Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/19266/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів.
Надіслано судом: 04.08.2025. Зареєстровано: 05.08.2025. Забезпечено надання загального доступу: 06.08.2025.
Дата набрання законної сили: 05.09.2025
Номер судового провадження: п/360/2226/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		04 серпня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/19266/20
		Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за адміністративним позовом  ОСОБА_1 (далі  позивач) до Головного управління у м. Києві (далі  відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому позивач просить суд:-
		визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 16 травня 2019 року №Ф-35082-17. 
		Позовні вимоги мотивовані тим, що 16 травня 2019 року відповідачем винесено вимогу №Ф-35082-17 щодо сплати недоїмки у розмірі 21030,90 по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яка була отримана позивачем 03 серпня 2020 року у відповідь на адвокатський запит від 17.07.2020 р. №17/07/20.
		Вважає, що оскаржувана вимога №Ф-35082-17 від 16 травня 2019 року прийнята відповідачем протиправно, оскільки позивач є адвокатом відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №5488 від. 05.12.2013
		З 16 травня 2014 року позивач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Голосіївському районі як платник єдиного внеску.
		Згідно із оскаржуваної вимоги заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 21030 грн.90 коп. станом на 30 квітня 2019 року. Проте, зазначена вимога не містить відомостей щодо періоду нарахування позивачу єдиного соціального внеску, який підлягає сплаті. 
		Таким періодом може бути період з 01 січня 2017 року по 31 березня 2019 року, а недоїмка у розмірі 21030.90 грн. складається з наступних сум та періодів її нарахування: за 2017 рік (8448,00 грн. з розрахунку 704 грн. на місяць), 2018 рік (9828,72 грн. з розрахунку 829,06 грн. на місяць) та І квартал 2019 року (2754,18 грн. з розрахунку 918,06 грн. на місяць).
		Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.9 Закону №2464-УІ, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Отже, зазначена норма зобов`язує контролюючий орган нараховувати єдиний внесок, сформувавши вимогу про його сплату, на підставі: акта перевірки; звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів; бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до Закону №2464- VI нараховується внесок.
		Так, відповідачем чи іншим державним органом перевірку щодо позивача проведено не було, бухгалтерські та інші документи у позивача не витребовувалися та, відповідно, ним контролюючому органу не надавалися.
		Разом із тим, окрім спірної вимоги, позивач отримав корінець вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-35082-17 У на суму 29293,44 грн. від 16 травня 2019 року. При цьому корінець вимоги про сплату боргу (недоїмки) містить іншу суму боргу та інший період нарахування позивачу єдиного соціального внеску, який підлягає сплаті, що є порушенням норм п. 3 розділу VI Інструкції №449. Крім того, зміст корінця вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-35082-17У вказує на те, що вимога №Ф-35082-17У від 16 травня 2019 року сформована за період, який не завершився, станом на дату, яка не настала на момент формування вимоги.
		Станом на 30.04.2019 недоїмка позивача зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування становила 21030,90грн. Тобто, борг почав формуватися з 2017 року. 
		До формування вимоги від 16.05.2019, що є предметом спору у даній справі, жодних вимог щодо сплати боргу з єдиного внеску позивачу не надсилалося. Окрім того, позивач не знав до 03 серпня 2020 року про наявність будь-яких вимог зі сторони відповідача. 
		Тобто, вимога про сплату боргу (недоїмки) вперше була сформована відповідачем 16.05.2019, після збігу строку передбаченого п. 3 розділу VI Інструкції №449. Така бездіяльність контролюючого органу призвела до виникнення у позивача "індивідуального і надмірного тягаря у виді недоїмки з єдиного внеску та. як наслідок, до втручання держави у право позивача на мирне володіння майном.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. 
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.08.2020 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено. 
		Заперечуючи проти задоволення позовних вимог позивача, ГУ ДФС у м. Києві 05.10.2020 подало відзив на позовну заяву, вказуючи на те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДПС у м. Києві з 16.05.2014. 
