Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 463/4458/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Вимагання.
Надіслано судом: 12.08.2025. Зареєстровано: 12.08.2025. Забезпечено надання загального доступу: 13.08.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/462/189/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62022140010000095

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		справа № 463/4458/22 
		 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		12 серпня 2025 року Залізничний районний суд м. Львова у складі: 
		головуючого - судді    -             ОСОБА_1 
		з участю секретаря      -              ОСОБА_2 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження № 62022140010000095 від 06.03.2022 про обвинувачення 
		 
		        ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця c. Хоросниця, Мостиського району Львівської області, який зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимого, 
		 
		       у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 189 КК України,
		 
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурора         -                         ОСОБА_5 
		представника потерпілої - ОСОБА_6 
		обвинуваченого  -                   ОСОБА_3 
		захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 
		       
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		ОСОБА_3 , старший лейтенант поліції, наказом № 294 о/с від 09.08.2021, переміщений на посаду оперативного уповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції № 1 Львівського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області).
		Згідно з вимогами ст. ст. 19, 68 Конституції України ОСОБА_3 зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також неухильно їх додержуватись.
		Стаття 1 Закону України «Про Національну поліцію» визначає, що Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
		Стаття 18 вищевказаного закону встановлює обов`язки поліцейського, зокрема неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
		Відповідно до ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть зокрема: кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
		Згідно пунктів 1, 7, 9, 25, 26 ч. 1 ст. 23 вищевказаного Закону поліція, відповідно до покладених на неї завдань здійснює зокрема превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень, розшукує осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, пропали безвісти, та інших осіб у випадках, визначених законом, доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, виконує в межах компетенції запити органів правопорядку (правоохоронних органів) інших держав або міжнародних організацій поліції відповідно до закону та міжнародних договорів України, здійснює оперативно-розшукову діяльність відповідно до закону.
		Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію» на працівників поліції (поліцейських та державних службовців) поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».
		Пунктами 1, 2, 3, 6, статтею 1 Розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України № 2337-VIII від 15.03.2018, службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського зокрема бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України, знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки, запобігати вчиненню правопорушень, утримуватися від дій, які підривають авторитет Національної поліції України.
		Згідно абз. 2 розділу «1. Загальні положення», абз. 1, п. п. 1, 2, 6, 13, 14 абз. 2, Розділу «2. Завдання, обов`язки» Посадової інструкції Оперативного уповноваженого СКП Відділу поліції № 1 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , затвердженої начальником відділу поліції № 1 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області 11.02.2022 (далі - Посадова інструкція), ОСОБА_3 як оперативний уповноважений сектору кримінальної поліції ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській областіу своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами МВС України та Національної поліції України, положенням про ГУНП, УКР ГУНП. В повсякденній діяльності зобов`язаний дотримуватися вимог антикорупційного законодавства, у тому числі правил етичної поведінки визначених Законом України «Про запобігання корупції», наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179 та іншими нормативним актами, а також внутрішнього розпорядку. Виконує відповідні завдання та функції по напрямку роботи по розкриттю пограбувань, розбійних нападів, вимагань та співпрацює з УОС, УОТЗ. Бере безпосередню участь у практичних заходах реагування на виявлення злочинної діяльності за напрямом діяльності структурного підрозділу, за розпорядженням начальника структурного підрозділу, входить до складу оперативної групи, виконує роботу з дотриманням принципів законності, дисципліни, режиму секретності, забезпечує дотримання прав та свобод людини і громадянина тощо.
		Крім того, згідно з розділом «4  Відповідальність», Посадової інструкції, ОСОБА_3 , як оперуповноважений СКП ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області за вчинення протиправних діянь, порушення дисципліни і законності несе у встановленому чинним законодавством порядку кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність.
		Відповідно до ст. 1 Розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема, професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України.
		Згідно абз. 1 ст. 2 Розділу І Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» правоохоронними органами є зокрема органи Національної поліції.
		Відповідно до підпункту «з» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема поліцейські.
		Згідно з ст. 22 вказаного Закону, особам, зазначеним ч. 1 ст. 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах. 
		Відповідно до ст. ст. 23, 24 Закону України «Про запобігання корупції», особам, зазначеним у пунктах 1, 2 частини першої ст. 3 вказаного Закону, забороняється безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб.
		Враховуючи вищевказане, поліцейський, є службовою особою та працівником правоохоронного органу.
		Разом з цим, ОСОБА_3 , діючи у порушення наведених вимог закону, будучи оперативним уповноваженим сектору кримінальної поліції ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби, з метою особистого збагачення, став на шлях злочинної діяльності за наступних обставин.
		Так, 02.03.2022 о 08 год. 15 хв., згідно з Книгою нарядів ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області, ОСОБА_3 (особистий жетон № 0027491) заступив на добове чергування у складі слідчо-оперативної групи.
		03.03.2022 близько 03 год. 40 хв., ОСОБА_3 перебував у приміщенні залу очікування, який знаходиться на 1 поверсі з права від центрального входу будівлі Головного залізничного вокзалу станції Львів, що розташований у м. Львів на площі Двірцевій, 1, разом з оперативним уповноваженим СКП ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_9 (особистий жетон № 0118390) та оперативним уповноваженим СКП ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_10 (особистий жетон № 0153012).
		В цей час, ОСОБА_3 побачив як ОСОБА_11 та ОСОБА_12 пересувались по приміщенню залізничного вокзалу тримаючи на повідках собак без намордників, за що передбачена адміністративна відповідальність, вирішив перевірити документи зазначених осіб, багаж та документи на тварин. 
		ОСОБА_3  підійшовши до  ОСОБА_11  та ОСОБА_12 , представився та зробив їм зауваження, щодо перебування у громадському місці з собаками без намордників, пояснив, що за це передбачена адміністративна відповідальність з накладенням штрафу у розмірі 8 000 грн. та запропонував вказаним особам прослідувати разом з працівниками поліції до приміщення чергової частини поліції на Головному залізничному вокзалі м. Львова за адресою м. Львів, площа Двірцева, 1.
		У подальшому, ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 супроводили ОСОБА_11 та ОСОБА_12 до приміщення чергової частини, яка знаходиться в будівлі залізничного вокзалу, для перевірки документів та сумок. 
		Перебуваючи у кабінеті, що розташований у приміщенні чергової частини, яка знаходиться на території залізничного вокзалу, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на вимагання грошових коштів у  ОСОБА_11 , поєднаний із використанням свого службового становища, після чого з погрозою обмеження прав і свобод та законних інтересів останньої, він висловив вимогу передати йому грошові кошти для подальшого спокійного перебування на території вокзалу та не створення їй перешкод для виїзду за межі території України в Республіку Чехія.
		З цією метою, ОСОБА_3 , під час перебування у приміщенні зазначеної чергової частини на одинці з ОСОБА_11 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами останньої, 03.03.2022 близько 04.00 год., діючи з корисливих мотивів, із використанням свого службового становища, повідомив останню про запровадження на всій території України воєнного стану, у зв`язку із чим він уповноважений її затримати та передати працівникам Служби безпеки України та вона не зможе покинути територію України. 
		Також, ОСОБА_3 , з метою вчинення психологічного тиску у вигляді погрози, повідомив ОСОБА_11 про те, що він не здивується, якщо у її особистих речах буде знайдено наркотичні речовини, зброю чи вибухівку, що може стати причиною обмеження її особистої свободи.
		У подальшому, в ході особистого огляду ОСОБА_11 та належних їй речей, ОСОБА_3 у рюкзаку останньої виявлено два прозорих файли, в середині одного з яких знаходились грошові кошти у іноземній валюті доларах США, а у іншому, грошові кошти в іноземній валюті - Євро.
		Після цього, ОСОБА_3 діючи з корисливих мотивів, з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_11 , у рішучій формі висловив їй вимогу, про надання йому частини вказаних грошових коштів для спокійного перебування на території вокзалу та не створення перешкод для подальшого виїзду за межі території України в Республіку Чехія. Крім цього, ОСОБА_3 додав, що у разі відмовим її у наданні йому грошових коштів, то він у неї може знайти зброю або наркотичні речовини.
		ОСОБА_11 перебувала у стресовому стані, побоювалася за реалізацію погроз ОСОБА_3 , а також бажала якнайшвидше залишити територію вокзалу. 
		Таким чином, ОСОБА_3 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, маючи злочинний умисел на власне незаконне збагачення, діючи умисно, з корисливих мотивів, 03.03.2022 близько 04.00 год, перебуваючи в приміщенні чергової частини, що розташована у будівлі Головного залізничного вокзалу станції Львів, що розташований у м. Львів на площі Двірцевій, 1, маючи умисел на заволодіння чужим майном (грошовими коштами ОСОБА_11 в сумі 15000 доларів США, що в перерахунку відповідно до офіційного курсу валют Національного банку України станом на 03.03.2022 становить - 438 750 гривень), шляхом погроз та залякування останньої, спонукав ОСОБА_11 до передачі йому зазначених грошових коштів та у подальшому заволодів зазначеними грошовими коштами, спричинивши ОСОБА_11 майнову шкоду на вказану суму, у зв`язку з чим вчинив вимагання, тобто вимогу передати чуже майно з погрозою обмеження прав і свобод та законних інтересів цих осіб, вчинене службовою особою з використанням службового становища, що завдало майнової шкоди у великих розмірах.
		В судовому засіданні 11.10.2022 обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у пред`явленому йому обвинуваченні визнав частково, пояснив, що показання буде давати в кінці судового розгляду, цивільний позов не визнав. В кінці судового розгляду відмовився від дачі показань згідно зі ст. 63 Конституції України, вину не визнав. 
		Не дивлячись на заперечення обвинуваченого його причетності до інкримінованого йому злочину, суд дійшов висновку, що його винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 189 КК України, у повному обсязі підтверджується сукупністю зібраних доказів, які були досліджені та перевірені судом в судовому засіданні, а саме:
		       - наданими в судовому засіданні показаннями потерпілої  ОСОБА_11  про те, що вона 02.03.2022 виїхала з Києва у зв`язку з воєнними діями потягом «Київ-Солотвино», вона була з собакою лабрадор, з нею їхала її подруга ОСОБА_12  теж з собакою. Вона їхала  до Праги, а подруга - до Польщі. Потяг запізнився на дві години. 03.03.2022 о 3.40 вони прибули на залізничний вокзал у м. Львові, де було дуже людно, вони проходили через зал очікування, хотіли вийти на вулицю. Вона мала з  собою валізу, на плечах рюкзак і сумку, на якій висів намордник для собаки. Коли вони проходили повз двох поліцейських,  які були у формі, один поліцейський погладив її собаку, а другий, як тепер їй відомо, прізвище ОСОБА_3 , зробив зауваження чому така собака без намордника, на що вона попросила вибачення і сказала, що не встигла одягнути намордник, він повернувся і сказав, що зараз оформимо протокол і все дізнаємося, підготуйте документи. Тоді двоє  поліцейських повели їх через зал очікувань.  ОСОБА_3  сказав перевірити документи. Під час того як поліцейські проводили їх через зал очікувань вона запитала іншого поліцейського, який йшов попереду чи можна піти, що вони нічого не порушили, щоб перевірили їх документи  і нема потреби кудись йти, що така паніка,  можна запізнитися на автобус, на що він сказав, що зараз підете, однак повернувся назад, де йшов  ОСОБА_3 , після чого сказав, що  зараз  оформлять протокол та відпустять. На першому поверсі Залізничного вокзалу зайшли в поліцейський відділ, де було багато людей,  в тому числі військових.  ОСОБА_3  пішов до останньої кімнати, сказав, що тут нікого немає, сказав  покласти їхні валізи, показати документи. Вони з подругою зайшли з собаками, вона на той час вже одягнула собаці намордник.  ОСОБА_3  перевірив паспорти, запитався про документи на собаку, в  неї все було, вона все показала,  після чого почав розказувати, що потрібно відкривати валізи, бо на днях був випадок, що були дві жінки і в них знайшли зброю. Вона сказала «будь ласка, дивіться, що вам треба», що  в неї нічого забороненого немає. Він спочатку подивився документи подруги, а потім її. В неї ще була сумка і за спиною рюкзак, він  сказав відкривати рюкзак і показувати що там є. Вона відкрила рюкзак, в якому були документи, корм для  собаки 3-4 кг, розфасований в пакетики по 200 грам,  вона почала витягувати той корм, там  був її гаманець, який відкрив  ОСОБА_3  і дістав всі гроші, там було: 1100 доларів США по 100 доларів США, 3 тисячі гривень, крони  і 3000 рублів.  