Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 725/4784/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Службова недбалість.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 20.08.2025. Забезпечено надання загального доступу: 21.08.2025.
Дата набрання законної сили: 14.08.2025
Номер судового провадження: 51-1887км25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022262020001613

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 серпня 2025 року
		м. Київ
		справа № 725/4784//22
		провадження № 51-1887 км 25
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                           ОСОБА_1 ,
		суддів                                     ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора                               ОСОБА_5 ,
		захисників:
		                                               ОСОБА_6 , 
		                                               ОСОБА_7 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 , яка брала участь у кримінальному провадженні в суді першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 18 лютого 2025 рокув кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022262020001613, за обвинуваченням 
		ОСОБА_9 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Подвірне Новоселицького району Чернівецької області та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 15 липня 2024 року ОСОБА_9 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
		Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 18 лютого 2025 року залишено без зміни вирок суду першої інстанції.
		Органом досудового розслідуванняОСОБА_9 обвинувачувався у службовій недбалості, тобто у невиконанні своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало охоронюваним законом державним та громадським інтересам тяжких наслідків, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, за таких обставин.  
		Так,  ОСОБА_9 всупереч вимогам чинного законодавства, положення про департамент житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради, положення про відділ обліку та приватизації житла управління житлового господарства департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради, посадової інструкції, як службова особа, перебуваючи на посадах, пов`язаних з виконанням організаційно-розпорядчих обов`язків, заступника начальника управління начальника відділу обліку та приватизації житла управління житлового господарства департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради та члена комісії з розгляду питань щодо забезпечення житлом дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа, утвореної рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 07 серпня 2019 року № 434/16, допустив службову недбалість, не виконав своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них.
		Зокрема, перебуваючи в приміщенні відділу департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради по вул. Героїв Майдану, 176 в м. Чернівці, не забезпечив у період з жовтня по листопад 2019 року, з метою прийняття комісією законного та обґрунтованого рішення, належну організацію, керівництво та контроль за діяльністю відділу обліку та приватизації житла управління житлового господарства департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради, ведення обліку громадян, які потребують покращення житлових умов в м. Чернівці, з метою проведення перевірки питання можливого надання ОСОБА_10 у власність житлового приміщення, що згідно п. 33 Порядку та п. 3.10 Положення про комісію є підставою для відмови комісією у наданні грошової компенсації на придбання житла як особі, якій вже надавалось житлове приміщення, а також не довів до відома комісії на засіданні 05 листопада 2019 року, яке відбулось в приміщенні Чернівецької міської ради за адресою: Центральна площа, 1 в м. Чернівці, для врахування при прийнятті законного рішення відносно ОСОБА_10 вимоги ст. 46 ЖК України та п.46 Правил про надання жилих приміщень дітям з інвалідністю з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які проживають у сім`ях піклувальників, прийомних сім`ях та дитячих будинках сімейного типу, державних або інших соціальних установах, після досягнення повноліття, у разі коли за висновком медико-соціальної експертизи вони можуть здійснювати самообслуговування і вести самостійний спосіб життя, що призвело до прийняття комісією цього дня незаконного рішення про виплату ОСОБА_10 , якому вже надавалось житлове приміщення згідно свідоцтва Департаменту житлово-комунального господарства міської ради від 26 грудня 2014 року у спільну сумісну власність за адресою АДРЕСА_2 , як співвласнику цього житла, внаслідок реалізації ним права на безоплатну приватизацію житла, та як особі, що має інвалідність, та з 24 липня 2015 року був і залишається особою, яка не здатна до самообслуговування і ведення самостійного способу життя, у зв`язку з чим з 01 листопада 2019 року постійно перебуває на повному державному утриманні в психоневрологічному будинку-інтернаті, грошової компенсації на придбання житла за рахунок бюджетних коштів у розмірі 674532 грн., на які опікуном 02 грудня 2020 року придбано ОСОБА_10 квартиру в АДРЕСА_3 , в якій, як встановлено досудовим розслідуванням, проживає його сестра ОСОБА_11 , що спричинило тяжкі наслідки у вигляді матеріальних збитків, завданих державному бюджету на вказану суму.
