) дол. США за транспортування на територію України та за придбаний Довірителем та/або для Довірителя на онлайн аукціоні транспортних засобів (включаючи сплату аукціонного збору, комісій банку та інших платежів) наступний транспортний засіб: марка та модель - AUDI Q7 PREMIUM, рік випуску - 2011, номер кузова VІN - НОМЕР_1 , країна походження - США (пункт 1.1.2. договору).
		повірений зобов`язаний: вчинити дії відповідно до умов даного Договору на умовах, найбільш вигідних для Довірителя; на вимогу Довірителя надати йому інформацію про хід виконання доручення; після виконання даного Договору передати транспортний засіб Довірителю (пунктом 1.7. договору); 
		зазначено місце передання транспортного засобу: м. Львів, вул. Хуторівка, 59а (пункт 2.1. договору);
		у договорі визначено порядок передання транспортного засобу: вручення Довірителю транспортного засобу, ключів та документів на нього. Державна реєстрація транспортного засобу в органах Поліції свідчить про передання його Довірителю. У випадку необхідності Сторони можуть скласти Акт передання транспортного засобу Довірителю (пункт 2.2. договору);
		сторони не несуть відповідальності за невиконання чи неналежне виконання своїх обов`язків за даним Договором за обставин, що настали незалежно від волі Сторін. Підставою для звільнення від відповідальності визнаються обставини, спричинені подіями, яких Сторона, для якої настали ці події, не могла уникнути, якщо ці обставини виникли після укладання цього Договору та заважають його повному або частковому виконанню (форс-мажорні обставини). Сторони домовились, що під такими Форс-мажорними обставинами вони розуміють надзвичайні та невідворотні за даних умов обставини, які об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього Договору: природні явища, виняткові погодні умови, стихійні лиха, ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту, обставини соціального (публічного) характеру (страйк, локаут, дія суспільного ворога, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, масові заворушення, громадська демонстрація, протиправні дії третіх осіб, тощо), дії влади (введення ембарго, заборон, квот, тощо) (пункт 4.1 договору);
		сторона, для якої внаслідок форс-мажорних обставин стало неможливим виконання зобов`язань, повинна негайно повідомити про це іншу Сторону за даним Договором (пункт 4.2 договору);
		у випадку порушення своїх зобов`язань за цим Договором, Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним законодавством. Сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених на них зобов`язань за цим Договором відповідно до чинного законодавства. Повірений не несе відповідальності за технічний стан транспортного засобу (пункти 5.1, 5.2, 5.3 договору);
		строк дії даного Договору становить дев`ять місяців з дати його укладення. Укласти договір на поставку та/або замовити поставку на територію України транспортного засобу з місця його зберігання, що придбаний Довірителем та/або для Довірителя на онлайн аукціоні транспортних засобів в строк до трьох місяців з дати укладення даного Договору, за винятком транспортних засобів, на які виготовляються документи у Моторно-транспортному бюро США (DMV - Department of Motor Vehicles) (пункти 7.1., 7.2 договору).
		 
		21 вересня 2021 року ОСОБА_1 було здійснено оплату коштів у розмірі 4 998 дол. США на рахунок компанії «Copart.Inc». 
		 
		21 вересня 2021 року ОСОБА_1 сплачено 2 110 дол. США на рахунок компанії «Marine Transport Logistics».
		 
		22 вересня 2021 року було здійснено замовлення на транспортування автомобіля марки AUDI Q7 PREMIUM, 2011 року випуску, VIN номер кузова НОМЕР_2 , до порту Одеса.
		 
		Автомобіль був поміщений у транспортний контейнер та підготовлений до відправки 28 грудня 2021 року та орієнтовна дата його доставки становила 06 лютого 2022 року, про що транспортною компанією видано накладну від 17 грудня 2021 року та надано коносамент, де вказана дата завантаження контейнера - 08 січня 2022 року.
		 
