Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 385/1724/17 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Зловживання владою або службовим становищем.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 06.08.2025. Забезпечено надання загального доступу: 08.08.2025.
Дата набрання законної сили: 31.07.2025
Номер судового провадження: 51-1127км25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42017120000000170

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		31 липня 2025 року
		м. Київ
		справа № 385/1724/17
		провадження № 51-1127км25
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                          ОСОБА_1 ,
		суддів                                                      ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання          ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                ОСОБА_5 , 
		захисника                                              ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції), засудженого                                          ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30 липня 2024 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 03 лютого 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 42017120000000170, за обвинуваченням
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Ульяновки Ульяновського району Кіровоградської області, який зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 , 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
		Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30 липня 2024 року ОСОБА_7 у пред`явленому звинуваченні у вчиненні зловживання службовим становищем, а саме в умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, тобто в злочині, передбаченому ч. 2 ст. 364 КК України, визнано невинуватим та виправдано.
		ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн, з позбавленням права обіймати посади службової особи, визначені п. 1 примітки до ст. 364 КК України, на строк 1 рік.
		На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України  ОСОБА_7 звільнено від указаного основного та додаткового покарання у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
		Позов прокурора, заявлений в інтересах держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_3 до ОСОБА_7 про стягнення 509 655,80 грн збитків, завданих кримінальним правопорушенням, залишено без розгляду.
		Вирішено питання стосовно арешту майна, речових доказів, судових витрат.
		Орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_7 в тому, що, будучи начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 , зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для Приватного сільськогосподарського підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_5 », використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби та державним інтересам, передав на реалізацію майно, яке завідомо для нього не було речовим доказом у кримінальному провадженні № 12016120120000547 від 07 вересня 2016 року та не підлягало конфіскації у власність держави відповідно до виконавчого листа, виданого ІНФОРМАЦІЯ_6 від 26 квітня 2017 року у справі № 385/10/17, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам у вигляді недоотримання грошових коштів державним бюджетом від конфіскації майна в розмірі 509 655,80 грн.
		Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, кваліфікованого як зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам.
		Крім того, ОСОБА_7 учинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 366 КК України, -   службове підроблення, тобто внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, за таких обставин.
		11 травня 2017 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 з  ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов виконавчий лист, виданий ІНФОРМАЦІЯ_6 26 квітня 2017 року у справі № 385/10/17 щодо конфіскації у власність держави речового доказу - урожаю сільськогосподарської культури сої загальною вагою 75 720 кг.
		Після отримання вказаного виконавчого листа в ОСОБА_7 виник злочинний намір на зловживання своїм службовим становищем з метою отримання неправомірної вигоди для Приватного сільськогосподарського підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_5 » шляхом здійснення реалізації майна, яке не є речовим доказом, який підлягає конфіскації у власність держави, та залишення цього речового доказу у розпорядженні зазначеного підприємства, без законних на те підстав.
		У зв`язку з цим ОСОБА_7 11 травня 2017 року відкрив виконавче провадження № НОМЕР_2 на підставі зазначеного вище виконавчого листа щодо конфіскації у власність держави речового доказу - врожаю сільськогосподарської культури сої загальною вагою 75 720 кг, та прийняв це провадження до особистого виконання.
		Далі 12 травня 2017 року близько 13:00 ОСОБА_7 з метою проведення опису та арешту майна боржника у виконавчому провадженні, прибув на територію Приватного сільськогосподарського підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), яке розташоване на АДРЕСА_2 , де в складському приміщенні цього підприємства зберігався речовий доказ у кримінальному провадженні № 12016120120000547 від 07 вересня 2016 року, який підлягав конфіскації у власність держави на підставі зазначеного вище виконавчого листа, - урожай сільськогосподарської культури сої загальною вагою 75 720 кг.
		Перебуваючи на території Приватного сільськогосподарського підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_5 », ОСОБА_7 , всупереч вимогам положень ч. 2 ст. 14, ч. 1 ст. 20, частин 1 і 2 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», п. 8 Розділу II Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, підпунктів 1.4. та 2.1. посадової інструкції начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , за відсутності понятих і без залучення спеціаліста у сфері агрономії, без участі в проведенні виконавчої дії особи, якій урожай сільськогосподарської культури сої загальною вагою 75 720 кг, було передано на зберігання слідчим ІНФОРМАЦІЯ_7 в рамках кримінального провадження № 12016120120000547 від 07 вересня 2016 року, - директора Приватного сільськогосподарського підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ОСОБА_8 у складському приміщенні зазначеного підприємства провів опис майна - зерновідходів сої з якісними показниками: сміттєві домішки в кількості 58,4 %, олійні домішки - 16,85 %.