		Крім того, ОСОБА_9 , перед наданням для використання в роботі вказаної комісії довідки № 338 за своїм підписом про перебування ОСОБА_12 на квартирному обліку станом на 15 жовтня 2019 року, не забезпечив з метою прийняття комісією на засіданні 05 листопада 2019 року законного та обґрунтованого рішення щодо ОСОБА_12 , належну організацію, керівництво та контроль за діяльністю відділу обліку та приватизації житла управління житлового господарства департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради, ведення обліку громадян, які потребують покращення житлових умов в м. Чернівці, внаслідок чого до засідання комісії не було проведено відповідно до п. 25 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР перереєстрацію ОСОБА_12 , як громадянки, яка перебуває на квартирному обліку, перевірку її облікових даних, внаслідок чого зміни в її майновому стані та набуття в 2016 році на праві власності житлового приміщення по АДРЕСА_4 , що є підставою для зняття з квартирного обліку та відмови комісією у наданні грошової компенсації на придбання житла, не виявлялись, проекти рішень виконкому про зняття з квартирного обліку цієї особи не готувались, до відома комісії на засіданні 05 листопада 2019 року ОСОБА_9 не доводились, що призвело до прийняття комісією незаконного рішення про виплату ОСОБА_12 , як особі з числа дітей, позбавлених батьківського піклування, яка при наявності у власності житла, незаконно продовжувала перебувати на квартирному обліку до 15 липня 2020 року, як особа, потребуюча поліпшення житлових умов, грошової компенсації на придбання житла за рахунок бюджетних коштів у розмірі 510 012 грн, за які остання 15 квітня 2020 року придбала будинок площею 131,7 м2 в с. Чудей, Чернівецького району, та земельну ділянку під ним площею 0,1841 га, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді матеріальних збитків, завданих державному бюджету на вказану суму.
		Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо виправданого ОСОБА_9 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Стверджує, що апеляційний суд дійшов безпідставного висновку про залишення без зміни рішення місцевого суду щодо недоведеності винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.Крім того, зазначає, що суддею апеляційного суду, яка брала участь у перегляді цього кримінального провадження, було викладено окрему думку щодо наявності в діях ОСОБА_9 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає положенням статей 370, 419 КПК України, оскільки апеляційним судом належним чином не перевірено та не надано відповідей на доводи апеляційної скарги прокурора щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням кримінального процесуального закону. судом апеляційної інстанції, Крім того, як зазначає прокурор, апеляційним судом в порушення вимог ст. 404 КПК України, безпідставно було відмовлено у повторному дослідженні доказів, зазначених в клопотанні від 06 грудня 2024 року, яке ж до того було задоволено в повному обсязі. Стверджує, що в діях ОСОБА_9 наявний склад кримінального правопорушення, яке йому інкримінувалось, оскільки у останнього була можливість об`єктивно виконати свої обов`язки начальника відділу та члена комісії, визначені законом та іншими нормативно-правовими актами щодо виявлення змін облікових даних ОСОБА_12 та інших осіб.
		Під час касаційного розгляду прокурор підтримав подану касаційну скаргу та просив її задовольнити.
		Позиції інших учасників судового провадження
		Захисник ОСОБА_7 , у своєму запереченні на касаційну скаргу сторони обвинувачення, не погоджується із твердженнями прокурора у ній. Вважає, що у судових рішеннях щодо виправданого ОСОБА_9 судами було дотримано всіх вимог передбачених статтями 370, 373, 374, 419 КПК України. Вказані рішення ухвалені згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, є обґрунтованими і ухваленими судами на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судами відповідно до ст. 94 КПК України.
		Під час касаційного розгляду захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заперечили проти задоволення касаційної скарги прокурора. Ствердили, що рішення суду апеляційної інстанції є законним, вмотивованим та таким, що відповідає вимогам кримінального процесуального закону. Наголосили, що дійсно, як встановили суди попередніх інстанцій, у діях виправданого відсутній склад інкримінованого йому кримінального правопорушення.
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною і обґрунтованою.
		Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
		Вимогами кримінального процесуального закону передбачено, що рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.
		Окрім додержання цих вимог, в судовому рішенні слід проаналізувати і зіставити з наявними у провадженні матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі та дати на кожен із них вичерпну відповідь.
		Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції та це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПКУкраїни. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
		Як регламентовано в ч. 2 ст. 419 КПК України, у разі залишення апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. На виконання цієї вимоги в ухвалі слід проаналізувати, зіставивши з наявними у справі та додатково поданими матеріалами, всі наведені в апеляційній скарзі доводи й обґрунтувати кожен із них.
		Проте, вказаних вимог закону під час перегляду виправдувального вироку щодо ОСОБА_9 судом апеляційної інстанції дотримано не було, а тому, на думку колегії суддів, доводи прокурора про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам статтям  370, 404, 412 та 419 КПК України, є обґрунтованими.
