Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 490/1511/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Надіслано судом: 14.08.2025. Зареєстровано: 15.08.2025. Забезпечено надання загального доступу: 18.08.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/490/1227/2025
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42024152020000020

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Центральний районний суд м. Миколаєва
		_____________________________________________________________________________________
		Справа № 490/1511/25 
		Провадження № 1-кп/490/1227/2025 
		У Х В А Л А
		 
		20 червня 2025 року
		 
		Центральний районний суд міста Миколаєва
		 
		У складі : головуючого        - судді ОСОБА_1 
		                       
		при секретарі - ОСОБА_2 
		 
		за участі прокурора            - ОСОБА_3 
		 
		    обвинуваченого        - ОСОБА_4 
		    його захисника        - ОСОБА_5 
		 
		    обвинуваченого        - ОСОБА_6 
		    його захисника        - ОСОБА_7 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження № 42024152020000020 про обвинувачення 
		ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Свердловськ Російської Федерації, є громадянином України, має право власності на квартиру АДРЕСА_1 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 366, частиною 1 статті 209 Кримінального Кодексу України
		та
		ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Миколаєві, є громадянином України, мешкає за адресою: АДРЕСА_2 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27  частиною 5 статті 191 Кримінального Кодексу України
		 
		 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		 
		 
		В провадженні Центрального районного суду міста Миколаєва перебуває кримінальне провадження № 490/1511/25 про обвинувачення:
		-ОСОБА_8 - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 366, частиною 1 статті 209 Кримінального Кодексу України
		-ОСОБА_9 - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27  частиною 5 статті 191 Кримінального Кодексу України
		Після вислуховування сторін кримінального провадження, вивчення змісту обвинувального акту та доданих до його матеріалів суд дійшов такого.
		 
		 
		 
		А. Стосовно предмету кримінального провадження
		 
		На розгляд суду надійшов складений 28 лютого 2025 року старшим слідчим Слідчого Відділу Миколаївського районного Управління Поліції Головного Управління Національної Поліції в Миколаївській області ОСОБА_10 та у той же день затверджений прокурором Окружної прокуратури міста Миколаєва ОСОБА_3 обвинувальний акт, у якому викладена версія обвинувачення щодо вчинення злочину ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .
		За твердженнями автора обвинувального акту, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 вчинили злочин за таких обставин
		 
		І…… ОСОБА_4 , відповідно до наказу № 1 від 29.04.2010 року є директором приватного малого підприємства «Міраж» (надалі в тексті ПМП «Міраж») (код ЄРДПОУ 13739876), засновником якого відповідно до Статуту є ОСОБА_11 .
		Так, 23.02.1993 року ПМП «Міраж» зареєстроване виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області, з присвоєнням ідентифікаційного коду 13739876, за місцезнаходженням: 08290, Київська область, м. Ірпінь, селище міського типу Гостомель, вул. Леніна, 3, яке відповідно до ст. 113 Господарського кодексу України та ст.80, ч. 2 ст. 81, ст. 83, ч. 1 ст. 84 Цивільного кодексу України є юридичною особою приватного права.
		У відповідності до Статуту ПМП «Міраж» від 18.07.2011, директор підприємства ОСОБА_4 , здійснює:
		-керівництво поточною діяльністю підприємства і діє згідно наданої цим Статутом компетенції, приймає рішення по питаннях які не віднесені до виключної компетенції засновника;
		-має право без довіреності вчиняти від імені підприємства будь-які юридичні акти (правочини), в тому числі укладати угоди, договори, контракти, звершення всіх розпорядчих дій виходячи із статутної діяльності підприємства та рішень засновників; 
		-має право відкривати у банківських установах рахунки у національній та іноземних валютах для розрахункових операцій;
		-приймає рішення щодо інших питань поточної діяльності підприємства;
		-розпоряджається майном Підприємства згідно з чинним законодавством та цим Статутом; 
		-директор несе повну матеріальну відповідальність перед підприємством і засновником;
		Окрім того, відповідно до ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ОСОБА_4 як посадова особа, яка здійснює керівництво ПМП «Міраж» несе, відповідно до законодавства та установчих документів, відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, метою ведення якого, згідно ст. 3 цього Закону, є надання повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
		Таким чином, директор ПМП «Міраж» ОСОБА_4 здійснює діяльність, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій і, згідно з ч.3 ст.18 Кримінального кодексу України та примітки 1 до ст. 364 КК України, є службовою особою.
		 
		 
		 
		ІІ……Так, 06.11.2023 Департаментом містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проектів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації оголошено процедуру закупівлі (ідентифікатор тендеру UA-2023-11-06-012098-а) - Будівництво мостового переходу через р. Південний Буг між селом Богданівка Доманівського та селищем міського типу Костянтинівка Арбузинського районів Миколаївської області" (нове будівництво), загальною очікуваною вартістю 46 318 000,00 грн.
		 
		Ознайомившись з вищевказаним оголошенням, у ОСОБА_4 , виник злочинний умисел на заволодіння, шляхом зловживання своїм службовим становищем, бюджетними коштами, виділеними Департаментом містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проектів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації для закупівлі послуг з Будівництва мостового переходу через р. Південний Буг між селом Богданівка Доманівського та селищем міського типу Костянтинівка Арбузинського районів Миколаївської області" (нове будівництво).
		Таке заволодіння він вирішив здійснити шляхом заключення ним як директором ПМП «Міраж» із використанням службових повноважень та цієї посади відповідного договору із Департаментом містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проектів розвитку Миколаївської обласної військової адміністрації та отримання бюджетних коштів на рахунки ПМП «Міраж» для подальшого розпорядження ними на власну користь. 
		 
		 
		 
		ІІІ……Під час реалізації цього умислу відбувалось таке
		 
		1. Реалізовуючи свій корисливий умисел, ОСОБА_4 , діючи від імені ПМП «Міраж», звернувся з тендерною пропозицією в рамках процедури закупівлі (ідентифікатор тендеру UA-2023-11-06-012098-а) Будівництво мостового переходу через р. Південний Буг між селом Богданівка Доманівського та селищем міського типу Костянтинівка Арбузинського районів Миколаївської області" (нове будівництво), загальною очікуваною вартістю 46 318 000,00 грн.
		 
		 
		 
		2. Під час розгляду цієї тендерної пропозиції відбулось таке. 
		 
		2.1. Так, протоколом розгляду тендерних пропозицій Уповноваженої особи Департаменту містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проектів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації № 2 від 20.11.2023, за результатами торгів та розгляду тендерної пропозиції учасника ПМП «Міраж» було визначено переможцем відкритих торгів.
		 
		 
		 
