Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 496/2659/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; продовження строків тримання під вартою.
Надіслано судом: 18.08.2025. Зареєстровано: 18.08.2025. Забезпечено надання загального доступу: 19.08.2025.
Дата набрання законної сили: 08.07.2025
Номер судового провадження: 1-кс/496/1147/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12025163250000149

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 496/2659/25
		Провадження № 1-кс/496/1147/25
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		повний текст
		26 червня 2025 року Біляївський районний суд Одеської області в складі:
		слідчого судді  ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря  ОСОБА_2 ,
		прокурора  ОСОБА_3 ,
		підозрюваного  ОСОБА_4 у залі суду,
		захисника - адвоката ОСОБА_5 в режимі відеоконференції,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого СВ ВП № 2 Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_6 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Херсон, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимого,
		 
		за матеріалами кримінального провадження № 12025163250000149 від 04.05.2025 року, за ознаками ч. 1 ст. 115 КК України,
		 
		УСТАНОВИВ:
		Слідчий звернулась до суду з зазначеним клопотанням, про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 в межах строку досудового розслідування, а саме до 05.08.2025 року.
		Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, що відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від семи до п`ятнадцяти років позбавленням волі.
		При вирішенні питання про наявність підстав для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоюпідозрюваному необхідно враховувати у своїй сукупності доведеність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, яке загрожує підозрюваному за інкримінований злочин, а також наявність ризиків визначених:
		- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, з урахуванням обставин вчиненого злочину, тяжкості злочину та покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винним у кримінальному правопорушенні, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років. Зазначене беззаперечно може вказувати на наявність обґрунтованого побоювання у органу досудового розслідування про небезпеку переховування підозрюваного;
		- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, підозрюваний може, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, з метою спотворення обставин події.
		У зв`язку з вищенаведеними обставинами, враховуючи всі ризики в їх сукупності та взаємозв`язку, запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі у подальшому може вплинути на проведення повного та неупередженого розслідування кримінального провадження та не забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.
		Застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, запобіганню спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищенню, переховуванню або спотворенню доказів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків, перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином.
		Прокурор підтримав подане клопотання.
		Захисник в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, зазначив, що ОСОБА_4 визнав провину, тому просить застосувати домашній арешт.
		Підозрюваний в судовому засіданні підтримав захисника.
		Вислухавши пояснення прокурора, заперечення підозрюваного та його захисника, вивчивши матеріали, додані до клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		Згідно з ч.2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Крім того, відповідно до ч.5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
		Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п. 84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст. 5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви», № 48297/99, п.43, ЄКПЛ 2002-ІІ).
		Клопотання слідчого відповідає вимогам ст. 184 КПК України.
		Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
		ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від семи до п`ятнадцяти років позбавлення волі, немає міцних соціальних зв`язків.
		Згідно п.4 ч.1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.
		Обґрунтованість підозри на даній стадії підтверджена матеріалами, доданими до клопотання.
		Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
		При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
		Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
		Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.
		У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
		Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
		Вирішуючи питання щодо існування ризиків переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, суд враховує суворість покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину у разі визнання його винним у даному кримінальному провадженні.
		Таким чином, обставини даного кримінального провадження, в тому числі і дані про особу підозрюваного, на думку суду, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_4 , який на теперішній час підозрюється у скоєнні особливо тяжкого злочину, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину, розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування чи суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, що свідчить про існування ризику визначеного п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
		Крім того, зважаючи на обставини вчинення даного злочину, а саме нанесення множинних колото-різаних ран потерпілому, суд вважає, що існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_4 може здійснити спроби незаконно впливати на свідків.
		Не виключено, що будучі неізольованим від суспільства, підозрюваний може здійснити дій направленні на спотворення обставин у кримінальному провадження, для уникнення відповідальності.
		Спосіб вчинення злочину, з обставин якого, наразі розглядається клопотання, характеризується умислом та зухвалістю поведінки.
		Вказані обставини в сукупності свідчать, про неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів до підозрюваного, які не забезпечать виконання покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання зазначеним ризикам.
		Так, особисте зобов`язання не може бути застосовано, у зв`язку з тим, що це найбільш м`який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину. Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.
		Обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту - недоцільно, оскільки такий захід забезпечення кримінального провадження в цілому не зможе гарантовано запобігти ризикам, зазначеним вище.
		При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, перелік яких визначено ст. 178 КПК України.
		Дані про особу підозрюваного і сама підозра у вчиненні ним особливо тяжкого злочину, дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно існують ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою.
		Відповідно п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
		Відповідно ч. 1, 2 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
		Разом з цим, запобіжний захід може бути застосований в межах строку досудового розслідування.
		Підсумовуючи викладене, слідчий суддя вважає, що наявні підстави для задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу та заперечення захисника залишити без уваги.
		Керуючись ст. 182, 183 КПК України, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Клопотання старшого слідчого СВ ВП № 2 Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_6 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4  задовольнити.
		Продовжити відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» з 26 червня 2025 року до 05 серпня 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування.
		Розмір застави не визначати.
		Копію ухвали вручити підозрюваному, прокурору та уповноваженій службовій особі - ДУ «Одеській слідчий ізолятор». 
		Ухвала щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.
		Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.
		Повний текст ухвали оголошено о 11:00 год 01 липня 2025 року у приміщенні Біляївського районного суду Одеської області, в залі судових засідань № 13.
		 
		 
		 
		Слідчий суддя                                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...