Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/35620/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про повернення безпідставно набутого майна (коштів).
Надіслано судом: 11.08.2025. Зареєстровано: 12.08.2025. Забезпечено надання загального доступу: 12.08.2025.

Номер судового провадження: 2/761/3071/2025

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 761/35620/24
		Провадження № 2/761/3071/2025
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		       11 серпня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
		 
		головуючого судді:                 Осаулова А.А.
		за участю секретаря судових засідань: Путря Д.В. 
		позивача та її представника:         ОСОБА_1 , ОСОБА_2 
		представників відповідача:        Яндульського Д.В., Рури Н.В., 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в загальному позовному провадженні в приміщенні суду цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення безпідставно списаних коштів, моральної шкоди та зобов`язання скасувати заборгованість,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У вересні 2024 р.  ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення безпідставно списаних коштів, моральної шкоди, зобов`язання скасувати заборгованість, в якому просила стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" безпідставно списані грошові кошти в сумі 28 414,80 грн. шляхом їх відновлення на банківському рахунку НОМЕР_1 , 30 000,00 грн. на компенсацію (відшкодування) моральної шкоди, зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» скасувати за картковим рахунком № НОМЕР_2 , рахунок НОМЕР_1 , відкритому ОСОБА_1 будь-яку заборгованість за використаним кредитним лімітом у розмірі 100 000,00 грн. (з урахуванням відсотків, неустойки, комісії та інших штрафних санкцій), що утворилася внаслідок п`яти несанкціонованих шахрайських транзакцій зі зняття готівкових грошових коштів від 03.08.2023 року.
		Позовні вимоги вмотивовані тим, що ОСОБА_1 є клієнтом Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" , та споживачем банківських послуг, між якими виникли спірні правовідносини внаслідок п`яти несанкційованих транзакцій зі зняття/списання готівкових коштів з рахунку клієнта Банку.
		23.09.2020 ОСОБА_1 (Позивач) та АТ КБ "ПриватБанк" (Відповідач, Банк) уклали Договір SAMDNWFC00062726356, на підставі якого ОСОБА_1 було відкрито банківський рахунок НОМЕР_1 та видано платіжну кредитну картку "Універсальна".
		Договір SAMDNWFC00062726356 від 23.09.2020 є договором публічної оферти (договір приєднання), який було укладено шляхом подачі Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. 
		26.04.2021 ОСОБА_3 отримала нову пластикову кредитну платіжну картку № НОМЕР_3 "Універсальна" (09/24) на підставі Заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 26.04.2021.
		При укладанні угоди про відкриття рахунку та отриманні платіжної картки № НОМЕР_3 "Універсальна" ОСОБА_1 зазначила свій номер мобільного телефону: НОМЕР_4 (фінансовий номер Клієнта), як номер телефону, за допомогою якого можуть виконуватися платіжні операції, і підтверджується Клієнтом під час активації банківської послуги за допомогою POS- терміналу у відділенні Банку, банкоматі, терміналі самообслуговування з підтвердженням ПІН-коду платіжної картки і sms-паролем, а також у системі «Приват24» Банку (у разі зміни логіна користувача).
		03.08.2023 з 10:00 до 22.00 ОСОБА_1 згідно графіку роботи працювала в магазині «My Play» "Хітові іграшки" ТОВ "КІДДІ РІТТЕЙЛ" в ТРЦ "Рівер Молл" за адресою: м.Київ, вул.Дніпровська Набережна, 12.
		03.08.2023, у період з 16:57 по 17:01, в той час, коли ОСОБА_1 перебувала на роботі в магазині «My Play» "Хітові іграшки" ТОВ "КІДДІ РІТТЕЙЛ" у м.Києві, було здійснено п`ять несанкційованих транзакцій зі зняття готівкових грошових коштів з її банківського рахунку НОМЕР_1 в АТ КБ "ПриватБанк" на загальну сумму 102 570,34 грн., з яких 2 588,80 грн. - особисті кошти; 99 981,54 грн. - кредитні кошти (кредитний ліміт), через банкомат іншого банку, встановлений за адресою: SMILYANSKA, 87,CHERKASSY (м.Черкаси, вул. Смілянська, 87), з використанням іншої платіжної банківської картки № НОМЕР_2 АТ КБ "ПриватБанк", яку вона не замовляла і не отримувала.
		Зняття готівки здійснювалось без відома та згоди ОСОБА_1 через банкомат, встановлений за адресою: м.Черкаси, вул. Смілянська, 87, з використанням платіжної картки № НОМЕР_2 АТ КБ "ПриватБанк", яку вона не замовляла і не отримувала.
