Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 646/5284/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Воєнні злочини.
Надіслано судом: 13.08.2025. Зареєстровано: 13.08.2025. Забезпечено надання загального доступу: 14.08.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/646/1283/2025
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22024220000001085

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 646/5284/25
		Провадження № 1-кп/646/1283/2025
		 
		В И Р О К 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		12 серпня 2025 року                                     м. Харків
		 
		Основ`янський районний суд міста Харкова у складі колегії суддів:
		головуючий-суддя ОСОБА_1 ,
		судді  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		при секретарі судового засідання  ОСОБА_4 ,
		за участі: 
		прокурорів  ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		представника потерпілої ОСОБА_7  адвоката ОСОБА_8 ,
		перекладача  ОСОБА_9 ,
		захисника обвинуваченого  адвоката ОСОБА_10 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_11 ,
		розглянувши у закритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22024220000001085 від 10.10.2024 року за обвинуваченням 
		ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина РФ, уродженця м. Павлово, Нижньогородської обл., РФ, військовослужбовця НОМЕР_1 окремої мотострілкової бригади, НОМЕР_2 загальновійськової армії Збройних Сил Російської Федерації, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше на території України несудимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 438 КК України,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Судовим розглядом встановлено, що з лютого 2014 року до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією Російської Федерації проти України та окупацією частини території України. У ході вказаного міжнародного збройного конфлікту 24 лютого 2022 року президент РФ оголосив початок так званої спеціальної військової операції, що полягала у здійсненні повномасштабного вторгнення ЗС РФ, інших збройних формувань РФ та підконтрольних їм угруповань іррегулярних збройних формувань на територію України.
		Факт повномасштабного збройного вторгнення на територію України не приховувався владою РФ, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п.п. 1, 3 Висновку 300(2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії Російської Федерації проти України», п. п. 17, 18 наказу Міжнародного Суду ООН від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (Україна проти РФ та ін.)»
		06.10.2024 року в нічний час, більш точного часу в ході досудового розслідування та судового розгляду не встановлено, військовослужбовці НОМЕР_1 мотострілкової бригади 6 загальновійськової армії ЗС РФ ОСОБА_11 та військовослужбовець з позивним « ОСОБА_12 » (особу якого на даний час не встановлено), виконуючи бойові завдання, доведені командиром з позивним « ОСОБА_13 » (особу якого на даний час не встановлено), проникли до будинку АДРЕСА_2 , який належав ОСОБА_14 
		07.10.2024, виконуючи бойове завдання зі спостереження за околицями населеного пункту Петропавлівка, ОСОБА_11 разом з військовослужбовцем з позивним « ОСОБА_12 » продовжували залишатись у будинку. 
		Через деякий час до будинку наблизився скутер, на якому перебували двоє цивільних осіб ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які були одягнуті у цивільний одяг, не мали при собі озброєння та були без розпізнавальних знаків, належних до військових формувань. 
		Доповідаючи оперативну обстановку, ОСОБА_11 повідомив по рації своєму командиру з позивним « ОСОБА_13 » про появу двох цивільних, які зайшли на подвір`я та почали відчиняти двері будинку.
		В цей момент неподалік будинку пролунав вибух, у зв`язку з чим ОСОБА_14 та ОСОБА_15 на своєму скутері від`їхали на безпечну відстань.
		Через незначний проміжок часу вони повернулись та повторили спробу потрапити до будинку. 
		Військовослужбовець ЗС РФ з позивним « ОСОБА_12 » знову повідомив по рації командиру з позивним « ОСОБА_13 » про появу цивільних мешканців, на що отримав наказ на їх затримання та допит.
		На виконання злочинного наказу, погрожуючи автоматичною зброєю, ОСОБА_11 разом з військовослужбовцем ЗС РФ з позивним « ОСОБА_12 » затримали ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , яким зав`язали руки та відвели до кімнати будинку де провели їх допит.
		Через деякий час до будинку прийшов ще один цивільний мешканець - ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , якого ОСОБА_11 та військовослужбовець ЗС РФ з позивним « ОСОБА_12 » також затримали, помістили до кімнати будинку та допитали.
		Після проведення допиту ОСОБА_11 та військовослужбовець ЗС РФ з позивним « ОСОБА_12 » продовжили спостереження за місцем дислокації, залишивши цивільних мешканців ОСОБА_16 , ОСОБА_15 та ОСОБА_14 у кімнаті будинку, обмеживши їх здатність вільно пересуватись.
		07.10.2024 в нічний час, більш точного часу в ході досудового розслідування та судового розгляду не встановлено, під час того як ОСОБА_11 та військовослужбовець з позивним « ОСОБА_12 » заснули, ОСОБА_14 зміг звільнитись та вибігти з будинку.