		2.2. За результатами здійсненої процедури закупівлі, 27.11.2023 між Департаментом містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проектів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації в особі в.о. директора ОСОБА_12 та ПМП «Міраж» в особі директора ОСОБА_4 , який діяв з прямим умислом, переслідуючи мету незаконного збагачення та наживи, укладено договір № 168 підряду на виконання будівельних робіт, об`єктом будівництва якого є Будівництва мостового переходу через р. Південний Буг між селом Богданівка Доманівського та селищем міського типу Костянтинівка Арбузинського районів Миколаївської області" (нове будівництво) на загальну суму 44 465 280,00 грн. (в тому числі ПДВ 7 410 880,00 грн.).
		Відповідно до п. 4.4 розділу 4 вищевказаного договору Підрядник зобов`язаний виконувати усі роботи з додержанням державних стандартів України; виконати з використанням власних ресурсів та у встановлені строки роботи відповідно до проектної документації; одержати встановлені законом дозволи на виконання окремих видів робіт; протягом 5 днів після закінчення будівельно-монтажних робіт надати замовнику виконавчу документацію; у випадку розірвання договору в односторонньому порядку, на вимогу замовника, підрядник компенсує збитки та виплачує штраф у розмірі 1% від основної суми договору; гарантувати якість виконаних робіт: на основні конструктивні елементи протягом 10 років, на оздоблювальні роботи 3 роки, інші роботи згідно гарантійного терміну виробника після прийняття об`єкта в експлуатацію; з початку будівництва і до прийняття об`єкта в експлуатацію охороняє виконані конструкції, устаткування, будівельні матеріали та інші цінності, які знаходяться на об`єкті; протягом гарантійного строку відповідати за усі дефекти, які допущені з вини підрядника, встановлені незалежною комісією, та ліквідує дефекти за власний рахунок по письмовій вимозі замовника; здійснювати експертну перевірку, випробовування робіт, матеріалів, конструкцій виробів, устаткування тощо, які використовуються для виконання робіт, та повідомляти про це замовника у письмовій формі в 3 денний термін після виконання цих робіт; своєчасно попередити замовника про те, що додержання його вказівок стосовно способу виконання робіт загрожує їх якості або придатності, та про наявність інших обставин, які можуть викликати таку загрозу, передати замовнику у порядку, передбаченому договором підряду, закінчені роботи; вжити заходів щодо недопущення передачі без згоди замовника документації (примірників, копій) третім особам, в іншому разі підрядник сплачує штраф у розмірі 1% від загальної вартості робіт; своєчасно усувати недоліки робіт, допущені з його вини; відшкодувати відповідно до законодавства та договору підряду завдані замовнику збитки; інформувати в установленому порядку замовника про хід виконання зобов`язань за договором підряду, обставини, що перешкоджають його виконанню, а також про заходи, необхідні для їх усунення; на вимогу замовника надає останньому документи первинної бухгалтерської звітності (виробничі та бухгалтерські звіти, фактичні загально-будівельні та адміністративні витрати, накладні витрати по транспорту, механізмах та матеріалах, затверджений перелік основних фондів підприємства); вести накопичуючи відомість і надавати її на вимогу замовника; на вимогу замовника узгоджувати з замовником вартість, марку, та виробника постачальника основних матеріально-технічних ресурсів, узгоджувати вартість та види орендованої механізованої техніки;
		Відповідно до розділу п. 13.1 розділу 13 вищевказаного договору Замовник може надавати підряднику аванс в розмірі не більше 30% вартості річного обсягу робіт (на виконання робіт, поставку продукції, надання послуг в будівництві. Підрядник зобов`язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів та інших матеріально-технічних ресурсів протягом трьох місяців після одержання авансу, що буде підтверджено примірними формами КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт», КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати», М-15 «Акт про прийняття устаткування», але не пізніше 25 грудня поточного року. По закінченні даного терміну невикористанні суми авансу повертаються замовнику протягом трьох календарних днів, поточного року. Також, аванс може надаватись замовником протягом договірного періоду за умови закриття попередньої суми авансу, у розмірі не більше 30% залишкової вартості річного обсягу робіт. (Постанова КМУ від 27.12.2001 № 1764, Постанова КМУ від 04.12.2019 № 1070).
		Згідно п.13.2 Розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість, якими є примірні форми № КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати». Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником по мірі виконання робіт та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх.
		Згідно п.13.3 Розрахунки за придбане підрядником обладнання здійснюється на підставі типової форми № М-15 «Акт про прийняття устаткування».
		Згідно п. 13.4 Оплату виконаних робіт замовник проводить поетапно по мірі надходження цільових коштів на оплату видатків для виконання будівельних робіт в сумі, що не перевищує розмір фактичного надходження коштів. Подальша оплата виконаних робіт здійснюється при наступних надходженнях коштів до проведення повного розрахунку (умова із відкладною обставиною відповідно до ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України).
		Згідно п.13.5 У разі виявлення невідповідності робіт, пред`явлених до оплати, встановленим вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, поточних цін, розцінок та інших помилок, що вплинули на ціну виконаних робіт, замовник має право за участю підрядника скоригувати суму, що підлягає сплаті.
		2.3. Наказом в.о. директора Департаменту містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проектів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації ОСОБА_13 № 173-од від 28.11.2023 провідного інженера з нагляду за будівництвом відділу технічного нагляду управління капітального будівництва департаменту містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проектів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації ОСОБА_6 призначено відповідальним по здійсненню технічного нагляду за будівництвом, контролем за відповідністю обсягів, та якості виконаних робіт проекту, технічним умовам, нормативам і стандартам на об`єкті «Будівництво мостового переходу через р. Південний Буг між селом Богданівка Доманівського та селищем міського типу Костянтинівка Арбузинського районів Миколаївської області (нове будівництво)».
		У відповідності до посадової інструкції провідного інженера з нагляду за будівництвом відділу технічного нагляду управління капітального будівництва департаменту містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проектів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації ОСОБА_6 , основною метою діяльності провідного інженера є здійснення технічного нагляду за будівництвом об`єктів.
		Основними завданнями та обов`язками провідного інженера з нагляду за будівництвом відділу технічного нагляду управління капітального будівництва департаменту містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проектів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації є: 
		1.Здійснення технічного нагляду за виконанням будівельно-монтажних робіт, приймання закінчених об`єктів від підрядних будівельних організацій;
		2.Здійснення нагляду за відповідністю будівельно-монтажних робіт затверджених проектно-кошторисною документацією, будівельним нормам і правилам, стандартам, технічним умовам, нормам охорони праці, вимогам пожежної безпеки та організації праці, охорона навколишнього середовища;
		3.Здійснення технічного приймання закінчених будівельно-монтажних робіт і об`єктів, оформлювати необхідну технічну документацію;
		4.Готування до передачі підрядним організаціям: дозвільних документів щодо початку виконання робіт;
		5.Брати участь у підготовці в належному оформленні у відповідності до встановлених норм та вимог форму первинної облікової документації в будівництві КБ-2 (акт виконаних робіт) та подавати її до фінансово-економічного відділу управління;
		6.Вживати відповідні заходи щодо передачі об`єктів закінчених будівництвом та готових до експлуатації на баланс експлуатуючій службі у встановлені терміни згідно з порядком;
		7.Здійснювати контроль за наявністю і правильністю ведення первинної виконавчої технічної документації, а також вносити до неї зміни у зв`язку з виявленими недоліками і дефектами при виконанні будівельно-монтажних робіт; 
		8.Здійснювати контроль за виконанням підрядними організаціями вказівок і приписів авторського та технічного наглядів, а також органів державного архітектурно-будівельного контролю, які стосуються якості виконуваних будівельно-монтажних робіт і використаних конструкцій, виробів і матеріалів, устаткування, тощо, своєчасною ліквідацією дефектів і недоробок, виявлених при прийнятті окремих робіт, конструктивних елементів будівель, споруд і об`єктів в цілому.
		 
		 
		 
		3.Далі, ПМП «Міраж» порушено умови укладеного з Департаментом містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проектів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації договору № 168 від 27.11.2023 підряду на виконання будівельних робіт, об`єктом будівництва якого є Будівництва мостового переходу через р. Південний Буг між селом Богданівка Доманівського та селищем міського типу Костянтинівка Арбузинського районів Миколаївської області" (нове будівництво), а саме пункту 13.2, які згідно частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України та статті 180 Господарського кодексу України є істотною умовою договору.
		 
		3.1. Так, в період часу з 15 грудня 2023 по 22 липня 2024 року, фактично не виконуючи роботи з Будівництва мостового переходу через р. Південний Буг між селом Богданівка Доманівського та селищем міського типу Костянтинівка Арбузинського районів Миколаївської області" (нове будівництво) ОСОБА_4 діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, бажаючи настання негативних наслідків, зловживаючи своїм службовим становищем, переслідуючи мету незаконного збагачення та наживи, з метою заволодіння бюджетними коштами в особливо великих розмірах, розпорядником яких є Департамент містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проєктів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації на користь ПМП «Міраж» код ЄДРПОУ 13739876, достовірно знаючи, що роботи з будівництва не виконані, а вартість виконаних будівельних робіт не відповідає дійсності, перебуваючи у невстановленому місті, вніс до офіційних документів, а саме Актів №1 від 22.12.2023, №2 від 22.12.2023, №3 від 22.12.2023, №4 від 14.03.2024, №4-1 від 14.03.2024, №5-1 від 21.03.2024, №5-2 від 21.03.2024, №6 від 22.07.2024, №7 від 22.07.2024 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) відомості, які за своїм змістом не відповідають дійсності, а саме відомості про виконання робіт із будівництва мостового переходу через р. Південний Буг між селом Богданівка Доманівського та селищем міського типу Костянтинівка Арбузинського районів Миколаївської області", та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) відомості, які за своїм змістом не відповідають дійсності, а саме відомості про загальну вартість виконаних будівельних робіт на загальну суму 39 435 681,08 грн.
		 
		3.2. Так, для досягнення свого злочинного наміру, направленого на заволодіння бюджетними коштами, усвідомлюючи неможливість заволодіння бюджетними коштами без документального підтвердження обсягів виконаних робіт актами, ОСОБА_4 у невстановлену в ході досудового розслідування дату та час, перебуваючи у невстановленому місті, запропонував провідному інженеру з нагляду за будівництвом відділу технічного нагляду управління капітального будівництва департаменту містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проектів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації ОСОБА_6 посприяти у цьому, шляхом підписання актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3), за відсутності факту проведення таких робіт, на що останній погодився.
		 
		3.3. В подальшому директор ПМП «Міраж» ОСОБА_4 , у період часу з 15 грудня 2023 по 22 липня 2024 року, у невстановленому в ході досудового розслідування місті передав вищевказані акти та довідки ОСОБА_6 для підпису.
		 
		3.4. В свою чергу провідний інженер з нагляду за будівництвом відділу технічного нагляду управління капітального будівництва департаменту містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проектів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації ОСОБА_6 , реалізуючи умисел направлений на сприяння у досягненні злочинних намірів ОСОБА_4 , виконуючи роль пособника у наданні можливості отримати засоби заволодіння бюджетними коштами, у період часу з 22.12.2023 по 22.07.2024, достовірно знаючи, що фактично роботи не виконані, не здійснюючи належного технічного нагляду за виконанням робіт, реально не прийнявши від підрядної організації ПМП «Міраж» код ЄДРПОУ 13739876 закінчення робіт згідно до поданих актів щодо робіт на об`єкті Будівництва мостового переходу через р. Південний Буг між селом Богданівка Доманівського та селищем міського типу Костянтинівка Арбузинського районів Миколаївської області (нове будівництво), у період часу з 15 грудня 2023 по 22 липня 2024 року, підписав та передав ОСОБА_4 акти №1 від 22.12.2023, №2 від 22.12.2023, №3 від 22.12.2023, №4 від 14.03.2024, №4-1 від 14.03.2024, №5-1 від 21.03.2024, №5-2 від 21.03.2024, №6 від 22.07.2024, №7 від 22.07.2024 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), до яких було внесено відомості, які за своїм змістом не відповідають дійсності, та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) до яких було внесено відомості, які за своїм змістом не відповідають дійсності, а саме відомості про загальну вартість виконаних будівельних робіт на загальну суму 39 435681,08 грн, що є особливо великим розміром згідно до примітки до ст. 364 КК України, достовірно усвідомлюючи, що вказані відомості не є достовірними, так як, зазначені види та обсяги робіт виконані не були. 
		 
