Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 526/2335/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Дезертирство.
Надіслано судом: 13.08.2025. Зареєстровано: 14.08.2025. Забезпечено надання загального доступу: 15.08.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/526/113/2025
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62023170010000437

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 526/2335/24
		Провадження № 1-кп/526/113/2025
		 
		 
		 
		В И Р О К
		іменем України
		 
		12 серпня 2025 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі:
		головуючого  ОСОБА_1 
		з участю секретаря  ОСОБА_2 
		прокурора - ОСОБА_3 
		захисника - ОСОБА_4 
		розглянувши у закритому судовому засіданні у залі суду у м. Гадяч кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023170010000437 від 27.10.2023 про обвинувачення 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кодима Одеської області, українця, громадянина України, призваного до Збройних Сил України ІНФОРМАЦІЯ_2 19.12.2022, на момент вчинення кримінальних правопорушень перебуваючого на посаді стрільця-помічника гранатометника 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , перебуваючого у військовому званні «сержант», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше засудженого 16.03.2023 Суворовським районним судом м. Одеса за ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 (один) рік ,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.4 ст.408 КК України,- 
		встановив:
		ОСОБА_6 призвано на військову службу по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_3 19.12.2022.
		Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.06.2023 № 154, сержант ОСОБА_6 , призначений наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 15.06.2023 № 71-РС на посаду стрільця-помічника гранатометника 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 з 22.06.2023 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 на всі види забезпечення. З 22.06.2023 сержант ОСОБА_6 вважається таким, що справи і посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.
		Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.07.2023 № 187, сержант ОСОБА_6 , стрілець-помічник гранатометника 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , відсутність якого виявлено 18.07.2023 вважається таким, що самовільно залишив військову частину. З 20.07.2023 сержанта ОСОБА_6 знято зі всіх видів забезпечення при військовій частині.
		Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.07.2023 № 199, сержанта ОСОБА_6 , стрільця-помічника гранатометника 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , який повернувся в розташування військової частини, з 31.07.2023 зараховано на всі види забезпечення при військовій частині.
		Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.01.2024 № 7, сержант ОСОБА_6 вважається таким, що вибув у щорічну основну відпустку за 2024 рік до м. Одеса, строком на 15 діб і 2 (дві) доби на дорогу з 08.01.2024 по 24.01.2024.
		Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.01.2024 № 25, сержант ОСОБА_6 , стрілець-помічник гранатометника 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , який вчасно не повернувся з щорічної основної відпустки за 2024 рік, відсутність якого виявлено під час перевірки особового складу 25.01.2024, вважається таким, що самовільно залишив військову частину. Сержанта ОСОБА_6 знято зі всіх видів забезпечення при військовій частині НОМЕР_1 з 25.01.2024.
		Відповідно до приписів ст. ст.2,4,24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», на момент вчинення злочину, сержант ОСОБА_6 вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
		Вимоги ст. ст.17,65 Конституції України,ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»зобов`язують сержанта ОСОБА_6 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.
		Пунктом 3 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком; на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
		Згідно вимог ст..ст.12,14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України , про все що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків він зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити  до наступного прямого начальника.
		Статтями 129,130,199,216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
		Сержант ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем, достовірно знав та усвідомлював, що повинен неухильно дотримуватись вимог ст. ст.65,68 Конституції України,ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст.1,2,24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженогоЗаконом України від 24.03.1999 № 548-XIV, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженогоЗаконом України від 24.03.1999 № 551-XIV, які зобов`язують його: свято і непорушно додержуватисяКонституціїта законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків.
		Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався прийнятими Верховною Радою законами. 
		08.05.2024 Верховна Рада прийнялаЗакон України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким затвердженоУказ Президента України від 6 травня 2024 року № 271/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», згідно якого строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.
		Сержант ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем призваним під час мобілізації, перебуваючи на посаді стрільця-помічника гранатометника 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти механізованого батальйону, проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , реалізуючи свій злочинний умисел, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, не маючи об`єктивних та поважних підстав для залишення розташування військової частини, в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст. ст.65,68 Конституції України,ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст.1,2,24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, не одержавши дозволу відповідних командирів або начальників, 18.07.2023, приблизно о 19 год. 00 хв., самовільно залишив місце дислокації військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 та вибув у невідомому напрямку.
		26.07.2023, приблизно о 07 год. 00 хв., сержант ОСОБА_6 самостійно повернувся до розташування військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 та заявив про себе.