		08.10.2024 в денний час, більш точного часу в ході досудового розслідування та судового розгляду не встановлено, почався штурм будівлі військовослужбовцями Збройних Сил України, у зв`язку з чим ОСОБА_11 та військовослужбовець з позивним « ОСОБА_12 » для проведення бойових дій вирішили передислокуватися, про що повідомили по рації командира з позивним « ОСОБА_13 », який наказав змінити позиції та «обнулити» цивільних.
		Військовослужбовець ЗС РФ ОСОБА_11 , сприймаючи доведену інформацію як наказ на вбивство, використовуючи наявну при ньому стрілецьку вогнепальну автоматичну зброю  автомат АК-74, усвідомлюючи наявність міжнародного збройного конфлікту та наслідки своїх дій, маючи реальну можливість не виконувати злочинний наказ військовослужбовця ЗС РФ з позивним « ОСОБА_13 », користуючись беззахисним станом цивільних осіб, діючи умисно, групою осіб, в порушення вимог ст. 75 ДП І зайшов до кімнати та відкрив вогонь з автомата у бік ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , які внаслідок отриманих поранень загинули на місці події.
		При цьому ОСОБА_11 усвідомлював, що ОСОБА_16 та ОСОБА_15 є цивільними особами у розумінні ст. 50 ДП І, тобто особами, які перебувають під захистом міжнародного гуманітарного права та не повинні бути об`єктом нападів, а також що його дії можуть призвести до заподіяння смерті цивільних осіб. 
		Після скоєння вбивства ОСОБА_11 залишив будинок, однак через деякий час був взятий у полон військовослужбовцями Збройних Сил України.
		Таким чином, ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, поєднане з умисним вбивством, вчинене за попередньою змовою групою осіб, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 438 КК України (в редакції 2022 року).
		Допитаний у судовому засідання обвинувачений ОСОБА_11 свою винуватість у висунутому обвинуваченні визнав повністю, дав показання, згідно з якими підтвердив, що він виконуючи злочинний наказ військовослужбовця ЗС РФ з позивним « ОСОБА_13 », використовуючи стрілецьку вогнепальну автоматичну зброю  автомат АК-74, відкрив вогонь з автомата у бік цивільних неозброєних осіб ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , які внаслідок отриманих поранень загинули на місці, про незаконність своїх дій знає, у скоєному розкаюється.
		Свідок ОСОБА_17 , допитана у судовому засіданні, пояснила, що знала особисто потерпілих ОСОБА_16 та ОСОБА_15 та підтвердила факт їхньої смерті у зв`язку зі збройною агресією РФ, за тих фактичних обставин, як вони викладені в обвинувальному акті та підтверджені матеріалами кримінального провадження.
		Сторона обвинувачення відмовилась від допиту інших свідків, у зв`язку з неможилівстю їх доставки у судове засідання, що пов`язаноз триваючими активними бойовими діями у період воєнного стану, запровадженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, затвердженого Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні, яким введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30, який продовжено по теперішній час.
		Крім визнання обвинуваченим своєї провини, його винуватість підтверджується також дослідженими в ході судового провадження наступними письмовими доказами, а саме: протоколом огляду від 29.10.2024, додатком до протоколу огляду комп`ютерних даних від 29.10.2024, протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.05.2025, додатком до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.05.2025, протоколом проведення слідчого експерименту від 09.05.2025, додатком до протоколу проведення слідчого експерименту від 09.05.2025, протоколом огляду від 09.05.2025, довідкою про результати проведення психофізіологічного дослідження із застосуванням полінрафу від 16.04.2025, довідкою Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № СЕ-19/121-25/7648-БД від 24.04.2025, довідкою Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № СЕ-19/121-25/7649-БД від 18.04.2025, довідкою Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № СЕ-19/121-25/7650-БД від 18.04.2025, довідкою Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № СЕ-19/121-25/7651-БД від 23.04.2025, довідкою Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № СЕ-19/121-25/7684-БД від 03.04.2025, довідкою Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № СЕ-19/121-25/7685-БД від 04.04.2025, протоколом огляду від 21.03.2025, додатком до протоколу огляду від 21.03.2025 (Компакт-диск), додатком до протоколу огляду від 21.03.2025 (Флеш-носій), протоколом огляду від 21.03.2025, фототалбицею від 21.03.2025 (Фото №1), фототалбицею від 21.03.2025 (Фото №2), фототалбицею від 21.03.2025 (Фото №3), фототалбицею від 21.03.2025 (Фото №4), Фототалбицею від 21.03.2025 (Фото №5), фототалбицею від 21.03.2025 (Фото №6), фототалбицею від 21.03.2025 (Фото №6), фототалбицею від 21.03.2025 (Фото №7), фототалбицею від 21.03.2025 (Фото №8), фототалбицею від 21.03.2025 (Фото №9), постановою про визнання речовими доказами та визнання місця їх зберігання від 21.03.2025, протоколом допиту свідка від 20.01.2025, протоколом пред`явлення для впізнання за фотознімками від 20.01.2025, протоколом допиту свідка від 30.01.2025, протоколом пред`явлення для впізнання за фотознімками від 30.01.2025, копією витягу з бази УД і ДУЛ щодо ОСОБА_11 , копією паспорту ОСОБА_16 .