		 
		 
		4. В подальшому для доведення свого злочинного умислу направленого на заволодіння бюджетними коштами, виділених Департаменту містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проєктів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації, на користь ПМП «Міраж» код ЄДРПОУ 13739876, ОСОБА_4 , у період часу з 15 грудня 2023 по 22 липня 2024 року, надав до Департаменту містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проєктів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації, що розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 21, зазначені вище документи з недостовірними відомостями про об`єм та вартість виконаних робіт з метою отримання оплати згідно договору №168 підряду на виконання будівельних робіт, укладеного 27.11.2023 між Департаментом та ПМП «Міраж», код ЄДРПОУ 13739876.
		Так, 15.12.2023 згідно платіжної інструкції №766 від 14.12.2023, з рахунку Департаменту в ГУ ДКСУ y Миколаївській області UA388201720344221018300018979 здійснено оплату за Договором підряду № 168 від 27.11.2023 (аванс) у сумі 3 753 201,00 на користь ПМП «Міраж» на розрахунковий рахунок №UA308201720355939107000707251.
		22.12.2023 згідно платіжної інструкції №938 від 22.12.2023 з рахунку Департаменту в ГУ ДКСУ y Миколаївській області №UA388201720344221018300018979 здійснено оплату за Договором підряду № 168 від 27.11.2023 (аванс) у сумі 8 253 180,00 на користь ПМП «Міраж» на розрахунковий рахунок №UA308201720355939107000707251.
		25.12.2023 на підставі платіжної інструкції №940 від 22.12.2023 та Акту виконаних робіт №1 від 22.12.2023, до якого винесено недостовірні відомості щодо виконання робіт, які фактично не виконані, з рахунку Департаменту в ГУ ДКСУ у Миколаївській області №UA388201720344221018300018979 здійснено оплату за Договором підряду № 168 від 27.11.2023 у сумі 7 019 171,32 на користь ПМП «Міраж» на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в Акціонерному товаристві «Сенс Банк».
		25.12.2023 на підставі платіжної інструкції №941 від 22.12.2023, та Акту виконаних робіт №2 від 22.12.2023, до якого винесено недостовірні відомості щодо виконання робіт, які фактично не виконані, з рахунку Департаменту в ГУ ДКСУ у Миколаївській області №UA388201720344221018300018979 здійснено оплату за Договором підряду № 168 від 27.11.2023 у сумі 1 738 298,63 на користь ПМП «Міраж» на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в Акціонерному товаристві «Сенс Банк».
		25.12.2023 на підставі платіжної інструкції №942 від 22.12.2023 та Акту виконаних робіт №2 від 22.12.2023, до якого винесено недостовірні відомості щодо виконання робіт, які фактично не виконані, з рахунку Департаменту в ГУ ДКСУ у Миколаївській області №UA388201720344221018300018979 здійснено оплату за Договором підряду № 168 від 27.11.2023 у сумі 3 458 091,72 на користь ПМП «Міраж» на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 . відкритий в Акціонерному товаристві «Сенс Банк». 
		25.12.2023 на підставі платіжної інструкції №943 від 22.12.2023 та Акту виконаних робіт №3 від 22.12.2023, до якого винесено недостовірні відомості щодо виконання робіт, які фактично не виконані, з рахунку Департаменту в ГУ ДКСУ у Миколаївській області №UA388201720344221018300018979 здійснено оплату за Договором підряду № 168 від 27.11.2023 у сумі 2 785 381,73 на користь ПМП «Міраж» на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в Акціонерному товаристві «Сенс Банк».
		15.03.2024 на підставі платіжної інструкції №97 від 15.03.2024 та Акту виконаних робіт №4 від 14.03.2024, до якого винесено недостовірні відомості щодо виконання робіт, які фактично не виконані, з рахунку Департаменту в ГУ ДКСУ у Миколаївській області №UA388201720344221018300018979 здійснено оплату за Договором підряду № 168 від 27.11.2023 у сумі 1 353 050,61 на користь ПМП «Міраж» на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 ,відкритий в Акціонерному товаристві «Сенс Банк».
		15.03.2024 на підставі платіжної інструкції №98 від 15.03.2024 та Акту виконаних робіт №4-1 від 14.03.2024, до якого винесено недостовірні відомості щодо виконання робіт, які фактично не виконані, з рахунку Департаменту в ГУ ДКСУ у Миколаївській області №UA388201720344221018300018979 було здійснено оплату за Договором підряду № 168 від 27.11.2023 у сумі 96 521,24 на користь РМР «Міраж» на розрахунковий рахунок UA473003460000026003016772501, відкритий в Акціонерному товаристві «Сенс Банк».
		25.03.2024 на підставі платіжної інструкції №170 від 25.03.2024, Акту виконаних робіт №5-1 від 21.03.2024, до якого винесено недостовірні відомості щодо виконання робіт, які фактично не виконані, з рахунку Департаменту в ГУ ДКСУ у Миколаївській області №UA388201720344221018300018979 здійснено оплату за Договором підряду № 168 від 27.11.2023 у сумі 1 605 470,10 на користь ПМП «Міраж» на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в Акціонерному товаристві «Сенс Банк». 
		25.03.2024 на підставі платіжної інструкції №171 від 25.03.2024 та Акту виконаних робіт №5-2 від 21.03.2024, до якого винесено недостовірні відомості щодо виконання робіт, які фактично не виконані, з рахунку Департаменту в ГУ ДКСУ у Миколаївській області №UA388201720344221018300018979 здійснено оплату за Договором підряду № 168 від 27.11.2023 у сумі 817 220,32 на користь ПМП «Міраж» на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в Акціонерному товаристві «Сенс Банк».
		22.07.2024 на підставі платіжної інструкції №852 від 22.07.2024 та Акту виконаних робіт №6 від 22.07.2024, до якого винесено недостовірні відомості щодо виконання робіт, які фактично не виконані, з рахунку Департаменту в ГУ ДКСУ у Миколаївській області №UA388201720344221018300018979 здійснено оплату за Договором підряду № 168 від 27.11.2023 у сумі 1 283 552,87 на користь ПМП «Міраж» на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в Акціонерному товаристві «Сенс Банк»,
		22.07.2024 на підставі платіжної інструкції №853 від 22.07.2024 та Акту виконаних робіт №7 від 22.07.2024, до якого винесено недостовірні відомості щодо виконання робіт, які фактично не виконані, з рахунку Департаменту в ГУ ДКСУ у Миколаївській області №UA388201720344221018300018979 здійснено оплату за Договором підряду № 168 від 27.11.2023 у сумі 7 272 541,54 на користь ПМП «Міраж» на розрахунковий рахунок №UA473003460000026003016772501, відкритий в Акціонерному товаристві «Сенс Банк».
		Таким чином, у період часу з 15.12.2023 по 22.07.2024, на рахунок ПМП «Міраж» здійснено оплату за Договором №168 підряду на виконання будівельних робіт від 27.11.2023, з рахунку Департаменту в ГУ ДКСУ У Миколаївській області №UA388201720344221018300018979, на загальну суму 39 435 681,08 грн., за роботи, які виконані не були та якими ОСОБА_4 , діючи в умовах воєнного стану, заволодів і використав на власний розсуд.
		 
		 
		 
		Вказані дії  ОСОБА_4  органом досудового розслідування та публічним обвинуваченням кваліфіковані:
		-за частиною 5статті 191 Кримінального Кодексу України  як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах;
		-за частиною 2статті 366 Кримінального Кодексу України  як внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки
		 
		Вказані дії ОСОБА_6 органом досудового розслідування та публічним обвинуваченням кваліфіковані за частиною 2 статті 27 - частиною 5 статті 191 Кримінального Кодексу України  як пособництво у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах.
		 
		 
		 
		IV……Крім того, ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що внаслідок вчинення злочину, пов`язаного з незаконним заволодінням бюджетними коштами на загальну суму 39.435.681,08 грн., шляхом невиконання договору №168 від 27.11.2023 року на виконання будівельних робіт, об`єктом будівництва якого є «Будівництво мостового переходу через р. Південний Буг між селом Богданівка Доманівського та селищем міського типу Костянтинівка Арбузинського районів Миколаївської області» (нове будівництво), здійснив дії по легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом при наступних обставинах.
		 
		1. Так, 24.02.2024, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що одержав злочинним шляхом майно бюджетні кошти, станом на 24.02.2024 у сумі 27 007 324,4 грн., з метою легалізації частини вказаних коштів, перебуваючи у м. Києві, більш точне місце не встановлено, придбав у громадянки ОСОБА_14 рухоме майно, а саме транспортний засіб марки «AUDI» моделі «SQ5», 2013 року випуску, VIN-код: НОМЕР_2 , з державним реєстраційним номером НОМЕР_3 , вартістю 1.015.000,00 гривень та зареєстрував право власності на свою матір ОСОБА_11 .
		 
