Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 991/1196/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі.
Надіслано судом: 06.08.2025. Зареєстровано: 06.08.2025. Забезпечено надання загального доступу: 14.08.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/991/12/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 991/1196/24
		Провадження № 1-кп/991/12/24
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 серпня 2025 року                                                                 
		 
		Вищий антикорупційний суд у складі
		головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю секретарів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		прокурора ОСОБА_6 , 
		захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
		обвинуваченого ОСОБА_12 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду у місті Києві кримінальне провадження № 52023000000000096 від 01.03.2023 за обвинуваченням 
		ОСОБА_12 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьк, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, освіта вища, тимчасово не працює, 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 27 ч. 4 ст. 369, ч. 2 ст. 190 КК України,
		 
		ухвалив цей ВИРОК про таке:
		 
		Прокурор звернувся до Вищого антикорупційного суду з обвинувальним актом у кримінальному провадження № 52023000000000096 від 01.03.2023, стверджуючи, що ОСОБА_12 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені: 
		-ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України - підбурювання до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, за вчинення такою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданої їй влади; 
		-ч. 2 ст. 190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману, що завдало значної шкоди потерпілому.
		 
		І. Позиції учасників кримінального провадження 
		1.1. Заявник у кримінальному провадженні ОСОБА_13 , допитаний як свідок у судових засіданнях 25.09.2024, 18.10.2024, 02.12.2024, 04.12.2024, 13.01.2025, 22.01.2025, повідомив, що знайомий із ОСОБА_12 з 2015 року і раніше перебував із ним у товариських відносинах. Познайомилися в Миколаєві, коли ОСОБА_12 працював керівником фонду Державного майна в Херсонській і Миколаївській областя. Спілкувалися за потреби - обговорювали багато комерційних питань, зокрема, ОСОБА_12 , будучи головою фонду, допомагав взяти в оренду будинок культури в Миколаєві, в приміщенні якого в той час був розташований адміністративний суд. 
		У 2019 році ОСОБА_13 відіграв певну роль у кар`єрі ОСОБА_12 і попросив ОСОБА_14 , який був секретарем Великої Палати, зробити ОСОБА_12 головою регіонального відділення Державної судової адміністрації. Така участь була обумовлена нормальним спілкуванням і мотивами спільно заробляти. Коли ОСОБА_12 став головою Державної судової адміністрації, ОСОБА_13 познайомив його з ОСОБА_15 з перспективою заробляти гроші. 
		До початку повномасштабного вторгнення ОСОБА_12 , ОСОБА_14 і ОСОБА_13 втрьох зустрічалися часто, приблизно раз на два тижні. Теми цих зустрічей були комерційні - як заробляти за допомогою ДСА і з використанням її можливостей, зокрема, на страхуванні працівників, ремонтних роботах, будівництві тощо. У липні-серпні 2022 року спілкувалися разом в останній раз. 
		Після того, як ОСОБА_12 став головою ДСА, ОСОБА_13 звертався до цього за юридичними консультаціями, пов`язаними з прийняттям рішень на користь тих чи інших осіб, і брав участь в цих процесах як посередник. Комерційні питання вирішувалися за винагороду ОСОБА_12 . 
		У 2021 році дізнався про розгляд справи за участю ТОВ «Форватер Плюс»; адвоката ОСОБА_16 , який діяв в інтересах товариства, до цього знав багато років. Хто був директором і засновником ТОВ «Форватер Плюс» заявнику невідомо. З усіх питань, пов`язаних з цим товариством, спілкувався з ОСОБА_17 , якому було відомо про його знайомство з ОСОБА_12 . Заявник сам йому розповів про свої знайомства, оскільки це було маркетинговою стратегією, щоб ширше коло людей знало про його можливості вирішення різноманітних питань. ОСОБА_13 самостійно визначав контакти, до яких можливо звертатися з тих чи інших питань. 
		Після отримання запиту від ОСОБА_18 щодо з`ясування причини тривалості розгляду справи, довгий час нічого не робив, бо почалося повномасштабне вторгнення.
		Наприкінці 2022 року ОСОБА_13 звернувся до ОСОБА_12 з питанням щодо справи ТОВ «Форватер плюс», адже йому було просто використати свою посаду і з`ясувати чому так довго не розглядається справа; також ОСОБА_12 спілкувався з керівником апарату суду і в них були приятельські стосунки. ОСОБА_12 сказав, що дізнається, і сфотографував номер справи. Через декілька днів ОСОБА_12 повідомив, що вирішення питання щодо ТОВ «Форватер Плюс» коштує грошей. Пізніше він багато разів говорив про цю справу і її рух. Наприкінці 2022 або на початку 2023 року ОСОБА_12 з посиланням на керівника апарату Касаційного адміністративного суду повідомив, що з`ясував можливість вирішення цього питання, і справа буде повернута до апеляційної інстанції.
		Наступна зустріч ОСОБА_13 з ОСОБА_12 відбулась 27.02.2023. На ній обговорювалась необхідність передачі грошових коштів у розмірі 5 000 доларів США за прийняття судового рішення на користь позивача, тобто скасування рішення апеляційної інстанції та повернення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Причому така тривалість розгляду справи зумовлена тим, що ніхто за неї «не турбується». ОСОБА_12 пояснив, що контактує з керівником апарату, а той, у свою чергу, із суддями, проте конкретних прізвищ не називав. 
		Почувши у лютому 2023 року про необхідність передачі грошових коштів, ОСОБА_13 звернувся із заявою про вчинення кримінального правопорушення до правоохоронних органів. Мотиви звернення до правоохоронних органів зумовлені зміною ставлення до вирішення питань з використанням незаконних методів з огляду на повномасштабне вторгнення та його статус добровольця. 
		Також розповів про конфлікт з ОСОБА_15 і образу на ОСОБА_12 , який, знаючи про цей конфлікт, продовжував підтримувати з ним стосунки, що також вплинуло на його рішення звернутися до правоохоронних органів. Розповів, що приблизно у 2020-2021 році виник конфлікт з ОСОБА_15 , основою якого були грошові зобов`язання - ОСОБА_13 був посередником із третьою особою, яка повинна була вирішити питання з Великою палатою Верховного Суду. Проте питання не було вирішено, що потягло за собою великі збитки, оскільки клієнт програв справу. Клієнт звернувся до ОСОБА_19 , який у свою чергу звернувся до ОСОБА_13 з метою вплинути на прийняття рішення Великою Палатою ВС. ОСОБА_13 був вимушений написати розписку на отримання грошових коштів у сумі 215 000 доларів США, із якою надалі ОСОБА_20 звернувся до поліції і суду. Наразі справа слухається по суті. 
		ОСОБА_12 обізнаний, що ОСОБА_20 разом із правоохоронними органами створили багато проблем для ОСОБА_13 . Водночас неприязні стосунки із ОСОБА_15 не впливали на стосунки ОСОБА_13 із ОСОБА_12 .
		Щодо обставин подання заяви до НАБУ пояснив, що писав її у приміщенні НАБУ в дату, яка вказана в заяві. Прийшов до приймальні, покликали чергового оперативника, в кабінеті написав заяву. В кабінеті був присутній один детектив. Заяву писав на керівника НАБУ, при написанні заяви брав Кримінальний кодекс і читав його на предмет співпадіння статей вказаному злочину. Через деякий час ОСОБА_13 повідомили, що провадження відкрито і слід допитати його як свідка. 
		Після звернення з заявою до НАБУ 05.03.2023 передав ОСОБА_12 гроші, які надали співробітники НАБУ за декілька годин до передачі. Співробітники НАБУ надали 10 тисяч доларів, бо із розмови з ОСОБА_12 , під час якої він вказав, що вирішення питання про задоволення касаційної скарги буд коштувати 5000 доларів, ОСОБА_13 не зрозумів, чи включена в озвучену ОСОБА_12 суму винагорода за його участь. 
		ОСОБА_13 зустрівся з ОСОБА_12 в ресторані «Прага», де, віддавши йому 5 000 доларів, запитав чи включає ця сума його інтерес і додав 2500 доларів, бо інші 2500 доларів призначалися для ОСОБА_13 , вони це попередньо обговорювали. Під час цієї зустрічі була дівчина, яку ОСОБА_12 представив своєю дівчиною. 
		Через день-два зустрілися знову, ОСОБА_12 повідомив, що передав гроші керівнику апарату і все буде добре. Потім були ще зустрічі (на вул. Липській, у дворі ДСА, а також в закладах громадського харчування), постійні обіцянки з боку ОСОБА_12 , що ось-ось все вирішиться. Пізніше він сказав, що повідомив про цю справу голову Верховного Суду, потім говорив, що піде до голови Касаційного адміністративного суду. Запевнення у позитивному вирішення справи з боку ОСОБА_12 мали місце до літа 2023 року, потім динаміка розмов змінилася, ОСОБА_12 сказав, що вирішити питання не виходить. А на останній зустрічі він повідомив, що отримані в березні гроші повернув. Потім сказав, що піде в поліцію, і ОСОБА_13 більше з ОСОБА_12 не спілкувався.
		Протягом періоду вирішення справи ОСОБА_13 також обговорював з ОСОБА_12 передачу на потреби Збройних Сил України автомобілів, якими не користується Верховний Суд, однак це питання не було вирішено. Крім того, обговорювали організацію зустрічей з головою ВС, адже ОСОБА_13 хотів поновити з ним спілкування і просив ОСОБА_12 посприяти в цьому. 
		Підтвердив користування на момент описаних в обвинувальному акті подій номером мобільного телефону НОМЕР_1 . Коли пішов служити в ЗСУ взяв ще один номер. 
		1.2. Прокурор вважав пред`явлене обвинувачення доведеним. Зазначив, що пред`явлені докази є належними, допустимими і достовірними, а їх сукупність дозволяє зробити висновок про винуватість обвинуваченого поза розумним сумнівом. Просив визнати обвинуваченого ОСОБА_12 винуватим і призначити покарання:
		- за ч.2 ст. 190 КК України у виді 2 роки позбавлення волі;
		- за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст.27 ч. 4 ст. 369 КК України у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна. 
		На підставі ч.ч.1, 2 ст. 70, ст. 72 КК України просив призначити остаточне покарання шляхом часткового складання у виді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією всього майна.
		Заперечив твердження сторони захисту, які дискредитують ОСОБА_13 , оскільки показання останнього є правдивими та узгоджуються із дослідженими матеріалами. З огляду на це відсутні підстави сумніватися в достовірності показань, які стосуються подій до 05.03.2023 та не відображені в матеріалах НС(Р)Д. А зафіксовані розмови між ОСОБА_13 та ОСОБА_12 стосувалися вирішення питання ТОВ «ФорватерПлюс» і носили корупційний характер, про що свідчить поведінка та вислови останнього.
		Прокурор наголосив, що сторона захисту, заперечуючи причетність обвинуваченого до вчиненого кримінального правопорушення, фактично позбавила себе можливості висувати тезу про провокацію злочину. Разом із тим, орган досудового розслідування жодним чином не причетний до ініціювання протиправної діяльності, а фактично почав слідство на етапі вчинення злочину. Крім того, 05.03.2023 з моменту передачі грошових коштів від ОСОБА_13 ОСОБА_12 злочин, передбачений ст. 369 КК України, є закінченим, а подальші розмови стосувалися тактики розслідування для розкриття злочину. Детективи НАБУ здійснювали розслідування кримінального правопорушення пасивно і не підбурювали ОСОБА_12 до вчинення злочину. 
		1.3. Обвинувачений ОСОБА_12 зазначив, що з моменту призначення на посаду Голови Державної судової адміністрації дії ОСОБА_13 активізувалися і останній постійно формував уявлення про те, що обвинувачений є боржником перед ним за свою посаду. У листопаді 2022 року відбулась перша зустріч із ОСОБА_13 , на якій останній поцікавився можливістю вирішити справу, пов`язану із ТОВ «Форватер Плюс», та почав пропонувати грошові кошти за це. Обвинувачений відмовив і повідомив про неможливість це зробити. Надалі ОСОБА_13 поінформував, що буде мобілізовуватися і, ураховуючи скрутний матеріальний стан, просив придбати йому автомобіль. Із відкритих джерел ОСОБА_13 було відомо, що обвинувачений вже купував транспортний засіб для іншої військової частини.
		На початку березня 2023 року ОСОБА_13 передав обвинуваченому грошові кошти у сумі 5 000 доларів США для придбання автомобіля та 2 500 доларів США для його обладнання. Вказані суми були зорієнтовані самим обвинуваченим, оскільки він приблизно за такі ж грошові кошти вже купляв автомобіль для військового формування. Питання, які обговорювалися під час зустрічі, не стосувалися справи ТОВ «Форватер Плюс». Зазначив, що транспортний засіб не придбав, оскільки виникли сумніви у добросовісності дій ОСОБА_13 . У зв`язку з цим 24.05.2023 обвинувачений попросив свою помічницю, яка не була обізнана про попередні домовленості із ОСОБА_13 , передати грошові кошти у сумі 7 000 доларів США довіреній особі останнього. Самостійно грошові кошти передати не мав можливості, оскільки перебував у відрядженні. 
		Протягом усього спілкування ОСОБА_13 тиснув на ОСОБА_12 , через що обвинувачений хвилювався, що може мати від нього проблеми і змушений був підтримувати його вектор розмови, вигадуючи обставини справи. ОСОБА_12 переконаний, що ОСОБА_13 мав приховані мотиви із зверненням до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, оскільки приятелював із ОСОБА_15 , який мав судові спори із ОСОБА_13 . 
		Визнав, що його помилкою було те, що не припинив спілкування із ОСОБА_13 .
		1.4. Захисник ОСОБА_7 зазначив, що мотиви та зміст прохання представників ТОВ «Форватер Плюс» до ОСОБА_13 , відображені в обвинувальному акті, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. Показання ОСОБА_13 про звернення до ОСОБА_12 щодо перебігу окремої справи не узгоджуються з тим, що ще до 2022 року ОСОБА_13 неодноразово звертався до ОСОБА_12 із пропозиціями вирішити справи. Частина наданих ОСОБА_13 показань в судовому засіданні не відповідає дослідженим фактичним обставинам.
		Підбурювання як вид обману в складі шахрайства виключає кваліфікацію дій обвинуваченого за ч.2 ст.15 ч.4 ст.27 ч.4 ст. 369 КК України. А кваліфікація дій за ч.2 ст. 190 КК України так само не знайшла підтвердження, оскільки прокурор передусім не надав жодного доказу про матеріальне становище потерпілого. Причому ОСОБА_13 приховав від правоохоронних органів та Суду факт повернення грошових коштів.
		Сторона обвинувачення не надала жодного прямого чи непрямого доказу зустрічі ОСОБА_13 із ОСОБА_12 27.02.2023, під час якої начебто обговорювалось надання неправомірної вигоди, і обвинувачений підбурив заявника на надання неправомірної вигоди. Так само прокурор не підтвердив використання обвинуваченим свого авторитету, вихваляння посадою, умовляння до надання неправомірної вигоди. ОСОБА_13 є юридично обізнаною людиною, що свідчить про розуміння ним процедур розгляду справ, тому ОСОБА_12 не міг скористатися необізнаністю заявника. 
		Захисник зазначив, що ОСОБА_12 сприймав отримані грошові кошти в якості організації придбання автомобіля на прохання ОСОБА_21 , ремонт, дообладнання та супутні витрати. Своєю чергою зафіксовані вислови стосовно ТОВ «Форватер Плюс» не мали реального втілення та були вигадками у зв`язку із психологічним впливом і тиском ОСОБА_13 .
		Підтримав подані клопотання про визнання доказів недопустимими. Просив виправдати обвинуваченого ОСОБА_12 .
		1.5. Захисник ОСОБА_9 зазначив, що версія сторони обвинувачення щодо підбурювання з боку ОСОБА_12 не відповідає наявним в матеріалах справи доказам. Так, представник ТОВ «Форватер Плюс» не підтвердив домовленостей із ОСОБА_13 щодо вирішення питання під час розгляду справи в касаційному провадженні. Характеризуючі дані про заявника свідчать про його нечесність і неправдивість. 
		Розмови між ОСОБА_13 та ОСОБА_12 стосувалися виключно придбання автомобіля, в чому сам заявник був зацікавлений. Причому у зв`язку із неможливістю придбати автомобіль ОСОБА_12 з власної ініціативи повернув грошові кошти. 
		Підтримав подані клопотання про визнання доказів недопустимими. Просив виправдати обвинуваченого ОСОБА_12 .
		1.6. Захисник ОСОБА_10 зазначив, що докази сторони обвинувачення містять ознаки фальсифікації, що свідчить про провокацію підкупу ОСОБА_12 з боку детективів НАБУ. Так, під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_13 не мав відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Форвартер Плюс». Підставою для початку кримінального провадження стало звернення із заявою особи з анкетними даними ППП, однак матеріали провадження не містять відомостей про застосування заходів безпеки стосовно ОСОБА_13 . Надалі на підставі сфальсифікованого витягу з ЄРДР із завідомо неправдивими відомостями отримано дозволи на проведення ряду НС(Р)Д. Вказане дає підстави стверджувати про істотне порушення прав обвинуваченого ОСОБА_12 .
		 