		При ухваленні вироку відносно обвинуваченого, суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
		У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
		Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що винність обвинуваченого, «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.
		Крім того, колегія суддів зазначає, що закони та звичаї війни (міжнародне гуманітарне право) застосовуються з моменту виникнення збройного конфлікту або часткової чи цілковитої окупації держави, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив (ст.ст. 2(1), 2(2), 3(1) спільні для Женевських конвенцій про захист жертв війни від 12.08.1949, які ратифіковані Україною із застереженнями Указом ПВР УРСР від 03.07.1954 та з подальшим зняттям застережень Законом України № 3413-ІV від 08.02.2006).
		Верховною Радою України 21 серпня 2024 року прийнято Закон України про ратифікацію Римського статуту Міжнародного кримінального суду та поправки до нього, відповідно до якого Римським статутом визначається юрисдикція Міжнародного кримінального суду щодо злочину геноциду, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, а також відповідне ґрунтовне визначення цих злочинів, їх тлумачення, процедури їх розслідування та здійснення міжнародного правосуддя.
		Відповідно до юридичної позиції Конституційного Суду України щодо принципу дружнього ставлення до міжнародного права мають враховуватися приписи чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та практику тлумачення і застосування цих договорів міжнародними органами, юрисдикцію яких визнала Україна (абз. третій пп. 2.3 п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 01.06.2016 №2-рп/2016 у справі №1-1/2016)). 
		Зокрема, на підставі ст. 12(3) Римського статуту Міжнародного кримінального суду заявами від 09.04.2014, 08.09.2015 Україна визнала юрисдикцію цього міжнародного юрисдикційного органу; як держава-член ООН, зважаючи на резолюції 808(1993) від 22.02.1993 та 827(1993) від 25.05.1993, ухвалені Радою Безпеки ООН, Україна визнала юрисдикцію Міжнародного трибуналу для судового переслідування осіб, відповідальних за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, вчиненні на території Югославії (далі МТКЮ).
		Попри те, що в міжнародному гуманітарному праві (далі - МГП) немає загального визначення «міжнародного збройного конфлікту», МКС, посилаючись на загальну статтю 2 Женевських конвенцій 1949 року та відповідну судову практику МТКЮ вважає «збройний конфлікт міжнародним за своїм характером, якщо він відбувається між двома і більше державами; це поширюється на часткову або повну окупацію території іншої держави незалежно від того, чи натрапляє ця окупація на збройний спротив чи ні».
		Відповідно до ст. 2, спільної для Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 року, ці конвенції, як і інші акти законів і звичаїв війни (міжнародного гуманітарного права), застосовуються до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни, у тому числі до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.
		Відповідно до ст. 4 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
		Норми ст. 27 Конвенції, крім іншого, вказують на те, що особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім`ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу.
		Cторони конфлікту повинні застосовувати до осіб, що перебувають під захистом, таких заходів контролю чи безпеки, які будуть визнані за необхідні під час ведення війни.
		Також, ст. 32 Конвенції встановлено, що Високі Договірні Сторони спеціально дають згоду на те, що їм забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.
		Відповідно до положень статей 49 Женевської конвенції I, 50 Женевської конвенції II, 129 Женевської конвенції III, 146 Женевської конвенції IV, статті 86 Додаткового протоколу I до Женевських конвенцій, а також статті 28 Гаазької конвенції про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту, держави-учасниці зобов`язані вживати заходів щодо кримінального переслідування осіб, винних у порушенні положень зазначених міжнародних договорів.
		При цьому, усі вищезгадані міжнародні договори, за винятком Додаткового протоколу I та Гаазької конвенції, передбачають обов`язок держав криміналізувати виключно діяння, що становлять серйозні порушення (grave breaches). Переліки таких порушень містяться у статтях 50 Женевської конвенції I, 51 Женевської конвенції II, 130 Женевської конвенції III та 147 Женевської конвенції IV.
