Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 953/6038/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних провадженнях.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 12.08.2025. Забезпечено надання загального доступу: 13.08.2025.
Дата набрання законної сили: 07.08.2025
Номер судового провадження: 51-7837км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022220000001795

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07 серпня 2025 року
		м. Київ
		справа № 953/6038/22
		провадження № 51-7837 км 23
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:  
		 
		головуючого                                      ОСОБА_1 ,
		суддів                                                   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		за участю:
		секретаря судового засідання    ОСОБА_4 ,
		прокурора                                          ОСОБА_5 ,
		захисника                                          ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції)
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2023 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року у кримінальному провадженні № 22022220000001795 за обвинуваченням
		 
		ОСОБА_7 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 436-2, ч. 1 ст. 263-1, ч. 1 ст. 263 КК України.
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		 
		За вироком Київського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2023 року ОСОБА_7 засуджено до покарання у виді позбавлення волі за:
		- ч. 1 ст. 263 КК України - на строк 4 роки;
		- ч. 1 ст. 263-1 КК України - на строк 3 роки;
		- ч. 2 ст. 436-2 КК України - на строк 5 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю;
		- ч. 2 ст. 111 КК України - до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
		Зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 06 липня 2022 року по 12 листопада 2023 року.
		 
		Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
		 
		Вироком суду встановлено, що ОСОБА_7 , будучи громадянином України, усвідомлюючи неприпустимість вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, в умовах протистояння російські агресії, умисно, зухвало, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій та їх суспільно небезпечні наслідки, зрадив державі Україна і всьому українському народові, та у невстановленому місці не пізніше 28 лютого 2022 року вирішив вчинити злочин шляхом надання іноземній державі, іноземній організації та їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України на шкоду її суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці.
		У період не пізніше 28 лютого 2022 року за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 ) у ОСОБА_7 виник умисел на передачу представникам держави-агресора відомостей щодо переміщення, руху та дислокації підрозділів Збройних сил України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на території Шевченківського та Київського районів м. Харкова.
		28 лютого 2022 року о 22:19 год. ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел, за допомогою персонального комп`ютера, в приватних повідомленнях соціальної мережі «Вконтакті», з використанням власного акаунту « ІНФОРМАЦІЯ_2 », використовуючи для верифікації номер мобільного телефону НОМЕР_1 , надав користувачу акаунта « ОСОБА_8 », якою є ОСОБА_9 , місце мешкання - м. Москва (відомості стосовно неї наявні в інформаційній базі соцмережі «ІНФОРМАЦІЯ_7» як такої, що перебуває в агентурному апараті органів розвідки спецслужб РФ), текстову інформацію щодо розташування ЗСУ, вказавши адресу АДРЕСА_5 - будівля Харківської обласної державної адміністрації.
		Крім того, 01 березня 2022 року о 16:03 год. ОСОБА_7 умисно передав цьому ж акаунту текстову інформацію щодо розташування складів зброї ЗСУ у АДРЕСА_2 за адресою: АДРЕСА_3 .
		Надалі 02 березня 2022 року о 20:16 год. він передав цьому ж абоненту інформацію про розташування складів зброї ЗСУ за іншою адресою у м. Харкові та зазначив, що за вказаною ним адресою перебуває база «ІНФОРМАЦІЯ_6».
		Він же 03 березня 2022 року о 07:46 год. надав користувачу акаунту « ОСОБА_10 », якою є ОСОБА_11 , мешканка м. Санкт-Петербург РФ (відомості щодо якої наявні в інформаційній базі соцмережі «ІНФОРМАЦІЯ_7», згідно яких вона перебуває в агентурному апараті органів розвідки спецслужб РФ), текстову інформацію щодо розташування складів зброї ЗСУ у м. Харкові, вказавши його точну адресу.
		13 квітня 2022 року о 20:37 год. ОСОБА_7 передав акаунту « ОСОБА_8 » текстову інформацію щодо розташування особового складу ЗСУ та техніки у м. Харкові вже за іншою адресою.
		Того ж дня о 20:39 год. він передав цьому ж акаунту інформацію щодо розташування особового складу ЗСУ та техніки в м. Харкові на перехресті пр. Тракторобудівників та АДРЕСА_4 .
		Також 15 квітня 2022 року о 16:08 год. ОСОБА_7 передав ще одну інформацію про розташування особового складу ЗСУ та техніки в м. Харкові за чітко вказаною ним адресою.
		Крім того, з початку повномасштабного збройного вторгнення РФ на територію України, у невстановлений час, але не раніше 16 березня 2022 року, у ОСОБА_7 виник злочинний умисел на вчинення дій, спрямованих проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. 