		Відповідно до вимог чинного законодавства України, згідно інформаційних баз даних органів ДПС в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за технологічним кодом 71040000, код територіального органу ДПІ 2650 обліковуються автоматичні нарахування єдиного внеску як самозайнятій особі-адвокату у розмірі 32410,62 грн., в тому числі: за 2017 - 8448,00 грн., щоквартальні нарахування єдиного внеску за І квартал 2018 - 2457,18 грн., за II квартал 2018 - 2457,18 грн., за III квартал 2018за II квартал 2019 - 2754,18 грн., за III квартал 2019 - 2754,18 грн, за IV квартал 2019- 2754,18 грн., за січень, лютий, червень 2020 - 3117,18 гривень. 
		Отже, платник єдиного внеску визначений у пункті 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464, перебуваючи на обліку у контролюючому органі, зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до визначеної статтею 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем.
		Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 справу № 640/19266/20 прийнято до провадження та залишено без руху.
		Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 року справу прийнято до провадження та продовжено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Замінено відповідача Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (відокремлений підрозділ ДПС України, код ЄДРПОУ 44116011, місцезнаходження: вул. Шолуденка 33/19, м. Київ, 04655).
		Відзив на позовну заяву станом на дату розгляду справи по суті відповідачем не надано. 
		Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
		Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що позивачем 05.12.2013 отримано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №5488 на підставі рішення Ради адвокатів міста Києва.
		З 16 травня 2014 року позивач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Голосіївському районі як платник єдиного внеску, клас професійного ризику виробництва відповідно до основного виду економічної діяльності згідно з КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права.
		Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16 травня 2019 року №Ф-35082-17, відповідно до якої у позивача наявна заборгованість, як у самозайнятої особи, зі сплати єдиного внеску у загальній сумі 21030,90 грн.
		Постановою державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 03.07.2020 ВП 62456644 відкрито виконавче провадження з виконання вказаної вимоги.
		Постановою державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 16.07.2020 ВП 62456644 постановлено накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику: ОСОБА_1 .
		Позивач не погоджуючись із оскаржуваною вимогою відповідача, звернувся до суду з даним позовом.
		Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
		Згідно підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
		Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
		Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VІ, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).
		Відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є; фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
		За пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
		Згідно із частиною 8 статті 9 Закону № 2464-VІ платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
		Системний аналіз наведених норм права свідчить, що до платників єдиного внеску законодавцем віднесено осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, в тому числі адвокатську, та отримують дохід від цієї діяльності.
		Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, визначені Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон № 5076-VI).
		Пунктом 1 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон №5076-VI) передбачено, що адвокат це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
		Відповідно до статті 3 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання.
		Згідно зі ст. 13 Закон № 5076-VI адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
		Для вирішення спору суд врахував висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 27.11.2019 у справі №160/3114/19, зокрема, ВС зазначив, що метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		На підставі наведеного Верховний Суд зробив висновок, що з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності. Шляхом системного тлумачення наведених норм права Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
		Як вбачається з матеріалів справи, а саме з вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16 травня 2019 року №Ф-35082-17 у позивача наявна заборгованість, як у самозайнятої особи, зі сплати єдиного внеску у загальній сумі 21030,90 грн. станом на 30 квітня 2019 року. 
		Як підстава щодо нарахування боргу (недоїмки) відповідач (у відзиві на позовну заяву) зазначає інформацію з баз даних органів ДПС в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за технологічним кодом 71040000, код територіального органу ДПІ 2650 обліковуються автоматичні нарахування єдиного внеску як самозайнятій особі-адвокату у розмірі 32410,62 грн., в тому числі: за 2017 - 8448,00 грн., щоквартальні нарахування єдиного внеску за І квартал 2018 - 2457,18 грн., за II квартал 2018 - 2457,18 грн., за III квартал 2018за II квартал 2019 - 2754,18 грн., за III квартал 2019 - 2754,18 грн, за IV квартал 2019- 2754,18 грн., за січень, лютий, червень 2020 - 3117,18 гривень.
		Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом №2464-VІ, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 21.12.2020 № 790), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі - Інструкція №449).
		Так, положеннями пункту 1 Розділу VI Інструкції № 449 визначено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
		Згідно з пунктом 2 розділу VI Інструкції № 449 у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити їх у звітності, що подається платником до податкових органів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. У разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена податковими органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
		Відповідно до абзацу 7 пункту 3 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
		Згідно з пунктом 4 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІТС за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
		У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення податкового органу або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).