		Згідно із зазначеними положеннями, до серйозних порушень належать: умисне вбивство; тортури або нелюдське поводження, включаючи проведення біологічних експериментів; навмисне заподіяння великих страждань або серйозних тілесних ушкоджень чи шкоди здоров`ю; незаконна депортація, переміщення або утримання особи, що перебуває під захистом; примушування такої особи до служби у збройних силах ворожої сторони; захоплення заручників; а також широкомасштабне знищення чи привласнення майна, не виправдане військовою необхідністю та здійснене незаконно й безцільно.
		Орієнтація на положення статей 50 Женевської конвенції I, 51 Женевської конвенції II, 130 Женевської конвенції III та 147 Женевської конвенції IV для формування основного переліку складів злочинів узгоджується з телеологічним і системним тлумаченням статті 438 Кримінального кодексу України, яка була запроваджена з метою виконання міжнародних зобов`язань України, що випливають, зокрема, зі статей 49 Женевської конвенції I, 50 Женевської конвенції II, 129 Женевської конвенції III, 146 Женевської конвенції IV, статті 86 Додаткового протоколу I та статті 28 Гаазької конвенції про захист культурних цінностей.
		Відповідно до ч. 2 ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року (далі  ДП І), заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів:
		a) насильство над життям, здоров`ям і фізичним та психічним 
		станом осіб, зокрема: a.1) вбивство; a.2) катування всіх видів - фізичні чи психічні; a.3) тілесні покарання; a.4) каліцтво;
		Згідно з преамбулою Додаткового протоколу від 08.06.1977 до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І) (далі - Протокол) Високі Договірні Сторони підтверджуючи далі, що положення Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року (995 151, 995 152, 995 153, 995 154) та цього Протоколу повинні за всіх обставин цілком застосовуватися до всіх осіб, які перебувають під захистом цих документів, без яких-небудь несприятливих відмінностей, що полягають у характері чи походженні збройного конфлікту або у причинах, що висуваються сторонами в конфлікті чи приписуються їм.
		Згідно з пунктом «е» ч.3 ст. 85 Протоколу І на доповнення до серйозних порушень, визначених у статті 11, вчинення нападу на особу, коли відомо, що вона припинила брати участь у воєнних діях, розглядаються як серйозні порушення цього Протоколу, коли вони вчиняються навмисне на порушення відповідних положень цього Протоколу і є причиною смерті або серйозного тілесного пошкодження чи шкоди здоров`ю.
		Крім того, умисне вбивство та незаконне позбавлення волі є воєнними злочинами відповідно до ст.8(2)(а)(і), ст.8(2)(а)(vіі) Римського статуту Міжнародного кримінального суду. 
		Стаття 25(3) Римського статуту закріплює індивідуальну кримінальну відповідальність особи, відповідно до якої особа підлягає кримінальній відповідальності й покаранню за злочин, що підпадає під юрисдикцію Суду, якщо ця особа вчиняє такий злочин особисто, спільно з іншою особою або через іншу особу, незалежно від того, чи підлягає ця інша особа кримінальній відповідальності.
		Стаття 33 визначає, що наказ вищого начальника не звільняє від кримінальної відповідальності, якщо такий наказ був явно злочинним, при цьому умисне вбивство військовополонених беззаперечно належить до таких наказів. Той факт, що злочин, що підпадає під юрисдикцію Суду, було вчинено особою за наказом уряду або начальника, військового чи цивільного, не звільняє цю особу від кримінальної відповідальності, за винятком випадків, коли:
		a) ця особа була юридично зобов`язана виконувати накази такого уряду чи такого начальника;
		b) ця особа не знала, що наказ був незаконним;
		c) наказ не був явно незаконним.
		Військовослужбовець ЗС РФ ОСОБА_11 , обіймаючи посаду стрільця НОМЕР_1 мотострілкової бригади 6 загальновійськової армії ЗС РФ, брав участь у повторному вторгненні на територію Харківської області у складі російських окупаційних військ.
		Відповідно до норм міжнародного гуманітарного права, ОСОБА_11 є законним учасником міжнародного збройного конфлікту. Частина 1 статті 43 Додаткового протоколу від 08.06.1977 до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних міжнародних збройних конфліктів (Протокол I) визнає, що збройні сили підпорядковані внутрішній дисциплінарній системі, яка, поряд з іншим, забезпечує додержання норм міжнародного права, застосовуваних у період збройних конфліктів. У ч. 2 ст. 44 Протоколу I наголошено, що всі комбатанти зобов`язані додержуватися норм міжнародного права, застосованого в період збройних конфліктів. З цього обов`язку випливає, що за воєнні злочини, які є прямим порушенням норм міжнародного гуманітарного права, комбатанти несуть індивідуальну кримінальну відповідальність.
