Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 591/3103/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано судом: 14.08.2025. Зареєстровано: 15.08.2025. Забезпечено надання загального доступу: 18.08.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/591/93/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22025200000000005

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  Справа № 591/3103/25
		Провадження № 1-кп/591/93/25
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		14 серпня 2025 року          м. Суми
		Зарічний районний суд м. Суми у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 22025200000000005 за обвинуваченням  ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , гр-на України, не одруженого, не судимого, 
		в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 111, ч. 2 ст. 260 КК України,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		Ст.ст. 1, 2 Конвенції про відкриття воєнних дій від 18 жовтня 1907 року, яка вступила в дію 26 січня 1910 року та 7 березня 1955 року визнана СРСР, правонаступником якого є РФ, передбачено, що військові дії між державами не повинні починатися без попереднього та недвозначного попередження у формі або мотивованого оголошення війни, або ультиматуму з умовним оголошенням війни. Про існування стану війни має бути без зволікання оповіщено нейтральним державам, і він матиме для них дійсну силу лише після отримання оповіщення.
		У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі  Декларація) вказано, що Верховна Рада УРСР проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
		Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		24 серпня 1991 року Верховною Радою УРСР схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави  України. Згідно з указаним документом, територія України є неподільною та недоторканною.
		Незалежність України визнали держави світу, серед яких і РФ.
		Згідно з п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року РФ, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і США підтвердили Україні своє зобов`язання згідно з принципами Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
		Відповідно до п.п. 3, 8 Меморандуму про підтримку миру та стабільності в СНД від 10 лютого 1995 року, що укладений між державами СНД, серед яких є Україна та Російська Федерація, держави підтвердили непорушність існуючих кордонів один одного та зобов`язалися виступати проти будь-яких дій, що підривають їхню непорушність, а також вирішувати усі суперечки, що виникають з питань кордонів і територій, тільки мирними засобами. Держави також зобов`язалися не підтримувати на території інших держав-учасниць сепаратистські рухи, а також сепаратистські режими, якщо такі виникнуть; не встановлювати з ними політичних, економічних та інших зв`язків; не допускати використання ними територій і комунікацій держав-учасниць Співдружності; не надавати їм економічної, фінансової, військової та іншої допомоги.
		31 травня 1997 року, відповідно до положень Статуту ООН і зобов`язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі, Україна та РФ уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року №13/98-ВР та Федеральним Законом РФ від 2 березня 1999 року № 42ФЗ). Відповідно до ст.ст. 2, 3 зазначеного Договору, РФ зобов`язалась поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та зобов`язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.
		Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та РФ про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований РФ 22 квітня 2004 року), територія АР Крим, м. Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.
		Рішенням Конституційного Суду України № 3-зп від 11.07.1997 зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах І, ІІІ та ХІІІ Основного Закону України - Конституції України.
		Ст.ст. 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Згідно зі ст. 5 Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. 
		Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
		Згідно ст. 6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Стаття 8 Конституції України зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
		Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Ст. 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
		Відповідно до ст.ст. 132134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: АР Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, АР Крим є невід`ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.
		Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаагською конвенцією 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, Договору про дружбу, співробітництво та партнерство між Україною та РФ 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Питання про зміну території або конституційного ладу в Україні вирішуються виключно на всеукраїнському референдумі, який може бути назначений тільки Верховною Радою України, при цьому остання не надавала свого дозволу на проведення всеукраїнського референдуму щодо зміни меж території України та конституційного ладу в України.
		Відповідно до Звернення Верховної Ради України до ООН, Європейського Парламенту, ПАРЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу Про визнання РФ державою-агресором, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129-VIII, Верховною Радою України визнано РФ державою-агресором, що всебічно підтримує тероризм та блокує діяльність Ради Безпеки ООН, чим ставить під загрозу міжнародний мир і безпеку.
		Крім того, в порушення норм міжнародного гуманітарного права, президент РФ, а також інші представники військово-політичного керівництва РФ, всупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципів Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимог ч. 4 ст. 2 Статуту ООН та Декларацій Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), підготували та розв`язали із залученням підрозділів ЗС РФ агресивну війну та військовий конфлікт на території України.
