Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 442/864/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне легке тілесне ушкодження.
Надіслано судом: 11.08.2025. Зареєстровано: 11.08.2025. Забезпечено надання загального доступу: 12.08.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/442/152/2025
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12025142110000011

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 442/864/25
		Провадження № 1-кп/442/152/2025
		 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		11 серпня 2025 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області 
		в складі:
		головуючої - судді ОСОБА_1 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичікримінальнепровадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025142110000011 від 11.01.2025 відносно 
		ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, з середньою освітою, пенсіонерки, одруженої, раніше не судимої, - 
		обвинуваченої у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, 
		з участю секретаря судового засідання ОСОБА_3 , 
		зі сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_4 , малолітнього потерпілого ОСОБА_5 , законного представника малолітнього потерпілого  ОСОБА_6 , представника  адвоката ОСОБА_7 , 
		зі сторони захисту: обвинуваченої ОСОБА_2 , її захисника  адвоката ОСОБА_8 , 
		в с т а н о в и в:
		Судом визнано доведеним, що 11 січня 2025 року приблизно о 11 годині 30 хвилин, ОСОБА_2 , спускаючись сходами з третього на перший поверх в під`їзді №1 будинку АДРЕСА_2 , побачила на сходовій площадці між першим та другим поверхом малолітніх ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який разом з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , очікували там на свого товариша ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживає у квартирі АДРЕСА_3 вказаного будинку. 
		Будучи невдоволеною перебуванням дітей на сходовій площадці, ОСОБА_2 почала негативно та агресивно висловлюватися в сторону малолітнього ОСОБА_9 та його батька, який 05.10.2024 зник безвісти під час штурмових дій противника в зоні бойових дій, називаючи його втікачем за кордон. Бажаючи захистити свого батька, військовослужбовця ЗСУ, від образ зі сторони ОСОБА_2 , малолітній ОСОБА_9 , розплакавшись, вступив із нею в словесну суперечку, в ході якої у ОСОБА_2 виник умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_9 .
		Реалізовуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_2 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою заподіяння шкоди здоров`ю іншої особи, схопила неповнолітнього ОСОБА_9 обома руками за куртку в області грудей та правого рукава, стягнула його на сходову площадку першого поверху, де нанесла ОСОБА_9 не менше трьох ударів жіночою сумкою по голові та один удар кулаком лівої руки у ліве око, спричинивши потерпілому тілесне ушкодження у вигляді синця в ділянці лівого ока, яке по ступеню тяжкості відносяться до легкого тілесного ушкодження.
		Таким чином, ОСОБА_2 умисно заподіяла легке тілесне ушкодження, тобто вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.125 КК України.
		Обвинувачена ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненому не визнала і суду пояснила, що 11 січня 2025 року приблизно о 11 годині 30 хвилин, спускаючись сходами з третього на перший поверх в під`їзді №1 будинку АДРЕСА_2 , побачила на сходовій площадці між першим та другим поверхом малолітніх хлопців, серед яких був хлопець по імені ОСОБА_12 та невідомий їй на той час малолітній ОСОБА_9 . Останні гучно та нецензурно розмовляли, вона звернула їм увагу на те, що в під`їзді живуть хворі люди, що вони можливо відпочивають, на що інший хлопчик  ОСОБА_12 , який був з ОСОБА_13 , почав нецензурно її обзивати. Вона сказала до нього, що вона старша літня жінка і що не личить так себе поводити. 
		Звернула увагу, що ОСОБА_14 спочатку в її адресу не висловлювався, проте, під впливом ОСОБА_12 , також почав її обзивати. Ствердила, що ОСОБА_12 говорив до ОСОБА_15 , щоб потрібно її "грохнути". Вона сказала, що піде до школи і напише заяву директору про їхню поведінку, де їхні батьки дивляться. На що ОСОБА_16 відповів, що його батько воює. В той же час інший хлопець також сказав, що і його батько воює, що було неправдою, оскільки його батька знає, як особу, яка схильна до вживання алкоголю. Тому ОСОБА_17 вона не повірила, вважаючи, що останній її обманює. Разом з тим, батька ОСОБА_15 вона особисто не знала, лише одного разу бачила як хтось гуляв з собакою ОСОБА_18 , а тому припускає, що це міг бути його батько. 