		2. Крім того, 21.03.2024, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що одержав злочинним шляхом майно бюджетні кошти, станом на 28.03.2024 у сумі 30.879.586,7 грн., з метою легалізації частини вказаних коштів, перебуваючи у АДРЕСА_3 , придбав у громадянина ОСОБА_15 нерухоме майно, а саме квартиру, загальною площею 78,90 кв.м, яка розташована за адесою: АДРЕСА_4 , вартістю 1.656.384,98 гривень та зареєстрував право власності на свою матір ОСОБА_11 .
		 
		3. Крім того, 23.08.2024, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що одержав злочинним шляхом майно бюджетні кошти, у сумі 39.435.681,08 грн., з метою легалізації частини вказаних коштів, перебуваючи у м. Одеса, більш точне місце не встановлено, придбав у громадянина ОСОБА_16 рухоме майно, а саме транспортний засіб марки «TESLA» моделі «MODEL X», 2020 року випуску з VIN-кодом: НОМЕР_4 , державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , вартістю 1.865.000,00 гривень та зареєстрував право власності на свою матір ОСОБА_11 .
		 
		Вказані дії  ОСОБА_4  органом досудового розслідування та публічним обвинуваченням кваліфіковані за частиною 1статті 209 Кримінального Кодексу України  як розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його фактичне одержання злочинним шляхом, а саме шляхом вчинення з таким майном, вчинене особою, яка знала, що таке майно повністю одержане злочинним шляхом.
		 
		 
		 
		Б. Стосовно умов здійснення цього кримінального провадження.
		 
		Відповідно до статті 1 Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року (затвердженого Законом України № 2102- ІХ від 24 лютого 2022 року) /із змінами, внесеними Указами: від 14 березня 2022 року № 133/2022 (затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ); від 18 квітня 2022 року № 259/2022 (затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), від 17 травня 2022 року № 341/2022 (затвердженим Законом України від 23 травня 2022 року № 2263-ІХ), від 12 серпня 2022 року № 573/2022 (затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ), від 07 листопада 2022 року № 757/2022 (затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738 - ІХ), від 06 лютого 2023 року № 58/2023 (затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року № 2915-ІХ), від 01 травня 2023 року (затвердженим Законом України від 02 травня 2023 року № 3057-ІХ), від 26 липня 2023 року № 451/2023 (затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-ІХ), від 06 листопада 2023 року № 734/2023 (затвердженим Законом України від 07 листопада 2023 року № 3429-IX), від 05 лютого 2024 року № 49/2024 (затвердженим Законом України від 06 лютого 2024 року № 3564-ІХ), від 06 травня 2024 року № 271/2024 (затвердженим Законом України від 08 травня 2024 року № 3684-ІХ), від 23 липня 2024 року № 469/2024 (затвердженим Законом України від 23 липня 2024 року № 3891-ІХ), від 28 жовтня 2024 року (затвердженим Законом України від 29 жовтня 2024 року № 4024-ІХ), від 14 січня 2025 року № 26/2025 (затвердженим Законом України від 15 січня 2025 року № 4220-ІХ), від 06 травня 2024 року № 271/2024 (затвердженим Законом України від 08 травня 2024 року № 3684-IX) / з 24 лютого 2022 року й до теперішнього часу в Україні безперервно діє військовий стан.
		 
		 
		 
		В. Стосовно обставин, пов`язаних із вирішенням питання про призначення об`єднаного кримінального провадження до судового розгляду.
		 
		1. В межах цього кримінального провадження будь-яких угод не укладено, через що підстави для прийняття рішень, передбачених пунктом 1 частини 3 статті 314 КПК України є відсутніми.
		 
		2.Підстави для закриття кримінального провадження, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 314 КПК України на цей час також відсутні.
		 
		 
		 
		3. У наданому на розгляд суду обвинувальному акті орган досудового розслідування вказав, місце, час, дату та дії обвинуваченого, які, на думку органу досудового розслідування, мають ознаки кримінальних правопорушень з посиланням на положення закону України про кримінальну відповідальність.
		Сторони про наявність недоліків обвинувального акту, які здатні перешкодити початку судового розгляду, не посилаються.
		Отже, наданий суду обвинувальний акт містить всі обставини, які необхідні для початку судового розгляду кримінального провадження.
		Таке доводить, що підстави для повернення цього обвинувального акту, що передбачені пунктом 3 частини 3 статті 314 КПК України, наразі також є відсутніми.
		 
		 
		 
		4. Це кримінальне провадження підсудне Центральному районному суду міста Миколаєва, заперечень проти такого сторонами не наведено.
		Отже, підстави для прийняття рішення, передбаченого пунктом 4 частини 3 статті 314 КПК України, в цьому випадку також є відсутніми.
		 
		Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 314, частини 1 статті 315 КПК України за такого справу необхідно призначити до судового розгляду, провівши задля цього підготовчі дії, що передбачені частиною 2 цієї статті.
		 
		 
		 
		Г. Стосовно питань, пов`язаних із підготовкою справи до судового розгляду. 
		 
		1. Під час підготовчого судового засідання кожному з обвинувачених було роз`яснене право просити про розгляд цього кримінального провадження колегією у складі трьох професійних суддів.
		Проте, кожен з обвинувачених та захисник кожного з них зазначили, що просять розглядати цю справу одноособово; про розгляд справи колегією суддів не просили.
		При цьому судом з`ясовано обставини, що дозволяють впевнитися в тому, що кожен з обвинувачених усвідомлює свої права, наслідки розгляду справи у визначеному ними складі, а також переконатися, що позиція кожного з обвинувачених з цього приводу є усвідомленою та стійкою.
		Відповідно до частин 1 та 2 статті 31 Кримінального Процесуального Кодексу України за такого це кримінальне провадження слід здійснювати суддею одноособово.
		 
		 
		 
		2. Далі, суд має відповідно до пункту 1 частини 2 статті 315 Кримінального Процесуального Кодексу України визначити дату та місце проведення судового засідання з розгляду цього кримінального провадження.
		Враховуючи завантаженість суду та учасників судового розгляду, суд, за згодою сторін, вважає за необхідне призначити судовий розгляд цього кримінального провадження на 17 липня 2025 року на 14:30 годину.
		 
		3. Судове засідання слід проводити за участі обвинувачених, їх захисників, представника потерпілого та прокурора.
		 
		4. При цьому враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 постійно перебуває у місцях попереднього ув`язнення, на території України запроваджений військовий стан, а ситуація на території міста Миколаєва не дозволяє забезпечувати стабільність процесу у разі його доставки до зали судових засідань, суд вважає за необхідне на підставі статті 336 Кримінального Процесуального Кодексу України забезпечити її участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
		Разом із цим, суд вважає за необхідне зауважити, що у разі усунення обставин, що перешкоджають доставці обвинуваченої до суду, судом будуть вжиті усі необхідні заходи задля такої доставки. 
		 
		5. Враховуючи, що про проведення закритого судового засідання сторони не просять, та передбачені законом підстави для такого є відсутніми, розгляд справи слід здійснювати у відкритому судовому засіданні.
		 
		 
		 
		Ґ. Стосовно? ? застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 
		 
		І......Під час підготовчого судового засідання прокурор заявив клопотання про продовження строку застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із правом на звільнення за умови внесення застави у сумі 40.000.000 грн.
		 
		1. В обґрунтування послався про те, що обвинувачений обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, а також  про наявність ризиків того, що обвинувачений може переховуватись від суду, а також  незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні та вчинити нові злочини.
		 
		Особливо прокурор наголосив на тому, що на момент затримання обвинувачений мешкав у готелі, безпосередньо перед затриманням збирався виїхати з готелю та завантажив до автомобіля усі свої речі, отже  безпосередньо розпочав дії, спрямовані на зникнення з території України, маючи при собі викрадені кошти.
		 
		 
		 
		2. Обвинувачений ОСОБА_4 під час судового засідання проти задоволення клопотання прокурора заперечував.
		 
		2.1. Зазначав, загалом, що не мав наміру заволодівати бюджетними коштами; вживав заходів для будування мосту через р. Південний Буг між селом Богданівка Доманівського та селищем міського типу Костянтинівка Арбузинського районів Миколаївської області та не зміг закінчити будівництво через те, що затверджений проект не можливо було реалізувати та він потребував істотних змін. 
		В той же час зазначив, що виконав усі підготовчі роботи та після затвердження змін до проекту був готовий та мав усі можливості /та, до речі, час/ завершити будівництво.
		2.2. Зауважив обвинувачений й про таке.
		 
		(а) У зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, зокрема  вторгнення агресора в місто, де він мешкав, та завдання там агресором руйнувань та чисельних людських жертв він змушений був покинути свою домівку та переїхати на Південь України.
		 
		(б) З огляду на такі обставини він дійсно безпосередньо перед затриманням віднаймав номер у готелі в місті Одеса, який /номер/ використовував, як свій офіс , хоча дійсно міг й проживати там. При цьому його мати придбала в місті Одесі квартиру АДРЕСА_1 , проте  на момент його затримання в цій квартирі завершувався ремонт.
		 
		(в) Далі, пояснював, що номер в готелі від наймав щомісячно, при цьому розрахункова година в готелі наставала о 12:00 годині.
		Та, оскільки перед подіями, про які згадував прокурор, як раз й наставала розрахункова година, у якій закінчувався час, на який він від наймав номер у готелі, він й виніс з готеля свої речі.
		 
