Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 485/1084/25 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої майну фізичних або юридичних осіб.
Надіслано судом: 13.08.2025. Зареєстровано: 13.08.2025. Забезпечено надання загального доступу: 15.08.2025.

Номер судового провадження: 2/485/497/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 485/1084/25
		Провадження №2/485/497/25
		 
		Заочне рішення
		іменем України
		 
		13 серпня 2025 року         м. Снігурівка
		 
		Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:
		головуючий - суддя Соловйов О.В.,
		секретар судового засідання Гусарова І.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Снігурівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування майнової шкоди,
		 
		встановив:
		 
		У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Російської Федерації в особі в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування майнової шкоди.
		Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона є власницею нежитлової будівлі магазину, розташованого за адресою по АДРЕСА_1 . З 24 лютого 2022 року на території України запроваджено та діє воєнний стан через збройну агресію Російської Федерації проти України. З березня 2022 року територія Снігурівської міської територіальної громади була окупована, на ній велися активні бойові дії. Місто Снігурівка було захоплено військовими угрупуваннями РФ 19 березня 2022 року, у зв"язку з чим нею було втрачено контроль над вищевказаним належним їй нерухомим майном. Звільнення території Снігурівської громади відбулося лише 11 листопада 2022 року. 01 вересня 2022 року внаслідок артилерійського обстрілу та пожежі було пошкоджено дах, стелі, вікна, двері належної їй нежитлової будівлі магазину. По даному факту було порушено кримінальне провадження №22023150000000056 за ознаками ч.1 ст.438 КК України. Згідно висновку судового експерту № 125-0147 за результатми проведення судової будівельно-технічної експертизи нежитлової будівлі магазину встановлено розмір матеріальної шкоди у сумі 6752396 грн, або з урахуванням курсів валют НБУ станом на той же час 167636 доларів США, або 155085 евро.
		Враховуючи викладене, позивачка просить стягнути з відповідача завдану їй майнову шкоду в розмірі 6752396,00 грн грн (або 167636 доларів США, або 155085 евро) та понесені судові витрати у розмірі 27000,00 грн, які складаються з: 23000,00 грн - витрати за проведення експертиз, 4000,00 грн - витрати на правову допомогу.
		В судове засідання сторони не з`явилися.
		Представник позивача - адвокат Козирєва А.В. згідно поданої письмової заяви просила про розгляд справи за відсутності позивача та її представника, позов підтримують, не заперечують проти заочного рішення.
		Представник відповідача Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації у судове засідання не з`явився.
		Згідно з частинами 1, 2 статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.
		Відповідно до частини 1 статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
		Частиною 4 статті 263 ЦПК передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Відповідно до правових позицій, викладених у Постанові КЦС ВС від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19, після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено Російську Федерацію, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії Російської Федерації, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни. Окрім того, у зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з росією, що унеможливлює із цієї дати направлення різних запитів і листів до посольства російської федерації в Україні з огляду на припинення його роботи на території України. Верховний Суд установив підстави для висновку про те, що, починаючи з 2014 року, немає необхідності в направленні до посольства Російської Федерації в Україні запитів щодо згоди Російської Федерації бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв`язку з вчиненням російською федерацією збройної агресії проти України й ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А з 24 лютого 2022 року таке надсилання неможливе ще й з огляду на розірвання дипломатичних відносин України з Російською Федерацією.
		Таким чином, відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України.
		За наявності умов, визначених у ч. 1 ст.280 ЦПК України, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи.
		У зв"язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснено без фіксування судового процесу.
		Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.
		Судом встановлено, що позивачці ОСОБА_1 на праві приватної власності належить нежитлова будівля магазин, що розташований за адресою по АДРЕСА_1 , загальною площею 521,3 кв.м., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав № 428063907 сформованого 22 травня 2025 року (а.с. 10).
		05 грудня 2022 року позивачка звернулася до відділення поліції № 2 (м. Снігурівка Баштанського районного відділу поліції ГУНП в Миколаївській області з повідомленням про те, що після ворожого обстрілу РФ 01 вересня 2022 року о 19:00 було пошкоджено дах, стелі, вікна та двері належного їй магазину (а.с. 14).
		26 січня 2023 року по даному факту було внесено відомості до ЄРДР № 2202315000000056 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України (а.с. 15).
		Відповідно до звіту експертів ТОВ "ТБ Миколаївський обласний інжиніринговий центр" технічного обстеження нежитлової будівлі магазину, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , №1502/23/1 здійсненого у лютому 2023 року, експертом з технічного обстеження встановлено: обстеження фундаментів неможливо виконати у зв"язку з захаращенням ділянки забудови залишками будівельних, зруйнованих конструкцій; стіни несучі, перегородки та перекриття (покриття) зазнали значного руйнування; залізобетонні конструкції (колони, балки) зазнали руйнування та значних пошкоджень у вигляді вибоїн, відривів закладних деталей, руйнування захисного шару арматури; покрівля зазнала значних руйнувань; обстеження підлог неможливо виконати у зв"язку з захаращенням ділянки забудови залишками будівельних, зруйнованих конструкцій; огороджувальні конструкції (вікна, двері) зазнали знищення; інженерні мережі знищені. Окрім пошкоджень конструкцій будівлі, зафіксовані сліди пожежі, в результаті якої могли змінитися фізичні характеристики та несуча здатність конструктивних елементів об"єкту. Технічний стан нежитлової будівлі в цілому визначений як аварійний категорія 4 (а.с. 16-34).