		Дійшовши до 1-го поверху, боячись, щоб хлопці її не зіштовхнули зі сходів, оскільки хлопці і надалі їй погрожували, обзивали, вона замахнулась сумкою на ОСОБА_12 , позаяк останній найбільше її ображав, проте, той ухилився. 
		Жодних інших ударів, в т.ч. ОСОБА_19 , вона не наносила, лише сварилась з ними хто їх так виховує, що у них немає ніякої поваги до старших. 
		Стверджує, що не ображала і не мала наміру ображати військових, оскільки постійно матеріально підтримує армію, а її чоловік, якому 70 років, від самого початку записався до ТРО. Вона ж навпаки, бачачи як всі ухиляються від мобілізації і нема кому воювати, та почувши неправду від іншого хлопчика про те, що його батько воює, сказала, що батько ОСОБА_15 напевне виїхав за кордон і ухиляється від військової служби. Якби знала на той час правду про зникнення батька, ніколи б не образила дитину. 
		Вказує, що ходила додому до ОСОБА_18 просити пробачення, однак бабуся ОСОБА_15 не впустила її і не покликали його матір ОСОБА_20 . 
		Припускає, що ОСОБА_14 неправильно сприйняв її повчання, проте, згідна добровільно відшкодувати матері ОСОБА_15 витрати на оплату послуг психолога. 
		Просить суд виправдати її за недоведеністю у вчиненні інкримінованого їй кримінального проступку. Разом з тим, оскільки згідна добровільно відшкодувати витрати на оплату послуг психолога, а тому просить залишити цивільний позов потерпілого без розгляду. 
		Незважаючи на невизнання обвинуваченою ОСОБА_2 своєї вини у пред`явленому їй обвинуваченні, її винуватість повністю доводиться іншими зібраними в даному провадженні та дослідженими в судовому засіданні доказами.
		Зокрема, допитаний в судовому засіданні, в присутності законного представника та психолога ОСОБА_21 , малолітній потерпілий ОСОБА_14 суду пояснив, що він проживає на даний час з матір`ю, оскільки його батько зник безвісти на війні в жовтні 2024 року. 11 січня 2025 року приблизно о 11 годині він разом з ОСОБА_10 очікували в під`їзді №1 будинку АДРЕСА_2 на свого товариша ОСОБА_11 , який проживає у квартирі АДРЕСА_3 вказаного будинку. В той час повз них проходила невідома йому на той час обвинувачена ОСОБА_22 .. ОСОБА_23 , який сидів на сходинці. Її пропустив, проте, вона почала безпідставно їх ображати, у грубій формі звинувачувала їх що вони себе погано поводять, погрожувала, що покличе свого чоловіка, щоб той розібрався з ними. Далі вона почала ображати його батька, який зник безвісти, називаючи його ухилянтом, на що він обурився, сказав про зникнення батька, почав сильно плакати, та висловився в сторону обвинуваченої нецензурною лайкою. В той же час, ОСОБА_24 схопила його обома руками за куртку в області грудей та правого рукава, стягнула на сходову площадку першого поверху, де нанесла йому не менше трьох ударів своєю сумкою по голові та один удар кулаком лівої руки у ліве око, від чого у нього утворився синець. 
		Підтримує цивільний позов своєї матері, оскільки неправомірними діями обвинувачена спричинила їм матеріальну шкоду на суму 6200 грн., моральну шкоду, яку вони оцінюють в 100000 грн. та просять дану суму стягнути з ОСОБА_2 , як цивільного відповідача. Також просить стягнути з обвинуваченої понесені витрати на оплату послуг адвоката в сумі 20000 грн. 
		Просить призначити ОСОБА_2 покарання у виді штрафу та повністю задоволити цивільний позов, в якому законний представник малолітнього потерпілого посилається на те, що через дії обвинуваченої син пережив дуже сильний стрес і до сих пір не може прийти до себе, постійно перебуває у пригніченому стані, хід його життя повністю порушений, а тому відновити становище, яке існувало до цього моменту вкрай важко. Завдану моральну шкоду оцінює в 100000 грн. Вони відвідують психолога, витрати на якого становлять 6200 грн. Крім цього, зазначає, що нею як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду зазначеного кримінального провадження понесено витрати на оплату вартості правової допомоги, яка підтверджена документально і становить 20000 грн. 