		З 19 лютого 2014 року представниками РФ розпочато збройне вторгнення ЗС РФ, яке керівники РФ назвали переміщенням військових підрозділів у межах звичайної ротації сил Чорноморського флоту, які у взаємодії з військовослужбовцями Чорноморського флоту РФ та іншими підрозділами ЗС РФ здійснили блокування й захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури України, забезпечили військову окупацію території АРК і м. Севастополя. 18 березня 2014 РФ оголосила про офіційне включення Криму до її території.
		Одночасно з цим протягом березня та на початку квітня 2014 року під безпосереднім керівництвом та контролем представників влади та ЗС РФ представники іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд і груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих РФ, взяли під контроль будівлі, у яких були розташовані органи місцевої влади та місцеві органи виконавчої влади України, військові об`єкти України в окремих районах Донецької та Луганської областей України. 07 квітня 2014 року в м. Донецьку створено незаконне псевдо державне утворення «Донецька народна республіка» (далі  «ДНР»), а 27 квітня 2014 року в м. Луганську  незаконне псевдо державне утворення «Луганська народна республіка» (далі  «ЛНР»), у складі яких утворені незаконні збройні формування, які досі функціонують.
		В результаті вчинення вказаних дій військовими формуванням держави-агресора РФ було тимчасово окуповано частину територій України, перелік яких затверджено Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 № 309 (із змінами), який зареєстровано в МЮ України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004.
		Так, 21 лютого 2022 року президент РФ підписав указ про визнання незалежності «ДНР» та «ЛНР», а також підписав з республіками договори про дружбу, співпрацю та допомогу. 
		22 лютого 2022 року президент РФ, реалізуючи злочинний план, направив до ради федерації звернення про використання ЗС РФ за межами РФ, яке було задоволено.
		24 лютого 2022 року о 05:00 годині президент РФ оголосив про рішення розпочати «військову операцію» в Україні, за наказом якого РФ незаконно вторглась на територію Україну та здійснила збройний напад, застосовуючи свої збройні сили, які за наказом керівництва РФ і ЗС РФ, здійснили пуск крилатих та балістичних ракет по аеродромах, військовим штабам і складам ЗС України, а також підрозділами ЗС та інших військових формувань, тобто РФ здійснено вторгнення на територію суверенної держави Україна.
		Так, одним із першочергових етапів реалізації злочинного умислу щодо збройного нападу на державу Україна передбачалося здійснення вторгнення найбільш підготовлених та мобільних підрозділів ЗС РФ, у тому числі спеціального призначення, на територію держави Україна для організації силових захоплень та взяття під контроль будівель і споруд, що забезпечують діяльність органів державної влади України з метою перешкоджання їх нормальній роботі та здійснення силового впливу на їх діяльність; блокування та взяття під контроль військових частин ЗС України, ДПС України, підрозділів ВВ МВС України для перешкоджання їх законній діяльності щодо відсічі збройної агресії РФ, оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості; перекриття та блокування авіаційного, транспортного та морського сполучення по території держави Україна з метою недопущення пересування військових підрозділів ЗС України та представників правоохоронних органів для протидії збройній агресії ЗС РФ; пошкодження військових об`єктів ЗС України, які мають важливе оборонне значення та об`єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення.