ОСОБА_3 , коли побачив 3000 рублів, сказав, що це сепаратистська валюта, цього не можна робити, вона не має права не те, що її тримати, а перевозити до іншої країни і це схоже на тероризм. В той час як вона почала діставати корм, потім ОСОБА_3  дістав її гаманець, відкрив його,  він сказав іншому поліцейському вийти і  допитувати їх з подругою окремо. Подруга забрала свої валізи і з собакою і з другим поліцейським вийшли. Вона залишилася один на один з  ОСОБА_3  при зачинених дверях. Він сказав чи знає, що штраф за собаку без намордника 8000 гривень, вона була дуже знервована, не була обізнана, однак  була готова заплатити, він сказав, що нікому не потрібні  її гроші, що в неї є російські рублі, сказав, що зараз війна, що це тероризм і наказав взяти ці гроші і зробити фото на його телефон, вона запитала для чого це, він  сказав, що тепер в нього є її фото з російською валютою, щоб вона нікуди не втекла. Далі він почав діставати корм, під кормом в неї було два файлики, в одному - 32 000 євро, в другому 15 000 доларів США, він спитав що це за гроші, звідки вони, вона сказала, що родом з Луганська, в 2014 році почалася війна, вона поїхала до Одеси, потім повернулася в Луганськ, бо там батьки, бабусі, потім поїхала в Київ та збирала все життя кошти щоб купити квартиру, він сказав чи є в неї якась декларація, чи може вона підтвердити що це її гроші, що вона їх не вкрала, чому вона їх перевозила, вона відповіла, що в неї більше нічого не має, він сказав, що в цьому вже буде розбиратися СБУ та питав чи знає вона як  СБУ зараз розбирається, сказавши, що вони приїдуть, максимум що зроблять перевірять документи, поб`ють дубинками і ніхто її шукати не буде, бо це війна, вона злякалася. Він сказав «то що будемо робити», вона сказала, «що скажете, давайте я вам заплачу штраф 8000 гривень», він сказав «гроші не потрібні», ця справа подібна на тероризм, ще ми не перевіряли ваші валізи, у яких можна мабуть знайти зброю або інші заборонені речі. Після цього сказав, що зараз війна, ніхто розбиратися абсолютно не буде, він викликає наряд СБУ, тому що вони повинні «завести справу» та обшукати її речі і сказав класти все назад до рюкзака. Більше він валізу не  казав відкрити. Потім, коли вона клала корм, вона в тому ж порядку хотіла покласти гроші, він зупинив її і сказав, що це поки що не треба класти до рюкзака, тому гроші залишилися на столі, корм вона склала, він запитав скільки грошей в кожній пачці, вона відповіла, що 32000 Євро, вона знає, бо ці Євро були не її, а 15000 доларів США  належали їй, вони були у файлі, перев`язані резинкою і була рожева записка, це була вся її сума «16400», але вона перед дорогою 1400 доларів дістала,  переклала в гаманець, в результаті в гаманці було 1100 доларів США, а 300 доларів США витратила в дорогу. Він кілька разів перепитував, вона відповідала. Він сказав «цю пачку забирай, вказавши на Євро» і сказав, що їй пощастило, що вона «нарвалася»  на нього, а цю «будемо щось з тим робити», сказав покласти у кишеню,  вона злякалася, запитала чи може взяти хоча б 500 доларів США, бо це всі її гроші. Він сказав гроші ваші нікому не потрібні це вже з`ясує СБУ, а потім ви будете розповідати їм, знову почав про тероризм, рублі, зброю. Потім до дверей  постукав поліцейський, який виходив з подругою  ОСОБА_13 ,  ОСОБА_3  сказав йому закрити двері, сказав давайте швидше і ще щось, вона не чула, повернувся до неї,  на той час у кишені у неї були гроші у файлі і її рука, він сказав краще треба ховати корм, корм ховай, вона спершу нічого не зрозуміла, другий раз те саме сказав і нахилився до неї близько, вона відчула, що його рука була в неї в кишені, він витяг файл з грошима і сказав цей беру, куди він поклав гроші вона вже не бачила, коли вони виходили він сказав «пикнеш, не доїдеш до ніякої Праги, в мене є твої дані, твої фото», валізи вже не оглядав. Подруга її очікувала  в поліцейському відділі, з собакою і валізами і  помітила, що щось не те і спитала чи забрав у неї гроші, вона сказала, що все гаразд, бо боялася, що не доїде, бо він їй наказав «щоб нікому нічого не пикала». Коли вони йшли через зал, він сказав, що треба йти до зали очікувань, бо багато мародерів. Вона сказала, що не треба в зал очікування, боялася, звернулася до другого поліцейського і попросила вийти на вулицю, що їй погано, вони щось сказали один одному, поліцейські йшли один попереду,  ОСОБА_3  позаду, вони з  ОСОБА_13 посередині, вийшли на вулицю біля поліцейського відділення злівої сторони і завернули за вокзал збоку, там стояла поліцейська машина, був ще комендантський час,  ОСОБА_3  сказав зараз будемо викликати таксі,  при цьому ОСОБА_3  нахилився до неї і сказав «пикнеш, нікуди не доїдеш», вона сказала що зрозуміла, вони пішли,  ОСОБА_13 почала питати чи якісь кошти у неї забрали, вона сказала, нічого не забрали, сказала, що злякалася, втомилася і запитала її чи  її допитували, вона сказала, що її навіть нікуди не відводили і нікому паспорт не показувала, крім ОСОБА_3 , ще коли були разом, що лише розмовляли,  яка була тяжка дорога, потім поїхали в готель, а потім автобусом до кордону, який пішки переходили. Пізніше розказала все ОСОБА_13 , вона сказала повернутися і подати заяву, що вона піде з нею, але вона сказала, щоб ОСОБА_13  нікому не розповідала, бо боялася.  Вона поїхала до Праги, почала дзвонити своїм друзям, їй дали телефон ОСОБА_14 , сказали, що це полковник поліції, вона йому зателефонувала, він сказав написати заяву, питав чому раніше не писала, сказала, що дуже хвилювалася, була залякана. Друзі  казали, що такі важкі часи, такі великі гроші, працівник поліції не має права такого робити, це залишити так не можна. Потерпіла підтвердила, що 05.03.2022 написала власноручно заяву на ім`я  ОСОБА_14  і надіслала на ватсап. Цивільний позов в судовому засіданні підтримала, просить стягнути матеріальну шкоду з ОСОБА_3  за шкоду, завдану його суспільно небезпечним діянням на суму  15000 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 03.03.2022 еквівалентно 438823,5 грн.  і моральну шкоду.  В обгрунтування розміру моральної шкоди  в позовній заяві зазначає, що протипрваною поведінкою ОСОБА_3  їй були спричинені моральні страждання, оскільки в ході вимагання коштів ОСОБА_3  погрожував та залякував її, стверджував, що в разі відмови від передачі коштів до неї буде застосована фізична сила та що її більше ніхто не знайде. Від пережитого сильного душевного хвилювання, будучи під дією погроз  ОСОБА_3 , вона довший час дороги до Праги мовчала, боялася спілкуватися з будь-яким. Відібрання в неї коштів, які були єдиними її заощадженнями, суттєво відобразилося на її матеріальному становищі, оскільки втікаючи від війни, залишивши свій дім була ще й позбавлена засобів для існування. В судовому засіданні пояснила, що зупинилася проживати  у Празі, коштів на життя, на оренду квартири, на здобуття освіти не має, змушена жити  з собакою в хостелі, позбавлена отримувати державну допомогу, оскільки змушена  була їздили на  виклики до слідчого,  прибувати до суду також додаткові витрати, змушена позичати гроші на поїздки у цій справі, влаштувалася на роботу лише на 0,5 ставки. Вона дуже боялася погроз  ОСОБА_3 , які сприймала як реальні, хвилювалася за своє житття і здоров`я. Вона зазнала сильних душевних хвилювань, оскільки ОСОБА_3  їй неодноразово погрожував працівниками СБУ, висловлювався грубо, неценензурно, кричав. Переживала,  щоб їй нічого не підкинули чи не звинуватили в тероризмі, щоб  працівники СБУ не побили «дубинками»,  не відбили нирки, щоб не підкинули зброю чи наркотичні засоби,  ОСОБА_3  постійно казав, що  її ніхто не знайде, бо війна.  Ці всі погрози були від  ОСОБА_3 . Ще погрожував «якщо пикне комусь чи розповість», то не доїде до місця призначення. Вона розуміла, якщо приїде СБУ і зі слів  ОСОБА_3 , він покаже фото її з рублями,  ще й скаже, що щось знайшли, що вона терористка, ще якщо б її «віддубасили», то хто б її шукав. На той момент про гроші не думала, лише думала тільки як перейти кордон, залишитися живою  і поїхати зі своєю собакою. Таким чином, погрози ОСОБА_3  сприймала серйозно і реально і досі сприймає їх реально. Вона розуміла, що в  ОСОБА_3  посада поліцейського, що він має силу і вплив,  вона хвилювалася за своє життя і здоров`я, боялася, що з нею щось трапиться,  ОСОБА_3  погрожував, говорив, щоб вона «не пикала і не розповідала нікому».  Коли вона подавала заяву, вона боялася  в`їжджати в країну.  Ці всі  хвилювання  та душевні страждання  внаслідок дій  ОСОБА_3 . На даний час також хвилюється за своє життя і здоров`я. Її рідні з Луганська  нічого не знають, бо вона залякана. Вона боїться, що з нею щось трапиться, досі пам`ятає слова ОСОБА_3  «щоб не пикала нікому». Ці всі переживання пов`язує з діями  ОСОБА_3 .  Виходячи із засад розумності справедливості, зважаючи на глибину пережитих нею душевних  страждань, заподіяну їй моральну шкоду від незаконних дій ОСОБА_3  оцінює у розмірі 50000 гривень. Щодо міри покарання покладається на розсуд суду. В подальшому, 08.11.2023 потерпіла ОСОБА_11  подала письмову заяву, в якій просить судовий розгляд даного кримінального провадження проводити за її відсутності. Про час та дату судових засідань, з метою забезпечення участі у судових засіданнях повідомляти її захисника - адвоката ОСОБА_6 (арк. 144 Том № 3);
		- наданими у судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_10 , який дав показання про те, що станом на березень 2022 року обіймав посаду оперуповноваженого СКП ВП № 1 ЛРУП № 2. 02.03.2022 він перебував на робочому місці у підрозділі з метою підсилення роботи СОГ. У складі СОГ заступив оперуповноважений СКП ВП № 1 ЛРУП № 2 ОСОБА_15 , а в склад дублюючої СОГ заступив оперуповноважений СКП ВП № 1 ЛРУП №2 старший лейтенант поліції ОСОБА_16 . Близько 00:00 вони разом з ОСОБА_17 та ОСОБА_18 відправилися на патрулювання. До них підійшли дві жінки, які перебували з собаками, вони питалися як добратися до певної вулиці у м. Львові. Одна була з собакою лабрадор, а інша - швидше за все з дворовим собакою. ОСОБА_3 зробив зауваження жінці, яка була з лабрадором, що собака без намордника, вони сказали, що важка дорога, вони прибули зі Східної частини України, де ведуться бойові дії, їхали потягом і не мали можливості придбати намордник, ОСОБА_3 наказав йти в чергову частину для перевірки особи, тому вони разом з жінками відправилися у чергову частину. В залі, де доставляються затримані у черговій частині була велика кількість працівників поліції, нацгвардії та інші особи. Є ще кімната, де відпочивали нацгвардійці і працівники медичної служби, вони вийшли, в приміщенні залишилися ОСОБА_3 , він, ОСОБА_15 і жінки з собаками. ОСОБА_3 підійшов до жінки, яка була з собакою лабрадор і сказав щоб вона пред`явила документи, а йому з ОСОБА_17 наказав займатися другою жінкою, щоб вони вийшли з кімнати, що вони і зробили. Вони пішли в ту першу кімнату, де було багато людей, перевірили паспорт в жінки і спілкувалися про обставини, які відбувалися на той час. Через деякий час він зайшов в кімнату, де перебувала жінка з ОСОБА_3 і її собака, він спілкувався з жінкою і наказав йому вийти, через хвилин п`ять ОСОБА_3 з жінкою вийшли. Він помітив, що жінка перебувала в стані хвилювання. Жінки сказали, що дуже поспішають, вони їх відправили на вулицю. Виходячи з залу очікувань через велике скупчення людей ОСОБА_3 та жінка з собакою йшли попереду, ззаді них йшов ОСОБА_15 , а він з іншою жінкою йшов позаду них. На деякий час він загубив їх з поля зору, до нього повернувся ОСОБА_15 і вони вийшли на вулицю до сходів біля перону, вони піднімалися по сходах наверх, жінки відправилися куди прямували. Коли вони йшли по перону ОСОБА_3 дав йому і ОСОБА_19 кошти по 3300 доларів США, сказавши «все нормально», про походження даних грошей не казав. Коли вони з ОСОБА_17 почали розуміти що це за кошти, що ці кошти отримані неправомірно, то дані грошові кошти вони повернули ОСОБА_3 ;
		- показаннями свідка ОСОБА_20 , допитаної в порядку міжнародно-правового співробітництва на підставі запиту про міжнародну правову допомогу. Так, свідок ОСОБА_20 пояснила, що 03.03.2022 близько 04:00 вони з її подругою ОСОБА_11 були на вокзалі у Львові, оскільки їхали до Польщі як біженці від війни. З ними обома були собаки. Вони разом пішли від перону до виходу зі станції. Це був початок хвилі біженців і на вокзалі було дуже людно. Вони обоє хотіли вийти з вокзалу. Перед виходом із вокзалу, тобто ще в будівлі вокзалу, їх зупинили двоє поліцейських та один з них запитав їх, чому їхні собаки не в намордниках, вони відповіли, що у натовпі вони просто забули одягнути на собак намордники. Поведінка цього поліцейського була дуже агресивною щодо них, він використовував лайливі слова, виражався нецензурно. За його словами, відсутність намордника на собаці є злочином і карається штрафом у 8 000 гривень, однак це піддавалося сумніву. Після цього їх попросили пройти за поліцейськими до відділку поліції на вокзалі, причому двоє поліцейських не представилися. Тож у цьому офісі були двоє поліцейських, її подруга, вона і дві собаки. Поліцейський ОСОБА_3 весь час розмовляв. При цьому він до ОСОБА_21 звертався на «ти». Їй стало відоме прізвище поліцейського, бо воно було в письмовому запрошенні на допит. Рабій постійно згадував про 8 000 грн, він також питав їх і дорікав, чому вони хотіли втекти, а він залишився в Україні. У неї склалося враження, що він хотів створити для них стресову ситуацію. Тоді ОСОБА_22 сказав, що їх, жінок, тепер треба буде обшукати. Він обгрунтував це тим, що зараз багато речей переправляється контрабандою, а також нелегально перевозиться зброя. Вона залишалася спокійною у цій ситуації, а ОСОБА_21 стала неспокійною. ОСОБА_22 залишив її в спокої, а щодо ОСОБА_21 нарощував тиск. Своїм веденням розмови, своєю поведінкою щодо ОСОБА_21 він її поспішно звинуватив. Всі ще були в кімнаті, їм сказали, що зараз буде проведений обшук людей і речей, які вони перевозять. Потім ОСОБА_22 наказав, щоб вони зняли свої речі та показали їх йому. Це був грубий наказовий тон ОСОБА_22 . Потім обшукав ОСОБА_21 рюкзак і знайшов пачку грошей, розмір не може сказати. Лише після обшуку ОСОБА_21 розповіла, яку валюту має при собі. При собі вона мала банкноти в доларах США, євро, гривнях і рублях. Свідок не знала загальної суми. ОСОБА_22 заявив, що тепер має повідомити податкові органи про підозру в ухиленні від сплати податків. Тут ОСОБА_22 ще посилив тиск. Коли ОСОБА_22 знайшов гроші, їх розділили, і вона покинула кімнату. ОСОБА_22 та ОСОБА_21 залишилися в кімнаті самі. Після завершення обшуку та всієї поліцейської операції ОСОБА_21 розповіла їй, що ОСОБА_22 забрав у неї 15 000 доларів. Свідок повідомила, що обшукували лише ОСОБА_21 . Також ОСОБА_21 сказала їй, що її сфотографували, тримаючи в руках рублі, заявивши, що це може бути доказом співпраці з росією. Тоді ОСОБА_22 ніби то сказав, що він може вирішувати, чи дозволити їм, жінкам, залишити Україну чи ні. У разі потреби під час обшуку речей ОСОБА_21 могли знайти й заборонені предмети, наприклад зброю. Зі слів ОСОБА_21 , у не вистарчило 15 000 доларів. Перед тим, як вийти з відділку поліції, ОСОБА_21 слід було знову спакувати всі її речі. ОСОБА_22 сказав їй покласти пачку грошей у бічну кишеню куртки. ОСОБА_21 сказала, що приміщення було під відеоспостереженням. Виходячи з кабінету, ОСОБА_21 помітила, як ОСОБА_22 дістав з кишені її куртки гроші. ОСОБА_22 був на зріст близько 180 см, худорлявий, на вік близько 30-40 років, темні очі і був одягнений як його колега, був у чорній балаклаві. Але він не носив її спущеною. Тому вона могла чітко бачити його очі, рот і ніс. Зазначила, що в Рабія був гострий ніс. Він був дуже своєрідний. Не вагаючись, свідок вказала на фотографію № 2, яку їй було пред`явлено, на якій був зображений Рабій. 