		Так, узагальнені доводи касаційної скарги сторони обвинувачення зводяться до не погодження з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність в діях виправданого ОСОБА_9 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України та прокурор вважає, що в його діях  наявний склад злочину, оскільки якби ОСОБА_9 вжив всіх заходів щодо перевірки облікових даних осіб, потребуючих поліпшення житлових умов, проводив належну щорічну їх перереєстрацію, контролював роботу підлеглих йому працівників при підготовці на підпис як керівнику відділу відповідних довідок й перевіряв відповідність викладеної в ній інформації, виявив би підстави для знаття з обліку таких осіб у зв`язку із втратою потреби у поліпшенні житлових умов або зміни у площах такої потреби, а при наявності об`єктивних перешкод в отриманні інформації, необхідної для обліку таких громадян, повідомив Комісію про потребу у додатковій перевірці облікових даних, це запобігло би завдання шкоди (тяжких наслідків) інтересам держави.
		Колегія суддів Верховного Суду вважає, що такі аргументи прокурора заслуговують на увагу.
		Зокрема, відповідно до обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_9 було пред`явлено обвинувачення у тому, що він як службова особа вчинив службову недбалість, тобто не виконав своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало охоронюваним законом державним та громадським інтересам тяжких наслідків.
		Так, ОСОБА_9 всупереч вимогам чинного законодавства, положення про департамент житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради, положення про відділ обліку та приватизації житла управління житлового господарства департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради, посадової інструкції, він, як службова особа, перебуваючи на посадах, пов`язаних з виконанням організаційно-розпорядчих обов`язків, заступника начальника управління начальника відділу обліку та приватизації житла управління житлового господарства департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради та члена комісії з розгляду питань щодо забезпечення житлом дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа, утвореної рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 07.08.2019 № 434/16, допустив службову недбалість, не виконав своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, не забезпечив у період з жовтня по листопад 2019 року, з метою прийняття комісією законного та обґрунтованого рішення, належну організацію, керівництво та контроль за діяльністю відділу обліку та приватизації житла управління житлового господарства департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради, ведення обліку громадян, які потребують покращення житлових умов в м. Чернівці, що призвело до прийняття комісією 05 листопада 2019 року незаконного рішення про виплату ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , грошової компенсації на придбання житла за рахунок бюджетних коштів у розмірі 510012 грн та 674532 грн, відповідно, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді матеріальних збитків, завданих державному бюджету на вказану суму.
		Суд першої інстанції, ухвалюючи виправдувальний вирок, не погодився з пред`явленим обвинуваченням та зазначив, що надані стороною обвинувачення письмові докази лише підтверджують факт імовірно неправомірних дій як самої ОСОБА_12 так і інших осіб, в тому числі членів комісії та посадових осіб Чернівецької міської ради, однак жодним чином, ані прямо, ані в сукупності з іншими доказами не доводять тієї обставини, що дане кримінальне правопорушення скоїв поза розумним сумнівом обвинувачений ОСОБА_9 та наявність в його діях об`єктивної сторони службової недбалості, яка включає в себе не лише діяння у формі невиконання чи неналежного виконання службовою особою своїх службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них; суспільно небезпечні наслідки цих дій або бездіяльності, а також причинний зв`язок між діянням (бездіяльністю) та наслідками.
		Під час апеляційного перегляду вироку місцевого суду суд апеляційної інстанції вважав обґрунтованими висновки про відсутність у діях ОСОБА_9 об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.367 КК України.
		На переконання колегії суддів Верховного Суду, висновки апеляційного суду про необґрунтованість доводів апеляційної скарги прокурора та залишення її без задоволення є передчасними і потребують ґрунтовнішого правового аналізу законодавства, яке регламентує перебування відповідної категорії громадян на квартирному обліку та виділення коштів із субвенції державного бюджету на придбання майна.
		Що ж стосується, на думку судів попередніх інстанцій, відсутністю причинного зв`язку між діями ОСОБА_9 та наслідками у виді виділення субвенцій з державного бюджету на придбання майна особам, які потребують поліпшення житлових умов, то колегія суддів звертає увагу, що процедура надання цієї грошової допомоги за своєю організаційною конструкцією та сукупністю елементів є складним управлінським рішенням.
		Таке рішення складається з послідовної реалізації уповноваженими особами в межах своєї компетенції певних повноважень (обов`язків), як окремих складових кінцевого рішення, та кожна з яких містить ознаки окремого управлінського рішення і перебуває у взаємозв`язку з попередніми рішеннями службових осіб, а також обумовлює похідні (наступні) рішення.
