Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 185/4280/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Пособництво державі-агресору.
Надіслано судом: 14.08.2025. Зареєстровано: 14.08.2025. Забезпечено надання загального доступу: 15.08.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/185/358/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022221070000761

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Єдиний унікальний номер справи 185/4280/23
		Провадження № 1-кп/185/358/25
		 
		В И Р О К 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		12 серпня 2025 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
		головуючого судді                     ОСОБА_1 
		за участі секретаря                      ОСОБА_2 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в період воєнного стану кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022221070000761 від 13 жовтня 2022 року, за обвинуваченням:
		 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Курдюмівка Дзержинського району Донецької області, громадянина України, з повною середньою освітою, одруженого, непрацюючого, зареєстрованого заадресою: АДРЕСА_1 ,проживаючого заадресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111-2 КК України,
		за участю:
		прокурора                         ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого                     ОСОБА_3 , 
		захисників обвинуваченогоадвокатів         ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		24 лютого 2022 року о 05:00 годині Російська Федерація незаконно вторглась на територію суверенної держави Україна, здійснивши збройний напад із застосуванням Збройних Сил РФ, Федеральної служби військ національної гвардії Російської Федерації та інших збройних та воєнізованих формувань.
		 
		24 лютого 2022 року указом Президента України №64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введений воєнний стан на всій території України, який у подальшому неодноразово продовжений.
		 
		Загальновідомим є факт тимчасової окупації військовими формуваннями держави-агресора РФ частини територій України. Зокрема, населені пункти Бригадирівського старостинського округу Ізюмського району Харківської області, були окуповані підрозділами держави-агресора РФ у період з 07 березня 2022 по 10 вересня 2022 року.
		 
		У громадянина України ОСОБА_3 , який негативно налаштований проти державної влади України у невстановленому місці, у невстановлений час, але не раніше 24.02.2022 року, виник злочинний умисел, спрямований на вчинення умисних дій, спрямованих на пособництво державі-агресору, з метою завдання шкоди Україні шляхом підтримання рішень та дії держави-агресора, збройних формувань та окупаційної адміністрації держави-агресора щодо воєнного нападу на Україну та незаконну окупацію територій нашої держави. 
		 
		07 березня 2022 року відбулось збройне захоплення Бригадирівського старостинського округу Ізюмської міської ради Харківської області військовими нормуваннями Російської Федерації, у зв`язку з чим органи державної влади, органи місцевого самоврядування, правоохоронні органи об`єктивно не мали можливості виконувати свої обов`язки та реалізовувати законні повноваження для забезпечення на території вказаного населеного пункту порядку та режиму законності.
		 
		Громадянин України ОСОБА_3 , будучи обізнаним про введення на території країни воєнного стану на підставі відповідного указу Президента України, у період часу з середини березня 2022 року по липень 2022 року (більш точний час органом досудового розслідування не встановлено), перебуваючи у с. Бабенково Ізюмського району Харківської області, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на завдання шкоди країні в умовах воєнного стану, підтримуючи рішення та дії держави-агресора, збройних формувань та окупаційної адміністрації держави-агресора щодо воєнного нападу на Україну та незаконну окупацію територій нашої держави, у вказаний вище період часу, діючи умисно і протиправно, добровільно повідомив збройним формуванням РФ адресу місця проживання військовослужбовця Збройних сил України ОСОБА_7 , а також адреси проукраїнськи налаштованих мешканців села Бабенково Ізюмського району Харківської області ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , чим завдав шкоди Україні шляхом підтримки рішень та дій держави-агресора, збройних формувань Російської Федерації, агітації, переслідування проукраїнськи налаштованих громадян.
		 
		Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфікуються за ст. 111-2 КК України як пособництво державі агресору, а саме: як в умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України з метою завдання шкоди Україні шляхом: підтримки рішень та дій держави-агресора, збройних формувань та окупаційної адміністрації держави-агресора.
		 
		Обвинувачений ОСОБА_3 під час судового розгляду свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав. Пояснив, що 16 березня 2022 року село Бабенкове Ізюмського району Харківської області було окуповане російськими військами. Під час окупації він не підтримував російські війська, не виказував будинок, де проживає родина військовослужбовця ЗСУ ОСОБА_10 , не допомагав російським військовим, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 він не погрожував та не посилав до них військових РФ. В ході окупації його дружина пекла хліб, який відвозила в лікарню. На подвір`я, де він проживав, окупаційними військами ніколи не завозилося меблів та генераторів. Співпрацю з окупаційними військами він не підтримував ніколи за весь період окупації .
		 