		Так ОСОБА_7 , будучи громадянином України, зареєстрований у соціально-орієнтованій мережі «Вконтакті» як «ОСОБА_12», публікував матеріали, у яких виправдовував збройну агресію РФ проти України, розпочату у 2014 році, а також здійснював глорифікацію осіб, які здійснюють збройну агресію проти України, розпочату у 2014 році, та представників збройних формувань РФ.
		Реалізуючи цей злочинний умисел, ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 , використовуючи свій акаунт у соцмережі «Вконтакті» поширив публікацію «Стосовно мобілізації Українських громадян», яку доповнив коментарем, де вербально демонстрував різке негативне ставлення до України, української влади й армії.
		14 квітня 2022 року він у цій же соцмережі поширив пост про проведення у м. Мерефа Харківської області американськими вченими випробувань небезпечних біологічних препаратів на пацієнтах, чим дискредитував владу України.
		ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 поширив публікацію стосовно вбивства снайпером бійця іноземного легіону, що воював на боці України, який підписав у коментарях «Яка приємна новина», чим в алегоричній формі підтримав збройну агресію проти України.
		16 травня 2022 року він поширив пост «стосовно уявного нападу Україною на Росію» та доповнив його коментарем, в якому вербально демонстрував різке негативне ставлення до України, української влади й армії.
		16 червня 2022 року поширив публікацію «анекдот про визнання республік ЛНР, ДНР та ГДР», чим в алегоричній формі підтримав незаконні формування «ЛНР» і «ДНР».
		Крім того ОСОБА_7 в 2012 році у мисливському магазині м. Харкова придбав карабін моделі «Форт-202», калібру 7.62 НОМЕР_2 (дозвіл № НОМЕР_3 від 20 лютого 2012 року). В подальшому, на початку березня 2022 року, за місцем свого проживання він незаконно, умисно переробив даний карабін для подальшого власного використання шляхом внесення саморобним способом у конструкцію механізму змін, а саме, видалення блокуючого механізму для проведення пострілів при складеному прикладі, а також відновлення можливості ведення вогню в автоматичному режимі. Зброя для проведення пострілів придатна.
		Зазначений перероблений карабін було вилучено у ОСОБА_7 06 липня 2022 року під час обшуку.
		Також у листопаді-грудні 2019 року ОСОБА_7 умисно, маючи умисел на придбання з подальшим зберіганням бойових припасів - патронів калібру 9 мм до пістолету «Макаров», за місцем своєї роботи в ТОВ «ХАДО», придбав у невстановлений спосіб 8 патронів з магазином, які без передбаченого законом дозволу перевіз до місця свого проживання, де в подальшому незаконно зберігав до 06 липня 2022 року - часу проведення обшуку.
		Крім того, ОСОБА_7 , маючи умисел на незаконне придбання та зберігання вибухової речовини, придбав у вересні 2021 року корпус гранати РГ-42, яка являє собою конструктивно оформлений заряд вибухової речовини, яку переніс до місця свого проживання та зберігав без передбаченого законом дозволу.
		19 серпня 2022 року під час проведення огляду за місцем проживання ОСОБА_7 було виявлено та вилучено вказаний корпус гранати, який в своєму складі містить вибухову речовину - тротил.
		 
		Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
		 
		У касаційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу апеляційного суду та змінити вирок районного суду, закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 436-2 КК України, а також призначити засудженому за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263-1 КК України покарання, не пов`язане з позбавленням волі.
		Зазначає що висновки суду є упередженими, не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на ретельно досліджених доказах, що є порушенням ст. 94 КПК України. В судовому засіданні не було допитано жодного свідка, а винуватість засудженого за ст.ст. 111, 436-2 КК України не доведена доказами в суді.
		Суд апеляційної інстанції не перевірив доводів щодо невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, не мотивував свого рішення, а тому допустив істотні порушення вимог процесуального закону.
		 
		Позиції інших учасників судового провадження
		 
		Захисник у судовому засіданні підтримав свою скаргу з наведених у ній мотивів та просив її задовольнити
		Прокурор у суді касаційної інстанції заперечувала проти задоволення скарги, вважала судові рішення законними та обґрунтованими.
		 
		Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
		 
		Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
		 
		Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		 
		При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Винуватість  ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 263-1, ч. 1 ст. 263 КК України у касаційній скарзі не оспорюється. Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При перевірці доводів, наведених у скарзі, касаційний суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
		 
		Мотиви суду
		 
		У касаційній скарзі захисник висловлює незгоду з встановленими судом фактичними обставинами в частині засудження за ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 436-2 КК України. При цьому вказує на неповноту судового розгляду.
		 
		Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, й за змістом ст. 433 КПК України не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Тому це не може бути предметом перевірки в касаційному порядку.
		 
		Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		 
		Відповідно до ст. 89 цього Кодексу суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті при ухваленні судового рішення.
		 
		Захисник не погоджується з оцінкою судом першої інстанції доказів, які суд поклав в основу вироку. Суд касаційної інстанції, дотримуючись принципу безпосередності дослідження доказів, не вправі давати їм власну оцінку. Повноваження суду в даному випадку зводяться до перевірки дотримання судами попередніх інстанцій вимог кримінального процесуального закону під час дослідження цих доказів, визнання їх допустимими чи недопустимими. При цьому касаційний суд у першу чергу звертає увагу на таку підставу визнання недопустимими доказів, як отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов. Жодної з цих підстав касаційна скарга не містить.
		 
		Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними колегія суддів знаходить обґрунтованими.
		 
		Місцевий суд належним чином вирішив питання допустимості всіх доказів у провадженні. Дотримуючись положень ст. 94 КПК України, оцінив докази в їх сукупності, детально виклав їх у вироку, встановив, що вони є взаємоузгодженими, належними та допустимими, доповнюють один одного і дійшов обґрунтованого переконання про те, що вина ОСОБА_7 доведена поза розумним сумнівом.
		 
		Так, суд у вироку послався на дані протоколу обшуку від 06 липня 2022 року за місцем проживання ОСОБА_7 , під час якого він добровільно видав свій мобільний телефон, ноутбук та стаціонарний комп`ютер, а також було вилучено ще кілька мобільних телефонів, у тому числі із сім-карткою НОМЕР_1 , жорсткі диски зі стаціонарного комп`ютера, тканина чорно-оранжевого кольору (георгіївська стрічка). Також він надав доступ до сторінки в соціальній мережі «Вконтакті» з ім`ям « ОСОБА_12 », де знаходиться переписка з користувачами « ОСОБА_8 » та « ОСОБА_10 ». 
		 
		Відповідно до протоколу огляду речей від 29 липня 2022 року зі змісту переписки зі сторінки «ОСОБА_12» вбачається, що користувачем цього акаунту на вказані вище сторінки були направлені особисті повідомлення про розташування ЗСУ, конкретні адреси та пояснення, що саме там знаходиться (склади зброї, військова техніка або особовий склад) зі скріншотами розташування місць на карті.
		 
		З інформації, наданої слідчому за підписом командувача угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » МОУ від 07 липня 2022 року та від 06 серпня 2022 року вбачається перебування підрозділів ЗСУ та інших військових формувань, утворених у відповідності до законодавства України, що виконували бойове завдання, за адресами, які зазначені в наведених у вироку повідомленнях ОСОБА_7 у відповідні дати. Також з інформації начальника Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області від 06 липня 2022 року міститься інформація про розташування 13 квітня 2022 року блок-поста, де були задіяні військові ЗСУ та працівники поліції, на перехресті вулиці Валентинівської та проспекту Тракторобудівників.
		 
		Вказана інформація не розміщувалася в загальному доступі. При цьому суди звернули увагу, що надана інформація про адреси перебування підрозділів ЗСУ та військових формувань, які виконували бойове завдання, збігається з адресами, які вказані у повідомленнях користувача « ОСОБА_12 » та датами виконання ними бойових завдань. Враховуючи наведене, суди зробили обґрунтований висновок, що отримана адресатами « ОСОБА_8 » та « ОСОБА_10 » інформація була передана вказаними особами для використання, а отже, ОСОБА_7 свідомо та умисно передавав представникам держави-агресора інформацію щодо розташування підрозділів ЗСУ та інших військових формувань з метою коригування вогню по зазначеним об`єктам, що є активною допомогою державі-агресору в проведенні підривної діяльності проти України.
		 
		Крім того, згідно висновків судових комп`ютерно-технічних експертиз у пам`яті вилученого у ОСОБА_7 комп`ютера серед явних та видалених даних виявлено листування у різних месенджерах (обліковий запис «ОСОБА_12»), а також журнал збережених даних авторизації до веб-ресурсу, який у імені домену містить «vk.com» та дані авторизації - логін і пароль.
		 