		ІІ. Встановлені судом фактичні обставини та докази на їх підтвердження
		 
		2.1. Наказом голови Верховного Суду ОСОБА_14 від 20.04.2022 №1/0/148-22 ОСОБА_12 призначений на посаду голови Державної судової адміністрації з 20.04.2022 (т.9 а.с.4, 5). Відповідно до ст. 153 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» голова Державної судової адміністрації України, зокрема , керує діяльністю Державної судової адміністрації України, несе персональну відповідальність за виконання покладених на неї завдань та організовує роботу Державної судової адміністрації України. Голова ДСА України не має права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, крім викладацької, наукової і творчої діяльності в позаробочий час, входити до складу керівного органу чи наглядової ради господарської організації, що має на меті одержання прибутку. На Голову ДСА України поширюються також інші обмеження, встановлені Законом України "Про запобігання корупції".
		2.2. Протоколом тимчасового доступу від 12.09.2023 до матеріалів справи №240/22062/20, що перебувала у володінні Касаційного адміністративного суду (т.7 а.с.13-14), та протоколом від 01.03.2023 огляду відомостей в Єдиному державному реєстрі судових рішень стосовно цієї справи (т.3 а.с.104-153) встановлено перебіг розгляду позовної заяви ТОВ «Форватер Плюс» до Державної служби геології та надр України, третя особа - Обухівська районна рада Київської області.
		Так, 22 грудня 2020 року позовна заява про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії (спір немайнового характеру) надійшла на розгляд Житомирського окружного адміністративного суду (т.7 а.с.16-31). Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.12.2020 у справі №240/22062/20 призначено підготовче засідання (т.3 а.с.106-107). 
		Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24.02.2021 у справі №240/22062/20 задоволено адміністративний позов ТОВ «Форватер Плюс» до Державної служби геології та надр України. Суд визнав протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України щодо прийняття рішення про надання ТОВ «ФорватерПлюс» спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону з метою видобування піску та зобов`язав Державну службу вчинити відповідні дії (т.3 а.с.108-119, т.7 а.с.32-45). 
		Представники Обухівської районної ради Київської області та Державної служби геології та надр України звернулися із апеляційними скаргами на рішення від 24.02.2021 (т.7 а.с.46, 53). Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021 апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України залишено без руху (т.3 а.с.120-121, т.7 а.с.73-74). Ухвалою від 15.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Обухівської районної ради Київської області (т.3 а.с.122-123, т.7 а.с.72), а ухвалою від 17.05.2021 - апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної служби геології та надр України (т.3 а.с.124-125, т.7 а.с.75). 
		Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2021 закінчено підготовку до апеляційного розгляду і призначено розгляд у порядку письмового провадження (т.7 а.с.76-77).
		Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2021 апеляційні скарги Державної служби геології та надр України та Обухівської районної ради Київської області задоволені, рішення Житомирського районного суду від 24.02.2021 скасовано та відмовлено в задоволенні адміністративного позову ТОВ «Форватер Плюс» (т.3 а.с.142-151, т.7 а.с.82-91).
		Надалі, 30.08.2021 (зареєстровано 06.09.2021) ТОВ «Форватер Плюс» звернулось до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2021 (т.7 а.с.92). Автоматизованим розподілом справи між суддями 07.09.2021 визначено колегію у складі головуючого судді ОСОБА_22 , суддів ОСОБА_23 та ОСОБА_24 (т.7 а.с.114).
		Ухвалою Касаційного адміністративного суду від 27.09.2021 відкрито касаційне провадження за скаргою ТОВ «Форватер Плюс» (т.3 а.с.152-153, т.7 а.с.115-116).
		10 червня 2022 року до Касаційного адміністративного суду надійшло клопотання про прискорення розгляду касаційної скарги на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2021 у справі № 240/22062/20 (т.7 а.с.151-152). 
		2.3. Свідок ОСОБА_25 , який є одним із засновників ТОВ «Форватер Плюс», у судовому засіданні 24.02.2025 пояснив, що познайомився із ОСОБА_13 у 2016 році. Сприймав ОСОБА_13 як керівника юридичної компанії. В нього працювали адвокати, які періодично надавали товариству допомогу в адміністративному процесі безвідносно до цієї справи. 
		Касаційне провадження за скаргою ТОВ «Форватер Плюс» тривало з вересня 2021 року по грудень 2023 року. Після подання касаційної скарги у справі № 240/22062/20 свідок звернувся до ОСОБА_13 з тим, щоб його адвокати оцінили її зміст і необхідність змін чи доповнень, оскільки на той момент судова практика в таких справах тільки почала формуватися. ОСОБА_13 позиціонував цих адвокатів як фахівців у сфері апеляційного та касаційного оскарження. До 2021 року свідок звертався до ОСОБА_13 за юридичною допомогою приблизно раз на пів року. ОСОБА_13 також звертався до нього з приводу оскарження заочного рішення, зокрема просив порекомендувати чи забезпечити адвоката. Оплата консультацій у цих випадках не здійснювалася, оскільки між сторонами склалися взаємні професійні відносини. Разом з цим, у свідка не було уявлення, що ОСОБА_13 є юристом за фахом, оскільки всі документи він передавав юристам.
		Справу №240/22062/20 з ОСОБА_13 свідок обговорював двічі: після подачі касаційної скарги та у листопаді 2022 року. Розмови стосувалися тривалого розгляду скарги ТОВ «Форватер Плюс» в суді касаційної інстанції. Будь-яких доручень щодо звернення для отримання інформації про перебіг розгляду справи ОСОБА_13 не надавав. 
		Про зв?язки ОСОБА_13 з особою, яка обіймає посаду Голови Державної судової адміністрації, свідку не було відомо. 
		Під час зустрічі, яка відбулась приблизно наприкінці 2022 року або на початку 2023 року, ОСОБА_25 стало відомо, що ОСОБА_13 мобілізується до лав Збройних сил України, що зумовило припинення консультацій з його боку. 
		Про існування кримінального провадження та про можливе вимагання неправомірної вигоди в межах справи №240/22062/20 свідок дізнався зі медіа, після чого припинив спілкування з ОСОБА_13 з огляду на фігурування товариства, в якому свідок є одним із засновників. 
		Свідок повідомив, що суд касаційної інстанції у грудні 2023 року ухвалив рішення по справі ТОВ «Форватер плюс», яким зобов`язав Державну службу геології та надр України повторно розглянути заяву товариства. На підставі цього рішення товариство отримало виконавчий лист.
		2.4. Дослідженими доказами підтверджується, що 01 березня 2023 року ОСОБА_13 звернувся до НАБУ із заявою (вх.№ 188/4630-04-кп) про вчинення злочину, в якій зазначив: «Від моїх знайомих юристів мені стало відомо про судовий розгляд у КАС ВС справи № 240/22062/20 за позовом ТОВ «Форватер плюс» до Державної служби геології та надр України… Знаючи про моє знайомство з ОСОБА_12 , вони попросили мене дізнатися з приводу розгляду справи. В листопаді 2022 року під час зустрічі з ОСОБА_12 я йому повідомив про вказану справу та спитав чи йому щось відомо стосовно неї… Надалі під час нашого спілкування він мені повідомив, що спілкувався стосовно вказаної справи з керівником апарату КАС ВС, а вже 27.02.2023, яка відбулася в ресторані «Прага», ОСОБА_12 мені повідомив, що є можливість прийняття суддями КАС ВС рішення про направлення вказаної справи на новий судовий розгляд у другу інстанцію та що за це необхідно надати кошти у сумі 5000 доларів США. Однак деталі кому і скільки з цієї суми він має намір надати, мені не відповів…» (т.3 а.с.2-3). 
		Цього ж дня о 14 год 25 хв на підставі заяви ОСОБА_13 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про кримінальне правопорушення № 52023000000000096 за фактом висловлення через посередника службовими особами, які займають особливо відповідальне становище, прохання про надання неправомірної вигоди за прийняття рішення, з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 368 КК України (т.3 а.с.1).
		ОСОБА_13 надав письмову згоду на залучення його до проведення слідчих дій у кримінальному провадженні № 52023000000000096 від 01.03.2023 з попередженням про заборону провокувати осіб на вчинення злочину (т.3 а.с.4). Постановою старшого детектива НАБУ ОСОБА_26 від 01.03.2023 ОСОБА_13 залучено до участі у проведенні слідчих дій з метою отримання під час досудового розслідування відомостей, які мають значення для кримінального провадження (т.3 а.с.5-6). Відповідно до протоколу від 01.03.2023 ОСОБА_13 попереджений про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування та йому роз`яснено права особи, залученої до проведення слідчих дій (т.3 а.с.7-8).
		Суд не бере до уваги посилання захисника стосовно внесення недостовірних відомостей до ЄРДР, оскільки анонімізація заявника є звичайною практикою для захисту відповідної чутливої інформації та уникнення будь-яких можливих проявів впливу та маніпуляцій. З огляду на це захисником не наведено об`єктивних даних щодо умисної підробки витягу з ЄРДР. При чому сам заявник ОСОБА_13 підтвердив факт і обставини звернення до НАБУ із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
		2.5. 05 березня 2023 року ОСОБА_13 отримав в НАБУ грошові кошти у розмірі сумарно 10 000 доларів США для документування можливої протиправної діяльності під час вчинення за ч.4 ст.368 КК України1. Зазначені грошові кошти вручені ОСОБА_13 для подальшого їх використання під час проведення слідчих (розшукових) та процесуальних дій з метою підтвердження обставин, які встановлюються під час досудового розслідування. Відповідно до протоколів огляду грошових коштів від 05.03.2023 (т.3 а.с.161-164, 182-185) 5000 доларів США ОСОБА_13 помістив у внутрішній карман піджака, інші 5 000 доларів США - у чорний гаманець «Lacoste». Вказані слідчі дії проведено у проміжку 15:20-15:38 та 15:40-15:58, тобто безпосередньо перед зустріччю ОСОБА_13 із ОСОБА_12 . 
		Суд пересвідчився, що вказані грошові кошти отримані зі спеціального оперативного фонду. Це підтверджується службовими записками про необхідність отримання грошових коштів спеціального оперативного фонду в іноземній валюті у сукупній сумі 10 000 доларів США (т.8(ДСК) а.с.3-4).
		2.6. Цього ж дня, 05 березня 2023 року о 16 год 20 хв у приміщенні ресторану «Прага» за адресою: м. Київ, вул. Академіка Глушкова, 1, ОСОБА_13 зустрівся із ОСОБА_12 . Зустріч мала місце в окремій закритій кабіні, де ОСОБА_13 передав грошові кошти ОСОБА_12 у розмірі 5 000 доларів США, які останній поклав у кишеню (т.4 а.с.25-26). Уточнивши, що у переданій грошовій сумі відсутня оплата за участь ОСОБА_12 , ОСОБА_13 передав ще 2500 доларів США в якості винагороди за посередницькі функції. Відповідні обставини відображені у зафіксованих між ОСОБА_12 і ОСОБА_13 діалогах такого змісту: 
		ОСОБА_13 передає гроші ОСОБА_12 
		ОСОБА_12 : «Это что?»
		ОСОБА_13 : « Это пять, которые ты говорил»
		ОСОБА_12 : «Угу»
		ОСОБА_13 : «Единственное, я так и не понял, ты убежал. Ты там уже есть или нет?»
		ОСОБА_12 : «Нет, он просто прошел, сказал. Ну ничего, он все забрал»
		ОСОБА_13 : «Не, ну если нет, то как бы…»
		ОСОБА_12 : «Мы поговорили как бы. Я бы просто туда передать пошел, хоть и брата нет, мы можем это все сделаем за «пятерочку»
		….
		ОСОБА_13 : «Тогда мы как вторую?»
		ОСОБА_12 : «Ну хорошо. Я сделаю, как бы сейчас. Это мне напомнить в понедельник, я тогда пойду»
		ОСОБА_13 : «Да чего напоминать? Считай, что меня нет, я уехал. Это все у тебя уже на совести».
		( ОСОБА_13 під столом відраховує гроші, чутно шелест купюр, потім кладе їх на стіл, а ОСОБА_12 бере зі стола гроші в руки та кладе до свого одягу)
		2.7. Після передачі грошових коштів  ОСОБА_13  наголосив на оптимальних умовах вирішення справи: «Чтобы вы вернули. Смотри, какие вопросы, сразу ребята задают. Первое - сроки. Они говорят: «Ну, хотелось бы до конца месяца, чтоб вопрос закрыли». Потому что мы ж там и так потеряли кучу времени. Это первое. То есть ты попроси, что если дату, то пусть сделают до конца месяца… Второе. Можем ли мы помочь и во второй и обратно, потому что она все равно вернётся, не будет до конца срока… Да гарантировать не надо, надо просто поговорить и понять, можем - не можем. Как ты можешь прогарантировать то, что не от нас зависит? Ну должен знать, может он с самого апарата... Апарата. «Можно там с апеляшкой решить?» Чтоб вернуться с ответом: «Да, можем» (т.4 а.с.142, т.5 а.с.127).
		Своєю чергою ОСОБА_12 під час розмови неодноразово висловлював невпевненість щодо здатності допомогти в подальшому: «Не, ну смотри, во второй, у меня помочь, не знаю». Натомість пропонував звернутися самостійно: «Тебе надо самим сейчас идти к этому в апелляции, пытаться. Я не знаю». ОСОБА_13 скептично поставився до цього варіанту, наголошуючи: «Там ботаники, они ж песочники. Куда они пойдут? Хорошо, пусть назначат, там посмотрим». Надалі під час розмови ОСОБА_13 запропонував почекати до визначення колегії суддів: «Будет тройка - будет разговор», на що ОСОБА_12 висловився: «Я предлагаю такой вариант. Оно попадёт опять на ту же тройку». Зазначаючи про відсутність гарантій стосовно подальшого процесу, ОСОБА_12 вказав, що завтра піде і скаже щодо кінця місяця (т.4 а.с.142, т.5 а.с.127). 
		ОСОБА_13 акцентував увагу на необхідності в будь-якому випадку переговорити з приводу вирішення справи: «Ну надо обязательно поговорить, что можем - не можем, потому что это очень важно. Ну ты ж помнишь, они говорят: «Ну мы как бы рискуем сейчас, да, ну рискуем» (т.4 а.с.142, т.5 а.с.127).
		Зустріч 05.03.2023 зафіксована:
		- у протоколі від 09.03.2023 про результати контролю за вчиненням злочину (т.4 а.с.25-26);
		- у протоколі від 09.03.2023 про результати аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_13 (т.4 а.с.141-142) та картці пам`яті «SanDisk Ulta» ємкістю 32 Gb, №208 від 09.03.2023, яка є додатком до цього протоколу (т.4 а.с.151);
		- у протоколі від 09.03.2023 про результати аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_12 (т.5 а.с.126-127) та на картці пам`яті «SanDisk Ulta» ємкістю 32 Gb, №207 від 09.03.2023, яка є додатком до цього протоколу (т.4 а.с.151).
		2.8. Суд не враховує показання обвинуваченого ОСОБА_12 , що він отримав грошові кошти у розмірі 5000 доларів США як такі, що призначені для купівлі автомобіля, а 2500 доларів на облаштування цього автомобіля, адже:
		-зміст дослідженої розмови жодним чином не свідчить про передачу грошових коштів для придбання автомобіля для військовослужбовця ОСОБА_13 , в той час як розмова обертається навколо вирішення іншого питання; 
		-за твердженням обвинуваченого, ОСОБА_13 звернувся до нього з проханням придбати авто за кошти ОСОБА_12 , оскільки перебував у скрутному матеріальному становищі. За таких обставин виглядає нелогічним подальше надання ОСОБА_13 грошових коштів на автомобіль, для купівлі якого в нього були відсутні кошти; 
		-з 02.03.2023 ОСОБА_12 перебував під контролем правоохоронних органів, однак жодних зафіксованих перемовин або дій, спрямованих на придбання автомобіля, сторонами не представлено. Суд задовольнив клопотання сторони захисту і допитав свідка ОСОБА_27 , який під час допиту 02.07.2025 повідомив, що ОСОБА_12 цікавився можливістю придбання автомобіля для якогось приятеля військовослужбовця. Ці показання не приймаються Судом на підтвердження того, що гроші 05.03.2023 передавалися ОСОБА_13 саме для придбання йому автомобіля, оскільки вони є занадто загальними і не пов`язані з конкретними обставинами цієї справи. Суд сприймає той факт, що ОСОБА_12 міг цікавитися ціною на автомобіль, в тому числі і для ОСОБА_13 , однак в світлі обставин цієї справи Суд визнає доведеним, що передача грошей ОСОБА_12 05.03.2023 пов`язана саме з необхідністю вплинути на розгляд справи за участю ТОВ «Форватер плюс»; 
		-ОСОБА_12 самостійно вирішив, яким чином розпорядитися цими коштами, він не використав їх для придбання автомобіля, а лише у травні 2023 року повернув ОСОБА_13 через інших осіб після того, як з`ясувалася неможливість вирішити питання з розглядом касаційної скарги ТОВ «Форватер плюс» в обумовлений учасниками спосіб. При чому в комунікації 08.03.2023 ОСОБА_12 поінформував ОСОБА_13 , що відповідні грошові кошти передані (пункт 2.10 цього вироку); 
		-у досліджених розмовах між ОСОБА_13 та ОСОБА_12 протягом тривалого часу не актуалізується питання купівлі автомобіля. Опосередковано ця тема згадується під час зустрічі 14.03.2023, під час якої ОСОБА_13 озвучив необхідність звернення до військової частини стосовно автомобіля і можливостей допомогти (т.5 а.с.203).
		Отже, з огляду на контекст, в якому передавалися грошові кошти, а також події і розмови, які мали місце після цього, Суд визнає доведеним, що грошові кошти у розмірі 5000 доларів США передавалися у зв`язку з участю ОСОБА_12 у вирішенні справи за участю ТОВ «Форватер Плюс», а 2500 доларів США - як оплата за таку участь. 
		2.9. 07 березня 2023 року ОСОБА_13 повернув до НАБУ грошові кошти у розмірі 2 500 доларів США з наданих раніше (05.03.2023) 10 000 доларів. Слідча дія щодо повернення грошових коштів зафіксована у протоколі огляду від 07.03.2023 (т.3 а.с.203-205).
		2.10. 08 березня 2023 року з 14 год 01 хв ОСОБА_13 зустрівся із ОСОБА_12 біля адміністративної будівлі Державної судової адміністрації України (м. Київ, вул. Липська, 18/5). Під час цієї зустрічі ОСОБА_12 поінформував ОСОБА_13 , що питання вирішено і гроші передані: «По тому вопросу все. Я скажу, там отдали...», а стосовно «Форватера» повідомлять пізніше (т.5 а.с.139, 141-142). Разом із тим, ОСОБА_12 зазначив, що наголосив голові Верховного Суду, що треба зустрітися, і у подальшому він додатково повідомить про результати цієї зустрічі: «Я сегодня говорил… Я ему сказал. Он сказал: «Я тебе сообщу». Я сегодня постараюсь сказать, договориться… Я ему сказал, что надо встретиться. Он мне говорит: «Ты мне напомни сегодня, сегодня скажи еще». Ну хорошо». 
		Обставини зустрічі 08.03.2023 підтверджується відомостями, зафіксованими: 
		- у протоколі від 14.03.2023 про результати аудіоконтролю ОСОБА_12 (т.5 а.с.139) та на картці пам`яті «MicroSD», 32 Gb, №222т від 13.03.2023, яка є додатком до цього протоколу (т.5 а.с.140);
		- у протоколі від 06.04.2023 про результати аудіоконтролю ОСОБА_12 (т.5 а.с.141-142) та на картці пам`яті №256т від 21.03.2023, яка є додатком до цього протоколу (т.5 а.с.143).
		2.11. 14 березня 2023 року о 19 год 29 хв ОСОБА_13 зустрівся із ОСОБА_12 перед входом до ресторану «La Fontana» (м. Київ, вул. Московська, 31/33). Під час зустрічі ОСОБА_13 запитав, чи пов`язана неможливість вирішення справи з розміром переданих грошових коштів, на що ОСОБА_12 зазначив про можливість запропонувати більше: «Я не знаю. Я думаю, что если предложить больше, если он пойдет, предложит, может она и клюнет, уговорит» (т.5 а.с.201, 223). У свою чергу ОСОБА_13 погодився з необхідністю збільшити суму: «Хорошая информация. Будем сейчас удваиваться… Кушом, как говорится, перебивать» (т.5 а.с.201, 223). Надалі ОСОБА_13 уточнив стосовно «товарища2», на що ОСОБА_12 відповів, що спілкувався з ним і, можливо, в нього буде час для зустрічі.
		Наприкінці зустрічі ОСОБА_13 ще раз наголосив на необхідності зустрітися із їх «товаришем» і не вбачає жодної проблеми знайти декілька хвилин, щоб обговорити нагальне питання («Очень важный реально»). Протягом зустрічі ОСОБА_13 неодноразово наголосив на вирішенні їх «маленького питання» і щоб ОСОБА_12 не забув про це проговорити (т.5 а.с.224). Під час допиту ОСОБА_13 повідомив, що не пам`ятає, що малось на увазі під «маленькою справою/питанням/історією» в розмовах з ОСОБА_12 , водночас зазначив, що ці вислови могли стосуватися справи ТОВ «Форвартер Плюс».
		ОСОБА_13 зазначив, що ОСОБА_12 може це зробити і визначив оптимальний варіант вирішення справи: «Я понимаю, что ему отказать вообще не... Ну, и поговори про то, чтобы не проект на апелляшку, а..», на що останній відповів, що завтра тоді скаже (т.5 а.с.203, 225). ОСОБА_13 також уточнив, чи зможуть вирішити питання без товариша, на що ОСОБА_12 зазначив, що ні (« Слушай, без товариша все равно они ничего, бл***, не этот..» - «Нет, ну, не сделают, ну» (т.5 а.с.225). ОСОБА_13 також поділився тим, що змінить телефон і мобільний номер, щоб уникнути прослуховування (т.5 а.с.203, 226).
		Вказана зустріч зафіксована:
		- у протоколі від 22.03.2023 про результати аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_13 (т.5 а.с.200-204), на картах пам`яті 16 Gb, №257, №258 від 21.03.2023, які є додатком до цього протоколу (т.5 а.с.205);
		- у протоколі від 22.03.2023 про результати аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_12 (т.5 а.с.222-223).
		2.12. Повідомлення про зміну номеру телефону узгоджується із листуванням ОСОБА_13 (абонент «А» з номером телефону  НОМЕР_2 ) і ОСОБА_12 20.03.2023 з 13:30 через месенджер Signal: 
		ОСОБА_13 : «Привет! Это твой тезка, солдат)) новый номер, новый телефон:)»;
		ОСОБА_12 : « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
		…..
		ОСОБА_13 : «Тишина?»;
		ОСОБА_12 : «Занят сегодня. Завтра точно скажу».
		Листування вказаного змісту зафіксовано у протоколі від 25.07.2023 огляду мобільного телефону Apple IPhone 14 Pro Max (серійний номер НОМЕР_3 ) (т.3 а.с.240-249), вилученого у ОСОБА_12 .
		2.13. За період часу з 20.03.2023 до 29.06.2023 між ОСОБА_13 та ОСОБА_12 відбулися:
		?40 вхідних дзвінків від ОСОБА_13 до ОСОБА_12 ;
		?22 пропущені дзвінки від ОСОБА_13 до ОСОБА_12 ;
		?27 вихідних дзвінків від ОСОБА_12 до ОСОБА_13 ;
		?14 дзвінків від ОСОБА_12 до ОСОБА_13 без відповіді.
		Вказана комунікація свідчить про активне спілкування між ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у досліджуваний період, зокрема з метою узгодження зустрічей. Водночас сам по собі факт наявності листування та телефонних з`єднань, зафіксованих у месенджері Signal, враховуючи їх тривалі стосунки, не може слугувати належним і достатнім доказом того, що це спілкування стосувалося виключно обставин цієї справи або мало на меті вирішення конкретного питання, яке є предметом цього судового розгляду. Відсутність у листуванні чи змісті розмов прямих вказівок на фактичні дані, пов`язані з предметом кримінального провадження, виключає можливість однозначного тлумачення цього спілкування як доказу протиправної домовленості чи узгоджених дій учасників. 
		2.14. 26 березня 2023 року з 12 год 29 хв ОСОБА_12 зустрівся із ОСОБА_13 у приміщенні ресторану «Прага» (м. Київ, вул. Академіка Глушкова,1). Під час цієї зустрічі ОСОБА_13 вкотре поцікавився вирішенням їх «маленької справи» з огляду на тривалий перебіг часу. Своєю чергою ОСОБА_12 зазначив, що на наступному тижні буде зроблено, оскільки він вже переговорив із «товаришем», який і закриє це питання: «На следующей неделе сделаем. Я уже поговорил с товарищем в..., я как бы к нему подошел с этим вопросом…Сказал что на следующей неделе я закрою этот вопрос» (т.5 а.с.210, 231). На питання ОСОБА_13 , яким чином буде закрито питання, ОСОБА_12 зазначив, що «вниз», маючи на увазі направлення справи на новий розгляд до нижчої інстанції. ОСОБА_13 наголосив, що треба вирішувати справу через перевірених осіб. Вказана зустріч зафіксована:
		- у протоколі від 06.04.2023 про результати проведення аудіоконтролю ОСОБА_13 (т.5 а.с.210) та на картках пам`яті ємкістю 32 Gb, №333, №334 від 05.04.2023, які є додатками до цього протоколу (т.5 а.с.215);