		Винність обвинуваченого ОСОБА_3 в скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення повністю підтверджується сукупністю доказів, які містяться у матеріалах кримінального провадження та безпосередньо досліджені у судовому засіданні.
		 
		Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що ОСОБА_3 проживав поблизу нього, підтримував окупацію росіянами частини України. Під час окупації їх села Бабенково Ізюмського району, російські військові проживали в будинку сина ОСОБА_3 . Російські військові привозили до ОСОБА_3 гуманітарну допомогу, звозили до двору автомобілі, які відбирали у людей. Між ОСОБА_3 та російськими військовими були добрі відносини. ОСОБА_3 говорив про російських солдат, що це «наші хлопці». Дружина ОСОБА_3 постійно пригощала окупантів кавою. 28 червня 2022 року біля магазина с. Бабенково Ізюмського району, на ґрунті підтримки ОСОБА_3 окупаційної влади, між ним і ОСОБА_3 виникла сварка, в ході якої, ОСОБА_11 сказав фразу «чекай гостей» .Через декілька годин до нього додому приїхали російські військові ФСБ, скрутили його та односельця ОСОБА_9 , який також був за українську владу, заклеїли рот скотчем та почали бити, питали чому вони так відносяться до російських військових, наставляли зброю на жінок. Після чого вивезли їх на кладовище в с. Бабенково та залишили там. Зазначив, що лише ОСОБА_3 він висловлював свою підтримку влади України і невдоволення російськими військовими. До окупації села у нього ніколи не було конфліктів з ОСОБА_3 . 
		 
		Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показала, що коли до їх села зайшли російські війська, то мешканцям було заборонено виходити з домівок, а на ОСОБА_3 ця заборона не розповсюджувалася, бо він співпрацював з російськими військовими. Всі награбовані речі вони звозили до будинку ОСОБА_3 . Будинок ОСОБА_3 охороняли російські військові, які були зі зброєю. Влітку 2022 року між ОСОБА_3 та її чоловіком ОСОБА_8 виник конфлікт, після чого російські військові приїхали до їх будинку, забрали її чоловіка, кудись вивезли та побили. 11 вересня 2022 року вона бачила як ОСОБА_3 , його дружину та сина затримали українські військові, а мешканці села хотіли вчинити над ним самосуд. 
		 
		Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні під час допиту пояснила, що їх син  ОСОБА_14 є військовослужбовцем і служить в Збройних силах України. Приблизно в березні 2022 року до їх села Бабенково Ізюмського району Харківської області, де вони проживали, заїхали солдати Російської Федерації і одразу розпочали обшуки. На протязі березня-квітня 2022 року вони неодноразово з`являлися до них в будинок, ставили її та чоловіка на коліна та запитували про сина. На запитання хто їх направив, окупанти відповідали, що ОСОБА_3 . Це було приблизно у березні-квітні 2022 року. Пізніше до них приїхав ОСОБА_3 та сказав, щоб їх син  військовий ЗСУ, переходив на сторону Росії, говорив що допоможуть організувати його втечу з ЗСУ. Вони відмовилися, вигнали ОСОБА_3 і після цього знову приїхали російські солдати і говорили, що їх прислав ОСОБА_3 . Вони шукали в будинку її сина, його форму. Говорили, що вона здає інформацію про російських військових через сина, який служить у Збройних силах України. Влітку 2022 року вона бачила односельців ОСОБА_9 і ОСОБА_8 зі слідами побоїв на обличчі.
		 
		Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показав, що в березні 2022 року с. Бабенково Ізюмського району було окуповано військами Російської Федерації. В той час і зараз його син  ОСОБА_14 проходить службу в Збройних силах України. Під час окупації ОСОБА_3 разом з дружиною приїжджав до них додому та говорив, щоб його син переходив на сторону окупантів. Він говорив, що сам перевезе його з м. Києва. Вони з дружиною відмовилися і після цього до них в будинок неодноразово приїжджали російські військові та шукали форму його сина, грубо з ними поводилися. Також зазначив, що він чув про конфлікт між ОСОБА_3 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 влітку 2022 року. У ОСОБА_8 і ОСОБА_9 були побиті обличчя, вони казали, що їх били російські солдати. Російські солдати відбирали у людей автомобілі та малювали на них літеру «Z». ОСОБА_3 їздив по селу на мікроавтобусі з літерою «Z». 
		 
		Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні показала, що ОСОБА_3 є її сусідом. У березні 2022 року до села Бабенково Ізюмського району зайшли російські війська і одразу почали перевіряти всі будинки, перевіряли, хто з чоловіків служить в ЗСУ, хто є учасниками АТО. Під час окупації сім`я ОСОБА_3 співпрацювала з окупантами. Керівництво військових проживали у будинку сина ОСОБА_3 . Російські військові постійно ходили до ОСОБА_3 за водою та продуктами. Тільки у одного ОСОБА_3 в селі був генератор. Військові автомобілі постійно стояли біля двору сім`ї ОСОБА_3 . Також повідомила, що їй було відомо про конфлікт між ОСОБА_3 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 . Це було влітку. У ОСОБА_8 і ОСОБА_9 вона бачила розбиті обличчя. ОСОБА_3 належав білий мікроавтобус, на ньому була літера «Z». 
		 
		Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні показав, що у березні 2022 року село Бабенково Ізюмського району Харківської області, де він проживав, було окуповано російськими військовими. ОСОБА_3 став співпрацювати з окупантами. У нього в будинку поселився російський офіцер. В кінці березня 2022 року він пішов до школи, щоб отримати хліб і там посварився з ОСОБА_3 . Увечері цього ж дня до нього приїхали окупанти, одягли мішок на голову, закинули до багажника та кудись повезли, кинули в гараж. Його побили і викинули. Хто бив він не бачив, бо на голові був мішок. Крім нього в гаражі були ще 13 осіб. Удари завдавали по голові, ребрах, зубах. Наступного дня йому знову одягли мішок на голову та повезли у ярок, де викинули біля кладовища. 
		 
		Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що село Бабенково Ізюмського району було окуповано у березні 2022 року. Під час окупації села ОСОБА_3 співпрацював з російськими військовими, а він - ОСОБА_9 , підтримував українську владу. 28 червня 2022 року коли він отримував хліб, посварився з ОСОБА_3 , та останній сказав «чекати гостей». Вечері до нього приїхали російські солдати ФСБ в масках, та забрали його. У російській комендатурі комендант повідомив, що інформацію стосовно нього повідомив ОСОБА_3 . Його тримали добу в підвалі, били. У нього були зламані ребра. Потім привезли на автомобілі до кладовища і там викинули. Місцева фельдшерка колола йому знеболюючі. ОСОБА_3 повідомляв російським військовим всю інформацію про мешканців села. Він бачив як окупанти привезли ОСОБА_3 генератори і тільки у одного нього в селі була електроенергія. Під час комендантської години мешканцям заборонялося виходити з домівок, а ОСОБА_3 вільно ходив по селу . В день визволення села односельці прийшли до будинку ОСОБА_3 , вчинити над ОСОБА_3 самосуд і хотіли його застрелити.
		 
		Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні показала, що у березні 2022 року село Бабенково Ізюмського району було окуповано військами РФ. Їх родина була проукраїнських поглядів. Одразу після окупації ОСОБА_3 прийшов до них з трьома російськими військовими та наказав віддати їх автомобіль і забрали авто. Влітку 2022 року її чоловік - ОСОБА_9 розповів що посварився з ОСОБА_3 і той сказав йому чекати гостей. А ввечері цього ж дня, до них приїхали російські військові, штовхнули її чоловіка, одягли йому наручники. Чоловіку на голову одягли тряпку, обв`язали скотчем та погрузили його до багажнику машини і поїхали. Увечері чоловік повернувся та розповів, що його та ОСОБА_19 побили росіяни і викинули біля кладовища. Її чоловік мав тілесні ушкодження, у нього було побите обличчя. 
		 
		Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні показала, що вона проживала у селі Бабенково Ізюмського району Харківської області. На момент окупації вона була діючим медиком. Кожного дня вона проходила повз двір ОСОБА_3 , тому що ходила до своєї матері. ОСОБА_3 зупиняв автомобілі та обіймався і вітався з російськими військовими. Біля двору ОСОБА_3 окупанти загружали консервацію, він надавав їм продукти харчування. Одного разу вона чула як ОСОБА_3 говорив, що вони вже відносяться до Російської Федерації. 
		 
		Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні повідомив, що ОСОБА_3 є його сусідом. Їх село Бабенково Ізюмського району Харківської області з березня 2022 року по вересень 2022 року було окуповане. Йому не відомі випадки злочинної діяльності ОСОБА_3 під час окупації.
		 
		Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні показала, що після окупації села Бабенкове Ізюмського району Харківської області їм російській війська видавали гуманітарну допомогу, коли саме точно не пам`ятає. Копил та ОСОБА_19 посварилися з Кочурою, а потім вона дізналася від людей, що їх забрали російські військові і побили.
		 
		Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні пояснила, що у лютому 2022 року с. Бабенково Харківської області було окуповано російськими військовими. Після окупації ОСОБА_3 сказав, що всі повинні допомагати «донецьким» і що він «розітре» нашу українську владу. 13 березня 2022 року обвинувачений здав свого дядька - ОСОБА_9 російським окупантам, які в послідуючому побили останнього та ОСОБА_24 . 
		 
		Свідок ОСОБА_25 в судовому засіданні показала, що являється дружиною обвинуваченого. Під час окупації села Бабенкове Ізюмського району Харківської області її чоловік  ОСОБА_3 ніколи не співпрацював з російською владою, не надавав військам РФ ніякої інформації. 
		 
		Згідно протоколу обшуку від 27 лютого 2023 року з відеозаписом до нього за адресою: АДРЕСА_2 , було виявлено місцезнаходження ОСОБА_3 .
		 
		Згідно протоколу затримання особи від 27 лютого 2023 року у присутності понятих ОСОБА_3 о 10 годині 25 хвилин було затримано.
		 
		Зазначені докази винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 сумнівів у достовірності не викликають, викривають обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину. Ці докази суд визнає допустимими і належними, достовірними і достатніми, оскільки у відповідності до ст.ст. 84-86 КПК України прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а також є такими, що отримані у порядку, встановленому КонституцієютаКПК України.
		 
		Аналізуючи позицію обвинуваченого в частині непричетності до інкримінованих йому дій зазначених в обвинувальному акті, суд виходить з наступного. 
		 
		Свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_23 , кожен окремо, свідчили в судовому засіданні під присягою, що їх односелець ОСОБА_3 під час окупації їх села Бабенкове Ізюмського району Харківської області російськими військами добровільно надавав російським військовим допомогу у виявленні і затриманні громадян, які не були згодні з його діями, не підтримували окупаційний режим і не бажали працювати з окупантами.
		 
		Вказані свідки були попереджені судом про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів і підстав сумніватися у показах даних осіб суд не вбачає.
		 
		Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_13 , і ОСОБА_15 , пояснили, що ОСОБА_3 під час окупації російськими військовими їхнього села Бабенково Ізюмського району Харківської області намагався через них схилити їх сина  діючого військовослужбовця ЗСУ до державної зради на користь Російської Федерації, пропонував допомогу з організації його втечі з ЗСУ, що підтвержує наявність у ОСОБА_3 бажання нанести шкоду Україні. Одразу після відмови подружжя ОСОБА_10 вплинути на сина-військовослужбовця ЗСУ з метою його переходу на бік РФ, в їх будинок прийшли російські солдати, робили обшук, ставили ОСОБА_13 , і ОСОБА_15 на коліна та запитували про сина, шукали його форму і сказали вищевказаним свідкам, що інформацію про їх сина повідомив їм ОСОБА_3 .
		 
		Доводить умисел ОСОБА_3 на пособництво державіагресору,дії ОСОБА_3 на підтримку рішень та дій держави-агресора повідомлення окупантам  військовим РФ про місце проживання осіб, які не поділяли його проросійських поглядів, мешканців села ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , внаслідок чого, військові РФ затримали вказаних осіб, били і застосовували до них тортури, спричинивши фізичний біль. 
		 
		Таким чином, ОСОБА_3 усвідомлював, що його умисні дії, спрямовані на нанесення шкоди Україні, внаслідок підтримки незаконних дій окупаційних військ РФ щодо фізичного насильства стосовно громадян, наміру організації дезертирства і державної зради військовослужбовця ЗСУ є посібництвом державі агресору і що його діяння має характер суспільної небезпечності, тобто він діяв з прямим умислом. 
		 
		Зазначені факти, поведінка обвинуваченого, описана свідками, свідчать про відсутність тиску і примусу з боку військових РФ до ОСОБА_3 щодо співпраці і надання різного роду допомоги підтверджують беззаперечне свідчення невимушеності його поведінки, відсутності будь-якого примусу щодо нього, а відтак, і цілковитої добровільності дій ОСОБА_3 у співпраці і наданні допомоги військовим РФ. 
		 
		Покази свідка ОСОБА_25 яка є дружиною обвинуваченого в частині того, що її чоловік не надавав допомогу військовим РФ, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні і спростовуються показами інших свідків. Дані покази, на думку суду, надані з метою допомогти уникнути від кримінальної відповідальності її чоловіка кримінальної відповідальності. 
		 