		- запитом про міжнародну правову допомогу уповноважених органів Федеративної Республіки Німеччина, з додатками до нього; супровідним листом до запиту про надання міжнародної правової допомоги; повідомленням про скерування запиту про надання міжнародної правової допомоги (арк. 85-98 Том №3).
		Показання свідка ОСОБА_20 суд визнає допустимим доказом, оскільки допит проведено у формі міжнародної правової допомоги компетентними органами Федеративної Республіки Німеччина, уповноваженим органом, з дотриманнм процедури, свідок належним чином був повідомлений по час, місце та мету допиту та попереджена про дачу завідомо неправдивих показань та за відмову від дачі показань. Посилання сторони захисту на порушення ст. 23 КПК України є безпідставними, оскільки вказаного свідка було допитано Головним комісаром поліції Берліну в порядку глав 42, 43 КПК України, за запитом про міжнародну правову допомогу, до запиту було подано перелік питань, які необхідно поставити свідку, що передбачено ч. 3 ст. 552 КПК, при цьому сторона захисту не надала доказів, що була позбавлена можливості внести до переліку свої питання. Допустимість як доказу вказаного протоколу визначено судом на підставі ч. 2 ст. 550 КПК України. Показання свідка ОСОБА_20 узгоджуються з іншими зібраними доказами і не викликають сумнівів щодо їх достовірності.
		Також винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину, окрім показань потерпілої і вищенаведених свідків підтверджується такими доказами: 
		- даними витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62022140010000095 від 06.03.2022, яким підтверджено факт реєстрації кримінального провадження за заявою потерпілої ОСОБА_11 , із якої вбачається, що 03.03.2022 працівники поліції, перебуваючи на Головному залізничному вокзалі у м. Львові, використовуючи своє службове становище, скоїли вимагання відносно ОСОБА_11 , в результаті чого отримали від останньої грошові кошти у розмірі 15 тисяч доларів США, чим завдали потерпілій майнової шкоди у великому розмірі (арк.1 Том № 2);
		- супровідним листом з Львівського управління ДВБ Національної поліції України від 06.03.2022 (арк. 2 Том №2);
		- копією заяви ОСОБА_11 від 05.03.2022 про вчинення кримінального правопорушення щодо неї, яка містить детальну інформацію про подію, включаючи час, місце, обставини, та дані про заявника, відомості про можливих свідків та відомості про особу, яка причетна до вчинення злочину поліцейського і його опис - високий і худорлявий, про висловлення погроз, залякування, вчинення вимагання і заволодіння коштами у розмірі 15000 доларів США (арк. 7, 8 Том № 2). Обставини, наведені у письмовій заяві і факт власноручного написання даної заяви потерпіла підтвердила, будучи допитаною в судовому засіданні та попереджена про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань;
		- супровідним листом з Львівського управління ДВБ Національної поліції України (арк. 9 Том №2);
		- супровідним листом консульського підрозділу Посольства України в Чеській Республіці до заяви ОСОБА_11 (арк. 10 Том №2);
		- заявою ОСОБА_11 про вчинення кримінального правопорушення з додатками та конвертом від 16.03.2022(арк. 11-13 Том №2); 
		- дорученням на проведення досудового розслідування (арк. 18 Том №2); 
		- повідомленням про початок досудового розслідування (арк. 19 Том №2); 
		- постановою про створення групи слідчих (арк. 20, 21 Том №2); 
		- дорученням про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40, 41 КПК України (арк. 22-23 Том №2); 
		- супровідним листом з Львівського управління ДВБ про виконання доручення слідчого, з додатками (матеріалами виконаного доручення) (арк. 24-27 Том №2);
		- протоколом огляду місця події від 06.03.2022 з описом вилученого майна та паперовим конвертом з носієм інформації (карткою пам`яті microSD), на якому зафіксовано хід та результати проведеної слідчої дії - огляду місця події. Старшим слідчим першого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Львові ОСОБА_23 , у присутності понятих, за участі ст. слідчого ОСОБА_24 , прокурорів ОСОБА_25 , ОСОБА_5 оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції № 1 Львівського управління поліції № 2 ГУ НП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 проведено огляд, під час якого встановлено, що слідча дія відбувається у службовому кабінеті № 106 ТУ ДБР, м. Львів, вул. Кривоноса, 6. Слідчим в присутності всіх учасників процесуальної дії запропоновано ОСОБА_3 покласти на стіл вміст своїх кишень. Так, ОСОБА_3 , серед іншого поклав на стіл грошові кошти, які знаходилися у поліетиленовому канцелярському прозорому файлі візуально було видно, що грошові кошти були різних валют, а саме гривень, доларів США, Євро та польських злотих. На запитання слідчого ОСОБА_3 повідомив, що грошові кошти у сумі 10000 доларів США, які були у резинці з клаптиком паперу, він знайшов 02.03.2022 чи 03.03.2022 при чергуванні неподалік будівлі Головного залізничного вокзалу у м. Львові. Очевидців того, що він знайшов кошти не було. ОСОБА_3 повідомив, що нікого з керівництва Національної поліції чи керівництва вокзалу він не повідомляв про знахідку. Мав намір розділити вказані грошові кошти з колегами по чергуванню по 3300 доларів кожному. Решта коштів є його власністю. Виявлені грошові кошти в сумі 10900 доларів США, номіналом по 100 доларів США, поміщено в спец-пакет ДБР № S1002151; грошові кошти в сумі 1500 Євро, 1000 польських злотих, 15205 гривень, поміщено до спец-пакету ДБР № S1002153. Крім того, ОСОБА_3 добровільно надав для огляду мобільний телефон марки «Redmi», чорно-сірого кольору у чорному чохлі, а також поліетиленовий канцелярський прозорий файл, в якому знаходилися вищевказані грошові кошти. Наведені речі поміщено в спецпакет ДБР № S1002152. Дані кошти та речі можуть містити відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, яке є предметом доказування їх опечатано та скріплено підписами (арк. 57-61). 
		- постановою про визнання речовим доказом, а саме: грошових коштів в сумі 10900 доларів США, номіналом по 100 доларів США кожна; грошових коштів в сумі 1500 Євро; 1000 польських злотих; 15205 гривень; мобільного телефону марки «Redmi», чорно-сірого кольору у чорному чохлі; поліетиленового канцелярського прозорого файла, в якому знаходилися вищевказані грошові кошти (арк. 62-64); 
		- оглянутими в судовому засіданні речовими доказами у справі, зокрема: грошовими коштами в сумі 10 900 доларів США, номіналом по 100 доларів США кожна; грошовими коштами у сумі 1 500 Євро; грошовими коштами у сумі 1 000 польських злотих; грошовими коштами у сумі 15 205 гривень; мобільним телефоном марки «Redmi» чорно-сірого кольору у чорному чохлі; поліетиленовим канцелярським прозорим файлом, в якому знаходились грошові кошти;
		- ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова про арешт тимчасового вилученого майна від 07.03.2022 на підставі клопотання про арешт тимчасового вилученого майна (арк.82-87); 
		- ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду про відсторонення від посади ОСОБА_3 від 07.03.2022 на підставі клопотання про відсторонення від посади ОСОБА_3 (арк. 88-97);
		- ухвалою про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 від 07.03.2022 на підставі клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 (арк.99-113);
		- висновком за результатами судової технічної експертизи № 635-Е від 27.04.2022 з додатком, на підставі постанови про проведення судової технічної експертизи, згідно з яким представлені на дослідження, а саме: 42 (сорок дві) банкноти, схожих на банкноти USD, номіналом 100$, зразка 1996 року із серійними номерами: HL 77064609 G, HB 66624328 G, KB 70833108 L, HB 85987327 L, KB 61252182 R, KB 65463793 E, HB 53659018 F, KL 8318670S D, HF 14376586 F, HK 20341329 D, KB 95712838 L, HB 55382252 Q, HE 37850193 B, KB 00613213 Q, KB 15046680 C, HB 75028315 G, FG 99095769 A, HB 63324787 H, HF 65214937 D, KF 53057985 C, HD 60084613 A, HC 39833247 B, HK 44304688 B, KL 63478725 В, KB 61252180 R, KB 61252181 R, KB 80713499 F, HC 50415548 A, HB 95912149 I, HE 76314842 C, KB 66618611 B, FB 72718179 A, KF 08645032 D, FB 30898858 B, HB 71374237 F, HF 48099711 E, KB 71627434 G, HI 03834237 A, KB 12450163 1, KB 59597989 D, HG 45673781 B, DH 01407993 A, - 67 (шістдесят сім) банкнот, схожих на долари США, номіналом 100$, зразка 2009 року, з серійними номерами: LB 61840140 J, MG 64282736 A, MB 78549811 N, LB 15370193 S, LB 15370195 S, LF 97279493 G, LL, 34099275 G, LL 34099274 G, LK 01898387 D, LB 87111995 J, MB 44285657 C, MB 56308127 M, LL 86555685 D, LL 64013005 F, LI 10892091 B, MB 56308126 M, MB 90937168 M, MB 69724433 B, MH 14605627 A, LB 69793803 Q, PB 52625766 F, MK 33883870 C, MB 64198804 B, MK 93947266 B, MB 49003859 F, PF 06551012 *, LH 62589256 B, LL 03795760 F, LB 93317848 B, LL 34099281 G, LL 89773501 F, LA 77583934 A, PB 67801404 С, PK 30244110 E, PK 30244109 E, LD 92748648 D, MA 71857147 A, PE 42105840 C, PE 42105839 C, PE 42105838 C, PB 46486481 G, PB 46486482 G, PB 00547589 A, LF 72484797 F, LF 98949703 G, PK 42767822 B, MG 78939266 A, PK 42767823 B, PK 42767824 B, PK 42767825 B, PK 42767826 B, LF 95658876 I, LI 10892090 B, LL 84073993 D, MB 21667124 J, MB 21667123 J, MH 24326800 A, MB 37694490 C, LB 23425459 A, LB 37334829 B, LB 76338672 F, LD 48709182 C, LK 98619145 E, LB 78371463 G, LB 00488376 W, LL 46057827 A, LF 38086293 E (спецпакет ДБР S 1002151), виготовлені способами, які використовувалися і використовуються при виробництві таких же банкнот, зразків 1996 та 2009 р.р., що випускалися і випускаються в обіг Федеральною Резервною Системою США в різні роки, тобто, є банкнотами USD, номіналом 100 $, зразків 1996 та 2009 р.р., виготовленими та випущеними в обіг Федеральною Резервною Системою США в різні роки. Представлені на дослідження, а саме: - банкнота, схожа на банкноту Євросоюзу - євро номіналом 100 Є, 2002 року випуску, з серійним номером S 01731771988, - 6 (шість) банкнот, схожі на банкноти Євросоюзу - євро, номіналом 50 €, 2002 року випуску, з серійними номерами: S 36182727295, S 51111561094, S 45254772106, X 48452157947, S 57845206717, S 71643506101, - банкнота, схожа на банкноту Євросоюзу - євро, номіналом 20 €, 2002 року випуску, з серійним номером: U 26563012997, - 3 (три) банкноти, схожі на банкноти Євросоюзу - євро, номіналом 10 €, 2002 року випуску, з серійними номерами: X 34964955011, X 50411708273, Х 3496495501 - 13 (тринадцять) банкнот, схожі на банкноти Євросоюзу, номіналом 50 €, серії «Європа» 2013-2017 року випуску, з серійними номерами: UD 8136439425. EB 0127954656, SB 7551494032, EA 2341240651, WB 2004687189, VB 0416555893, PB 9749513662, WB 2459158155, SD 6233764124, UC 2293018849, SB 1439980483, SD 1502845085, SD 5487586643, - 19 (дев`ятнадцять) банкнот, схожі на банкноти Євросоюзу - євро, номіналом 20 € серії «Європа» 2013-2017 року випуску, з серійними номерами: UA 4594007401, SE 3211787656, UB 5304560105, SB 2138041984, RA 1793178798, ZC 4192636208, RA 5950802643, SC 7134087207, SB 1251164047, SE 1251155737, SB 2168749696, SD 1039307123, ZC 4192636199, ZC 4192636181, ZC 4192636163, ZC 4192636172, UC 9380578294, UD 9485189631, EA 2922855823, - 2 (дві) банкноти, схожі на банкноти Євросоюзу - євро, номіналом 10 €, серії «Європа» 2013-2017 року випуску, з серійними номерами: SB 8012311294, NB 1911704112 (спецпакет ДБР S 1002153), виготовлені способом, використовується при виробництві аналогічних банкнот, що випускаються в обіг уповноваженими національними банками, що є складовими частинами Єдиної Банківської Системи країн Євросоюзу, тобто, є банкнотами євро, номіналом 100 €, 50 €, 20 € 10 €. Представлені на дослідження, а саме: - банкнота, схожа на польські злоті, номіналом 50 злотих, зразка 1994 року, з серійними номерами: СА 9213008 (позначимо об?єкт N? 155), 9 (дев?ять) банкнот, схожі на польські злоті, номіналом 50 злотих, зразка 1994 року, з серійними номерами: AN 5476068, АН 5740756, AF 4337658, BA 2733175, BH 5871614, BE 0930745, BE0119795, AW 0018364, AU 2359594, - 5 (п?ять) банкнот, схожі на польські злоті, номіналом 100 злотих, зразка серії 2014-2017 року випуску, з серійними номерами: JМ 5048496, YI 6339454, ID 2664073, HH 6166844, HF 7675910 (спецпакет ДБР S 1002153), виготовлені уповноваженим поліграфічним підприємством, яке здійснює їх виготовлення та відповідає аналогічним грошовим знакам, які знаходяться в офіційному обігу, прийнятому Національним банком Польші, тобто, є банкнотами польських злотих, номіналом 100, 50, зразків 1994 та зразка серії 2014-2017 року випуску. Представлені на дослідження, а саме: - 23 (двадцять три) банкноти, схожі на банкноти гривні, номіналом 500 гривень зразка 2015 року з серійними номерами: ЦА 7005153, ЦБ 4092722, ХЖ 1658238, Х3 3955975, ЦА 5682568, ВЖ 3703220, АЖ 363998, А3 0368602, ВЕ 6334244, ГБ 3860560, ВЗ 4860067, АЕ 2397511, СЖ 2962714, ЗА 3308558, ЕЖ 9536318, ЕЖ 9536319, ЕД 7037499, ЕД 7037500, ЕД 7037498, ЄГ 7723010, ЄЗ 5449515, 3Б 6354378, ЕГ 2545043, - 5 (п?ять) банкнот, схожі на банкноти гривні, номіналом 500 гривень зразка 2006 року з серійними номерами: 33 3474225, ЗД 2571940, ВБ 9540606, BX 6700761, 33 2543336, - 6 (шість) банкної, схожі на банкноти гривні, номіналом 200 гривень зразка 2007 року з серійними номерами: ХЄ 8788142, УА 3059086, ТГ 8795346, УВ 0649354, СА 9870192, УЙ 6690119, - банкнота, схожа на банкноту гривні зразка 2004 року з серійним номером: ЮЖ 8936557 (спецпакет ДБР S 1002153), виготовлені у спосіб, який використовувався і використовується при виробництві аналогічних банкнот, що випускалися випускаються в обіг Національним банком України, тобто є банкнотами гривні, номіналом, 500, 200, 5 гривень, зразків 2006, 2007, 2015 років, виготовленими Банкнотно-монетним двором Національного Банку України і випущеними в обіг Національним банком України (арк. 114-134 Том №2);