		Відповідно до висновку судового експерта Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області Лесків С.А. № 125-0147 від 14 червня 2024 року за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи нежитлової будівлі магазину, що належить позивачці, зруйнованої 01 вересня 2022 року внаслідок збройної агресії Російської Федерації, а саме ракетного обстрілу російськими військами, для цілей подання заяв про компенсацію, а також подання позовів до судових інстанцій, зокрема міжнародних, розмір матеріальної шкоди завданої нежитловому об"єкту нерухомості магазину становить 6752396 грн, або з урахуванням курсів валют НБУ станом на той же час 167636 доларів США, або 155085 евро (а.с. 35-58).
		Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.
		Відповідно до ст. 16 ЦК Україна, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Згідно ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
		Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Як передбачено ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.
		Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Завдання майнової (матеріальної) шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
		Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).
		Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частини перша та третя статті 22 ЦК України).
		За загальним правилом шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).
		Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
		У лютому 2014 року розпочалася військова агресія Російської Федерації проти України, внаслідок якої була анексована територія Автономної Республіки Крим, частково окуповані території Донецької та Луганської областей України.
		24 лютого 2022 розпочалось повномасштабне вторгнення Російської Федерації на території України, у зв`язку із чим Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України», в Україні введено військовий стан.
		Зазначені обставини є загальновідомими та ніким не оспорюються, а тому не підлягають доказуванню згідно з приписами ч. 3 ст. 82 ЦПК України.
		За наказом Мінреінтеграції від 22 грудня 2022 року №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» Снігурівська міська територіальна громада віднесена до територій, що перебували у тимчасовій окупації у період з 19 березня по 11 листопада 2022 року.
		       Наступним наказом Міністерства розвитку громад і територій України № 376 від 28 лютого 2025 року «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» Снігурівську міську територіальну громаду, після деокупації, починаючи 11 листопада 2022 року віднесено до територій, на яких ведуться можливі бойові дії.
		Відповідно до статті 12 Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004), що відображає звичаєве міжнародне право, держава не має права посилатися на судовий імунітет у справах, пов`язаних із завданням шкоди здоров`ю, життю та майну, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час перебувала на території держави суду.
		Отже, судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення Російською Федерацією державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом, а тому держава Російська Федерація є належним відповідачем у даній справі.
		Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 18.05.2022 року по справі № 760/17232/20-ц.
		З огляду на те, що в Україні введено воєнний стан у зв`язку з триваючою повномасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, чим порушено її суверенітет, отримання згоди Російської Федерації бути відповідачем у цій справі наразі є недоречним.
		До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19 (провадження № 61-18782 св 21), у постанові від 08 червня 2022 року у справі №490/9551/19, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2022 року у справі № 635/6172/17, провадження № 14-167 цс 20, (пункт 58).
		Збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України (ст. 1 Закону України «Про оборону України»).
		На підставі ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» російська федерація як держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення.
		Так, відповідно до ст. 32 Конвенції про захист цивільного населення під час війни, 1949 року забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.
		Також відповідно до ст. 48 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I від 8 червня 1977 року), для забезпечення поваги й захисту цивільного населення та цивільних об`єктів сторони, що перебувають у конфлікті, повинні завжди розрізняти цивільне населення й комбатантів, а також цивільні й воєнні об`єкти та відповідно спрямовувати свої дії тільки проти воєнних об`єктів.
		Зокрема, ст. 51 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року передбачає, що цивільне населення користуються загальним захистом від небезпек, що виникають у зв`язку з воєнними операціями.
		Крім того, на підставі ст. 57 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року при проведенні воєнних операцій, повинна постійно виявлятися турбота про те, щоб оберігати цивільне населення, цивільних осіб і цивільні об`єкти.
		Суд звертає увагу на те, що військова агресія та окупація Російською Федерацією територій України є не тільки порушенням суверенітету й територіальної цілісності України, але й порушенням основоположних принципів та норм міжнародного права. Така військова агресія супроводжується злочинами геноциду проти народу України, а також іншими військовими злочинами збройних сил та вищого керівництва російської федерації.
		Так, відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія російської федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.
		Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.
		Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року про заяву Верховної Ради України «Про вчинення Рросійською Федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва Російської Федерації під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року.
		27 квітня 2022 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Наслідки продовження агресії російської федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи» № 2433. Визнала, що агресія РФ проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, най масштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.
		Згідно зі ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди російською федерацією.
		 