		ОСОБА_1 зазначає, що платіжну картку № НОМЕР_3 "Універсальна" АТ КБ "ПриватБанк" не втрачала, нікому не передавала, не надавала доступ до картки третіх осіб, в тому числі до інформації, нанесено на неї, та завжди мала при собі. ПІН-код до платіжної картки № НОМЕР_3 "Універсальна" АТ КБ "ПриватБанк", пароль входу в систему дистанційного обслуговування клієнтів Банку Приват-24 та іншу конфіденційну інформацію по власному рахунку нікому не повідомляла, жодних розпоряджень про зняття готівки з банківського рахунку не давала, будь-яких дій, що могли би призвести до зняття готівки не вчиняла та дотримувалась Умов та Правил надання банківських послуг (далі-Умови) щодо безпеки під час користування рахунком та платіжною карткою.
		П`ять несанкційованих транзакцій зі зняття готівки через банкомат за адресою: АДРЕСА_1 було здійснено за 4 хвилини, без телефонних дзвінків від Банку на її номер телефону на підтвердження зазначених транзакцій, та будь-яких інших дій з боку банку, незважаючи на те, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» було встановлено відповідні лімітні обмеження на зняття готівки на суму понад 20 000 грн. лише через три години.
		Відразу після виявлення СМС-повідомлень про п`ять несанкційованих (незаконних) транзакцій зі зняття готівки позивач невідкладно о 17:08:15 звернулась на гарячу лінію АТ КБ "ПриватБанк" за номером 3700 з вимогою заблокувати платіжну картку та повідомила про шахрайські дії зі зняття готівки, та надала для зв`язку додатковий номер телефону НОМЕР_5 .
		04.08.2023 ОСОБА_1 звернулась до Кіберполіції України з відповідною заявою про вчинення шахрайських дій зі зняття готівки, але заява була скерована до Дарницького УП ГУ НП у м.Києві, відомості про кримінальне правопорушення внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023100020003137 від 04.08.2023 з правовою кваліфікацією за ч.3 ст.190 КК України. Досудове розслідування на цей час триває.
		На думку позивача, невідомі особи (особа) своїми шахрайськими діями заволоділи доступом до додатку "Приват24" та безперешкодно зі сторони АТ КБ "ПриватБанк" заволоділи грошовими коштами, які були на рахунку НОМЕР_1 в АТ КБ "ПриватБанк", відкритому ОСОБА_1 , на загальну сумму 102 570,34 грн., з яких: 2 588,80 грн. -особисті кошти; 99 981,54 грн. - кредитні кошти (кредитний ліміт) шляхом перевипуску платіжної картки НОМЕР_3 "Універсальна" на пластикову платіжну картку № НОМЕР_2 "Універсальна" та здійснення п`яти несанкційованих (незаконних) транзакцій зі зняття готівкових грошових коштів через банкомат, встановлений за адресою: АДРЕСА_1 , з використанням пластикової платіжної картки № НОМЕР_2 АТ КБ "ПриватБанк".
		Позивач вважає, що вона своїми діями не сприяла втраті або незаконному використанню інформації для ініціювання незаконної платіжної операції, виконала покладені на неї обов`язки щодо запобігання втрати коштів, негайно повідомила Банку про несанкціоновані транзакції зі зняття готівки та заблокувала банківську картку.
		Незважаючи на вказані несанкціоновані, безпідставні та незаконні транзакції зі зняття готівки та списання коштів з рахунку НОМЕР_1 в АТ КБ "ПриватБанк", відкритому ОСОБА_1 , без встановлення її вини щодо передачі паролю та надання доступу в системі Приват24 третім особам, ОСОБА_1 безпідставно визнана боржником АТ КБ "ПриватБанк" за кредитом, який вона не отримувала, з її рахунку утримуються/списуються відсотки за користування кредитним лімітом, до повного погашення заборгованості за кредитом, до виникнення якого вона не має відношення. За період з жовтня 2023 р. по вересень 2024 р. всього утримано/списано відсотки за користування кредитним лімітом на загальну суму 25 826, 00 грн. 
		Діями та бездіяльністю АТ КБ "ПриватБанк" щодо незабезпечення збереження грошових коштів на банківському рахунку ОСОБА_1 , визнання її боржником за кредитом (кредитний ліміт), який вона не отримувала, безпідставне та необгрунтоване щомісячне утримання/списання грошових коштів з її банківського рахунку, починаючи з жовтня 2023 року, на погашення процентів за користування кредитом, який вона отримувала, не повернення грошових коштів, які були зняті готівкою шляхом несанкціонованих незаконних транзакцій (шахрайськими діями) невстановлених осіб (не виключено працівником Банку), небажання Банку провести службове розслідування з метою встановлення причин та винних осіб, було порушено права та законні інтереси споживача банківських послуг ОСОБА_1 та завдано їй моральної шкоди, яка полягає у тривалих душевних стражданнях, погіршення стосунків з рідними та близькими людьми, які її оточують, погіршення майнового стану. Моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює у розмірі 30 000 грн.
