Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/16210/25-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано судом: 20.08.2025. Зареєстровано: 21.08.2025. Забезпечено надання загального доступу: 22.08.2025.

Номер судового провадження: 2-5926/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		 
		Справа № 757/16210/25-ц 
		пр. 2-5926/25
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		14 серпня 2025 року Печерський районний суд м. Києва в складі: 
		головуючого судді - Бусик О.Л.
		при секретарі судових засідань - Бурнашовій К.О.
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 
		відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК»
		третя особа, що не заявляє самостійних вимог - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ФІНІЛОН»
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ФІНІЛОН», про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		07 квітня 2025 року позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з 14 серпня 2015 року по 06 квітня 2025 року в розмірі 196 608 грн та 3% річних за період з 14 серпня 2015 року по 06 квітня 2025 року в розмірі 34 757, 26 грн.
		В обґрунтування позову позивач зазначає, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06 березня 2023 року у справі № 757/56224/21-ц, стягнуто з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 суму вкладу за договором № SAMDN25000731918850 від 03.01.2013 року у розмірі 120 000 (сто двадцять тисяч) грн. 00 коп., нараховані та невиплачені відсотки у розмірі 1 834 (одна тисяча вісімсот тридцять чотири) грн.. 52 коп. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 залишок коштів з рахунку № НОМЕР_1 у розмірі 171 (сто сімдесят одна) грн. 49 коп.
		Позивач вважає, що відповідач повинен сплатити йому інфляційні втрати та 3% річних за період з 14 серпня 2015 року по 06 квітня 2025 року, нарахованих на розмір вкладу за весь час прострочення виконання зобов`язання, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.
		На підставі викладеного, позивач просив про задоволення позову.
		Ухвалою судді від 14 квітня 2025 року у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
		16 травня 2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що не є належним відповідачем по справі. Також просив застосувати наслідки пропуску строків позовної давності, оскільки позивачем заявлені до стягнення суми 3% річних на підставі статті 625 ЦК України та інфляційні втрати за період з 14 серпня 2015 по 06 квітня 2025 року. Вимога позивача про стягнення коштів за період більше трьох років і повинен бути обмежений трьома роками, а саме за період 06.04.2022- 06.04.2025.
		Просив суд зазначити у резолютивній частині рішення у справі (у випадку прийняття рішення на користь позивача та стягнення коштів з банку) про те, що сума коштів, яка підлягає стягненню з відповідача, зазначена без відрахування податків і зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку.
		19 травня 2025 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
		Представник позивача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином до суду направив заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
		Представник відповідача в судове засідання не з`явився, до суду надав заяву, в якій заперечив з приводу задоволення позову та просив застосувати наслідки пропуску строку позовної давності.
		Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв та клопотань до суду не надходило. 
		Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.
		Відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинне виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.
		Суд установив, що За частиною 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
		За частиною 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		За загальним правилом статтею 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
		Судом встановлено, що 03.01.2013 року у м. Севастополі між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» було укладено депозитний договір № SAMDN25000731918850 Вклад «Депозит+, 12 мес.», на виконання умов якого, на рахунок № НОМЕР_2 було внесено 120 000,00 грн., що підтверджується квитанцією № 3 від 02.01.2013 року; процентна ставка за вказаним договором становить 18% річних.
		Відповідно до Додаткової угоди від 03.01.2013 року до договору № SAMDN25000731918850, укладеної між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» 03.01.2013 року, банк збільшив процентну ставку за вкладом на 2% річних, які ОСОБА_1 доручив банку перераховувати на бонусний рахунок «Бонус Плюс».
		Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06 березня 2023 року у справі № 757/56224/21-ц, стягнуто з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 суму вкладу за договором № SAMDN25000731918850 від 03.01.2013 року у розмірі 120 000 (сто двадцять тисяч) грн. 00 коп., нараховані та невиплачені відсотки у розмірі 1 834 (одна тисяча вісімсот тридцять чотири) грн.. 52 коп. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 залишок коштів з рахунку № НОМЕР_1 у розмірі 171 (сто сімдесят одна) грн. 49 коп.
