Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 487/2438/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 12.08.2025. Забезпечено надання загального доступу: 13.08.2025.
Дата набрання законної сили: 07.08.2025
Номер судового провадження: 51-4146км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016151030000382

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		УХВАЛА
		07 серпня 2025 року
		м. Київ
		справа № 487/2438/17
		провадження № 51-4146 км 24
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                   ОСОБА_1 ,
		суддів                                               ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання   ОСОБА_4 ,
		прокурора                                       ОСОБА_5 ,
		захисника                                        ОСОБА_6 ,
		засудженого                                   ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників ОСОБА_6 й ОСОБА_8 на ухвалу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17 липня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016151030000382, за обвинуваченням
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця й жителя АДРЕСА_1 , 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком ІНФОРМАЦІЯ_3 від 22 січня 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 365 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади в органах ІНФОРМАЦІЯ_4 , судових та правоохоронних органах на строк 3 роки.
		На підставі ст. 75 КК України суд звільнив ОСОБА_7 від відбування основного покарання з іспитовим строком 3 роки та поклав на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч.1, п. 2 ч. 3 ст. 76 цього Кодексу.
		Крім того, суд на підставі ст. 54 КК України позбавив ОСОБА_7 спеціального звання - капітан поліції.
		Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за те, що він, обіймаючи посаду поліцейського - заступника командира роти № 1 батальйону № 4  ІНФОРМАЦІЯ_5 (далі ІНФОРМАЦІЯ_6 ), маючи спеціальне звання старшого лейтенанта поліції, будучи службовою особою правоохоронного органу, діючи всупереч Присязі працівника національної поліції, грубо порушивши вимоги п. 1 ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України, згідно з якими людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, перевищивши свої службові повноваження, скоїв тяжкий умисний злочин у сфері службової діяльності.
		Так, 20 листопада 2016 року близько 05:00, ОСОБА_7 , перебуваючи на чергуванні з охорони громадської безпеки й порядку, а також контролю за дотримання безпеки дорожнього руху на території Центрального району м. Миколаєва в складі екіпажу « ІНФОРМАЦІЯ_7 », отримав повідомлення від оперативного чергового про те, що на пр. Центральному  інспектор патрульної поліції розмовляє з цивільними особами російською мовою. Прибувши за вказаною адресою, ОСОБА_7 з`ясував, що в районі будинку АДРЕСА_2 , до складу якого входили інспектори ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та  ОСОБА_11 , зупинив транспортний засіб «Мазда 6» (д.н.з. НОМЕР_1 ) під керуванням ОСОБА_12 у  зв`язку з підозрою про перебування водія в стані алкогольного сп`яніння. За результатами добровільного проходження останнім медичного огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу було встановлено 1.44 проміле, з приводу чого працівники поліції почали складати протокол про скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. У цей час ОСОБА_12 виявив намір залишити місце складання протоколу, на що ОСОБА_7 запропонував зупинитися і не перешкоджати законним діям патрульних поліцейських. Після того, як ОСОБА_12 проігнорував цю законну вимогу, ОСОБА_7 для забезпечення особистої безпеки та безпеки інших осіб, припинення правопорушення й затримання особи, яка вчинила правопорушення, вирішив застосовувати до нього фізичну силу та спеціальні засоби силами інспекторів патрульної поліції відповідно до вимог статей 43, 44 Закону України «Про національну поліцію». На виконання цих дій ОСОБА_7 як особа, старша за посадою та спеціальним званням, дав відповідну команду працівникам патрульної поліції, які застосували фізичну силу щодо ОСОБА_12 , від чого останній опинився на землі лежачи обличчям до низу, а ОСОБА_9 надягнув на нього спецзасіб кайданки.
		Далі ОСОБА_7 , діючи умисно, розуміючи, що відповідно до вимог ст. 45 вказаного вище Закону засоби, споряджені речовинами сльозогінної та дратівної дії, застосовуються виключно для відбиття нападу на поліцейського, іншу особу та/або об`єкт, що перебуває під охороною, та для припинення групового порушення громадського порядку чи масових заворушень, усвідомлюючи, що  ОСОБА_12 , який перебуває відносно інших осіб в положенні лежачи обличчям до землі в кайданках на руках, не представляє загрози для оточуючих і що застосування відносно нього в цій ситуації такого спеціального засобу заборонено, діючи в порушення вищевказаних положень Закону, вийшовши за межі наданих йому повноважень, з метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_12 розпилив йому в обличчя з відстані не більше 30 см спеціальний засіб «Терен 4М», який містить газ сльозогінної та дратівної дії, чим заподіяв потерпілому легкі тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку слизової слабкого ступеню обох повік. Після цього ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що завдав тілесні ушкодження ОСОБА_12 у вигляді опіків очей, в порушення вимог частин 3 і 4 ст. 43 вказаного вище Закону, не надав останньому своєчасної медичної допомоги.