		У період своєї відсутності, а саме з 18.07.2023 по 26.07.2023, сержант ОСОБА_6 проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, не вживаючи жодних заходів до повернення до військової частини НОМЕР_1 , або звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього.
		Таким чином, 18.07.2023 сержант ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем призваним під час мобілізації, перебуваючи на посаді стрільця-помічника гранатометника 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти механізованого батальйону, проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , умисно, самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , в умовах воєнного стану та незаконно перебував за її межами до 26.07.2023.
		Крім цього, 08.01.2024, сержант ОСОБА_6 вибув з військової частини НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , у щорічну основну відпустку за 2024 рік до м. Одеса, строком на 15 діб, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.01.2024 № 7, з якої мав повернутися до військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 25.01.2024.
		Однак, сержант ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем призваним під час мобілізації, перебуваючи на посаді стрільця-помічника гранатометника 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти механізованого батальйону, проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , реалізуючи свій злочинний умисел, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, не маючи об`єктивних та поважних підстав для нез`явлення вчасно на службу, в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст. ст.65,68 Конституції України,ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст.1,2,24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, не одержавши дозволу відповідних командирів або начальників, за відсутності поважних причин, не з`явився вчасно до розташування військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 та перебував поза її межами, при цьому час проводив на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, не вживаючи жодних заходів до повернення у військову частину НОМЕР_1 , або звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього.
		Таким чином, 25.01.2024 стрілець-помічник гранатометника 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 сержант ОСОБА_6 , умисно не з`явився вчасно на службу без поважних причин, в умовах воєнного стану та незаконно перебував за її межами до 08.06.2024.
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень не визнав, та пояснив, що в силу сімейних обставин у липні 2023 року залишив військову частину та не зміг вчасно повернутися, оскільки зламався транспортний засіб, на якому він пересувався. У подальшому, перебуваючи у відпустці з січня 2024 року він внаслідок відсутності коштів також не зміг вчасно повернутися в частину, але наміру вчиняти дезертирство у нього не було, так як він був затриманий з особистими речами в той час, коли повертався до місця служби. На даний час готовий продовжувати службу, про що є відповідний лист командування частини та звертався з клопотанням до суду про звільнення від відповідальності та направлення для продовження військової служби.
		Дослідивши визначений обсяг доказів та надавши доказам, в тому числі поясненням свідків, належну оцінку, суд вважає, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих злочинів за вищенаведених обставин повністю доведена.
		Так, свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні суду надав показання, щойому відомі обставини щодо другого епізоду, а саме, що обвинувачений вибув у відпустку тривалістю 15 днів. За день до закінчення відпустки він як заступник командира роти телефонував ОСОБА_6 , та нагадав про необхідність прибути в частину у визначений термін. ОСОБА_6 повідомив, що у нього відсутні кошти на дорогу. На наступний день обвинувачений не відповідав на телефонні дзвінки і в подальшому не повідомляв про своє місцезнаходження та бажання повернутися в частину.
		Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні також підтвердив факти вчинення кримінальних правопорушень сержантом ОСОБА_6 , який перебував в його підпорядкуванні та щодо обставин їх вчинення проводилося службове розслідування. 
		Крім того, вина ОСОБА_6 підтверджується дослідженими в судовому засіданні наступними письмовими доказами:
		-витягом із наказу №266-мд начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 19.12.2022 про призов на військову службу за призовом під час мобілізації сержанта ОСОБА_6 , 1981 року народження;
		-копією облікової картки військовозобов`язаного та копією довідки військово-лікарської комісії №6568 від 07.11.2022 року;
		-копією картки обстеження та медичного огляду військово-лікарської комісії;
		-копією повідомлення директору ТУ ДБР розташованого у місті Полтава від 18.10.2023 року про кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України;
		-копією витягу з наказу №187 від 19.07.2023 про зняття з усіх видів забезпечення сержанта ОСОБА_6 , як такого, що самовільно залишив військову частину;
		-копією витягу з наказу №199 від 31.07.2023 про зарахування на всі види забезпечення сержанта ОСОБА_6 , в зв`язку з поверненням в розташування частини;
		-копіями повідомлень КНП «Березівська ЦМЛ» та КНП «Ширяївська ЦМЛ» від 30.10.2023 про те, що ОСОБА_6 з 18.07.2023 до зазначених медичних закладів не звертався та на лікуванні не перебував;
		-медичною характеристикою, згідно якої за період проходження служби сержант ОСОБА_6 направлявся 07.09.2023 на консультацію та госпіталізацію до терапевтичного відділення КНП «Гадяцька МЦЛ», був виписаний 18.09.2023, на диспансерному обліку не знаходиться;
		-протоколом огляду від 28.10.2023 сторінки в мережі «Інтернет», сайт «Єдиний державний реєстр судових рішень», згідно якого знайдено судові рішення відносно ОСОБА_6 про притягнення його до адміністративної та кримінальної відповідальності; 
		-актом службового розслідування, завершеного 28.07.2023 року, згідно якого своїми діями сержант ОСОБА_6 порушив вимоги частини 5 ст.407 КК України, відповідно до якої військовим кримінальним правопорушенням є нез`явлення вчасно без поважних причин на службу вчинене в умовах воєнного стану. Неправомірні дії сержанта ОСОБА_6 виразились у самовільному залишенні військової частини, а вчинення викладеного правопорушення підтверджуються фактами та обставинами, що були встановлені в ході проведення службового розслідування та зазначені в п.п.3.1.-3.8 Розділу 3 акту службового розслідування;