		12 травня 2022 року ОСОБА_1 відповідачем було передано транспортний засіб, про що позивачем написано розписку.
		 
		Також ОСОБА_1 18 травня 2022 року написана розписка, зі змісту якої вбачається, що він підтверджує факт отримання транспортного засобу AUDI Q7, 2011 року випуску, сірого кольору, вінкод НОМЕР_1 , з приводу якого раніше звертався до правоохоронних органів у зв`язку з його неповерненням. Однак, з автомобіля викрадено всі основні складові, зокрема: три радіатори, системи ABS, кондиціонер, передні приводи, підсилювачі бампера, всі проводи і всі інші деталі ходової під капотом. Повні претензії будуть надані додатково, в тому числі матеріальні та моральні збитки, а також пеню.
		 
		Відповідно до акту приймання транспортного засобу від 18 травня 2022 року ФОП ОСОБА_5 прийнято для проведення ремонтних робіт автомобіль марки AUDI Q7 3.0Т QUATTRO PREMIUM PLUS, сірий, рік випуску - 2010, вінкод - НОМЕР_1. Під час огляду транспортного засобу на момент приймання встановлено, що з автомобіля демонтовано наступні складові: радіатор охолодження основний; радіатор охолодження додатковий (правий, лівий); радіатор охолодження мастила ГУ керма); середня накладка основної решітки бампера; блок вентиляторів; вал привідний (правий, лівий); датчики АБС 4 шт.; радіатор кондиціонера; каталізатори з частиною вихлопної труби R/L; радіатор охолодження АКПП; патрубки системи охолодження; захист двигуна. Фактично з автомобіля демонтовано всі запчастини, які можна було демонтувати (окрім двигуна). Характер демонтування свідчить про те, що вказані дії здійснено орієнтовно не пізніше двох тижнів. Крім цього, пошкоджено більшість кріплень, які відломлено, обірвано або зігнуто шляхом фізичного впливу. З автомобіля підтікає рідина, тип якої може бути встановлено під час подальших діагностик.
		 
		Також долучено копію Акту виконаних робіт від 22 серпня 2022 року № 2005 на суму 75 394,00 грн.
		 
		Аналогічно, позивачем долучено копію акту приймання-передачі транспортного засобу від 22 серпня 2022 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_4 , у якому зазначено, що під час огляду транспортного засобу на момент приймання встановлено несправність двигуна.
		 
		З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження: 12022141410000758 від 08 вересня 2022, вбачається, що 07 вересня 2022 року у ВП 2 ЛРУП 2 ГУНП у Львівській області надійшла ухвала слідчого судді Сихівського районного суду м. Львова Горбань О. Ю. про внесення відомостей у ЄРДР про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_1 від 12 травня 2022 року.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України).
		 
		За допомогою неустойки (штрафу, пені) допускається забезпечувати виконання значної кількості зобов`язань. Зокрема, неустойка може забезпечувати виконання: договірних зобов`язань, що традиційно для цивільного обороту, оскільки в більшості випадків саме в договорі його сторони встановлюють неустойку (штраф або пеню). Причому це може відбуватися як під час укладення договору для забезпечення виконання зобов`язання, так і після, але до виконання тих зобов`язань, які виникли на його підставі. 
		 
		Не виключається забезпечення зобов`язань, які виникли на підставі організаційного договору (зокрема, попереднього); недоговірних зобов`язань, що не характерно, проте положеннями статті 549 ЦК не виключається; позитивних та негативних зобов`язань. Як правило, неустойка встановлюється для забезпечення позитивних зобов`язань, які передбачають вчинення певних дій (передача речі, сплата грошовитих коштів та ін.). Сутність негативних зобов`язань полягає в тому, що предметом виконання є утримання від дій, і зобов`язання виконується протягом усього часу його існування. Негативні зобов`язання можуть бути забезпечені тільки за допомогою штрафу, адже після порушення такого зобов`язання необхідність стимулювати його виконання шляхом нарахування пені, як це може мати місце при позитивних зобов`язаннях, не призведе до очікуваного результату, тобто його виконання (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі № 172/1159/20 (провадження № 61-14612св21)).
		 
		Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
		 
		Пеня є змінною величиною, оскільки її нарахування відбувається за кожен день прострочення (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2023 року у справі № 709/1320/21 (провадження № 61-7203св22)).
		 
		Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (абзац перший частини другої статті 551 ЦК України).
		 
		У разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі (частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»).
		 
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		 
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі № 686/6910/16 (провадження № 61-1747св18) зроблено висновок по застосуванню частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» та вказано, що «вона поширюється на договори підряду та договори про надання послуг. Відповідно прострочення зобов`язань, що виникли із договору підряду або договору про надання послуг зумовлює нарахування пені у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги) або в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення».
		 
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року в справі № 759/9026/21 (провадження № 61-10154сво22) зроблено висновок, що:
		«91. Тлумачення частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» дозволяє стверджувати, що вона поширюється на договори підряду та договори про надання послуг. Відповідно прострочення зобов`язань, що виникли з договору підряду або договору про надання послуг зумовлює нарахування пені у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги) або в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
		92. Відсутні правові підстави для стягнення з продавця за договором купівлі-продажу майнових прав пені, передбаченої частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», з огляду на те, що така пеня підлягає нарахуванню у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг) виконавцями робіт і надавачами послуг, а не продавцями товарів. Способи захисту прав покупця за споживчим договором купівлі-продажу передбачені статтями 8, 9 Закону України «Про захист прав споживачів».
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року в справі № 757/3572/17-ц (провадження № 14-37цс22) вказано, що:
		«61. У разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення (абзац перший частини п`ятої статті 10 Закону № 1023-XII).Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц (пункт 67; № у ЄДРСР 103133074) витлумачила цей припис так, що пеню треба рахувати від суми, що складає грошовий вимір відплатності відповідного договору, тобто базою для її нарахування за договором банківського вкладу слід вважати не суму вкладу, а розмір процентів на суму вкладу або дохід в іншій формі, що є платою фінансової установи за використання коштів споживача (статті 1058, 1061 ЦК України)».
		 
		Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (частина п`ята статті 626 ЦК України).
		 
		Касаційний суд вже вказував, що в цивільному законодавстві передбачена презумпція відплатності договору (частина 5 статті 626 ЦК)(див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного  суду від 01 березня 2018 року в справі № 759/12240/14-ц (провадження № 61-550св17)).
		 
		Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору (частини четверта статті 632 ЦК України).
		 
		Повірений має право на плату за виконання свого обов`язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 1002 ЦК України).
		 
		Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги (частина друга статті 1002 ЦК України).
		 
		Обміркувавши викладене, касаційний суд зауважує, що 
		в цивільному законодавстві передбачена презумпція відплатності договору;
		законодавець в такому універсальному регуляторі приватних відносин як ЦК не кваліфікує розмір плати повіреному як істотну умову договору доручення;
		договір доручення є безоплатним тільки в тому разі, якщо про безоплатність прямо вказано сторонами договору або вона передбачена законом для певного виду договору доручення;
		для тих випадків, коли сторони не вказали про розмір плати повіреного, він визначається з урахуванням того інструментарію (спосіб визначення плати),, що міститься в частині четвертій статті 632 ЦК України та частині другій статті 1002 ЦК України. Тому навіть у тому разі якщо сторони не домовилися про розмір плати у договорі доручення - це не «знищує» такий договір.
		 