		ІНФОРМАЦІЯ_8 ухвалою від 17 липня 2024 року змінив вирок місцевого суду: виключив з його мотивувальної частини посилання на недопустимі докази - протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 26 квітня 2017  року за участю свідка ОСОБА_13 , від 25 квітня 2017 року за участю свідка ОСОБА_14 та від 26 квітня 2017 року за участю свідка ОСОБА_15 , а в іншій частині цей вирок залишив без змін.
		Вимоги касаційних скарг й узагальнені доводи осіб, які їх подали
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу апеляційного суду на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону й неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що після внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) прокурор у порушення вимог ч. 7 ст. 214 КПК України не передав наявні в нього матеріали до органу досудового розслідування, натомість самостійно збирав докази. Не погоджується з визнанням цих доказів допустимими, адже прокурор, на думку захисника, діяв поза межами своїх повноважень. Крім того, захисник вважає, що визнання апеляційним судом недопустимими доказами наведених вище протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками обумовлює необхідність визнання недопустимими показань свідків, які брали участь у проведенні вказаних слідчих дій. Також захисник не погоджується з відхиленням судом першої інстанції наданого стороною захисту висновку експерта, який, на його думку, доводить невинуватість засудженого у вчиненні злочину. Зазначені обставини, як твердить захисник, не отримали відповідної оцінки суду апеляційної інстанції, який, порушуючи вимоги статей 404, 419 КПК України, не перевірив доводів, викладених в апеляційній скарзі ОСОБА_7 , не дав на них обґрунтованих відповідей, унаслідок чого невмотивовано погодився з притягненням останнього до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 365 КК України.
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_16 просить скасувати ухвалу апеляційного суду на підставі істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що цей суд належним чином не перевірив доводів сторони захисту про недопустимість доказів, зібраних прокурором, який не визначив орган досудового розслідування, натомість виконував невластиві повноваження. Далі вказує, що апеляційний суд не відобразив в ухвалі показань допитаного під час апеляційного розгляду свідка, а також не оцінив компрометації щодо іншого свідка. Крім того, твердить, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі розгляду, повторно дослідивши покладені в основу вироку докази за відсутності відповідного клопотання сторони захисту.
		Позиції інших учасників судового провадження
		У письмових запереченнях на касаційні скарги захисників потерпілий ОСОБА_12 просить залишити ухвалу апеляційного суду без змін як законну, а скарги - без задоволення як необґрунтовані.
		Під час касаційного розгляду засуджений ОСОБА_7 і його захисник ОСОБА_6 просили задовольнити касаційні скарги на викладених у них підставах.
		Прокурор ОСОБА_5 вважав, що підстави для задоволення касаційних скарг відсутні.
		Мотиви Суду
		Відповідно до ч. 2 ст. 434-1 КПК України суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає таке кримінальне провадження на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи іншої об`єднаної палати.
		На підставі наведених положень виникла необхідність передачі кримінального провадження щодо ОСОБА_7 на розгляд об`єднаної палати у зв`язку з існуванням різних правових позицій щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у рішеннях у складі першої, другої та третьої судових палат Касаційного кримінального суду Верховного Суду, а саме щодо застосування положень ч. 7 ст. 214 КПК України під час оцінки допустимості доказів, отриманих у результаті процесуальних дій і рішень, що були здійснені, прийняті прокурором з порушенням строку передачі матеріалів до органу досудового розслідування.
		Частиною другою ст. 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами   України.
		Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Як установлено положеннями ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
		У кримінальному процесуальному праві загальновизнаними є такі критерії допустимості доказів: належне джерело; належний суб`єкт; належна процесуальна форма; належна фіксація; належна процедура; належний вид способу формування доказової основи. В аспекті належного суб`єкта, у тому числі, слід розглядати і орган досудового розслідування.
		Застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень. Належна правова процедура має застосування як під час судового розгляду, так і на стадії досудового розслідування, а її недотримання тягне за собою порушення гарантованого кожному ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд.
		За змістом п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
		Отже, докази, зібрані неуповноваженими особами, з порушенням установленого законом порядку не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень, на них не може послатися суд при ухваленні судового рішення.
		Частина 7 ст. 214 КПК України (в редакції, чинній на момент вчинення інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення), передбачала, що якщо відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР внесені прокурором, він зобов`язаний невідкладно, але не пізніше наступного дня, з дотриманням правил підслідності передати наявні у нього матеріали до органу досудового розслідування та доручити проведення досудового розслідування.
		Визначений кримінальним процесуальним законом порядок дій прокурора є єдиним для всіх органів досудового розслідування, незалежно від їх статусу та визначення підслідності і не підлягає довільному трактуванню.
		У цьому кримінальному провадженні 23 листопада 2016 року прокурор відділу Миколаївської місцевої прокуратури ОСОБА_17 вніс до ЄРДР відомості за фактом перевищення працівниками ІНФОРМАЦІЯ_9 своїх службових повноважень за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України.