		-актом службового розслідування та наказом командира військової частини №49 від 20.02.2024 року про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини сержантом ОСОБА_6 , згідно якого факт самовільного залишення частини сержантом ОСОБА_6 вважати встановленим та направити матеріали службового розслідування до органів досудового розслідування для прийняття правового рішення;
		-ухвалою слідчого судді від 30.05.2024 про надання дозволу на затримання ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407 КК України з метою участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;
		-протоколом затримання ОСОБА_6 на підставі ухвали суду від 08.06.2024 в м. Одеса;
		-ухвалою слідчого судді від 10 червня 2024 про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з 08.06.2024 до 06.08.2024;
		-постановою про перекваліфікацію кримінального правопорушення від 10 червня 2024, відповідно до якої кваліфікація правопорушення у кримінальному провадженні №62024170010000124 від 15.03.2024 змінено з ч.5 ст.407 КК України на ч.4 ст.408 КК України; 
		Судом критично оцінюються показання ОСОБА_6 щодо причин несвоєчасного повернення до військової частини в липні 2023 внаслідок поломки транспортного засобу, оскільки матеріали справи містять копію постанови від 05 вересня 2023 року судді Деснянського районного суд м. Києва, згідно якої ОСОБА_6 23.07.2023 керував транспортним засобом Мерседес по вул. Драйзера в м. Київ у стані наркотичного сп`яніння. Будь-які рішення у справах про адміністративні правопорушення, які б підтверджували факт ДТП з участю транспортного засобу під керуванням обвинуваченого, стороною захисту не надавались, як і не надано квитанції щодо здійснення ремонту транспортного засобу в цей період.
		Судом встановлено, що ОСОБА_6 після закінчення відпустки в січні 2024 тривалий час проводив на власний розсуд, не вживав будь-яких дій для повернення на службу, для повідомлення командуванню частини свого місця перебування, про намір повернутись до військової служби через певний час, натомість, був затриманий в м. Одеса, що свідчить про намір ухилитися від військової служби взагалі, тобто назавжди.
		Таким чином, версія обвинуваченого, що він повертався до місця несення служби, спростовується дослідженими судом доказами, які не суперечать один одному і знаходяться у взаємозв`язку. Суд таку позицію обвинуваченого розцінює як спосіб уникнути відповідальності.
		Дії обвинуваченого ОСОБА_6 суд кваліфікує:
		-за першим епізодом за ч.5ст. 407 КК України, як самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану;
		-за другим епізодом за ч.4ст.408 КК України, як дезертирство, тобто нез`явлення з метою ухилитися від військової служби, на службу з відпустки, вчинене в умовах воєнного стану.
		У відповідності до ч. 1ст. 65 КК України, суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, зважаючи на ступінь його тяжкості, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а також відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.
		При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, яке є тяжким і особливо тяжким злочином; дані, які характеризують обвинуваченого: раніше судимий, є військовослужбовцем ЗСУ. У обвинуваченого наявне місце постійного проживання, на спеціальних обліках лікарів нарколога та психіатра не перебуває. 
		Обставиною, яка пом`якшує покарання суд вважає наявність на утриманні обвинуваченого трьох неповнолітніх дітей. 
		Обставин, які обтяжують покарання, встановлено не було.
		З урахуванням всіх обставин справи та особи обвинуваченого ОСОБА_6 суд погоджується із думкою прокурора та вважає, що єдино вірним для обвинуваченого покаранням, яке сприятиме його виправленню і запобігатиме вчиненню ним нових злочинів, може бути тільки покарання у вигляді позбавлення волі на строк наближений до мінімального в межах санкції інкримінованих статей. За сукупністю злочинів, згідно ч.1ст. 70 КК Українисуд вважає за необхідне призначити покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
		Відповідно до ч.3 ст.78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими встаттях 71,72цього Кодексу.
		Згідно ч.5 ст.71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив два або більше кримінальних правопорушень, суд призначає покарання за ці нові кримінальні правопорушення за правилами, передбаченими устатті 70цього Кодексу, а потім до остаточного покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, повністю чи частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком у межах, встановлених у частині другій цієї статті.
		Час попереднього ув`язнення ОСОБА_6 підлягає зарахуванню у строк відбуття покарання. Також суд не вбачає підстав для зміни ОСОБА_6 застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строк дії якого необхідно продовжити до набрання вироком законної сили.
		Процесуальні витрати у справі відсутні.
		Керуючись ст.ст.368,370,374,376 КПК України, суд,-
		 
		ухвалив:
		ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.4 ст.408 КК України.
		Призначити ОСОБА_6 покарання:
		-за ч.5ст. 407 КК Україниу вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі;
		-за ч.4ст. 408 КК Україниу вигляді у вигляді 5 (п`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
		На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді 5 (п`яти) років 1 місяця позбавлення волі.
		Згідно ч.5 ст.71 КК України до покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Суворовського районного суду м. Одеси за ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України від 16.03.2023 року та визначити остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.
		Строк відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з моменту його фактичного затримання 08 червня 2024 року, зарахувавши строк тримання під вартою в строк відбуття покарання.
		Дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 у ДУ «Полтавська установа виконання покарань №23» продовжити до набрання цим вироком законної сили.
		Копію вироку після проголошення негайно вручити учасникам розгляду справи.
		Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 діб з моменту його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою в той же строк з моменту отримання копії вироку.
		 
		Суддя:                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...