		У пункті 8 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року описано поняття «жертва»: для цілей цього документа жертвами вважаються особи, які зазнали шкоди індивідуально або колективно, включаючи фізичну або психічну шкоду, душевне страждання, матеріальні втрати або суттєве утиск їх основоположних прав, внаслідок дій або бездіяльності, що є грубими порушеннями міжнародних норм у галузі прав людини або серйозними порушеннями міжнародного гуманітарного права.
		Також, пункт 11 Резолюції визначає права жертв. Засоби правового захисту при грубих порушеннях міжнародних норм у галузі прав людини та серйозних порушеннях міжнародного гуманітарного права включають, відповідно до норм міжнародного права, право жертв на таке:
		a) рівноправний та ефективний доступ до правосуддя;
		b) адекватне, реальне та швидке відшкодування завданих збитків.
		Жертва грубого порушення міжнародних норм у галузі прав людини або серйозного порушення міжнародного гуманітарного права має мати рівноправний доступ до ефективних судових засобів правового захисту, як це передбачено міжнародним правом. Інші засоби, які є у розпорядженні жертв, включають доступ до адміністративних та інших органів, а також до механізмів, форм та процедур, що існують відповідно до національного законодавства.
		Про юридичну можливість прямого відшкодування збитків жертві йдеться у пункті 15 Резолюції. А саме: адекватне, реальне та швидке відшкодування збитків покликане сприяти досягненню справедливості шляхом відновлення потерпілого в його правах, знехтуваних унаслідок грубих порушень міжнародних норм у галузі прав людини або серйозних порушень міжнародного гуманітарного права. Відшкодування має бути відповідним ступеню тяжкості порушень та завданих збитків. Відповідно до своїх національних законів та міжнародно-правових зобов`язань держава повинна забезпечувати відшкодування збитків потерпілим від дій або бездіяльності, які можуть бути привласнені державі і які є грубими порушеннями міжнародних норм у галузі прав людини або серйозними порушеннями міжнародного гуманітарного права. У тих випадках, коли будь-яка фізична особа, юридична особа або інший суб`єкт права несе відповідальність за відшкодування шкоди жертві, така сторона повинна відшкодувати шкоду жертві або виплатити компенсацію державі, якщо держава вже відшкодувала шкоду жертві.
		Статті 3, 8, 12, 28 Загальної декларації прав людини 1948 року, гарантують кожній людині право на життя, свободу і особисту недоторканність, ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом, вільне пересування і вибір місця проживання у межах кожної держави, соціальний і міжнародний порядок, при якому права і свободи, викладені в цій Декларації, можуть бути повністю здійснені. Ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність його житла. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань.
		Конституційний Суд України у своєму рішенні від 12.04.2012 року № 9-рп/2012 (справа № 1-10/2012) наголосив, що в Україні як демократичній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті 1, 3 Конституції України).
		Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування.
		Згідно із ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, вина.
		Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, тож якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
		З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України з відшкодування шкоди, то саме на відповідачів покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року (справа № 761/6144/15-ц, провадження № 61-18064св18).
		Суд встановив, та вказана обставина не спростована відповідачем, що в результаті збройної агресії Російської Федерації та обстрілу території Миколаївської області, позивачка втратила своє майно внаслідок зруйнування нежитлового об"єкту нерухомості магазину.
		Визначаючи розмір майнової шкоди, суд бере до уваги висновок експерта судової будівельно-технічної експертизи № 125-0147 від 14 червня 2024 року, яким встановлено розмір матеріальної шкоди завданої нежитловому об"єкту нерухомості магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , складає 6752396,00 грн.
		З урахуванням наведеного, з держави Російська Федерація на користь позивачки підлягає стягненню майнова шкода у розмірі 6752396,00 грн.
		Таким чином, аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
		Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача майнової шкоди з визначеннями її еквівалента в іноземній валюті суд зазначає наступне.
		Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію з цього приводу, яку викладено у постанові від 04 липня 2018 року у справі №761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18). Велика Палата Верховного Суду вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Тому, як суд першої інстанції, так і апеляційний суд помилково зазначили у своїх рішеннях висновок про стягнення з відповідача на користь позивачів боргу одночасно з визначенням у іноземній валюті та в еквіваленті у гривні.
		Таким чином, вимоги позивача про стягнення боргу в національній валюті з одночасним визначенням еквівалента в іноземній валюті не підлягають задоволенню.
		Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
		Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
		Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.
		Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
		Таким чином, суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті якщо між сторона досягнуто домовленості щодо виконання зобов`язання саме в іноземній валюті.
		Щодо судових витрат.
		Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
		Питання щодо судових витрат суд вирішує в порядку ст. 141 ЦПК України, згідно з положеннями якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
		Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		Позивачка при розгляді даної справи понесла витрати, пов`язані із залученням експертів ТОВ "ТБ Миколаївський обласний інжиніринговий центр" з технічного обстеження нежитлової будівлі магазину за договором № 352 від 16 лютого 2023 року у розмірі 8000,00 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера про сплату 4000,00 грн та за платіжною інструкцією № 0.0.2869618038.1 про сплату 4000,00 грн 20 лютого 2023 року (а.с. 59-62), та залучення есперта Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області за договором № 97 від 16 травня 2024 року для проведення будівельно-технічної експертизи у розмірі 15000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № @2PL040443 від 17 травня 2024 року (а.с. 63-65), а всього позивачка понесла витрати на залучення експертів у розмірі 23000,00 грн та така сума підлягає стягненню з відповідачач на користь позивачки.
		Також, відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов"язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, зокрема обргунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо вречулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
		Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		На підтвердження витрат на правову допомогу позивачкою надано ордер на надання правничої допомоги адвокатом Козирєвою А.В. (а.с.73), договір про надання правової допомоги від 17 грудня 2024 оку, укладеного з адвокатом Козирєвою А.В., додаткову угоду від 17 грудня 2024 року до договору про надання правничої (правової) допомоги від 17 грудня 2024 року, акт приймання виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги згідно договору про надання правової допомоги від 17 грудня 2024 року, квитанцію до прибуткового касового ордера від 20 травня 2025 року про сплату 4000,00 грн (а.с. 66-69).
		За таких обставин, враховуючи предмет позову з урахуванням ціни позову, обсяг наданих послуг та виконаних робіт у справі, доведеність стороною позивача їх вартості належними доказами, з відповідача підлягають стягненню на користь позивачки документально підтверджені витрати на оплату правничої допомоги в сумі 4000,00 грн.
		Ураховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то судовий збір у розмірі 101285,94 грн підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.
		Керуючись ст. 2, 4, 5, 10, 11, 12, 13, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 274 - 279, 280, 289, 352, 354 ЦПК України, суд
		 
		ухвалив:
		 
		Позов  ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування майнової шкоди - задовольнити.
		Стягнути з держави Російська Федерація на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , в рахунок відшкодування майнової шкоди 6752396,00 грн (шість мільйонів сімсот п"ятдесят дві тисячі триста дев"яносто шість грн 00 к.).
		Стягнути з держави Російська Федерація на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , понесені судові витрати на залучення експертів у розмірі 23000,00 (двадцять три тисячі грн 00 к.) та витрати на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн (чотири тисячі грн 00 к).
		Стягнути з держави Російська Федерація в дохід держави судовий збір у розмірі 101285,94 грн (сто одна тисяча двісті вісімдесят п`ять грн 94 к.).
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
		Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Дата складення повного судового рішення - 13 серпня 2025 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя О. В. Соловйов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...