Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 645/2287/25 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них.
Надіслано судом: 05.08.2025. Зареєстровано: 06.08.2025. Забезпечено надання загального доступу: 07.08.2025.

Номер судового провадження: 2/645/1691/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 645/2287/25
		Провадження № 2/645/1691/25
		 
		 
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		   31 липня 2025 року                              м. Харків
		 
		Немишлянський районний суд м. Харкова у складі :
		головуючого судді  Спесивцева О.В.,
		за участю секретаря судових засідань  Асєєвої К.М.,
		представника позивача (в режимі відеоконференції)  адвоката Сечко С.В.
		відповідача ОСОБА_1 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу 
		за позовом     Моторного (транспортного) страхового бюро України 
		до     ОСОБА_1 
		про    відшкодування шкоди в порядку регресу,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач, Моторне (транспортне) страхове бюро України, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому спросить стягнути з відповідача суму сплаченого майнового відшкодування у розмірі 27031, 55 грн. та судовий збір у розмірі 3028,00 грн. 
		В обґрунтування позову вказує, що 30.04.2023 року о 14-21 год. у м. Харків, по вулиці Краснодарська, 183, сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі  ДТП) за участю транспортних засобів: 1) «SUZUKI» (номерний знак НОМЕР_1 ), яким керував ОСОБА_1 ; 2) «DAEWOO» (номерний знак НОМЕР_2 ), яким керував ОСОБА_2 . Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22.05.2024 року по справі №645/1825/23, провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП закрито. На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс №ЕР.212709056). ОСОБА_2 своєчасно звернувся до позивача із Повідомленням про ДТП від 01.05.2023 року, та Заявою про виплату страхового відшкодування від 01.05.2023 року. Вартість відновлювального ремонту автомобіля ОСОБА_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, склала 24 851 грн. 55 коп. Розрахунок та виплата відшкодування проводився на основі: 1) Звіту №153 про визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу від 06.06.2023 року; 2) Наказу №3.1/11739 від 21.06.2024 року; 3) Довідки № 1 від 19.06.2024 року. Загальний розмір витрат МТСБУ з урахуванням витрат на збір документів, послуги аварійного комісара та визначення розміру шкоди складає: 27 031 грн. 55 коп. Позивач відшкодував збитки внаслідок ДТП у розмірі 24851 грн. 55 коп., що підтверджується платіжним дорученням №913635 від 24.06.2024 року, а також витрати на послуги аварійного комісара в розмірі 2 180 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №972145 від 15.06.2023 року (Рахунок № 179 від 8/6/2023, акт виконаних робіт). Оскільки відповідач добровільно не відшкодував вказані кошти, позивач звернувся до суду із позовом про їх стягнення у примусовому порядку.
		Ухвалою суду від 14.04.2025 року відкрито провадження по справі. Вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено підготовче провадження по справі.
		До суду від представника відповідача  адвоката Моісеєнко Олени Миколаївни, надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування відзиву посилається на необґрунтованість заявлених позовних вимог, з огляду на відсутність належного доказового обґрунтування факту вини відповідача, недоведеність обставин, з якими позивач пов`язує виникнення зобов`язання, а також невідповідність заявленої до стягнення суми характеру витрат, які можуть бути віднесені до складу шкоди, підлягаючої компенсації у порядку регресу.
		Представником позивача  адвокатом Сечко С.В. надано письмову відповідь на відзив, в якій просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
		Представником відповідача  адвокатом Моісеєнко О.М. надано до суду письмові заперечення на відповідь на відзиву, в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
		Сторони про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у визначеному законом порядку.
		У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити.
		Відповідач у судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог та просив відмовити в задоволенні позову.
		Заслухавши пояснення представника позивач та відповідача, дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №455752 від 30.04.2024 року, ОСОБА_1 30.04.2023 о 14 год. 21 хв. в м. Харкові по вул. Краснодарська, 183, керував автомобілем Suzuki Wagon, державний номерний знак НОМЕР_3 , під час перестроювання з правої смуги руху в ліву, не надав дорогу автомобілю Daewoo Nexia, державний номерний знак НОМЕР_4 , який рухався в попутному напрямку, внаслідок чого здійснив з ним зіткнення. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження, спричинена матеріальна шкода. У протоколі вказано, що вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 10.3, 2.3Б ПДР України.
		Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22.05.2024 року по справі №645/1825/23 провадження по справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 закрито, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
		Позивач вказував, що в результаті ДТП був пошкоджений транспортний засіб «DAEWOO», державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 , який був забезпечений полісом ПрАТ СК «ПЗУ Україна», що діяв на момент ДТП (№ЕР.212709056).
		Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП не була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. 
		ОСОБА_2 01.05.2023 року звернувся до позивача із Повідомленням про ДТП року та Заявою про виплату страхового відшкодування. 