		- дорученням про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40, 41 КПК України (арк. 166 Том № 2); 
		- супровідним листом Львівського управління ДВБ з матеріалами виконаного доручення (протоколом огляду, запитами з відповідями на них, CD-диском з відеозаписом з камер спостереження, розташованих на Головному залізничному вокзалі (поміщеним у паперовий конверт) тощо) (арк. 167-178 Том №2); 
		- ухвалою Львівського апеляційного суду від 21.03.2022 у справі № 463/1744/22 (арк. 193-196 Том №2);
		- дорученням про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40, 41 КПК України (арк. 197 Том №2); 
		- супровідним листом до матеріалів виконаного доручення з додатками (протоколом огляду та носієм інформації (карткою пам`яті microSD), що поміщена у паперовий конверт з відповідними написами на ньому, на якій містяться відеозаписи з камер спостереження, розташованих у приміщенні чергової частини поліції Головного залізничного вокзалу м. Львова. Згідно з протоколом огляду MicroSD картки, на якій знаходиться відеозапис, який було отримано із камер відеоспостередження встановлених у середині чергової частини поліції Головного залізничного вокзалу м. Львова, що на пл. Двірцевій, 1 у м. Львові за 03.03.2022  і підтверджено продемонстрованим в судовому засіданні оглядом, встановлено, що о 03:48:12 особи, серед яких  жіночої статі з собакою, як підтвердив в судовому засіданні представник потерпілої  на відео зображена потерпіла  ОСОБА_11  і її собака лабрадор і особа чоловічої статі високого зросту у формі поліцейського і сторона обвинувачення вказала, що  на відео зображені потерпіла і свідок в супроводі працівників поліції,  які  заходять в приміщення чергової частини поліції Головного залізничного вокзалу м. Львова, що на пл. Двірцевій, 1 у
		м. Львові, з 03:51 до 04:13 перебувають в приміщенні чергової частини поліції Головного залізничного вокзалу м. Львова, що на пл. Двірцевій, 1 у м. Львові, спершу жінки з собаками і поліцейські, пізніше, о 04:13 зафіксовано лише потерпілу з собакою лабрадор і особа чоловічої статі високого зросту, худорлявий, 0 04:15 дані особи виходять з приміщення чергової частини поліції Головного залізничного вокзалу м. Львова, що на пл. Двірцевій, 1 у м. Львові. Прокурор покликається на те, що на відео видно, як впродовж 11 хвилин потерпіла з собакою і свідок з собакою були поокремо, оскільки о 04:03 свідок з собакою заходить і надає документ працівнику поліції, а о 04:14 видно потерпілу з собакою. О 03:51 на відео видно потерпілу з собакою і як особа чоловічої статі, поліцейський, підводить її до столу і викладає речі. На відео спостерігається як з 04:04 потерпіла з собакою і поліцейський перебувають наодинці. Показами потерпілої підтверджується, що потерпіла разом з собакою, яка була вже в наморднику і поліцейським ОСОБА_3 були у приміщенні чергової частини у окремій кімнаті один на один і вона при ньому на стіл викладала свої речі для огляду, на відео також спостерігається, що о 04:14 зайшов інший поліцейський і о 04:14 всі вийшли з чергової частини. При цьому сторона обвинувачення в судовому засіданні покликається на те, що на відео о 04:11 можна спостерігати як обвинувачений обійшов стіл, собаку, будучи обізнаним про розташування камер, свідомо стоїть спиною, впритул до потерпілої, що підтверджується показаннями потерпілої та забирає грошові кошти. При цьому на відео спостерігається неспокійна поведінка собаки, яка постійно повертає голову в бік господині, перебуваючи в наморднику, що свідчить про напруженість обстановки. Таким чином, як потерпіла, так і свідок ОСОБА_20 та свідок ОСОБА_10 підтвердили обставини перебування наодинці обвинуваченого ОСОБА_3 і потерпілої з собакою у приміщенні чергової частини і в суду не викликає сумніву, з огляду на сукупність доказів, їх взаємозв`язок, що в період з 04:03 до 04:14, впродовж 11 хвилин потерпіла з собакою та обвинувачений ОСОБА_3 , перебувають наодинці у приміщенні чергової частини поліції Головного залізничного вокзалу м. Львова, що на пл. Двірцевій, 1 у м. Львові, де обвинувачений реалізував свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами потерпілої, із використанням свого службового становища, вчиняючи психологічний тиск у вигляді погроз шляхом вимагання та отримав грошові кошти потерпілої. Підстав не надавати віри показанням потерпілої та свідків в суду не має (арк. 198-203 Том №2); 
		- супровідним листом за підписом начальника ГУ НП у Львівській області з висновком службового розслідування, відповідно до якого  за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками поліції відділу поліції № 1 Львівського РУП № 2 ГУНП у Львівській області судом встановлено, що 06.03.2022 до ГУНП у Львівській області надійшла інформація про те, що слідчим Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) ТУ ДБР, розташованого у м. Львові ОСОБА_26 , розглянувши матеріали кримінального провадження №62022140010000095 від 06.03.2022, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 189 Кримінального кодексу України оперуповноваженому СКП відділу поліції № 1 Львівського РУП № 2 ГУНП у Львівській області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_3 . Службовим розслідуванням встановлено, що 05.03.2022 до Львівського управління ДВБ НП України (далі ЛУ ДВБ ГУНП) через месенджер «WhatsApp» надійшла заява від гр.  ОСОБА_11 про те, що в приміщенні Головного залізничного вокзалу м. Львова, що за адресою: м. Львів, площа Двірцева, 1 поліцейські, використовуючи своє службове становище, із застосуванням погроз щодо обмеження прав і свобод та законних інтересів даної особи, вимагали та отримали від заявниці 15000 (п`ятнадцять тисяч) доларів США. Таким чином, за порушення вимог ст.ст. 19, 68 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 18, 23 Закону України «Про Національну поліцію», ст. ст. 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції», зареєстрованого у Мін?юсті за N? 1700-VII від 14.10.2014, ст. 1 Розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 N? 2337-VII, ст. 1 Розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України N? 1179 від 09.11.2016 керуючись частиною 2 статті 65 Закону України «Про запобігання корупції», пунктом 7 частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України до оперуповноваженого СКП відділу поліції N? 1 Львівського РУП N? 2 ГУНП у Львівській області до ОСОБА_3 (0027491) застосовано дисциплінарне стягнення - звільнення із служби в поліції. (арк.205-220 Том №2).
		Як вбачається з вебсайту судової влади ОСОБА_3 звертався до Львівського окружного суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівської області, в якому серед іншого просив визнати протиправним та скасувати Наказ №213 від 13.04.2022 «Про особовий склад»; визнати протиправним та скасувати Наказ №743 від 23.03.2022 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських ГУНП у Львівській області», в частині звільнення оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 (0027491); зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області поновити ОСОБА_3 на службі в поліції на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області з 13 квітня 2022 року.
		Відповідно до позиції ВС суд не позбавлений можливості самостійно перевірити відомості, що містяться в єдиному державному реєстрі судових рішень та є відкритими (Постанова КЦС від 24.10.2024 № 752/8103/13-ц).
		Також суд звертає увагу, що  Законом України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема частиною 2 статті 13 визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
		Аналогічно, статтею 90 КПК України закріплено, що рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, має преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів.
		У даному випадку, діями обвинуваченого ОСОБА_3 було порушено права людини і основоположні свободи потерпілої ОСОБА_11 , гарантовані Конституцією України і міжнародними договорами, отже наявні підстави для врахування судом інших судових рішень, які набрали законної сили та якими встановлюються такі порушення. 
		Преюдиційність (лат. praejudicialis або praejudicium - те, що стосується попереднього судового рішення) - це можливість прийняття судом як беззаперечними обставин (юридичних фактів), що були встановленні іншим судом в іншій справі.
		Так, згідно з правовим висновком, що міститься у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц, преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву стабільність судового акта, який набрав законної сили.
		Також, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Такі висновки сформульовані в пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17.
		Наведене узгоджується з рішеннями Європейського суду з прав людини. Зокрема, у пунктах 60, 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ющенко та інші проти України» (заяви №№ 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05) констатовано: «… право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], № 28342/95, п. 61)»; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець завершене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності.
		Рішення «Салов проти України» від 06.09.2005 р. (Заява N 65518/01): «Одним із основних аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду (див. рішення у справі Brumrescu, наведене вище, параграф 61)».
		Аналогічну позицію висвітлено у Рішенні «Совтрансавто-Холдинг» проти України» від 25.07.2002 р. (заява N 48553/99): «72. Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 параграфа 1, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії" , параграф 61)».
		Так, згідно з Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.11.2022 (справа №380/7643/22), залишеним без змін Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2023 (справа № 380/7643/22, пров. № А/857/1692/23), які є у відкритому доступі, за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції у Львівської області, про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, судами констатовано, що суд вважає доведеним під час службового розслідування факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку як самостійного правопорушення, відмінного від інкримінованого ОСОБА_3 злочину. Адже якщо вчинений позивачем дисциплінарний проступок є частиною інкримінованого йому злочину, то це не є недоліком службового розслідування, а лише вказує на те, що вчинення інкримінованого злочину могло супроводжуватися порушенням службової дисципліни. Підсумовуючи викладене, рішення та дії відповідача у процесі притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення позивача є законними та обґрунтованими. Таким чином, у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним і скасування наказів про застосування дисциплінарного стягнення та про звільнення відмовлено.