		- у протоколі від 06.04.2023 про результати проведення аудіоконтролю ОСОБА_12 (т.5 а.с.231).
		2.15. Допитаний у судовому засіданні 26.02.2025 свідок ОСОБА_14  підтвердив наявність дружніх стосунків із обвинуваченим ОСОБА_12 , з яким познайомився у 2017 році завдяки ОСОБА_13 . З останнім свідок до моменту обрання на посаду Голови Верховного Суду не спілкувався, проте після обрання активно підтримував зв`язок. Восени 2021 року ОСОБА_14 припинив спілкування із ОСОБА_13 , оскільки дізнався, що ОСОБА_13 використовував становище свідка для надання сумнівних послуг. У цей же період побачив у ЗМІ інформацію про затримання ОСОБА_13 у зв`язку із шахрайськими діями стосовно земельних ділянок. 
		У 2023 році ОСОБА_13 намагався відновити відносини з ОСОБА_14 через ОСОБА_12 та дружину. ОСОБА_12 неодноразово повідомляв, що ОСОБА_13 наполегливо хоче обговорити з ним певну судову справу, яка перебувала на розгляді Верховного Суду, проте та справа не стосувалася ТОВ «Форватер Плюс». У той же час ОСОБА_12 був обізнаний про причини, з яких ОСОБА_14 відмовлявся підтримувати стосунки із ОСОБА_13 з огляду на кримінальне провадження. Свідок не виключив, що міг пропонувати ОСОБА_12 припинити спілкуватися із ОСОБА_13 , оскільки на той час було відомо, що він є громадянином рф і може співпрацювати із правоохоронними органами, у тому числі з країни, громадянином якої він є. 
		За словами ОСОБА_13 , він допоміг ОСОБА_12 в кар`єрі, однак свідок ОСОБА_14 невпевнений щодо достовірності цієї інформації. Свого часу ОСОБА_13 спілкувався із членами ВРП. Так само ОСОБА_13 пропонував ОСОБА_14 кандидатуру на посаду керівника територіального управління ДСА, однак свідок не міг сприяти у цьому призначенні. 
		Підтвердив, що ОСОБА_28 був його помічником, проте жодних вказівок/доручень щодо справи ТОВ «Форватер Плюс» він йому не надавав. 
		Із ОСОБА_15 свідка познайомив ОСОБА_13 десь у 2020 році і представив його як адвоката. Восени 2021 року ОСОБА_20 почав скаржитись на ОСОБА_13 щодо фінансових питань, казав про порушення кримінального провадження у зв`язку з тим, що ОСОБА_29 не повертав грошові кошти. Тому ОСОБА_20 просив вплинути на ОСОБА_13 , однак свідок не міг цього зробити. Був обізнаний, що ОСОБА_20 та ОСОБА_12 підтримували стосунки. 
		2.16. 30 березня 2023 року з 18 год 17 хв під час зустрічі ОСОБА_13 і ОСОБА_12 обговорили, що «маленьке питання» буде вирішено наприкінці тижня, оскільки до цього був відсутній член колегії, а це унеможливлює колегіальний розгляд справи. Тому коли буде колегія з трьох суддів, буде призначено судове засідання і розглянуто справу (т.5 а.с.218, 238). На питання ОСОБА_13 ОСОБА_12 уточнив, що вони (прим.: судді) знаходяться на Московській (метро Арсенальна)3. Зазначив, що завтра зранку він туди поїде, та запропонував приїхати і ОСОБА_13 , на що останній відмовився і повідомив, що приїде пізніше (т.5 а.с.217, 237). Обставини зустрічі 30.03.2023 підтверджується:
		- протоколом від 05.04.2023 за результатами аудіоконтролю ОСОБА_13 (т.5 а.с.217-218) та карткою пам`яті 32 Gb, №332 від 05.04.2023, яка є додатком до цього протоколу (т.5 а.с.220);
		- протоколом від 05.04.2023 за результатами аудіоконтролю ОСОБА_12 (т.5 а.с.237-238).
		2.17. Допитаний у судовому засіданні 26.02.2025 свідок  ОСОБА_22  повідомив, що з листопада 2017 року обіймає посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Підтвердив, що з 2021 року справа №340/22062/20 перебувала у нього на розгляді, він був суддею-доповідачем. Обставини справи обговорювалися виключно із суддями Касаційного адміністративного суду, які входили до складу колегії. Обвинувачений ОСОБА_12 ніколи не звертався до нього з метою прийняття конкретного рішення по справі. З боку інших суддів ніколи не чув, щоб хтось звертався з проханням вплинути на прийняття судового рішення у цій справі. З ОСОБА_12 мав виключно робочі відносини, пов`язані з участю у спільних засіданнях комісій. 
		Допитаний у судовому засіданні 26.02.2025 свідок  ОСОБА_24  повідомив, що з листопада 2017 року обіймає посаду судді Касаційного адміністративного суду Верховного Суду. Підтвердив, що був членом колегії для розгляду справи №340/22062/20, проте з суттю справи не був обізнаний, оскільки головуючим був ОСОБА_22 . З обвинуваченим ОСОБА_12 не знайомий. 
		Допитана у судовому засіданні 19.03.2025 свідок  ОСОБА_23 , яка є також суддею Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, пояснила, що справа, яка стосувалась ТОВ «Форватер Плюс», перебувала у неї на розгляді. Справу вона ні з ким не обговорювала, з проханнями про вирішення справи в позапроцесуальному порядку до неї ніхто не звертався. 
		2.18. 31 березня 2023 року близько 10 год 00 хв у транспортному засобі відбулась розмова ОСОБА_13 з ОСОБА_30 та ОСОБА_12 , який під`єднався до розмови за допомогою гучного зв`язку мобільного телефону. ОСОБА_12 повідомив ОСОБА_31 , що їх чекає  ОСОБА_32 , який знає про ситуацію: «И там есть ОСОБА_33 . Он там сейчас находится - ОСОБА_34 помощник руководителя... И он ждет. Вы подойдите, как-бы, и скажите по этой ситуации. Скажите, что хотели бы получить обратную связь. И все» (т.6 а.с.28). Після цієї розмови біля приміщення Касаційного адміністративного суду ОСОБА_35 пішов спілкуватися з цією особою, а ОСОБА_13 залишився очікувати. 
		Майже через годину ОСОБА_35 , повернувшись до автомобіля, зазначив, що треба почекати, коли буде член колегії для того, щоб передати справу до апеляційної інстанції:
		ОСОБА_13 : «Ну, я так понимаю, там в письменной, должны уйти и вынести. Разговор был про вчера еще. Уйти он должен. Типа в четверг все будет»
		ОСОБА_35 : «Короче, говоря, ситуация следующая. Примерно рассказываю дословно. Речь шла о том, чтобы спустисть на вторую»
		ОСОБА_13 : «Да»
		ОСОБА_35 : «Вот. Это он подтверждает. Ищут бокового, ну, будет, все будет. Посчитаем»
		….
		ОСОБА_13 : «Алеша должен поговорить, чтобы все-таки подумали и оставили, как надо»
		ОСОБА_35 : «Нет. Я так понял. Там просто рассматривается единственный вопрос»
		ОСОБА_13 : «Во вторую, да?»
		ОСОБА_35 : «Да» (т.6 а.с.30).
		Вказані розмови підтверджуються відомостями, зафіксованими у протоколі від 05.04.2023 за результатами аудіоконтролю ОСОБА_13 (т.6 а.с.28-30) та на картках пам`яті 32 Gb, №330т, №331т від 05.04.2023, які є додатками до цього протоколу (т.6 а.с.31). 
		2.19. Допитаний у судовому засіданні 05.02.2025 свідок  ОСОБА_36  повідомив, що у березні 2023 року обіймав посаду заступника Голови ДСА України, а головою був ОСОБА_12 . Знайомство з ОСОБА_13 заперечив, проте послався на сплив часу, щоб стверджувати категорично. Після перегляду відеозапису, який міститься на картці пам`яті №331т (т.6 а.с.31), підтвердив свою участь у розмові, яка відбулась 31.03.2023 (пункт 2.18 цього вироку). Обставини справи ТОВ «Форватер Плюс» свідку не відомі. Жодних вказівок або доручень про зустріч з суддями Верховного Суду ОСОБА_12 свідку не давав. З помічником голови Верховного Суду ОСОБА_14 - ОСОБА_37 - свідок також не знайомий. Під час зафіксованої розмови свідок лише передавав ОСОБА_13 «чиїсь» слова, тобто передав зміст розмови, але з ким відбувалася ця розмова, він не пам`ятає, а про що саме йшла мова - не розумів. Підтвердив, що третім співрозмовником на гучномовці телефону під час цієї зустрічі був ОСОБА_12 , щонайменше голос схожий. 
		2.20. Допитані в рамках судового розгляду судді Касаційного адміністративного суду (пункт 2.17 цього вироку) зазначили, що із ОСОБА_38 не знайомі.
		2.21. Допитаний у судовому засіданні 05.02.2025 свідок  ОСОБА_28   повідомив, що у березні 2023 року він обіймав посаду помічника Голови Верховного Суду. З ОСОБА_12 знайомий, але особисто не спілкувався, з ОСОБА_13 не знайомий. Обставини справи, що стосуються ТОВ «Форватер Плюс», свідку не відомі, вказану справу ні з ким не обговорював. Чи спілкувався з ОСОБА_30 не пам`ятає. 
		2.22. 07 квітня 2023 року ОСОБА_13 зустрівся із ОСОБА_12 біля приміщення Державної судової адміністрації України (м. Київ, вул. Липська, 18/5). Останній повідомив, що «він» (прим.: ОСОБА_14 ) повинен йому перетелефонувати, оскільки ОСОБА_12 зазначив йому про особисте питання, яке вже вирішене. ОСОБА_12 також повідомив про заплановану на сьогодні о 09 год 30 хв зустріч із ОСОБА_39 , який є головою Касаційного адміністративного суду (т.6 а.с.34, 40). Про це свідчить зафіксований діалог такого змісту: 
		ОСОБА_13 : «Ну он нормально вообще, как бы? Ну то есть?»
		ОСОБА_12 : «Ну он, нет, он не говорит, что: «Я не хочу встречаться, я не буду встречаться». Он же этого не говорит. Я ему говорю, что: «Там личный вопрос, который мы прошли, вопрос, который закрыли». Я говорю: «Не понятно». Он позвонил сразу туда, перезвонил и попросил, чтобы на 09:30 подошел ОСОБА_40 »
		ОСОБА_13 : « ОСОБА_41 »
		ОСОБА_12 : «Утром, утром, в понедельник на 09:30…»
		….
		ОСОБА_13 : «Ну понятно. Ой,б***, все долго. ОСОБА_42 это кто?»
		ОСОБА_12 : «Это голова кассации. И сказал, чтобы я навстречу пришел. Я говорю: «Хорошо. В 09:30».
		2.23. 10 квітня 2023 року (понеділок) під час зустрічі біля приміщення Державної судової адміністрації України ОСОБА_12 повідомив ОСОБА_13 , що зустрічався із «ним» (прим.: ОСОБА_14 ) та ОСОБА_43 , який пообіцяв, що протягом місяця відправлять справу: «В общем ходил я сегодня разговаривал с ним с утра. Он пригласил ОСОБА_44 сказал, что: «Я обещаю, что в течение месяца мы его отправим». Как, я не знаю, уже больше сказать. Он говорит: «Мы будем его прописывать и сейчас посмотрим какие основания сделать, и туда вниз спустим» … «Ну все, - говорит, -надеюсь, что быстрее сделают». Он говорит: «Что там, в чем там проблема? Что вы не можете сказать?». Они говорят: «Надо время разобраться, какие основания найти, чтобы его туда вниз спустить». Я говорю: «Ну хорошо» (т.6 а.с.35).
		Також ОСОБА_12 зазначив про активізацію правоохоронних органів, представники яких приходили до Верховного Суду, а також повідомив про поінформованість головою Верховного Суду про прослуховування телефону ОСОБА_13 : «Более того, нашу встречу с тобой зафиксировали со службы фотографировали, когда мы были в этом…», «Он мне сегодня сказал. Он говорит: «Они активизировались. Начали бегать. Что они бегают? Телефоны твои слушаются, смотрится. Они взяли разрешение на твой телефон». ОСОБА_12 сказав, що ОСОБА_21 не мав права виїжджати, на що останній здивувався, зазначивши, що отримав погодження від командира частини про вільне пересування (т.6 а.с.35-36,41-42).
		Вказані зустрічі зафіксовані:
		-у протоколі від 17.04.2023 за результатами аудіоконтролю ОСОБА_13 (т.6 а.с.34-36) та на картках пам`яті №369, №370 від 17.04.2023, які є додатками до цього протоколу (т.6 а.с. 37); 
		-у протоколі від 17.04.2023 за результатами аудіоконтролю ОСОБА_12 (т.6 а.с.40-42).
		2.24. Допитаний у судовому засіданні 24.02.2025 свідок  ОСОБА_45  зазначив, що з 06.12.2017 перебуває на посаді голови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. З ОСОБА_12 знайомий з 2021 року, має службові стосунки. З ОСОБА_13 не знайомий. Про обставини справи, що стосується ТОВ «Форватер Плюс», нічого не відомо, з ОСОБА_12 про судові справи ніколи не розмовляв. Голова Верховного Суду або інші працівники суду також не обговорювали з ним цю справу. 
		2.25. 14 липня 2023 року відбулась розмова ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , під час якої останній нагадав про «маленьке питання» та висловив обурення з огляду на тривале невирішення справи, ураховуючи, що ОСОБА_12 раніше повідомив про досягнення домовленостей з цього приводу: «То есть 5 марта, бл**, пожали руку как бы... Да?... 6-го… ты говоришь: «Все в порядке, все раздали, все хорошо, все будет супер». Четыре месяца… Они собираются, в понедельник они пойдут, бл** к тройке, тройка им скажет никто ни*** не давал, понимаешь? Никто не разносил, не заносил бл**… Будет просто бл***, грандиозный скандал». На це ОСОБА_12 зазначив про спроби вирішити справу, але результат від нього не залежить: «Я говорю: Я здесь не могу помочь. То есть к ним подошли, раз поговорили, второй раз поговорили, третий раз поговорили. Не смогу здесь помочь, ну они не реагируют» (т.6 а.с.45). Далі відбувся діалог такого змісту:
		ОСОБА_13 : «Еще раз. То есть, взялись решить вопрос. В понедельник выяснится, что вопрос никто как бы и не пытался решать. Что, что мне им говорить?»
		ОСОБА_12 : «Нет, ну я думаю, что они скажут, что там, подходили к ним, разговаривали с ними.»
		ОСОБА_13 : «Просто надо либо решить эти все дела вот, взять по-мужски, либо не решать, понимашь? Я уже… Я уже не знаю, что им говорить, понимаешь? Они говорят как бы: «Вы нас на***ли? Ну так скажите: Мы вас на***ли». Все предельно честно…»
		ОСОБА_12 : «Не, так, допустим, со своей стороны как бы, я их нигде не накалывал. Ничего не было. Мы пошли, поговорили честно. Ты говоришь: «Я взял в долг». То, что касается, все как бы с ними закрыли. Я пришел раз пришел - они посмотрели, второй раз пришел, третий пришел... Ну ты видел - ситуация как получилась»
		ОСОБА_13 : «Леш, смотри, долги - это долги, понимаешь? То, что ты помогал мне там на карту, это вообще. То есть вопрос в другом. То есть конкретный вопрос: прошло четыре месяца. Сейчас вот выясняем, они тоже там, готовы там потратиться для выяснения, выясняем, что никто ничему не давал. Дальше что делаем?» (т.6 а.с.44).
		2.26. Ураховуючи ситуацію, яка склалась, ОСОБА_13 наголосив на необхідності повернути грошові кошти: «возвращать им и все как бы, семь с половиной… семь с половиной долларов». На це ОСОБА_12 зазначив, що повернув грошові кошти, і бесіда повернулася в обговорення обставин повернення. Після розмови з ОСОБА_46 ОСОБА_12 уточнив, що грошові кошти повернуті товаришу ОСОБА_13 два місяці назад:
		ОСОБА_12 : «..Подъехал, товарищ на такой машине подъехал, представился, сказал «На ЗСУ»
		ОСОБА_13 : «Ну когда, месяц, два назад, три назад?»
		ОСОБА_12 : «Как мы с тобой разговаривали ты говоришь, они собрались, сказали что им срочно надо это все»
		ОСОБА_13 : «Подожди. Это было месяц, два, три назад, хоть примерно по числам?»
		ОСОБА_12 : «Два месяца назад это было. Ты приехал на работу, мы поговорили...»
		….
		ОСОБА_13 : «А че ты раньше молчал?»
		ОСОБА_12 : «Та как, ты об этом знал»
		ОСОБА_13 : «Что передали?»
		ОСОБА_12 : «Да…»
		…..
		ОСОБА_13 : «Так, а зачем ты… Я ему там, вот в понедельник, это было вот две недели назад, все будет хорошо, через помощника решаем вопрос»
		ОСОБА_12 : «Я не говорил, я тебе сказал, что вопрос этот, который поставили, что его никто не решит сейчас. Сейчас я не вижу, как его... Раз поговорили, второй раз, третий...»
		ОСОБА_13 : «Так вот здесь мы сидели, ты мне, б***. Леха, ну ты че, еще раз, это было когда, это было в конце июня»
		ОСОБА_12 : «Смотри, я тебе сразу сказал, что когда мы пришли, ты говоришь: «Люди просят, чтобы там что-то сделали, все сделали». Никто ничего, я тебе сказал, что помочь невозможно с вопросом сейчас...»
		ОСОБА_12 запропонував звернутися із заявою до правоохоронних органів (т.6 а.с.45-46). 
		Вказані обставини підтверджуються:
		-протоколом від 05.09.2023 за результатами аудіоконтролю ОСОБА_13 (т.6 а.с.45-47) та записом на картці пам`яті №873т від 05.09.2023, яка є додатком до цього протоколу (т.6 а.с.48);
		-протоколом від 05.09.2023 за результатами аудіоконтролю ОСОБА_12 (т.6 а.с.50-53).
		Суд зазначає, що протягом всієї зафіксованої комунікації з ОСОБА_13 ОСОБА_12 не давав жодних гарантій вирішення справи, хоча і доповідав про дії, які ним вчинені для цього. 
		2.27. Після зустрічі ОСОБА_13 та ОСОБА_12 21 липня 2023 року старший детектив НАБУ ОСОБА_47 звернувся із рапортом до т.в.о. Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_48 , яким пропонував внести до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України. Згідно з рапортом під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000096 від 01.03.2023 встановлено, що ОСОБА_12 не мав наміру передавати грошові кошти у розмірі 5 000 доларів США суддям КАС ВС для прийняття рішення про передачу справи №240/22062/20 на новий розгляд (т.3 а.с.9). 
		Відповідно до витягу з ЄРДР 21.07.2023 внесені відомості про кримінальне провадження №52023000000000334 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України (т.3 а.с.10). 
		Постановою старшого детектива НАБУ ОСОБА_49 від 21.07.2023 змінено кваліфікацію кримінального правопорушення з ч.4 ст.368 КК України на ч.2 ст.15 ч.4 ст.27 ч.4 ст.369 КК України (т.3 а.с.27-28). Вказані зміни внесені до ЄРДР (т.3 а.с.29-30).
		Після внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення за ч.2 ст.190 КК України прокурор САП ОСОБА_6 постановою від 21.07.2023 об`єднав матеріали досудових розслідувань № 52023000000000096 від 01.03.2023 і №52023000000000334 від 21.07.2023 в одне провадження (т.3 а.с.23-24). Рішення мотивовано достатніми підставами вважати, що кримінальні правопорушення, вчинені однією особою (особами). Крім того, досудове розслідування здійснюється щодо одних фактів та окремий їх розгляд може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду. 
		2.28. Допитана у судовому засіданні 21.04.2025 свідок  ОСОБА_50 , яка була заступником начальника відділу забезпечення діяльності керівництва ДСА України і виконувала обов`язки секретаря Голови ДСА ОСОБА_12 , повідомила, що в Державній судовій адміністрації працювала з 2021 року по 2024 рік. В процесі її роботи виникали ситуації, коли вона виконувала особисті доручення ОСОБА_12 , зокрема щодо передачі грошових коштів, оплати комунальних послуг, оренди тощо. 24 травня 2023 року в обідній час ОСОБА_12 попросив її передати іншій особі 7 000 доларів США, оскільки сам він відбував у відрядження. Вдома свідок перерахувала ці грошові кошти задля того, щоб впевнитися у конкретному розмірі переданих грошових коштів (7 000 доларів США) задля уникнення зайвих питань. ОСОБА_12 повідомив, що їй зателефонує особа і скаже про придбання автомобіля для ЗСУ, і через це вона зрозуміє, що це саме та особа. Надалі вони повинні були обговорити час, коли їм буде зручно зустрітися. 
		Повертаючись до версії сторони захисту про мету передачі грошових коштів, Суд не бере до уваги відповідні показання ОСОБА_51 , оскільки 1) матеріали кримінального провадження не містять відомостей про обізнаність ОСОБА_51 щодо можливих домовленостей ОСОБА_12 із ОСОБА_13 стосовно придбання автомобіля; 2) вона не була обізнана щодо домовленостей між ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про вчинення протиправних дій; 3) ОСОБА_12 очевидно не міг пояснити своїй помічниці, що вона має передати гроші, які він отримав за вплив на прийняття рішення суддями, і має повернути з огляду на неможливість виконати домовленість. 
		Після закінчення робочого дня, близько 19 год 00 хв, свідку зателефонував чоловік, який представився ОСОБА_52 , і вони домовились про зустріч навпроти будинку проживання свідка біля ресторану «Кухмейстер». Чоловік приїхав на автомобілі. ОСОБА_51 передала грошові кошти в пакеті в автомобілі, після чого вийшла з машини. Надалі повідомила ОСОБА_12 , що виконала його прохання. Номер телефону цієї особи, якій передавала грошові кошти, не зберігала. 
		ОСОБА_51 також підтвердила зафіксовану 14.07.2023 розмову, коли ОСОБА_12 зателефонував їй стосовно передачі грошових коштів. Свідок зазначила, що після проведення слідчих дій стосовно ОСОБА_12 , отримавши відомості із засобів масової інформації про факти шахрайства, в серпні 2023 року звернулась до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення і можливих ознак шахрайських дій. Після подання заяви і розмови зі слідчим жодної комунікації щодо подальшого руху провадження не було. Із ОСОБА_13 не знайома, з приводу справи, що стосується ТОВ «Форватер Плюс», не обізнана. Підтвердила користування в досліджуваний період номером мобільного телефону НОМЕР_4 . 
		2.29. Показання свідка ОСОБА_51 узгоджуються з іншими матеріалами, дослідженими Судом. Так, згідно з наказом від 23.05.2023 №36/24 голови ДСА ОСОБА_12 у період з 24 по 25 травня 2023 року ОСОБА_12 перебував у службовому відрядженні у м. Дніпро (т.11 а.с.59-60). 
		Із листа Департаменту інформаційно-аналітичної підтримки Національної поліції України від 20.09.2023 встановлено, що 21.08.2023 ОСОБА_50 звернулась до Національної поліції із заявою про вчинення шахрайських дій відносно неї у період серпня-липня 2023 року. Водночас документи, що оформлюються при виявленні правопорушень, та їх копії в Департаменті відсутні (т.9 а.с.12).
		Допитаний у судовому засіданні 21.05.2025 свідок  ОСОБА_53 , який був охоронцем в будинку, де проживав ОСОБА_13 , підтвердив одноразовий випадок, коли отримав за дорученням ОСОБА_13 пакунок від невідомої жінки. Отримавши цю передачу, свідок доставив його до будинку ОСОБА_13 . Водночас, місце і час вказаної дії не пам`ятає, як не пам`ятає, чи передав такий пакунок особисто ОСОБА_13 чи залишив його у будинку. Підтвердив користування в досліджуваний період номером мобільного телефону НОМЕР_5 . 
		Вказані показання узгоджуються із відомостями, отриманими в результаті тимчасового доступу до інформації, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, щодо мобільних телефонів ОСОБА_54 ( НОМЕР_5 ) та ОСОБА_51 ( НОМЕР_4 ). Так, 24.05.2023 ОСОБА_51 мала з`єднання із контактом ОСОБА_54 о 19:00, 20:18 та 20:53 (т.11 а.с.49, 50). О 20:53 вони обидва перебували в зоні дії однієї базової станції за адресою: м. Київ, вул. Софії Русової (т.11 а.с.50). 
		2.30. З урахуванням обставин, викладених у пунктах 2.28-2.29 цього вироку, Суд приймає твердження сторони захисту про те, що грошові кошти, отримані ОСОБА_12 від ОСОБА_13 05.03.2023, повернуті ним через ОСОБА_51 і ОСОБА_55 , який після цього прямував за місцем проживання ОСОБА_13 . Суд визнає, що ОСОБА_13 міг надавати певні доручення ОСОБА_56 з огляду на його функціональні обов`язки. Відповідний характер взаємовідносин, зокрема виконання побутових завдань (водій, садівник, охоронець), підтвердила і колишня дружина ОСОБА_13 .  ОСОБА_57 , яка допитана в судовому засіданні 21.05.2025.
		При цьому Суд вважає, що ОСОБА_51 та ОСОБА_58 не були обізнані про реальні домовленості між ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , а також мети, з якою першочергово були передані грошові кошти. Враховуючи те, що вони не були знайомі і не мали спільних точок дотику, єдиним приводом їх комунікації у травні 2023 року могла бути передача грошових коштів. 
		2.31. 24 липня 2023 року на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.07.2023 у справі №991/6513/23 проведено обшук у службовому кабінеті голови ДСА України та прилеглих до нього приміщень за адресою: м. Київ, вул. Липська, 18/5 (т.3 а.с.227-231). У ході обшуку вилучений, зокрема, мобільний телефон марки Apple iPhone серійний номер НОМЕР_3 . 
		В цей же день  ОСОБА_12 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.4 ст.27 ч.4 ст.369 КК України, а саме у підбурюванні до закінченого замаху на надання непромірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, за вчинення такою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданої їй влади, та ч.2 ст. 190 КК України, що виразилось у заволодінні чужим майном шляхом обману, що завдало значної шкоди потерпілому (т.3 а.с.31-36).
		2.33. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.08.2023 у справі №991/6768/23 ОСОБА_12 відсторонено від займаної посади голови Державної судової адміністрації до 24.09.2023 в межах строку досудового розслідування (т.3 а.с.73-77).
		 
