Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/5817/25 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них; військової служби.
Надіслано судом: 12.08.2025. Зареєстровано: 13.08.2025. Забезпечено надання загального доступу: 13.08.2025.
Дата набрання законної сили: 12.08.2025
Номер судового провадження: К/990/31426/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		12 серпня 2025 року 
		м. Київ
		справа №380/5817/25
		адміністративне провадження № К/990/31426/25  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Уханенка С.А.,
		суддів: Кашпур О.В.,  Радишевської О.Р., 
		перевірив касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,
		ВСТАНОВИВ: 
		У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
		-визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування і виплати в неналежному (зменшеному) розмірі ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2020, 2021 роки, премії, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, тобто без врахуванням положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції чинній з 29 січня 2020 року);
		-зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити на користь ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2020, 2021 роки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020рік» станом на 01 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021рік» станом на 01 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022рік» станом на 01 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023рік» станом на 01 січня 2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року позов задоволено повністю.
		Не погодившись із прийнятим рішенням, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу.
		Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2025 року в задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору або звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року відмовлено. Апеляційну скаргу залишено без руху з підстав несплати судового збору.
		Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2025 року в задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про продовження строку усунення недоліку апеляційної скарги, поданої на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року відмовлено. Апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
		23 липня 2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» відповідач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2025 року у цій справі. 
		Предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
		Згідно з частиною третьої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у касаційному порядку може бути оскаржена, зокрема, ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги. 
		Абзацом другим частини четвертої статті 328 КАС України зазначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у    частинах другій    і    третій    цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
		Як встановлено Судом, заявник касаційної скарги оскаржує ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2025 року, яку апеляційну скаргу повернуто заявникові у зв`язку з невиконання вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 13 червня 2025 року, а саме у зв`язку із несплатою судового збору.
		В касаційній скарзі скаржник вказує, що на цей час у військової частини НОМЕР_1 вкрай важке фінансове становище, а саме відсутня можливість сплати судового збору в зв`язку з нагальною потребою у додаткових грошових коштах для укріплення обороноздатності країни, що пов`язано з різким ускладненням внутрішньополітичної обстановки, широкомасштабної агресії російської федерації і свідчить про незадовільний майновий стан.
		Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що чинне законодавство передбачає обов`язок вчинення процесуальних дій у відповідь на ухвалу про без руху. Усвідомлюючи  неможливість виконати вимоги ухвали про без руху у встановлений судом строк, учасник справи мав можливість використати процесуальну можливість, передбачену приписами частини другої статті 121 КАС України, а саме звернутися із заявою про продовження процесуального строку, встановленого судом.
		Як зазначив суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі від 25 червня 2025 року, в межах встановленого строку скаржником було заявлено клопотання про продовження строку на усунення недоліку апеляційної скарги.
		Верховний Суд звертає увагу скаржника, що відповідно до частини третьої статті 2 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
		За приписами статті 8 КАС України адміністративний суд зобов`язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов`язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності.
		Відповідно до частини другої статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
		Продовження строку є надання нового строку на вчинення процесуальної дії, яка не була з поважної причини вчинена у заздалегідь встановлений судом строк.
		Метою продовження процесуального строку, встановленого судом, є сприяння особі у реалізації процесуального права та/або виконанні процесуального обов`язку. Доцільність продовження процесуального строку обумовлюється рівнем ймовірності, наскільки таке продовження буде ефективним у контексті не тільки реалізації особою процесуального права та/або виконанні процесуального обов`язку, а й правової визначеності учасників правовідносин, спір між якими вирішується із застосуванням процесуальних засобів.
		З оскаржуваної ували суду апеляційної інстанції вбачається, що суд відхилив доводи клопотання про продовження процесуального строку на усунення недоліку апеляційної скарги, оскільки, як зазначив суд, доводи зводилися до неможливості сплати судовий збір у визначені судом строки.
		Своєю чергою Верховний Суд зазначає, що заявник в касаційній скарзі не вказав на наявність обставин, які б давали підстави для висновку з достатнім ступенем ймовірності, що можливість сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги буде реальною у певний строк, а також скаржник не виклав доводів щодо недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при відмові у задоволенні поданого клопотання про продовження строку. 
		Щодо невиконання вимог ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху та, як наслідок, повернення апеляційної скарги ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2025 року слід зазначити наступне.
		Так, статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті). 
		Отже, наведеними положеннями КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом.
		Перевіривши зміст поданої касаційної скарги, колегія суддів констатує, що в касаційній скарзі не містяться жодних аргументів щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про повернення апеляційної скарги від 25 червня 2025 року.
		Сама по собі незгода з ухвалою суду апеляційної інстанції від 25 червня 2025 року  про повернення апеляційної скарги без указання в касаційній скарзі яких процесуальних порушень припустився суд апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного процесуального судового рішення  своєю чергою свідчить про необґрунтованість самої поданої касаційної скарги.  
		Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо, зокрема, суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
		У частині другій цієї статті встановлено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
		Дія зазначеної норми поширюється, зокрема, на оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
		Таким чином, оскаржуване судове рішення є вмотивованим і таким, що ґрунтується на законі, зокрема положеннях пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України. Правильне застосування судом апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
		З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2025 року у цій справі.
		Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
		УХВАЛИВ:
		1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії.
		2. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		 
		СуддіС.А. Уханенко О.В. Кашпур   О.Р. Радишевська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...