		Допитаний в судовому засіданні в якості свідка малолітній ОСОБА_10 , в присутності законного представника  ОСОБА_25 та психолога ОСОБА_21 , пояснив суду, що проживає на АДРЕСА_2 , у сусідньому під`їзді. В січні місяці він разом зі своїм другом ОСОБА_26 очікували в під`їзді №1 вказаного будинку на свого товариша ОСОБА_11 , який одягався. Вони з ОСОБА_13 грались в телефоні, не шуміли і ніхо з мешканців їм не виловлював ніяких обурень щодо їхнього перебування в цьому піїзді. Поряд з цим, перед обвинуваченою йшла ще одна сусідка. Яка побачивши, що вони сидять на сходах, дала їм свій придверний килимок, щоб вони змогли на ньому сидіти. Після цього, повз них проходила ОСОБА_24 , він її пропустив, оскільки сидів на сходинці то піднявся і сказав "перепрошую". Проте ОСОБА_24 почала їх ображати, більше ОСОБА_27 , що вони себе погано поводять, почала ображати його батька, який зник безвісти, на що він обурився, сказав про зникнення батька, почав плакати, і відповідь також облаяв обвинувачену нецензурними словами. Однак, ОСОБА_24 схопила його обома руками за куртку в області грудей та правого рукава, почала стягувати на сходову площадку першого поверху, де нанесла йому біля трьох ударів своєю сумкою по голові. Він бачив лише нанесення 1 удару, але чув ще 2 хлопка. Крім цього, ствердив, що чув ще один удар рукою, але не бачив як цей удар наносила обвинувачена, від чого у ОСОБА_15 було почервоніння під оком. Далі обвинувачена вийшла з будинку, а вони з ОСОБА_13 залишились стояти на дворі, куди майже відразу прийшла бабуся ОСОБА_15 , а згодом і прибігла його мати. 
		Допитаний в судовому засіданні в якості свідка малолітній ОСОБА_11 , в присутності законного представника  ОСОБА_28 та психолога ОСОБА_21 , пояснив суду, що в день події, коли саме це відбувалось точно не пригадує, він був у себе вдома. До нього прийшли його друзі  ОСОБА_29 та ОСОБА_30 , з якими домовились ОСОБА_31 одягався, а друзі чекали його на сходовій клітці. Черед деякий час почув крик ОСОБА_5 та сусідки  ОСОБА_24 , як вони обзивали один одного, тому вирішив все зняти на телефон через дверне вічко. Бачив, як вони всі разом спускались вниз, чув як сусідка вдарила ОСОБА_27 сумкою, але особисто цього не бачив, оскільки з квартири не виходив і все знімав на телефон. Конфлікт тривав біля 6 хвилин. Потім вийшов на двір до хлопців, спілкувався з ОСОБА_13 , який сказав, що сусідка ставила претензії, бо вони сиділи в під`їзді і нібито голосно говорили, зробила їм зауваження. Далі вийшла ОСОБА_15 баба, яка подзвонила його матері і вони почали щось вирішувати. 
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_32 , в присутності законного представника  ОСОБА_33 та психолога ОСОБА_21 , суду пояснила, що проживає на 3-му поверсі в будинку АДРЕСА_2 . В день події була сама вдома, в якийсь момент почула крики в під`їзді, плач ОСОБА_34 , якого добре знала з дитинства, а тому впізнала його голос. Також чула крики з погрозами якоїсь жінки, яка щось говорила за батька, як вона зрозуміла ОСОБА_15 , погрожувала,. Вона прислухалась і чула як жінка питала де він вчиться, де його батько, що батько за кордоном переховується від війни. Хлопчик плакав, чула ніби шарпанину між ними, якийсь шорох і крик ОСОБА_15 "не трогайте. Тому вона зателефонувала до мами ОСОБА_15 , сказала їй, що ОСОБА_16 плаче, свариться з якоюсь жінкою, щоб вона прийшла і захистила його. Зрозуміла, що вона на роботі і що прийде баба.