		Цього ж дня ОСОБА_7 за результатами проведеного опису майна - зерновідходів сої, усвідомлюючи та достовірно знаючи, що описане ним майно не є речовим доказом - урожаєм сільськогосподарської культури сої, який було передано слідчим ІНФОРМАЦІЯ_7 на зберігання директору Приватного сільськогосподарського підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ОСОБА_8 у рамках кримінального провадження № 12016120120000547 від 07 вересня 2016 року та який підлягає конфіскації у власність держави відповідно до виконавчого листа, виданого ІНФОРМАЦІЯ_6 26 квітня 2017 року у справі № 385/10/17, виніс постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, до якої вніс завідомо неправдиві відомості про проведення вказаної виконавчої дії в присутності понятих: ОСОБА_9 і ОСОБА_10 .
		Крім того, ОСОБА_7 особисто, з метою узаконення проведеної виконавчої дії, умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи, що виконавчу дію проведено без участі особи, якій урожай сільськогосподарської культури сої загальною вагою 75 720 кг, було передано на зберігання слідчим, - директора Приватного сільськогосподарського підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ОСОБА_8 , до складеного офіційного документа, а саме: постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2, уніс завідомо неправдиві відомості про те, що він як начальник  ІНФОРМАЦІЯ_4 у присутності ОСОБА_8 провів опис майна, попередив останнього про кримінальну та матеріальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна та в графі «Зберігач: ОСОБА_8 » власноручно виконав підпис від імені директора Приватного сільськогосподарського підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ОСОБА_8 , посвідчуючи таким чином факт отримання вказаного майна на зберігання та попередження про кримінальну й матеріальну відповідальність у рамках виконавчого провадження.
		Суд дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, визнав його невинуватим та ухвалив виправдувальний вирок за вказаною статтею обвинувачення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
		Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 03 лютого 2025 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишив без задоволення, а вирок місцевого суду від 30 липня 2024 року в кримінальному провадженні № 42017120000000170 стосовно ОСОБА_7 - без змін.
		Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 , не оспорюючи судові рішення в частині визнання його невинуватим за ч. 2 ст. 364 КК України та ухвалення виправдувального вироку за вказаною статтею обвинувачення, просить їх у частині вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, скасувати через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину.
		Зазначає, що постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника, яку виготовлено не за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження, не є офіційним документом, з огляду на таке:
		відсутнє затвердження цього документа печаткою; 
		він не направлений сторонам провадження до відома (документ не передано на реєстрацію відповідальній особі для проставлення вихідного номера кореспонденції, не виготовлено відповідного супровідного листа до нього із зазначенням відповідних адресатів - отримувачів кореспонденції);
		його заповнено кульковою ручкою та не вказано реєстраційного номера виконавчого провадження на першій та другій сторінках;
		відсутні наслідки правового характеру;
		за своєю формою та змістом у розумінні ст. 1 Закону України «Про інформацію», а також з урахуванням усталеної практики Верховного Суду не є офіційним документом, а тому його дії з об`єктивної та суб`єктивної сторони не підпадають під ознаки інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
		Наголошує, що висновок судово-почеркознавчої експертизи від 05 вересня 2017 року № 61 є неналежним та недопустимим доказом, оскільки процедура відібрання вільних та експериментальних зразків його підпису та почерку відбулася з порушенням його права на захист, адже він під час відібрання у нього цих зразків згідно з постановою слідчого від 18 серпня 2017 року перебував у статусі свідка.
		Засуджений стверджує, що прокурор  не надав оригіналів документів під час звернення з клопотанням до слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда про надання дозволу на проведення обшуку в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 , а тому вважає докази, отримані в результаті цієї слідчої дії, недопустимими.
		Стверджує про проведення слідчих (розшукових) дій до внесення інформації про злочин до ЄРДР, а тому вважає всі докази, зібрані до внесення відомостей до ЄРДР, відповідно до вимог частин 1, 2, З ст. 214 КПК України, недопустимими.
		На думку ОСОБА_7 , вільні зразки його підпису на службових документах ІНФОРМАЦІЯ_8 було відібрано з порушеннями вимог КПК України, адже прокурор 24 липня 2017 року звертався до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку в приміщенні виконавчої служби, однак вилучення оригіналів документів з матеріалів виконавчого провадження відбулося за іншою процедурою, а саме в рамках тимчасового доступу до речей та документів.