		Таким чином, під час надання судом оцінки дій обвинуваченого ОСОБА_3 є підстави для врахування рішень судів, що набрали законної сили, в частині обставин, встановлених цими судовими рішеннями;
		-дорученням про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40, 41 КПК України (арк. 221-224 Том №2); 
		-супровідним листом начальника Львівського управління ДВБ Національної поліції України з додатком (носієм інформації - карткою пам`яті microSD, що поміщена у паперовий конверт) (арк. 222-223 Том №2);
		-супровідним листом начальника Управління кадрового забезпечення ГУ НП у Львівській області з додатком (наказом про звільнення ОСОБА_3 у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (арк. 2224-225 Том №2);
		-постановою про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні (арк. 226 Том №2); 
		-ухвалою про продовження строку досудового розслідування за клопотанням про продовження строку досудового розслідування на підставі клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 (арк. 227-235 Том №2);
		-ухвалою про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 разом з клопотанням (236-247 Том №2);
		-пам`яткою про процесуальні права та обов`язки потерпілої ОСОБА_11 з відміткою про отримання та заявою про залучення як потерпілої ОСОБА_11 (арк. 249-250 Том №2 та арк. 56 Том №3);
		-даними протоколу проведення пред`явлення особи для впізнання за фотокартками з додатками (носієм інформації (карткою пам`яті microSD), що поміщена у паперовий конверт з відповідними написами на ньому), відповідно до яких потерпіла ОСОБА_11 впізнала особу під номером 3 як особу, яка 03.03.2022, перебуваючи на Головному залізничному вокзалі м. Львова на пл. Двірцевій, 1 вимагала, погрожуючи їй та заволоділа її грошовими коштами в розмірі 15 тисяч доларів США, про яку вона повідомляла у своїх показаннях. Потерпіла впізнала ОСОБА_3 , який на фото № 3 за зовнішніми рисами обличчя, а саме формою носа, очима, поглядом, зачіскою (арк. 65-71 Том №3);
		-постановою про зміну групи слідчих у кримінальному провадженні (арк. 72, 73 Том №3);
		-протоколом проведення слідчого експерименту від 13.05.2022 з додатками (заявою начальника Головного залізничного вокзалу м. Львів про надання дозволу на проведення слідчих дій у приміщенні вокзалу та носієм інформації (карткою пам`яті microSD), що поміщена у паперовий конверт з відповідними написами на ньому) (арк. 74-76 Том №3);
		-ухвалою про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_3 на підставі клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_3 (104-116 Том №3);
		Таким чином, оцінюючи письмові докази, речові, показання потерпілої, свідків ОСОБА_10 , свідка ОСОБА_20 , такі узгоджуються між собою, є логічними, послідовними та в своїй сукупності підтверджують вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 189 КК України.
		Суд не вбачає підстав для визнання всіх наведених доказів не допустимими, про що заявили клопотання захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з огляду на таке. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		Стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		У ч. 1 ст. 6 Конвенції прямо зазначено, що кожен має право на розгляд справи судом, встановленим законом.
		У контексті дотримання вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Європейський суду з прав людини зазначає, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень «Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення, призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року), справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року)». Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
		Сторона захисту навела доводи  про недопустимість речових доказів та документів: грошових коштів в сумі 10900 доларів США; грошових коштів в сумі 1500 Євро; грошових коштів в сумі 1 000 польських злотих; грошових коштів в сумі 15 205 гривень; постанови про визнання  речовим доказом від 06.03.2022; постанови про проведення судової технічної експертизи від 09.03.2022; висновку експерта за результатами судової технічної експертизи документів від 27.04.2022 № 635-Е, як таких, що отримані з порушенням вимог кримінального процесуального Закону. В обгрунтування доводів, сторона захисту покликається на те, що в ході судового розгляду стороною захисту було подано клопотання про визнання недопустимим протоколу огляду місця події від 06.03.2022 та додатку до нього - відеозапису та виключення з числа речових доказів вилучених під час цього огляду місця події грошових коштів з підстав, наведених у письмовому клопотанні. Сторона захисту вважає, що похідними доказами від письмового доказу - протоколу огляду місця події є безпосередньо результати огляду місця події: вилучені грошові кошти та висновок експерта.  Просить застосувати доктрину «плодів отруєного дерева». Разом з тим, покликається на те, що постановою  про визнання речовими доказами старший слідчий першого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Львові ОСОБА_24  визнає всі вищезгадані грошові кошти речовими доказами, так як виявлені грошові кошти, на його думку, у валюті долар США можуть бути предметом злочину та належати потерпілій. А інші кошти можуть свідчити про здійснення валютно-обмінних операцій ОСОБА_3  з метою обміну отриманих від потерпілої коштів. Сторона захисту зазначає, що в матеріалах кримінального провадження не міститься жодних доказів здійснення ОСОБА_3 валютно-обмінних операцій, потерпілою в заяві про вчинення злочину від 16.03.2022 зазначено про суму 13000 доларів США, а в матеріалах кримінального провадження фігурує сума 15000 доларів США. Також сторона захисту зазначає, що по офіційному курсу обміну валют станом на 03.03.2022 обмінявши долари США на інші валюти, в остаточному перерахунку сума становить більше 13000 доларів США (суму, яку на думку сторони захисту вказувала ОСОБА_11 ), але менше 15000 доларів США (як стверджувала сторона обвинувачення). Зазначають, що грошові кошти не відповідають критеріям речових доказів у даному кримінальному провадженні. Старшим слідчим ні у протоколі огляду місця події від 06.03.2022, ні у постанові про визнання речовими доказами від 06.03.2022 жодним чином не ідентифіковано грошові кошти, зокрема не зазначено кількість, рік випуску та серійний номер кожної банкноти. Відтак, з урахуванням доктрини «плодів отруйного дерева», беручи до уваги, що протокол огляду місця події проведений у службовому кабінеті ТУ ДБР у м. Львові проведено з істотними порушеннями вимг КПК України то, на думку сторони захисту, грошові кошти та висновок експерта є недопустимими доказами.
		Спростовуючи наведені доводи сторони захисту, суд звертає увагу на те, що у відповідності до ч.ч. 5, 7 ст. 237 КПК України при проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. При огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Згідно ч. 7 ст. 233 КПК України слідчий, прокурор зобов`язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред`явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов`язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. Поняті можуть бути запрошені для участі в інших процесуальних діях, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне. 
		Так, згідно матеріалів справи протокол огляду  не  містить докладного опису грошових коштів (серій і номери купюр), однак вказана валюта і розмір грошових коштів, проте, враховуючи, що слідча (розшукова) дія проводилася за участю обвинуваченого ОСОБА_3 , фіксувалася за допомогою відеозапису, предмет (мобільний телефон) та грошові кошти  були  упаковані у присутності   ОСОБА_3 , що підтверджується його підписом у протоколі та в додатку до протоколу, також експертом у висновку  зазначено, що порушень цілісності пакування не виявлено. Таким чином істотні порушення кримінального процесуального законодавства при проведенні огляду, під час якого ОСОБА_3  добровільно видав мобільний телефон і грошові кошти відсутні.Також, не може слугувати безумовною підставою для визнання недопустимим даного доказу відсутність підпису прокурора
		ОСОБА_25 , на що покликається сторона захисту, натомість наявний підпис прокурора - ОСОБА_5 , особи, яка проводила слідчу дію та всіх інших учасників слідчої дії та автоматично не впливає на достовірність, належність та допустимість проведення цієї слідчої дії і законність добровільної видачі ОСОБА_3 грошових коштів і речей. Разом з тим, жодних зауважень чи письмових зааперечень від учасників даної слідчої дії не надходило.
		Щодо речових доказів, то вказані речі та документи зберегли на собі сліди вчинення злочину, містять інформацію, яка має значення для досудового розслідування, та використані як доказ факту та обставин, що встановлено під час кримінального провадження, як на стадії досудового розслідування, так і підтверджено в ході судового розгляду у вказаній справі, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
		Зокрема, вилучені грошові кошти, отримані ОСОБА_3 та надані ним добровільно під час огляду місця події, підтверджують причетність обвинуваченого ОСОБА_3 , до вчинення даного злочину, попри конвертацію грошових коштів отриманих від потерпілої ОСОБА_11 у іншій валюті, зокрема у Євро, польських злотих та гривні. Факт конвертації грошових коштів у інші валюти слід розцінювати як спосіб легалізації отриманих прибутків та намагання приховати причетність обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому злочину. 
		За таких обставин, вказані речі та предмети, із урахуванням положень, закріплених у ст.ст. 84-86, 93-94, 98-100 КПК України, слідчим правомірно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
		Сторона захисту покликається на те, що ні у протоколі огляду місця події від 06.03.2022, ні у постанові про визнання речовими доказами від 06.03.2022 жодним чином не ідентифіковано грошові кошти, зокрема не зазначено кількість, серію випуску та серійний номер кожної банкноти. 
		Суд вважає, що незазначення у протоколі огляду місця події серії та номерів вилучених у ОСОБА_3 грошових купюр, за обставин цієї справи не ставить під сумнів в розрізі допустимості ні протокол слідчої дії, ні самі грошові кошти. Разом з тим сторона захисту не обгрунтувала, яким чином номера і серії купюр за обставин цієї справи впливають на допустимість доказів. До того ж, у ході огляду місця події застосовано технічний засіб фіксації, огляд місця події проводився за участі обвинуваченого ОСОБА_3 , грошові кошти він добровільно видав, які очевидно не мають якихось певних відмінностей (крім валюти, серії і номера) від інших купюр, що введено в обіг в Україні. При цьому, враховуючи, що потерпіла ОСОБА_11 не записувала серії та номери наявних при ній купюр, той факт, що слідчий не провів впізнання цих купюр не ставить під сумнів допустимість їх як доказів. 
		Як зазначено у протоколі огляду вилучені грошові кошти поміщено до наведених спец-пакектів ДБР, опечатано та скріплено підписами учасників процесуальної дії. В подальшому, під час проведення судової технічної експертизи документів, експерт чітко у висновку зазначила про те, що видимих порушень цілісності полімерних пакетів не виявлено. Разом з тим, у висновку експерта міститься докладний опис грошових коштів, вилучених у ОСОБА_3 .
		Крім цього, слід зазначити, що ОСОБА_3 під час огляду місця події добровільно видав серед іншого поліетиленовий канцелярський прозорий файл, в якому знаходилися вищевказані грошові кошти, а також на запитання слідчого ОСОБА_3 повідомив, що грошові кошти у сумі 10000 доларів США, які були у резинці з клаптиком паперу, він знайшов 02.03.2022 чи 03.03.2022 при чергуванні. Потерпіла в судовому засіданні при дачі показань вказувала, що грошові кошти в розмірі 15000 доларів містилися у файлі, були у резинці і був клаптик паперу.
		Тим самим узгоджуються показання потерпілої ОСОБА_11 з даними протоколу огляду місця події.
		Не є істотним порушення вимог кримінального процесуального закону те, що слідчий не склав окремий протокол огляду грошей, які були вилучені під час огляду місця події. 
		Таким чином, органом досудового розслідування на стадії досудового розслідування встановлено, а судом, під час судового розгляду у справі підтверджено, що вказані документи та речі здобуті у встановленому законом порядку, з дотриманням вимог Кримінального процесуального кодексу України та мають значення речових доказів для кримінального провадження, зберегли на собі його сліди, а отже підтверджують обставини злочину та відповідають вимогам ст. 84-86 КПК України щодо належності та допустимості. 
		Слід звернути увагу на те, що Верховний Суд вказує, що оцінювати з погляду допустимості можна лише докази. Самі по собі процесуальні рішення, такі як постанови і доручення, ухвалені під час досудового розслідування, судові рішення, витяги з ЄРДР, а також змагальні документи (клопотання, 34 Огляд судової практики Верховного Суду заяви, скарги тощо) не є доказами у значенні ст. 84 КПК і не можуть оцінюватися крізь призму допустимості. Правило, яке міститься у 4.1 ст.87 КПК, про визнання недопустимими похідних доказів може бути застосовано лише у разі, якщо первісні докази визнані недопустимими на підставі частин 1-3 ст. 87 КПК. Визнання недопустимими первісних доказів за іншими правилами допустимості, передбаченими КПК, саме по собі не дає підстав для застосування цього правила. Застосовуючи правило ч. 1 ст. 87 КПК до похідних доказів, суд має не лише встановити, що первісний доказ отриманий з порушенням частин 1-3 ст. 87 КПК, а й переконатися, що похідний доказ здобутий саме завдяки інформації, яка міститься в первісному недопустимому доказі. Постанова колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 13.06.2023 у справі N? 520/2703/17 (провадження N?51-1291км23).
		Щодо клопотання про визнання недопустимим протоколу проведення пред`явлення особи для впізнання за фотокартками, заявленого стороною захисту суд зазначає таке. 
		Згідно ч. 7 ст. 233 КПК України слідчий, прокурор зобов`язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред`явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов`язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. Оскільки під час предявлення особи до впізнання за фотогрпафіями велася безперервна відеофіксація, то слідчий правомірно не залучав понятих. Також, КПК не встановлює порядку отримання фотознімків, за якими буде проводитися впізнання особи, а також необхідності відображення у протоколі слідчої дії даних походження таких фото (ВС ККС, справа № 201/2609/20 від 08.08.2023). Потерпіла попереджена про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань і їй роз`яснено вимоги ст. 223, 228, 231 КПК України. Відповідно до вимог ст. 68 КПК України підстав для залучення перекладача не було. Доводи захисників про те, що зміст протоколу не відповідає фактично проведеним слідчим діям не спроможні. Підстав для визнання даного доказу недопустимим суд не вбачає. 
		Що стосується доводів захисників про те, що диски з відеозаписами та протоколи їх огляду є недопустимими доказами, оскільки диски є копіями, що не дозволяє встановити їх технологічні властивості (ознаки монтажу, порушення безперервності запису, стирання, обрізання тощо), то Верховний Суд зазначив таке: Згідно із ч. 1 ст. 99 КПК документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати, зокрема, й матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні). Сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичною особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов`язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу. Також ВС підкреслив, що відповідно до ст. 7 Закону України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» у випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Матеріальний носій - лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Усі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення. Долучені до матеріалів провадження як речові докази CD-диски з відеозаписами обставин подій були виготовлені у зв`язку з необхідністю надання інформації, яка має значення у кримінальному провадженні та є самостійним джерелом доказу, похідним від інформації, що зберігається на комп`ютері в електронному вигляді у вигляді файлів.   Таким чином, записаний на оптичний диск - носій інформації електронний файл у вигляді відеозапису є оригіналом (відображенням) електронного документа. Така позиція узгоджується із судовою практикою, де аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного кримінального суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 677/2040/16-к (провадження № 51-5738км19). 