		Вказане стало підставою для звернення до суду.
		Ухвалою судді від 08.10.2024 р. відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. 
		Ухвалою суду від 12.11.2024 р. витребувано в АТ КБ «Приватбанк», АТ «УКРСИББАНК» письмові докази.
		Ухвалою суду від 17.12.2024 р. відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача АТ КБ «Приватбанк» від 16.12.2024 року про направлення за підсудністю до Печерського районного суду м.Києва цивільної справи №761/35620/24.
		Ухвалою суду від 11.03.2025 вилучено в у АТ КБ «Приватбанк» докази , а саме: інформацію щодо порядку видачі картки НОМЕР_2, фото-відео матеріалів, які були зроблені при відкритті рахунку та видачі/отриманні пластикової картки № НОМЕР_2 у відділенні банку, та яким чином була здійсненна автентифікація особи при отриманні вказаної картки.
		Протокольною ухвалою суду від 16.06.2025 р. закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті. 
		В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали, просили його задовольнити.
		Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, зазначивши, що саме дії користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або тв. інформації, яка дала змогу ініціювати спірні платіжні операції. Позивач самостійно підтвердила, що перейшла за посиланням, яке їй надійшло у застосунок «viber», для отримання матеріальної допомоги, та ввела свої дані, в тому числі пароль до приват 24 та пін код до картки. Подали письмові пояснення по справі.
		Суд, вислухавши пояснення присутніх учасників, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судом встановлено, що позивач є користувачем послуг в АТ КБ «Приватбанк», якій відкрито рахунок  НОМЕР_1 ).
		Як вбачається з виписки по рахунку НОМЕР_1 щодо картки НОМЕР_2 за період з 03.08.2023 по 04.08.2023 р. р. станом на початок періоду баланс картки був 2658,80 грн, кредитний ліміт - 100000,00 грн, 03.08.2023 р. о 16:57 год. було зняття готівки в банкоматі: SMILYANSKA, 87, CHERKASSY в розмірі 20000,00 грн+комісія 722,34 грн, 03.08.2023 р. о 16:57 год. було зняття готівки в банкоматі: SMILYANSKA, 87, CHERKASSY в розмірі 20000,00 грн+комісія 800,00 грн, 03.08.2023 р. о 16:58 год. було зняття готівки в банкоматі: SMILYANSKA, 87, CHERKASSY в розмірі 20000,00 грн+комісія 800,00 грн, 03.08.2023 р. о 16:59 год. було зняття готівки в банкоматі: SMILYANSKA, 87, CHERKASSY в розмірі 20000,00 грн+комісія 800,00 грн, 03.08.2023 р. о 17:01 год. було зняття готівки в банкоматі: SMILYANSKA, 87, CHERKASSY в розмірі 18700,00 грн+комісія 748,00 грн. Залишок на кінець періоду (-99981,54) грн., всього витрат 102640,34 грн.
		Згідно з відповіддю АТ КБ «Приватбанк» від 11.01.2024 р. на заяву ОСОБА_1 картка НОМЕР_2 відкрита в системі дистанційного обслуговування клієнтів Internet Banking Приват24. Вхід в Приват24 був здійснений під авторизацією  ОСОБА_1 . При даній процедурі клієнт вводить свої ім`я користувача і пароль та входить у Приват24. 03/08/2023 з ї платіжної картки НОМЕР_2 були зняті грошові кошти. Для того, щоб зняти грошові кошти був правильно введений ПІН-код картки. Зняття коштів проведено з використанням пластику карти, в такому разі ліміти не діють.
		Як вбачається з відповіді АТ КБ «Приватбанк» від 09.04.2024 р. на адвокатський запит представника  ОСОБА_1   платіжна картка № НОМЕР_3 "Універсальна" не використовувалася при знятті готівки через банкомат за адресою: АДРЕСА_1 ; платіжна картка № НОМЕР_3 "Універсальна" була перевипущена на пластикову картку № НОМЕР_2 через додаток Приват24 03.08.2023 о 16:53 з фінансового номера Клієнта НОМЕР_5 і вже з картки № НОМЕР_2 було знято кошти в банкоматі за адресою: АДРЕСА_1 ;03.08.2023 р. о 13:56 год. була замовлена віртуальна картка на ім`я ОСОБА_1 через відкриття карт в приват 24 картка НОМЕР_7 нова Didjital картка. Потім замовлено видати картку на пластик в приват 24, картка № НОМЕР_2 активація картки по пустому пластику 03.08.2023 о 16:53.