		За таких обставин ОСОБА_7 стверджує про те, що протокол від 25 липня 2017 року про вилучення документів, з вільними зразками почерку, які зазначені у додатку до протоколу й потім було використано під час проведення експертного дослідження, є недопустимим доказом.
		На думку засудженого, прокурор не приєднав до постанови про призначення судово-почеркознавчої експертизи від 04 вересня 2017 року та не передав експерту вільні зразки почерку ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , що унеможливлює здійснення експертизи почерку обвинуваченого та робить її результати неприйнятними для вирішення питань у цьому кримінальному провадженні. Зазначає, що під час експертного дослідження експерт не дотримався інструкції та науково-методичних рекомендацій дослідження рукописного тексту, що є наслідком його недопустимості.
		Також указує, що виконання доручень прокурора чи слідчого оперативними підрозділами і всі надалі здобуті документи, щодо виконання цих доручень є неправомірними, а документи - недопустимим доказом, оскільки таке доручення не передбачено діючим кримінально-процесуальним законом.
		Стверджує, що допущені судом першої інстанції порушення не було усунено судом апеляційної інстанції.
		Уважає, що судові рішення не відповідають вимогам ст. 370 КПК України.
		Позиції учасників судового провадження
		Захисник ОСОБА_6 і засуджений ОСОБА_7 підтримав касаційну скаргу останнього.
		Прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги засудженого.
		Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
		Тобто касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки такі обставини, що були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду (відповідно до вимог ст. 438 КПК України) в касаційному порядку не підлягають.
		Під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
		Як визначено у ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Засуджений ОСОБА_7 не оспорює судові рішення в частині визнання його невинуватим і ухвалення виправдувального вироку за ч. 2 ст. 364 КК України.
		Як убачається з матеріалів провадження, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, за яке його засуджено, ґрунтуються на детально наведених у вироку доказах, які суд усебічно, повно, об`єктивно дослідив та оцінив, навів відповідні мотиви свого рішення.
		Доводи засудженого ОСОБА_7 про те, що в його діях відсутні об`єктивна та суб`єктивні сторони, а відтак і склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, перевірялися судами попередніх інстанцій та обґрунтовано визнані безпідставними.
		Згідно з диспозицією ч. 1 ст. 366 КК України, відповідальність за вчинення даного кримінального проступку настає у разі складання, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів.
		Предметом злочину є офіційний документ, визначення якого наведено у примітці до ст. 358 КК України, згідно з якою офіційним визнається документ, який відповідає таким ознакам: 1) змістом такого документа повинна бути певна інформація (дані, відомості, свідоцтва, показання); 2) ця інформація має бути зафіксована на будь-якому матеріальному носії (папері, магнітній, кіно-, відео- або фотоплівці, дискеті тощо).
		Документ, який містить таку інформацію, повинен складатися з дотриманням визначених законом форм (довідка, наказ, розпорядження, протокол, постанова тощо) і мати передбачені законом реквізити (бланк, штамп, печатка, підпис тощо).
		Інформація, яка міститься в документі, повинна підтверджувати чи посвідчувати певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру або може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності.
		Документ має бути складеним, виданим чи посвідченим повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів.
		Офіційними можуть бути визнані і документи, що виходять від приватних осіб, за умови, якщо вони або посвідчені від імені відповідного органу, підприємства, установи, організації уповноваженими службовими чи іншими компетентними особами, або надходять до відання цих організацій (діловодства) чи передаються їм для зберігання або використання.
		Об`єктивна сторона злочину характеризується активною поведінкою - діями, які полягають у перекручуванні винним істини в офіційних документах чи у видачі неправдивих офіційних документів шляхом використання для цього свого службового становища.
		Кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 366 КК України, є проступком  із формальним складом, який визнається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з таких альтернативно передбачених у диспозиції дій, як: а) складання неправдивого офіційного документа; б) видача неправдивого офіційного документа; в) внесення до офіційного документа неправдивих відомостей; г) інше підроблення офіційного документа.