		Тобто, у послідовному ланцюгу розвитку і взаємодії реалізації повноважень службовими особами кожне наступне рішення є необхідною передумовою для подальших рішень.
		З огляду на особливості причинного зв`язку в складних управлінських рішеннях між діями службових осіб і суспільними наслідками колегія суддів виходить з того, що необхідний причинний зв`язок існує між діями службової особи, яка діяла всупереч інтересам служби з порушенням відповідних настанов та вимог, оскільки з цього моменту всі наступні ланки управлінських рішень фактично спрямовані на ухвалення незаконного підсумкового рішення, наслідком якого є заподіяння шкоди.
		Відповідно до фактичних обставин, встановлених у вироку, такі наслідки настали саме через надання ОСОБА_9 довідок про перебування осіб на квартирному обліку (т.2, а.с.12, 98), видані відділом обліку та приватизації житла управління житлового господарства департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради і підписані ОСОБА_9 як керівником щодо перебування на обліку особам, на підставі яких був розроблений та прийнятий комісією відповідний проект рішення, після чого грошові кошти були їм виплачені.
		Тож касаційний суд наголошує, що цілком очевидним є той факт, що якщо посадова особа наділена обов`язком перевіряти, погоджувати у встановленому законом порядку певну документацію, то її висновок може бути як позитивним, так і негативним. І жодне рішення колегіальних органів, в тому числі міської ради, не є наперед визначеною вказівкою чи імперативом для тої посадової особи, яка погоджуючи документи, діє в межах своєї компетенції. У протилежному випадку взагалі відпала б потреба у будь-якому погодженні і такий висновок посадовця не мав би юридичного значення, що вочевидь є помилковим. 
		Апеляційним судом ретельно та ґрунтовно не проаналізувано відповідні положення Житлового кодексу України, Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, а також посадову інструкції ОСОБА_9 як заступника начальника управління начальника відділу обліку та приватизації житла управління житлового господарства департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради, затвердженої наказом директора департаменту ЖКГ Чернівецької міської ради від 23.10.2015 № 88-од, оскільки відповідно до її змісту, останній забезпечує організацію проведення процесу обліку та приватизації житла (п. 1.1 посадової інструкції). Крім того, відповідно до п. 2.2.6 Положення про департамент житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради VІI скликання 12.04.2017 №677, до основних завдань цього Департаменту належить здійснення контролю за станом квартирного обліку та додержанням житлового законодавства на підприємствах, в установах та організаціях, розташованих на відповідній території, незалежно від форм власності. Також, Положенням про відділ обліку та приватизації житла управління житлового господарства департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради, затвердженого наказом директора департаменту ЖКГ Чернівецької міської ради від 23.10.2015 № 87-од, організовує та контролює роботу Відділу заступник начальника управління, начальник відділу, керівник органу приватизації (п.1.3 Положення), а до основних напрямків діяльності цього відділу згідно цього положенням відноситься: ведення обліку громадян, які потребують покращення житлових умов у м. Чернівці (п.2.1), здійснення приватизації житла територіальної громади м. Чернівці (п.2.14), ведення обліку приватизованих квартир (п. 2.15), ведення обліку громадян, які приватизували займане житло (п.2.16). Крім цього, серед прав і повноважень цього відділу обліку та приватизації житла управління житлового господарства департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради згідно положення є: внесення пропозицій виконкому міської ради про зняття з квартирного обліку осіб, які втратили право на поліпшення житлових умов шляхом забезпечення їх квартирами міської ради (п.3.1), у встановленому порядку робити запити та мати право вимагати і отримувати від державних органів влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, підприємств, установ, організацій різних форм власності, політичних партій, громадських та релігійних організацій необхідні дані з питань, що стосуються діяльності відділу (п.3.2)
		Таким чином, колегією суддів встановлено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, у зв`язку з чим ухвала апеляційного суду не відповідає положенням ст. 419 КПК України, а тому її потрібно скасувати з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
		Під час нового апеляційного розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене у цій постанові та ретельно, з використанням наданих процесуальних можливостей, ретельно та змістовно перевірити доводи апеляційної скарги прокурора, відповідно до вимог статей 94, 95, 404 КПК України, положень глави 31 КПК України, повторно дослідити обставини кримінального провадження та докази у справі, оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, надати на ці доводи умотивовані відповіді та ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.
		Керуючись статтями 433, 434, 436-438, 441, 442 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 , яка брала участь у кримінальному провадженні в суді першої та апеляційної інстанцій, задовольнити частково.
		Ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 18 лютого 2025 рокущодо виправданого ОСОБА_9 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                                       ОСОБА_2                           ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...