Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/25100/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них; з питань здійснення публічно-владних управлінських функцій з розпорядження земельними ділянками.
Надіслано судом: 11.08.2025. Зареєстровано: 12.08.2025. Забезпечено надання загального доступу: 13.08.2025.

Номер судового провадження: П/640/25100/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		11 серпня 2025 року                                                                             справа №640/25100/21
		Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.
		Суть спору: до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Київської міської ради (далі по тексту також відповідач, КМР), в якому просить суд:
		- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо порушення строків розгляду по суті клопотання позивача №543/07/21-Р від 27.07.2021 стосовно передачі у приватну власність земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів площею 0,01 га за рахунок земель комунальної власності на території м. Києва;
		- зобов`язати відповідача на найближчому пленарному засіданні сесії розглянути по суті клопотання позивача №543/07/21-Р від 27.07.2021 стосовно передачі у приватну власність земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів площею 0,01 га за рахунок земель комунальної форми власності на території м. Києва.
		Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що звернувся до КМР із клопотанням від 27.07.2021 щодо передачі у приватну власність земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів площею 0,01 га за рахунок земель комунальної власності на території м. Києва. Департамент земельних ресурсів ВО КМР листом від 26.08.2021 повідомив позивача про те, що клопотання направлено до Департаменту містобудування та архітектури ВО КМР щодо отримання витягу з містобудівного кадастру на відповідність функціонального призначення.
		На переконання позивача, означена відповідь від 26.08.2021 свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, на якого покладено обов`язок розгляду та винесення на розгляд сесії міської ради клопотання про виділення земельної ділянки покладений на орган місцевого самоврядування, тобто на відповідача. Позивач стверджує, що відповідачем безпідставно було проігноровано розгляд по суті означеного клопотання, що має наслідком звернення до суду з цим позовом.
		Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
		На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали цієї справи до Київського окружного адміністративного суду.
		За результатом автоматизованого розподілу, справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В.
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 (суддя Шевченко А.В.) справу прийнято до провадження, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
		Згідно з розпорядження керівника апарату суду від 27.02.2024 №90-р/ка у зв`язку із перебуванням судді Шевченко А.В. у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи.
		За результатами повторного автоматизованого розподілу 20.03.2024 адміністративна справа була передана для розгляду судді Дудіну С.О.
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.03.2024 адміністративну справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
		Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що рішенням КМР від 09.12.2021 позивачу відмовлено у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у приватну власність.
		На думку відповідача, зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів не вбачається про порушення прав позивача.
		Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
		Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
		Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
		З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
		у с т а н о в и в:
		Клопотанням від 27.07.2021 вих. №543/07/21-Р позивач звернувся до КМР про передачу йому у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:169:0031 для будівництва індивідуальних гаражів площею 0,1 га за рахунок земель комунальної форми власності на території м. Київ.
		Листом Департаменту земельних ресурсів від 26.08.2021 №0570202/3-23241 за результатами розгляду клопотання позивача про передачу у власність земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:169:0031 для будівництва індивідуальних гаражів повідомлено, що означене клопотання зареєстровано у приймальні КМР з земельних питань 19.08.2021 за №628870186 та повідомлено про його направлення до Департаменту містобудування та архітектури ВО КМР (КМДА) щодо отримання витягу з містобудівного кадастру на відповідність заявленого функціонального призначення, за результатами якого Департаментом буде підготовлено відповідний проект рішення КМР.
		Не погоджуючись з правомірністю бездіяльності відповідача щодо нерозгляду клопотання, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
		Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
		Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
		Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
		Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 Земельного кодексу України).
		Частинами третьою та четвертою статті 116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
		Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.
		Пунктом «д» частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
		Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
		Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
		Згідно з абзацами 1-2 частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
		У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
		Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
		Частиною п`ятою статті 46 цього Закону передбачено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
		Отже, за результатом розгляду клопотання фізичної особи про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з відведення у власність земельної ділянки обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
		Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.08.2019 у справі № 140/1992/18.
		Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що листом Департаменту земельних ресурсів від 26.08.2021 №0570202/3-23241 за результатами розгляду клопотання позивача про передачу у власність земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:169:0031 для будівництва індивідуальних гаражів від 27.07.2021 повідомлено, що означене клопотання зареєстровано у приймальні КМР з земельних питань 19.08.2021 за №628870186 та повідомлено про його направлення до Департаменту містобудування та архітектури ВО КМР (КМДА) щодо отримання витягу з містобудівного кадастру на відповідність заявленого функціонального призначення, за результатами якого Департаментом буде підготовлено відповідний проект рішення КМР.
		Листом Департаменту земельних ресурсів ВО КМР (КМДА) від 24.08.2021 №05715-СЛ-29405 відповідачу направлено проєкт рішення КМР «Про відмову у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у приватну власність на бульв. Перова у Дніпровському районі м. Києва» для подальшого опрацювання
		У пояснювальній записці до проекту означеного рішення КМР зазначено, що за даними Міського земельного кадастру земельні ділянки входять до зеленої зони відповідно до Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концентрації формувань зелених насаджень в центральній частині міста, затвердженої рішенням КМР від 19.07.2005 №806/3381 (зі змінами та доповненнями). Крім того, вказану позивачем земельну ділянку відповідно до рішення КМР від 29.10.209 №678/2747 було передано у власність обслуговуючому кооперативу гаражно-будівельному кооперативу «Автоспілка» для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражно-будівельного кооперативу на бульв. Перова у Дніпровському районі міста Києва (державні акти на право власності на земельні ділянки від 08.06.2010 №№ 09-8-00138, 09-8-00140, 09-8-00139). Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2012 у справі №2а-12669/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду та ухвалою Вищого адміністративного суду України від21.11.2023, визнано протиправними та скасовано рішення КМР від 29.10.009 №678/2747 та державні акти на право власності, зокрема і на означену земельну ділянку, а тому відповідно до статті 9 Земельного кодексу України та пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (щодо обов`язковості розгляду питань землекористування на пленарних засіданнях) вказаний проєкт рішення направляється для подальшого розгляду відповідачем.
		Рішенням ІІ сесії ІХ скликання КМР від 21.09.2021 №300100841 відмовлено у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у приватну власність на бульв. Перова Дніпровському районі м. Києва, зокрема і ОСОБА_1 для будівництва індивідуальних гаражів площею 0,01 га на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:66:169:0031.
		Тобто, на момент розгляду означеної справи відповідачем було розглянуто клопотання позивача від 27.07.2021 вих. №543/07/21-Р про передачу йому у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:169:0031 для будівництва індивідуальних гаражів площею 0,1 га за рахунок земель комунальної форми власності на території м. Київ, та прийнято рішення за результатами його розгляду.
		Вирішуючи питання застосування норм матеріального права у даній справі суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а.
		Так, в означеній постанові Верховного Суду акцентується увага на тому, що ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує. Тобто, відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:
		1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;
		2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);
		3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;
		4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;
		5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення.
		За висновками Верховного Суду, аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність. Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого «земельного» питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим.
		Отже, рішення ІІ сесії ІХ скликання КМР від 21.09.2021 №300100841, яким за результатами розгляду, зокрема і клопотання позивача від 27.07.2021 вих. №543/07/21-Р йому було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватну власність на бульв. Перова Дніпровському районі м. Києва для будівництва індивідуальних гаражів площею 0,01 га на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:66:169:0031, вважається прийнятим у передбаченій законом формі (належним чином оформленим) та органом, до повноважень якого законом віднесено вирішення цього питання.
		Суд враховує, що частиною сьомою статті 118 ЗК України встановлено місячний строк розгляду клопотання особи щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, однак звертає увагу, що строк розгляду клопотання є строком виконання органом місцевого самоврядування своїх повноважень (компетенції). Цей строк разом з іншими елементами (складовими) утворюють структуру повноважень суб`єкта владних повноважень. Недотримання строку виконання обов`язку є свідченням формального порушення реалізації повноважень, проте, повинно оцінюватися судом в межах причин і умов, які призвели до цього. Недотримання строку виконання обов`язку не означає припинення повноважень органу місцевого самоврядування і втрату ним правомочності на ухвалення будь-яких рішень.
