Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/24314/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 08.08.2025. Забезпечено надання загального доступу: 12.08.2025.
Дата набрання законної сили: 31.07.2025
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		Справа №761/24314/25                                                                                                                                          Слідчий суддя ОСОБА_1 
		Провадження № 11-сс/824/5111/2025                                                                                                       Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		31 липня 2025 року                                                                                          м. Київ
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі: 
		головуючого судді ОСОБА_2 ,
		суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 18 червня 2025 року про арешт майна  у кримінальному провадженні № 42024000000000956 від 13.08.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 203-2, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 209-1, ч. 1 ст. 220-2, ч. 2 ст. 306, ч. 2 ст. 364 КК України,
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 18 червня 2025 року задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 та накладено арешт на майно, яке вилучене за результатами невідкладного обшуку, здійсненого 11 червня 2025 року за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 (власник: ОСОБА_9 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), у межах кримінального провадження № 42024000000000956, відповідно до ч. 3 ст. 233 КПК України, а саме:
		- мобільний телефон Apple iPhone 16 Pro Max сірого кольору (IMEI НОМЕР_2 , номер НОМЕР_3 );
		- мобільний телефон Apple iPhone 16 Pro Max бежевого кольору (IMEI НОМЕР_4 , номер НОМЕР_5 );
		- флеш-накопичувач SP Silicon Power 16Gb;
		- ноутбук Asus Vivobook (S/N SANOC 06796643D).
		Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати.
		Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою, незаконною та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. 
		Вказує, що вилучені мобільні телефони не містять інформацію, що могла б становити доказове значення у кримінальному провадженні, оскільки були придбані безпосередньо напередодні обшуку.
		Заслухавши доповідь судді, заслухавши пояснення представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , який підтримав доводи апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_10 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. 
		Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
		Як вбачається із матеріалів судового провадження, Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України (БЕБ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024000000000956 за фактами вчинення службовими особами ПАТ «МТБ Банк» (код ЄДРПОУ 21650966, МФО 328168), зокрема ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , паспорт НОМЕР_7 ), ОСОБА_11 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_8 ), ОСОБА_12 (заступником керівника департаменту інноваційних проектів), а також представниками ТОВ «Ікс Пей Груп» (код ЄДРПОУ 41411325), ТОВ «Даймонд Пей» (код ЄДРПОУ 40169405) та ОСОБА_13 (службовою особою КРАІЛ), тяжких і особливо тяжких злочинів. Ці злочини включають привласнення майна в особливо великих розмірах, незаконну організацію азартних ігор, легалізацію доходів, одержаних злочинним шляхом, умисне порушення вимог законодавства про запобігання легалізації доходів, ухилення від сплати податків, фальсифікацію фінансових документів та зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки.
		Протиправна діяльність полягала в організації складної схеми надання платіжної інфраструктури для високоризикових фінансових операцій, зокрема еквайрингу платежів із банківських карт VISA та MasterCard на користь мерчантів, які надавали послуги у сфері азартних ігор, часто без належних ліцензій, порушуючи Закон України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» від 14.07.2020 № 768-IX. ТОВ «Ікс Пей Груп» виступало технологічним оператором, використовуючи спеціалізоване програмне забезпечення для обробки транзакцій у реальному часі та маскування їхньої природи через «міскодинг», зокрема застосування коду MCC 5399 (роздрібна торгівля) замість MCC 7995 (азартні ігри). Кошти від гравців надходили на транзитні рахунки ПАТ «МТБ Банк», які мали ознаки фіктивності, зокрема через використання підставних осіб («дропів»), після чого виводилися через криптовалютні біржі, такі як Binance та Coinbase, або іноземні платіжні системи, такі як PayPal і Skrill, що ускладнювало відстеження їхнього походження.
		За період із 31.12.2022 по 10.04.2024 обсяг таких операцій склав понад 10 мільярдів гривень, що свідчить про вчинення злочину за ч. 3 ст. 209 КК України (легалізація доходів, одержаних злочинним шляхом, в особливо великих розмірах). Службові особи ПАТ «МТБ Банк» та ТОВ «Ікс Пей Груп» систематично порушували вимоги Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 06.12.2019 № 361-IX, не проводячи належної ідентифікації клієнтів, які здійснювали транзакції на суми, що перевищували 400 000 гривень, не повідомляючи Держфінмоніторинг про підозрілі операції, зокрема з ознаками дроблення, та фальсифікуючи результати перевірок у системі «Web Shield» шляхом внесення недостовірних даних про характер транзакцій.
		ОСОБА_7 , обіймаючи посаду керівника департаменту інноваційних проектів ПАТ «МТБ Банк» до звільнення у травні 2025 року, відігравав ключову роль у протиправній схемі. Він координував розробку та впровадження проекту «MetaVerse», який передбачав створення платіжної інфраструктури для високоризикових транзакцій у сфері азартних ігор. ОСОБА_7 безпосередньо приймав рішення про співпрацю з неліцензійними мерчантами, свідомо ігноруючи вимоги фінансового моніторингу, забезпечував розробку програмного забезпечення для маскування транзакцій через «міскодинг», мав доступ до конфіденційної інформації про транзакції ТОВ «Ікс Пей Груп» за 2023-2025 роки, включаючи лог-файли, звіти та листування, а також організовував використання підставних осіб для відкриття транзитних рахунків. Звільнення ОСОБА_7 у травні 2025 року було пов`язане з виявленням його причетності до співпраці з нелегальними організаторами азартних ігор, однак після цього він продовжував підтримувати зв`язки з колишніми колегами та намагався реалізовувати напрацьовані схеми, що підтверджується оперативною інформацією від 06-10.06.2025.