		Крім того, винуватість ОСОБА_2 в скоєному підтверджується письмовими доказами, а саме:
		- заявою ОСОБА_35 від 11.01.2025 про вчинене кримінальне правопорушення, а саме про те, що 11.01.2025 мешканка квартири АДРЕСА_4 , знаходячись в під`їзді №1 вказаного будинку, умисно нанесла удари сумкою, котру тримала в руках, по голові її малолітньому сину ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обзивала. Принижувала його честь і гідність, обзиваючи батька, котрий на даний час вважається зниклим безвісти внаслідок збройної агресії (а.к.п. 49);
		- довідкою лікаря ортопеда-травматолога від 11.01.2025, відповідно до якої ОСОБА_9 діагностовано забій повіки та навколоочноямковох ділянки (супутній) зліва (а.к.п. 54);
		- даними висновку судово-медичного експерта №10 від 17.01.2025, відповідно до якого у малолітнього ОСОБА_9 виявлено тілесне ушкодження у вигляді синця під лівим оком, що виник в результаті дії твердого (их) тупого (их) предмета (ів), в термін 1-2 дні до моменту огляду, можливо 11.01.2025 в час та по механізму, вказаному потерпілим. Виявлене тілесну ушкодження у вигляді синця мало ознаки легкого тілесного ушкодження (а.к.п. 57). 
		- даними протоколу огляду предмету від 16.01.2025 з диском, який відтворено в ході судового розгляду та відповідно до якого свідок ОСОБА_11 та його законний представник ОСОБА_28 добровільно надали мобільний телефон ОСОБА_11 "Redmy 11S", який оглянуто в у програмі "Галерея", у вкладці "сьогодні" розташований відеофайл тривалістю 2 хв 28 сек. Після огляду вказаний відеозапис тривалістю 2 хв. 28 сек., за допомогою DVD-RW марки gembird та ноутбуку Lenovo IdeaPad Gaming 3 82S9 скопійовано на DVD-R ДИСК марки Traxdata16Х під назвою «video5208743118895085370». В ході відтворення зазначеного диску якого встановлено, що відеозапис починається із кадру, на якому охоплюється загальний вид першого поверху з перспективи дверного вічка кв. АДРЕСА_5 . Через дверне вічко додатково видно сходи, які ведуть на поверх вище. Крім цього у під`їзді знаходиться особа жіночої статі, двоє малолітніх осіб чоловічої статі. З відеозапису чути, як особа жіночої статі, ймовірно ОСОБА_24 , звертається до двох малолітніх осіб, питає в який клас ходиш, в яку школу, погрожує, що її чоловік прийде і з ними розбереться, що батько за кордоном сидить і його не виховує, на що малолітній ОСОБА_9 , розповів, що його тато на війні, рахується зниклим безвісти, що можливо загинув, захищаючи її. Проте, ОСОБА_24 , цьому не повірила, ОСОБА_14 розплакався, однак ОСОБА_24 почала насміхатись, говорила, щоб він комусь іншому це розказав, а не їй. В подальшому, на 00 хв. 52 сек. відеозапису особа жіночої статі, ймовірно ОСОБА_24 , замахується предметом, схожим на сумку, в напрямку малолітньої особи, ймовірно свідка ОСОБА_10 , говорячи до нього, що він зараз дістане, що тато його не бив і не виховав. Малолітній ОСОБА_14 звернув увагу ОСОБА_24 , що тато ОСОБА_36 також був на війні, проте, ОСОБА_24 цьому не повірила і спочала спускатись сходами вниз. За нею спустилась вниз малолітня особа чоловічої статі, ймовірно ОСОБА_9 , говорячи що його батько зник на війні, щоб вона йшла геть звідси. Далі чутно глухий звук, голос ОСОБА_24 , яка говорить " « ОСОБА_37 , ... Я тебе зараз тут грохну!, Тебе тато не виховав!, Закрий морду! Я тебе вивчу!. Малолітній ОСОБА_14 плаче, говорячи про зникнення тата. За ситуацією нижче постійно спостерігає ОСОБА_38 . На 01 хв. 55 сек. відеозапису чутно нерозбірливі голоси ОСОБА_24 та ОСОБА_5 , глухий звук, схожий на удар, знову чутно голос ОСОБА_24 , яка питає «Хто тебе виховував?», каже, щоб він на двір йшов, на що ОСОБА_14 відповідає, що виховували його «Мама і тато» і що він сидить в під`їзді і чекає друга. Далі ОСОБА_24 дзвонить і у дверний дзвінок у квартиру особи, яка вела відеозапис і на цьому відео завершується (а.к.п. 58-65, 67). 