		(г) При цьому зауважив, що не збирався тікати.
		На підтвердження того послався про те, що задовго до його затримання знав про те, що обставинами фінансування будівництва мосту через р. Південний Буг між селом Богданівка Доманівського та селищем міського типу Костянтинівка Арбузинського районів Миколаївської області цікавляться правоохоронні органи, періодично зустрічався із ними в приміщеннях замовника та тоді мав можливість зникнути, але такого не зробив.
		 
		 
		2.3. Підтвердив обвинувачений й такі обставини.
		Він виграв тендер через те, що мав підтримку «впливових осіб», яким мав віддати частину з грошей, що отримав за будівництво мосту. Та свої зобов`язання перед такими особами він виконав та передав їм частину грошей.
		У той же час, про такі обставини він повідомив правоохоронні органи, та його таке повідомлення наразі внесене до Єдиного Реєстру Досудових Розслідувань та розслідується в межах цього кримінального провадження.
		 
		Спираючись про таке, обвинувачений просив змінити відносно нього запобіжний захід на непов`язаний з триманням під вартою, або  зменшити розмір застави до передбачених законом меж.
		 
		 
		3. Захисник під час судового засідання надав обвинуваченому допомогу у вкладені вказаних обставин та підтвердив наявність таких обставин.
		Далі  звернув увагу на те, що наразі звільнення обвинуваченого є пов`язаним із внесенням застави у розмірі, що є непомірним для його довірителя  40.000.000 грн.
		Також зауважив, що вказані прокурором ризики не є повною мірою доведеними, а належна процесуальна поведінка обвинуваченого може бути забезпеченою шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
		 
		 
		 
		4. Обвинувачений ОСОБА_6 під час судового засідання підтвердив, що проект будівництва, про фінансування якого йдеться в межах цього кримінального провадження, містить істотну неточність, яка не дозволяє здійснити будівництво без внесення істотних змін у проектну документацію.
		 
		ІІ......Вирішуючи це клопотання, суд, окрім обставин, встановлених вище, враховує ще таке.
		 
		1. В межах цього кримінального провадження ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва ОСОБА_17 від 20 вересня 2024 року відносно ОСОБА_4 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 17 листопада 2024 року.
		 
		1.1. Водночас слідчим суддею був визначений розмір застави у сумі 40.000.000 грн., за умови внесення якої обвинувачений підлягав звільненню з-під варти.
		Визначаючи таку суму застави, слідчий суддя «взяла до уваги»
		«обставини вчиненого кримінального правопорушення, майновий стан підозрюваного, загальну суму неправомірної вигоди, інші дані про особу,а також існування чотирьох ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України»
		 
		1.2. Слідчим суддею також визначалось, що за умови звільнення з-під варти на обвинуваченого мали б бути покладеними такі обов`язки:
		-прибувати за всіма викликами слідчого, прокурора та суду;
		-не відлучатися з м. Миколаєва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
		-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, місця роботи;
		-утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
		-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
		 
		 
		2. В подальшому строк дії цієї ухвали слідчими суддями продовжувався неодноразово, востаннє  ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва ОСОБА_18 від 14 травня 2025 року - до 12 липня 2025 року включно.
		 
		3. Під час застосування цього запобіжного заходу слідчий суддя та суд виходили з того, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину та існують ризики того, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для кримінального провадження, а також - вчинити інше кримінальне правопорушення.
		 
		 
		 
		ІІІ......Вирішуючи заявлене прокурором клопотання, суд виходив з таких приписів діючого законодавства.
		 
		1. Відповідно до частини 3 статті 315 Кримінального Процесуального Кодексу України
		Під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. 
		 
		 
		 
		2. Відповідно до частини 1 статті 177 Кримінального Процесуального Кодексу України
		метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:
		-переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
		-знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
		-незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
		-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
		-вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
		Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити перелічені дії.
		При цьому відповідно до частини 3 статті 176 Кримінального Процесуального Кодексу України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя має переконатись, що жоден більш м`який, ніж запропонований слідчим, запобіжний захід не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
		 
		 
		 
		3. Відповідно до частини 1 статті 176 Кримінального Процесуального Кодексу України запобіжними заходами є:
		-особисте зобов`язання;
		-особиста порука;
		-застава;
		-домашній арешт;
		-тримання під вартою.
		 
		Відповідно до статті 179 цього Кодексу особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до статті 180 Кримінального Процесуального Кодексу України особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно достатті 194цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.
		 
		Відповідно до частини 1 статті 181 Кримінального Процесуального Кодексу України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
		 
		 
		 
		4. Відповідно до статті 183 Кримінального Процесуального Кодексу України
		Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.
		/частина 1/
		...
		Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
		В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
		/частина 3/
		 
		 
		 
		4.1. Відповідно до статті 4 Закону України «Про попереднє ув`язнення»
		Установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою … є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України…
		/частина 1/
		 
		 
		 
		4.2. Відповідно до статті 199 Кримінального Процесуального Кодексу України строк тримання під вартою може бути продовженим у разі наявності вказаних вище обставин та додаткового доведення того, що завершити розгляд кримінального провадження до закінчення строку дії попередньої ухвали не є можливим, а раніше заявлені ризики не зменшились або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
		 
		 
		 
		5. Відповідно до статті 182 Кримінального Процесуального Кодексу України
		застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків. 
		/частина 1/
		…
		Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
		/частина 4/
		Розмір застави визначається у таких межах
		…
		3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів мінімальної заробітної плати відповідно.
		/частина 5/
		 
		 
		 
		6. Відповідно до приписів статті 8 Кримінального Процесуального Кодексу України та норм статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Конвенція про захист прав та основоположних свобод /далі - Конвенція/ та практика Європейського суду з прав людини визнаються в Україні джерелом права
		 
		6.1. Відповідно до визначеного Європейським судом з прав людини поняттям під час вирішення питання щодо запобіжного заходу під обґрунтованою підозрою слід розуміти добросовісне припущення про вчинення особою певного діяння, яке ґрунтується на об`єктивних відомостях, які: 
		-можна перевірити у судовому розгляді;
		-спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з`ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.
		Добросовісним можна вважати припущення, яке висунуте компетентним органом у встановленому законом порядку та ґрунтується на підході до справи, що характеризується правдивістю, сумлінністю та ретельністю.
		 
		 
		 
		6.2. У рішенні від 19 березня 2024 року у справі «Parildak v. Turkey»1 Європейський Суд з Прав Людини, ґрунтуючись на своїй попередній практиці, виснував таке
		Стаття 5 Конвенції гарантує фундаментальне право на свободу та безпеку. Це право має велике значення в «демократичному суспільстві» за духом Конвенції.
		Кожен має право на захист цього права, тобто  не бути та не залишатись позбавленим свободи інакше, як відповідно до вимог пункту 1 статті 5. Перелік виключень, наведений у пункті 1 статті 5, є виключним та лише його вузьке тлумачення відповідає меті та завданням цього положення, гарантуючи, що ніхто не буде свавільно позбавленим волі.
		Підпункт (с) пункту 1 статті 5 не вимагає, щоб слідчі органи зібрали достатні докази для висунення обвинувачення ані  під час арешту, ані  під час утримання під вартою в поліції. Метою допиту при затриманні відповідно до цього пункту є завершення розслідування шляхом підтвердження чи виключення конкретних підозр, що обґрунтовували арешт. отже, факти що є підставами для підозри, не мають бути того ж рівня, що ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку та навіть  для висунення обвинувачення
		Менше з тим, «правдоподібність» підозр, якими має бути обґрунтований арешт, являє собою суттєвий елемент захисту, передбачений статтею 5 § 1 (с) Конвенції від свавільного позбавлення волі. Ось чому самої по собі «добросовісної» підозри недостатньо.
		Слова «правдоподібні підстави» означають, що повинні існувати факти чи інформація, здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити правопорушення. Те, що є «правдоподібним», залежить від сукупності обставин. …Таким чином, уряд-відповідач зобов`язаний повідомитиСудупринаймні певні факти чи інформацію, здатну переконати його в тому, що існували вірогідні підстави підозрювати заарештовану особу у вчиненні передбачуваного злочину.
		Термін «правдоподібність» також стосується порогу, якого має досягти підозра, щоби переконати об`єктивного спостерігача в правдоподібності звинувачень. Як правило, проблеми в цій сфері виникають на рівні фактів. Додатково до фактичного аспекту існування «імовірних підстав для підозри» у значенні статті 5 § 1 c) вимагає, щоб факти, на які посилаються, могли обґрунтовано вважатися такими, що підпадають під дію одного з розділів Кримінального кодексу, який стосується кримінальної поведінки. Таким чином, вочевидь не може бути «розумної підозри», якщо дії або факти, висунуті затриманому, не утворювали складу злочину в момент їх вчинення.
		/пункти 55  62/
		 
		 
		 