		24 лютого 2022 року, на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці ЗС РФ, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію Україну через державний кордон України, який проходить територіями АР Крим, Донецької, Луганської, Харківської, Херсонської, Миколаївської, Сумської, Чернігівської, та інших областях, і здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, окупували частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час і призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
		Відповідно до Концепції (основ державної політики) національної безпеки України національна (у тому числі державна) безпека України передбачає відсутність загрози у сферах: політичній, економічній, соціальній, воєнній, екологічній, науково-технологічній, інформаційній, і полягає зокрема: у безпеці конституційного ладу і державного суверенітету України, невтручанні у внутрішні справи України з боку інших держав, відсутності сепаратистських тенденцій в окремих регіонах та у певних політичних сил в Україні, непорушення принципу розподілу влади, злагодженості механізмів забезпечення законності і правопорядку (в політичній сфері); у відсутності проблем ресурсної, фінансової та технологічної залежності національної економіки від інших країн, невідпливі за межі України інтелектуальних, матеріальних і фінансових ресурсів (в економічній); у відсутності посягань на державний суверенітет України та її територіальну цілісність (у воєнній); у відсутності науково-технологічного відставання від розвинутих країн (у науково-технологічній); у невитоку інформації, яка становить державну та іншу передбачену законом таємницю, а також конфіденційної інформації, що є власністю держави (в інформаційній сфері).
		Державна безпека - це відсутність загрози, стан захищеності життєво-важливих інтересів держави від внутрішніх і зовнішніх загроз в усіх вказаних вище сферах життєдіяльності держави.
		Територіальна цілісність держави передбачає, що всі складові території держави (адміністративно-територіальні одиниці) перебувають в нерозривному взаємозв`язку, характеризуються єдністю і не мають власного суверенітету.
		Територіальна недоторканність - це захищеність території країни в існуючих кордонах від будь-яких посягань, що можуть стосуватися незаконної зміни території України, визначеної рішеннями Верховної Ради України і міжнародними договорами України.
		Обороноздатність означає підготовленість держави до захисту від зовнішньої збройної агресії або збройного конфлікту. Складовими такої підготовленості є сукупність економічного, політичного, соціального, наукового, морально-психологічного і суто військового потенціалів. Стан обороноздатності України відображають її мобілізаційні можливості, кількість і якість ЗС, їх здатність швидко переходити на військовий стан, організовано вступати у воєнні дії та успішно виконувати завдання по обороні від агресії.
		Інформаційна безпека України  складова частина національної безпеки України, стан захищеності державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу, інших життєво важливих інтересів людини, суспільства і держави, за якого належним чином забезпечуються конституційні права і свободи людини на збирання, зберігання, використання та поширення інформації, доступ до достовірної та об`єктивної інформації, існує ефективна система захисту і протидії нанесенню шкоди через поширення негативних інформаційних впливів, у тому числі скоординоване поширення недостовірної інформації, деструктивної пропаганди, інших інформаційних операцій, несанкціоноване розповсюдження, використання й порушення цілісності інформаціі? з обмеженим доступом.
		Загрози національній безпеці України та відповідні пріоритети державної політики у сферах національної безпеки і оборони визначаються у Стратегії національної безпеки України, Стратегії воєнної безпеки України, Стратегії кібербезпеки України, інших документах з питань національної безпеки і оборони, які схвалюються Радою національної безпеки і оборони України і затверджуються указами Президента України.
		Згідно стратегії національної безпеки України, затвердженої Указом Президента України від 14 вересня 2020 року № 392/2020, спеціальні служби іноземних держав, насамперед РФ, продовжують розвідувально - підривну діяльність проти України, намагаються підживлювати сепаратистські настрої, використовують організовані злочинні угруповання і корумпованих посадових осіб, прагнуть зміцнити інфраструктуру впливу.
		Указом Президента України № 64 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції РНБО України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та у подальшому неодноразово продовжено по теперішній час.
		Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , являючись уродженцем м. Горлівка, Донецької області, не будучи прихильником української державності, самостійності та незалежності України, перебуваючи під інтелектуальним впливом виховання в дусі комуністичних ідей та імперської російської ідеології, після подій 2014 року вирішив порушити правовий зв`язок з державою Україною, який до того знаходив свій вияв у взаємних правах та обов`язках, та набути громадянство РФ без позбавлення українського.
		З цією метою, ОСОБА_7 , перебуваючи в умовах політичних подій в Україні з початку 2014 року, будучи достовірно обізнаним щодо силового захоплення частини території Донецької та Луганської областей незаконними збройними формуваннями за підтримки ЗС РФ, маючи паспорт гр-на України № НОМЕР_1 від 12.08.1996, отримав паспорт гр-на незаконного псевдо державного утворення «ДНР» за № НОМЕР_2 , виданий 02.05.2022 (російською мовою) «Миграционной службой ДНР». 