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
		Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
		При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
		Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
		Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
		На суд покладено обов`язок вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб. У той же час, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу.
		Такі правові висновки є усталеними та знаходять втілення, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 908/2637/20, від 29.09.2021 у справі № 910/17079/19, від 16.09.2021 у справі № 922/3059/16, від 26.01.2021 у справі № 923/722/19, від 29.10.2020 у справі № 917/814/16, від 29.01.2020 у справі № 904/5265/18, від 28.01.2020 у справі № 912/653/19, від 06.11.2019 у справі № 909/51/19, від 25.06.2019 у справі № 5023/5836/12, від 19.06.2019 у справі № 910/19581/16, від 05.06.2019 у справі № 909/452/18, від 18.03.2019 у справі № 908/1165/17, від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15.
		При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. . Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
		Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).
		Позивач звернулась до суду з метою стягнення безпідставно списаних коштів, моральної шкоди, зобов`язання скасувати заборгованість.
		Згідно з частинами першою та другою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.
		Відповідно до ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
		За змістом ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
		Згідно з ч. 1 ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Відповідно до ч. 2 вказаної статті грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Частиною 1 ст. 60 Закону України «Про банки та банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею.
		Особи, винні в порушенні порядку розкриття та використання інформації, що становить банківську таємницю, несуть кримінальну та іншу відповідальність згідно з законом (ст. 61 Закону України «Про банки та банківську діяльність»).
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
		Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
		Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
		Відповідно до пункту 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
		Згідно з пунктом 40 розділу VIІ Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 164 (далі - Положення № 164), користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.
		Відповідно до п. 138 розділу VIІ Положення № 164 Емітент зобов`язаний:
		1) забезпечити, щоб індивідуальна облікова інформація користувача була недоступна іншим сторонам, крім користувача (крім випадку, передбаченого в пункті 142 розділу VII цього Положення);
		2) зберігати інформацію, надану користувачем для здійснення контактів із ним, протягом строку дії договору;
		3) забезпечити користувачу можливість безоплатно в будь-який час повідомити емітента про втрату платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації та не допускати будь-якого використання платіжного інструменту після отримання такого повідомлення;
		4) забезпечити користувачу можливість у будь-який час повідомити емітента про потребу розблокування або заміни (перевипуску) платіжного інструменту;
		5) повідомляти користувача про виконання операцій з використанням платіжного інструменту;
		6) реєструвати та протягом строку, передбаченого нормативно-правовими актами Національного банку, зберігати інформацію, що підтверджує факт інформування емітентом користувача та користувачем емітента, надавати користувачу таку інформацію за його письмовим зверненням. Емітент зобов`язаний зазначити дату і час одержання повідомлення користувача про втрату платіжного інструменту під час реєстрації повідомлення.
		Емітент у разі невиконання ним обов`язку з інформування користувача про виконані операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від виконання таких операцій. Обов`язок емітента щодо повідомлення користувача про виконані операції з використанням платіжного інструменту користувача є виконаним у разі:
		1) інформування емітентом користувача про кожну виконану операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем;
		2) відмови користувача від отримання повідомлень емітента про виконані операції з використанням платіжного інструменту користувача, про що зазначено в договорі з користувачем (п. 139 розділу VIІ Положення № 164).
		Відповідно до пункту 146 розділу VIІ Положення № 164 власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції..
		Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.
		Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
		Зазначені правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18), від 24 липня 2019 року у справі № 753/16954/16-ц (провадження № 61-24323св18), від 01 липня 2020 року у справі № 712/9107/18 (провадження № 61-9877св19), від 21 квітня 2021 року у справі № 751/6050/18 (провадження № 61-18544св19).
		Відтак позичальник не буде відповідати за шахрайські дії з її карткою та нести матеріальну відповідальність за неналежні платіжні операції в разі дотримання таких умов: своїми діями або бездіяльністю позичальник не сприяв утраті або незаконному використанню інформації, що дає змогу ініціювати платіжні операції; виявивши безпідставне списання коштів, позичальник невідкладно повідомив про це в банк і правоохоронні органи.
		Між тим, позивачем належними та допустити доказами не доведено вину відповідача у втраті коштів з її картки.