		Відповідно до висновку комплексної судової психолого-лінгвістичної експертизи мовлення, у матеріалах, опублікованих на профілі з ім`ям «ОСОБА_12» - щодо мобілізації в Україні, щодо проведення американськими вченими випробувань небезпечних біологічних препаратів, стосовно вбивства снайпером бійця іноземного легіону, стосовно уявного нападу Україною на РФ та «анекдот щодо ЛНР та ДНР», які були виявлені при огляді комп`ютера ОСОБА_7 , міститься інформація щодо виправдування, визнання правомірною (виправданою, невипадковою) збройної агресії (вторгнення) РФ проти України, виправдування, визнання правомірною (виправданою, невипадковою) тимчасової окупації частини території України (зокрема «ДНР» і «ЛНР»), а також глорифікація осіб, які здійснюють збройну агресію РФ проти України.
		 
		Допитаний в судовому засіданні спеціаліст ОСОБА_13 роз`яснив, що будь-яка сторінка в мережі інтернет прив`язана до номера телефону її користувача, при реєстрації в соцмережі необхідно зазначити прізвище, ім`я особи, що реєструється, її номер телефону та адрес електронної пошти. Реєстрація особою сторінки в соцмережі без прив`язки до номеру телефону, до якого особа має доступ, є неможливим, оскільки при реєстрації на номер телефона надсилається смс-повідомлення з паролем. Користування такою сторінкою іншою особою можливо лише за умови повідомлення їй логіну та паролю. Теоретично отримання доступу іншої особи до сторінки шляхом злому є можливим, але у такому разі на вказаний користувачем номер телефону приходить про це смс-повідомлення, використання клону номера є малоймовірним.
		 
		Таким чином, суди ретельно перевірили та спростували версію сторони захисту, що вказані у вироку дії обвинувачений не вчиняв, а його акаунтом користувалася якась невідома стороння особа.
		 
		Посилання захисника на те, що суд не допитав свідків у справі, є фактично твердженням про неповноту судового розгляду, яке було перевірено в суді апеляційної інстанції. Із запису судового засідання суду першої інстанції вбачається, що в суді був допитаний свідок сторони обвинувачення, показанням якого суд дав оцінку в нарадчій кімнаті. При цьому сторона захисту не вказувала про те, що цей свідок або бідь-який інший можуть вказати на якісь інші факти, ніж встановлені судом. Не наведено таких обгрунтувань і в касаційній скарзі захисника. Про допит будь-яких інших свідків сторона захисту не заявляла.
		 
		Отже, місцевий суд, виконуючи приписи ст. 94 КПК України, ретельно дослідив зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_7 було пред`явлено обвинувачення, навів детальний аналіз досліджених доказів і дав їм належну оцінку як окремо, так і їх сукупності у взаємозв`язку. При цьому констатував, що за встановлених фактичних обставин надані стороною обвинувачення докази доводять наявність у діях засудженого складу злочинів, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 436-2 КК України. 
		 
		Вирок суду першої інстанції належним чином умотивований і відповідає вимогам ст. 374 КПК України. Зокрема, в ньому вказано формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінальних правопорушень, форми вини і мотивів кримінальних правопорушень, диспозицій відповідних частин статей закону України про кримінальну відповідальність, що передбачають відповідальність за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких засудженого визнано винуватим, та об`єктивні докази на підтвердження встановлених судом обставин.
		 
		Тому доводи захисника про незаконність вироку є безпідставними.
		 
		Згідно із ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при її постановленні, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Цих вимог судом було дотримано.
		 
		Суд апеляційної інстанції у межах, установлених ст. 404 КПК України, та у порядку, визначеному ст. 405 цього Кодексу, перевірив усі доводи апеляційних скарг щодо недоведеності вини ОСОБА_7 , про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, визнав ці доводи необґрунтованими, навівши в ухвалі відповідно до вимог ст. 419 КПК України  мотиви на їх спростування.
		 
		Ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою та належним чином  вмотивованою, вона в повній мірі відповідає вищевказаним вимогам, тому  касаційні доводи адвоката про протилежне теж неприйнятні.
		 
		Призначене ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, є законним, справедливим, воно буде відповідати тяжкості кримінального правопорушення, сприятиме виправленню винного та попередженню вчинення нових злочинів.
		 
		Матеріали провадження не містять даних про порушення вимог кримінального процесуального чи неправильне застосування кримінального законів, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування судових рішень, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
		 
		Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню. У зв`язку із цим та керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити судові рішення без зміни.
		 
		З цих підстав суд ухвалив:
		 
		Вирок Київського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2023 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                                                   ОСОБА_2                                         ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...