		- даними постанови від 16.01.2025 про визнання предмету речовим оказом, відповідно до якої DVD-R диск марки Traxdata16Х під назвою «video5208743118895085370» визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12025142110000011 від 11.01.202 (а.к.п. 66);
		- даними протоколу огляду відеозапису від 16.01.2025, відпоідіно до якого оглянуто відеозапис, що міститься на DVD-R диску марки Traxdata16Х під назвою «video5208743118895085370» в ході якого потерпілий ОСОБА_9 чітко вказав на учасників, голоси яких він розпізнав на відео  особа жіночої статі  ОСОБА_2 , малолітня особа чоловічої статі  він та малолітня особа чоловічої статі  його товариш ОСОБА_10 (а.к.п. 68-71);
		- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 23.01.2025 з фототаблицею, в ході якого неповнолітній свідок ОСОБА_39 , в присутності законного представника ОСОБА_40 та психолога ОСОБА_41 відтворив обставини конфлікту та нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_19 , показав місце у підїзді №1 у будинку АДРЕСА_2 , де сусідка з квартири АДРЕСА_6 розпочала конфлікт, після чого почала виганяти його та ОСОБА_5 з під`їзду, при чому почала тягнути ОСОБА_42 вниз по сходах, шарпаючи та погрожуючи йому. В подальшому ОСОБА_43 показав як сусідка нанесла декілька ударів сумкою, яку тримала в руках, по голові ОСОБА_19 після цього, ОСОБА_43 розмістив статиста навпроти себе обличчям до обличчя та показав удар кулаком лівої руки у ліве око, вказавши, що саме у такий спосіб сусідка заподіяла ОСОБА_19 тілесні ушкодження, після чого з погрозами покинула під`їзд (а.к.п. 72-78);
		- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 23.01.2025 з фототаблицею, в ході якого малолітній потерпілий ОСОБА_14 , в присутності законного представника ОСОБА_6 та психолога ОСОБА_41 відтворив обставини конфлікту та нанесення йому тілесних ушкоджень, що мало місце 11.01.2025. ОСОБА_9 показав місце у під`їзді №1 у будинку АДРЕСА_2 , де сусідка з квартири АДРЕСА_6 розпочала конфлікт, після чого почала виганяти його та ОСОБА_36 з під`їзду. В подальшому, використовуючи статиста, ОСОБА_14 розмістив статиста навпроти себе обличчям до обличчя, показав як сусідка почала шарпати його за одяг та тягнути вниз по сходах, при цьому ображаючи його та звинувачуючи, що його батько втік за кордон. В подальшому ОСОБА_14 показав, як сусідка била його сумкою по голові, яку тримала в руках, та нанесла йому 3-4 удари. В подальшому ОСОБА_14 розмістив статиста навпроти себе обличчям до обличчя, показав як сусідка нанесла йому удар кулаком лівої руки у ліве око (а.к.п. 79-85);
		- даними висновку судово-медичного експерта №23 від 27.01.2025, відповідно до якого у малолітнього ОСОБА_9 виявлено тілесне ушкодження у вигляді синця під лівим оком, що виник в результаті дії твердого (их) тупого (их) предмета (ів), в термін 1-2 дні до моменту огляду, можливо 11.01.2025 в час та по механізму, вказаному потерпілим. Виявлене тілесну ушкодження у вигляді синця мало ознаки легкого тілесного ушкодження. За даними матеріалів кримінального провадження при судово-медичній експертизі на основі даних слідства допускається можливість виникнення тілесного ушкодження у вигляді синця під лівим оком як було показано як потерпілим ОСОБА_9 , так і свідком ОСОБА_10 під час проведення слідчих експериментів за їхньою участю 23.01.2025 (а.к.п. 57). 
		Зазначені докази зібрані відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, вони є допустимими, та такими, що в їх сукупності безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченою діянь, інкримінованих їй стороною обвинувачення, відповідають показанням потерпілого та свідків у даному провадженні.