		Зокрема,у точноневстановлений досудовимрозслідуванням час,однак непізніше 22липня 2015року угр-наУкраїни ОСОБА_7 ,на якогозгідно ізст.65Конституції Українипокладається обов`язокздійснювати захистВітчизни,незалежності татериторіальної цілісностіУкраїни,який увідповідності дочастин 2,3ст.1Закону України«Про військовийобов`язок івійськову службу»може бутиреалізований шляхомпроходження військовоїслужби виключноу ЗСУкраїни,інших утворенихвідповідно дозаконів Українивійськових формуваннях,а такожправоохоронних органахспеціального призначення,посади вяких комплектуютьсявійськовослужбовцями,виник злочиннийумисел направленийна вчиненнядержавної зради,тобто діяння,умисно вчиненогогр-номУкраїни нашкоду суверенітетові,територіальній цілісностіта недоторканності,обороноздатності,державній,економічній таінформаційній безпеціУкраїни,вираженого уформі переходу на бік ворога в період збройного конфлікту.
		На виконання свого злочинного умислу, гр-н України ОСОБА_7 , перебуваючи у тимчасово окупованому РФ м. Горлівка, Донецької області, добровільно, 22 липня 2015 року, діючи умисно, з ідеологічних та корисливих мотивів, усвідомлюючи, що РФ розв`язано збройний конфлікт на території України, діючи на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, в умовах збройного конфлікту, перейшов на бік ворога: вступив на військову службу за контрактом до незаконного збройного формування (далі  НЗФ)  « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (в/ч НОМЕР_3 ), яка наприкінці січня 2023 року увійшла до складу ЗС РФ, отримавши найменування « НОМЕР_4 окрема гвардійська мотострілецька бригада» із пунктом постійної дислокації (далі  ППД) в АДРЕСА_2 . При цьому, ОСОБА_7 не вчинив жодних дій направлених на ухилення від проходження служби в збройних формуваннях держави агресора  РФ, або на добровільну здачу в полон ЗСУ, натомість проходив військову службу за контрактом у вказаному НЗФ до 31.12.2022. 
		Так, ОСОБА_7 , будучи гр-ном України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив державну зраду, тобто діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту.
		Також, ОСОБА_7 , як г-н України, будучи обізнаним про те, що ЗС РФ, НЗФ т.з. «ЛНР» та «ДНР» своїми спільними та узгодженими діями здійснюють широкомасштабні бойові дії на всій території України, розумів, що його служба в НЗФ т.з. «ДНР», а саме у « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (в/ч НОМЕР_3 ) із ППД у АДРЕСА_2 , передбачатиме участь у таких бойових діях. Усвідомлюючи вищевказане, з метою реалізації свого злочинного наміру, ОСОБА_7 , діючи умисно, у період часу з 22.07.2015 по 31.12.2022 проходив військову службу за контрактом у НЗФ так званої «ДНР», а саме у « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (в/ч НОМЕР_3 ), створення та діяльність якого не передбачена законодавством України.
		Вказане незаконне збройне формування, створене на ТОТ має організаційну структуру військового типу, а саме: єдиноначальність, підпорядкованість, дисципліну, визначений механізм вступу до підрозділу і порядок проходження в ньому служби. Учасники НЗФ проходили військову підготовку на тренувальних базах, які знаходились на території Донецької області, підконтрольній т.з. «ДНР», а також на території РФ; у своєму володінні мали та відкрито носили вогнепальну, холодну, вибухову та іншу зброю; постійно носили військову польову форму зразка ЗС РФ.
		Перебуваючи у складі НЗФ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (в/ч НОМЕР_3 ), ОСОБА_7 призначений на посаду «стрілок».
