Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/15878/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; тримання особи під вартою.
Надіслано судом: 14.08.2025. Зареєстровано: 15.08.2025. Забезпечено надання загального доступу: 18.08.2025.
Дата набрання законної сили: 13.08.2025
Номер судового провадження: 11-сс/802/413/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42024030000000008

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 161/15878/25  Провадження №11-сс/802/413/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1  Доповідач:                 ОСОБА_2 
		 
		ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		13 серпня 2025 року                                 місто Луцьк
		 
		Волинський апеляційний суд в складі:
		головуючого судді  ОСОБА_2 , 
		суддів  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		за участюсекретаря  ОСОБА_5 ,
		прокурора   ОСОБА_6 ,
		захисника   ОСОБА_7 ,
		підозрюваного   ОСОБА_8 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 серпня 2025 року щодо  ОСОБА_8  (ЄРДР за № 42024030000000008),
		В С Т А Н О В И В:
		Слідчий СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, відносно  ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Росошани, Дністровського району, Чернівецької області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, працюючого головним державним інспектором відділу митного оформлення №1 митного поста «Устилуг», раніше не судимого, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.2 ст.364 КК України, у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 42024030000000008.
		Ухвалою слідчого Луцького міськрайонногосуду Волинськоїобласті від06серпня 2025року в задоволенні вказаного клопотання слідчого відмовлено, застосовано до підозрюваного ОСОБА_8  запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. Також покладено на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
		В поданій апеляційній скарзі прокурор вважає ухвалу слідчого судді незаконною. Вказує на те, що перебуваючи на волі підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України. Посилається на те, що підозрюваний працює в митних органах, є працівником правоохоронного органу, тобто особою, обізнаною із діяльністю правоохоронних органів та розслідуванням кримінальних правопорушень, а тому завдяки здобутим зв`язкам, в тому числі серед працівників правоохоронних органів, може вживати незаконних заходів, спрямованих на уникнення від кримінальної відповідальності, як особисто так і через знайомих. Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, із можливістю внесення застави у розмірі 474244 гривень.
		Заслухавши суддю-доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та основні доводи апеляційної скарги, прокурора, який підтримував подану апеляційну скаргу і просив скасувати ухвалу слідчого судді та застосувати щодо  ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою, підозрюваного та його захисника, які заперечували доводи апеляційної скарги і просили залишити ухвалу слідчого судді без змін, пояснення слідчого, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
		В силу статей 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
		Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування чи/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
		Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.
		Згідно норм ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
		Одним із видів запобіжних заходів у кримінальному провадженні відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.176 КПК України є особисте зобов`язання.
		Зі змісту ст.179 КПК України слідує, що особисте зобов`язання, як вид запобіжного заходу, полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
		Як вбачається зі змісту оскарженої ухвали, відмовляючи у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя правильно застосував вимоги ч.4 ст.194 КПК України, відповідно до якої, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, тобто наявність обґрунтованої підозри та наявність ризиків згідно ст.177 КПК України, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, тобто недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам, то слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
		Дані вимоги закону при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу щодо підозрюваного  ОСОБА_8 , слідчим суддею були дотримані.
		Так, слідчий суддя встановив, що надані стороною обвинувачення у кримінальному провадженні докази доводять обставини, передбачені ч.1 ст.194 КПК України, які свідчать про:
		- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні  ОСОБА_10 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.2 ст.364 КК України;
		Як убачається з матеріалів провадження, 05 серпня 2025 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.2 ст.364 КК України, які відноситься до категорії нетяжких та тяжких злочинів, санкція найтяжчої статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду.
		Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
		При судовому розгляді клопотання слідчий суддя перевірив відповідність змісту клопотання вимогам закону та з`ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування щодо  ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		Відмовляючи у задоволенні клопотання, слідчий суддя вказав, що тяжкість покарання не є безумовною підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		Посилання у клопотанні на те, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, не свідчить про безумовне недотримання підозрюваним процесуальних обов`язків, які на нього можуть бути покладені при обранні іншого, більш м`якого, запобіжного заходу.
		Аналогічні твердження неодноразово знаходили своє відображення і у ряді рішень Європейського суду з прав людини.
		Зокрема ЄСПЛ у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
		Згідно з п. 88 рішення Європейського суду з прав людини від 05 лютого 2013 року у справі «Мхітарян проти Російської Федерації» на національній владі лежить обов`язок встановити існування конкретних фактів, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою. Перекладання на затриману особу тягаря доведення цих аргументів рівносильно скасуванню правила сталі 5 Конвенції, яка оголошує взяття під варту винятком з права на свободу, яке допустимо тільки в суворо визначених обставинах.
		Не може утримання підозрюваного під вартою бути застосовано і з тієї причини, що у справі, на думку обвинувачення, очікується призначення покарання у вигляді позбавлення свободи - рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії», «Ілійков проти Болгарії», «Летіли проти Франції», «Худойоров проти Росії», «Рохліна проти Росії».
		Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п.4 ст. 5 Конвенції (п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).
		Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти, тяжкість обвинувачення не може сама по собі служити виправданням тривалого попереднього ув`язнення особи (рішення ЄСПЛ «Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
		Вирішуючи питання про запобіжний захід, суд повинен враховувати вимоги ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема справи «Харченко проти України», «Комарова проти України», «Калашніков проти Росії», в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання осіб під вартою, а саме:
		- тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі;
		- у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.
		Під час судового розгляду в суді першої та апеляційної інстанції встановлено, що  ОСОБА_8 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв`язки, оскільки одружений, на утриманні двоє неповнолітніх дітей.
		На думку апеляційного суду, враховуючи при цьому наведені вище обставини, запобіжний захід саме у виді особистого зобов`язання зможе належним чином забезпечити дотримання підозрюваним його процесуальних обов`язків.
		З огляду на викладене, слідчий суддя при розгляді клопотання повно та об`єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, а тому зазначені в клопотанні слідчого підстави, в яких він просить застосувати до  ОСОБА_8  запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не знайшли свого підтвердження.
		Ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 376, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд, 
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6  залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 серпня 2025 року щодо  ОСОБА_8   без зміни.
		Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		 
		Головуючий     
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...