		Складання неправдивих документів - це повне виготовлення документа, що містить інформацію, яка повністю або частково не відповідає дійсності. При цьому форма та реквізити документа відповідають необхідним вимогам. Видача неправдивих документів означає надання (передачу) його фізичним або юридичним особам або випуск для використання такого документа, зміст якого повністю або частково не відповідає дійсності, і який був складений або службовою особою, яка його видала, або іншою службовою особою. Видача неправдивого документа є і в тому випадку, якщо документ був складений приватною особою, але потім був посвідчений службовою особою і виданий нею фізичним чи юридичним особам від імені тієї організації, яку представляє службова особа, що видала цей документ.
		Внесення до документів неправдивих відомостей означає внесення (включення) до дійсного (справжнього) офіційного документа, який зберігає належну форму та необхідні реквізити, інформації, яка повністю або частково не відповідає дійсності.
		Інше підроблення документів передбачає повну або часткову зміну змісту документа чи його форми або реквізитів, проте не за рахунок внесення до нього неправдивих відомостей, а шляхом їх виправлень, підчищень, дописок, витравлювань, зміни букв чи цифр тощо. Інше підроблення документів є своєрідним антиподом внесення до документа неправдивих відомостей, бо неправдиві відомості у цьому випадку до документа не вносяться, а виправляються або знищуються такі, вже наявні у документі відомості, що відповідають дійсності.
		Суб`єктивна сторона службового підроблення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, характеризується тільки прямим умислом, тобто винуватий усвідомлює неправдивий характер тих відомостей, що вносяться ним до офіційних документів, або усвідомлює, що документ, який він видає, повністю чи частково не відповідає дійсності (є неправдивим).
		Даючи юридичну оцінку діям обвинуваченого  ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 366 КК України, суд першої інстанції у мотивувальній частині вироку зазначив про те, що з достовірністю встановлено, що ОСОБА_7 , будучи службовою особою, умисно вніс до офіційного документу, а саме постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника, завідомо неправдиві відомості про те, що вказана виконавча дія проведена у присутності понятих - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а також неправдиві відомості про те, що він у присутності директора ПСП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ОСОБА_8 провів опис майна, попередив останнього про кримінальну та матеріальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна та в графі «Зберігач: ОСОБА_8 »  ОСОБА_7  власноручно виконав підпис від імені ОСОБА_8 .
		На обґрунтування своїх висновків місцевий суд послався на ряд досліджених в судовому засіданні доказів, а саме:
		- постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 12 травня 2017 року, якою начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 у с. Соломія Гайворонського району провів опис та наклав арешт на майно - врожай сільськогосподарської культури сої загальною вагою 75 720 кг, врожаю 2016 року, сорт культури невідомий, вологість та вміст протеїну та інших складових не визначалися, стан насіння - незадовільний, неочищене, загальна кількість сміття - перевищує 50 %; У п. 3 постанови зазначено, що відповідальним зберігачем призначено ОСОБА_8 , якого попереджено про кримінальну відповідальність, міститься підпис про те, що про кримінальну та матеріальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування, підміну описаного майна попереджений, копію постанови отримав ОСОБА_8 . У постанові також зазначено про те, що виконавча дія проведена у присутності понятих, яким роз`яснено їхні права та обов`язки відповідно до ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», та в якості понятих зазначено « ОСОБА_10 , ОСОБА_9 » та містяться підписи перед їх прізвищами (т. 2, а.к.п. 206);
		- висновок експерта від 05 вересня 2017 року № 61 про те, що: 1) Підписи в графах «3. призначити відповідальним зберігачем та попередити його про кримінальну відповідальність», «зберігач», в постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника серії ВП від 12 травня 2017 року № НОМЕР_2, виконані ОСОБА_7 ; 2) Підпис в графі «Начальник відділу» в постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника серії ВП від 12 травня 2017 року № НОМЕР_2, виконаний ОСОБА_7 ; 3) Рукописний текст, в постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника серії ВП № НОМЕР_2 від 12 травня 2017 року, виконаний ОСОБА_7 .
		Апеляційний суд при постановленні ухвали врахував, що місцевий суд на обґрунтування своїх висновків про доведеність винуватості  ОСОБА_7 у службовому підробленні послався на показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про те, що вони  ОСОБА_7 до виконавчих дій не залучалися, участі при описі та арешті майна не приймали. При цьому апеляційним судом було враховано, що їхні показання, за висновком місцевого суду, узгоджуються з вищевказаними письмовими доказами, і спростовують доводи обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що він ніяких недостовірних даних у офіційний документ не вносив.