		Податковий орган протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності) пред`являє її до виконання органу державної виконавчої служби в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
		Згідно з частиною четвертою статті 25 Закону №2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.
		Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи податкового органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску, Недоїмкою є сума єдиного внеску, яка своєчасно не сплачена у строки, встановлені вказаним Законом.
		Таким чином суд зазначає, що чинним законодавством надано право податковому органу нарахувати єдиний внесок з облікових даних з інформаційної системи без складання акту перевірки, і у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платниками єдиного внеску (які не виконали обов`язок щодо самостійного обчислення і сплати цих внесків в порядку і розмірах, визначених законом) - відповідач вправі був обчислювати суми єдиного внеску, не нараховані і не сплачені платником сум єдиного внеску, та зазначати це у вимозі про сплату боргу (недоїмки).
		Щодо посилання позивача на порушенням норм п. 3 розділу VI Інструкції №449, суд вважає вказати наступне. 
		Розділ VI Інструкції № 449 визначає порядок стягнення заборгованості з платників.
		Пункт 3 Розділ VI Інструкції № 449 встановлює, що податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
		- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами;
		- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
		- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
		Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС (далі - ІТС) на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
		Вимога про сплату боргу (недоїмки) крім загальних реквізитів має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
		Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.
		Відповідно до пункту 4 Розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІТС за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
		Податковий орган веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.
		При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера "У" (узгоджена вимога).
		В третій частині літера "У" (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання:
		- платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження;
		- вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції.
		Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.
		Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику.
		Згідно з пунктом 7 Розділу VI Інструкції № 449 якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки).
		Під сумою зростання боргу (недоїмки) для цілей цього пункту необхідно розуміти:
		позитивне значення різниці між сумою боргу платника за даними ІТС станом на кінець календарного місяця та сумою боргу, зазначеною у пред`явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі, зменшене на суму сплат(и) після такого пред`явлення, якщо сума сплат(и) не більша за суму боргу, зазначену у пред`явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі;
		позитивне значення різниці між сумою боргу платника за даними ІТС станом на кінець календарного місяця та сумою сплат(и) після пред`явлення до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимоги, зменшене на суму боргу, зазначену в такій вимозі, якщо сума сплат(и) менша за суму боргу, зазначену у пред`явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі.
		Якщо протягом наступних базових звітних періодів платник повністю погасив суму боргу (недоїмки), зазначену у вимозі про сплату боргу (недоїмки), що подана до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства, податковий орган подає до відповідного органу повідомлення про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 9 до цієї Інстркції.
		Суд зауважує, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 16 травня 2019 року №Ф35082-17 про формування ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску станом на 30 квітня 2019 року сформована відповідно до викладених вище норм Закону України №2464 та Порядку.
		Суд формує правовий висновок за яким формування заборгованості з єдиного внеску здійснюється на певну дату з урахуванням усієї заборгованості існуючої на цю дату заборгованості, шляхом прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки). Суд вважає, що у випадку прийняття нової вимоги, саме вона підлягає виконанню, оскільки визначає всю суму консолідованої заборгованості, яка склалася на кінець квітня 2019 року.
		Правомірність формування боргу (недоїмки) спірною вимогою зумовлює наявність підстав для відмови у задоволенні позову.
		Інші ж доводи позивача, зокрема щодо необізнаності сплати боргу з єдиного внеску до серпня 2020 року, не є слушними та не утворюють підстав для визнання протиправними оспорюваного акту індивідуальної дії, оскільки не звільняють платника від обов`язку зі сплати суми недоїмки.
		У постанові Верховного Суду від 14.03.2019 у справі №826/12543/17 та від 03 грудня 2020 року у справі №440/1256/19 зазначено, що порушення строку надіслання вимоги по суті не впливає на правильність формування вимоги, не спростовує наявності у позивача недоїмки з ЄСВ та не нівелює обов`язку його сплати як такого.
		У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
		Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, а отже не потребують детальних відповідей.
		Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що під час прийняття оскаржуваного рішення (вимоги) відповідач діяв обґрунтовано та з урахуванням всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, що зумовлює висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
		Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
		Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позову, підстави для присудження понесених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відсутні.
		Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги  відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		Суддя І.В. Тихонов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...