Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 635/5055/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Самовільне залишення військової частини або місця служби.
Надіслано судом: 19.08.2025. Зареєстровано: 19.08.2025. Забезпечено надання загального доступу: 20.08.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/635/1117/2025
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62025170020004040

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                        
		Справа № 635/5055/25
		Провадження № 1-кп/635/1117/2025
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 серпня 2025 року                                 с-ще Покотилівка
		 
		Харківський районний суд Харківської області в складі:
		суддя ОСОБА_1 
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		прокурора ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого ОСОБА_4 ,
		захисника ОСОБА_5 ,
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі Харківськогорайонного судуХарківської областіобвинувальний акту кримінальномупровадженні,внесеному доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза№ 62025170020004040 від 21 березня 2025 року, за обвинуваченням  ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
		с. Островерхівка, Готвальдівського району, Харківської області, громадянина України, українця, має середню освіту, не одружений, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, у військовому званні «солдат» на посаді гранатометника 1 стрілецького відділення
		2 стрілецького взводу 7 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону, раніше судимого, останній раз: 20.12.2017 Харківським районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 17, ч. 3
		ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 25.01.2022 з місць позбавлення волі, проживав (до затримання) за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ,
		у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4ст. 185 КК України,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією,
		у військовому званні солдат, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що повинен неухильно дотримуватись вимог ст.ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»,
		ст.ст.11,16,49Статуту внутрішньоїслужби ЗбройнихСил України,затвердженого ЗакономУкраїни від24.03.1999№ 548-ХІУ,ст.4Дисциплінарного статутуЗбройних СилУкраїни,затвердженого ЗакономУкраїни від24.03.1999№ 551-XIV,які зобов`язуютьвійськовослужбовця святоі непорушнододержуватися Конституціїта законівУкраїни,Військової присяги,неухильно виконувативимоги військовихстатутів,наказів командирів,захищати суверенітеті територіальнуцілісність України,забезпечувати їїекономічну таінформаційну безпеку,віддано служитиукраїнському народу,сумлінно,чесно тазразково виконувативійськовий обов`язок,дорожити честюі гідністювійськовослужбовця,не допускатинегідних вчинків.Всупереч вищезазначеному, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи на посаді гранатометника першого стрілецького відділення другого стрілецького взводу сьомої стрілецької роти третього стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою незаконно ухилитися від неї, маючи об`єктивні можливості продовжувати військову службу, в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст.ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок
		і військову службу», ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України,
		ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, не одержавши дозволу відповідних командирів або начальників, за відсутності поважних причин, 20.12.2024, самовільно залишив місце служби в с. Шовкопляси, Дергачівського району, Харківської області та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби до 28.05.2025.
		Дії  ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 5ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення місця служби військовослужбовцем без поважних причин, вчиненому в умовах воєнного стану.
		Крім того, 19.03.2025 приблизно в денний час доби, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не представилось можливим, ОСОБА_4 , перебуваючи
		на територію домоволодіння, розташованого адресою: 
		АДРЕСА_2 ,де унього повторно виник намір спрямований на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій корисливий, злочинний умисел, спрямований
		на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, знаючи, де знаходяться ключі від будинку АДРЕСА_3 , який належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , взяв ключі та відкрив замок вхідних дверей, таким чином, незаконно проник
		у житло ОСОБА_7 , звідки таємно, повторно викрав наступні речі: дриль-шуруповерт «Dnipro M CD 12QX», вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 4959 від 11.04.2025 становить 2323,33 грн. та зварювальний апарат «Dnipro M SAB 15DX», вартістю якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 4959 від 11.04.2025 становить 3233,33 грн. Після чого, ОСОБА_4 , з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на свій розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 5 556 гривень 66 копійок.
		Дії  ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 4ст. 185 КК України,тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинено повторно, в умовах воєнного стану, поєднана з проникненням
		у житло.
		Допитаний усудовому засіданніобвинувачений ОСОБА_4 визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень у повному обсязі, не оспорював фактичних обставин справи та пояснив суду, що щиро розкаюється у вчиненому, розуміє, що вчинив неправильно, шкодує про це та готовий понести заслужене покарання. Не заперечував про розгляд кримінального провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КК України.