		Місцевий суд на спростування доводів обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що 12 травня 2017 року він, приїхавши до ПСП « ІНФОРМАЦІЯ_5 », не проводив виконавчі дії з опису та арешту майна, а проводив певні «ознайомчі дії», які включали в себе вилучення зразків зерна у супроводі осіб, які не були понятими, а були присутні про всяк випадок для можливого залучення та те, що складена ним постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника від 12 травня 2017 року не є офіційним документом, а є чернеткою, у мотивувальній частині вироку зазначив про те, що не приймає до уваги та критично оцінює їх як надумані, та такі, що надані без підтвердження  жодними доказами та належного обґрунтування.
		Були предметом перевірки доводи ОСОБА_7 про те, що постанова про опис та арешт майна боржника від 12 травня 2017 року у його розумінні не є офіційним документом, оскільки виготовлена рукописним текстом, не скріплена печаткою, ніде не зареєстрована і не породжує ніяких наслідків правового характеру. Зазначені доводи суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав безпідставними, оскільки на підставі підробленої  ОСОБА_7  постанови про опис та арешт майна (врожаю сільськогосподарської культури сої, загальною вагою 75 720 кг), який був переданий слідчим на відповідальне зберігання ОСОБА_8 вартістю 658 764 грн, ОСОБА_7 16 травня 2017 року виніс постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності « ІНФОРМАЦІЯ_9 », який оцінив описаний ОСОБА_7 у постанові врожай сої як «зерновідходи» за ринковою вартістю 160 240 грн, після чого ОСОБА_7 сформував і направив заявку державному підприємству « ІНФОРМАЦІЯ_10 » для організації торгів, переможцем яких став ОСОБА_11 , який 04 серпня 2017 року перерахував на розрахунковий рахунок виконавчої служби, яку очолює ОСОБА_7 , 152 228 грн в якості оплати за придбаний ним товар. Таким чином, цей суд дійшов висновку про те, що без акту опису та постанови про арешт майна, подальше проведення виконавчих дій, а саме оцінка майна та його реалізація, були неможливі.
		Отже, висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційноїінстанції, про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, зроблено з додержанням приписів ст. 23 КПК України, на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу. Суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 366 КК України, як службове підроблення, тобто внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.
		З таким рішенням суду першої інстанції погодився апеляційний суд і погоджується колегія суддів Верховного Суду. 
		Суд апеляційної інстанції перевіряв та обґрунтовано визнав безпідставними доводи засудженого ОСОБА_7 про те, що висновок судово-почеркознавчої експертизи від 05 вересня 2017 року № 61 є недопустимим доказом, оскільки процедура відібрання вільних та експериментальних зразків його підпису та почерку відбулася з порушенням його права на захист, так як він під час відібрання у нього цих зразків згідно постанови слідчого від 18 серпня 2017 року перебував у статусі свідка.
		Суд апеляційної інстанції зазначив, що при відібранні зразків підпису та почерку ОСОБА_7   роз`яснено норми статей 65 та 66 КПК України, що регулюють питання участі в кримінальному провадженні саме свідка, його прав та обов`язків,  що, як правило, у більшості випадків у кримінальних провадженнях слідчі оголошують постанову про відбір зразків підписів та почерку після допиту свідка (або підозрюваного). Тобто заздалегідь (у повістці) не повідомляється про те, що у свідка (або підозрюваного), крім проведення допиту, ще й будуть відбирати експериментальні зразки. Тому особа, яка викликана для допиту в якості свідка (або підозрюваного), і в минулому підписувала або заповнювала документи, які мають значення для встановлення істини у кримінальному провадженні, повинна бути обізнана і підготовлена до можливого відбору зразків, а тому апеляційний суд дійшов висновку про те, що вказані твердження не можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими. 
		Надаючи оцінку доводам касаційної скарги в цій частині, колегія суддів Верховного Суду зауважує, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 66 КПК України свідок має право користуватися під час давання показань та участі у проведенні інших процесуальних дій правовою допомогою адвоката, повноваження якого підтверджуються згідно з положеннями ст. 50 цього Кодексу.
		Матеріали провадження не містять даних про те, що зазначене право не було роз`яснено ОСОБА_7 , як свідку. Також відсутні дані про те, що він був позбавлений можливості реалізувати таке право, в тому числі під час відібрання експериментальних зразків. А тому доводи у цій частині не свідчать про наявність істотного порушення КПК України.  