		Примітка: В рамках цього кримінального провадження Суд не оцінює дії Голови Верховного Суду, голови Касаційного адміністративного суду ВС, суддів Касаційного адміністративного суду, в провадженні яких перебувала справа, заступника голови ДСА, а також інших осіб, про яких йдеться у цьому вироку, на предмет наявності в них ознак злочину. Описуючи фактичні обставини за участі відповідних осіб Суд не робить з цього приводу жодних висновків, тому згадка про них не має тлумачитися крізь призму кримінально-правової кваліфікації їх дій. 
		 
		ІІІ. Формулювання обвинувачення, пред`явленого особі і визнаного судом недоведеним. Підстави для виправдання обвинуваченого 
		3.1. Щодо кваліфікації дій ОСОБА_12 за ч.2 ст.15 ч.4 ст.27 ч.4 ст.369 КК України 
		3.1.1. Сторона обвинувачення стверджувала, що в період з листопада 2022 року до 27.02.2023 у ОСОБА_12 виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, який він вирішив реалізувати шляхом підбурювання ОСОБА_13 до надання неправомірної вигоди суддям Касаційного адміністративного суду, які розглядали касаційну скаргу у адміністративній справі № 240/22062/20 за прийняття ними вигідного для ТОВ «Форватер плюс» рішення, а отримані як неправомірну грошові кошти передавати будь-кому він не планував, а мав намір використати на власні потреби.
		27.02.2023, перебуваючи в ресторані «Прага», ОСОБА_12 реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на (1) підбурювання ОСОБА_13 до надання неправомірної вигоди суддям КАС ВС, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, (2) з метою створення у ОСОБА_13 бажання та рішучості надати неправомірну вигоду суддям КАС ВС, використовуючи свій авторитет як фахівця в області права та керівника державного органу в системі правосуддя, (3) вихваляючись своїм службовим становищем та наявністю впливових зв?язків в органах судової влади, (4) користуючись необізнаністю ОСОБА_13 з процедурою та порядком розгляду судом справ, (5) шляхом усного умовляння та переконання (6) спонукав останнього до надання неправомірної вигоди суддям КАС ВС, повідомивши про можливість прийняття суддями КАС ВС рішення про направлення цієї справи на новий судовий розгляд у суд апеляційної інстанції і що за це необхідно надати неправомірну вигоду в сумі 5000 доларів США. 
		… 08.03.2023 ОСОБА_12 з метою запевнення ОСОБА_13 у наданні неправомірної вигоди суддям КАС ВС за винесення ними рішення на користь ТОВ «Форватер плюс», особисто зустрівся з ОСОБА_13 та повідомив йому, що гроші, одержані в якості предмета неправомірної вигоди, він передав для вирішення питання по цій справі, хоча насправді їх не передавав та не мав такого наміру. Крім того, ОСОБА_12 , переслідуючи намір справити враження на ОСОБА_13 та посилити його впевненість у тому, що неправомірна вигода була передана ОСОБА_12 суддям КАС ВС, також повідомив ОСОБА_13 , що спілкувався про обставини цієї справи з головою Верховного Суду. В ході розмов і зустрічей, які мали місце між ОСОБА_13 і ОСОБА_12 у період з 14.03.2023 по 25.06.2023, ОСОБА_12 запевняв ОСОБА_13 , що КАС ВС прийме рішення, яке вони узгоджували, на користь ТОВ «Форватер Плюс». Затримку у винесенні рішення колегією суддів ОСОБА_12 пояснював різними причинами, які від нього не залежали. Також повідомив, що рішення в справі буде винесено на користь ТОВ «Форватер Плюс» і він планує з цього приводу особисто поспілкуватись з Головою КАС ВС.
		За версією сторони обвинувачення,  ОСОБА_12  шляхом усного умовляння і переконання, використовуючи свій авторитет як фахівця в області права та керівника державного органу в системі правосуддя, вихваляючись своїм службовим становищем та наявністю впливових зв?язків в органах судової влади, користуючись необізнаністю  ОСОБА_13  з процедурою та порядком розгляду судом справ, підбурив ОСОБА_13  до надання неправомірної вигоди суддям Верховного Суду. Таким чином,  ОСОБА_12  обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України, а саме у підбурюванні до закінченому замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, за вчинення такою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданої їй влади. 
		3.1.2. Суд не має доказів щодо фактів і змісту комунікації ОСОБА_12 і ОСОБА_13 до 05.03.2023, коли відбулася перша зафіксована зустріч у ресторані «Прага» і були передані грошові кошти. Версія обвинувачення щодо подій, які мали місце до цього моменту, базується виключно на показаннях заявника ОСОБА_13 . Однак показання ОСОБА_13 входять у суперечність з показаннями ОСОБА_12 , а в частині причин, які зумовили звернення до ОСОБА_13 . ОСОБА_25 , - також і з показаннями останнього. Адже, у своїй заяві про вчинення злочину і у показаннях, наданих суду, ОСОБА_13 зазначив, що представник ТОВ «Форватер Плюс» звернувся до нього, знаючи про знайомство з ОСОБА_12 , і попросив дізнатися з приводу розгляду справи. Однак, сам ОСОБА_25 заперечив ці обставини, пояснивши, що метою звернення до ОСОБА_13 була консультація його адвокатами щодо змісту касаційної скарги, він не знав про знайомство ОСОБА_13 з ОСОБА_12 , і не просив вчиняти інших дій з приводу цієї справи.
		Крім того, Суд не може визнати показання ОСОБА_13 повністю об`єктивними з огляду на можливу образу, яку він мав на ОСОБА_12 у зв`язку з дружбою останнього з ОСОБА_15 , з яким у ОСОБА_13 були конфліктні відносини. При цьому, ОСОБА_13 вважав себе особою, якій ОСОБА_12 має завдячувати за свою кар`єру. За показаннями самого ОСОБА_13 подальша дружба ОСОБА_12 з особою, яку ОСОБА_13 вважав своїм недругом, стала однією із причин звернення до правоохоронних органів з заявою про вчинення ним кримінального правопорушення. Це, безумовно, могло вплинути на об`єктивність показань заявника ОСОБА_13 . І хоча Суд не визнав провокації ОСОБА_12 на вчинення злочину за участю ОСОБА_13 (про що мова піде у пункті 5.1 цього вироку), сукупність наданих стороною захисту доказів щодо неодноразової зміни анкетних даних заявника (т.10 а.с.24, 26, 33), його участі у кримінальних провадженнях як на території російської федерації (т.10 а.с.64, 72, 74, 75, 78-81, 85-86), так і в Україні (т.10 а.с.12, т.13 а.с.36-38, 60-63, 66-75), в тому числі в статусі заявника в іншому кримінальному провадженні (т.12 а.с.146-147), наявність боргових зобов`язань перед третіми особами (т.13 а.с.11-16, 19) тощо змушують Суд критично ставитися до його показань і сприймати їх лише в тій частині, яка підтверджується іншими доказами.
		3.1.3. З огляду на встановлені обставини Суд не погоджується з визначеною стороною обвинувачення роллю ОСОБА_12 . Так, відповідно до ч. 4 ст. 27 КК України підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення кримінального правопорушення. Підбурення є ініціативною формою співучасті, яка передбачає активну роль особи у формуванні умислу у виконавця. У разі кваліфікації дій особи як підбурення суд має на підставі дослідження всієї сукупності доказів та оцінки всіх доречних фактичних обставин кримінального провадження дійти висновку, що дії обвинуваченого за своїм характером об`єктивно були спрямовані саме на збудження в іншої особи бажання або на зміцнення рішучості й наміру вчинити злочин. З суб`єктивної сторони підбурювач має усвідомлювати, що саме його дії мають схилити до вчинення злочину особу, яка до цього або не мала наміру його вчинити, або окрім висловлення наміру не мала рішучості такий намір реалізувати.
		3.1.4. Суд не встановив активної ролі ОСОБА_12 в підбурюванні ОСОБА_13 до передачі грошових коштів у розмірі 5 000 доларів США суддям Касаційного адміністративного суду за вчинення ними дій в інтересах третіх осіб. Жодні дії, які прямо чи опосередковано дозволяють дійти висновку про підбурювання з боку обвинуваченого, в наданих матеріалах кримінального провадження не зафіксовані. Дії ОСОБА_12 , щодо яких заявив ОСОБА_13 , не охоплені контролем правоохоронних органів у межах кримінального провадження, оскільки відбулися до моменту звернення ОСОБА_13 із заявою про вчинення кримінального правопорушення. Так само зустріч 27.02.2023, про яку стверджував ОСОБА_13 у заяві про вчинення кримінального правопорушення, під час якої за твердженням ОСОБА_13 відбулась розмова про надання неправомірної вигоди, не відображена в матеріалах кримінального провадження. Отже, Суд не зміг пересвідчитися у достовірності схиляння/збудження заявника передати неправомірну вигоду у розмірі 5 000 доларів США, і не визнає ці обставини доведеними. 
		3.1.5. Суд встановив факт комунікації свідка ОСОБА_25 із ОСОБА_13 з приводу касаційного провадження у межах судової справи №240/22062/20 та її тривалого розгляду. Однак твердження заявника про те, що ОСОБА_25 звернувся до нього з огляду на його знайомство з ОСОБА_59 , суперечать показанням самого ОСОБА_25 . Адже свідок ОСОБА_25 категорично заперечив надання будь-яких доручень ОСОБА_13 вирішити справу ТОВ «Форватер Плюс», зазначивши, що розмови відбувалися виключно щодо якості апеляційної скарги і йому не було відомо про контакти ОСОБА_13 з ОСОБА_12 (пункт 2.3 цього вироку)
		3.1.6. Суд оцінює не тільки кожний доказ із точки зору його належності, допустимості, достовірності, а й сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ч. 1 ст. 94 КПК України). Самі лише показання заявника, в яких він надав правову оцінку діям ОСОБА_12 як підбурювача до вчинення кримінального правопорушення, без підкріплення їх іншими зібраними доказами не здатні поза розумним сумнівом довести роль обвинуваченого за ч. 4 ст. 27 КК України. Прийняття грошових коштів, у тому числі повідомлення конкретної суми («Это пять, которые ты говорил» - «Угу»), в якості неправомірної вигоди для їх подальшої передачі жодним чином не підтверджує підбурювання до вчинення злочину. 
		Суд зазначає, що у разі, якщо відсутнє доказове підтвердження вчинення дій з переконання, нав`язування, інформування про необхідність чи можливість передати вигоду, а до моменту фактичної передачі коштів не зафіксовано контактів, комунікацій або дій особи, спрямованих на схиляння до злочину, відсутній ключовий складовий елемент підбурювання - умисне схиляння до злочину. 
		У цій справі дії ОСОБА_12 фіксувалися з моменту, коли він отримав грошові кошти для передачі за вирішення судової справи в інтересах ТОВ «Форватер плюс» та свій вплив на цей процес. Сукупність доказів, представлених суду, на підставі якої суд може робити висновки, стосується подій після 05.03.2023. Оскільки участь ОСОБА_12 у злочині не зафіксована до моменту отримання ним коштів, то відсутні докази того, що саме він був ініціатором (підбурювачем), а з урахуванням наявної доказової бази факт впливу на суб`єкта надання вигоди - в даному випадку ОСОБА_13 - є непідтвердженим. 
		3.1.7. До цього слід додати, що кваліфікація дій як підбурювання виключає можливість виникнення умислу на такі дії вже після того, як особа-виконавець ухвалила рішення про вчинення злочину. Інакше порушується логіка кримінального права, де підбурювач діє до початку злочину, а не приєднується до вже сформованого наміру (недопустимість конструкції «постфактум підбурювання»). Своєю чергою погодження на участь у злочині, активність у передачі коштів без ініціативи схилити до їх надання, а також дії, вчинені після того, як інша особа вже вирішила передати неправомірну вигоду, не підлягають кваліфікації як підбурювання. 
		3.1.8. Суд також зауважує, що доводи, покладені в основу пред`явленого обвинувачення, логічно не пов`язуються між собою і з встановленими обставинами, про що свідчить таке: 
		- стверджуючи про підбурювання ОСОБА_12 . ОСОБА_13 до надання неправомірної вигоди суддям КАС ВС, обвинувачення не надає доказів на підтвердження подій, що мали місце до 05.03.2023, крім показань заявника, які Суд не може сприймати як абсолютні і достовірні. Це саме стосується вказівки на мету створення у ОСОБА_13 бажання та рішучості надати неправомірну вигоду суддям КАС ВС, використовуючи свій авторитет як фахівця в області права та керівника державного органу в системі правосуддя; 
		- обвинувачення не надає жодного підтвердження, що ОСОБА_12 вихвалявся своїм службовим становищем та наявністю впливових зв?язків в органах судової влади. Більш того, Суд не переконаний, що таке могло мати місце в об`єктивній реальності. Адже обвинувачений і заявник були знайомі давно, а матеріалами справи підтверджується, що вирішення спільних питань було для них звичною справою. Отже, ОСОБА_12 не було потреби через стільки років після знайомства і спільної діяльності вихвалятися перед ОСОБА_13 своїм службовим становищем і наявністю впливових зв`язків. Більше того, з урахуванням позиції ОСОБА_13 про те, що саме він сприяв кар`єрному сходженню ОСОБА_12 , саме ОСОБА_13 мав вихвалятися своїми зв`язками і міг використовувати їх без допомоги ОСОБА_12 ; 
		- обвинувачення стверджувало, що ОСОБА_12 підбурив ОСОБА_13 , користуючись його необізнаністю з процедурою та порядком розгляду судом справ, проте у спілкуванні з ОСОБА_12 підтверджується його достатнє орієнтування в цих питаннях. Більше того, свідок ОСОБА_25 вважав його власником юридичної компанії і звертався до нього за допомогою з юридичних питань. 
		3.1.9. За таких обставин Суд не може визнати доведеним замах на підбурювання ОСОБА_12 до надання ОСОБА_13 неправомірної вигоди за вирішення справи за участю ТОВ «Форватер плюс» (ч.2 ст.15 ч.4 ст.27 ч.4 ст.369 КК України), оскільки це підтверджується виключно показаннями ОСОБА_13 (щодо достовірності яких Суд має сумніви), хоча і вбачає в його діях склад іншого злочину. За наслідками судового розгляду Суд змінює пред`явлену ОСОБА_12 кваліфікацію на зловживання впливом (ч. 2 ст. 369-2 КК України), про що мова піде у розділі IV цього вироку
		 
		3.2. Щодо кваліфікації дій ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 190 КК України 
		3.2.1. Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_12 , переслідуючи мету особистого збагачення, діючи з корисливих мотивів, не передавав одержані від ОСОБА_13 грошові кошти в сумі 5000 доларів США суддям КАС ВС як неправомірну вигоду за винесення ними судового рішення у справі № 240/22062/20 і не мав наміру їх передавати, а розпорядився ними на власний розсуд. З огляду на вищевикладене ОСОБА_12 за вказаних вище обставин, ввів в оману ОСОБА_13 , внаслідок чого заволодів грошовими коштами в сумі 7500 доларів США, що станом на 27.02.2023 згідно з офіційним курсом Національного банку України становило 274264,5 грн, що більше ніж у сто разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і відповідно до п. 2 примітки до ст. 185 КК України становить значну шкоду. 
		Таким чином, ОСОБА_12 обвинувачувався в заволодінні чужим майном шляхом обману, що завдало значної шкоди потерпілому, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
		3.2.2. Диспозиція ч. 1 ст. 190 КК України закріплює, що шахрайством є заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою. Шахрайство вважається закінченим злочином, якщо винний заволодіває предметом злочину винятково за допомогою обману або зловживання довірою і після цього має реальну можливість розпорядитися ним як своїм. Це означає, що шахрайство передбачає такий перехід певного предмета у володіння винного, який дозволяє йому реально здійснити хоча б первісне розпорядження (ухвала Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №1522/507/2012).
		Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачі їй майна або права на нього. При цьому обов`язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього (постанова Верховного Суду від 21.07.2020 у справі №545/1937/18). 
		Отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов`язання може бути кваліфіковане як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, не виконуючи зобов`язання.
		3.2.3. В пункті 3.1 цього вироку Суд відхилив позицію обвинувачення про підбурювання ОСОБА_12 ОСОБА_13 на надання неправомірної вигоди і змінив кваліфікацію його дій на зловживання впливом (розділ IV цього вироку). Отже, не можна стверджувати про те, що обвинувачений прагнув обманути ОСОБА_13 , щоб в подальшому заволодіти відповідними грошовими коштами. Цього в сукупності з тим, що грошові кошти, отримані в якості неправомірної вигоди, були повернуті, достатньо для виправдання ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 190 КК України.
		При чому, повертаючись до повернення грошових коштів, реакцію ОСОБА_13 на відповідне повідомлення ОСОБА_12 (т.6 а.с.45) Суд не може вважати повністю щирою і справжньою. Адже, в умовах, коли особа діяла під контролем правоохоронного органу, усвідомлюючи свою роль5, її поведінка втрачає невимушеність і природність, що властиві реальним злочинним ситуаціям. Така особа може не реагувати вільно на події, а реалізувати наперед узгоджену лінію поведінки в межах контрольованого експерименту. За цих обставин її показання не можуть вважатися достовірними самі по собі, і повинні розглядатися лише в сукупності з іншими доказами. 
		Однак Суд вважає за необхідне навести додаткові мотиви цього рішення в контексті викладу відповідного обвинувачення в обвинувальному акті. 
		3.2.4. Відповідно до ч. 2 ст. 190 КК України передбачена кримінальна відповідальність за шахрайство, яке завдало значної шкоди потерпілому. Згідно з п. 2 примітки до ст. 185 КК України у статті 190 КК України значна шкода визнається із врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від ста до двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вказані положення чинні на момент вчинення кримінального правопорушення, та залишились незмінними. 
		Згідно з п.2 примітки до ст. 185 КК України у ст. 190 цього Кодексу значна шкода визнається із врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від ста до двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тобто Суд при визначенні значної шкоди не обмежується виключно розміром заподіяних збитків, але й надає комплексну оцінку обставинам, які характеризують вплив таких збитків на фінансове становище конкретної особи, зокрема в контексті можливості задовольняти власні побутові потреби. Категорія значної шкоди у цьому складі кримінального правопорушення є індивідуальною і визначається із врахуванням усіх відомостей справи. Водночас сторона обвинувачення не представила зв`язку між матеріальних становищем потерпілого і сумою грошових коштів - 7500 доларів США для висновку про завдану шкоду у значному розмірі, через що Суд позбавлений можливість її оцінити у розумінні ст. 190 КК України. 
		До цього слід додати, що за логікою подій відповідне питання мало вирішуватися в інтересах ТОВ «Форватер Плюс», отже логічно вважати, що передані грошові кошти належать саме цій юридичній особі. Однак в пред`явленому обвинуваченні міститься прогалина з приводу того, чому потерпілим визнаний саме ОСОБА_13 . 
		За таких обставин Суд погоджується з захистом в частині відсутності обґрунтування в пред`явленому обвинуваченні критерію значної шкоди потерпілому. 
		3.2.5. Як вбачається із досліджених обставин, ОСОБА_13 достеменно розумів усі процесуальні та юридичні аспекти розгляду правових спорів, оскільки не тільки створив уявлення про себе як фахівця з цих питань, про що зазначав як свідок ОСОБА_25 , так і сам обвинувачений ОСОБА_12 , але й мав ряд судових справ, де виступав учасником провадження (т.13 а.с.11-16, 19; т.10 а.с.12; т.13 а.с.36-38; 60-63, 66-75). Таким чином, ОСОБА_12 не міг скористатися необізнаністю ОСОБА_13 (як це зазначено в обвинувальному акті) в юридичних категоріях, які стосувалися вирішення справи за касаційною скаргою ТОВ «Форватер Плюс». 
		3.2.6. З моменту передачі ОСОБА_12 грошових коштів у розмірі 5 000 доларів США для подальшої їх передачі в якості неправомірної вигоди (05.03.2023) він неодноразово наголошував на відсутності гарантій прийняття рішення на користь ТОВ «Форватер Плюс» (т.4 а.с.142, т.5 а.с.200). Тобто ОСОБА_13 достеменно усвідомлював потенційні ризики передачі неправомірної вигоди, зокрема і можливість недосягнення кінцевого результату. Невиконання взятих на себе зобов`язань не пов`язано з наміром обвинуваченого на заволодіння коштами, а випливає з об`єктивних обставин неможливості вирішити справу: «Я не говорил, я тебе сказал, что вопрос этот, который поставили, что его никто не решит сейчас. Сейчас я не вижу, как его... Раз поговорили, второй раз, третий...» (т.6 а.с.45) і узгоджується із застереженнями ОСОБА_12 про відсутність гарантій. 
		3.2.7. Водночас із матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений вчиняв дії, які свідчать про реалізацію намірів вплинути на вирішення відповідного питання, що виключає кваліфікацію його дій за ст. 190 КК України. Зокрема, він залучив для з`ясування інформації по справі ТОВ «Форватер Плюс» свого заступника ОСОБА_31 , якого направив зустрітися із особою ( ОСОБА_60 ), який обізнаний про вказану ситуацію та зорієнтує стосовно перебігу справи: «И там есть ОСОБА_33 . Он там сейчас находится - ОСОБА_34 помощник руководителя... И он ждет. Вы подойдите, как-бы, и скажите по этой ситуации. Скажите, что хотели бы получить обратную связь. И все» (т.6 а.с.28). Надалі, ОСОБА_35 передав ОСОБА_13 зміст розмови із ОСОБА_61 , яка узгоджується із очікуванням колегіального складу, про що стверджував ОСОБА_12 , і необхідного результату (передачі на новий розгляд в суд апеляційної інстанції): «Короче, говоря, ситуация следующая. Примерно рассказываю дословно. Речь шла о том, чтобы спустисть на вторую… Вот. Это он подтверждает. Ищут бокового, ну, будет, все будет. Посчитаем» (т.6 а.с.30). Крім того, в комунікації з ОСОБА_13 ОСОБА_12 періодично інформував про вчинені ним дії впливу на вирішення відповідного питання. 
		3.2.8. За таких обставин Суд визнає недоведеним обвинувачення ОСОБА_12 у заволодінні чужим майном шляхом обману, що завдало значної шкоди потерпілому, і виправдовує обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України. 
		 