		В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача на свою користь: інфляційні втрати за період з 14 серпня 2015 року по 06 квітня 2025 року в розмірі 196 608 грн. та 3% річних за період з 14 серпня 2015 року по 06 квітня 2025 року в розмірі 34 757, 26 грн.
		Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		За нормою статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
		Згідно з частиною першою статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
		У частині першій статті 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
		Згідно з частиною першою статті 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
		Вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору (стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
		Відповідно до чистин першої, другої статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		У пунктах 44 та 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц зроблено висновок, що «стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення».
		У пункті 28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження 14-68цс18) міститься висновок про те, що «за змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора».
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц викладено висновок щодо виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, відповідно до якого як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому, з огляду на положення частини першої статті 1046, частини першої статті 1049 ЦК України, належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме в тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України. Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування трьох відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. При обчисленні трьох відсотків річних за основу має братися прострочена сума, визначена в договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.
		Таким чином, цей висновок стосується можливості виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті та нарахування трьох відсотків річних, визначених статтею 625 ЦК України, які входить до складу грошового зобов`язання та мають компенсаційний характер, в іноземній валюті.
		Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачка має право на стягнення 3 % річних за договорами банківського вкладу та інфляційних втрат за договором № SAMDN25000720313448 від 04.10.2011 року та додатковою угодою від 04.10.2011 року до цього договору.
		Разом з цим, суд не погоджується з періодом розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат, з огляду на наступне.
		У позовній заяві позивач вказувала, що листом від 25.06.2014 року відповідач відмовив у розірванні депозитних договорів, а тому саме з цього часу підлягають стягненню 3 % річних та інфляційні втрати за договором № SAMDN25000731918850.
		Водночас, згідно з умовами договорів банківського вкладу, сторони мають право на їх дострокове розірвання, повідомивши про це іншу сторону за два банківські дні.
		27.07.2015 року ОСОБА_1 направив ПАТ КБ «ПриватБанк» заяву про дострокове розірвання договору банківського вкладу (депозиту) № SAMDN25000731918850 від 03.01.2013 року та повернення коштів, в якій просив вважати розірваним Договір № SAMDN25000731918850 від 03.01.2013 року, повернути сплачені ним грошові кошти у розмірі 120 000,00 грн, повернути недоплачені відсотки за договором у розмірі 32 100,00 грн, здійснити перерахування коштів на вказаний ним у заяві рахунок. Зазначена заява зареєстрована ПАТ КБ «ПриватБанк» 12.08.2015 року. 
		Так, Договір № SAMDN25000731918850 від 03.01.2013 року було розірвано за ініціативою позивача з 14.08.2015 року (через 2 дні з моменту отримання банком заяви позивача про розірвання договору (12.08.2015 року). 
		При цьому, суд враховує, що у відзиві на позовну заяву ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», посилалося на те, що позивач пропустила строк позовної давності щодо частини позовних вимог і просило застосувати наслідки спливу позовної давності.
		Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
		Згідно з частиною першою статті 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
		Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України).
		За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України). Відповідно до частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
		Вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційний втрат, передбачених статтею 625 ЦК України, позивач заявила за період, який перевищує три роки.
		Отже, у спірному випадку 3 % річних та інфляційні втрати підлягають стягненню за період, який не перевищує три роки до дня звернення до суду, а, враховуючи межі позовних вимог, до 07.04.2025 року, тобто за період з 07.04.2022 року до 07.04.2025 року, що складає 1097 днів.
		Таким чином, за договором № SAMDN25000731918850 від 03.01.2013 року за період з 07.04.2022 року до 07.04.2025 року на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних у розмірі 10 809,86 грн. та інфляційні втрати в розмірі 52 103,92 грн.
