Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/130/25 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них.
Надіслано судом: 06.08.2025. Зареєстровано: 06.08.2025. Забезпечено надання загального доступу: 07.08.2025.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
		гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua, 
		код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
		_____________________________________________________________________________
		Р І Ш Е Н Н Я
		іменем України
		 
		05.08.2025 Справа №905/130/25 
		за позовом: Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, 25, код ЄДРПОУ 00100227)
		 
		до відповідача: Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» (84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Комерційна, 8, код ЄДРПОУ 00131268)
		 
		про стягнення 5117184,81 грн
		 
		Суддя: Паляниця Ю.О.
		Секретар судового засідання: Білогубова В.В. 
		 
		У засіданні брали участь:
		від позивача: Сосунов Є.В.  в порядку самопредставництва 
		від відповідача: Гребенар О.В.  адв.
		 
		СУТЬ СПРАВИ:
		 
		Позивач, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго», м.Київ звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі», м.Краматорськ про стягнення 3% річних за несвоєчасне виконання зобов`язання у розмірі 1115260,50 грн та індексу інфляції за несвоєчасне виконання зобов`язання у розмірі 4001924,31 грн.
		В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором №0518-03041-ПД від 01.01.2024 про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 120300736,69 грн, що стало підставою для нарахування та заявлення до стягнення у цій справі 3% річних за період з 17.10.2024 по 06.02.2025 та інфляційних втрат за період з 17.10.2024 по 31.12.2024. Разом з тим, як вказував позивач, в провадженні Господарського суду Донецької області перебувала справа №905/959/24, де вирішувалось питання про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 120300736,69 грн та нарахованих на неї 3% річних і інфляційних втрат за інший період.
		 
		Ухвалою Господарського суду Донецької області від 19.02.2025 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/130/25, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
		 
		Відповідач у відзиві б/н від 26.03.2025 зазначав, що рішення у справі №905/959/24, яким було стягнуто основний борг у розмірі 120300736,69 грн та у зв`язку з несплатою якого Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» заявило до стягнення 3% річних і інфляційні втрати у справі №905/130/25, не набрало законної сили. Оскільки позивач, подав позовну заяву з вимогами про стягнення річних та інфляційних втрат на суму заборгованості, яка ще не підтверджена рішенням суду, що набрало законної сили, то на думку відповідача, заявник позову вимагав від суду повторного дослідження ним тих самих обставин, які вже досліджуються судом в іншій справі. Відтак, відповідач просив на підставі п.3 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України залишити позов без розгляду. Поряд з цим, у відзиві було викладено клопотання про зупинення провадження у справі №905/130/25 до вирішення справи №905/959/24 по суті, розгляду її в апеляційному порядку та набрання законної сили відповідним рішенням. Аналогічні клопотання були викладені представником Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» у заяві б/н від 09.04.2025.
		 
		Позивач у відповіді б/н від 31.03.2025 на відзив наполягав на задоволенні позовних вимог.
		 
		Заперечення на відповідь на відзив, подання яких в силу норм ч.4 ст.161 Господарського процесуального кодексу України є правом відповідача, до господарського суду не надходили.
		 
		Розгляд справи зупинявся згідно з ухвалою суду від 09.04.2025 до набрання законної сили рішенням Господарського суду Донецької області від 25.02.2025 у справі №905/959/24.
		Відповідно до ухвали суду від 19.06.2025 провадження у справі було поновлено.
		 
		У додаткових поясненнях б/н від 02.07.2025 Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі» зазначало, що право на нарахування 3% річних і інфляційних втрат виникло у позивача після набуття рішенням суду у справі №905/959/24 законної сили (28.04.2025), лише на суму основної заборгованості та виключно за повний місяць.
		У цих поясненнях відповідач також просив зменшити суму 3% річних та інфляційних втрат на 90% з огляду на наявність виключних обставин.
		 
		04.08.2025 до господарського суду надійшла заява б/н від 04.08.2025 Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» про відстрочення виконання рішення на 12 місяців.
		 
		У судовому засіданні 03.07.2025 постановлено ухвалу в протокольній формі про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 05.08.2025.
		Представник позивача у судове засідання 05.08.2025 з`явився (у приміщення суду), позовні вимоги підтримав, проти відстрочення виконання рішення заперечив.
		Представник відповідача у судове засідання 05.08.2025 з`явився (у режимі відеоконференції), проти задоволення позову заперечував, наполягав на відстроченні виконання рішення. 
		 
		Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.
		Рішенням Господарського суду Донецької області від 25.02.2025 по справі №905/959/24, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.04.2025, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» про стягнення 126834390,90 грн, з яких 120300736,69 грн  основний борг, 4905808,87 грн  інфляційні втрати, 1627845,34 грн  3% річних, задоволено частково; присуджено до стягнення з Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 126828736,40 грн, з яких 120300736,69 грн  основний борг, 1623887,98 грн  3% річних, 4904111,73 грн  інфляційні втрати, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 847802,20 грн, відстрочивши виконання на 6 місяців (до 25.06.2025); в іншій частині позовних вимог відмовлено. 
		Постановою Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 29.07.2025 постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 та рішення Господарського суду Донецької області від 25.02.2025 у справі №905/959/24 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення з Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» 3% річних у розмірі 3957,36 грн. В цій частини справу №905/959/24 передано на новий розгляд до Господарського суду Донецької області. В іншій частині попередні судові рішення було залишено без змін.
		Отже, рішення Господарського суду Донецької області від 25.02.2025 у справі №905/959/24 в частині стягнення, зокрема, основного боргу у розмірі 120300736,69 грн є таким, що набрало законної сили 28.04.2025.
		Згідно з ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.
		Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
		Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акту.
		У зв`язку з наведеним, господарський суд при вирішенні розглядуваного спору вважає обставини, що встановлені при розгляді справи №905/959/24 (у частині, що залишена без змін), такими, що не підлягають повторному доказуванню.
		Таким чином, рішення Господарського суду Донецькій області від 25.02.2025 по справі №905/959/24, в частині наявності заборгованості відповідача перед позивачем за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0518-03041-ПД від 01.01.2024 у розмірі 120300736,69 грн, має преюдиційний характер для цієї справи, з огляду на що такі факти не повинні доводитися знову у відповідності зі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		За приписами ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
		Відповідно до ст.625 зазначеного нормативно-правового акту, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
		 
		Виходячи з того, що відповідач після прийняття рішення у справі №905/959/24 за грошовим зобов`язанням за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0518-03041-ПД від 01.01.2024 не розрахувався, за твердженням позивача, існують підстави для стягнення 3% річних в сумі 1115260,50 грн за період з 17.10.2024 по 06.02.2025, інфляційних у розмірі 4001924,31 грн за період з 17.10.2024 по 31.12.2024. 
		Відповідач наявність заборгованості за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0518-03041-ПД від 01.01.2024 в сумі 120300736,69 грн не спростував.
		Перевіривши розрахунки позивача за допомогою комп`ютерної програми «Ліга.Закон», суд встановив, що розрахунок 3% та інфляційних втрат є арифметично вірним.
		Крім того, суд зазначає, що у справі №905/959/24 за грошовим зобов`язанням за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0518-03041-ПД від 01.01.2024, нарахування 3% річних здійснено до 16.10.2024 включно та інфляційних втрат до 30.09.2024 включно, а отже позивач має право на стягнення в рамках цієї справи 3% річних та інфляційних втрат за спірним договором з 17.10.2024.
		Поряд з цим, правовий аналіз положень ст.ст.526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст.625 цього Кодексу, за час прострочення.
		Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.
		Відповідні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18.
		Отже, суд не бере до уваги доводи відповідача, що саме з моменту набрання законної сили рішенням Господарського суду Донецькій області від 25.02.2025 по справі №905/959/242, позивач має право нараховувати суми, передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, оскільки таке право виникає з моменту порушення грошового зобов`язання та яке в цьому випадку вже мало місце станом на початок періоду нарахування 3% і інфляційних втрат, а саме станом на 17.10.2024.
		Судом також враховано, що відповідні нарахування здійснені позивачем лише на суму основного боргу, що була стягнута згідно із рішенням суду у справі №905/959/24, внаслідок чого посилання відповідача на неправомірність розрахунку у цій частині є безпідставними.
		Таким чином, з`ясувавши обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
		 
		Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат на 90%, суд зазначає наступне.
		Як вказувалось, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.
		Такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19), від 07.02.2024 у справі №910/3831/22 (провадження №12-45гс23).
		Інфляційні втрати та проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання і входять до складу такого зобов`язання (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
		Законодавець у главі 24 Господарського кодексу України врегулював загальні засади відповідальності учасників господарських відносин таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
		Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.
		Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
		З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 зазначала, що у справі №902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави для такого зменшення процентів річних суд повинен установлювати в кожному конкретному випадку.
		Законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов`язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи.
		Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи, має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних.
		Також, при вирішенні питання про зменшення процентів річних суд має враховувати принципи розумності, справедливості, пропорційності та дотримуватись балансу між інтересами боржника і кредитора.
		До того ж у постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 (провадження №12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.
		З огляду на зазначені правові висновки Верховного Суду та наведені висновки Великої Палати Верховного Суду, враховуючи правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора, їх розмір може бути зменшено.
		При цьому, суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.
		Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.
		Відтак, розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
		Водночас, інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони входять до складу грошового зобов`язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24.
		З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення 3% річних і інфляційних втрат у цій справі.
		 