		Так, ОСОБА_7 , будучи гр-ном України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, добровільно долучився до НЗФ, створеного на ТОТ та брав безпосередню участь у веденні бойових дій проти ЗС України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
		Крім цього, ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що він є гр-ном України, військовозобов`язаним, оскільки під час дії воєнного стану за законом мобілізувати можуть такі категорії чоловіків, як придатних за станом здоров`я віком від 25 до 60 років без досвіду військової служби, так і обмежено придатних з досвідом та без досвіду служби, але, не маючи патріотичних переконань, у ситуації, що склалася, та з особистих інтересів і вигоди, оцінивши обстановку в умовах військового стану, за відсутності фізичного чи психологічного впливу з боку представників держави-агресора вирішив продовжити протиправну діяльність та вчинив злочин проти основ національної безпеки України, пов`язаний з державною зрадою, за наступних обставин.
		Так, ОСОБА_7 , як гр-н України, який згідно із ст. 65 Конституції України має обов`язок здійснювати захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який у відповідності до ч.ч. 2, 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» може бути реалізований шляхом проходження військової служби виключно у ЗС України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, а також правоохоронних органах спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, свідомо порушуючи свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, діючи в умовах воєнного стану, умисно, з корисливих мотивів, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, добровільно не пізніше січня 2023 року вирішив прийняти участь у бойових діях на боці ворога (країни-агресора)  РФ.
		Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_7 , перебуваючи у м. Горлівка Донецької області, за власною ініціативою, діючи на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній економічній та інформаційній безпеці України, в умовах воєнного стану перейшов на бік ворога, а саме: у період часу з 01 січня 2023 року по 30 жовтня 2024 року проходив військову службу за контрактом у ЗС РФ у військовій частині НОМЕР_5 (тактичне з`єднання Сухопутних військ РФ, раніше   ІНФОРМАЦІЯ_2 ,яка наприкінці січня 2023 року увійшла до складу ЗС РФ, отримавши найменування НОМЕР_4 окрема гвардійська мотострілецька бригада ( НОМЕР_6 омсбр), із ППД в АДРЕСА_2 ).
		Перебуваючи у складі  НОМЕР_7 окремої гвардійської мотострілецької бригади ( НОМЕР_6 омсбр, в/ч НОМЕР_5 ), як військовослужбовець ЗС РФ, маючи військове звання молодший сержант та перебуваючи на посаді «стрілок», ОСОБА_7 брав безпосередню участь у бойових діях проти СОУ на території Луганської та Донецької областей, при цьому використовував позивний « ОСОБА_8 ».
		У подальшому ОСОБА_7 , як військовослужбовець ЗС РФ (в/ч НОМЕР_5 ) у період часу з 22 червня 2023 року по 14 липня 2023 року проходив лікування у (російською) «ГБУ ГБ №1 г. Горловка», з діагнозом (російською) «закрытый сростающийся перелом н/з левой малоберцовой кости».
		В подальшому у точно не встановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше серпня 2024 року, ОСОБА_7 , як військовослужбовець ЗС РФ, маючи військове звання молодший сержант та перебуваючи на посаді «стрілок», у складі  НОМЕР_7 окремої гвардійської мотострілецької бригади ( НОМЕР_6 омсбр, в/ч НОМЕР_5 ) був передислокований до Кореневського району Курської області, РФ. 
		Під час наступу ЗСУ в Курській області РФ, 31.10.2024 року ОСОБА_7 , як військовослужбовець  НОМЕР_7 окремої гвардійськоїмотострілецької бригади був взятий в полон військовослужбовцям ЗСУ, тим самим було припинено його протиправну діяльність. 