		6.3. У пункті 48 рішення у справі "Чеботарь проти Молдови" Європейський Суд з Прав Людини зазначив таке.
		"Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання
		При цьому у тому ж пункті Суд, посилаючись на свою прецедентну практику зазначає, що самого факту, що підозра є добросовісною, недостатньо. Словосполучення "обґрунтована підозра" означає наявність фактів або інформації, що здатні переконати об`єктивного спостерігача, що особо, можливо, вчинила злочин.
		6.4. Відповідно до правової позиції, що сформована Європейським Судом з прав людини, для продовження строку тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку. Також суд вказав, що пункт 3 статті 5 Конвенції визначає право заарештованого на розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження, при цьому таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання. Сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м`який.
		Європейський суд з прав людини судом також відзначає, що "ризик втечі або уникнення правосуддя" зменшується з часом, адже включення строку запобіжного ув`язнення до строку покарання, якого мав підстави боятися заявник, зменшує це побоювання і його наміри втекти. 
		Далі відзначається, що таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
		Європейський суд з прав людини також наголошував, що "саме національні судові органи мають подбати про те, щоб тривалість попереднього ув`язнення обвинуваченого у відповідній справі не перевищила розумного строку. Для цього вони мають дослідити всі факти на користь і проти існування реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях про подовження строку тримання під вартою… Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов`язковою і неодмінною умовою законності подовження строку тримання під вартою, але зі спливом певного часу ця умова перестає бути достатньою… Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції, визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні посадові особи зобов`язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на "розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження", а й передбачає, що "звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання".
		/див. рішення у справі "Тодоров проти України" від 12.01.2012 року, "Пунцельт проти Чехії", "Харченко проти України" та інші/
		 
		Окрім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Летельє проти Франції" (рішення від 26.06.1991 року), "особлива тяжкість деяких злочинів може викликатитаку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення принаймні, протягом певного часу. За виняткових обставинах цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право … визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути "формою очікування" обвинувального вироку" (п.51).
		 
		 
		 
		6.5. Європейський Суд з Прав Людини у своїй практиці обґрунтував підхід, відповідно до якого тримання особи під домашнім арештом, так само, як й триманні її під вартою, є позбавленням свободи у розумінні статті 5 Конвенції /див., окрім іншого, рішення у справах "Гуццарді проти Італії" (пункти 92 - 95); "Бузаджі проти Республіки Молдова" (пункти 103 - 110); "Корбан проти України (пункти 138 - 139) та інші/.
		При цьому Європейський Суд з Прав Людини зазначає, що в більшості випадків домашній арешт передбачає меншу кількість обмежень та менший ступінь страждань та незручностей для затриманого, ніж звичайне ув`язнення у відповідній установі. Але цю обставину Європейський Суд з Прав Людини пов`язує з особливостями режиму, але - не з сутністю становища ув`язненого. /див., окрім іншого, рішення у справі "Бузаджі проти Республіки Молдова" (пункти 111 - 114); "Корбан проти України (пункти 138 - 139)/
		 
		 
		 
		6.6. У рішенні від 27 червня 1968 року у справі «Неймайстер проти Австрії» («Neumeister v. Avstria»)2 Європейський Суд з Прав Людини, ґрунтуючись на своїй попередній практиці, виснував таке
		Суд не може висловитись відносно розміру забезпечення, яке можливо було розумно зажадати від Неймайстера, та не відкидає думку про те, що перші пропозиції могли бути відхиленими, як недостатні. Проте, суд відзначає, що австрійські суди ґрунтувались у своїх розрахунках головним чином на розмірі шкоди, яка була заподіяна правопорушенням, що інкримінувались Неймайстеру, які той міг відшкодувати. Шкода була такою, що, як слідує з ухвалених рішень, пропозиції банківських гарантій не могли бути розглянутими. Відмова судових органів взяти до уваги будь-які послідовно запропоновані пропозиції застави, що були зроблені Неймайстером, видавались все менш виправданими, коли пропозиції наближались до суми, яку можливо було визнати достатньою для забезпечення явки до суду.
		Коли принцип звільнення, обумовленого гарантіями, видавався прийнятним, сума забезпечення, що вимагалась, визначалась з огляду від суми шкоди.
		Встановлення розміру гарантій, які має надати затриманий, виключно з огляду на розмір інкримінованої шкоди вочевидь не відповідає статті 5 (3) Конвенції. Гарантія, що передбачена цією статтею (5(3)) покликана забезпечити не відшкодування шкоди, але  присутність обвинуваченого у суді. Тому її розмір має оцінюватись головним чином з урахуванням його самого, його активів та його стосунків з особами, які мають надати забезпечення, іншими словами  з урахуванням ступеню впевненості у тому, що перспектива втрати забезпечення або позов проти поручителів у випадку його неявки до суду буде діяти, як достатній стримуючий засіб, щоб розвіяти бажання зникнути
		/пункти 13-14 розділу «Щодо права»/
		 
		 
		 
		6.7. У рішенні від 22 травня 2018 року у справі «Gafa v. Malta»3 Європейський Суд з Прав Людини підтвердив актуальність засад, започаткованих у його ж рішенні у справ «Неймайстер проти Австрії».
		При цьому Суд зазначив й таке
		Суд відзначає, що у цій справі заявникові була надана можливість на звільнення з-під застави, зокрема, з урахуванням фінансових умов, 22 серпня 2012 року. Він подав чотири заяви із проханням про зменшення суми, що підлягала внесенню, які були відхиленими, доки його п`ята заява  після сливу майже року  не була розглянутою рішенням від 02 серпня 2013 року, яким національний суд задовольнив його клопотання про те, щоб його мати виступала поручителем.
		Суд відзначає, що тривалість тримання під вартою після визначення залогу, що розглядається, може викликати запитання щодо відповідності Конвенції (для порівняння, Mikalauskas v Malta, № 4458/10, § 122, 23 червня 2013 року  тримання під вартою після визначення суми застави протягом дванадцяти місяців; та Колакович, §53  семимісячне тримання під вартою після визначення суми застави). Дійсно, той факт, що заявник залишався під вартою ще протягом дванадцяти місяців після визначення застави вказує про те, що національні суди не виявили необхідної обережності під час визначення необхідної застави. 
		…
		Усі клопотання були відхиленими на підставі тяжкості злочину та побоювання фальсифікації доказів, незважаючи на те, що застава вже була гарантованою. Окрім того, у жодному з рішень не пояснювалось, як була визначена сума застави з огляду на активи заявника та його статки. У жодному з рішень не обговорювалась можливість заявника сплатити визначену суму застави… Суд відзначає, що незважаючи на тримання під вартою, що тривало після визначення суми застави, з урахуванням оскаржуваних фінансових умов через нездатність сплатити суму застави… протягом трохи менше, ніж рік, суди не вважали за можливе зменшити суму застави, що надало б обвинуваченому реальну можливість скористатись заставою. Жодних істотних та достатніх підстав для таких дій, пов`язаних із фінансовим становищем заявника, національними судами висунуто не було.
		/пункти 72  75/
		 
		6.8. У рішенні Європейського Суду з Прав Людини від 28 вересня 2010 року у справі «Мангурас проти Іспанії» («Mangouras v. Spain»)4 йдеться про таке
		хоча розмір застави повинен оцінюватися, як правило, з огляду на особу обвинуваченого і його майновий стан, за певних обставин не було безпідставним врахування також суми збитку, відповідальність за який покладається на обвинуваченого. Заявник був позбавлений свободи протягом 83 днів і був звільнений після подання банківської гарантії на суму 3 000 000 євро. У той час як сума застави, швидше за все, перевищувала платоспроможність самого заявника, національні суди прагнули врахувати, на додаток до особистої ситуації заявника, також тяжкість злочину, у вчиненні якого він обвинувачувався, а також його «професійне середовище». Тому Суд повинен був переконатися в тому, чи підхід був сумісним з пунктом 3 статті 5. 
		Суд вважав, що при тлумаченні вимог пункту 3 статті 5 повинні були враховуватися нові реалії, а саме зростаюче і виправдане занепокоєння в Європі і на міжнародному рівні у зв`язку з екологічними злочинами, а також тенденцію до використання кримінального права як засобу забезпечення виконання екологічних зобов`язань, встановлених європейським та міжнародним правом. Оскільки зростаючий стандарт в галузі захисту прав людини відповідно і неминуче вимагав більшої твердості при оцінці порушень фундаментальних цінностей демократичних суспільств, при визначенні розміру застави не можна виключати прийняття до уваги професійного середовища, яке сформувало обставини для даної діяльності, з метою забезпечення ефективності даного заходу. Враховуючи винятковий характер даної справи і величезний екологічний збиток, заподіяний забрудненням морського середовища у масштабах, які рідко зустрічалися, навряд чи було дивним, що судові органи влади скоригували суму для звільнення під заставу з рівнем передбачуваної відповідальності для забезпечення того, щоб винні не мали стимулу уникнути правосуддя і знехтувати заходами безпеки. Відсутня була певність, що розмір застави, встановлений виключно з урахуванням майнового стану заявника, був би достатнім для забезпечення його явки у судове засідання. Крім того, сам факт, що платіж був зроблений страховиком судновласника, очевидно, підтверджував, що іспанські суди, посилаючись на «професійне середовище» заявника, по суті, зробили правильний висновок про наявність відносин між заявником та поручителями.
		Таким чином, іспанські суди достатньо врахували особисту ситуацію заявника, зокрема, його статус працівника судновласника, його професійні стосунки з поручителями, його громадянство та місце постійного проживання, а також відсутність зв`язків в Іспанії і його вік. З урахуванням особливого контексту даної справи і катастрофічних екологічних й економічних наслідків розливу мазуту, органи влади виправдано прийняли до уваги тяжкість даного злочину і розмір збитків, спричинених заявником.
		6. Відповідно до частини 5 статті 194 Кримінального Процесуального Кодексу України
		Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:
		-прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
		-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
		-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
		-утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
		-не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;
		-пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;
		-докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;
		-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
		-носити електронний засіб контролю.
		 