		Вирішуючи клопотання відповідача про відстрочення виконання судового рішення на 12 місяців, суд виходить з наступного.
		Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
		Згідно з ч.1 ст.239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
		Зокрема, згідно з ч.6 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
		За ч.1, ч.3 ст.331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
		Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
		Частиною 5 ст.331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
		Надання відстрочки виконання рішення суду є правом, а не обов`язком суду.
		При цьому, суд вважає, що відстрочка виконання судового рішення повинна надаватися боржнику у виняткових випадках. При оцінці виняткових обставин суд має враховувати дотримання балансу інтересів як боржника, так і кредитора при одночасному врахуванні вимоги закону про обов`язковість виконання судового рішення (ст.ст.2, 18, 326 Господарського процесуального кодексу України). По суті вищенаведеної норми при відстрочці виконання судового рішення мова йде про перенесення строку його виконання з однієї дати, що встановлено законом чи судом, на іншу.
		Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції, згідно з якою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
		Таким чином, питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.
		Складне фінансове становище відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання відстрочення виконання судового рішення; при цьому, відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника (постанова Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №910/8153/17 ).
		Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на підтвердження винятковості обставин надано баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2024, звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2024 рік, накази про тимчасове зупинення діяльності підрозділів товариства, листи, адресовані Офісу Генерального прокурора, Міністерству енергетики України, Службі безпеки України, Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго», Управлінню Держенергонагляду у Донецькій області про втрату контролю над структурними підрозділами, постанову про арешт коштів боржника від 29.06.2022 у ВП 51833760, численні постанови про відкриття виконавчих проваджень щодо відповідача, довідки №63/4374 від 10.04.2025, №63/4375 від 10.04.2025 про дебіторську заборгованість споживачів і постачальників перед Акціонерним товариством «ДТЕК Донецькі електромережі» станом на 01.01.2025 у розмірі 1793617423,40 грн, станом на 01.04.2025 у розмірі 195738683035 грн, перелік пошкодженого майна в результаті бойових дій Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» (2024).
		Разом з цим, тяжка економічна ситуація в країні, спричинена військовою агресією, збитки від пошкодження чи втрати майна носять загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін.
		Під час розгляду заяви відповідача про відстрочку, судом враховано стратегічний статус як відповідача так і позивача для забезпечення населення України та підприємств електричною енергією. Також враховано те, що заборгованість відповідача, яка стала базою для нарахування відсотків річних і інфляційних втрат у цій справі, утворилась за зобов`язаннями ще 2024 року, залишається несплаченою (доказів протилежного суду не надано).
		У зв`язку з наведеним, вивчивши доводи відповідача щодо відстрочення виконання судового рішення та надані в їх обґрунтування докази, з`ясувавши правову позицію позивача, який заперечив проти клопотання відповідача, не доведення відповідачем винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов`язує можливість надання відстрочки виконання рішення суду, відсутність доказів на підтвердження спроможності реального виконання судового рішення відповідачем після строку на який він просить відстрочити виконання рішення суду, суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача б/н від 04.08.2025 про відстрочення виконання судового рішення по справі №905/130/25 строком на 12 місяців.
		 
		Клопотання відповідача про залишення позову без розгляду згідно з п.3 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України залишено судом без задоволення з огляду на відсутність правових підстав, з якими вказана стаття пов`язує можливість вчинення відповідної процесуальної дії.
		 
		Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 61406,22 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. 
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 210, 233, 236-241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позовні вимоги задовольнити.
		 
		Стягнути з Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» (84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Комерційна, 8, код ЄДРПОУ 00131268) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, 25, код ЄДРПОУ 00100227) 3% річних за несвоєчасне виконання зобов`язання у розмірі 1115260,50 грн та індекс інфляції за несвоєчасне виконання зобов`язання у розмірі 4001924,31 грн, а також судовий збір у розмірі 61406,22 грн.
		Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		 
		Вступну та резолютивну частини рішення складено 05.08.2025.
		 
		Повний текст рішення складено 06.08.2025.
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
		 
		 
		 
		Суддя Ю.О.Паляниця

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...