		Щодо доводів сторони захисту про недопустимість як доказів у кримінальному провадженні відеозапису проведення огляду місця події 06.03.2022, який міститься на картці пам`яті MicroSD, відеозапису з камер спостереження, розташованих на Головному залізничному вокзалі, який міститься на СD-диску, відеозаписів з камер спостереження, розташованих у приміщенні чергової частини поліції Головного залізничного вокзалу м. Львова, які містяться на картці пам`яті MicroSD, фотокарток, які використовувались під час проведення пред`явлення особи для впізнання за фотокартками, які містяться на картці пам`яті MicroSD, відеозапису проведення пред`явлення особи для впізнання за фотокартками від 12.05.2022, який міститься на картці пам`яті MicroSD, відеозапису проведення слідчого експерименту, який міститься на картці пам`яті MicroSD з підстав, що вказані докази не оригіналами електронних документів та при цьому на них відсутні електронний підпис автора або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», суд відхиляє як безпідставні виходячи з такого. 
		Відповідно до статей 86, 87 КПК доказ визнається допустимим, якщо його отримано в порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, в тому числі внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
		Верховний Суд у своїй постанові від 31.03.2021 по справі № 333/1539/16-к виклав висновок, згідно якого документом, як одним із джерел доказів відповідно до ст. 99 КПК України є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі матеріали відеозапису та електронні носії інформації.
		Згідно із Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" (ст. 5), ДСТУ 7157:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.03.2010 N 8 "Інформація та документація. Видання електронні. Основні види та вихідні відомості", електронним є документ, де інформація подана у формі електронних даних і для використання якого потрібні засоби обчислювальної техніки. Диски як матеріальні носії є способом збереження інформації з електронного документа, головною особливістю якого є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія, де оригінал електронного документа може існувати на різних носіях, оскільки відповідно до ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" у випадку його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.
		У постанові від 10.09.2020 у справі № 751/6069/19 Верховний Суд зазначив також, що матеріальний носій - лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.
		Відтак, електронний файл із відеозаписом обставин події, зафіксований на оптичному диску, є оригіналом (відображенням) електронного документа, а тому такий диск є самостійним джерелом доказів, похідним від інформації, що зберігається на комп`ютері в електронному вигляді. 
		Як встановлено, долучені органом досудового розслідування відеозаписи з камер спостереження, розташованих на Головному залізничному вокзалі, а також у приміщенні чергової частини поліції Головного залізничного вокзалу м. Львова отримані у передбаченому законом порядку, підстав для припущення отримання оригіналів таких доказів та надалі їх долучення до матеріалів кримінального провадження, із порушенням вимог закону відсутні, і ставити під сумнів збережену на вказаних оптичних дисках та картках пам`яті інформацію, суд підстав також не вбачає.
		Крім того, як вбачається із матеріалів провадження, обвинуваченому, його захисникам, у порядку ст.290 КПК України, було належним чином надано доступ до матеріалів досудового розслідування та при цьому зауважень щодо відкриття цих матеріалів у сторони захисту не було. 
		В той же час, з приводу наведеної стороною захисту практики Верховного Суду, викладеної у справі № 922/788/19 та у справі № 910/1162/19 слід зазначити, що такі постановлені у межах розгляду господарської та цивільної справ, при цьому цивільний та кримінальний процеси містять відмінності у процедурі отримання, подання, перевірки та зберігання електронних доказів.
		Сторона захисту просить визнати недопустимим висновок експерта за результатами судової технічної експертизи документів від 27.04.2022 № 635-Е, оскільки, на думку сторони захисту, експерт не попереджена слідчим про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України. Крім цього посилається на те, що експертом Львівського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_27 при проведенні судової технічної експертизи документів застосовано Методику технічної експертизи документів під реєстраційним кодом в Реєстрі методик проведення судових експертиз 2.3.08, стосовно якої 28.01.2022 прийнято рішення про припинення застосування методики, а, отже, такий висновок не відповідає вимогам законності і є недопустимим доказом. Разом з тим, сторона захисту зазначає, що судовим експертом не надано до досліджуваного висновку експерта ілюстративної таблиці. Зазначає, що, на думку захисту, судовим експертом було порушено порядок розпакування об`єктів дослідження, порушено первинне упакування грошових коштів, які визнані речовими доказами, в зв`язку з чим перевірити наявність підписів учасників проведення огляду місця події не вдалося. Сторона захисту зазначає, що ні в описовій частині висновку, ні в ілюстративній таблиці (яка відсутня як додаток до висновку експерта) не зазначено про цілісність упакування об`єктів дослідження, яке надійшло від органу досудового розслідування, що викликає у захисту сумнів в несанкціонованому доступі сторонніх осіб до речових доказів. Відсутня квитанція про отримання на зберігання речових доказів. 
		На спростування доводів сторони захисту суд зазначає таке.
		Так, згідно з вимогами КПК України, слідчий зобов`язаний попередити експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову від виконання обов`язків. Це попередження може бути як у постанові про призначення експертизи, так і у самому висновку експерта. 
		Як вбачається з висновку судової технічної експертизи документів від 27.04.2022 № 635-Е експерт ОСОБА_27 попереджена про кримінальну відповідальність згідно із вимогами ст.ст. 384 та 385 КК України експерт попереджена, про що міститься підпис експерта ОСОБА_27 .
		Відтак, відсутність попередження у постанові слідчого не призводить до автоматичного визнання висновку експерта недопустимим доказом. 
		Разом з тим, відповідно до п.1.4. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 N? 53/5 «під час проведення експертиз (експертних досліджень) з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно-правові акти та нормативні документи (міжнародні, національні та галузеві стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції, рекомендації, переліки, настановчі документи Держспоживстандарту України), а також чинні республіканські стандарти колишньої УРСР та державні класифікатори, галузеві стандарти та технічні умови колишнього СРСР, науково-технічна, довідкова література, програмні продукти тощо. Визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик (методів дослідження)) належить до компетенції експерта». Таким чином, експерт може використовувати будь-які наукові методи та алгоритми, якими він володіє і які відповідають меті проведення певного дослідження. 
		Не відповідають дійсності твердження сторони захисту про те, що у висновку експерта не зазначено про цілісність упакування об`єктів дослідження, яке надійшло від органу досудового розслідування. Так, у висновку за результатами судової технічної експертизи документів від 27.04.2022 № 635-Е у вступній частині судовим експертом зазначено, що речові докази надійшли в інститут у двох полімерних спецпакетах ДБР S 1002151, S 1002153 в опечатаному та заклеєному вигляді. Видимих порушень цілісності двох полімерних пакетів не виявлено. 
		Разом з тим, у п. 2 резолютивної частини постанови про визнання речовим доказом зазначено, що вказані речові докази зберігати у порядку, передбаченому ст. 100 КПК України, що спростовує припущення сторони захисту про можливе неналежне зберігання речових доказів. 
		Сторона захисту просить визнати недопустимими заяви  ОСОБА_11   про вчинення кримінального правопорушення від 05.03.2022 та від 16.03.2022, покликаючись на те, що копія заяви від 05.03.2022, оригінали заяв від 05.03.2022 і 16.03.2022 та викладені в них дані не можуть вважатися належними та допустимими доказами, оскільки самі заяви отримані, на думку захисту, з порушенням порядку подання заяв про вчинення кримінального правопорушення, а заявниця не попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, передбачену ст. 383 КК України. Із змісту заяви про вчинення злочину від 05.03.2022 вбачається, що така адресована Начальнику внутрішньої безпеки ДВБ НП України у Львівській області ОСОБА_14 та зареєстрована ОСОБА_28 05.03.2022. Сторона захисту зазначає, що незрозумілим є надходження цієї заяви до Начальника внутрішньої безпеки ДВБ НП України у Львівській області ОСОБА_14 , оскільки на момент написання заяви про вчинення кримінального правопорушення, а саме 05.03.2022 ОСОБА_11 перебувала за кордоном, а листа, який би підтверджував відправлення такої заяви немає. Сторона захисту зазначає, що прокурором подано лише супровідний лист з Львівського управління ДБР у м. Львові про скерування матеріалів директору територіального управління ДБР у м. Львові. Відтак сторона захисту ставить під сумнів, що саме ця заява про вчинення злочину стала підставою для внесення відомостей в ЄРДР, оскільки в матеріалах кримінального провадження міститься ще одна заява про вчинення злочину. Також покликається на те, що інша заява про вчинення злочину від 16.03.2022 надійшла з посольства України в Чеській Республіці, згідно з супровідним листом від 17.03.2022.
		На спростування доводів сторони захисту, суд зазначає таке.
		На момент звернення ОСОБА_11 із заявою про вчинення стосовно неї кримінального правопорушення, остання лише повідомляла правоохоронний орган про подію, що носить ознаки кримінального правопорушення. У подальшому, відповідно до встановленої правової процедури, уповноваженим правоохоронним органом - ТУ ДБР, розташованим у м. Львові, доводи, викладені у заяві ОСОБА_11 перевірено, у тому числі, шляхом допиту заявниці та з`ясування всіх істотних обставин справи. Таким чином, заява про вчинення злочину не є самостійним доказом, а лише у сукупності з іншими доказами та показаннями свідків. 
		Посилання захисників на правову позицію, викладену у постанові від 09.04.2020 у справі № 752/7047/18 (провадження № 51-6519км19) є недоречним і теж використано для підміни понять, оскільки у вказаному рішенні суду розглядався протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення, а не заява про вчинення кримінального правопорушення.
		Потерпіла подала до правоохоронного органу саме заяву, в якій у довільній формі, відповідно до наявних у неї знань, що не пов`язані із знаннями у галузі права, надала відомості, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
		Так, заява про злочин подається в письмовій або усній формі. Її можна подати особисто до правоохоронного органу, надіслати поштою або, в деяких випадках, подати в електронному вигляді. Важливо, щоб заява містила детальну інформацію про подію, яка, на думку заявника, є кримінальним правопорушенням. 
		Так, досліджені в судовому засіданні заяви потерпілої, які містяться в матеріалах кримінального провадження і потерпіла підтвердила факти написання нею заяв про злочин і звернення до правоохоронних органів, містять детальну інформацію про подію, включаючи час, місце, обставини, та дані про заявника, відомості про можливих свідків та відомості про особу, яка причетна до вчинення злочину і його опис - високий і худорлявий. 
		Твердження сторони захисту про те, що потерпілу не було попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про злочин у заяві жодним чином не скасовує самого факту подання нею заяв про злочин.
		Допитана в судовому засіданні потерпіла підтвердила факт написання нею власноручно заяв про вчинення злочину від 05.03.2022 та від 16.03.2022 і звернення до правоохоронного органу.
		Не відповідають обставинам справи викладені у клопотанні твердження сторони захисту про розбіжність сум у заявах потерпілої, у витязі від 07.03.2022, в повідомленні про початок досудового розслідування від 06.03.2022 та інших процесуальних документах, що ставить під сумнів розмір вимагання.
		На спростування доводів сторони захисту, суд звертає увагу, що потерпіла у заяві від 05.03.2022 зазначала суму вимагання - 15000 доларів США, у заяві від 16.03.2022 просить посприяти їй отримати грошові в сумі 13000 доларів, які були знайдені в ОСОБА_3 та водночас в цій же заяві йде мова і про грошові кошти в сумі 2000 доларів США, що в загальній сумі складає 15000 доларів США. В судовому засіданні потерпіла підтвердила, що ОСОБА_3 вимагав і отримав суму 15000 доларів США, детально пояснила в який спосіб відбулося вимагання ОСОБА_3 в неї і отримання грошових коштів, що відповідає дійсним обставинам справи і підтверджується сукупністю наведених вище доказів, які були досліджені в судовому засіданні. 
		Дослідивши заяву потерпілої від 16.03.2022 у повному обсязі, з такої слідує загальна сума вимагання і отримання грошових коштів - 15000 доларів США, в сума - 13000 доларів США, на яку покликається сторона захисту, вирвана з контексту заяви.
		Тому, твердження сторони захисту про неспівпадіння сум є голослівні і не підтверджені жодними доказами.
		Також, сторона захисту просить визнати недопустимим доказом протокол проведення слідчого експерименту від 13.05.2022 із додатком відеозаписом, покликаючись на порушення процедури та те, що понятий ОСОБА_29 , який на думку сторони захисту переслідує свій певний (ймовірно корисливий) інтерес, приймаючи участь у слідчих діях на індивідуальне запрошення його органом досудового розслідування або оперативними працівниками. 
		Так, сторона захисту покликається на те, що їй відомо, що ОСОБА_29 неодноразово брав участь у слідчих діях як понятий у таких кримінальних провадженнях: № 42023140000000094 від 28.03.2023 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК УКраїни - огляд, ідентифікація, помічення та вручення грошових купюр 11.05.2023; обшук автомобіля підозрюваного 11.05.2023; № 42023142400000082 від 27.11.2023 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України - затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення 22.01.2024; обшук автомобіля підозрюваного 23.01.2023; № 42023140000000004 від 04.01.2023 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 199 КК України - обшук в офісному приміщенні ТОВ «Вейпорс» у м. Львові на вул. Ткацька, 29; № 4202314000000019 від 21.04.2023 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України - огляд, ідентифікація і вручення грошових коштів 19.05.2023;
		№ 12023140000000956 від 05.01.2023 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України - затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину 07.08.2023, огляд місця події 07.08.2023 та у кримінальному провадженні
		№ 12019140090000577 від 15.02.2019 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 303 КК України, ОСОБА_29 є заявником. 