		В ході судового розгляду всі учасники процесу погодились з дослідженим судом обсягом доказів, оскільки клопотань про дослідження доказів, що не були предметом розгляду не надходило, заперечень щодо неповноти з`ясування обставин під час розгляду в умовах закінчення з`ясування обставин кримінального провадження сторони також не заявляли.
		Судом розглянуті всі клопотання щодо забезпечення розгляду кримінального провадження доказами.
		Суд враховує докази, надані стороною обвинувачення, стороною захисту та докази, одержані в ході судового розгляду.
		Статтею 84 КПК України визначено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Згідно ст. 85 КПК України докази є належними, якщо вони прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		У відповідності до вимог ст. 94 КПК України, суд оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення. Жоден доказ не має наперед установленої сили. При цьому має бути усунено всі розумні сумніви.
		Суд оцінює критично показання обвинуваченої ОСОБА_2 про те, що вона жодних ударів ОСОБА_19 не наносила, оскільки такі твердження повністю спростовуються письмовими матеріалами, що долучені до матеріалів кримінального провадження, поясненнями потерпілого і свідків, які є послідовними та логічними і не викликають сумнівів в їх правдивості.
		Аналізуючи показання потерпілого та свідків, суд надає їм віри, оскільки вони є логічними і послідовними, узгоджуються між собою та знаходяться в об`єктивному зв`язку із матеріалами кримінального провадження. 
		Доводи захисту про те, що оскільки у висновку судово-медичної експертизи зі слів потерпілого зазначено, що обвинувачене нанесла йому біля 4 ударів сумкою, а відтак не знайшло, на думку захисту, свого підтвердження, те, що обвинувачена нанесла один удар кулаком руки в ділянку обличчя потерпілого, є безпідставними.
		При цьому, суд враховує, що за участю малолітніх свідка ОСОБА_36 та потерпілого ОСОБА_18 23.01.2025 (тобто незадовго від події) було проведено слідчі експерименти, в ході яких вони детально розповіли та на місці відтворили обставини та механізм нанесення потерпілому ОСОБА_44 тілесних ушкоджень обвинуваченою.
		Деякі розбіжності щодо викладу малолітнім потерпілим та свідками характеру розвитку подій та послідовності дій обвинуваченої, зумовлені особистим сприйняттям ними тих моментів, які вони спостерігали і в силу свого малолітнього віку змогли відтворити, зважаючи на значний період часу з моменту події. 
		Судом не встановлено жодних обставин, які б свідчили про наявність у потерпілого ОСОБА_5 чи малолітніх свідків ОСОБА_36 , ОСОБА_45 та ОСОБА_46 будь-якого мотиву, щоб обмовити обвинувачену або їй нашкодити.
		Посилання сторони захисту щодо неправдивості їхніх показань, є неспроможними.
		Судом визнаються непереконливими і доводи сторони захисту щодо недоведеності належними та допустимими доказами причетності обвинуваченої до вчинення даного кримінального правопорушення, так як вони за своєю суттю суперечать та не співвідносяться з дослідженими судом доказами, а тому не приймаються судом до уваги.
		Разом з тим, суд критично відноситься до позиції захисту щодо того, що саме потерпілий, який нецензурно лаявся, образив потерпілу, яка є особою пенсійного віку, а тому остання у відповідь лише замахнулась сумкою на ОСОБА_12 (свідка ОСОБА_47 ), який найбільше її ображав, проте, той ухилився, інших ударів, зокрема, ОСОБА_18 не наносила, оскільки як свідок ОСОБА_43 , так і потерпілий ОСОБА_14 є малолітніми особами. На переконання суду, вживання ними нецензурної лексики в сторону потерпілої було обумовлене лише провокацією останньої, яка, образила пам`ять зниклого безвісти під час захисту України батька ОСОБА_48 . 
		При цьому, право дітей на захист від усіх форм насильства гарантується статтями 28, 52 Конституції України відповідно до яких ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому нелюдському або такому, що принижує його гідність поводженню і покаранню, а будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом.
		Зазначені вище доводи обвинуваченої ОСОБА_24 суд розцінює як спроби і намагання подати розвиток подій у своїй інтерпретації, у вигідному для себе світлі, перенести тягар відповідальності на інших осіб і тим самим применшити особисту роль у вчиненні інкримінованого йому діяння і настанні злочинних наслідків.
