Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/1379/25 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано судом: 13.08.2025. Зареєстровано: 14.08.2025. Забезпечено надання загального доступу: 15.08.2025.
Дата набрання законної сили: 12.08.2025
Номер судового провадження: 852/13468/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		П О С Т А Н О В А
		і м е н е м У к р а ї н и
		 
		12 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 160/1379/25Суддя І інстанції  Коренев А.О.
		 
		Третій апеляційний адміністративний суд 
		у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
		 суддів: Чередниченка В.Є., Сафронової С.В., 
		розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 
		на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року у частково задоволено заяву  ОСОБА_1 про стягнення понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. 
		Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну с каргу в якій просить додаткове рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн., вказує, що відповідачем у справі не було подано до суду відповідного клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, а тому знецінюючи професійну правову допомогу надану позивача АО «Ліга Сова» у 5000 грн. Суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що обсяг наданої правничої допомоги та її вартість є надто завищеними.
		Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції Військова частина НОМЕР_1 також подала апеляційну скаргу в якій просить додаткове рішення суду скасувати та прийняти нове яким відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. 
		У письмовому відзиві на апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 позивач просить відмовити у її задоволенні.
		Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до наступного висновку.
		Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. 
		Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
		Відповідно до частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		За змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. 
		При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
		При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
		Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
		При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
		У ситуації, що розглядається, між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «ЛІГА СОВА» в особі Заступника директора по роботі з клієнтами Співак Вікторії Анатоліївни укладено договору про надання юридичної (правничої) допомоги № 27/05/2024 від 27.05.2024,
		Відповідно до п. 4.1 Договору за надану професійну правничу допомогу, беручи до уваги обсяг послуг та робіт пов`язаних з представництвом в суді та/або іншою правничою допомогою, в т.ч. й збором доказів, які є необхідними для належного захисту прав та інтересів КЛІЄНТА щодо предмету даного договору, враховуючи складність та значення для Клієнта справи, КЛІЄНТ сплачує АДВОКАТСЬКОМУ ОБ`ЄДНАННЮ гонорар у розмірі зазначеному у Додатку №1 до даного договору.
		Згідно з Додатку №1 Договору №27/05/2024 між ОСОБА_1 та АО «Ліга Сова» за надану професійну правничу допомогу, беручи до уваги обсяг послуг та робіт пов`язаних з представництвом в суді та/або іншою правничою допомогою, в т.ч. й збором доказів, які є необхідними для належного захисту прав та інтересів КЛІЄНТА з питань щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди під час проходження військової служби, враховуючи складність та значення справи для КЛІЄНТА, останній сплачує АДВОКАТСЬКОМУ ОБ`ЄДНАННЮ гонорар у фіксованому розмірі, з розрахунку вартості наступних наданих послуг: - усна консультація щодо питань звільнення з військової служби - 1500,00 грн.; - аналіз реєстру судових рішень - 2000,00 грн.; - зустріч з клієнтом для узгодження правової позиції у випадку звернення до суду із позовною заявою - 1500,00 грн.; - складання позовної заяви до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні (справа у Дніпропетровському окружному адміністративному суді №160/1379/25 та представлення інтересів в суді - 5000,00 грн; - складання відповіді на відзив на позовну заяву до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні (у Дніпропетровському окружному адміністративному суді та представлення інтересів в суді) - 5000,00 грн.; - направлення адвокатського запиту  3000 грн.
		На підтвердження сплати за надану правничу допомогу, передбачену Додатком № 1 Договору №27/05/2024, надано акт виконаних робіт (наданих послуг) від 09.04.2025 до Договору про надання професійної правничої допомоги № 27/05/2024 від 27.05.2024 адвокатське об`єднання «Ліга Сова». У якому зазначено, що на виконання договору про надання професійної правничої допомоги № 27/05/2024 від 27.05.2024, надало ОСОБА_1 юридичні послуги вартістю 10000,00 грн.: - усна консультація щодо питань звільнення з військової служби - 1500,00 грн.; - аналіз реєстру судових рішень - 2000,00 грн.; - зустріч з клієнтом для узгодження правової позиції у випадку звернення до суду із позовною заявою - 1500,00 грн.; - складання позовної заяви до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні (справа у Дніпропетровському окружному адміністративному суді №160/1379/25 та представлення інтересів в суді - 5000,00 грн.
		При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження реальності витрат на правову допомогу (рахунок на оплату, квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо).
		Частково задовольняючи заяву про стягнення витрат на правничу допомогу суд першої інстанції не звернув увагу на зазначені обставини, лише обмежившись посиланням на акт приймання-передачі наданих послуг, де зазначено про відсутність взаємних претензій.
		З огляду на викладене, апеляційний суд доходить висновку про те, що в матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження оплати надання правової допомоги (платіжних доручень, квитанцій, рахунків на оплату, касових чеків на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо), що у свою чергу є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 02.06.2022 № 380/3142/20, постанові Верховного Суду від 12.08.2023 № 380/7394/21, постанові Верховного Суду від 16.06.2025 № 160/78292/23.
		Враховуючи те, що наданими документами обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено належними та допустимими доказами, колегія суддів вважає, що вимога щодо стягнення витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягає.
		Враховуючи викладене апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 підлягає задоволенню, а додаткове рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, в той же час апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
		Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 317, 321, 322 КАС України, суд, - 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1  залишити без задоволення.
		Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1  задовольнити.
		Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року  скасувати та прийняти нову постанову якою у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.
		Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.
		В повному обсязі постанова складена 12 серпня 2025 року.
		 
		Головуючий - суддяД.В. Чепурнов 
		 
		 суддяВ.Є. Чередниченко 
		 
		 суддяС.В. Сафронова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...