		У справі, що переглядається:
		при зверненні із позовом  ОСОБА_1 вказував, що з відповідача підлягає до стягнення пеня у розмірі 31 824,44 дол. США у еквіваленті в національній валюті по курсу НБУ за кожен календарний день прострочення договірних зобов`язань з 21 грудня 2021 року по 18 травня 2022 року за період з дати прострочення зобов`язання по доставленню автомобіля згідно з договором по дату виявлення працівниками поліції автомобіля;
		суд апеляційної інстанції встановив, що поставка автомобіля згідно узгоджених сторонами умов мала відбутись на протязі трьох місяців з часу укладення договору, тобто 21 грудня 2021 року, але транспортний засіб передано ОСОБА_1 12 травня 2022 року, тобто мало місце прострочення договору на 143 дні;
		апеляційний суд вказав, що загальна вартість замовлення складає 7 108 дол. США, а тому розмір пені становить 30 493,32 дол. США (7108х3%х143 дні). При цьому на підставі частини третьої статті 551 ЦК України апеляційний суд зменшим суму неустойки до 2 000 дол. США;
		з урахуванням презумпції відплатності договору, договір доручення є відплатним, якщо інше не встановлено договором. За змістом положень статті 1002 ЦК України повірений має право на плату за виконання свого обов`язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги;
		у договорі доручення на придбання та транспортування автомобіля № ЧВ-01/11-04 від 21 вересня 2021 року сторони обумовили предмет договору, а саме - Довіритель доручає, а Повірений від імені, в інтересах та за рахунок Довірителя, на умовах та в порядку, визначеному цим Договором, має право вчиняти наступні правочини (пункт 1.1. договору): укласти договір на поставку та/або замовити поставку на територію України транспортного засобу з місця його зберігання, що придбаний Довірителем та/або для Довірителя на онлайн аукціоні транспортних засобів в строк до трьох місяців з дати укладення даного Договору (пункт 1.1.1. договору); оплатити суму коштів у розмірі 7 108 (сім тисяч сто вісім) дол. США за транспортування на територію України та за придбаний Довірителем та/або для Довірителя на онлайн аукціоні транспортних засобів (включаючи сплату аукціонного збору, комісій банку та інших платежів) наступний транспортний засіб: марка та модель - AUDI Q7 PREMIUM, рік випуску - 2011, номер кузова VІN - НОМЕР_1 , країна походження - США (пункт 1.1.2. договору);
		суди не звернули уваги, що пеню треба рахувати від суми, що складає грошовий вимір відплатності відповідного договору, тобто базою для її нарахування за договором доручення є плата повіреному;
		суди не врахували, що сума коштів у розмірі 7 108 дол. США є платою за транспортний засіб та його транспортування, а не платою повіреного, тому не може вважатися загальною вартістю замовлення у розумінні частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Розмір плати повіреного у договорі доручення на придбання та транспортування автомобіля № ЧВ-01/11-04 від 21 вересня 2021 року не встановлений;
		поза увагою судів залишилось те, що для тих випадків, коли сторони не вказали про розмір плати повіреного в договорі, то він визначається з урахуванням того інструментарію (спосіб визначення плати), що міститься в частині четвертій статті 632 ЦК України та частині другій статті 1002 ЦК України;
		суди не з`ясували який розмір плати повіреного за договором доручення на придбання та транспортування автомобіля відповідно до звичайних цін на такі послуги.
		 
		За таких обставин рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду у частині позовної вимоги про стягнення пені необхідно скасувати та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
		 
		Доводи касаційних скарг дають підстави для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду у частині позовних вимог про стягнення пені ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв`язку з чим, касаційний суд вважає, що касаційні скарги належить задовольнити частково, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду у частині позовної вимоги про стягнення пені скасувати, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , яка підписана представником Маркович Анною Миколаївною , задовольнити частково.
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити частково.
		 
		Рішення Івано-Франківського міського суду від 10 грудня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року у частині позовної вимоги ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення пені скасувати та передати справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції рішення Івано-Франківського міського суду від 10 грудня 2024 року та постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року у скасованих частинах втрачають законну силу і подальшому виконанню не підлягають.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                               В. І. Крат
		 
		Судді:                                                                                         Д. А. Гудима
		 
		І. О. Дундар
		 
		                                                                                                   Є. В. Краснощоков
		 
		П. І. Пархоменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...