		Тому позиціюобвинуваченого судвважає спробоюзахисту,а напідставі наведенихдоказів вважаєдоведеним,що саме ОСОБА_3 вчинив вищевказанекримінальне правопорушення.Тому,суд вважає,що показиобвинуваченого наданів судовомузасіданні нелогічні,непослідовні,викладенні зметоюзахистувід висунутогообвинувачення,та намаганнямухилитись відкримінальної відповідальностіза скоєне, повністюспростовуються дослідженимидоказами,зокрема показамисвідків.Стороною обвинувачення доведенообставини скоєння ОСОБА_3 інкримінованого кримінальногоправопорушення ісуд приходитьдо висновку,що кримінальнеправопорушення скоєнообвинуваченим самеза тихобставин,які викладенів обвинувальномуакті. 
		 
		Разом з тим, з обвинувачення ОСОБА_3 суд вважає необхідним виключити формулювання « та виконував інші незаконні доручення військовослужбовців збройних сил Російської Федерації, спрямовані на забезпечення їх незаконного перебування на території України та протиправної військової агресії проти України», оскільки сторона обвинувачення не зазначила коли і які саме конкретні доручення ОСОБА_3 доручення військовослужбовців збройних сил Російської Федерації виконував ОСОБА_3 , та в чому такі доручення полягали і наслідки виконання цих доручень. 
		 
		Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначенийКПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було. 
		 
		Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. В своєму рішенні «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення вини «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
		 
		Оцінюючи всукупності дослідженідокази винуватостіобвинуваченого увчиненні інкримінованогойому кримінальногоправопорушення,суд приходитьдо висновку,що винністьобвинуваченого ОСОБА_3 доведена «поза розумним сумнівом», оскільки наведені у вироку докази винуватості обвинуваченого є очевидними і безсумнівними.
		 
		Суд вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення вважає доведеною.
		 
		За правилами кримінального закону покарання, призначене особі за вчинене кримінальне правопорушення, має бути законним і справедливим. Законність покарання означає, що його має бути призначено особі відповідно до вимог цього закону, а справедливість покарання визначається принципом його домірності, тобто необхідності його визначення судом саме у тому виді й розмірі, яке з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, буде необхідним та достатнім для її виправлення й попередження нових кримінальних правопорушень.
		 
		За правиламист. 65 КК Українисуд призначає покарання за вчинене кримінальне правопорушення відповідно до Загальної частини цьогоКодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
		 
		Вимоги цієї норми є імперативними, тобто обов`язковими до застосування судом. Наведені у ній положення зобов`язують суд при призначенні покарання враховувати не лише ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та обставини, що обтяжують покарання, а й особу винного та обставини, що пом`якшують покарання.
		 
		При призначенні ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного: раніше не судимий, за місцем проживання характеризується негативно, вчинив кримінальне правопорушення, яке згідност. 12 КК України,відноситься до категорії особливо тяжкого злочину.
		 
		Обставини, що пом`якшують покарання згідно ст. 66 КК України, відсутні.
		 
		Обставиною, що обтяжує покарання згідно ст. 67 КК України, є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
		 
		Таким чином, покарання обвинуваченому ОСОБА_3 необхідно призначитив межах санкції ст. 111-2 КК України, у вигляді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах публічної служби без конфіскації майна.
		 
		Саме таке покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень та досягнення самої мети покарання, згідност. 50 КК України.
		 
		Застосований запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили має залишатися без змін. 
		 
		Строк обчислення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 слід рахувати з 12серпня 2025 року, зарахувавши в строк покарання у вигляді позбавлення волі строк попереднього ув`язнення за період з 27 лютого 2023 року (дня затримання) по 12серпня 2025року, з розрахунку - один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		 
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
		 
		Судові витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
		 
		Керуючись ст. ст.368-370,373,374 КПК України, суд, -
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		ОСОБА_3 визнати винним за ст. 111-2 КК України, та призначити йому покарання,у вигляді 10 (десяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах публічної служби строком на 10 (десять) років без конфіскації належного йому майна.
		 
		Строк обчислення покарання ОСОБА_3 рахувати з 12 серпня 2025 року.
		 
		Зарахувати ОСОБА_3 в строкпокарання увигляді позбавленняволі строкпопереднього ув`язненняза періодз 27лютого 2023року (днязатримання)по 12 серпня 2025 року, з розрахунку - один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		 
		Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити обрану  тримання під вартою.
		 
		Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти діб з дня його проголошення, а за відсутності апеляційної скарги вирок набуває законної сили.
		 
		 
		 
		Суддя:    ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...