Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 638/5701/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадської безпеки; Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами.
Надіслано судом: 05.08.2025. Зареєстровано: 05.08.2025. Забезпечено надання загального доступу: 06.08.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/638/1510/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024221200002128

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа638/5701/25
		Провадження № 1-кп/638/1510/25
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		04 серпня 2025 року                                    м. Харків
		Шевченківський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024221200002128 від 12.10.2024, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мирове Томаківського району Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, одружений, на утриманні має сина 2009 року народження, працює начальником команди охорони в АТ «Мотор Січ», раніше не судимий, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною першою статті 263 Кримінального кодексу України (далі  КК України), 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_4 (далі  ОСОБА_4 ), маючи умиселна незаконнезберігання,придбання тазбут вогнепальноїзброї,без передбаченогозаконом дозволу,порушуючи вимоги«Положення продозвільну систему»,затвердженого постановоюКабінету МіністрівУкраїни 12жовтня 1992року №576та «Інструкціїпро порядоквиготовлення,придбання,зберігання,обліку,перевезення тавикористання вогнепальної,пневматичної тахолодної зброї,пристроїв вітчизняноговиробництва длявідстрілу патронів,споряджених гумовимичи аналогічнимиза своїмивластивостями метальнимиснарядами несмертельноїдії,а такожбоєприпасів дозброї тавибухових матеріалів»,затвердженої наказомМВС України№622від 21серпня 1998року,діючи умисно,без передбаченогозаконом дозволу,у невстановленийчас тапри невстановленихобставинах,незаконно придбававтомат «АК-12»калібром 5,45мм,придатний допроведення стрільб,який незаконнозберігав зметою збуту.Після цього, ОСОБА_4 ,діючи всуперечнаведених вимогзаконодавства,усвідомлюючи суспільнонебезпечний характерсвого діяння,передбачаючи йогосуспільно небезпечнінаслідки ібажаючи їхнастання,діючи умисно,протиправно,не маючипередбаченого закономдозволу на зберігання, придбання та збут вогнепальної зброї, у жовтні 2024 року, за допомогою сайту з під назвою «Reibert.info», профіль під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », прийняв замовлення на автомат «АК-12» калібром 5,45 мм та домовився про відправку замовленої вогнепальної зброї службою доставки ТОВ «Нова пошта» після отримання грошових коштів в сумі 37 500,50 грн на картковий банківський рахунок № НОМЕР_1 . ОСОБА_4 , продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на збут вогнепальної зброї, за попередньою домовленістю із ОСОБА_6 , отримав від останнього грошові кошти в сумі 37 500, 50 грн на картковий банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на ім`я  ОСОБА_4  в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», в рахунок оплати за раніше обумовлений збут вищезазначеної вогнепальної зброї. 
		16.10.2024 близько 17 год. 31 хв. ОСОБА_4 , з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на зберігання та збут вогнепальної зброї, без передбаченого законом дозволу, за раніше досягнутою домовленістю із ОСОБА_6 , прибув до приміщення відділення Нової пошти №1, розташованого за адресою: Дніпропетровська обл. смт. Томаківка, скориставшися послугами цієї організації, здійснив відправлення на ім`я ОСОБА_6 за номером товарно-транспортної накладної 59001240566782 та товарно-транспортної накладної номер 59001240568677 до відділення №137, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Асхарова, 21, предметів, схожих на складові частини до автомату «АК-12», які були отримані ОСОБА_6 за вищевказаною адресою, чим ОСОБА_4 здійснив незаконний збут вогнепальної зброї.
		Згідно з висновком судово-балістичної експертизи №СЕ-19/121-24/31685-БЛ від 29.10.2024, наданий на дослідження автомат є бойовою нарізною вогнепальною зброєю  розукомплектованим автоматом системи Калашнікова «АК-12» зразка 2016 року, калібру 5,45 мм, частина заводського номера, що залишилась на ствольній коробці  « НОМЕР_2 », номерне позначення на затворній рамі та затворі  «368», що виготовлено у промисловий спосіб. 