		IV. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
		4.1. Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження (ч.3 ст.337 КПК України).
		Як зазначено у пункті 3.1.9 цього вироку, за наслідками судового розгляду Суд змінює пред`явлену ОСОБА_12 кваліфікацію на зловживання впливом (ч. 2 ст. 369-2 КК України). Санкція ч. 2 ст. 369-2 КК України передбачає кримінальну відповідальність за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або пропозиція чи обіцянка здійснити вплив за надання такої вигоди, що карається штрафом від двох тисяч до п`яти тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п`яти років.
		На відміну від злочину, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, який є тяжким, це кримінальне правопорушення, маючи певну схожість в частині об`єктивної сторони, відноситься до нетяжких злочинів, тому перекваліфікація дій ОСОБА_12 на ч. 2 ст. 369-2 КК України не порушує прав обвинуваченого, а покращує його становище. Більше того, Суд не встановив інших, відмінних обставин вчиненого кримінального правопорушення. А процесуальна поведінка сторони захисту, зокрема позиції захисника ОСОБА_7 стосовно можливої наявності в діях обвинуваченого ознак складу за ст. 369-2 КК України та подальше спростування ним таких доводів свідчить про усвідомлення суті обвинувачення. Таким чином сторона захисту мала реальну можливість використати усі правові засоби для захисту проти обвинувачення за ч.2 ст. 369-2 КК України.
		4.2. Встановлено, що ОСОБА_12 , перебуваючи на посаді голови Державної судової адміністрації України, мав комунікацію з заявником ОСОБА_13 , під час якої неодноразово погоджувався вплинути на результат судової справи, учасником якої було ТОВ «Форватер Плюс», шляхом перемовин з іншими посадовими особами, у тому числі з керівництвом Верховного Суду. Водночас жодного факту безпосереднього звернення ОСОБА_12 до суддів або реального впливу на них не зафіксовано.
		Судді, які входили до складу колегії з розгляду вказаної справи, допитані у судовому засіданні та підтвердили, що з боку ОСОБА_12 жодних звернень чи ініціатив щодо зміни ходу розгляду або ухвалення рішення не надходило. Навпаки, між обвинуваченим і суддями фактично не існувало робочих чи особистих стосунків, що унеможливлювало реальне здійснення будь-якого впливу. 
		4.3. Для вирішення питання про доведеність винуватості ОСОБА_12 поза розумним сумнівом, враховуючи формулювання та межі пред`явленого обвинувачення, а також диспозицію ч. 2 ст. 369-2 КК України, яка передбачає відповідальність за інкримінований злочин, Суд має відповісти на такі питання:
		4.3.1. Чи є ОСОБА_12 суб`єктом інкримінованого йому злочину
		Суб`єктом злочину, передбаченого ч. 2 ст.369-2 КК України, може бути будь-яка фізична, осудна особа, яка досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність і яка, за усвідомленням того, хто пропонує, обіцяє або надає неправомірну вигоду, здатна здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави (Постанова Верховного Суду від 29.03.2021 у справі №554/5090/16-к).
		Суд встановив, що ОСОБА_12 є фізичною особою, доказів його неосудності не надано і судом цього факту не встановлено. Суд враховує, що на час вчинення інкримінованих дій ОСОБА_12 обіймав посаду голови Державної судової адміністрації України - інституції, що організаційно забезпечує функціонування судів, але не має повноважень втручатися у зміст здійснення правосуддя і ухвалення судових рішень, впливати на їх прийняття чи координувати діяльність суддів. 
		4.3.2. Чи була у ОСОБА_12 можливість здійснити вплив на осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування
		Незалежно від службового статусу ОСОБА_12 , його повноваження не охоплювали участі у процесі правосуддя в розумінні доступу до ухвалення судових рішень. Натомість, обвинувачений стверджував про наявність неформальних зв`язків з тими чи іншими особами в судовій системі, що обумовлює можливість впливу, а також отримав кошти, частину з яких сторони пов`язували з вирішенням конкретної справи, а частина - призначалася ОСОБА_12 за участь у процесі впливу на прийняття рішення.
		Диспозиція ч. 2 ст. 369-2 КК України не конкретизує характеру впливу на особу, уповноважену на виконання функцій держави, у зв`язку із чим зловживання впливом, яке особа пропонує чи обіцяє здійснити або за здійснення якого вона одержує неправомірну вигоду, може бути зумовлене довірчими, дружніми, родинними, близькими особистими чи іншого роду стосунками такої особи із особою, уповноваженою на виконання функцій держави, службовим чи професійним авторитетом для іншої особи, службовими зв`язками.
		Характер досліджених розмов між ОСОБА_13 та ОСОБА_12 свідчить про обговорення, зокрема, двох ключових тем: налагодження зв`язку із «товаришем» (головою Верховного Суду) та вирішення питання щодо справи, яка стосується ТОВ «Форватер Плюс». Так, ОСОБА_13 намагався через ОСОБА_12 налагодити зв`язок із «товаришем», що підтвердили як заявник ОСОБА_13 , так і свідок ОСОБА_14 і обвинувачений ОСОБА_12 . З огляду на це у ОСОБА_13 були підстави вважати, що стосунки ОСОБА_12 із Головою Верховного Суду виходили за межі виключно службових. Надалі і помічник Голови Верховного Суду орієнтував заступника ОСОБА_12 про подальший перебіг справи ТОВ «Форватер Плюс» і її передачі до апеляційної інстанції («Короче, говоря, ситуация следующая. Примерно рассказываю дословно. Речь шла о том, чтобы спустить на вторую» - т.6 а.с.30).
		Так само ОСОБА_12 інформував ОСОБА_13 про розмови з головою Касаційного адміністративного суду, де безпосередньо перебувала справа. Так, за словами ОСОБА_12 : «Смокович сказал, что: «Я обещаю, что в течение месяца мы его отправим... Как, я не знаю, уже больше сказать. Он говорит: «Мы будем его прописывать и сейчас посмотрим какие основания сделать, и туда вниз спустим» … «Ну все, - говорит, -надеюсь, что быстрее сделают». Он говорит: «Что там, в чем там проблема? Что вы не можете сказать?». Они говорят: «Надо время разобраться, какие основания найти, чтобы его туда вниз спустить». Я говорю: «Ну хорошо» (т.6 а.с.35). Про вказане також свідчить повідомлення ОСОБА_12 ОСОБА_13 про заплановану на 07.04.2023 зустріч із головою Касаційного адміністративного суду (т.6 а.с.34, 40). Факт знайомства із ОСОБА_12 підтвердив у судовому засіданні і свідок ОСОБА_62 .
		Таким чином ОСОБА_12 мав комунікацію з Головою Верховного Суду, представниками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду і в розумінні ОСОБА_13 міг здійснити вплив на ухвалення суддями Касаційного адміністративного суду рішення в інтересах ТОВ «Форватер Плюс», мав такий намір (особисто і через інших осіб), а після отримання грошових коштів - вчиняв дії з метою впливу на прийняття рішення. Суд також враховує, що сам ОСОБА_13 на момент інкримінованих подій не мав тих засобів комунікації з представниками КАС ВС, які мав обвинувачений, в тому числі оскільки його спроби відновити контакт з головою ВС були безрезультатними. 
		Вислови ОСОБА_12 , зафіксовані в матеріалах негласних заходів, свідчать про те, що він:
		- декларував свої зв`язки з особами, які потенційно можуть вплинути на розгляд справи;
		- обіцяв передати відповідну інформацію щодо справи третім особам (в його розмовах згадувалися голова Верховного Суду, його помічник, голова Касаційного адміністративного суду, керівник апарату);
		- неодноразово зазначав, що «підходив», «поговорить», «передасть», «повідомить», «йому скажуть» тощо;
		- водночас не давав чітких гарантій результату, уникав зобов`язань, зберігаючи невизначеність.
		Під час судового розгляду допитано свідків суддів Касаційного адміністративного суду ОСОБА_22 , ОСОБА_24 та ОСОБА_23 , які заперечили факт позапроцесуального впливу на них щодо прийняття позитивного рішення у справі ТОВ «ФорватерПлюс». Також незважаючи на те, що обвинувачений перебував під контролем детективів НАБУ на підставі ухвал слідчих суддів Вищого антикорупційного суду від 02.03.2023 №566 (т.4 а.с.60-63), від 30.03.2023 №827 (т. 4 а.с.69-72), від 25.05.2023 №1352 (т. 4 а.с.78-79), від 27.06.2023 №1745 (т. 4 а.с.85-88), якими надано дозвіл на проведення щодо ОСОБА_12 комплексу негласних заходів, Суду не представлені результати комунікацій ОСОБА_12 з особами, про яких він повідомляв ОСОБА_13 . Отже, Суд не може переконатися, чи мали місце відповідні зустрічі і розмови в об`єктивній реальності, і якщо відбувалися, то яким був їх предмет. 
		Водночас ст. 369-2 КК України передбачає у тому числі пасивну участь осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, без обов`язкового встановлення зв`язку «вигодонабувача» із такими службовими особами. Під час судового засідання не встановлені контакти ОСОБА_12 з суддями КАС ВС, в провадженні яких перебувала справа за участю ТОВ «Форватер плюс». Однак зміст розмов, які транслював ОСОБА_12 ОСОБА_13 (зокрема, пункти 2.10, 2.23 цього вироку) свідчить про те, що в нього були розмови з іншими особами, які своєю чергою могли мати відповідні контакти. 
		4.3.3. Чи є особа, щодо якої має місце обіцянка впливу чи вплив, уповноваженою на виконання функцій держави у розумінні статті 369-2 КК України
		Відповідно до примітки до ст. 369-2 КК України особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є особи, визначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції", а також службові особи, визначені у частині четвертій статті 18 цього Кодексу. Згідно з п. «ґ» ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», у редакції, чинній на момент вчинення злочину, професійні судді відносились до осіб, уповноважених на виконання функцій держави. 
		4.3.4. Чи одержав ОСОБА_12 неправомірну вигоду за здійснення впливу на прийняття рішення іншою особою
		Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч.2 ст. 369-2 КК України, полягає, зокрема, в одержанні неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або обіцянці здійснити вплив за надання такої вигоди. Отже, неправомірна вигода може одержуватись як особисто для суб`єкта злочину, так і для третьої особи, при цьому на кваліфікацію дій обвинуваченого цей факт не впливає. Так само і питання про те, чи передавались фактично такі гроші третій особі чи ні, і чи збирався обвинувачений їх передавати, не входить до предмету доказування і не має значення для встановлення ознак об`єктивної сторони зловживання впливом. 
		Причому реальність фізичного впливу на особу перебуває за межами складу кримінального правопорушення, оскільки головним тут є отримання неправомірної вигоди, посилаючись на можливість подальшого впливу. 
		Згідно з приміткою до ст. 364-1 КК України у статті 369-2 цього Кодексу під неправомірною вигодою слід розуміти, зокрема, грошові кошти, які одержують без законних на те підстав.
		Як встановлено Судом, 05 березня 2023 року о 16 год 20 хв у приміщенні ресторану «Прага» ОСОБА_13 зустрівся із ОСОБА_12 . Зустріч мала місце в окремій закритій кабіні, де ОСОБА_13 передав грошові кошти ОСОБА_12 у розмірі 5 000 доларів США, які останній поклав у кишеню (т.4 а.с.25-26). Уточнивши, що у переданій грошовій сумі відсутня оплата за участь ОСОБА_12 , ОСОБА_13 передав ще 2500 доларів США в якості винагороди за участь ОСОБА_12 у впливі на процес ухвалення суддями рішення. 
		В цьому контексті Суд зазначає, що у складі злочину, передбаченого ст. 369-2 КК України, не має значення, кому саме передаються кошти - головне, що вони передаються обвинуваченому за вплив, який той обіцяє здійснити. Закон передбачає відповідальність незалежно від того, хто є кінцевим набувачем такої вигоди - сам обвинувачений чи інші особи, на яких він посилається. 
		У досліджених судом матеріалах зафіксовано, що ОСОБА_12 , отримавши грошові кошти від ОСОБА_13 , посилався на необхідність "передати" кошти (у сумі 5000 доларів США) для вирішення питання, вживаючи фрази на кшталт: "мы можем это всё сделаем за пятерочку", "я туда передать пошёл" тощо, що свідчить про те, що він позиціонував себе не як єдиного отримувача кінцевої вигоди. Втім, такі дії не змінюють суті складу злочину.
		Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що отримання коштів за обіцянку вплинути на рішення службової особи утворює склад злочину незалежно від особи, для якої ця вигода призначалась. Адже зловживання впливом охоплює як безпосереднє одержання вигоди, так і її прийняття для подальшої передачі іншим особам з метою впливу на прийняття рішення.
		За таких обставин ОСОБА_12 вчинив зловживання впливом як тільки прийняв грошові кошти у сумі 5000 доларів США, які планувалися до передачі третім особам за вплив на прийняття рішення. Що стосується грошових коштів у сумі 2500 доларів США, то їх обвинувачений отримав безпосередньо для себе за участь у процесі такого впливу.
		Основною метою неправомірної вигоди було отримання позитивного рішення у справі, яка стосується ТОВ «Форватер Плюс», а саме скасування судового рішення суду апеляційної інстанцій і передання справи на новий розгляд. 
		Матеріали провадження не містять доказів передачі грошових коштів іншим суб`єктам ні в день їх отримання, ні в подальшому. Своєю чергою ОСОБА_12 14.07.2023 зазначив про спроби вирішити справу, але цього зробити не вдалось, що не залежало від нього: «Я говорю: Я здесь не могу помочь. То есть к ним подошли, раз поговорили, второй раз поговорили, третий раз поговорили. Не смогу здесь помочь, ну они не реагируют» (т.6 а.с.45); «Не, так, допустим, со своей стороны как бы, я их нигде не накалывал. Ничего не было. Мы пошли, поговорили честно. Ты говоришь: «Я взял в долг». То, что касается, все как бы с ними закрыли. Я пришел, раз пришел - они посмотрели, второй раз пришел, третий пришел... Ну ты видел - ситуация как получилась» (т.6 а.с.225). Так само не зафіксовані контакти з суддями, чия діяльність була метою впливу. 
		За таких обставин Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_12 , будучи головою Державної судової адміністрації, одержав від ОСОБА_13 грошові кошти в якості неправомірної вигоди за вплив (особистий або через інших осіб) на прийняття рішення суддями Касаційного адміністративного суду, чим повністю виконав об`єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.
		Не виключає складу кримінального правопорушення за ст. 369-2 КК України повернення грошових коштів у розмірі 7 000 доларів США, оскільки таке повернення зумовлено об`єктивними обставинами, які не залежали від волі обвинуваченого, неможливістю виконати взяті на себе зобов`язання. Водночас, злочин, передбачений ч. 2 ст. 369-2 КК України, має формальний склад, тобто вважається закінченим з моменту фактичного одержання вигоди, а не з моменту досягнення чи недосягнення результату впливу.
		Як встановлено у ході судового розгляду, після кількох тижнів переговорів, у зв`язку з неможливістю реалізувати задекларований вплив, ОСОБА_12 організував повернення коштів через секретаря ОСОБА_51 та охоронця ОСОБА_63 . Водночас цей факт не анулює вже вчиненого діяння, оскільки отримання коштів відбулось у повному обсязі, за заздалегідь обумовлену дію - вплив на розгляд справи через особисті зв`язки.
		Отже, ні призначення частини коштів для третіх осіб, ні подальше їх повернення не спростовують факту вчинення ОСОБА_12 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України. Обвинувачений, отримавши кошти за вплив на прийняття рішення судом, вчинив суспільно небезпечне діяння, відповідальність за яке настає незалежно від того, чи був вплив реалізований, кому призначались кошти, чи повернута частина цієї суми після викриття.
		4.3.5. Чи діяв ОСОБА_12 з прямим умислом
		З суб`єктивної сторони злочин, передбачений ч. 2 ст. 369-2 КК України, може бути вчинений лише з прямим умислом. Прямий умисел у злочинах із формальним складом (яким є інкримінований ОСОБА_12 ) характеризується психічним ставленням виключно до діяння.
		Для встановлення прямого умислу на вчинення злочину з формальним складом слід з`ясувати, чи усвідомлює особа суспільно-небезпечний характер свого діяння (інтелектуальна ознака умислу) і чи бажає вчинити таке суспільно-небезпечне діяння (вольова ознака умислу).
		Враховуючи специфіку діяння, яке становить об`єктивну сторону інкримінованого обвинуваченому злочину, суду необхідно надати відповіді на такі питання:
		1) чи усвідомлював обвинувачений факт одержання ним грошових коштів в якості неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави?
		2) чи усвідомлював обвинувачений суспільно-небезпечний характер своєї поведінки і чи бажав діяти саме таким чином?
		Суд встановив, що ОСОБА_12 отримав грошові кошти в якості неправомірної вигоди. Спростування позиції обвинуваченого стосовно придбання за ці кошти автомобіля Суд надав у пункті 2.8 Вироку.
		Поведінка обвинуваченого вказує на усвідомлення ним того факту, що він одержує грошові кошти від ОСОБА_13 в якості неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення суддями КАС ВС (особисто або через інших осіб). Причому, маючи фахову юридичну освіту і обіймаючи посаду голови Державної судової адміністрації, ОСОБА_12 достеменно усвідомлював протиправність своїх дій, які стосуються навіть потенційного впливу на прийняття рішення суддями, діяльність яких є незалежною та неупередженою.
		Обвинувачений усвідомлював, що знаючи про його посаду, професійні знайомства і зв`язки, а також про відносини з третіми особами, які можуть вплинути на суддів КАС ВС, ОСОБА_13 був впевнений у можливостях ОСОБА_12 здійснити вплив на прийняття бажаного рішення у справі стосовно ТОВ «Форватер Плюс». Для вирішення цього питання ОСОБА_13 надав ОСОБА_12 грошові кошти в якості неправомірної вигоди для інших осіб (5000 доларів США) і грошові кошти за участь ОСОБА_12 у процесі впливу (2500 доларів США). Своєю чергою ОСОБА_12 беззаперечно прийняв ці грошові кошти, вбачаючи для себе фінансові переваги (отримання грошей за «посередницькі послуги»). Посилання ОСОБА_12 на побоювання ОСОБА_13 у зв`язку з тиском і можливостями останнього не приймаються Судом, оскільки він не вагався і не намагався відмовитися від отримання цих сум грошових коштів. А, займаючи посаду Голови ДСА, ОСОБА_12 очевидно усвідомлював, що будь-який тиск на нього є прямою загрозою функціонуванню судової системи, що потребує оперативного реагування з його боку.
		Отже, встановлені судом обставини однозначно свідчать про повне усвідомлення ОСОБА_12 суспільно-небезпечного характеру своїх дій та бажання їх вчинити.
		4.3.6. Чи відповідає об`єкт посягання ознакам безпосереднього об`єкту інкримінованого обвинуваченому злочину
		Безпосереднім об`єктом злочину, передбаченого ст.369-2 КК України, в першу чергу є відносини, які забезпечують можливість особи, уповноваженої на виконання функцій держави, діяти неупереджено і без будь-якого стороннього впливу. Такі відносини очевидно порушуються внаслідок незаконного втручання в службову діяльність таких осіб.
		За змістом ст. 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддя має особливий правовий статус, який надає йому можливість самостійно та незалежно від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання здійснювати правосуддя та приймати рішення виключно на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.
		Створення у громадян враження навіть потенційної можливості незаконного впливу на суддю несе загрозу існуючій правовій системі і підриває довіру громадян до правосуддя. Вказані дії що очевидно завдають шкоди авторитету судової влади, оскільки формує сприйняття суду як осередку корупції, дискредитує репутацію інших суддів та підриває впевненість громадян у їх можливості діяти неупереджено.
		4.4. Враховуючи викладене, ОСОБА_12 05.03.2023 у ресторані «Прага» (адреса: м. Київ, вул. Академіка Глушкова, 1), діючи умисно, одержав неправомірну вигоду у сумі 2500 доларів США для себе і 5000 доларів США для третьої особи за вплив на прийняття особами, уповноваженим на виконання функцій держави, - суддями Касаційного адміністративного суду - судового рішення у справі № 240/22062/20 на користь ТОВ «Форватер Плюс», чим вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 369-2 КК України. 
		 
