Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 400/9571/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері освіти, науки, культури та спорту.
Надіслано судом: 06.08.2025. Зареєстровано: 07.08.2025. Забезпечено надання загального доступу: 08.08.2025.
Дата набрання законної сили: 05.08.2025
Номер судового провадження: 854/24594/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		05 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/9571/23
		 
		П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді  Коваля М.П.,
		суддів  Осіпова Ю.В.,
		 Скрипченка В.О.,
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Вознесенської міської ради на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року, прийняте у складі суду судді Устинова І.А. в місті Миколаїв, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вознесенської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 14.07.2023 року № 10,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Вознесенської міської ради, в якому позивач просила суд визнати протиправним та скасувати рішення Вознесенської міської ради 43 сесії VIIІ скликання від 14.07.2023 №10 Про припинення Комунального закладу дошкільної освіти №16 «Ягідка».
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що її діти навчаються у Комунальному закладі дошкільної освіти №16 Ягідка, проте 14.07.2023 на черговому засіданні 43 сесії VIII скликання Вознесенської міської ради, було прийнято рішення №10 Про припинення Комунального закладу дошкільної освіти №16 Ягідка. На переконання позивача, відповідачем прийнято рішення без дотримання встановленої процедури, а саме без проведення громадських слухань. Також ОСОБА_1 зазначила, що закриття дошкільного закладу призвело до порушення прав та інтересів її дітей, насамперед, права на доступність дошкільної освіти.
		Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.10.2023, яке залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2024, у задоволенні позову було відмовлено.
		Постановою Верховного Суду від 23.07.2024 рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2024 у справі № 400/9571/23 скасовано, а справу направлено до Миколаївського окружного адміністративного суду на новий розгляд.
		За висновками Верховного Суду, оскільки Вознесенська міська рада представляє спільні інтереси територіальної громади м. Вознесенськ, на території якої знаходиться Комунальний заклад дошкільної освіти №16 «Ягідка», то суди попередніх інстанцій мали перевірили чи були враховані інтереси відповідної територіальної громади у процесі прийняття оскаржуваного рішення. 
		За результатами нового розгляду справи, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Вознесенської міської ради 43 сесії VIIІ скликання від 14.07.2023 №10 Про припинення Комунального закладу дошкільної освіти №16 Ягідка.
		Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Вознесенська міська рада звернулась до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
		Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що висновок суду першої інстанції про необхідність врахування думки територіальної громади через публічне обговорення чи електронні консультації ґрунтується на неактуальній нормі закону, оскільки на момент прийняття оспорюваного рішення, законодавство не вимагало обов`язкової згоди територіальної громади чи проведення референдуму, як це було до 2015 року. Апелянт також вказує, що Вознесенська міська рада вжила заходів щодо проведення консультацій з громадськістю у формі зустрічей (нарад) та врахувала думку територіальної громади, що не було враховано судом.
		Представником позивача надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. 
		Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач є матір`ю трьох малолітніх дітей, які наказом директора Комунального закладу дошкільної освіти №16 Ягідка від 14.06.2021 №17/1 зараховані до дошкільного навчального закладу та відвідують його.
		14.07.2023 на черговому засіданні 43 сесії VIII скликання Вознесенської міської ради, було прийнято рішення №10 Про припинення Комунального закладу дошкільної освіти №16 Ягідка, відповідно до якого вирішено:
		1. Припинити Комунальний заклад дошкільної освіти №16 Ягідка шляхом його ліквідації.
		2. Створити ліквідаційну комісію Комунального закладу дошкільної освіти №16 Ягідка та затвердити її склад.
		3. Встановити строк заявлення кредиторами своїх вимог до Комунального закладу дошкільної освіти №16 Ягідка два місяці з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.
		4. Голові ліквідаційної комісії Комунального закладу дошкільної освіти №16 Ягідка Куровській А.М. забезпечити подання документів для державної реєстрації рішення про припинення юридичної особи.