		Вартість відновлювального ремонту автомобіля ОСОБА_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, склала 24 851 грн. 55 коп. Розрахунок та виплата відшкодування проводився на основі: 1) Звіту №153 про визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу від 06.06.2023 року; 2) Наказу №3.1/11739 від 21.06.2024 року; 3) Довідки № 1 від 19.06.2024 року. Загальний розмір витрат МТСБУ з урахуванням витрат на збір документів, послуги аварійного комісара та визначення розміру шкоди складає: 27 031 грн. 55 коп. 
		Позивач відшкодував збитки внаслідок ДТП у розмірі 24851 грн. 55 коп., що підтверджується платіжним дорученням №913635 від 24.06.2024 року, а також витрати на послуги аварійного комісара в розмірі 2 180 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №972145 від 15.06.2023 року (Рахунок № 179 від 8/6/2023, акт виконаних робіт). 
		Представник позивача вказує, що оскільки МТСБУ здійснило відшкодування шкоди за водія транспортного засобу, який спричинив ДТП і не мав договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то просить стягнути вказану вище суму витрат в порядку регресу з відповідача.
		Перевіряючи обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наступне.
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Згідно з ч. 1ст. 22 ЦК Україниособа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною 2 цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
		Підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей1166,1167,1187 ЦК України.
		Частиною першоюст.1166 ЦК Українивизначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		За змістом вказаної норми, за загальним правилом: 1) в повному обсязі; 2) особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.
		Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.
		Відповідно дост.1187 ЦК Українишкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Відповідно дост.11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. 
		На час спірних правовідносин таким актом був Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року №1961-ІV (тут і далі, в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), який містив спеціальні норми щодо регулювання даних правовідносин.
		Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком визнається ДТП, що спричинила цивільно-правову відповідальність.
		Для настання цивільно-правової відповідальності необхідна наявність чотирьох умов: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку та вини. У випадку, якщо ці умови не виконані, особа не має права на отримання страхового відшкодування.
		Відповідно до п.22.1ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
		Згідно ст.29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
		Відповідно до п. 39.2.1ст. 39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», одним із основних завдань МТСБУ є: здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.
		Згідно п.п. «а» п.41.1.ст.41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
		Статтею 1191 ЦК Українипередбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
		Згідно з п. 38.2.1.ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у п. 13.1ст. 13 цього Закону.
		Отже, законом прямо встановлено порядок стягнення коштів, виплачених МТСБУ на відшкодування шкоди особі потерпілій у ДТП, саме в порядку регресу.
		До страховика (МТСБУ), який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Сума страхового відшкодування підлягає стягненню з особи, відповідальної за завдані збитки, відповідно до правилст. 993 ЦК України.
		Судом встановлено, що на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди відповідач не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується інформацією з бази МТСБУ, що також не заперечувалось відповідачем під час судового розгляду.
		Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22.05.2024 року по справі №645/1825/23 провадження по справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 закрито, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
		Суд зазначає, що закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченихстаттею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП (постанова Верховного Суду від 29 квітня 2020 року в справі № 686/4557/18).
		Разом з тим, як вбачається зі змісту постанови Фрунзенського районного суду м.Харкова від 22.05.2024 року по справі №645/1825/23: «за клопотанням притягуваного та його представника по справі призначено судову автотехнічну експертизу, проведення якої доручено експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф.М.С.Бокаріуса» Міністерства юстиції України. 
		28.03.2024 року до матеріалів справи надійшов висновок експерта №21543 від 21.03.2024 року за результатами проведення судової автотехнічної експертизи за матеріалами справи №645/1825/23 про адміністративне правопорушення (провадження №3/645/6/24) відносно ОСОБА_1 .
		Так, згідно вказаного висновку, в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля Suzuki Wagon повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п. 10.1, 10.4. ПДР України. 
		В даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість уникнути даної дорожньо-транспортної пригоди для водія Suzuki Wagon ОСОБА_1 визначалась виконанням ним вимог п.п. 10.1, 10.4 ПДР України для чого в нього не було перешкод технічного характеру. 
		В даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія Suzuki Wagon ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.п. 10.1, 10.4 ПДР України і знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. 
		В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля Daewoo Nexia ОСОБА_2 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.3 ПДР України. 