		V. Оцінка доводів сторони захисту
		5.1. Перевірка заяви сторони захисту про провокацію злочину. 
		5.1.1. Сторона захисту під час судового розгляду заявила про провокацію злочину з боку правоохоронних органів і заявника ОСОБА_13 . Ключовими тезами, які свідчать на користь провокації, на думку захисників, є:
		-із заяви ОСОБА_13 про вчинення злочину, яка, на думку сторони захисту, написана під диктування співробітника НАБУ, не вбачається ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України. Так само зафіксовані розмови не містять вказівку про передачу грошових коштів суддям КАС ВС. Разом із тим, ОСОБА_13 під час допиту зазначив, що грошові кошти мали передаватися керівнику апарату КАС ВС. Таким чином, детективи НАБУ умисно завищили кваліфікацію дій ОСОБА_12 для надання підстав для проведення ряду НС(Р)Д;
		-заявник мав приховані мотиви в ініціюванні кримінального провадження, оскільки ОСОБА_12 підтримував стосунки із його недругом і не був вдячний за допомогу у просуванні в кар`єрі;
		-аудіо-, відеоконтроль здійснювалися з відома ОСОБА_13 , тобто він був обізнаний про подальше використання відповідних записів;
		-ініціатором зустрічі був ОСОБА_13 , про що свідчить бронювання ним кабінки в ресторані та стороння особа з боку ОСОБА_12 ;
		-на позитивне вирішення справи під час зустрічей 05.03.2023, 14.03.2023, 30.03.2023 наполягав саме ОСОБА_13 , так само вбачається у цих розмовах тиск з боку останнього на ОСОБА_12 ;
		-паралельно зі справою стосовно ТОВ «Форватер Плюс» ОСОБА_13 намагався вирішити у корупційний спосіб іншу справу;
		-матеріали містять не всі відомості про зустрічі з 05.03.2023 по 14.07.2023, хоча такі зустрічі відбувалися; 
		-ОСОБА_13 приховав від НАБУ факт повернення ОСОБА_12 грошових коштів;
		-представники органу досудового розслідування проявили пасивну роль у перешкоджанні вчиненню злочину та не перевіряли наміри осіб щодо вчинення розслідуваного злочину;
		-необхідність вирішення питання щодо справи ТОВ «Форватер Плюс» є штучно створеною;
		-ОСОБА_13 діяв в якості агента НАБУ в іншій справі.
		Захисник ОСОБА_7 зазначив, що ОСОБА_12 визнає фактичні обставини в частині зустрічей і діалогів із ОСОБА_13 , проте має власну інтерпретацію цих подій. Дії та вислови ОСОБА_13 явно виходили за межі допустимої «моделі симуляції злочинної поведінки».
		5.1.2. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ та Верховного Суду для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів вироблені змістовний та процесуальний критерії оцінки. Під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним - наявність у суду можливостей перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням рівності змагальності та рівності сторін. Тобто будь-яка інформація, що стосується існуючого наміру вчинити злочин або вчинюваного злочину, має бути такою, що може бути перевірена, а державне обвинувачення повинно мати змогу продемонструвати на будь-якій стадії, що в його розпорядженні наявні достатні підстави для проведення оперативного заходу6.
		5.1.3. Підбурювання з боку поліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений7. Ознаки провокації наявні у випадках, коли дії представників правоохоронних органів не обмежуються пасивним розслідуванням. При чому під пасивним мається на увазі відсутність будь-яких активних дій, які би спонукали особу вчинити злочин. З огляду на це суд в рамках перевірки провокації повинен визначити, чи обмежувалися дії правоохоронних органів, у тому числі заявника, який діяв під контролем правоохоронних органів, пасивними діями.
		Провокація злочину передбачає активне спонукання до протиправної поведінки, вона має місце лише тоді, коли органи влади чи треті особи 1) ініціюють злочинну поведінку, якої без їх втручання не було б; 2) впливають на волевиявлення особи, створюючи у неї мотив або намір вчинити злочин; 3) не просто пасивно фіксують злочинну діяльність, а штучно її створюють. 
		5.1.4. Відповідно до ч. 3 ст. 271 КПК України під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.
		ОСОБА_13 письмовою згодою від 01.03.2023 підтвердив залучення для проведення слідчих дій у кримінальному провадженні №52023000000000096 від 01.03.2023 і про обізнаність стосовно заборони провокувати осіб на вчинення злочину (т.3 а.с.4). Постановою від 01.03.2023 ОСОБА_13 залучено до участі у проведенні слідчих дій у цьому кримінальному провадженні з метою отримання відомостей, які мають значення для досудового розслідування кримінального правопорушення (т.3 а.с.5-6). Відповідно до протоколу від 01.03.2023 ОСОБА_13 роз`яснено заборону провокувати осіб на вчинення злочину (т.3 а.с.7-8).
		Отже, ОСОБА_13 був особою, залученою для конфіденційного співробітництва в рамках досудового розслідування цього кримінального провадження. 
		Таємні агенти своїми діями повинні намагатися розслідувати поточну кримінальну діяльність пасивно, а не впливати на підбурювання до іншого злочину, ніж той, який вчинено, або може бути вчинено без такого підбурювання.
		5.1.5. Попередня характеристика ОСОБА_13 в якості таємного агента в межах інших справах не може безумовно свідчити про наявність провокації, оскільки не співвідноситься із обставинами цього кримінального провадження та не перебуває у взаємозв`язку із ними. 
		5.1.6. Мотиви, із якими заявник звернувся із заявою про вчинення кримінального правопорушення, не є юридично вирішальними в частині початку кримінального провадження. Однак вони є важливими у контексті оцінки достовірності і добросовісності наданих показань, чому Суд надав оцінку в пункті 3.1.2 цього вироку. Концепція провокації полягає у навмисному спонуканні особи до вчинення дій, які вона без стороннього впливу не мала наміру вчиняти. Разом з тим, Суд дійшов висновку, що особисті мотиви заявника не свідчать на користь провокації, оскільки в перспективі з`ясувалося, що вони не впливали на умисел обвинуваченого вчинити кримінальне правопорушення. Умисел обвинуваченого формувався з урахуванням давніх особистісних стосунків з заявником і спільного з ним досвіду у вирішенні різноманітних питань. 
		5.1.7. Сумніви захисника щодо самостійності написання заяви ОСОБА_13 є безпідставними і ґрунтуються виключно на припущеннях сторони захисту. Аргументи стосовно наявності граматичних помилок, адресата заяви і назва заяви не можуть свідчити про несамостійність написання заяви. Крім того, Суд враховує, що доводи захисника зводяться до можливості формальної допомоги уповноваженої особи при написанні заяви, що не впливає на волевиявлення заявника звернутися до правоохоронного органу з повідомленням про злочин. Більше того, заявник може звернутися до правоохоронного органу з усною заявою (повідомленням) про вчинення злочину, і тоді факти відповідного кримінального правопорушення викладаються в протоколі особою, що приймає таку заяву (повідомлення). Суд погоджується, що допомога представника органу правопорядку при складанні заяви про вчинення злочину може свідчити про наявність провокації лише за наявності певних обставин, які вказують на активне втручання посадової особи у формування змісту заяви або спонукання особи до фальсифікації обставин події. Зокрема, на провокаційний характер дій можуть вказувати: 
		- ініціатива подання заяви виходила не від заявника, а від правоохоронця (в даному випадку ініціатива звернутися до НАБУ належала безпосередньо ОСОБА_13 );
		- посадова особа надавала чіткі інструкції або формулювання, які особа повинна була внести до заяви або тиснула на особу, переконувала чи примушувала її викладати певні факти, які не відповідають дійсності;
		- зафіксовано зацікавленість представника органу правопорядку у результаті справи; 
		- подальші події фіксують активну участь представників органів правопорядку у вчиненні злочину.
		В цій справі такі обставини відсутні. Хоча в подальших діях ОСОБА_13 . Суд встановив певну наполегливість, що мало місце вже після скоєння злочину, немає підстав стверджувати, що допомога при складанні заяви про злочин автономно свідчить про його провокацію з самого початку досудового розслідування. 
		5.1.8. Суд також зважує, що ОСОБА_12 , усвідомлюючи, що займає посаду з високим рівнем відповідальності, розуміючи юридичні наслідки можливого впливу на його діяльність і засоби протидії на такі прояви, не вчинив жодних дій з метою належного реагування на незаконний вплив з боку третіх осіб. Своєю чергою сам ОСОБА_12 під час допиту неодноразово зазначав про постійний тиск із боку ОСОБА_13 , проте жодних заходів, передбачених законодавством, з цього приводу не вживав, обґрунтовуючи свою бездіяльність перед Судом нелогічними і неправдоподібними поясненнями. 
		5.1.9. Оцінюючи взаємовідносини ОСОБА_13 та ОСОБА_12 протягом досудового розслідування, Суд зважує, що вони були знайомі задовго до події злочину і мали певні особисті стосунки. Причому, як зазначив обвинувачений, наполегливий характер взаємодії з боку ОСОБА_13 («тонкий психолог») сформувався ще до інкримінованих подій. З матеріалів провадження також не вбачається будь-якого прояву примусу у знайомстві, зустрічах і розмовах між особами. Дії і розмови ОСОБА_13 до моменту звернення із заявою про вчинення кримінального правопорушення не охоплювалися діями правоохоронних органів, тому не можуть свідчити на користь провокації. А у пункті 3.1.2 цього вироку Суд визнав неможливість безумовного сприйняття показань заявника ОСОБА_13 стосовно подій, що мали місце до початку контролю ОСОБА_12 . 
		Так само поведінка ОСОБА_13 , яка може потенційно свідчити про його намагання вирішити інші справи за допомогою ОСОБА_12 , не є предметом цього судового розгляду, тому Суд не надає оцінку подіям, які не охоплюються обвинуваченням. Разом із тим, вказані дії не підтверджуються матеріалами кримінального провадження, а показання свідка ОСОБА_14 про обговорення іншої справи через ОСОБА_12 не відповідають критерію достатності для відповідного висновку. 
		5.1.10. Суд погоджується з захистом, що з боку ОСОБА_13 мала місце наполегливість у вирішенні ОСОБА_12 питання, пов`язаного з розглядом КАС ВС справи за участю ТОВ «Форватер Плюс». Зокрема, мова йде про його ініціативність в частині обговорення оптимального рішення і періодичне направлення вектору розмов до питання вирішення справи ТОВ «Форватер Плюс» (т.4 а.с.142, т. 5 а.с.210), а деякі фрагменти розмов демонструють високий рівень емоційної напруги, застосування неформальної мови для створення ефекту невідкладності ситуації, а також спроби впливати на поведінку співрозмовника через емоційний тиск і обіцянки (зокрема, т.6 а.с. 44, 45).
		Однак така наполегливість мала місце вже після того, як ОСОБА_12 абсолютно добровільно отримав гроші, і стосувалася не отримання грошей, а реалізації досягнутих домовленостей. 
		5.1.11. Суд розділяє події, які є предметом цього кримінального провадження, в контексті доводів сторони захисту про провокацію на три періоди: 
		1) до 05.03.2023, коли відбувалися перемовини щодо вирішення справи ТОВ «Форватер плюс», 
		2) безпосередньо 05.03.2023, коли відбулося отримання ОСОБА_12 грошових коштів, 
		3) після отримання грошових коштів 05.03.2023, коли відбувалася безпосередня реалізація домовленостей щодо вирішення справи за участю ТОВ «Форватер плюс».
		5.1.12. Суд наголошує, що події, які відбулися до 01.03.2023 (день звернення ОСОБА_13 із заявою про вчинення злочину), виходять за межі встановлених в рамках цього судового розгляду обставин. Причому до 01.03.2023 ОСОБА_13 не перебував під контролем правоохоронних органів, тому останні жодним чином не могли вплинути, ініціювати чи іншим чином сприяти вчиненню злочину. Оцінку доказам, отриманим до 05.03.2023, Суд надав у пункті 3.1.2, 3.1.8 цього Вироку, і з огляду на їх недостатність для доведення пред`явленого обвинувачення - змінив кваліфікацію дій обвинуваченого. 
		5.1.13. Не знайшли обґрунтованого підтвердження доводи сторони захисту стосовно можливого провокативного характеру (надмірного тиску і впливу) з боку ОСОБА_13 . Суд може оцінювати такі події ретроспективно виключно з урахуванням встановлених обставин. Зустріч 05.03.2023, під час якої ОСОБА_13 передав ОСОБА_12 грошові кошти у сумі 7 500 доларів США, не є першою із тих, де обговорювалася справа ТОВ «Форватер Плюс». При передачі грошових коштів ОСОБА_12 запитав: «Это что?» (т.4 а.с.141), і на цьому захист акцентує увагу як на нерозумінні цілі передачі грошових коштів. 
		ОСОБА_13 на питання ОСОБА_12 уточнив, що це сума, про яку до цього говорив сам ОСОБА_12 : «Это пять, которые ты говорил» (т.4 а.с.141). Таким чином ця тематика була предметом розгляду до перебування ОСОБА_13 під контролем правоохоронних органів. Причому питання ОСОБА_13 щодо того, чи є в цій сумі частина ОСОБА_12 жодним чином не може інтерпретуватися в якості надання грошових коштів за обладнання для автомобіля, про що стверджував обвинувачений. 
		Отже, після пояснення ОСОБА_13 «Это пять, которые ты говорил» ОСОБА_12  добровільно, без додаткових питань, без тиску, примусу чи наполягання з боку ОСОБА_13  отримав грошові кошти від ОСОБА_13 . Суд звертає окрему увагу на реакцію ОСОБА_12 «Угу», яку Суд розцінює як невербальне підтвердження раніше досягнутих домовленостей і погодження отримання грошових коштів. Це погодження супроводжується дією - фізичним прийняттям коштів і відбувається в певному контексті - після передачі грошей ОСОБА_13 почав висувати умови вирішення справи, яка стосується ТОВ «Форватер Плюс». 
		Суд звертає окрему увагу на те, що обвинувачений добровільно прийняв від ОСОБА_13 не лише 5000 доларів, щодо яких очевидно мова йшла напередодні, а й також окремо 2500 доларів для себе за участь у процесі впливу, надання яких відбулося без попереднього погодження. 
		5.1.14. Що стосується поведінки ОСОБА_13 після отримання грошових коштів 05.03.2023, то Суд дійшов висновку, що ОСОБА_13 , перебуваючи під контролем правоохоронних органів, дійсно виходив за межі мети контролю за вчиненням злочину та своїми висловлюваннями спонукував ОСОБА_12 активізуватися для позитивного вирішення питання у справі ТОВ «ФорватерПлюс». 
		Так, Суд, дослідивши зміст наданих розмов, що мали місце:
		1)05.03.2023: «Чтобы вы вернули. Смотри, какие вопросы, сразу ребята задают. Первое - сроки… То есть ты попроси, что если дату, то пусть сделают до конца месяца…Второе. Можем ли мы помочь и во второй и обратно, потому что она все равно вернётся, не будет до конца срока»; «Ну надо обязательно поговорить, что можем - не можем, потому что это очень важно. Ну ты ж помнишь, они говорят: «Ну мы как бы рискуем сейчас, да, ну рискуем» (т. 4 а.с.142, т. 5 а.с.127);
		2)14.03.2023: «И поговори с ним, то что ми тогда помнишь, по нашему маленькому…», «Не забудь, пожалуйста, очень важный момент» (т.5 а.с.224); 
		3)14.07.2023: «То есть 5 марта, бл**, пожали руку как бы... Да?... 6-го… ты говоришь: «Все в порядке, все раздали, все хорошо, все будет супер». Четыре месяца… Они собираются, в понедельник они пойдут, бл** к тройке, тройка им скажет никто ни*** не давал, понимаешь? Никто не разносил, не заносил бл**… Будет просто бл***, грандиозный скандал» (т.6 а.с.45) тощо
		встановив надмірну активність з боку ОСОБА_13 , яка полягала у висуненні оптимальних умов вирішення справи, постійних уточненнях деталей та незадоволення стосовно затягування справи.
		Отже, певні відомості, які відображені в результаті проведення процесуальних дій, отримані в результаті активних дій заявника. Причому ОСОБА_13 фактично не просто залучений до конфіденційного співробітництва, а діяв як таємний агент в рамках контролю за злочином - спеціального слідчого експерименту (т.4 а.с.19-22). Разом із цим, ОСОБА_12 при наполегливій поведінці ОСОБА_13 підтримував вектор розмов останнього. Хоча Суд встановив, що питання домовленостей із приводу оптимального вирішення справи порушувалось до звернення із заявою, під час чого ОСОБА_12 міг створити уявлення особи, яка здатна вирішити справу за певну суму, висловлювання і дії ОСОБА_13 активно стимулювали в обвинуваченого бажання вчинити кримінальне правопорушення.
		5.1.15. Незважаючи на це, Суд не враховує відповідну поведінку заявника ОСОБА_13 у сукупності з іншими даними (пункт 3.1.2 цього вироку), на користь провокації. Оскільки злочин, щодо якого Суд дійшов висновку про вчинення обвинуваченим - ч. 2 ст. 369-2 КК України, є закінченим з моменту прийняття грошових коштів8 за вплив на прийняття рішення. А відповідні активні дії були спрямовані ОСОБА_13 виключно на спонукання ОСОБА_12 до виконання ним домовленостей про вплив на процес прийняття рішення суддями КАС ВС, а не до отримання ним грошових коштів за цей вплив. 
		5.1.16. Відповідно до принципів змагальності і диспозитивності сторони провадження самостійно обирають стратегію і тактику обстоювання власної правової позиції, а також визначають необхідний для цього обсяг доказів. Нездійснення ряду процесуальних дій стороною обвинувачення, про що стверджує захист, не свідчить про наявність провокативних дій з боку правоохоронних органів та/або заявника. Процесуальне законодавство наділяє сторону захисту рівними правами надати свої докази на підтвердження та/або спростування конкретної версії. Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ч. 1 ст. 94 КПК України). Суд визначив, що надані докази сторонами є достатніми для прийняття справедливого і законного судового рішення з метою з`ясування об`єктивної істини, тому не сприймає доводи захисту щодо нефіксування певного часового проміжку можливих зустрічей ОСОБА_12 із ОСОБА_13 з квітня 2023 по липень 2023 року. 
		5.1.17. З огляду на це Суд встановив, що ні заявник (до етапу виконання ОСОБА_12 домовленостей про вплив), ні детективи НАБУ не створювали штучних умов, не підбурювали і не втручалися в процес прийняття рішення про вчинення ОСОБА_12 злочину, що є предметом цього кримінального провадження.
		5.2. Не знайшли свого підтвердження доводи сторони захисту щодо умисного завищення кваліфікації ОСОБА_12 . Кваліфікація дій ОСОБА_12 за ч. 4 ст. 368 КК України на початковому етапі досудового розслідування кримінального провадження була попередньою і була правомірною. 
		Чинним законодавством встановлені певні запобіжники від безконтрольного застосування НСРД, як на рівні суб`єктів, що видають дозвіл на їх проведення, так і з огляду на тяжкість злочину, для розслідування якого, на думку слідчого, прокурора, їх проведення є необхідним.
		Згідно п. 4 та 5 ч. 5 ст. 214 КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості щодо попередньої правової кваліфікації кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
		Як вбачається із матеріалів провадження, на підставі заяви ОСОБА_13 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за фактом висловлення через посередника службовими особами, які займають особливо відповідальне становище, прохання про надання неправомірної вигоди за прийняття рішення, з попередньою кваліфікацією за ч. 4 ст. 368 КК України під номером 52023000000000096 (т.3 а.с.1).
		Таким чином, на момент прийняття вказаних процесуальних рішень у органу досудового розслідування були відсутні дані, які б давали можливість стверджувати про вчинення іншого злочину, аніж внесений до ЄРДР. Вказані у заяві відомості надавали законні підстави органу досудового розслідування для проведення комплексу негласних дій у цьому кримінальному провадженні. Причому вказані дії перебували під належним судовим контролем. З огляду на це, негласні слідчі (розшукові) дії проведені в межах кримінального провадження, в якому зареєстрований факт вчинення особливо тяжкого злочину. Відомості, які отримані за результатами проведених НС(Р)Д і в подальшому дали підстави для зміни кваліфікації дій, не свідчать про те, що первинна кваліфікація дій обвинуваченого здійснена всупереч вимогам кримінального та кримінального процесуального законів та умисним завищенням кваліфікації. 
		Так само і подальша перекваліфікація судом згідно з положеннями ст. 12 КК України на інше менш тяжке кримінальне правопорушення на підставі остаточної кримінально-правової оцінки зібраних доказів не може розцінюватися як попередньо штучне обтяження кваліфікації вчиненого виключно з метою отримання дозволу на проведення негласних заходів та вважатися безумовною підставою для визнання усіх матеріалів, здобутих у ході їх проведення, недопустимими доказами. Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду від 22.05.2025 у справі №159/2208/23.
		Кримінально-правова кваліфікація не обов`язково є сталою. Вона є процесуальним інструментом, що застосовується на кожному етапі кримінального провадження з урахуванням наявних фактичних обставин і доказів. Так, на етапі внесення відомостей до ЄРДР орган досудового розслідування діє на підставі первинної виявленої або отриманої від заявника інформації. У процесі досудового розслідування ця кваліфікація може уточнюватися або змінюватися залежно від зібраних доказів. Своєю чергою, судова стадія є кульмінаційною точкою, де оцінюється повнота і правильність оцінки обставин вчиненого кримінального правопорушення органом досудового розслідування і її відповідність зазначеній в обвинувальному акті кваліфікації. Отже, Суд остаточно визначає, яке саме діяння вчинено і за якою нормою воно має кваліфікуватися.
		Таким чином, зміна кваліфікації з ч. 4 ст. 368 на ч. 4 ст. 369 КК України під час досудового розслідування є процесуально обґрунтованим наслідком уточнення фактичних обставин справи, а в подальшому - на ч. 2 ст. 369-2 КК України за результатами судового розгляду є результатом змагальної процедури повного дослідження доказів судом. 
		З огляду на вказане Суд також відмовляє в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7  про визнання протоколів за результатами проведення НС(Р)Д недопустимими доказами з підстав завищеної кваліфікації, що не відповідало, на думку захисту, фактичним ознакам кримінального правопорушення, зазначеного в заяві ОСОБА_13 . Так само Суд відмовляє в задоволенні скарги ОСОБА_7 , заявленої під час підготовчого судового засідання, на постанову про контроль за вчиненням злочину з підстав невідповідності тяжкості злочину для проведення НС(Р)Д. 
		5.3. Захисник ОСОБА_7 неодноразово зазначав про порушення правил підслідності під час досудового розслідування, оскільки в матеріалах відсутня постанова про визначення підслідності стосовно кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, яке розслідувалось разом із ч.2 ст.15 ч.4 ст.27 ч.4 ст.369 КК України. Таким чином, детективи НАБУ не мали повноважень на здійснення досудового розслідування, що свідчить про визнання зібраних доказів недопустимими.
		Суд встановив, що після внесення відомостей про факт вчинення кримінального правопорушення за ч.2 ст.190 КК України, постановою від 21.07.2023 прокурор САП ОСОБА_6 об`єднав матеріали досудових розслідувань №52023000000000096 від 01.03.2023 і №52023000000000334 від 21.07.2023 в одне провадження (т.3 а.с.23-24). Рішення мотивовано достатніми підставами вважати, що кримінальні правопорушення вчинені однією особою (особами). Крім того, досудове розслідування здійснюється щодо одних фактів та окремий їх розгляд може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду. 
		Відповідно до ч.10 ст.216 КПК України якщо під час досудового розслідування буде встановлено інші кримінальні правопорушення, вчинені особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов`язані із кримінальними правопорушеннями, вчиненими особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, і які не підслідні тому органу, який здійснює у кримінальному провадженні досудове розслідування, прокурор, який здійснює нагляд за досудовим розслідуванням, у разі неможливості виділення цих матеріалів в окреме провадження своєю постановою визначає підслідність всіх цих кримінальних правопорушень.