		Таким чином, дослідивши зібрані у кримінальному провадженні докази, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченої у скоєнні інкримінованого їй кримінального проступку, при обставинах викладених в обвинувальному акті, повністю доведена та вважає, що умисні дії ОСОБА_2 , які виразились в умисному спричиненні легкого тілесного ушкодження, правильно кваліфіковані за ч.1 ст.125 КК України.
		При вирішенні питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, суд враховує приписи статей 50, 65 КК України, зі змісту яких випливає, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Саме не зазначені критерії призначення кримінального покарання звернуто увагу Верховним Судом у постанові від 10.07.2018 року (справа № 148/1211/15-к).
		У постанові від 14.06.2018 року (справа № 760/115405/16-к) ВС України зазначено, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
		Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила кримінальне правопорушення, залежно від особливостей цього кримінального правопорушення і його суб`єкта.
		Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
		Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
		Крім того, ВС України у постанові від 09.10.2018 року (справа №756/4830/17-к) звернуто увагу на те, що відповідно до статей 50 і 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		Визначені у статті 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
		Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до кримінальних правопорушень якої категорії тяжкості відносить закон (стаття 12 КК України) вчинене у конкретному випадку кримінально-протиправне діяння. Беручи до уваги те, що у статті 12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості кримінальних правопорушень, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за кримінальне правопорушення цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
		Під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення. Тобто поняття «особа обвинуваченого» вживається у тому ж значенні, що й у пункті 3 ч.1 ст.65 КК України поняття «особа винного».
		Термін «явно несправедливе покарання» означає відмінність в оцінці виду та розміру покарання принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
		Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 3 постанови Пленуму ВСУ №12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
		Щире каяття це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти кримінальні правопорушення, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю кримінального правопорушення, або відшкодування заданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.
		Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого кримінального правопорушення. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого кримінального правопорушення, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.
		Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
		При цьому, суд також враховує, що у постанові від 18.09.2019 року (справа №166/1065/18) ВС України зазначив, що розкаяння передбачає, крім визнання факту скоєння кримінального правопорушення, ще й дійсне визнання власної провини, щирий жаль та осуд своєї поведінки.
		Аналогічна правова позиція сформована у постанові ВС України від 27.11.2019 року (справа №629/847/15-к).
		Однак, в ході судового розгляду даного кримінального провадження, судом не встановлено визнання своєї вини та розкаяння у вчиненому зі сторони обвинуваченої ОСОБА_2 .
		Суд констатує, що обвинувачена ОСОБА_2 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, яке відноситься відповідно до вимог ст.12 КК України до категорії кримінальних проступків, на обліку в наркологічному та психіатричному кабінетах не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.
		Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_2 , - судом не встановлено.
		Обставиною, що обтяжує покарання відповідно до вимог ст. 67 КК України є вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини та у присутності дитини. 
		Таким чином, аналізуючи встановлені судом відомості, що характеризують особу обвинуваченої, яка являється пенсіонером, її поведінку до і після вчинення кримінального правопорушення, приписи статей 50, 65 КК України, суд приходить до переконання, що покаранням, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, буде покарання, передбачене санкцією інкримінованої їй частини статті, а саме у виді штрафу у максимальному розмірі, визначеному у ч. 1 ст. 125 КК України. 
		Суд дійшов до такого висновку, оскільки метою покарання згідно з приписами ч. 2 ст. 50 КК України є не тільки кара, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		При цьому суд враховує, що інші види покарань, так як обвинувачена є особою пенсійного віку, визначені у ч. 1 ст. 125 КК України, відповідно до вимог ч. 3 ст. 56, ч. 2 ст. 57 КК України їй не можуть бути призначені. 
		На переконання суду, обраний обвинуваченій такий вид та розмір покарання, відповідатиме не тільки тяжкості вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення та обставинам провадження, але й особі самої обвинуваченої, є обґрунтованим та буде відповідати меті покарання. 
		Відносно запобіжного заходу, суд констатує наступне:
		Як вбачається із матеріалів кримінального провадження №12025142110000011 від 11.01.2025, запобіжний захід щодо обвинуваченої на стадії досудового розслідування та судового розгляду не обирався. Отже, запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_2 на момент розгляду даного провадження  відсутній.