		Також, сторона захисту покликається на те, що слідчий експеримент проведений з порушенням права сторони захисту брати участь у слідчих (розшукових) діях на стадії досудового розслідування. Відтак вважає, що слідчий експеримент був проведений з істотним порушенням прав людини і основоположних свобод. Зазначає, що показання потерпілої під час слідчого експерименту викликають сумнів в їх достовірності та не підтверджують виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, що зазначений в обвинувальному акті. Крім цього зазначають, що начальник вокзалу станції Львів - ОСОБА_30 не був уповноваженою особою для надання згоди на проведення слідчого експерименту у приміщенні чергової частини поліції, яка розміщена в приміщенні Головного залізничного вокзалу у м. Львові на пл. Двірцевій, 1. Отже, сторона захисту вважає, що слідчий експеримент в приміщенні чергової частини поліції, яка знаходиться в приміщенні Головного залізничного вокзалу було проведено без законних підстав та всупереч вимогам ч. 5 ст. 240 КПК України, без попереднього дозволу суду чи добровільної згоди уповноваженої особи. Крім цього, сторона захисту просить врахувати, що потерпіла під час проведення слідчого експерименту розмовляла російською мовою, слідчий не забезпечив участь перекладача та незаінтересованих осіб, тобто понятих під час проведення такої процесуальної дії. Також зазначає, що картка пам`яті Micro-CD, на якій міститься відеозапис проведення цієї слідчої (розшукової) дії, яка є невід`ємним додатком до цього протоколу, не упакована належним чином та не містить засвідчених написів осіб, які брали участь у виготовленні такого документу.
		На спростування доводів сторони захисту, суд зазначає таке.
		Згідно зі статтею 240 КПК України, слідча дія «слідчий експеримент» , проводиться з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчим, прокурором, шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
		Проведення слідчого експерименту допускається за умови, що при цьому не створюється небезпека для життя і здоров`я осіб, які беруть у ньому участь, чи оточуючих, не принижуються їхні честь і гідність, не завдається шкода. 
		В даному випадку, залучення до слідчого експерименту підозрюваного та його захисників, на думку суду, призвело б до приниження честі та гідності потерпілої, а також завдало б шкоди здоров`ю, оскільки потерпіла ОСОБА_11 , під час допиту в судовому засіданні, будучи в одному залі з обвинуваченим, пояснювала, що розуміла, що на момент вчинення злочину обвинувачений перебував на службі у правоохоронному органі і має набуті на службі зв`язки з працівниками інших правоохоронних органів, панікувала та хвилювалась за своє життя і здоров`я, у зв`язку із чим суд робив технічну перерву, щоб дати можливість потерпілій заспокоїтись.
		Також, варто зауважити, що відповідно до положень, закріплених у ч. 5 ст. 240 КПК України, слідчий експеримент, що проводиться в житлі чи іншому володінні особи, здійснюється лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або прокурора, яке розглядається в порядку, передбаченому цим Кодексом, для розгляду клопотань про проведення обшуку в житлі чи іншому володінні особи. Володільцем приміщення за адресою м. Львів, площа Двірцева, 1, у якому знаходиться чергова частина відділку поліції на станції Львів, є Акціонерне товариство «Українська залізниця» - державна компанія залізничного транспорту загального користування. Таким чином, слідчим, на виконання вимог ст. 240 КПК України, добровільну згоду на проведення слідчих дій у приміщеннях Головного залізничного вокзалу у м. Львів отримано від начальника вокзалу станції Львів - ОСОБА_31 . 
		Крім того, варто зауважити, що жодних зауважень від керівництва чергової частини, у якій проведено слідчий експеримент з участю потерпілої, ані слідчому, ані прокурору, які були присутні при проведенні даної слідчої дії, не висловлювалось, що підтверджують дослідженими в ході судового розгляду протоколом та додатком до нього - відеозаписом проведеної слідчої дії. 
		Мета слідчого експерименту - перевірити та уточнити показання, відтворити умови події, отримати нові докази.
		Закон допускає участь лише тих, хто залучений залежно від потреб розслідування. Відсутність підозрюваного не є підставою для визнання такої слідчої дії недопустимою - якщо вона проведена за участю необхідних осіб і відповідає вимогам законодавства (поняті, потерпіла), її результати можуть бути допустимими доказами.
		Велика Палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду постановила, що КПК не вимагає відтворення усіх умов, які були на момент події, але обов`язково - наближених до тих, що є важливими для мети експерименту. Це означає, що слідчий не зобов`язаний ідеально відтворити всі фізичні обставини; достатньо відтворити ті, що мають значення для перевірки показань і прослідковування ходу події.
		Метою проведення слідчого експерименту в даному випадку, було з`ясувати у потерпілої місце вчинення злочину та його деталі. Час вчинення злочину в даному випадку та його невідповідність часу проведення слідчого експерименту, а також залучення у якості статиста особи, яка не є подібною до обвинуваченого, не влинули на хід слідчої дії та отримані результати.
		Із правової позиції, викладеної в постанові ККС ВС від 7 серпня 2019 року у справі № 555/456/18 у подібних правовідносинах, випливає таке: 
		Послідовність викладу в диспозиції ст. 2 КПК України, яка визначає завдання кримінального провадження, дала Великій Палаті ВС підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів кримінального судочинства, які законодавець визначив як пріоритетні, - захисту особи, суспільства та держави від злочинних посягань, охорони прав і свобод людини, забезпечення оперативного й ефективного розкриття кримінальних правопорушень і справедливого судового розгляду.
		Невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність. Адже для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд має отримувати максимально повну інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, надаючи сторонам у змагальній процедурі достатні можливості перевірити й заперечити цю інформацію.
		В основі встановлених кримінальним процесуальним законом правил допустимості доказів лежить концепція, відповідно до якої в центрі уваги суду мають бути права людини і виправданість втручання в них держави незалежно від того, яка саме посадова особа обмежує права. На користь такого висновку свідчить зміст ст. 87 КПК України, якою визначено критерії недопустимості засобів доказування у зв`язку з недотриманням законного порядку їх одержання.
		ВП ВС констатувала, що імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини - заборони катування й нелюдського поводження (ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 1 ст. 28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (п. «с» ч. 3 ст. 6 Конвенції, ст. 59 Конституції України), на участь у допиті свідків (п. «d» ч. 3 ст. 6 Конвенції), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (ст. 8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім`ї та близьких родичів (ч. 1 ст. 63 Конституції України).
		У кожному із зазначених вище випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України.
		Отже суд, вирішуючи питання про допустимість доказів, повинен у межах доводів сторін перевірити, чи призвів спосіб, у даному випадку проведення слідчої дії, до порушення тих чи інших прав і свобод людини, передбачених Конвенцією та/або Конституцією України. У разі визнання доказів недопустимими суд має вмотивувати свої висновки про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зазначивши, які саме й чиї права і свободи було порушено і в чому це виражалося.
		Оцінюючи докази на предмет допустимості відповідно до критеріїв, встановлених кримінальним процесуальним законом, суд виходить з обставин конкретної справи і також повинен вмотивувати своє рішення (Постанова Великої Палати ВС від 31 серпня 2022 року у справі № 756/10060/17). 
		Також, згідно з приписами ч. 7 ст. 223 КПК слідчий, прокурор зобов`язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред`явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов`язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. Поняті можуть бути запрошені для участі в інших процесуальних діях, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне. Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів,  а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження.
		Тобто понятий - це особа, яку запрошують слідчий або прокурор бути присутніми при проведенні обшуку, виїмки, огляду, пред`явленні осіб, трупа і предметів для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов`язаного з ексгумацією, освідування особи, відтворенні обстановки і обставин події (слідчий експеримент), або інших процесуальних діях.  Ця фізична особа своїм підписом засвідчує відповідність записів у процесуальних документах виконаним діям і має бути особисто не заінтересована у результатах проведених дій, тобто не мати власного процесуального інтересу у кримінальному провадженні.
		Верховним судом вже надавався висновок щодо незаінтересованості понятих, які залучені до тієї чи іншої слідчої дії.
		Так, у постанові ККС ВС від 01.12.2021 (справа № 501/740/18, провадження № 51-3586км21) Суд зробив такий висновок: «…На думку колегії суддів Верховного Суду, наявність вимоги про незаінтересованість понятого у справі свідчить про те, що законодавець із самого початку розглядає понятого не тільки як виконувача виключно посвідчувальної функції, але й як суб`єкта пізнавальної діяльності, оскільки його заінтересованість може призвести до необ`єктивного результату проведення слідчих дій. … під «незаінтересованістю» понятого слід розуміти відсутність його власного процесуального інтересу в кримінальному провадженні. Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на однобічність аналізу судом першої інстанції механізму залучення осіб у якості понятих, розглядаючи їх правовий статус як курсантів профільного вузу та залишивши поза увагою аспект їх процесуального статусу - незаінтересованість. У даному кримінальному провадженні судом першої інстанції поняті ОСОБА_12 та ОСОБА_13 аналізувалися судом з точки зору приналежності їх місця навчання та причетності до поліції, а не зацікавленості у кримінальному провадженні. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду вважає передчасним застосування доктрини «плодів отруєного дерева», а висновок про недопустимість доказів, отриманих за результатами огляду місця події, є таким, що не ґрунтується на вимогах закону».
		Указана позиція Суду також відображена у постанові ККС ВС від 30.11.2022 (справа № 727/8945/17, провадження № 51-1270км20).
		Разом з тим, стороною захисту, адвокатами ОСОБА_8 та ОСОБА_7 не надано суду жодних об`єктивних доказів, які б свідчили про будь-яку заінтересованість понятих, тобто власний процесуальний інтерес в кримінальному провадженні. 
		Всі слідчі дії проведені із застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідних слідчих (розшукових) дій, поняті жодним чином не впливали та не могли впливати на хід і результати слідчих дій. Учасники слідчої дії підписуючи протоколи, не мали жодних зауважень чи заперечень. 
		Адвокати ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , згідно з наявними у матеріалах кримінального провадження ордерами на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1114486 та № 1126378, здійснюють захист інтересів ОСОБА_3 з 11.03.2022, тобто фактично з перших днів початку досудового розслідування у провадженні.
		Разом з тим, під час досудового розслідування вказаними адвокатами - захисниками
		ОСОБА_3 , які неодноразово ознайомлювались з матеріалами досудового розслідування, клопотання про необхідність проведення окремих слідчих чи процесуальних дій, а також про необхідність забезпечення їхньої участі чи участі ОСОБА_3 у таких слідчих та процесуальних діях, слідчому чи прокурору не подавались, про що зазначив прокурор в ході судового розгляду.
		Таким чином, вказане суперечить доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони. (Постанова ВС від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18).
		Також, незрозумілим є посилання сторони захисту на недотримання вимог ст. 233 КПК України, якою регламентується порядок проникнення до житла чи іншого володіння особи.
		В даному випадку, з участю потерпілої ОСОБА_11 , із залученням двох понятих та з використанням безперервного відеозапису проведено слідчу дію, з метою перевірки наданих потерпілою показань щодо вчиненого стосовно неї кримінального правопорушення. Хід та результати проведеної слідчої дії зафіксовано, відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства у протоколі проведеної слідчої дії та на носії інформації - картці пам`яті microSD.
		Щодо спілкування потерпілою в ході слідчих дій російською мовою, то представник потерпілої зазначив, що можливо потерпіла і під час деяких слідчих дій частково і спілкувалася мовою національних меншин, але вона розуміє українську мову, перекладача не потребувала, в судовому засіданні давала показання українською мовою, що свідчить про відсутність підстав для його залучення. Також зазначив, що в стані сильного душевного хвилювання, під впливом емоцій, внаслідок вчинення відносно неї протиправних дій ОСОБА_3 потерпіла перейшла на російську мову, але це не свідчить про те, що вона не розуміє української мови, якою проводилися процесуальні дії, тому використання російської мови потерпілою не спростовує допустимості доказів, під час яких вона спілкувалася російською мовою, при цьому ні потерпіла, ні будь-хто з учасників процесуальних дій про необхідність участі перекладача не заявляли, в судовому засіданні всі учасники пересвідчилися у розумінні потерпілою та вільному володінні українською мовою. 
		Згідно з клопотанням сторони захисту на думку захисників обвинуваченого - адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , є підстави для визнання судом недопустимими доказами акту передачі відеоматеріалів від ЛКП «Муніципальна варта» Управління безпеки міста ЛМР від 09.03.2022 та відеозаписів з камер спостереження системи «Безпечне місто» ЛМР, встановлених на Головному залізничному вокзалі м. Львова та на площі Двірцевій, 1 у м. Львові за 03.03.2022. 
		Відповідно до положень, закріплених у ст. 93 КПК України, збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
		Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
		Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України не передбачено обов`язкової форми для витребовування чи отримання, у тому числі документів.
		Жодної заборони слідчому про звернення до підприємств, установ та організацій, будь-якої форми власності, чинним Кримінальним процесуальним кодексом України, у тому числі ст. 93 КПК України, не передбачено.
		Крім того, згідно з положеннями, закріпленими у ст. 40 КПК України, слідчий органу досудового розслідування, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, уповноважений доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам. Слідчий органу досудового розслідування є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
		Відповідно до приписів, закріплених у ч. 2 ст. 41 КПК України, під час виконання доручень слідчого, дізнавача, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого.
		Таким чином, слідчим в межах наданих йому повноважень дано доручення оперативному підрозділу, яким, на виконання доручення слідчого отримано від ЛКП «Муніципальна варта» Управління безпеки міста ЛМР відеозаписи з камер спостереження системи «Безпечне місто» ЛМР, встановлених на Головному залізничному вокзалі м. Львова та на площі Двірцевій, 1 у м. Львові за 03.03.2022.
		Також, варто зауважити, що стороною захисту, а саме, захисниками обвинуваченого - адвокатами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , спосіб отримання доказів слідчим, на стадії досудового розслідування не оскаржувався.