		5. Ліквідаційній комісії Комунального закладу дошкільної освіти №16 Ягідка:
		- провести процедуру припинення юридичної особи в результаті ліквідації у встановленому законодавством порядку;
		- після завершення розрахунків з кредиторами скласти ліквідаційний баланс і подати його на затвердження Вознесенській міській раді;
		6. Визнати Комунальний заклад дошкільної освіти №15 Горобинка (код ЄДРПОУ 258777402) правонаступником Комунального закладу дошкільної освіти №16 Ягідка у частині планових показників, обсягів виділених коштів, залишків власних надходжень та обсягів отриманих з початку року власних надходжень, показників проведених з початку бюджетного періоду касових видатків та непогашених бюджетних зобов`язань.
		7. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію міської ради з гуманітарних питань.
		Фактично, підставою прийняття оскаржуваного рішення стало мала кількість дітей, вихованців, загальна вартість утримання комунального закладу дошкільної освіти, яка складає  2 190 160, 00 грн. згідно кошторису на 2023 рік, відсутність облаштування тимчасового укриття.
		Вважаючи рішення №10 Про припинення Комунального закладу дошкільної освіти №16 Ягідка протиправним, позивач звернулась до суду з даним позовом.
		Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що Вознесенська міська рада, яка представляє спільні інтереси територіальної громади м. Вознесенськ, на території якої знаходиться Комунальний заклад дошкільної освіти №16 Ягідка, мала врахувати інтереси відповідної територіальної громади у процесі прийняття оскаржуваного рішення, що нею зроблено не було. Такі дії відповідача, за висновками суду призвели до прийняття рішення, яке порушує конституційні права громадян зазначеної територіальної громади, зокрема, права на освіту.
		Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до статті 53 Конституції України держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
		Згідно з частиною другою статті 19 Закону України Про охорону дитинства, держава гарантує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; надання державних стипендій та пільг учням і студентам цих закладів у порядку, встановленому законодавством України. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.
		Правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи дошкільної освіти, яка забезпечує розвиток, виховання і навчання дитини, ґрунтується на поєднанні сімейного та суспільного виховання, досягненнях вітчизняної науки, надбаннях світового педагогічного досвіду, сприяє формуванню цінностей демократичного правового суспільства в Україні визначає Закон України від 11.07.2001 № 2628-III Про дошкільну освіту.
		Згідно зі статтею 1 Закону України Про дошкільну освіту законодавство України про дошкільну освіту базується на Конституції України і складається із Закону України "Про освіту", цього Закону, інших нормативно-правових актів та міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		За приписами статті 2 Закону України Про дошкільну освіту основними завданнями законодавства України про дошкільну освіту є:
		забезпечення права дитини, у тому числі дитини з особливими освітніми потребами, на доступність і безоплатність здобуття дошкільної освіти;
		забезпечення необхідних умов функціонування і розвитку системи дошкільної освіти;
		визначення змісту дошкільної освіти;
		визначення органів управління дошкільною освітою та їх повноважень;
		визначення прав та обов`язків учасників освітнього процесу, встановлення відповідальності за порушення законодавства про дошкільну освіту;
		створення умов для благодійної діяльності у сфері дошкільної освіти.
		Статтею 3 цього Закону визначено державну політику у сфері дошкільної освіти, відповідно до якої держава визнає пріоритетну роль дошкільної освіти та створює належні умови для її здобуття.
		Державна політика у сфері дошкільної освіти визначається Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами і втілюється центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.
		Держава:
		надає всебічну допомогу сім`ї у розвитку, вихованні та навчанні дитини;
		забезпечує доступність і безоплатність дошкільної освіти в державних і комунальних закладах дошкільної освіти у межах державних вимог до змісту, рівня й обсягу дошкільної освіти (Базового компонента дошкільної освіти) та обов`язкову дошкільну освіту дітей старшого дошкільного віку;
		забезпечує доступну і безоплатну дошкільну освіту в державних і комунальних закладах дошкільної освіти дітям з особливими освітніми потребами з урахуванням особливостей їх інтелектуального, соціального і фізичного розвитку у тій формі, яка для них є найбільш зручною та ефективною;
		піклується про збереження та зміцнення здоров`я, психологічний і фізичний розвиток дітей;
		сприяє розвиткові та збереженню мережі закладів дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності.