		Таким чином, беручи до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, а також те, що суд прийшов до висновку про призначення ОСОБА_2 покарання у виді штрафу, суд приходить до висновку про можливість не обирати обвинуваченій запобіжний захід до вступу даного вироку в законну силу.
		Що стосується заявленого законним представник малолітнього потерпілого цивільного позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення та стягнення в її користь понесених судових витрат, пов`язаних із наданням йому професійної правничої допомоги, суд встановив наступне:
		Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		Згідно ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		У відповідності до ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Судом визнано доведеним, що діями обвинуваченої ОСОБА_2 стороні потерпілого було завдано матеріальної шкоди у зв`язку з оплатою консультацій психолога в сумі 6200 грн (а.к.п. 27). 
		За таких обставин, суд вважає, що цивільний позов в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_35 завданої матеріальної шкоди підлягає до задоволення в пред`явленому обсязі. 
		Разом з тим, статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів .
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Згідно ч. 2 вказаної статті, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
		Згідно роз`яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
		В пунктах 5, 7, 9 даної постанови зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
		Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, розмір моральних страждань визначається з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача чи інших обставин.
		Оцінивши в сукупності обставини кримінального провадження, встановлено, що у зв`язку із ушкодженням здоров`я, заподіяним вчиненням ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, потерпілому ОСОБА_19 була завдана моральна шкода, що полягала у фізичному болі та душевних стражданнях, моральних переживаннях, у порушенні нормальних життєвих зв`язків, які позначили негативні зміни у житті потерпілого, викликали негативні переживання та спогади, потребу в униканні аналогічних обставин, насторогу, тривогу, емоційні та тілесні реакції при згадуванні, переживанні психологічного дискомфорту, тимчасову неможливість активного соціального життя через необхідність пояснювати причини виникнення такої ситуації, знижений настрій, порушення сну, емоційну напругу, почуття образи, обурення, приниженої гідності.
		Також судом з`ясовано, що наслідки події, що сталася, потягли за собою нераціональне витрачання потерпілим особистого часу, обумовили необхідність залучання значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів.
		Виходячи з вимог розумності та справедливості, враховуючи майновий стан обвинуваченої, яка є особою пенсійного віку, не працює, суд вважає за необхідне позовні вимоги потерпілої ОСОБА_35 , як законного представника малолітнього потерпілого, про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України задоволити частково та стягнути з обвинуваченої ОСОБА_24 на її користь 20000 грн. моральних відшкодувань.
		Крім того, згідно ч. 1 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
		Відповідно до ч. 1 ст. 126 КПК України, суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
		Згідно наданих потерпілим договору про надання правничої допомоги за №05/02-25 від 11.02.2025 року, акту здачі-приймання виконаної роботи від 10.02.2025, акту здачі-приймання виконаної роботи від 11.08.2025 та квитанцій до прибуткового касового ордеру від 11.01.2025 та від 11.02.2025, - витрати ОСОБА_35 на правничу допомогу склали 20000 грн. 
		Таким чином, процесуальні витрати пов`язані з оплатою правничої допомоги потерпілому слід покласти на обвинувачену ОСОБА_2 , оскільки її надання було зумовлено розглядом кримінального провадження щодо вчиненого нею (обвинуваченою) кримінального проступку і стягнути з неї на користь ОСОБА_35 , як законного представника малолітнього потерпілого,  20000 грн. 00 коп. за вказану правову допомогу.
		Інші судові витрати у кримінальному провадженні, зокрема про стягнення в дохід держави, питання щодо яких має вирішувати суд  відсутні, арешт на майно  не накладався, речові докази  відсутні. 
		На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.100, 124, 128, 129, 370, 371, 373, 374, 381, 382, 395 КПК України, суд
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_2 визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити їй покарання у виді  штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.
		Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та стягнення процесуальних витрат пов`язаних з оплатою правничої допомоги  задоволити частково.
		Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6  6200 (шість тисяч двісті) грн. матеріальної шкоди, 20000 (двадцять тисяч) грн. моральних відшкодувань, спричинених внаслідок вчинення кримінального проступку та 20000 (двадцять тисяч) грн. процесуальних витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги.
		В решті вимог цивільного позову потерпілого  відмовити.
		Вирок суду може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженій та прокурору.
		Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...