		З урахуванням положень п. 1 ч. 4 ст. 216 та п. 1 Перехідних положень КПК України, повноваження щодо досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснюють слідчі органів прокуратури, які користуються повноваженнями слідчих, визначеними цим Кодексом.
		Не зважаючи на це, усупереч прямим вимогам положень ч. 7 ст. 214 КПК України, у визначений законом строк прокурор не передав кримінальне провадження до органу досудового розслідування за правилами підслідності. Натомість 24 листопада 2016 року він постановою призначив судово-медичну експертизу стосовно потерпілого ОСОБА_12 , котрий повідомляв про заподіяння йому тілесних ушкоджень; звернувся до слідчого судді з клопотанням про тимчасовий доступ до відеозаписів із нагрудних камер інспекторів ІНФОРМАЦІЯ_6 та інших документів з можливістю їх вилучення, яке було задоволено ухвалою слідчого судді від 24 листопада 2016 року; далі постановами від 12 і 13 грудня 2016 року визнав речовими доказами вилучені під час виконання вказаної ухвали флеш-накопичувачі з відеозаписами й наданий потерпілим DVD-диск; надіслав начальнику ІНФОРМАЦІЯ_9 лист про необхідність проведення службової перевірки за викладеними в заяві ОСОБА_18 доводами. Після цього прокурор постановою від 20 грудня 2016 року надіслав матеріали досудового розслідування до слідчого відділу прокуратури Миколаївської області за підслідністю. Отримані прокурором у період з 24 листопада до 20 грудня 2016 року, тобто протягом майже одного місяця, фактичні дані було покладено органом досудового розслідування в основу обвинувачення ОСОБА_7 .
		Здійснення прокурором процесуальних дій всупереч вимогам ч. 7 ст. 214 КПК України після наступного дня з моменту внесення ним відповідних відомостей до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення не узгоджується із загальною засадою законності, відповідно до змісту якої під час кримінального провадження прокурор зобов`язаний неухильно додержуватись вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. 
		Порушення прокурором обов`язку передати наявні у нього матеріали до органу досудового розслідування та доручити проведення досудового розслідування свідчить про те, що органи прокуратури діяли поза межами наданих їм процесуальним законом повноважень.
		За таких обставин процесуальні дії та рішення прокурора, вчинені у період після наступного дня з моменту указаного внесення даних до ЄРДР, є незаконними, прокурор у вказаний період здійснював досудове розслідування поза межами визначених КПК повноважень, що з огляду на положення ст. 87 КПК України свідчить про недопустимість отриманих у результаті відповідних слідчих дій доказів і неможливість їх використання під час ухвалення судових рішень.
		Такої ж позиції дотримувалася колегії суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду в постанові від 14 квітня 2020 року у справі № 761/34909/17 (провадження № 51-10064 км 18) і третьої судової палати Касаційного кримінального суду в постанові від 07 жовтня 2020 року (провадження № 51-1770 км 20).
		Інші висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містяться в постанові третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 21 листопада 2022 року у справі № 991/492/19 (провадження № 51-491кмп21): вирішуючи питання про допустимість доказів, отриманих у результаті процесуальних дій і процесуальних рішень, що були здійснені, прийняті прокурором, який є процесуальним керівником, з порушенням строку передачі матеріалів до органу досудового розслідування, визначеного в ч. 7 ст. 214 КПК України, суд повинен врахувати тривалість такого порушення, обсяг і характер вчинених дій і прийнятих рішень. Недотримання строку, визначеного в ч. 7 ст. 214 КПК України, не є безумовною підставою для визнання недопустимими доказів, отриманих на підставі таких процесуальних дій і рішень прокурора.
		Такі ж висновки містяться в постановах колегій суддів третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 жовтня 2021 року у справі № 487/5684/19 (провадження № 51-1569 км 21), першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 грудня 2023 року у справі № 428/323/18 (провадження № 51-1482 км 18).
		Отже, з огляду на те, що у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 постало питання про застосування зазначеної норми права, враховуючи існування різних правових позицій у подібних правовідносинах, викладених у рішеннях колегій суддів першої, другої та третьої судових палат Касаційного кримінального суду, а також у зв`язку з тим, що колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного в постанові від 21 листопада 2022 року у справі № 991/492/19, з метою забезпечення єдності судової практики це кримінальне провадження слід передати на розгляд об`єднаної палати.
		Керуючись статтями  434, 434-1, 434-2, 441 КПК України, Верховний Суд
		у х в а л и в :
		Передати кримінальне провадження за касаційними скаргами захисників ОСОБА_6 й ОСОБА_8 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 17 липня 2024 року щодо ОСОБА_7 на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		Судді
		 
		ОСОБА_19                                   ОСОБА_2                                    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...