		Захисник обвинуваченого не заперечувала про розгляд кримінального провадження
		в порядку ч. 3 ст. 349 КК України.
		В судове засідання потерпіла ОСОБА_7 не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі. Матеріальних претензії до обвинуваченого не має, просила обвинуваченого суворо не наказувати. Цивільний позов заявляти не буде. Не заперечувала про розгляд кримінального провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КК України.
		Прокурор у судовому засіданні зазначив про доведеність винуватості  ОСОБА_4 
		у вчиненнікримінальних правопорушень(злочинів),передбачених ч.5ст.407,ч.4ст.185КК Українипідтверджена зібраними матеріалами справи, не заперечував про розгляд справи
		в порядку ч. 3ст. 349 КПК України.
		   За таких обставин, а також оскільки інші учасники судового провадження
		не оспорюють фактичних обставин справи, суд розглядає справу відповідно до вимог
		ч. 3 ст. 349 КПК України, тобто без дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким
		не оспорюються. Судом встановлено, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, не наполягають на дослідженні інших доказів у справі, у суду немає сумніву
		в добровільності позиції учасників судового розгляду. Судом роз`яснені правові наслідки розгляду даної кримінальної справи в порядку, передбаченому ч. 3ст. 349 КПК України, а саме, що
		у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		Суд дійшов до висновку, що під час судового розгляду винуватість обвинуваченого
		у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена повністю.
		Так, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдатом, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що повинен неухильно дотримуватись вимог ст.ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999
		№ 548-ХІУ,ст.4Дисциплінарного статутуЗбройних СилУкраїни,затвердженого ЗакономУкраїни від24.03.1999№ 551-XIV,які зобов`язуютьвійськовослужбовця святоі непорушнододержуватися Конституціїта законівУкраїни,Військової присяги,неухильно виконувативимоги військовихстатутів,наказів командирів,захищати суверенітеті територіальнуцілісність України,забезпечувати їїекономічну таінформаційну безпеку,віддано служитиукраїнському народу,сумлінно,чесно тазразково виконувативійськовий обов`язок,дорожити честюі гідністювійськовослужбовця,не допускатинегідних вчинків.Всупереч вищезазначеному, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи на посаді гранатометника першого стрілецького відділення другого стрілецького взводу сьомої стрілецької роти третього стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою незаконно ухилитися від неї, маючи об`єктивні можливості продовжувати військову службу,
		в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст.ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок
		і військову службу», ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України,
		ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, не одержавши дозволу відповідних командирів або начальників, за відсутності поважних причин, 20.12.2024, самовільно залишив місце служби в АДРЕСА_4 та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби.
		Крім того, 19.03.2025 приблизно в денний час доби, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не представилось можливим, ОСОБА_4 , перебуваючи
		на територію домоволодіння, розташованого адресою: 
		АДРЕСА_2 ,де унього повторно виник намір спрямований на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій корисливий, злочинний умисел, спрямований
		на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, знаючи, де знаходяться ключі від будинку АДРЕСА_3 , який належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , взяв ключі та відкрив замок вхідних дверей, таким чином, незаконно проник у житло ОСОБА_7 , звідки таємно, повторно викрав наступні речі: дриль-шуруповерт «Dnipro M CD 12QX», вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 4959 від 11.04.2025 становить 2323,33 грн. та зварювальний апарат «Dnipro M SAB 15DX», вартістю якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 4959 від 11.04.2025 становить 3233,33 грн. Після чого, ОСОБА_4 , з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на свій розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 5 556 гривень 66 копійок.
		Своїми умиснимидіями ОСОБА_4 вчинив кримінальніправопорушення (злочини),передбаченіч. 5ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення місця служби військовослужбовцем без поважних причин, вчиненому в умовах воєнного стану та ч. 4ст. 185 КК України,тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинено повторно, в умовах воєнного стану, поєднана з проникненням у житло.
		Вивченням особи обвинуваченого  ОСОБА_4 встановлено, що він є осудною особою, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, не одружений, має середню освіту, раніше судимий, останній раз: 20.12.2017 Харківським районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 17, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, має не зняту та не погашену судимість,
		за місцем мешкання характеризується негативно, зловживає спиртними напоями, проходив військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат»,
		на посаді гранатометника 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 7 стрілецької роти
		3 стрілецького батальйону.