		КПК не передбачає обов`язкової вимоги щодо дотримання правил підслідності при внесенні відомостей до ЄРДР. Стаття 214 КПК не містить вказівки і на можливість не вносити відомості, якщо кримінальне правопорушення не підслідне відповідному органу розслідування (постанова Верховного Суду від 24.03.2021 у справі №520/2989/16-к).
		З огляду на те, що вказані кримінальні правопорушення стосуються одних і тих же фактичних обставин і вчинені однією особою, Суд відхиляє доводи сторони захисту щодо порушення правил підслідності. Так само Суд не вбачає істотного порушення у фактичному визначенні підслідності в межах рішення про об`єднання матеріалів досудового розслідування, особливо враховуючи, що на момент внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення за ч.2 ст.190 КК України всі ключові докази сторони обвинувачення, якими прокурор обґрунтовує інкриміновані події, вже були зібрані.
		До цього слід додати, що доводи сторони захисту про порушення правил підслідності втратили актуальність з огляду на висновок Суду про відсутність у діях ОСОБА_12 ознак злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України. 
		За таких обставин Суд відхиляє доводи захисника ОСОБА_7 про визнання зібраних доказів недопустимими у зв`язку з порушенням правил підсудності. 
		5.4. Захисник ОСОБА_7 заявив клопотання про визнання протоколу обшуку від 24.07.2023 (т.3 а.с.227-234), речового доказу мобільного телефону Apple iPhone 14 Pro Max та протоколу від 25.07.2023 огляду цього мобільного телефону (т.3 а.с.240-249) недопустимими доказами. Клопотання мотивовано тим, що мобільний телефон вилучений фактично за результатами особистого обшуку особи, процедура якого була порушена детективами НАБУ. Причому ОСОБА_12 під час обшуку заявив про можливість скопіювати наявну інформацію з мобільного телефону, проте жодних відомостей про добровільність надати пароль до телефону протокол не містить. За твердженням захисту в ході обшуку також відбувся незаконний допит ОСОБА_12 . 
		Вимоги до обшуку в державному органі (службовий кабінет Державної судової адміністрації України) є аналогічними із положеннями, якими регламентовано обшук житла. Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 236 КПК України незалежно від стадії слідчої дії слідчий, прокурор, інша службова особа, яка бере участь у проведенні обшуку, зобов`язані допустити на місце його проведення захисника чи адвоката, повноваження якого підтверджуються згідно з положеннями ст. 50 цього Кодексу. КПК України не встановлює обов`язкової участі захисника під час обшуку, тому його відсутність на початкових етапах слідчої дії не може перешкоджати подальшому проведенню обшуку.
		Водночас обшук особи не є окремою слідчою дією. Згідно з абз.2 ч. 5 ст. 236 КПК України обшук особи здійснюється особами тієї самої статі у присутності адвоката, представника на вимогу такої особи. Неявка адвоката, представника для участі у проведенні обшуку особи протягом трьох годин не перешкоджає проведенню обшуку. Хід і результати особистого обшуку підлягають обов`язковій фіксації у відповідному протоколі. Разом із тим, обшук особи передбачає примусове обстеження тіла людини, її одягу та інших речей. «Фізичне відбирання» мобільного телефону (як назвав вилучення мобільного телефону захисник) не становить собою обшуку особи, а є примусовою дією, спрямованою на забезпечення безперешкодного проведення слідчої дії, тому до таких дій не розповсюджуються загальні вимоги обшуку особи. 
		Представники органу досудового розслідування самостійно визначають тактику і стратегію проведення слідчої дії і керують процесом обшуку для досягнення мети, з якою він проводиться. Обшук є примусовою слідчою дією і проводиться без згоди на це особи. Тому будь-які вимоги, які стосуються вчинення дій на виконання ухвали про проведення обшуку, за умови відсутності істотного порушення прав людини, відповідають КПК України. Суд встановив, що вимога детектива покласти мобільний телефон (як це вбачається на відео обшуку) на стіл жодним чином не порушило права особи при проведенні слідчої дії.
		Суд встановив, що обшук проведений відповідно до норм КПК України. Суд погоджується, що у разі, коли особи, які володіють інформацією про зміст комп`ютерних даних та особливості функціонування комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, можуть повідомити про це слідчого, прокурора під час здійснення обшуку, відомості про що вносяться до протоколу обшуку (ч.6 ст.236 КПК України). Водночас недотримання цієї норми автоматично не тягне за собою істотність порушення прав особи. Так, відсутність посилання у протоколі обшуку про надання паролю не анулює правомірність проведення обшуку та подальшого огляду вилученого предмету. У той же час добровільність надання таких відомостей може підтверджуватися аудіо-, відеофіксацією слідчої дії, що є невід`ємною частиною протоколу, а також зауваженнями адвоката, який підтвердив надання такої інформації. Надалі вилучений мобільний телефон був належним чином оглянутий, відповідно до вимог КПК України, результати чого висвітлені в протоколі огляду. Причому відомості, зафіксовані під час огляду, мали значення для кримінального провадження і є належними у контексті доведення взаємовідносин, які склалися між ОСОБА_13 та ОСОБА_12 . 
		Дії ОСОБА_12 та/або його відповіді на запитання та/або його твердження під час проведення обшуку не беруться до уваги Судом під час прийняття кінцевого рішення по суті. Таким чином Суд не враховує твердження сторони захисту щодо неформального допиту обвинуваченого без дотримання вимог КПК України.
		За таких обставин Суд відмовляє в задоволенні клопотання про визнання протоколу обшуку від 24.07.2023 (т.3 а.с.227-234), речового доказу мобільного телефону Apple iPhone 14 Pro Max та протоколу від 25.07.2023 огляду цього мобільного телефону (т.3 а.с.240-249) недопустимими доказами.
		5.5. Захисник ОСОБА_7 заявив клопотання про визнання протоколу за результатами проведення контролю за вчиненням злочину від 09.03.2023 недопустимим доказом (т.4 а.с.25-26). Клопотання мотивовано тим, що протокол НС(Р)Д від 09.03.2023, складений на підставі виконання вказаної постанови, є передчасним, не відповідає меті контролю за вчиненням злочину та відображений неповно і вибірково. Крім цього, у протоколі не вказано про використання технічних засобів, він складений і переданий прокурору (09.03.2023) з порушенням встановленого ст.252 КПК України строку, адже подія, яка фіксувалася, відбулася 05.03.2023. 
		Незазначення у протоколі НСРД ідентифікаційних ознак і технічних характеристик засобів фіксації, які застосовувалися під час проведення процесуальної дії, не може вважатися істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та свідчити про наявність підстав для визнання недопустимими зафіксованих результатів цих дій9. 
		Наявність у протоколі оціночних тверджень також не може зумовлювати визнання зібраних в результаті НС(Р)Д доказів недопустимими, оскільки Суд на підставі повного, всебічного і неупередженого дослідження всіх обставин під час судового розгляду надає власну оцінку відомостям, зазначеним у протоколах, у зв`язку із обставинами, в межах яких відповідний протокол складався. Так само не може свідчити про недопустимість доказів неповнота відображення даних у протоколі, оскільки сторона обвинувачення відповідно до КПК України має право самостійно визначати обсяг доказів, якими збирається обґрунтовувати власну правову позицію. Причому сторона захисту не позбавлена можливості надати докази або аргументи, які можуть спростувати версію сторони обвинувачення, та/або висловити власний перебіг досліджуваних подій. 
		Суд також відхиляє доводи захисника про пропущення строків передання прокурору протоколу за результатами здійснення НСРД не пізніше 24 годин з моменту припинення проведення слідчої дії. Процесуальні строки поділяються на строки реалізації права та строки виконання обов`язку10. Їх недотримання спричиняє різні правові наслідки. Закінчення строків реалізації права призводить до втрати можливості з боку носія цього права ним скористатися. Закінчення строку виконання обов`язку не спричиняє його припинення. Обов`язкова дія повинна бути виконана і після закінчення строку, крім випадків, коли виконання обов`язку призведе до порушення процесуальних прав учасників провадження. Оскільки складення протоколу за результатами проведення НС(Р)Д та направлення його прокурору є обов`язком працівника оперативного підрозділу, то пропущення ним строку виконання обов`язку не спричиняє його припинення. Перевищення визначеного кримінальним процесуальним законом строку порушує порядок кримінального процесу, невід`ємною складовою якої є встановлені законом строки передачі прокурору протоколу про проведення НС(Р) ОСОБА_64 , таке порушення не має істотного впливу на права підозрюваного, зокрема й на можливості його захисту, а впливає виключно на оперативність досудового розслідування і своєчасність прийняття рішень прокурором задля його забезпечення у встановлені процесуальні строки. 
		Тому недотримання строку передачі прокурору протоколів за результатами проведених негласних заходів не свідчить про недопустимість результатів цих НС(Р)Д11. 
		5.6. Захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_9 під час судового розгляду заявили численну кількість клопотань про визнання протоколів проведення НС(Р)Д недопустимими, посилаючись на таке:
		- НС(Р)Д у вигляді аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_13 мало здійснювати без відома особи, щодо якої вона проводиться. Проте ОСОБА_13 був обізнаний про проведення таких слідчих дій, що суперечить вимогам КПК України; 
		- судові рішення, на підставі яких надано дозвіл на проведення комплексу негласних дій, є необґрунтованими в частині оцінки неможливості іншим чином отримати відомості, для отримання яких подане клопотання. Отже, вказані ухвали є незаконними;
		- слідчі судді під час розгляду клопотань про надання дозволів на проведення НС(Р)Д не дослідили матеріали досудового розслідування, зокрема заяву ОСОБА_13 про вчинення кримінального правопорушення, яка фактично містить відомості про факт за ст. 369-2 КК України, що не відповідає критерію тяжкості для проведення НС(Р)Д;
		- в матеріалах відсутні підтвердження фіксації засідань під час розгляду клопотань про надання дозволу на проведення НС(Р)Д, журнали судових засідань, що є істотним порушенням при прийнятті судового рішення
		- протоколи проведення негласних дій не містять відомостей про осіб, які проводили НС(Р)Д або були залучені до їх проведення;
		- порушені строки направлення протоколів після їх складання прокурору;
		- ухвала №567т від 16.12.2019, на підставі якої проводилось ряд негласних дій, не відкрита стороні захисту у порядку ст. 290 КПК України, що є підставою для визнання доказів, які зібрані, недопустимими.
		Аналогічні доводи захисниками заявлялися під час підготовчого судового засідання, заперечуючи судові рішення, на підставі яких проводились НС(Р)Д. 
		Суд відхиляє всі вище перераховані доводи з огляду на таке.
		5.6.1. Згідно з ч. 1 ст. 260 КПК України аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов`язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.
		Дійсно, однією з ключових ознак негласних слідчих (розшукових) дій є їх таємний характер, що об`єктивно зумовлено потребою отримання інформації без спотворення природного перебігу подій. У цьому контексті стаття 260 КПК України передбачає можливість проведення аудіо- та відеоконтролю особи виключно без її відома, що випливає як із буквального тлумачення норми, так і з мети відповідного заходу. Водночас, контроль за вчиненням злочину як окрема процесуальна форма (ст. 271 КПК України) має іншу правову природу. Цей інститут призначений не для пасивного спостереження за особою, а для участі у документуванні злочинної поведінки, яка вже має реальні ознаки формування, з використанням правомірних засобів взаємодії між органами досудового розслідування та учасниками провадження, зокрема заявниками.
		В цій справі аудіо-, відеоконтроль заявника здійснювався в межах контролю за вчиненням злочину (постанова прокурора від 01.03.2023 - т.4 а.с.19-22). 
		Важливо наголосити, що чинне кримінальне процесуальне законодавство не містить заборони на обізнаність заявника про здійснення технічної фіксації його дій у межах контролю за вчиненням злочину. Більше того, така обізнаність є типовою і необхідною передумовою реалізації контролю за вчиненням злочину у взаємодії із заявником, зокрема у формах, що потребують погодженості дій (наприклад, передача предмета неправомірної вигоди, здійснення зустрічі, ініційованої підозрюваним тощо). Отже, обізнаність заявника про технічну фіксацію не може розцінюватись як порушення вимог ст. 260 і 271 КПК України і бути підставою для визнання зібраних доказів недопустимими, оскільки не суперечить його суті. Допустимість таких доказів повинна оцінюватися не за формальною наявністю обізнаності про контроль, а в контексті дотримання критеріїв добросовісності, непровокаційного характеру дій, а також наявності реального умислу на вчинення злочину з боку контрольованої особи. Законність контролю за вчиненням злочину не може ставитися під сумнів лише через те, що особа, яка бере участь у фіксації, була обізнана про її проведення, за умови відсутності ознак інсценування злочину або підбурення з боку представників правоохоронних органів чи третіх осіб. 
		Суд вважає, що обізнаність  ОСОБА_13  про здійснення аудіо- та відеоконтролю в межах контролю за вчиненням злочину не є юридичним дефектом дії, не нівелює її доказового значення і не впливає на допустимість результатів, адже така дія: (1) проведена з дотриманням процесуального порядку та з відповідним судовим дозволом; (2) відповідає ознакам законного контролю за вчиненням злочину, а не провокації; (3) супроводжується належним процесуальним оформленням результатів фіксації. Причому Суд встановив, що ОСОБА_13 надав письмову згоду на залучення його до проведення слідчих дій у кримінальному провадженні № 52023000000000096 від 01.03.2023 з попередженням про заборону провокувати осіб на вчинення злочину (т.3 а.с.4).
		Суд також враховує, що результати аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_13 не є єдиними доказами винуватості ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, а підтверджуються комплексом негласних дій стосовно самого ОСОБА_12 . Розмови і дії, які зафіксовані у протоколах, стали предметом повної і об`єктивної оцінки під час судового розгляду, що дає можливість уникнути безпідставного і необґрунтованого порушення прав осіб. Суд також зважує, що сама по собі слідча дія у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи передбачає можливість фіксування дій, розмов, рухів інших осіб, що так само не тягне за собою порушення прав таких осіб. 
		В цій справі обізнаність заявника про проведення фіксації в межах контролю за вчиненням злочину є процесуально нейтральною обставиною, яка не має наслідком автоматичної недопустимості отриманих доказів. Разом з тим, Суд врахував обізнаність ОСОБА_13 про аудіо, відеоконтроль в контексті природності і невимушеності його поведінки у спілкуванні з ОСОБА_12 під час обговорення повернення грошових коштів останнім (пункт 3.2.3 цього вироку). 
		5.6.2. Суд також відхиляє доводи сторони захисту щодо незаконності судових рішень, на підставі яких проведені окремі НС(Р)Д. Згідно з ч. 3 ст. 248 КПК України слідчий суддя постановляє ухвалу про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, якщо прокурор, слідчий доведе наявність достатніх підстав вважати, що (1) вчинене кримінальне правопорушення відповідної тяжкості, (2) під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії можуть бути отримані докази, які самостійно або в сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для з`ясування обставин кримінального правопорушення або встановлення осіб, які вчинили кримінальне правопорушення.
		Відповідно до ч. 2 ст. 370 КПК України законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
		Суд встановив, що слідчі судді дотримали обов`язкові вимоги і встановили відомості, які необхідно встановити під час розгляду клопотання про надання дозволу на проведення НС(Р)Д, відповідним чином відобразивши це в ухвалах. Мотиви сторони захисту щодо неправильної кваліфікації органом досудового розслідування при внесенні відомостей до ЄРДР та прийняття таких доводів слідчими суддями зводяться до незгоди із рішеннями слідчих суддів. Гнучка природа стандарту доказування «достатньої підстави», який випливає із вимог до розгляду клопотання про надання дозволу на проведення комплексу негласних дій, не вимагає такого рівня доказування, який характерний для розгляду справи по суті для встановлення всіх обов`язкових ознак складу кримінального правопорушення. Наявність підстав вважати можливим факт вчинення кримінального правопорушення певного ступеня тяжкості у сукупності з дотриманням передбачених законом критеріїв є достатнім для задоволення відповідної категорії клопотань.
		У контексті здійснення належного судового контролю Суд відхиляє доводи захисника ОСОБА_10 щодо фальсифікації відомостей, на підставі яких надано дозвіл на проведення НС(Р)Д, зокрема протоколи допиту свідка ОСОБА_13 . Так, захисник зазначив, що під час складання протоколів допиту фізично заявник перебував поза межами приміщення НАБУ відповідно до аналізу даних мобільних операторів. Безумовно, у сучасному світі людина безпосередньо пов`язується із мобільним телефоном, який вже став буденним атрибутом кожного дня. Однак, виключно припущення, яке полягало в ототожненні місця знаходження ОСОБА_13 із мобільним телефоном, без підтвердження цього іншими доказами є недостатнім для висновку про умисне внесення недостовірних даних у протоколи допиту свідка, а також про відсутність таких процесуальних дій взагалі. 
		5.6.3. Посилання захисника ОСОБА_9 на відсутність технічної фіксації судових засідань також є безпідставними. Розгляд клопотань про надання дозволу на проведення НС(Р)Д має певну специфіку, що полягає у дотриманні режиму секретності із спеціальним порядком розгляду і процесуального доказування. Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. 
		Таким чином, мотиви визнання доказу недопустимим не можуть ґрунтуватися на відсутності журналу судового засідання, оскільки КПК України не регламентує обов`язкову фіксацію розгляду відповідної категорії клопотань. 
		Більше того, Суд зазначає, що розгляд клопотання про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій - це виключна процесуальна форма, оскільки самі такі дії відзначаються (1) таємним характером і відповідно дотриманням режиму охорони державної таємниці; (2) недопущенням розголошення відомостей про осіб, що їх ініціюють або проводять; односторонністю (без участі захисту чи інших учасників провадження). У зв`язку з цим, процедура їх санкціонування слідчим суддею є виключенням з загального порядку, зокрема з таких загальних норм, як ст. 107 КПК. Процедура розгляду клопотань про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій має виключний, конфіденційний характер. Журнал судового засідання не ведеться, технічна фіксація не здійснюється, і така практика не є порушенням вимог КПК.
		5.6.4. В світлі заявлених аргументів сторони захисту про порушення процесу Суд зазначає, що за наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли вони прямо та істотно порушують права і свободи людини та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які не видалося за можливе усунути в ході судового розгляду. Не у всіх випадках порушення навіть фундаментальних прав і свобод особи під час кримінального провадження має прямий вплив на дотримання гарантій справедливого судового розгляду, зокрема й на допустимість доказів12. 
		Відсутність підпису учасників слідчої дії на виготовлених додатках не є підставою для визнання таких доказів недопустимими, оскільки вказане не свідчить про викривлення, фальсифікацію або неправдивість зазначених у протоколі відомостей, жодним чином не зачіпає прав обвинувачених, зокрема й у контексті реалізації ними права на захист, і не вказує на недопустимість цього доказу. Головне завдання протоколу - забезпечити фіксацію ходу та змісту слідчої (розшукової) дій. Наявність чи відсутність у протоколі підпису учасника за відсутності обґрунтованих сумнівів щодо його участі в цій слідчій дії або не зазначення кількості аркушів додатків очевидно виходить за межі концепції належної правової процедури.
		Суд також відхиляє доводи сторони захисту про відсутність після кожного протоколу додатків у вигляді картки пам`яті «SanDisk Ulta» ємкістю 32 Gb, №208 від 09.03.2023 та картки пам`яті «SanDisk Ulta» ємкістю 32 Gb, №207 від 09.03.2023 (т.4 а.с.151). Суд та сторони провадження мали змогу їх дослідити та пересвідчитися в їх наявності. Тому їх дублювання після кожного протоколу за результатами проведення НС(Р)Д, які мають дзеркальний зміст, є недоречним, а їх наявність в справі є достатньою для оцінки вказаного доказу. 
		5.6.5. Суд також наголошував, що порушення строків передачі протоколу прокурору не має істотного впливу на права підозрюваного, зокрема й на можливості його захисту, а впливає виключно на оперативність досудового розслідування і своєчасність прийняття рішень прокурором задля його забезпечення у встановлені процесуальні строки (пункт 5.5 цього вироку). Вказане не може свідчити про недопустимість доказів. 
		5.6.6. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду №567т від 02.03.2023 надано дозвіл на проведення комплексу НС(Р)Д стосовно ОСОБА_13 , у тому числі ауді-, відеоконтролю особи. Метою вказаних НС(Р)Д є отримання доказів про розмови із особами, що є співучасниками вчинення злочину, а також з іншими особами, які можуть бути причетними до вчиненого кримінального правопорушення (т.4 а.с.31-33).
		Як вбачається із протоколу від 13.02.2024 про відкриття матеріалів та надання доступу до матеріалів досудового розслідування ухвала від 02.03.2023 про дозвіл на проведення НС(Р)Д відкрита стороні захисту ОСОБА_12 (т.5 а.с.89). Відповідно до постанови від 10.08.2023 про виправлення описки в процесуальних документах вказано, що НС(Р)Д від 09.03.2023 у виді аудіо-, відеоконтролю особи проводилась на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.03.2023 №567, замість вказаної «від 16.12.2019 №567т» (т.4 а.с.159-160). Таким чином, в протоколі допущена технічна помилка, яка жодним чином не впливає на зміст протоколу, не змінює та не спотворює його та не свідчить про посилання на інше недосліджене судове рішення. За таких обставин посилання захисника ОСОБА_9 є безпідставними. 
		Таким чином Суд не встановив підстав, які свідчать про недопустимість досліджених протоколів проведення НС(Р)Д, та відмовляє у їх задоволенні.
		5.7. Сторона захисту протягом судового розгляду неодноразово наголошувала на недобросовісності заявника ОСОБА_13 , що ставить під сумнів достовірність наданих показань останнього. Вказане, на думку сторони захисту, свідчить про провокативність з боку заявника і тягне за собою недопустимість зібраних доказів. 
		Відповідно до ч.2 ст. 96 КПК України для доведення недостовірності показань свідка сторона має право надати показання, документи, які підтверджують його репутацію, зокрема, щодо його засудження за завідомо неправдиві показання, обман, шахрайство або інші діяння, що підтверджують нечесність свідка.
		Надані стороною захисту матеріали зумовили сумніви щодо абсолютної добросовісності ОСОБА_13 під час участі у цьому кримінальному провадженні, однак не в тій мірі, щоб визнати недостовірними всі його показання, а його дії провокативними. В контексті відповідних доводів сторони захисту Суд повторює, що при дослідженні обставин і реконструкції подій кримінального правопорушення враховані лише ті показання ОСОБА_13 , які узгоджуються з іншими доказами.
		 