		Крім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що  ОСОБА_4 , маючи умисел на незаконне зберігання та придбання вогнепальної зброї та боєприпасів, без передбаченого законом дозволу, в порушення вимог «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 12 жовтня 1992 року № 576 та «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної та холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України № 622 від 21 серпня 1998 року, діючи умисно, без передбаченого законом дозволу, у невстановлений час та при невстановлених обставинах, але не пізніше 23.01.2025, незаконно придбав автомат «АК-74» калібром 5,45 мм, придатний до проведення стрільб, 60 патронів калібру 5,45 та 1 патрон калібром 7,62, придатних до стрільби, які в подальшому незаконно зберігав без мети збуту. ОСОБА_4 діяв всупереч наведених вимог законодавства, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, протиправно, не маючи передбачений законом дозвіл на зберігання та придбання вогнепальної зброї та боєприпасів. 
		Подальша протиправна, злочинна діяльність ОСОБА_4 , пов`язана з незаконним зберіганням вогнепальної зброї та боєприпасів була припинена 23.01.2025 працівниками поліції, які під час проведення огляду місця поді у період часу з 07 год. 21 хв. по 09 год. 24 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , в якому мешкає ОСОБА_4 , у останнього виявили та вилучили 61 патрон, з яких 60 патронів є боєприпасами-бойовими проміжними патронами калібру 5,45х39 АК, призначеними для стрільби зі зброї системи Калашникова, а також з іншої нарізної вогнепальної зброї відповідного калібру та типорозміру патронника, 1 патрон, що є боєприпасом  бойовим проміжним патроном калібру 7,62х39 АК, призначеним для стрільби зі зброї Калашникова, а також з іншої нарізної вогнепальної зброї відповідного калібру та типорозміру патронника (згідно висновку судово-балістичної експертизи № СЕ-19/121-25/2199-БЛ від 29.01.2025), автомат системи Калашникова «АК-74» калібру 5,45 мм (5,45х39 АК). Наданий на дослідження автомат виготовлено у промисловий спосіб з подальшою заміною пістолетного руків`я та прикладу на нештатні (придатний до стрільби, згідно з висновком судово-балістичної експертизи № СЕ-19/121-25/2198-БЛ від 31.01.2025).
		ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною першою статті 263 КК України, а саме: незаконне придбання, зберігання та збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), без передбаченого законом дозволу.
		У судовому засіданні ОСОБА_4 повністю визнав вину у пред`явленому обвинуваченні. Висловив щире каяття з приводу вчиненого злочину.
		Прокурор, обвинувачений та його захисник просять, на підставі частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
		Положеннями частини третьої статті 349 КПК України визначено, що суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		Це означає, що суд, перш ніж постановити рішення про здійснення розгляду кримінального провадження на підставі зазначеної норми процесуального закону, повинен роз`яснити суть даної норми, при цьому не обмежитися цитуванням самої статті, а у доступній, чіткій та конкретизованій формі викласти її зміст, тим самим дати розгорнуте пояснення сторонам. Метою такого роз`яснення є однакове, правильне і точне розуміння усіма учасниками судового провадження змісту цієї норми, виявлення її сутності, яку законодавець вклав у словесне формулювання. Водночас, суд має упевнитися і в тому, що учасниками судового провадження суть такого роз`яснення сприйнята правильно та переконатися у добровільності їх позицій (Постанова ККС ВС від 03.08.2023 у справі №281/181/21).
		Крім того, згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року в справі №521/11693/16-к (провадження 51-380км17), відповідно до частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Однак дана норма не звільняє суд від обов`язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні та визначені статтею 91 Кримінального процесуального кодексу України. Тобто законодавець зобов`язує суд встановити усі обставини, що мають значення для кримінального провадження, а стаття 349 Кримінального процесуального кодексу України лише визначає обсяг та порядок дослідження доказів на підтвердження цих обставин.