		Відповідно до частин першої та другої статті 28 Закону України Про дошкільну освіту права дитини у сфері дошкільної освіти визначені Конституцією України, Законом України Про освіту, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Дитина має гарантоване державою право, зокрема на безоплатну дошкільну освіту в державних і комунальних закладах дошкільної освіти.
		За приписами статей 15, 16 Закону України Про дошкільну освіту дошкільні навчальні заклади можуть бути державної, комунальної та приватної форм власності.
		Рішення про утворення, реорганізацію, ліквідацію чи перепрофілювання (зміну типу) закладу дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності приймає його засновник (засновники).
		Засновником закладу дошкільної освіти може бути орган державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа (зокрема релігійна організація, статут (положення) якої зареєстровано у встановленому законодавством порядку), рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад дошкільної освіти або які в інший спосіб відповідно до законодавства набули прав і обов`язків засновника.
		Заклади дошкільної освіти утворюються з урахуванням соціально-економічних, національних, культурно-освітніх, духовних і мовних потреб за наявності дітей відповідного віку, необхідної навчально-методичної та матеріально-технічної бази, педагогічних кадрів, а також з дотриманням вимог санітарного законодавства.
		Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в системі дошкільної освіти визначені статтею 19 Закону України Про дошкільну освіту.
		Так, згідно з частиною другою статті 19 Закону України Про дошкільну освіту Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, районні державні адміністрації, органи місцевого самоврядування в системі дошкільної освіти в межах їх компетенції:
		- забезпечують реалізацію державної політики у сфері дошкільної освіти на відповідній території, у тому числі розвиток мережі закладів дошкільної освіти всіх форм власності відповідно до потреб населення, поліпшення матеріально-технічної бази та господарське обслуговування комунальних закладів дошкільної освіти;
		- виконують функції засновника закладів дошкільної освіти на відповідній території;
		- беруть участь у розробленні та реалізації змісту дошкільної освіти;
		- створюють умови для одержання дітьми, у тому числі з особливими освітніми потребами, дошкільної освіти;
		- організовують наукове, програмно-методичне, кадрове, матеріальне забезпечення діяльності педагогічних працівників у сфері дошкільної освіти, їх підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації та атестацію;
		- здійснюють добір, призначення на посади та звільнення з посад керівних кадрів у комунальних закладах дошкільної освіти;
		- створюють умови для розвитку закладів дошкільної освіти усіх форм власності;
		- організовують підготовку, проведення експериментальної та інноваційної діяльності у закладах дошкільної освіти та контролюють хід їх здійснення;
		- забезпечують організоване оздоровлення дітей дошкільного віку;
		- забезпечують соціальний захист, охорону життя, здоров`я та захист прав учасників освітнього процесу та обслуговуючого персоналу в закладі дошкільної освіти;
		- здійснюють інші повноваження відповідно до Конституції України, законів України Про місцеве самоврядування в Україні, Про освіту, цього Закону та положень про них.
		Отже, аналіз вказаних норм вказує на те, що на органи місцевого самоврядування в системі дошкільної освіти в межах їх компетенції, серед іншого, забезпечують реалізацію державної політики у сфері дошкільної освіти на відповідній території, у тому числі розвиток мережі закладів дошкільної освіти всіх форм власності відповідно до потреб населення, поліпшення матеріально-технічної бази та господарське обслуговування комунальних закладів дошкільної освіти, а також виконують функції засновника закладів дошкільної освіти на відповідній території.
		Позивачка у позовній заяві посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято без проведення громадських обговорень. Оскільки, оскаржуване рішення впливає на таке важливе конституційне право як право дітей на освіту, то це є безумовною підставою для врахування думки територіальної громади при прийнятті таких рішень.