		VI. Належність, допустимість і достовірність доказів
		 
		6.1. Відповідно до частини 1 статті 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		6.2. Докази, на які містяться посилання в цьому Вироку, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, отже вони відповідають критерію належності (стаття 85 КПК України). Під час дослідження доказів Суд не встановив їх недостовірності. Суд оцінював описані у вироку докази не лише з точки зору обставин, які ними підтверджуються або спростовуються, а також з точки зору дотримання встановлених законом правил і процедур при їх отриманні стороною обвинувачення перед наданням суду (в тому числі з огляду на доводи сторони захисту про їх недопустимість). Так, згідно з ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Аргументи сторони захисту про недопустимість з різних підстав майже всіх доказів Суд відхилив (пункти 5.2-5.7 цього вироку). Суд зазначає, що докази, досліджені судом, на підставі яких суд дійшов висновку про винуватість обвинуваченого, отримані з дотриманням встановлених законом правил і процедур. Отже, пред`явлене обвинувачення підтверджене належними, допустимими і достовірними доказами. Сукупність досліджених доказів є достатньою для тих висновків, яких дійшов Суд.
		6.3. Усі докази, на які прокурор посилався на підтвердження пред`явленого обвинувачення, відкриті стороні захисту у порядку статті 290 КПК України належним чином (т.5). Обвинувачення ґрунтується на тих відомостях, які розсекречено у порядку, передбаченому законодавством.
		6.4. Під час судового розгляду сторона захисту неодноразово заявляла клопотання про допит ОСОБА_65 . Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Водночас, таке сприяння Суду не є абсолютним у контексті вирішення питання про доцільність виклику конкретних свідків. Обставини, на які посилався захисник на обґрунтування необхідності допиту свідка, не є повністю релевантними до обставин, які є предметом судового розгляду. Суд також зазначає, що незважаючи на відмову у допиті цієї особи, доводи сторони захисту про участь ОСОБА_13 як заявника у іншому кримінальному провадженні враховані. 
		6.5. Під час судового розгляду захист також заявив ряд клопотань про призначення експертиз. 
		6.5.1. Суд відмовив у задоволенні клопотання про призначення судової криміналістичної експертизи технічного дослідження матеріалів та засобів відео-, звукозапису зустрічі, яка відбулась 05.03.2023. Адже для призначення експертизи, з якою звернувся захисник, недостатньо лише заявити про наявність у захисту сумнівів щодо автентичності записів, зроблених під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій і їх недоторканості від зовнішнього втручання. Можливе технічне втручання і редагування даних, зафіксованих на носіях інформації, мають спиратися на об`єктивні дані безсумнівного сприйняття таких фактів органами слуху або переконливо підтверджуватися іншими доказами у справі, чи обґрунтовуватися відповідними технічними висновками спеціалістів на засадах змагальності в кримінальному процесі. Натомість, переконливих доводів щодо можливого здійснення технічного втручання і редагування даних, зафіксованих на зазначених носіях інформації, захист не навів та жодного належного підтвердження цьому не надав. Водночас питання, на які сторона захисту планувала отримати відповіді за результатами проведення експертизи, не корелювалися з обставинами, викладеними захисником на обґрунтування необхідності призначення такої експертизи. 
		6.5.2. Суд також відмовив у задоволенні клопотання про призначення авторознавчої експертизи заяви ОСОБА_13 про вчинення кримінального правопорушення. Питання, які запропонував захисник у контексті з`ясування чи є автор змісту та виконавець заяви однією особою не охоплюється авторознавчою експертизою. Причому для проведення такого виду експертизи необхідно більше 5-ти вільних зразків тексту не менше 100 слів на вільну тему, наближену до теми заяви. Водночас, сторони провадження під час допиту свідка ОСОБА_13 протягом 6-ти судових засідань мали можливість підтвердити або спростувати свої сумніви щодо дійсності складення цієї заяви. Так, ОСОБА_13 підтвердив особисте звернення із заявою про злочин. Так само Суд наголошував, що допомога при складанні заяви про вчинення кримінального правопорушення не свідчить про створення штучних підстав для початку провадження, оскільки особа має можливість не лише самостійно скласти заяву, а й розповісти уповноваженій особі про події, про що складається відповідний протокол про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення. 
		 
		VII. Призначення покарання
		 
		7.1. Основне покликання правосуддя є забезпечення справедливості, законності та верховенства права. Будь-які корупційні прояви в цій сфері суттєво підривають довіру громадян до держави, дискредитуючи мету правосуддя і нехтуючи демократичними цінностями. Неприпустимість корупції в системі правосуддя повинна бути абсолютною і непорушною. Водночас прояв корупції на вищих шаблях цієї системи і незаконне втручання в незалежність суддів приймати законні і неупереджені рішення становить значну загрозу основам правової держави.
		У цьому випадку, ігноруючи норми чинного законодавства і завдань, для досягнення яких обвинуваченого призначено на посаду Голови Державної судової адміністрації України, він вчинив злочин, який є несумісним із чеснотами державного службовця та добросовісного громадянина. 
		7.2. Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_12 . Суд у відповідності зі статтею 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. 
		Державною установою «Центр пробації» у м. Києві складено досудову доповідь стосовно ОСОБА_12 . Відповідно до неї обвинувачений раніше не засуджений, в місцях позбавлення волі не перебував. Згідно зі службовими характеристиками ОСОБА_12 характеризується позитивно, щирий, надійний, порядний, самовідданий, працьовитий та ввічливий, неконфліктний, доброзичливий та чуйний. Беручи до уваги особу обвинуваченого та встановлену форму оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, згідно з яким ОСОБА_12 має середній ризик вчинення та середній рівень небезпеки для суспільства, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе. На думку органу пробації виконання покарання без позбавлення волі можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень (т.4 а.с.126-131).
		Рішенням ВРП від 07.12.2023 №1232/0/15-3 Голову Державної судової адміністрації ОСОБА_12 притягнено до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з посади державної служби (т.5 а.с.30-47).
		ОСОБА_12 раніше не судимий (т.9 а.с.10,102), у 2004 році закінчив Донецький університет економіки і отримав вищу освіту за спеціальністю «Право» (т.11 а.с.175), у 2011 році закінчив Державний вищий навчальний заклад «Донецький національний технічний університет» за спеціальністю «Державна служба» (т.11 а.с.176).
		Відзначений рядом нагород і подяк (т.11 а.с.75-86), добровільно відраховував частину заробітної плати на користь ЗСУ (т.11 а.с.87-93, т.12 а.с.111-118).
		7.3. Суд встановив наявність в діях ОСОБА_12 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України. Вказане діяння вчинено ОСОБА_12 у 2023 році. На час вчинення санкція ч.2 ст. 369-2 КК України передбачала покарання у вигляді штрафу від двох тисяч до п`яти тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від двох до п`яти років. У подальшому в цю частину зазначеної статті зміни не вносились.
		Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, роль обвинуваченого у його вчиненні, відомості про особу обвинуваченого, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, Суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_12 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, оскільки його перевиховання та виправлення неможливо без ізоляції від суспільства. Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України у випадку засудження за корупційне кримінальне правопорушення Суд не може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Обираючи більш суворий вид покарання із передбачених санкцією статті (позбавлення волі в той час як передбачений штраф), Суд керується такими мотивами. 
		Зловживання впливом (ст. 369-2 КК України) є корупційним злочином, який підриває авторитет державних інституцій. Особливо небезпечно, коли такий злочин скоює посадовець високого рівня в системі правосуддя - тобто людина, поведінка якої має бути еталоном і зразком для інших державних службовців в системі правосуддя.
		ОСОБА_12  вчинив кримінальне правопорушення, перебуваючи на посаді Голови Державної судової адміністрації України, що покладає на нього низку додаткових обов`язків, зокрема про запобігання корупції, на відміну від пересічного громадянина. Голова Державної судової адміністрації - це не звичайний чиновник. Це одна з ключових фігур в інфраструктурі судової системи, яка очолює цілу систему судового адміністрування і фактично розпоряджається бюджетами судів, впливає на добір і просування персоналу апаратів судів, має доступ до чутливої управлінської та кадрової інформації і контакт із суддями, головами судів та керівниками органів, що забезпечують функціонування правосуддя. Від його дій залежить ефективність, прозорість і неупередженість функціонування судової влади. Вчинення ним злочину, пов`язаного з корупцією, має особливо небезпечний характер, адже створює враження толерування порушень на найвищому рівні.
		Інкримінований злочин полягав в одержанні грошових коштів в якості неправомірної вигоди за вплив (особистий або через інших осіб) на прийняття рішення суддями найвищого органу судової влади - Касаційного адміністративного суду. За таких обставин ОСОБА_12 не лише сам проігнорував встановлений правопорядок, але й був схильний впливати на його порушення іншими особами. 
		Його злочин прямо дискредитує всю систему правосуддя. Призначення штрафу у передбачених законом розмірах замість позбавлення волі, на переконання Суду, створить враження формальності кримінального покарання і вседозволеності. Отже, в цьому випадку штраф не виконає функції покарання: не перевиховує, не зможе запобігти аналогічним злочинам у майбутньому, не відповідає принципу справедливості. Реальне позбавлення волі- єдиний спосіб гарантувати невідворотність покарання і попередити повторення подібного.
		7.4. У відповідності до положень ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 369-2 КК України, є нетяжким злочином. 
		Отже, Суд не розглядає позицію прокурора, висловлену в судових дебатах, щодо призначення конфіскації майна та позбавлення ОСОБА_12 рангу державного службовця. 
		Так, конфіскація майна є додатковим покаранням та полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється, зокрема, за тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу (ст. 59 КК України).
		Відповідно до ст. 54 КК України особа, яка має ранг, може бути позбавлена цього рангу за вироком суду за тяжкий чи особливо тяжкий злочин. 
		Таким чином, кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 369-2 КК України, не передбачає призначення відповідних додаткових покарань. 
		7.5. Відповідно до ч. 2 ст. 55 КК України позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за умови, що з урахуванням характеру кримінального правопорушення, вчиненого за посадою або у зв`язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
		Суд установив, що ОСОБА_12 на час вчинення злочину займав посаду голови Державної судової адміністрації України, був службовою особою, наділеною значним впливом у сфері правосуддя, і його злочинні дії безпосередньо випливали з виконання ним службових обов`язків і з використанням службових зв`язків. У зв`язку з цим суд вважає недопустимим подальше перебування ОСОБА_12 на посадах в органах державної влади або місцевого самоврядування, оскільки це суперечить принципам державної служби, дискредитує державну владу та не відповідає інтересам суспільства.
		З огляду на це Суд вбачає за необхідне призначити ОСОБА_12 додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на 3 (три) роки.
		 
		VIII. Заходи забезпечення кримінального провадження
		 
		8.1. Запобіжні заходи
		Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 374 КПК України суд при ухваленні вироку серед іншого приймає рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили
		Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.07.2023 у справі №991/6663/23 задоволено клопотання детектива НАБУ і застосовано стосовно ОСОБА_12 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 805 200 грн (т.3 а.с.50-57). На виконання вказаного судового рішення ОСОБА_12 вніс заставу у визначеному розмірі (т.5 а.с.14).
		Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.09.2023 у справі №991/8443/23 частково задоволено клопотання детектива НАБУ і покладено на ОСОБА_12 ряд обов`язків строком на 2 місяці (т.5 а.с.70-78).
		Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06.11.2023 у справі №991/9619/23 частково задоволено клопотання захисника ОСОБА_7 і змінено запобіжний захід, застосований до ОСОБА_12 , в частині зменшення розміру застави до 671 000 грн (т.5 а.с.80-81).
		Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.02.2024 у справі №991/946/24 частково задоволено клопотання захисника ОСОБА_7 і змінено запобіжний захід, застосований до ОСОБА_12 , в частині зменшення розміру застави до 575 320 грн (т.5 а.с.83-84).
		Запобіжний захід на момент ухвалення вироку є актуальним.
		Під час судових дебатів прокурор просив до набрання вироком законної сили застосувати до обвинуваченого ОСОБА_12 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		Суд під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_12 враховує, що, усвідомлюючи невідворотність призначеного покарання, обвинувачений може вчиняти дії, пов`язані із уникненням кримінальної відповідальності, що зумовлює потребу у належному реагуванні. Разом з тим, враховуючи поведінку обвинуваченого протягом судового провадження, його характеристику, наявність постійного місця проживання, Суд вважає за необхідне залишити в силі застосований розмір застави у розмірі 575 320 грн із покладенням обов`язку не відлучатися без дозволу суду за межі м. Києва та Київської області до набрання вироком законної сили та здати уповноваженому органу державної влади паспорт громадянина України для виїзду закордон та/або інший документ, який дає право виїзду закордон.
		 
		8.2. Інші заходи забезпечення
		Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
		Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31.07.2023 у справі № 991/6655/23 задоволено клопотання старшого детектива і накладено арешт на мобільний телефон Apple iPhone 14 ProMax, серійний номер НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_12 . Метою накладення арешту є збереження речового доказу (т.3 а.с.260-263). У зв`язку з ухваленням вироку Суд скасовує цей арешт після набрання вироком законної сили.
		Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.08.2023 у справі № 991/6769/23 задоволено клопотання старшого детектива і накладено арешт на 1/2 квартири, загальною площею 42,1 м2, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна: 2673596080000). Метою накладення арешту є забезпечення конфіскації майна (т.3 а.с.100-103). Оскільки Суд не призначає додаткового покарання у виді конфіскації майна, цей арешт належить скасувати після набрання вироком законної сили 
		 
		ІX. Процесуальні витрати
		 
		Відповідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 368 та ч. 4 ст. 374 КПК України при ухваленні вироку суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат. На підставі частини 2 статті 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
		Сторони не надали документального підтвердження процесуальних витрат. 
		 
		X. Інші питання
		 
		10.1. Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Враховуючи положення статті 100 КПК України та Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду затвердженої Наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби Безпеки України, Верховного суду України, Державної судової адміністрації України, Суд вирішує залишити в матеріалах кримінального провадження документи, надані сторонами.
		10.2. У матеріалах справи також перебуває речовий доказ, поданий до суду, а саме телефон Apple iPhone 14 ProMax, серійний номер J52WTR7VC9.
		Відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених ст. 160-166, 170-174 цього Кодексу. Оскільки Суд скасував арешт з цього мобільного телефону, після набрання вироком законної сили його належить повернути власнику ОСОБА_12 .
		10.3. Рішення щодо речових доказів підлягає виконанню після набрання вироком законної сили.
		10.4. Підстави для виплати винагороди викривачу у цьому кримінальному провадженні відсутні.
		10.5. Спеціальна конфіскація у цьому кримінальному провадженні не застосовується. 
		 
		Керуючись статтями 100, 368, 373-375 КПК України, Суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		1.   ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
		2.   ОСОБА_12  визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.
		3. Призначити ОСОБА_12 покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на 3 (три) роки.
		4. Застосований до ОСОБА_12 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 575 320 грн залишити в силі до набрання вироком законної сили. Покласти на ОСОБА_12 до набрання вироком законної сили обов`язки не відлучатися без дозволу суду за межі м. Києва та Київської області та здати уповноваженому органу державної влади паспорт громадянина України для виїзду закордон та/або інший документ, який дає право виїзду закордон.
		Після набрання вироком законної сили заставу в розмірі 575 320 грн повернути ОСОБА_12 .
		5. Строк відбування покарання у виді позбавлення волі обчислювати з дня фактичного затримання після набрання вироком законної сили.
		6. Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади обчислювати з моменту відбуття ОСОБА_12 основного покарання у виді позбавлення волі.
		7. Скасувати:
		- арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31.07.2023 у справі № 991/6655/23, на мобільний телефон Apple iPhone 14 ProMax, серійний номер НОМЕР_3 , який після набрання вироком законної сили повернути власнику;
		- арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.08.2023 у справі № 991/6769/23, на 1/2 квартири загальною площею 42,1 м2, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна: 2673596080000), після набрання вироком законної сили.
		8. Документи, надані сторонами, залишити в матеріалах кримінального провадження.
		9. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
		10. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		11. Вручити обвинуваченому та прокурору копію вироку негайно після його проголошення. 
		12. Роз`яснити учасникам судового провадження, що вони мають право отримати в суді копію вироку, ознайомитись із журналом судового засідання та подати до нього письмові зауваження.
		13. Роз`яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                 ОСОБА_66 
		 
		 
		 
		Судді ОСОБА_67 
		 
		 
		ОСОБА_68 
		 
		1 Пізніше на підставі постанови старшого детектива НАБУ ОСОБА_49 від 21.07.2023 правова кваліфікація змінена з ч.4 ст. 368 КК України на ч.2 ст.15 ч.4 ст.27 ч.4 ст. 369 КК України (т.3 а.с.27-28)
		2 ОСОБА_13 під час допиту уточнив, що під «товаришем» співбесідники мали на увазі голову Верховного Суду, налагодження стосунків з яким було предметом комунікації з ОСОБА_12 паралельно зі справою за участю ТОВ «Форватер Плюс»
		3 Адреса Касаційного адміністративного суду - м. Київ, вулиця Князів Острозьких (в минулому - вул. Московська) 8, корп. 5 
		4 За версією сторони обвинувачення мова йде про ОСОБА_69 - помічника судді Верховного Суду ОСОБА_14 . Під час допиту ОСОБА_14 підтвердив, що ОСОБА_70 був його помічником.
		5 Свідок ОСОБА_13 під час допиту підтвердив, що йому було відомо про негласні заходи, які проводилися щодо нього 
		6 Постанова Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 727/6661/15-к
		7 Рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» (Ramanauskas v. Lithuania), заява № 74420/01, від 5 лютого 2008 року
		8 Постанова Верховного Суду від 04.07.2023 у справі №504/317/21
		9 Зокрема, постанова Верховного Суду від 10.12.2020 у справі № 464/710/18 (провадження № 51-3805км20), постанова Верховного Суду від 28.03.2024 у справі № 397/430/20 (провадження 51-2289км22)
		10 Постанова Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 263/15845/2019
		11 Зокрема, постанова Верховного суду від 18.07.2023 у справі № 192/1350/19 (провадження №51-2400 км 23)
		12 Зокрема, постанови Верхового Суду від 01.11.2022 у справі №344/2995/15-к, від 15.06.2021 у справі №204/6541/16-к

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...