		 
		 
		IV……З огляду на ці приписи діючого законодавства та настанови судової практики суд, повертаючись до обставин цього кримінального провадження, відзначає таке.
		 
		Стосовно суті та значення визначення розміру застави при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під варто.
		 
		Наведені приписи діючого законодавства доводять таке.
		 
		1. «Дух» процедури визначеннярозміру заставиу разіобрання запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартою дозволити звинуваченійособі залишитисяпоза в`язницею,доки судне визнаєїх винною. 
		 
		2. Розмір застави, як сума гарантії, повинна бути оціненою переважно щодо обвинуваченого і його активів, а не можливих розмірів збитків. 
		Так, намагання «прив`язати» суму гарантії від затриманої особи виключно до суми збитку, приписуваного йому, не відповідає ст. 5 (3) Конвенції. Гарантії, передбачені цією статтею, призначені не для відшкодування збитків, а, імовірніше, для забезпечення присутності звинуваченого на слуханні. Тож її сума повинна бути встановлена здебільшого шляхом посилання на нього, його активи і його відносини з особами, які повинні надати заставу. Іншими словами, перспектива втрати застави чи дій проти гарантів у разі його неявки до суду буде виступати як достатній стримувальний фактор, щоб розсіяти будь-яке бажання з його боку переховуватись від правосуддя.
		 
		3. Такий розмір має відповідати встановленим законом межам, та лише у виключних випадках може перевищувати такі суми.
		Проте, навіть в таких випадках під час визначення суми застави слід виходити з відносин обвинуваченого з особами, відповідальними за ймовірну шкоду, та майнового становища відповідальних осіб й роду діяльності таких осіб.
		 
		 
		 
		Стосовно наявності обґрунтованої підозри у вчиненні злочину ОСОБА_4 .
		 
		1. Оскільки по справі лише здійснюється підготовче провадження, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, що йому інкримінується на даній стадії судового розгляду не перевіряється, а встановлення його вини/невинуватості можливо лише під час ухвалення вироку по суті пред`явленого обвинувачення. 
		Метою ж тримання обвинуваченого під вартою наразі є забезпечення можливості подальшого розслідування кримінальної справи, яке /подальше розслідування/ повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
		 
		 
		 
		2. Принагідно, стосовно посилань сторін, суд відзначає таке.
		 
		2.1. Сутність висунутої ОСОБА_4 підозри полягає ні в чому іншому, як у тому, що він під виглядом виконання робіт із будівництва мостового переходу через р. Південний Буг між селом Богданівка Доманівського та селищем міського типу Костянтинівка Арбузинського районів Миколаївської області, отримав у своє розпорядження бюджетні кошти, але використав їх на власний розсуд.
		 
		2.2. З огляду на таке суд відзначає й те, що обвинувачений, як надаючи пояснення під час підготовчого судового засідання, так й  подаючи відповідні заяви до правоохоронних органів (які, до речі, стали приводом для початку досудового розслідування) фактично визнав ту обставину, що більше 10.000.000 грн. з триманих ним з бюджету були використаними в інтересах третіх осіб, тобто  не за призначенням.
		 
		Таке, у сукупностіз іншимивідомостями, дозволяє переконатись у «правдоподібності» висунутої ОСОБА_4 підозри.
		Стосовно наявності передбачених законом ризиків.
		 
		1. Попередніми ухвалами суду встановлена наявність ризику того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватись від суду.
		Наявність цього ризику наразі випливає з того, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину за який передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 07 до 15 років, а строк його перебування під вартою наразі не є домірним покаранню, що загрожує йому у разі визнання його винним за вироком суду.
		З огляду на таке, наявність ризику, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 177 Кримінального Процесуального Кодексу України суд вважає доведеною..
		 
		 
		 
		2. Попередніми ухвалами суду встановлена наявність ризику того, що перебуваючи на волі, обвинувачений може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
		Стосовно наявності цього ризику суд відзначає таке.
		 
		2.1. Наявність цього ризику узгоджується із наявністю ризику втечі, адже обидві ці ризики зумовлені наявністю однієї спонуки  уникнення кримінальної відповідальності; втеча є спробою фізично уникнути покарання а протиправний вплив на свідків та потерпілих  спробою спотворити докази у справі та уникнути покарання внаслідок спотворення обставин дійсності.
		При цьому суд нагадує, що, як доведено вище, ризик втечі наразі є доведеним.
		 
		2.2. В той же час, суд відзначає, що характер висунутої ОСОБА_4 підозри є таким, що об`єктивно може бути підтвердженим або спростованим лише об`єктивними даними, якими можуть бути головним чином:
		-фактичні результати виконанняробіт ізбудівництва мостового переходу через р. Південний Буг між селом Богданівка Доманівського та селищем міського типу Костянтинівка Арбузинського районів Миколаївської області;
		-документи  про організацію будівництва (проектно-кошторисна документація, акти про виконані будівельні роботи тощо);
		-документи про фінансування цього будівництва (документи про перерахування коштів тощо).
		При цьому важко навіть умоглядно уявити відомості, що мають значення для цього кримінального провадження, що можуть бут и наданими лише та виключно свідками.
		Отже, в обставинах цього кримінального провадження показання свідків вочевидь не мають не те, що вирішального, але  навіть більш-менш істотного значення.
		 
		2.3. Остання обставина ж природно позбавляє вплив на свідків будь-якого сенсу.
		 
		З огляду на такі обставини суд приходе до висновку про те, що в обставинах цього кримінального провадження ризик впливу на свідків є практично відсутнім.
		 
		 
		 
		3. Попередніми ухвалами суду встановлена наявність ризику того, що перебуваючи на волі, обвинувачений може сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для кримінального провадження.
		Стосовно наявності такого ризику на цій стадії кримінального провадження суд відзначає таке.
		 
		3.1. Наразі досудове розслідування у кримінальному провадженні завершене.
		 
		3.2. За наслідками досудового розслідування органом досудового розслідування  складений, а прокурором  затверджений обвинувальний акт.
		Таке, окрім іншого, утворює презумпцію того, що на теперішній час усі речі та документи, «які мають істотне значення для кримінального провадження», є зібраними та перебувають у розпорядженні публічного обвинувачення.
		 
		3.3. Останній факт, природно, унеможливлює знищення чи спотворення цих речей обвинуваченим.
		 
		З огляду на такі обставини суд приходе до висновку про те, що в обставинах цього кримінального провадження цей ризик наразі є відсутнім.
		 
		 
		 
		4. Попередніми ухвалами суду встановлена наявність ризику вчинення обвинуваченим нових злочинів.
		Стосовно наявності цього ризику суд відзначає таке.
		 
		4.1. Припущення про вчинення ОСОБА_4 особливо тяжкого злочину, як доведено вище, є «правдоподібним».
		Таке, з огляду на приписи кримінального закону, дає підстави для обґрунтованого припущення про те, що виправлення його особи таким чином, щоб він не вчиняв нових злочинів, є можливим лише у разі його тривалого перебування в умовах позбавлення свободи.
		Наразі ж строк перебування обвинуваченого в умовах обмеження волі не є домірним визначеному законом.
		 
		4.2. В той же час, злочин, у вчиненні якого підозрюється обвинувачений, є виключно економічним; вчинення таких злочинів потребує спеціальних умов (наявності відповідної посади, підтверджених можливостей та відповідної репутації).
		Проте, такі умови є достатньою мірою виключеними самим по собі фактом судового розгляду цього кримінального провадження.
		 
		Наведене у сукупності призводить до висновків про те, що:
		-наявність ризику вчинення обвинуваченим нових злочинів на цей час не є спростованою;
		-в обставинах цього кримінального провадження актуальність цього ризику є вкрай незначною.
		 
		 
		 
		Стосовно запобіжного заходу, який має бути застосованим відносно обвинуваченого.
		 
		Вирішуючи, з огляду на встановлені вище обставини, питання про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу, суд відзначає таке.
		 
		1. Як доведено вище, в обставинах цього кримінального провадження є наявною «правдоподібна» підозра у вчиненні обвинуваченим особливо тяжкого економічного злочину та принаймні один ризик перешкоджання з його боку здійсненню кримінального провадження.
		Таке дає підстави для застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу з числа передбачених законом.
		 
		2. В обставинах цього кримінального провадження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистої поруки не є можливим з огляду на відсутність в обвинуваченого поручителів.
		 
		3. Застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в обставинах цього кримінального провадження також не видається за можливе з огляду на те, що обвинувачений наразі не має житла, придатного для постійного проживання.
		Ця теза підтверджується, зокрема, тим, що безпосередньо перед затриманням обвинувачений мешкав у готелі, що, окрім іншого, було пов`язаним з відсутністю в його розпорядженні приміщення, яке, за його переконанням, є придатним для постійного проживання.
		Суд також відзначає, що обґрунтованість цієї тези обвинувачений у суді фактично не заперечував.
		 
		 
		 
		4. Застосування в обставинах цього кримінального провадження до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання також не видається за можливе з огляду на таке.
		 