		Враховуючи викладене, допитавши обвинуваченого, свідка ОСОБА_17 та дослідивши письмові докази, які долучені до матеріалів кримінального провадження і документи, що характеризують особу обвинуваченого, суд приходить до висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_11 у висунутому йому обвинуваченні та кваліфікує його дії: за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 438 КК України, як порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, поєднане з умисним вбивством, вчинене за попередньою змовою групою осіб, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 438 КК України (в редакції 2022 року).
		Обираючи обвинуваченому вид і міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до особливо тяжкого злочину, дані про його особу, який є раніше несудимою особою, не одружений, неповнолітніх дітей не має, визнає себе здоровим, працездатним, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, інвалідності не має.
		Відповідно до ст. 66 КК України суд визнає обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_11 , щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану. 
		При цьому суд зауважає що вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою є саме кваліфікуючою ознакою, яка не може додатково обтяжувати покарання обвинуваченому.
		На підставі викладеного, враховуючи конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, вчинення обвинуваченим воєнного злочину, пов`язане з вчиненням умисного вбивства двох неозброєних цивільних осіб, його наслідки, особу винного, ставлення до вчиненого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості й індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_11 покарання за кримінальне правопорушення в межах санкції статті за яким визнав його винуватим, у виді довічного позбавлення волі. Таке покарання в даному випадку є необхідним та достатнім для його виправлення й попередження нових кримінальних правопорушень, призначеним відповідно до загальних засад, передбачених ст. 65 КК України. З урахуванням встановлених обставин, характеру вчиненого кримінального правопорушення суд не вбачає підстав для застосування положень статей 69 та 75 КК України.
		Цивільний позов не заявлено.
		У відповідності до ч. 1 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
		Процесуальні витрати за проведення експертиз - від 03.04.2025 №СЕ-19/121-25/7284-БД), від 04.04.2025 №СЕ-19/121-25/7285-БД), від 18.04.2025 №СЕ-19/121-25/7650-БД), вартість якої складає 28148 грн. 24 коп., стягувач платежу: держава, код доходів: 24060300; від 18.04.2025 №СЕ-19/121-25/7649-БД), від 23.04.2025 №СЕ-19/121-25/7651-БД), від 24.04.2025 №СЕ-19/121-25/7648-БД) в загальному розмірі 138263 гривні 99 копійок стягнути з обвинуваченого на користь держави.
		Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
		Враховуючи, що обвинувачений утримується в умовах ізоляції від суспільства як військовополонений на підставі спільного наказу Міністерства оборони України та Міністерства юстиції України, то з метою забезпечення виконання вироку в частині призначеного обвинуваченому судом покарання, слід застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368-371, 374 КПК України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_11 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 438 КК України та призначити йому покарання у виді довічного позбавлення волі.
		Обрати ОСОБА_11 до набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в умовах Державної установи Харківський слідчий ізолятор, взявши його під варту в залі суду.
		Строк відбування покарання ОСОБА_11 відраховувати з часу взяття ОСОБА_11 під варту - з 12.08.2025.
		Речові докази по справі, які знаходяться на зберіганні СВ Управління СБ України в Харківській області за адресою м. Харків, вул. Мироносицька, 2, - передати в розпорядження заінтересованих осіб.
		Стягнути з ОСОБА_11 на користь держави судові витрати на проведення судових молекулярно-генетичних експертиз, а саме: № CE-19/121-25/7284-БД від 03.04.2025 у розмірі 9615 гривень 58 копійок; №CE-19/121-25/7285-БД від 04.04.2025 у розмірі 9799 гривень 35 копійок; №CE-19/121-25/7650-БД від 18.04.2025 у розмірі 28148 гривень 24 копійки; №CE-19/121-25/7649-БД від 18.04.2025 у розмірі 31276 гривень 29 копійок; №CE-19/121-25/7651-БД від 23.04.2025 у розмірі 28148 гривень 24 копійки; №CE-19/121-25/7648-БД від 24.04.2025 у розмірі 31276 гривень 29 копійок  у загальному розмірі 138263 (сто тридцять вісім тисяч двісті шістдесят три) гривні 99 копійок.
		Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Основ`янський районний суд міста Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
		Роз`яснити сторонам кримінального провадження право подати клопотання про помилування, право ознайомитися з журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
		 
		 
		 
		Головуючий-суддя:                              ОСОБА_1 
		 
		Судді:                                      ОСОБА_2 
		 
		                                        ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...