		На підставі частини третьої статті 349 КПК України за клопотанням учасників провадження, враховуючи, що ОСОБА_4 повно та беззаперечно визнає вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України, не заперечує фактичних обставин кримінального провадження, кваліфікації дій, правильно розуміє та усвідомлює зміст обставин злочину, в якому обвинувачується, правові наслідки розгляду за спрощеною процедурою, і у суду відсутні сумніви у добровільності позиції, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому, суд з`ясував, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає. Також, суд роз`яснив, що у такому випадку учасники справи будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. 
		Приписами статті 373 КПК України встановлено, що обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.
		Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений статтею 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
		Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», «Кобець проти України», «Ірландія проти Сполученого Королівства» та ін.).
		За таких обставин суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення встановлена та доведена у повному обсязі, та кваліфікує його дії за частиною першою статті 263 КК України, тобто незаконне придбання, зберігання та збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), без передбаченого законом дозволу.
		Призначаючи обвинуваченому вид і міру покарання, суд ураховує положення Загальної частини КК України, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.
		Обставиною, яка відповідно до статті 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття обвинуваченого, яке виражається у визнанні винуватості в повному обсязі обвинувачення та відвертому визнанні своєї вини.
		Щодо зазначеної в обвинувальному акті пом`якшуючої покарання такої обставини, як сприяння розкриттю злочину, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною судовою практикою під активним сприянням розкриттю злочину необхідно вважати надання особою органам дізнання або досудового слідства будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин справи, при цьому таке сприяння має бути активним та певною мірою ініціативним. Саме лише визнання власної винуватості на підставі зібраних доказів і підтвердження інформації, вже встановленої компетентними органами з інших джерел, не є активним сприянням у розкритті злочину.
		Активне сприяння розкриттю злочину як обставина, що пом`якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, наданні допомоги в їх затриманні, видачі знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом. Тому, беззаперечно, воно має бути активним, тобто певним чином ініціативним. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 674/1608/17. Крім того, вказане узгоджується з висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 07.04.2021 у справі №263/15605/17.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі № 674/1608/17 згідно з якою визнання обвинуваченим своєї вини, надання правдивих показань та участь у слідчому експерименті не підтверджує наявності такої обставини, що пом`якшує покарання, як активне сприяння розкриттю злочину.
		Під час судового розгляду ані обвинуваченим, ані стороною обвинувачення не повідомлено відомостей, які б достеменно свідчили про наявність у обвинуваченого ознак активного сприяння розкриттю злочину, яке йому інкримінується, а добросовісна поведінка обвинуваченого ОСОБА_4 під час досудового розслідування та судового розгляду не може вважатись активним сприянням розкриттю злочину. З огляду на вказане, суд дійшов висновку про відсутність обставини, на яку прокурор посилається в обвинувальному акті, як такої що пом`якшує покарання обвинуваченому - сприяння розкриттю злочину.
		Відповідно до статті 67КК України обставин, які б обтяжували покарання, не встановлено.
		Суд, згідно з вимогами статті 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до статті 12КК України є нетяжким злочином, наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих обставин, дані про особу обвинуваченого, а саме те що ОСОБА_4 одружений, має на утриманні неповнолітнього сина, працює начальником команди охорони в АТ «Мотор Січ», має постійне місце проживання, позитивно характеризується виконавчим комітетом Мирівської сільської ради за місцем проживання та АТ «Мотор Січ» за місцем роботи, раніше не судимий, відповідно до довідки КП «Томаківської ЦРЛ» Томаківської селищної ради ОСОБА_4 на обліку у нарколога-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.
		Відповідно до вимог частини другої статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з частиною другою статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
		Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		Позаяк вчинений ОСОБА_4 злочин є нетяжким, з огляду на особу обвинуваченого, його щире каяття, за відсутності обставин, що обтяжують покарання, беручи до уваги, що обвинувачений раніше не судимий, його ставлення до вчиненого, особливості й обставини вчинення злочину, суд дійшов до висновку про можливість призначення покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі на строк три роки.
		Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися, як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.
		При цьому, термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке би мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
		Призначене покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 року, «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 року).