		Твердження засудженого про проведення слідчих дій у цьому кримінальному провадженні до внесення відомостей до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України, є безпідставним.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, 18 липня 2017 року до ЄРДР за ч. 2 ст. 366 КК України були внесені відомості, які 17 липня 2017 року самостійно виявлені прокурором, про те, що службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 складено та видано завідомо неправдивий офіційний документ (постанову від 12 травня 2017 року про опис та арешт майна боржника) під час примусового виконання спеціальної конфіскації майна - речового доказу у кримінальному провадженні № 12016120120000547 від 07 вересня 2016 року за ч. 2 ст. 197-1 КК України відповідно до ухвали апеляційного суду Кіровоградської області від 12 квітня 2017 року (т. 1, а.к.п. 1). 
		Щодо доводу засудженого про ненадання оригіналів документів під час звернення прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_12 з клопотанням до слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда про надання дозволу на проведення обшуку в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 , колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, за результатами розгляду цього клопотання прокурора слідчий суддя Кіровського районного суду м. Кіровограда ухвалою від 24 липня 2017 року зазначене клопотання задовольнив частково і надав прокурору тимчасовий доступ до матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_2, відкритого на підставі виконавчого листа, виданого ІНФОРМАЦІЯ_6 у справі № 385/10/17 щодо конфіскації у власність держави речового доказу - урожаю сільськогосподарської культури сої загальною вагою 75 720 кг (т. 1, а.к.п. 86). 
		В ході проведення процесуальної дії - тимчасового доступу до речей та документів було вилучено виконавче провадження  № НОМЕР_2 (т. 1, а.к.п. 87-90).
		Відповідно до положень абз. 2 ч. 3 ст. 234 КПК України до клопотання про проведення обшуку також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими прокурор, слідчий обґрунтовує доводи клопотання, а також витяг з ЄРДР щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.
		Отже, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що КПК України не вимагає долучати до клопотання прокурора про проведення обшуку (з яким звертався прокурор) виключно оригінали документів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		Це положення надає суду дискреційні повноваження стосовно визначення того, чи є відповідні порушення істотними.
		Частина 2 цієї ж статті містить перелік порушень, які законодавець у будь-якому разі вважає істотними порушеннями прав людини та основоположних свобод. Зокрема, у п. 1 цього положення закон визнає істотним порушенням здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу.
		Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
		З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_7 у цій частині не свідчать про наявність істотного порушення КПК України, яке перешкодило чи могло перешкодити постановити суду законне та обґрунтоване рішення.
		Водночас колегія суддів Верховного Суду позбавлена можливості надати відповідь на довід засудженого про відсутність оригіналів документів, які додано до рапорту прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при проведенні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури області, молодшого радника юстиції ОСОБА_13 від 27 липня 2017 року, оскільки засуджений не зазначає, про що цей рапорт та кому він адресований. Крім того, такий рапорт відсутній у матеріалах кримінального провадження.
		Безпідставним є довід засудженого про не відкриття обвинуваченого у порядку ст. 290 КПК України оригіналів документів, які додано до клопотання прокурора. Як убачається з протоколу про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 19 грудня 2017 року підозрюваний ОСОБА_7 та його адвокат ОСОБА_14 поставили власноручні підписи про те, що вони ознайомилися з усіма матеріалами досудового розслідування та речовими доказами у справі. Зауважень з приводу ознайомлення з матеріалами засуджений та його захисник не мали. Зауваження було надано лише під час ознайомлення з речовими доказами (т. 4, а.к.п. 194-197).
		Отже, колегія суддів Верховного Суду не вбачає підстав для визнання недопустимими доказів, які прокурор поклав в основу обвинувачення і отримав на підставі надання слідчим суддею тимчасового доступу до матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_2.
		Призначене ОСОБА_7   покарання відповідає приписам статей 50, 65 КК України і у скарзі не оспорюється.
		Апеляційний розгляд проведено з дотриманням вимог статей 404, 405 КПК України. При цьому, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 , а вирок місцевого суду щодо нього - без змін, апеляційний суд в ухвалі навів докладні мотиви прийнятого рішення і підстави, з яких скаргу апелянта  визнав необґрунтованою.
		Ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою та відповідає вимогам                статей 370, 419 КПК України.
		Отже, з огляду на те, що не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для скасування судових рішень стосовно ОСОБА_7 , касаційна скарга засудженого ОСОБА_7 не підлягає задоволенню. Підстави для закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину відсутні.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив:
		Вирок Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 30 липня 2024 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 03 лютого 2025 року стосовно ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                ОСОБА_2                              ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...