		Попередній обшук детективами БЕБ України у ПАТ «МТБ Банк» 13.01.2025 виявив флеш-накопичувач «Transcend» (серійний номер 6617111086), який не вдалося відкрити через шифрування або пошкодження файлової системи, що свідчить про умисне приховування доказів ОСОБА_7 . Цей факт, зафіксований у протоколі огляду вилученого майна, підтверджує його схильність до використання складних методів захисту інформації, що ускладнює розслідування. Використання ОСОБА_7 зашифрованих носіїв, захищених каналів зв`язку (Telegram, Signal) та підставних осіб робило малоймовірним добровільне надання доказів. Запити на надання документів або допит були б неефективними через ризик знищення матеріалів, що підтверджується його підготовкою до виїзду з м. Києва.
		За результатами невідкладного обшуку 11.06.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , вилучено: мобільний телефон Apple iPhone 16 Pro Max сірого кольору (IMEI НОМЕР_2 , номер НОМЕР_3 ); мобільний телефон Apple iPhone 16 Pro Max бежевого кольору (IMEI НОМЕР_4 , номер НОМЕР_5 ); флеш-накопичувач SP Silicon Power 16Gb; ноутбук Asus Vivobook (S/N SANOC 06796643D). 
		Протокол огляду вилученого майна від 11.06.2025 підтверджує, що огляд проводився у службовому приміщенні БЕБ за адресою: м. Київ, просп. Повітряних Сил, 39/1, каб. 410, із застосуванням службового комп`ютера (Hewlett-Packard ProOne 440, Windows 11 Pro, Microsoft Edge, Microsoft Word) та принтера Samsung (інвентарний номер 1014600044).
		Невідкладність обшуку була зумовлена реальним і невідворотним ризиком знищення доказів, що підтверджується: оперативною інформацією про наміри ОСОБА_7 знищити матеріали після обшуку в ПАТ «МТБ Банк» 10.06.2025; свідченнями ОСОБА_14 у протоколі допиту як свідка про його підготовку до виїзду з Києва; попередніми спробами ОСОБА_7 приховати докази шляхом шифрування (флеш-накопичувач «Transcend»); характером злочинної діяльності, що передбачає маскування операцій через «міскодинг», використання підставних осіб та зашифрованих каналів зв`язку. 
		Відсутність можливості отримати докази іншим способом, наприклад через запит або допит, обґрунтовується високою ймовірністю відмови ОСОБА_7 від співпраці та його діями з приховування матеріалів.
		11.06.2025 детективом складено клопотання про надання дозволу на проведення обшуку погоджене з процесуальним прокурором, яке скеровано для розгляду до Шевченківського районного суду м. Києва.
		11.06.2025 вказане майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №42024000000000956 від 13.08.2024, оскільки воно містить на собі сліди вчинення протиправної діяльності та відомості, що можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
		18.06.2025 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва накладено арешт на майно, яке вилучене за результатами невідкладного обшуку, здійсненого 11.06.2025 за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 (власник: ОСОБА_9 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), а саме:
		- мобільний телефон Apple iPhone 16 Pro Max сірого кольору (IMEI НОМЕР_2 , номер НОМЕР_3 );
		- мобільний телефон Apple iPhone 16 Pro Max бежевого кольору (IMEI НОМЕР_4 , номер НОМЕР_5 );
		- флеш-накопичувач SP Silicon Power 16Gb;
		- ноутбук Asus Vivobook (S/N SANOC 06796643D).
		З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
		При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
		Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
		Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
		Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
		У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
		Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
		Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
		За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
		Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
		Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на вищевказане майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнане речовими доказами у межах кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
		З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на майно, яке вилучене за результатами невідкладного обшуку, здійсненого 11.06.2025 за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 (власник: ОСОБА_9 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), а саме: мобільний телефон Apple iPhone 16 Pro Max сірого кольору (IMEI НОМЕР_2 , номер НОМЕР_3 ); мобільний телефон Apple iPhone 16 Pro Max бежевого кольору (IMEI НОМЕР_4 , номер НОМЕР_5 ); флеш-накопичувач SP Silicon Power 16Gb; ноутбук Asus Vivobook (S/N SANOC 06796643D), оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту даного майна може призвести до його приховування, пошкодження, знищення чи відчуження.
		Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на вищевказане майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
		Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
		З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
		Враховуючи вищевикладене, доводи, на які посилається представник в апеляційній скарзі, про те, що ОСОБА_7 не вручено повідомлення про підозру і він не набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вони перевіряються органом досудового розслідування та будуть вирішуватися судом під час розгляду кримінального провадження по суті.
		Зважаючи на викладене та встановлені під час здійснення досудового розслідування обставини, спростовуються доводи представника власника майна про те, що клопотання прокурора та додані до нього матеріали не містять обставин та посилань на належні та допустимі докази, які б обґрунтовували підозру в тому, що власник майна може сховати, знищити, пошкодити або відчужити майно.
		Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
		Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження на даному етапі досудового розслідування, які можуть суттєво позначитися на інтересах власника майна чи інших осіб, колегією суддів не встановлено.
		Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.
		Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді та не спростовують висновку слідчого судді про те, що враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується дане кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, та обсяг фактичних обставин кримінального провадження, наданих на підтвердження того, що виявлене майно може містити на собі сліди злочину, з метою збереження речових доказів та проведення експертиз, наявні обґрунтовані підстави для висновку про необхідність накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні як на речові докази.
		Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
		Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
		З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
		Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
		 
		 
		 
		 
		 
		постановила:
		 
		Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 18 червня 2025 року - без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя           ________________             ОСОБА_2          
		 
		Судді:
		ОСОБА_3 ____________ ОСОБА_4 ____________

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...