		4.1. Так, як доведено вище, в цьому випадку визначальним є ризик втечі з боку обвинуваченого.
		З огляду на таке очевидним є те, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід має бути здатним запобігти цьому ризику, для чого  передбачати достатні засоби зовнішнього контролю за поведінкою обвинуваченого з метою його утримання від втечі.
		 
		4.2. В той же час, особисте зобов`язання, як запобіжний захід, будь яких заходів контролю не передбачає взагалі.
		 
		4.3. До того ж, такий запобіжний захід вочевидь не відповідає ступеню тяжкості злочину, у вчиненні якого ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється.
		 
		Отже, в обставинах цього кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 може ьути застосований лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом бути звільненим під заставу.
		Стосовно суми застави, за умови внесення якої обвинувачений підлягає звільненню з-під варти.
		 
		1. Як зазначалось вище, попередніми ухвалами слідчих суддів сума застави, за умови внесення якої обвинувачений підлягав звільненню з-під варти, була визначена у розмірі 40.000.000 /сорок мільйонів/ грн. 
		При визначенні такої суми застави, як зазначалось вище, слідчий суддя виходила з :
		-обставини вчиненого кримінального правопорушення;
		-майнового стану підозрюваного;
		-суми неправомірної вигоди;
		-даних про особу,
		-існування чотирьох ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 Кримінального Процесуального Кодексу України
		 
		 
		 
		2. Як доведено вище, на теперішній час з чотирьох ризиків, наявність яких встановлювалась слідчими суддями:
		-два ризики повністю зникли;
		-один ризик істотно зменшився.
		 
		 
		 
		3. Далі, суд нагадує, що в обставинах цього кримінального провадження наразі суд лише завершив підготовче провадження.
		За такого підстави стверджувати про наявність «неправомірної вигоди», до того ж  у певному конкретному розмірі  в вочевидь є відсутніми.
		Та в цьому аспекті суд відзначає, що досудове розслідування зрештою не оспорює тої обставини, що частина коштів з отриманих обвинуваченим була витраченою за призначенням, що дає підстави для обґрунтованого припущення, що сума «неправомірної вигоди» за наслідками судового розгляду в будь-якому випадку буде скорегованою.
		Отже, підстави на цьому етапі кримінального провадження враховувати цю суму для визначення розміру застави є вочевидь відсутніми.
		 
		 
		 
		4. Говорячи про обставини цього кримінального провадження, суд акцентує увагу на такому.
		 
		4.1. Як вже зазначалось вище, сутність висунутої ОСОБА_4 підозри полягає ні в чому іншому, як у тому, що він під виглядом виконання робіт із будівництва мостового переходу через р. Південний Буг між селом Богданівка Доманівського та селищем міського типу Костянтинівка Арбузинського районів Миколаївської області, отримав у своє розпорядження бюджетні кошти, але використав їх на власний розсуд.
		Іншими словами, предметом розгляду цього кримінального провадження є недобросовісні дії обвинуваченого під час укладання та виконання умов господарського договору.
		 
		4.2. З огляду на ці обставини суд відзначає, що господарські відносини завжди передбачають ризики того, що одна з сторін діятиме недобросовісно, зокрема  укладатиме договір з наміром його невиконання (дивись, окрім іншого, постанову Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі № 513/879/19 /в частині визначення ознак добросовісної чи недобросовісної поведінки/).
		Проте, ці ризики є прорахованими, оскільки закон, зокрема  Цивільний Кодекс України  встановив процедуру поводження у такому випадку.
		 
		Отже, на відміну, зокрема, від випадку, що розглядався Європейським Судом з Прав Людини у згаданій вище справі «Мангурас проти Іспанії», обставини цього кримінального провадження не є винятковими та за своєю суттю не здатні утворити «виключний випадок», з настанням якого закон передбачає можливість визначення застави у розмірі, що є більшим за передбачений законом.
		 
		 
		 
		5. Принагідно суд відзначає таке.
		Прогнозовано, в цьому випадку сума застави визначалась, виходячи з стверджуваної суми збитку.
		Але з правомірністю такого підходу погодитись неможливо.
		 
		5.1. Так, такий підхід, в обставинах цього кримінального провадження, означає використання кримінального права як засобу забезпечення виконання господарських зобов`язань.
		 
		5.2. Проте, як зазначалось вище, метою застосування застави є лише тавиключно забезпечення явки обвинуваченого до суду.
		 
		5.3. Що ж стосується забезпечення власне господарських зобов`язань, то для такого законом передбачені геть інші  господарські  механізми.
		Застосування ж для цієї мети засобів кримінального процесу з визначення не тільки не сприяє договірній дисципліні, але навпаки  руйнує корпус правовідносин, що виникають у сфері господарської діяльності; позбавляє такі правовідносини правової визначеності та привносить до них елементи свавілля.
		 
		 
		 
		6. Говорячи про майновий стан обвинуваченого ОСОБА_4 , суд відзначає таке.
		 
		6.1. Під час досудового розслідування цього кримінального провадження органи досудового розслідування, як слідує з тексту самого обвинувального акту, дослідили майновий стан обвинуваченого, зокрема  проаналізувати майно, що перебуває в його володінні та володінні його близьких родичів, а також  їх активи.
		 
		(а) Цінне рухоме та нерухоме майно як обвинуваченого, так й його близьких родичів в межах цього кримінального провадження заарештоване.
		 
		(б) При цьому публічним обвинуваченням не надано доказів того, що наразі обвинувачений має у своєму розпорядженні активи, порівняно з розміром яких сума застави, передбачена законом, є несуттєвою.
		 
		 
		 
		6.2. Більше того, займаючи позицію, зміст якої полягає у бажанні бути звільненим, обвинувачений в обставинах цього кримінального провадження протягом дев`яти місяців не скористався визначеною для нього заставою.
		Таке, з огляду на наведену вище практику Європейського Суду з Прав Людини «викликає обґрунтовані запитання» щодо спроможності обвинуваченого сплатити визначену суму, а за такого  створює загрозу позбавлення його права бути звільненим під відповідні гарантії.
		 
		Враховуючи наведене, суд вважає, що розмір застави, що підлягає внесення за ОСОБА_4 , підлягає зменшенню до передбачених законом меж для випадків вчинення особливо тяжких злочинів.
		При цьому у разі звільнення ОСОБА_4 під заставу на нього слід покласти обов`язки, виконання яких здатне забезпечити його виклик до суду та його прибуття у судові засідання.
		 
		Отже, клопотання прокурора про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу підлягає частковому задоволенню.
		 
		Керуючись статтями 369-372; 376 Кримінального Процесуального Кодексу України, суд, -
		 
		 
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		1.Кримінальне провадження про обвинувачення:
		-ОСОБА_8 - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 366, частиною 1 статті 209 Кримінального Кодексу України
		-ОСОБА_9 - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27  частиною 5 статті 191 Кримінального Кодексу України
		- прийняти до провадження Центрального районного суду міста Миколаєва.
		 
		 
		 
		2.Здійснювати розгляд цього кримінального провадження одноособово.
		 
		 
		 
		3.Призначити кримінальне провадження про обвинувачення 
		-ОСОБА_8 - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 366, частиною 1 статті 209 Кримінального Кодексу України
		-ОСОБА_9 - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27  частиною 5 статті 191 Кримінального Кодексу України
		- до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 17 липня 2025 року на 14:30 годину.
		 
		 
		 
		4.У судове засідання викликати обвинувачених, їх захисників, представника потерпілого та прокурора.
		 
		 
		 
		5.Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4  задовольнити частково.
		 
		Продовжити строк тримання під вартою  ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 - до 19 серпня 2025 року включно.
		 
		Зменшити розмір застави, за умови внесення якої ОСОБА_4 підлягає звільненню з-під варти.
		Визначити розмір застави, за умови внесення якої ОСОБА_19 підлягає звільненню з-під варти, у сумі трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб  у розмірі 908.400 грн. /дев`ятсот вісім тисяч чотириста/ гривень.
		 
		У разі звільнення ОСОБА_4 під заставу, покласти на нього на строк до 20 серпня 2025 року наступні обов`язки:
		-прибувати за всіма викликами суду;
		-негайно повідомити суд про місце свого проживання та засоби зв`язку, а також  повідомляти суд про їх зміну;
		-з`являтись до органу Національної поліції за місцем свого проживання для реєстрації два рази на місяць;
		-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
		 
		 
		 
		6.Забезпечити участь обвинуваченого ОСОБА_4 у наступному засіданні в режимі відеоконференції. 
		Доручити адміністрації Державної Установи "Миколаївський слідчий ізолятор" забезпечити 17липня 2025року о14:30годині  участь обвинуваченого ОСОБА_4 у судовому засіданні у режимі відео конференції, а також виконати дії, передбачені частиною 1 статті 345 КПК України.
		 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя                            = ОСОБА_20 =
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		1 - https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22sort%22:[%22kpdate%20Descending%22],%22itemid%22:[%22001-231602%22]}
		2 - https://hudoc.echr.coe.int/ukr#{%22itemid%22:[%22001-57544%22]}
		3 - https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22itemid%22:[%22001-183126%22]}
		4 - file:///F:/%D0%B7%D0%B0%D0%B3%D1%80%D1%83%D0%B7%D0%BA%D0%B0/CASE%20OF%20MANGOUR
		AS%20v.%20SPAIN%20-%20[Ukrainian%20Translation]%20legal%20summary%20by%20the%20COE%20Human%20
		Rights%20Trust%20Fund.pdf

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...