		Посилання захисників на оприлюднення вищевказаних відеозаписів є неспроможним та зведене до вільного трактування Закону, оскільки отримання та використання для доказування у кримінальному процесі за обвинуваченням ОСОБА_3 відеозаписів, наданих ЛКП «Муніципальна варта» Управління безпеки міста ЛМР відеозаписи з камер спостереження системи «Безпечне місто» ЛМР, встановлених на Головному залізничному вокзалі м. Львова та на площі Двірцевій, 1 у м. Львові за 03.03.2022, не є оприлюдненням. Інформація не є доступною широкому загалу та доступна для ознайомлення лише учасникам цього процесу.
		Надуманими також є твердження сторони захисту про розголошення персональних даних осіб, невідомих ані захисникам обвинуваченого - адвокатам ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , ані стороні обвинувачення.
		ВС висловив позицію у своїх постановах від 01 грудня 2020 року у справі № 318/292/18 /провадження № 51-2753км20/, від 28 січня 2020 року у справі № 359/7742/17 /провадження № 51-2114км19/ та від 12 жовтня 2021 року у справі № 344/2995/15-к /провадження № 51-8361км18/ вказавши, що не будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим. Натомість закон зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи. 
		При цьому суд також не знаходить підстав для надання іншої оцінки доказам та ухвалення виправдувального вироку, на чому наполягає обвинувачений та його захисники. 
		Таким чином, аналізуючи докази, які є належні та допустимі, знаходяться у своєму взаємозв`язку та доповнюють один одного, суд дійшов висновку, що винуватість  ОСОБА_3 у вчиненні вимагання, тобто  вимозі передати чуже майно з погрозою обмеження прав і свобод та законних інтересів цих осіб, вчинене службовою особою з використанням службового становища, що завдало майнової шкоди у великих розмірах доведена повністю, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 189 КК України.
		Невизнання обвинуваченими своєї винуватості суд розцінює, як позицію захисту, обрану ним з метою уникнення відповідальності за вчинене діяння, яка спростовується наведеними вище доказами, які є послідовними, логічними, узгоджуються між собою і сумніву в їх достовірності, не викликають.
		При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд, згідно з вимогами ст. 50, 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким злочином відповідно до ст.12 КК України; дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він за медичною допомогою до КНП ЛОР "Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер" не звертався, на обліку в КНП ЛОР "Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень" не перебуває, неодружений, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_4 , 2022 р.н.,  відповідно до характеристики з місця проживання, за час проживання в с. Хоросниця  заяв і скарг на  ОСОБА_3  не надходило, згідно з характеристикою з навчального закладу станом на 23.09.2013 і за час проходження  служби у військовій частині НОМЕР_1  18.04.2013 характиризувався позитивно, в 2012 та в 2013 році нагороджений грамотами за зайняте І місце у змаганнях з волейболу та  за високі показники в бойовій підготовці; згідно зі службовою характеристикою від березня 2022 за час служби зарекомендував себе позитивно, відповідно до висновку службового розслідування від 16.03.2022 застосовано дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції; даних про працевлаштування суду не представив, до кримінальної відповідальності притягається вперше, завдану шкоду потерпілій не відшкодував, не розкаявся, не висловив жалю з приводу вчиненого злочину. 
		Вчиняючи вимагання   в умовах воєнного стану,  коли  зусилля   всієї  країни спрямовані на подолання агресора,  люди згуртувались, використовуючи, в тому числі, власні матеріальні ресурси, для надання відсічі ворогу та виживання, ОСОБА_3 знехтував всіма моральними та загальнолюдськими цінностями і в надскладний для держави час, з використанням наданих йому повноважень у перші дні повномасштабного вторгнення військ агресора на територію України, здійснив посягання на майно потерпілої ОСОБА_11 , яка в умовах введеного на території України воєнного стану та активних бойових дій намагалась виїхати за межі України та перебувала на території Львівської області тимчасово, при цьому із застосуванням до неї насильства шляхом психологічного тиску та погрози у вчиненні їй штучних перешкод у перетині кордону, в нічний час доби, якому потерпіла не могла протидіяти, перебувала в стресовому стані, що свідчить про незаконне обмеження прав, свобод і законних інтересів особи під час запровадження воєнного стану в Україні, що також впливає на ступінь тяжкості вчиненого. 
		За таких обставин, враховуючи вимоги ст. 50 КК України, а також співрозмірності між спричиненими кримінальними правопорушеннями наслідками та мірою покарання за кримінальне правопорушення, дотримуючись принципів справедливості, законності та індивідуалізації, а також відповідності міри покарання ступеню тяжкості та обставинам вчиненого правопорушення, характеру і розміру заподіяної шкоди, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 не є можливим без ізоляції від суспільства, а тому суд не вбачає підстав для застосування до нього ст.ст. 69, 75 КК України.
		Обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до
		ст. 66, 67 КК України, судом не встановлено.
		Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		За сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд доходить висновку про призначення міри покарання у межах, передбачених санкцією ч. 3 ст. 189 КК України у виді позбавлення волі із конфіскацією майна.  Відповідно до вимог ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_3 спеціального звання «старший лейтенант поліції».
		Разом з тим, прокурор просить, до вступу вироку в законну силу, змінити запобіжний захід ОСОБА_3 на тримання під вартою. 
		Шодо запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу, слід зазначити таке.
		Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_32 від 07.03.2022 ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з строком на 60 днів, тобто до 05.05.2022, без визначення розміру застави (арк. 110-113 Том №2). 
		Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_32 від 16.06.2022 ОСОБА_3 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, до 06.07.2022 застосований ухвалою слідчого судді від 07.03.2022 і продовжений ухвалою слідчого судді від 26.04.2022 (арк. 110-113 Том №2). 
		Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова під головуванням судді ОСОБА_1 від 05.07.2022 застосовано до обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів - до 02.09.2022 року включно, без визначення розміру застави.
		Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова під головуванням судді ОСОБА_1 від 25.08.2022 продовжено обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів - до 23.10.2022 року включно, без визначення розміру застави.
		Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова під головуванням судді ОСОБА_1 від 11.10.2022 продовжено обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів - до 09.12.2022 року включно, без визначення розміру застави.
		08.11.2022 ОСОБА_3 звільнений з під варти у зв`язку з внесенням ОСОБА_33 застави в розмірі 198480,00 грн., визначеної ухвалою Львівського апеляційного суду від 07.11.2022.
		З урахуванням викладеного, враховуючи тяжкість покарання,  керуючись вимогами п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, на підставі п. 1 ст. 177, ч. 2 ст. 183 КПК України, з метою уникнення ризиків ухилення обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання, з метою виконання покарання у виді позбавлення волі, з метою досягнення дієвості цього провадження та запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а саме переховування з метою уникнення відбування реального покарання, призначеного у виді позбавлення волі, суд приходить до висновку про необхідність змінити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід на тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, взявши його під варту негайно із зали суду, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним вище ризикам та забезпечити належне виконання вироку суду, так як обвинуваченому призначено покарання у виді позбавлення волі. 
		       Будь-яких даних, що за станом здоров`я обвинуваченого ОСОБА_3 є перешкоди у застосуванні до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суду не представлено.
		       Потерпіла ОСОБА_11 пред`явила до обвинуваченого ОСОБА_3 цивільний позов, який підтримала в судовому засіданні, представник потерпілої - адвокат ОСОБА_6 просить стягнути з обвинуваченого на її користь майнову шкоду у розмірі 15000 доларів США, яку обґрунтовує сумою викрадених у неї коштів, 50000,00 грн моральної шкоди мотивуючи це тим, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого вона зазнала сильних душевних страждань, відчувала і відчуває сильний страх та переживання за своє життя і здоров`я, які призвели до порушення нормальних життєвих зв`язків. Розмір моральної шкоди потерпіла обгрунтувала в цивільному позові і в судовому засіданні.
		З ч. 2 ст. 127 КПК України вбачається, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 368, частинах 3, 4 ст. 374 КПК України передбачено, що при ухваленні вироку суд повинен вирішити, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов, і якщо так, то на чию користь, в якому розмірі та порядку, а в мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду, рішення про цивільний позов.
		Ч. 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Згідно із ст.1177ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
		Згідно абз.1 п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 31.03.1989р. «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, стягнення безпідставно нажитого майна»(з наступними змінами) та абз.1 п.2 постанови Пленуму ВСУ №6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вбачається, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, в повному обсязі за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.
		Так, потерпілій неправомірними діями ОСОБА_3  завдано матеріальної шкоди на суму 15000 доларів США. Згідно з вимогами п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України речові докази - грошові кошти слід повернути потерпілій ОСОБА_11 (10900 доларів США, 1500 Євро, 15205 грн., 1000 злотих). Таким чином, суд дійшов висновку, що цивільний позов слід задовольнити частково, з огляду на повернення потерпілій грошових коштів - речових доказів. Повертаючи 10900 доларів США потерпілій, з обвинуваченого на її користь слід стягнути 4100 доларів США (за офіційним курсом НБУ на день ухвалення рішення становить 169940,90 грн., але оскільки суд також повертає 1500 Євро, що за офіційним курсом НБУ на день ухвалення рішення становить 72295,35 грн., 1000 злотих, що за офіційним курсом НБУ на день ухвалення рішення становить 11332,00 грн. і 15205 грн., що в загальній сумі складає 98832,35 грн), тому з обвинуваченого на користь потерпілої підлягає стягненню сума матеріальної шкоди - 71108,55 гривень.
		Відповідно до ст. 23 ЦК України суд при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, окрім глибини фізичних та душевних страждань, має також враховувати характер правопорушення, форму та ступінь вини особи, яка завдала моральну шкоду, а також інші обставини, які мають істотне значення.
		Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		При цьому розмір відшкодування моральної шкоди (немайнової) суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Крім того, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Суд, беручи до уваги положення ст. 23 ЦК України, врахувавши характер та обсяг душевних, психічних страждань потерпілого у зв`язку з отриманням у неї грошових коштів в результаті вимагання, вважає, що діями обвинуваченого потерпілій безумовно була завдана моральна школа.
		Водночас, відповідно до встановлених обставин справи у їх сукупності, наслідків, яких зазнала потерпіла внаслідок вчинення щодо неї вказаного кримінального правопорушення, необхідності зміни звичного способу життя, а також враховуючи глибину моральних переживань, керуючись засадами виваженості, розумності та справедливості, суд дійшов висновку про необхідність задоволення цивільного позову в повному обсязі та стягнення з обвинуваченого на її користь 50000,00 грн. моральної шкоди, що буде відповідати принципам розумності та справедливості.
		Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.
		Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 07.03.2022 на речові докази:а саме: грошових коштів в сумі 10900 доларів США, номіналом по 100 доларів США кожна; грошових коштів в сумі 1500 Євро; 1000 польських злотих; 15205 гривень; мобільного телефону марки «Redmi», чорно-сірого кольору у чорному чохлі; поліетиленового канцелярського прозорого файла, в якому знаходилися вищевказані грошові кошти слід скасувати (арк. 86-87 Том №2).
		Виходячи з положень ч. 2 ст. 124 КПК України, з обвинуваченого також слід стягнути документально підтверджені судові витрати на залучення експерта 22652, 40 гривень за проведення за проведення Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 23272864) судової технічної експертизи документів (висновок експерта №635-Е від 27.04.2022).
		Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, - 
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_3  визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 189 КК України та призначити йому покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі із конфіскацією майна. Відповідно до вимог ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_3 спеціального звання «старший лейтенант поліції».
		Запобіжний захід ОСОБА_3 , до вступу вироку в законну силу, змінити на тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду негайно. 
		Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_3 рахувати з часу фактичного затримання 12.08.2025 року, тобто з моменту взяття під варту в залі суду.
		       На підставі ч. 5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_3 у строк покарання строк попереднього ув`язнення за період з 07.03.2022 по 08.11.2022 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Після набрання вироком законної сили, заставу у розмірі 198480,00 грн. (сто дев`яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят гривень 00 коп), визначену ухвалою Львівського апеляційного суду від 07.11.2022, внесену 08.11.2022 ОСОБА_34 на рахунок НОМЕР_2 відкритий в Державній казначейській службі України (МФО 820172) повернути заставодавцю ОСОБА_35 (арк. 4 Том №3).
		Цивільний позов  ОСОБА_11 до  ОСОБА_3 про стягнення шкоди - задовольнити частково. 
		Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 71108,55 гривень майнової шкоди та 50000,00 гривень моральної шкоди, що в загальній сумі становить 121108,55 грн. (сто двадцять одна тисяча сто вісім гривень 55 коп.)
		В решті позову відмовити.
		Речові докази: грошові кошти в сумі 10900 доларів США, номіналом по 100 доларів США кожна; грошові кошти в сумі 1500 Євро; 1000 польських злотих; 15205 гривень повернути потерпілій ОСОБА_11 .
		Речові докази: мобільний телефон марки «Redmi», чорно-сірого кольору у чорному чохлі конфіскувати, поліетиленовий канцелярський прозорий файл, в якому знаходилися вищевказані грошові кошти - знищити.
		Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 07.03.2022 на речові докази:а саме: грошові кошти в сумі 10900 доларів США, номіналом по 100 доларів США кожна; грошові кошти в сумі 1500 Євро; 1000 польських злотих; 15205 гривень; мобільний телефон марки «Redmi», чорно-сірого кольору у чорному чохлі; поліетиленовий канцелярський прозорий файл, в якому знаходилися вищевказані грошові кошти - скасувати.
		Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави 22652,40 грн. документально підтверджених судових витрат на залучення експертів (арк. 135 Том №2).
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		На вирок може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту проголошення, засудженим у цей же термін з моменту вручення копії вироку.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається засудженому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		Суддя: (підпис)                  ОСОБА_1 
		З оригіналом згідно. Оригінал вироку знаходиться у справі № 463/4458/22.
		Суддя:                                                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...