		Таким чином, ОСОБА_7 у зазначений період часу, а саме з 01 січня 2023 року по 31 жовтня 2024 року вчинив кримінально карані дії, пов`язані з державною зрадою, вчиненою в умовах воєнного стану, основними складовими взаємозв`язаними ознаками та мотивами якого є: 
		- спеціальний антидержавницький мотив - вчинення діяння на шкоду інтересам України та корисливий мотив;
		- мета - заподіяння шкоди національній безпеці України;
		- перехід на бік ворога та здійснення ним підривної діяльності проти України у вигляді участі в бойових діях на боці ворога у лавах ЗС РФ, в зв`язку з добровільним укладанням контракту з МО РФ;
		- добровільний характер його протиправної, злочинної діяльності, здійснений з власного бажання, без фізичного та психічного примусу.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину в скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень визнав повністю, щиро покаявся та показав, що дійсно він вчинив їх за наведених обставин.
		Оскільки в судовому засіданні обвинувачений повністю визнав свою провину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, не оспорював фактичні обставини, а також докази, добуті по справі, за відсутності заперечень учасників судового розгляду, визнавши недоцільність повного дослідження доказів та обставин справи, які ніким не оспорюються, з`ясувавши правильність усвідомлення обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин, а також, що немає сумнівів у добровільності та істиності їх позиції, крім того, роз`яснивши їм наслідки цього, суд, відповідно до положень ст. 349 КПК України, обмежив дослідження доказів по справі допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів справи, що характеризують його особу.
		Таким чином, факт скоєння ОСОБА_7 наведених кримінальних правопорушень суд вважає доведеним, зазначені обставини встановленими, а його дії кваліфікує за ч.ч. 1, 2 ст. 111, ч. 2 ст. 260 КК України, оскільки він, як гр-н України своїми умисними, протиправними діями вчинив державну зраду в період збройного конфлікту та в умовах воєнного стану на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України шляхом переходу на бік ворога та приймав участь в діяльності не передбачених законом збройних формувань.
		До пом`якшуючої покарання обставини ОСОБА_7 суд відносить щире каяття.
		Обтяжуючих покарання обставин ОСОБА_7 суду не наведено.
		Дослідженням особи обвинуваченого встановлено, що він є не судимою особою, не одружений. 
		При призначенні виду та міри покарання суд враховує особу обвинуваченого, характер та ступінь суспільної небезпечності скоєних ним кримінальних правопорушень, пом`якшуючу покарання обставину.
		Враховуючи викладене та дані щодо особи обвинуваченого, характер та значний ступінь суспільної небезпечності скоєних кримінальних правопорушень, який підсилюється в умовах війни, наявність пом`якшуючої покарання обставини, відсутність обтяжуючих обставин, вік обвинуваченого, суд вважає, що виправлення ОСОБА_7 можливе лише з призначенням покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, оскільки саме ці покарання сприятимуть досягненню мети провадження та попередженню вчинення інших кримінальних правопорушень.
		Підтвердження наявності в справі процесуальних витрат та речових доказів суду не наведено.
		Підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу суд не вбачає, оскільки останній утримується на території України як військовополонений.
		Накладений ухвалою слідчого судді арешт на майно обвинуваченого скасування не підлягає до виконання покарання у виді конфіскації майна. 
		На підставі ст. 70, ч.ч. 1, 2 ст. 111, ч. 2 ст. 260 КК України, керуючись ст.ст. 368, 374, 375 КПК України, суд
		 
		У Х В А Л И В :
		ОСОБА_7 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.ч. 1, 2 ст. 111, ч. 2 ст. 260 КК України та призначити йому покарання: 
		-за ч. 1 ст. 111 КК України у виді позбавлення волі на строк 12 років; 
		-за ч. 2 ст. 111 КК України у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна;
		-за ч. 2 ст. 260 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки. 
		Згідно вимогч.1ст.70КК України,визначити ОСОБА_7 остаточне покаранняза сукупністюзлочинів шляхомпоглинання меншсуворих покараньбільш суворим у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна.
		Строк відбування основного покарання у виді позбавлення волі обраховувати з дня затримання особи на виконання вироку в частині призначення цього покарання.
		На вирок може бути подана апеляція до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми протягом 30 днів з моменту його проголошення, особою, що не була присутня під час його проголошення  з дня отримання копії судового рішення, а особою, яка перебуває під вартою  з моменту вручення вироку цій особі.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, яка негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, а також не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...