		В даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість уникнути даної дорожньо-транспортної пригоди для водія Daewoo Nexia ОСОБА_2 визначалась виконанням ним вимог п. 12.3 ПДР України, для чого в нього не було перешкод технічного характеру. 
		В даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія Daewoo Nexia ОСОБА_2 не відповідали вимогам п. 12.3 ПДР України і знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди».
		Тобто, висновком експерта №21543 від 21.03.2024 року, який також був оглянутий у судовому засіданні під час розгляду даної справи, була підтверджена вина обох водіїв у виникненні дорожньо-транспортної пригоди. 
		При цьому, у постанові Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22.05.2024 року по справі №645/1825/23 також вказано, що «протокол про адміністративне правопорушення у відношенні іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 не складався, за відсутності протоколу про адміністративне правопорушення відносно вказаної особи суд позбавлений процесуальної можливості розглядати питання про притягнення його до адміністративної відповідальності».
		Відповідач під час розгляду справи вказував, що звертався до Управління патрульної поліції в Харківській області ДПП із заявами щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_2 .
		Згідно наданої відповідачем під час розгляду справи копії відповіді Управління патрульної поліції в Харківській області ДПП від 26.05.2025 року №1329/41/14/02-2025 повідомлено, що у разі надходження до управління відповідної постанови Немишлянського районного суду м.Харкова про необхідність розгляду питання щодо складення протоколу стосовно ОСОБА_2 , співробітниками управління за вказаним питанням буде проведено додаткову перевірку щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення.
		За змістом пунктів 1, 3 частини першоїстатті 1188 ЦК Українишкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
		Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 3Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них у частині, заподіяній нею (у порядку часткової відповідальності). У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.
		Отже, за цих обставин обов`язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина двох осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеня вини.
		Суд звертає увагу на те, що виплата коштів за рахунок фонду захисту потерпілих МТСБУ має здійснюватися виключно за наявності встановленої законом підстави відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
		Натомість, працівникам МТСБУ в ході розслідування страхового випадку та встановлення всіх обставин ДТП не було з`ясовано інформацію яка вказана як у постанові Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22.05.2024 року по справі №645/1825/23, так і у висновку експерта №21543 від 21.03.2024 року.
		Суд зазначає,що положенняст.36Закону України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» визначаютьпорядок прийняттярішення проздійснення страховоговідшкодування (регламентноївиплати)страховиком тайого виплати,зокрема п.36.3ст.36вказаного Законупередбачено,що уразі якщовідповідальними зазаподіяння неподільноїшкоди взаємопов`язаними,сукупними діямиє декількаосіб,розмір страховоговідшкодування (регламентноївиплати)за кожнуз такихосіб визначаєтьсяшляхом поділурозміру заподіяноїшкоди накількість такихосіб. 
		Проте, суд у даному випадку позбавлений можливості здійснити поділ розміру заподіяної шкоди на кількість винних осіб, оскільки ОСОБА_2 не є стороною у справі та суд позбавлений можливості вирішувати питання про його права та обов`язки.
		Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача, водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи: суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
		У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.
		Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2022 року в справі № 602/1455/20 (провадження № 61-475св22)).
		Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19 (провадження № 61-11144св22), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20 (провадження № 61-6922св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21 (провадження № 61-6090св23)).
		Враховуючи наведене, оскільки головною умовою для покладення на особу цивільно-правової відповідальності у вигляді зобов`язання відшкодувати заподіяну шкоду є наявність повного складу цивільного правопорушення, приймаючи до уваги ненадання позивачем беззаперечних доказів на підтвердження спричинення майнової шкоди внаслідок винних дій виключно відповідача, а також надання відповідачем доказів на підтвердження обопільної вини двох учасників ДТП, суд дійшов висновку, що заявлені МТСБУ вимоги про стягнення з відповідача, в порядку регресу витрати, пов`язаних зі сплатою майнового відшкодування в розмірі 27031,55 грн. задоволенню не підлягають.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (Проніна проти України, № 63566/00, пр. 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
		Керуючись ст. ст.141, 206,247,258-259,268, 280-282 ЦПК України, суд,
		 
		ВИРІШИВ:
		У задоволенні позову Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення судуякщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
		Позивач  Моторно (транспортне) страхове бюро України, код ЄДРПОУ 21647131, юридична адреса: м. Київ, Русанівський бульвар, 8
		Представник позивача  адвокат Сечко Сергій Володимирович, свідоцтво про право зайняття адвокатської діяльності ЗП 002003
		Відповідач  ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса проживання: АДРЕСА_1 
		Повний текст рішення складено 05.08.2025 року.
		 
		       Головуючий суддя                     О.В. Спесивцев

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...