		Не розгляд поданого особою клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах строку, встановленого статтею 118 ЗК України, може свідчити про протиправну бездіяльність уповноваженого на вирішення такого питання органу й, водночас, надає заявникові клопотання право на виготовлення відповідного проекту без отримання вказаного дозволу.
		Проте, у випадку, якщо така протиправна бездіяльність має місце, це насамперед призводить до порушення гарантованого Конституцією України права на землю особи, яка звернулась з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або в користування, оскільки створює перешкоди у реалізації зазначеного права для цієї особи.
		Навіть надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а так само й розробка такого проекту на підставі абзацу третього статті 118 ЗК України, не покладає на орган місцевого самоврядування обов`язку (не є підставою для виникнення зобов`язання перед особою, яка розробила проект землеустрою) щодо надання цієї земельної ділянки у власність чи користування.
		Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 569/14686/16-а, відступу від якої не вбачається.
		У справі, яка розглядається, судом встановлено, що відповідачем у місячний строк, встановлений законом, не було прийнято рішення з питання надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки.
		Це надало йому право замовити виготовлення такого проекту землеустрою за принципом мовчазної згоди на підставі абзацу третього частини сьомої статті 118 ЗК України.
		Водночас, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження використання наданого позивачу права замовити виготовлення такого проекту землеустрою за принципом мовчазної згоди.
		Поряд із цим, відповідач не втратив повноважень на розгляд поданого позивачем клопотання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою і як представницький орган місцевого самоврядування був зобов`язаний його розглянути з прийняттям відповідного рішення, як результату реалізації своєї виключної компетенції на одному з етапів вирішення питання про безоплатну передачу земельної ділянки комунальної власності у власність приватну.
		Суд підкреслює, що особа, зацікавлена у отриманні земельної ділянки у власність, не позбавлена можливості оскаржити до суду бездіяльність уповноваженого органу щодо не розгляду у встановлений строк її клопотання стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність або оскаржити прийняте цим органом рішення з вказаного питання.
		Судом встановлено, 21.09.2021 КМР на своєму засіданні прийняла рішення, яким розглянула подану позивачем заяву і відмовила у наданні йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуальних гаражів. Таке рішення є прийнятим у передбаченій законом формі (належним чином оформленим) та органом, до повноважень якого законом віднесено вирішення вищевказаного питання.
		При цьому, матеріалами справи підтверджено, що порушення місячного строку розгляду означеного клопотання зумовлений зверненням Департаменту земельних ресурсів до Департаменту містобудування та архітектури ВО КМР (КМДА) щодо отримання витягу з містобудівного кадастру на відповідність заявленого функціонального призначення, за результатами якого Департаментом буде підготовлено відповідний проект рішення КМР.
		Таким чином, враховуючи означене звернення, відповідач не мав можливості винести порушене позивачем питання на пленарне засідання міської ради у законодавчо визначений місячний строк з моменту звернення з клопотанням.
		Суд зауважує на тому, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
		Водночас для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи.
		Самі собою строки поза зв`язком з конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.
		Отже, затримка у розгляді клопотання позивача, на переконання суду, була обумовленою об`єктивними обставинами, а не протиправною бездіяльністю КМР.
		Крім того, суд наголошує на розгляді клопотання позивача та винесення за результатами його розгляду рішення від 21.09.2021 №300100841, що має наслідком відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача на найближчому пленарному засіданні сесії розглянути по суті клопотання позивача №543/07/21-Р від 27.07.2021 стосовно передачі у приватну власність земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів площею 0,01 га за рахунок земель комунальної форми власності на території м. Києва з огляду на те, що станом на дату винесення рішення у цій справі означене порушення усунуто відповідачем шляхом прийняття відповідного рішення.
		Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
		Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.
		Враховуючи положення статті 139 КАС України у суду відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		в и р і ш и в:
		У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. 
		          Суддя                                                                                     Дудін С.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...