		Статтею 50КК України встановлено, що покарання є заходом примусу, яке застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає
		в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
		Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.
		Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
		Згідно до ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень
		та застосуванняпрактики Європейськогосуду зправ людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
		Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7
		«Про практикупризначення судамикримінального покарання» при призначення покарання суди мають суворо додержувати вимог ст.65КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
		Суд вважає, що покарання, призначене за даним вироком, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого  ОСОБА_9 та таким, що відповідає вимогам розумності, справедливості, особі винної і конкретним обставинам справи.
		    В силуст.66 КК Україниобставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому  ОСОБА_4 суд вважає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.
		В силуст.67 КК Україниобставин, що обтяжують покарання обвинуваченому
		 ОСОБА_4 судом не встановлено.
		При призначенні покарання суд враховує ставлення обвинуваченого до скоєного, який вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав повністю, щиросердно розкаявся, критично ставиться до скоєного та шкодує про вчинене, наявність обставин, які пом`якшують, та відсутність обставин, які обтяжують його покарання, а також розмір матеріальної шкоди, завданої потерпілому у розмірі 5556 грн. 66 коп., а також той факт, що цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено, що свідчить про відсутність претензій зі сторони потерпілої
		до обвинуваченого  ОСОБА_9 .
		З урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, визнання ним вини, відсутністю цивільного позову, а також інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд вважає
		за необхідне і достатнє обрати обвинуваченому  ОСОБА_4 покарання в межах санкції
		ч. 4ст.185 КК Україниу вигляді 5 років позбавлення волі, за ч. 5 ст. 407 КК України до 5 років
		6 місяців позбавлення волі, на підставі ч. 1ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі.
		В ході досудового розслідування судовим експертом ОСОБА_10 проведено судово-товарознавчу експертизу № 4959 від 11.04.2025 витрати з проведенням якої документально підтверджені та становлять 4240,80 грн. На підставіст.118 КПК України, включаються судом
		у процесуальні витрати і підлягають стягненню з обвинуваченого згідно з вимогами ч.2ст.124 КПК України.
		Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 залишити без змін у вигляді тримання під вартою.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
		Речові докази по справі відсутні.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст.349,368,370,371,373,374 КПК України, 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 КК України.
		Призначити  ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання за:
		- ч. 5 ст. 407 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців,
		- ч. 4 ст.185КК України у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.
		На підставі ч. 1ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно до відбування ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити покарання у вигляді позбавлення волі
		на строк 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців.
		Запобіжний захід засудженому  ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання вироку законної сили, залишити попередній у виді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
		Строк відбування покарання  ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з дня його взяття під варту  28 травня 2025 року.
		Початок строку відбуття покарання обчислювати з 28 травня 2025 року, тобто з моменту застосування стосовно  ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до ухвали слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 28 травня 2025 року, зарахувавши в строк покарання попереднє ув`язнення день за день, за правилами, передбаченими в частині першійст.72 КК України.
		Стягнути з  ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
		на користь держави процесуальні витрати за проведення товарознавчої експертизи № 4959 від 11.04.2025 в розмірі 4240 (чотири тисячі двісті сорок) гривень 80 копійок. 
		Вирок може бути оскаржений з підстав, передбаченихст. 394 КПК України,
		до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою, яка тримається під вартою,- у той же строк з моменту вручення копії вироку.
		Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок не може бути оскаржений з підстав заперечення фактичних обставин, які ніким не оспорювалися при розгляді справи в суді першої інстанції.
		Вирок який набрав законної сили є обов`язковим для осіб, які беруть участь
		у кримінальному провадженні, а також для всіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб і підлягає виконанню на всій території України.
		Відповідно до приписів ч.6 ст.376КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору.
		Роз`яснити учасникам кримінального провадження право подати клопотання про помилування, право ознайомитися з журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
		Роз`яснити, що учасники судового провадження мають право отримати копію вироку
		в суді.
		 
		 
		 
		Суддя                                 ОСОБА_12

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...