		За таких обставин, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та необхідність задовольнити позовні вимоги частково, із зазначених вище підстав.
		Суд також зазначає, що суми коштів, які підлягають стягненню з АТ КБ «Приватбанк» на користь позивача, зазначені без відрахування податків та зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку, виходячи із наступного.
		Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України (далі - ПК України), яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).
		Перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено статтею 164 ПК України.
		Відповідно до пп. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб (далі -ПДФО) включаються, зокрема пасивні доходи (крім зазначених у підпункті 165.1.41 пункту 165.1 статті 165 ПК України).
		До пасивних доходів, які оподатковуються ПДФО, належать, зокрема проценти на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок і проценти на вклад (депозит) у кредитних спілках. Доходи у вигляді процентів, нараховані на суми банківських вкладних (депозитних) або поточних рахунків, ощадних (депозитних) сертифікатів, вкладів (депозитів) членів кредитної спілки у кредитній спілці оподатковуються відповідно до норм п. 170.4 ст. 170 ПК України.
		Згідно з підпунктом «а» підпункту 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім:
		а) сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю;
		б) відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов`язання;
		Згідно з пп. 174.4.1 п. 170.4 ст. 170 ПК України податковим агентом платника ПДФО під час нарахування на його користь доходів у вигляді процентів є особа, яка здійснює таке нарахування, тобто банківська установа.
		Отже, податковий агент, згідно п. п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України зобов`язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Податкового кодексу України, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються їй, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм у порядку, передбаченому ст. 18 та розділом IV Податкового кодексу України.
		При цьому, відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПК України.
		Відповідно абзацу «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до Податкового кодексу України мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати(перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
		Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми нарахованих банком відсотків на депозитні кошти та неустойка (пеня, штрафи), стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку та, відповідно, підлягають оподаткуванню на загальних підставах за ставками, визначеними Податковим Кодексом України.
		Тому, з метою недопущення неоднозначного тлумачення судового рішення під час його виконання, з огляду на те, що при виконанні судового рішення та при наявності відкритого виконавчого провадження з приводу виконання такого рішення, виникатимуть питання щодо порядку виконання судових рішень в частині сплати боржником грошових коштів стягувачу, які повинні бути оподатковані у встановленому законом порядку, суд дійшов висновку про зазначення у резолютивній частині рішення про те, що сума коштів, яка підлягає стягненню з відповідача, зазначена без відрахування податків і зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку.
		Щодо твердження АТ КБ «ПриватБанк» з приводу переведення боргу та те, що останній є неналежним відповідачем та боржником, суд їх не бере до уваги, оскільки дане питання досліджувалось в рамках справи про повернення вкладу, де суд прийшов до висновку, що АТ КБ «ПриватБанк» є належним відповідачем, оскільки саме з нього було стягнуто кошти, які належать позивачу.
		Також, суд відмовляє у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду у зв`язку із його безпідставністю.
		Згідно з положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
		Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		У зв`язку із частковим задоволенням позову, судовий збір у розмірі 634 грн підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.
		Керуючись ст.ст.509, 526, 901, 903 ЦК України, ст. 12, 13, 19, 81, 133, 137, 141, 263-265,267,273,274,280,354,355 ЦПК України, суд, -
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ФІНІЛОН», про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат - задовольнити частково.
		Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 3% річних за період з 07.04.2022 року до 07.04.2025 року в розмірі 10 809,86 грн. та інфляційні втрати за період 07.04.2022 року до 07.04.2025 року в розмірі 52 103,92 грн. 
		Суми коштів, які підлягають стягненню з АТ КБ «Приватбанк» на користь позивача, зазначені без відрахування податків та зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку.
		Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору в розмірі 634 грн. 94 коп.
		У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).
		Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570).
		 
		Повний текст судового рішення складено 20 серпня 2025 року.
		 
		 
		 
		Суддя О.Л. Бусик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...