		В судовому засіданні було досліджено в якості доказу аудіозапис розмови call center АТ КБ "ПриватБанк" з ОСОБА_1 . Із змісту цієї розмови вбачається, з її картки було знято власні кошти та кредитні в розмірі 100000,00 грн шахраями. ОСОБА_1 повідомила працівнику банку, що їй прийшло повідомлення у застосунок «viber» від «Дії Євиплата» про надання допомоги українцям від Польщі. В подальшому саме у вказаному застосунку, а не у приват 24 вона ввела свої конфеденційні дані по карті, а саме пароль і коди для входу у приват 24 і пін код до своєї картки. Після цього відбулось зняття коштів без її згоди.
		Такого ж змісту інформацію позивач надала при оформленні протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 04.08.2023 р. о 12:18 год, за яким ОСОБА_1 повідомила, що 03.08.2023 р. близько 14:00 год. за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 12 е, перейшла за посиланням у вайбер «Дія Євиплати», авторизувалась в приват 24. Близько 16:57 год. відбулось несанкціоноване зняття коштів з банкомату у м. Черкаси, внаслідок чого було знято кошти в сумі 99998,00 грн з кредитної банківської картки № НОМЕР_3 .
		Вказана інформація відображена також у витязі з ЄРДС від 14.09.2023 р. по кримінальному провадженню №12023100020003137 від 04.08.2023 р.
		Отже, саме ОСОБА_1 своїми діями сприяла втраті, незаконному використанню інформації яка дала змогу ініціювати платіжні операції та зняти кошти в банкоматі адресою: АДРЕСА_1 .
		При цьому, на ухвалу суду АТ «Укрсиббанк» надав фотозніки та відеозапис зняття готівкових коштів з пластикової картки АТ КБ "ПриватБанк" № НОМЕР_2 у банкоматі, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 16:57 год. по 17:01 год. 03.08.2023 р., з якого вбачаться, що кошти були зняті не ОСОБА_1 , а іншою особою.
		Вказані обставини не заперечує також представник АТ КБ «Приватбанк» .
		Між тим, зазначені обставини стали наслідком дій ОСОБА_1 , яка самостійно перейшла за невідомим посиланням, внесла конфіденційну інформацію, необхідної для входу у Приват24 під її обліковим записом, надавши ці дані невстановленим особам, що призвело до випуску нової картки від імені ОСОБА_1 та незаконному використанню ПІНу та іншої інформації від її аккаунту в Приват24, що дало змогу ініціювати платіжні операції по списанню коштів з її рахунку (картки) в банкоматі, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .
		 З огляду на викладене, АТ КБ «Приватбанк» не має нести відповідальність за списання коштів з рахунку позивача, а тому відсутні підстави для з відповідача коштів та зобов`язання його скасувати заборгованість.
		Велика Палата Верховного Суду у п. 81 постанови від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц вказала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).
		Варто зазначити, що, позивач не позбавлена можливості в рамках кримінального провадження встановити особу, яка заволодіння її коштами, та захистити свої права шляхом пред`явлення вимог до вказаної особи.
		Щодо вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, крім іншого, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.
		У відповідності до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України N 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди», під моральною  шкодою  слід  розуміти  втрати  немайнового характеру  внаслідок  моральних  чи фізичних страждань,  або інших негативних  явищ,   заподіяних   фізичній   чи   юридичній   особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 вказаної Постанови).
		Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (постанова Верховного Суду від 21.04.2021 р. у справі № 308/3695/17).
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому, як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		З огляду на вищевикладене, закон пов`язує виникнення права на компенсацію моральної шкоди з випадками порушення прав особи, а права позивача, як було встановлено судом порушено не було.
		Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
		Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Враховуючи викладене вище, а також те, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами в розумінні ЦПК України обставин, на які вона посилається, підстав для задоволення позовних вимог про стягнення безпідставно списаних коштів, моральної шкоди, зобов`язання скасувати заборгованість,- суд не вбачає.
		Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 23, 536, 625, 634 1066,1068,1071, 1073 ЦК України,  ст.ст 12, 76, 77, 78, 79, 81, 89,  265 , 268, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
		в и р і ш и в :
		 
		Позовну заяву  ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення безпідставно списаних коштів, моральної шкоди та зобов`язання скасувати заборгованість, - залишити без задоволення. 
		 
		Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Реквізити учасників:
		Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .
		Відповідач: АТ КБ «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, адреса: м.Київ, вул..М.Грушевського, 1-Д. 
		 
		Суддя:                        Андрій Осаулов
		                                       
		                                                       повний текст виготовлено 11.08.2025 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...