		Суд вважає, що таке покарання є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та запобігатиме вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
		Згідно з приписами статті 75 КК України, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		У постанові Верховного Суду від 09.10.2018 року у справі № 756/4830/17-к вказано про те, що визначені у статті 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
		Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
		Отже, враховуючи обставини, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та беручи до уваги відомості про особу обвинуваченого, який запевнив суд, що він усвідомив свою провину та в подальшому вчиняти подібного не буде, керуючись тим, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, а тому застосовує до нього вимоги статті 75 КК України, звільнивши від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.
		Цивільний позов не заявлявся.
		Запобіжний захід до ОСОБА_4 не застосовувався.
		Питання про процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судово-балістичних експертиз (висновок експерта №СЕ-19/121-24/31685-БЛ від 29.10.2024, №СЕ-19/121-25/2199-БЛ від 29.01.2025, №СЕ-19/121-25/2198-БЛ від 31.01.2025), вирішити відповідно до положень статтей 122, 124 КПК України.
		Арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Харкова у справі №638/785/25 від 27.01.2025, підлягає скасуванню.
		Долю речових доказів вирішено відповідно до положень статтей 96-1, 96-2КК України та статті 100 КПК України.
		За змістом частини першої статті 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі.
		Відповідно до пункту 4 частини першої статті 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
		Згідно з пунктом 3 частини дев`ятої статті 100КПК України майно, що було предметом кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконним обігом, та/або вилучене з обігу, передається відповідним установам або знищується. 
		Згідно з Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який діє до тепер.
		Враховуючи введення з 24 лютого 2022 року воєнного стану на території України, необхідність забезпечення потреб оборони держави, забезпечення національної безпеки, відсічі збройної агресії Російської Федерації проти України, усунення загрози небезпеки, державній незалежності України, її територіальній цілісності, автомат системи Калашнікова «АК-12» зразка 2016 року калібру 5,45 мм, частина заводського номера, що залишилася на ствольній коробці - « НОМЕР_2 » та номерне позначення на затворній рамі та затворі «368», автомат «АК-74» з маркуванням « НОМЕР_3 », патрони калібром 5,45 у кількості 60 штук та патрон калібром 7,62 у кількості 1 штука, підлягають конфіскації у власність держави в особі Міністерства оборони України.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 65-67, 75, 263 КК України, статтями 100, 124, 349, 370, 371, 373, 374, 376, 394 КПК України, 
		 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною першою статті 263 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
		На підставі статті 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням на іспитовий строк 1 (один) рік.
		На підставі пунктів 1, 2 частини першої статті 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання.
		Арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Харкова у справі №638/785/25 від 27.01.2025, скасувати.
		Речові докази: автомат системи Калашнікова «АК-12» зразка 2016 року калібру 5,45 мм, частина заводського номера, що залишилася на ствольній коробці - « НОМЕР_2 » та номерне позначення на затворній рамі та затворі «368», автомат «АК-74» з маркуванням « НОМЕР_3 », патрони калібром 5,45 у кількості 60 штук та патрон калібром 7,62 у кількості 1 штука на підставі статтей 96-1, 96-2 КК України, пункту 3 частини дев`ятої статті 100КПК України конфіскувати у власність держави в особі Міністерства оборони України; 
		застосувати спеціальну конфіскацію та вилучити в дохід держави системний блок «Gamemax Model GM-500B»;
		банківську картку «ПУМБ» № НОМЕР_1 знищити.
		Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в дохід держави витрати на проведення судово-балістичних експертиз у розмірі 5173,35 гривень (судово-балістична експертиза № СЕ-19/121-24/31685-БЛ від 29.10.2024  1989,75 гривень, судово-балістична експертиза № СЕ-19/121-25/2199-БЛ від 29.01.2025  1591,80 гривень, судово-балістична експертиза № СЕ-19/121-25/2198-БЛ від 31.01.2025  1591, 80 гривень).
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.
		Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок суду не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України. 
		Повний текст вироку складено та проголошено 04.08.2025.
		Суддя                                                     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...