		Так, стаття 1 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні передбачає, що районні та обласні ради  органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст.
		Згідно зі статтею 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
		За правилами абзацу 2 пункту 30 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР реорганізація або ліквідація навчальних закладів комунальної форми власності здійснюється за рішенням місцевої ради.
		Так, на момент прийняття спірного рішення відповідачем ні Закон України Про дошкільну освіту, ні Закон України Про місцеве самоврядування в Україні прямо не вказували на необхідність проведення громадських слухань при прийнятті саме вказаного рішення.
		Однак до 31.12.2014 редакція абзацу 2 частини шостої статті 16 Закону України Про дошкільну освіту чітко визначала, що реорганізація або ліквідація діючих комунальних дошкільних навчальних закладів, а також дошкільних навчальних закладів, створених колишніми сільськогосподарськими колективними та державними господарствами, допускається лише за згодою територіальної громади (загальних зборів) села, селища, міста або на підставі результатів місцевого референдуму.
		Норма відповідного змісту містилася і в абзаці 2 пункту 30 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні.
		Разом з тим, у 2014 році було прийнято Закон України від 28.12.2014 № 76-VIII Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України, яким до вказаної норми були внесені зміни.
		Як встановлено вище, відповідно до чинної на момент виникнення спірних правовідносин редакції Закону України Про дошкільну освіту норма передбачає, що рішення про утворення, реорганізацію, ліквідацію чи перепрофілювання (зміну типу) закладу дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності приймає його засновник (засновники).
		При цьому, Законом України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено як проведення зборів громадян, так і проведення громадських слухань, не обмежуючи при цьому коло питань яке виноситься на загальні збори чи громадські слухання.
		Так, із визначення статті 1 указаного Закону, загальні збори - зібрання всіх чи частини жителів села (сіл), селища, міста для вирішення питань місцевого значення.
		Відповідно до статті 8 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні загальні збори громадян за місцем проживання є формою їх безпосередньої участі у вирішенні питань місцевого значення. Рішення загальних зборів громадян враховуються органами місцевого самоврядування в їх діяльності. Порядок проведення загальних зборів громадян за місцем проживання визначається законом та статутом територіальної громади.
		Загальні збори громадян, відповідно до частини тринадцятої статті 46 цього ж Закону, поряд з такими суб`єктами як і сільський, селищний, міський голова, постійні комісії, депутати, виконавчі комітети ради, голова місцевої державної адміністрації, голова районної, обласної ради мають право також вносити пропозиції щодо питань на розгляд ради.
		Також, статтею 13 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено право територіальної громади проводити громадські слухання, яке полягає в зустрічах з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування. Громадські слухання проводяться не рідше одного разу на рік. Пропозиції, які вносяться за результатами громадських слухань, підлягають обов`язковому розгляду органами місцевого самоврядування. Порядок організації громадських слухань визначається статутом територіальної громади.
		Відповідно до пункту 3 Порядку проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 996 від 03.11.2010, консультації з громадськістю проводяться з питань, що стосуються суспільно-економічного розвитку держави, реалізації та захисту прав і свобод громадян, задоволення їх політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів.
		При цьому, згідно пунктом 12 цього Порядку в обов`язковому порядку проводяться консультації з громадськістю у формі публічного громадського обговорення та/або електронних консультацій з громадськістю щодо проектів нормативно-правових актів, які: стосуються конституційних прав, свобод та обов`язків громадян; стосуються життєвих інтересів громадян, у тому числі впливають на стан навколишнього природного середовища; передбачають провадження регуляторної діяльності у певній сфері; визначають стратегічні цілі, пріоритети і завдання у відповідній сфері державного управління (у тому числі проекти державних і регіональних програм економічного, соціального і культурного розвитку, рішення стосовно їх виконання); стосуються інтересів територіальних громад, здійснення повноважень місцевого самоврядування, делегованих органам виконавчої влади відповідними радами; визначають порядок надання адміністративних послуг тощо.
		Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що консультації з громадськістю проводяться в обов`язковому порядку, зокрема, з приводу розроблення та реалізації програм економічного, соціального і культурного розвитку.
		Судом першої інстанції під час нового розгляду даної справи було враховано завдання та пріоритетну роль дошкільної освіти, забезпечення права дитини на доступність і безоплатність здобуття дошкільної освіти, соціально-економічні, національні, культурно-освітні, духовні і мовні потреби, як необхідні умови для вирішення питань про утворення, реорганізацію, ліквідацію та перепрофілювання закладу дошкільної освіт, що, в свою чергу, створює особливі вимоги до процесу прийняття відповідних рішень, в тому числі щодо врахування думки територіальної громади при вирішенні відповідних питань.
		Тому, суд дійшов висновку, що оскільки оскаржуване рішення впливає на таке важливе конституційне право як право дітей на освіту, то це є безумовною підставою для врахування думки територіальної громади при прийнятті таких рішень.
		Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 359/6814/17, від 13.05.2020 у справі № 324/1296/16-а, від 30.12.2020 у справі № 2140/1580/18, від 02.02.2021 у справі №620/3135/19.
		Щодо посилань апелянта, що висновок суду першої інстанції про необхідність врахування думки територіальної громади через публічне обговорення чи електронні консультації ґрунтується на неактуальній нормі закону, колегія суддів зазначає, що такий висновок ґрунтується в першу чергу на висновках, викладених у постанові Верховного Суду по даній справі, при цьому згідно вимог ч. 5 ст. 353 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
		Надаючи правову оцінку доводам апелянта в частині вжиття відповідачем заходів щодо проведення консультацій з громадськістю у формі зустрічей (нарад), колегія суддів виходить з наступного.
		Так, в обґрунтування своєї позиції апелянт посилається на Протокол № 1 засідання наради з колективом КЗДО №16 «Ягідка» від 12.06.2023, а також Протокол № 2 засідання наради з батьківською громадськістю КЗДО №16 «Ягідка» від 29.06.2023.
		В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що на території мікрорайону «Пряме» громадські слухання щодо припинення функціонування Комунального закладу дошкільної освіти №16 «Ягідка» не проводились, що визнавалось і самим відповідачем (т.1 а. с. 89).
		Колегія суддів критично оцінює посилання апелянта на Протокол № 1 засідання наради з колективом КЗДО №16 «Ягідка» від 12.06.2023, оскільки вказана нарада була проведена виключно із працівниками зазначеного освітнього закладу, яким було повідомлено наступне вивільнення, отже не може свідчити про врахування інтересів громадськості, зокрема усіх мешканців відповідного мікрорайону.
		Щодо посилань апелянта на Протокол № 2 засідання наради з батьківською громадськістю КЗДО №16 «Ягідка» від 29.06.2023 колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено, що вказана нарада мала характер саме громадських слухань, з урахуванням приписів Положення про громадські слухання в Територіальній громаді міста Вознесенська (т.1 а.с. 177), які передбачать порядок їх призначення, проведення та сповіщення.
		Відтак, Вознесенська міська рада, яка представляє спільні інтереси територіальної громади м. Вознесенськ, на території якої знаходиться Комунальний заклад дошкільної освіти №16 Ягідка, мала врахувати інтереси відповідної територіальної громади у процесі прийняття оскаржуваного рішення, що нею зроблено не було. Оскільки такі дії відповідача призвели до прийняття рішення, яке порушує конституційні права громадян зазначеної територіальної громади, зокрема, права на освіту, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
		Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
		Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу Вознесенської міської ради на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року  залишити без задоволення. 
		Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вознесенської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 14.07.2023 року № 10  залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
		 
		Головуючий суддя: М. П. Коваль
		 
		Суддя: Ю.В. Осіпов
		 
		Суддя: В.О. Скрипченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...