Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 570/3614/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано судом: 13.08.2025. Зареєстровано: 14.08.2025. Забезпечено надання загального доступу: 15.08.2025.
Дата набрання законної сили: 12.08.2025
Номер судового провадження: 22-ц/4815/792/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		П О С Т А Н О В А 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		12 серпня 2025 року 
		м. Рівне
		 
		Справа № 570/3614/24
		Провадження № 22-ц/4815/792/25
		 
		Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: 
		головуючого Ковальчук Н. М.,
		суддів: Хилевича С. В., Шимківа С. С. 
		секретар судового засідання - Пиляй І. С.
		 
		учасники справи: 
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 13 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, ухвалене цього дня у м. Рівне у складі судді Красовського О. О., повний текст рішення складено 23.03.2025 року,
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Свої вимоги ОСОБА_3 обґрунтував тим, що з 27 червня 1992 року по 11 жовтня 2005 року з відповідачкою перебував у шлюбі. У період шлюбних відносин 04.01.2002 року купили квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Павлюк Т. С. (реєстровий номер 21). Право спільної сумісної власності на квартиру підтверджено рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 05 жовтня 2006 року у справі 22а-805/06, яким було скасоване рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 12 квітня 2006 року у справі № 2-175/2006 у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ квартири, передачу квартири у власність ОСОБА_4 зі сплатою відповідної грошової компенсації на користь ОСОБА_1 .. Він проживає у спірній квартирі, у червні 2024 року відповідачка поставила вимогу про звільнення помешкання, тому звернувся до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя шляхом визнання за ним права власності на 1/2 частини квартири, що перебуває у спільній сумісній власності.
		 
		Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 13 березня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя відмовлено. 
		 
		Скасовано заходи забезпечення позову, що були вжиті згідно ухвали Рівненського районного суду Рівненської області від 17 липня 2024 року, а саме скасовано арешт однокімнатної квартири площею 37,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 
		 
		На рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає рішення незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом достовірно встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 набута під час шлюбу. Шлюб був розірваний 11.10.2005 року, а квартира придбана на підставі договору купівлі-продажу 04.01.2022 року. Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 05 жовтня 2006 року у справі 22а-805/06 скасовано рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 12 квітня 2006 року у справі № 2-175/2006 в частині поділу квартири, відмовлено ОСОБА_4 у передачі спірної квартири їй у власність зі сплатою на користь ОСОБА_1 відповідної грошової компенсації. Автор апеляції посилається на те, що суд порушив положення норм цивільного законодавства, що регулюють строк позовної давності. У рішенні не зазначено, яким чином позов ОСОБА_4 порушив право ОСОБА_3 на квартиру і з якого часу рахувати початок перебігу строку позовної давності. Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 12 квітня 2006 року констатовано право спільної сумісної власності на спірну квартиру і з часу придбання квартири у спільну сумісну власність його суб`єктивне право ОСОБА_3 на квартиру не зменшилось і не зникло. Просить скасувати оскаржуване рішення, ухвалити нове рішення, яким позов задоволити.
		 
		У поданому на апеляційну скаргу відзиві представник відповідачки - адвокат Орловська Я. Б. вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відхилити як безпідставну.
		 
		Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. 
		 
		Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм процесуального права судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
		 
		Судом встановлено: з 27 червня 1992 року по 11 жовтня 2005 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували у шлюбі. 
		 
		Сторони, перебуваючи у шлюбі, 04.01.2002 року купили квартиру АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Павлюк Т.С. (реєстровий номер 21). 
		 
		Звертаючись до суду з цим позовом, позивач вказував, що він з відповідачкою набули у власність майно, яке підлягає поділу між ними.
		 
		Суд правильно встановив, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя, а відповідачка не довела, що квартира придбана нею і не має статусу спільної сумісної власності, а є її особистою власністю. 
		 
		Статтею 60 Сімейного кодексу України(далі -СК України) передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		 
		Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: час набуття такого майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, суд першої інстанції, керуючись ч.2 ст. 73 Сімейного кодексу України, вказав, що початок перебігу строку позовної давності почався з моменту звернення ОСОБА_6 з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, тобто, з 2004 року позивачу стало відомо про те, що квартира перебуває у спорі, і з цього часу він міг пред`явити позов про поділ квартири, однак звернувся до суду з позовом 15.07.2024 року, тобто поза межами трирічного строку позовної давності. 
		 
		З таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд погодитись не може, виходячи з наступного.
		 
		Відповідно достатті 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		 
		Згідно ізстаттею 257 ЦК Українизагальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		 
		Відповідно до частини четвертоїстатті 267 ЦК Українисплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		 
		Загальним правилом, закріпленим у частині першійстатті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		 
		Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на позивача.
		 
		У частині другійстатті 72 СК Українитапункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»визначено, що до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
		 
		Отже, початком перебігу позовної давності встановлено день, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права.
		 
		Встановлено, що позивач мав вільний доступ до спірної квартири, користувався нею, його права на частку у спільному сумісному майні з моменту придбання квартири не зменшились і не порушились, тому апеляційний суд дійшов до думки про відсутність підстав для висновку про пропуск позивачем позовної давності. 
		 
		Звернення у 2004 році ОСОБА_7 до суду з позовом про визнання за нею права власності на квартиру з компенсацією ОСОБА_1 половини вартості квартири не може вважатися початком перебігу строку позовної давності, оскільки такий факт не підтверджує заперечень щодо прав ОСОБА_1 на набуте у період шлюбу майно, не свідчить про порушення його права спільної сумісної власності, а, отже, і вказувати на початок перебігу позовної давності. 
		 
		Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-258цс15 та постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 203/304/17.
		 
		Відповідно до ч.2 ст. 73 Сімейного кодексу України, до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
		 
		Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. 
		 
		Оскільки аргументи апеляційної скарги є обґрунтованими, спростовують висновки суду першої інстанції, тому апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
		 
		Згідно п.4ч.1ст.376ЦПК України,підставамидляскасування судовогорішенняповністюабо частковотаухваленнянового рішенняувідповіднійчастині абозмінисудовогорішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		Згідно ч.1ст.376ЦПК України,підставами дляскасування судовогорішення повністю або частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни судового рішення є: неповнез`ясування обставин,що маютьзначення длясправи; недоведеність обставин,що маютьзначення длясправи,які судпершої інстанціївизнав встановленими; невідповідність висновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.13 ст. 141 ЦПК України).
		 
		Відповідно до підпункту «б» пункту 4 частини першоїстатті 382 ЦПК України,суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
		 
		Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 було сплачено судовий збір за звернення до суду з позовною заявою та за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції відповідно до квитанцій від 19.06.2025 (а.с. 13 зв.) та від 18.04.2025р. (а.с.67), що в загальному розмірі становить 3 047,40 грн., які підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.
		Керуючись ст. 141, п.4 ч.1 ст. 376, ст. 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
		п о с т а н о в и в :
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		 
		Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 13 березня 2025 року скасувати. 
		 
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити.
		 
		Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 .
		 
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 3047 (три тисячі сорок сім) гривень 40 копійок.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
		 
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повний текст постанови складено 12 серпня 2025 року.
		 
		Головуючий                            Ковальчук Н. М.
		 
		Судді:                Хилевич С. В. 
		 
		                                   Шимків С. С.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...