Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/21704/25 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано судом: 20.08.2025. Зареєстровано: 21.08.2025. Забезпечено надання загального доступу: 22.08.2025.
Дата набрання законної сили: 20.08.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		У Х В А Л А
		20 серпня 2025 рокуСправа № 160/21704/25   Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голобутовського Р.З., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання Національного антикорупційного бюро України про передачу справи за підсудністю до іншого суду у справі №160/21704/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		28.07.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Національного антикорупційного бюро України (вул. Дениса Монастирського, буд. 3, м. Київ, 03035, код ЄДРПОУ 39751280), у якій просить:
		- визнати протиправним та скасувати наказ директора Національного антикорупційного бюро України за №1308-Н від 25.06.2025 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ";
		- визнати протиправним та скасувати наказ директора Національного антикорупційного бюро України за №1311-Н від 25.06.2025 "Про звільнення ОСОБА_1 ";
		- поновити ОСОБА_1 на посаді керівника П`ятого підрозділу детективів Другого Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України з 25.06.2025;
		- стягнути з Національного антикорупційного бюро України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
		Позовна заява обґрунтована тим, що накази директора Національного антикорупційного бюро України №1308-Н від 25.06.2025 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 " та №1311-Н від 25.06.2025 "Про звільнення ОСОБА_1 " є протиправними та підлягають скасуванню. 
		Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 справу відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
		Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом.
		12.08.2025 через автоматизовану систему «Електронний суд» надійшло клопотання Національного антикорупційного бюро України про передачу справи за підсудністю, в якому просить справу №160/21704/25 за позовом ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, передати за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.
		В обґрунтування клопотання зазначено, що Кодекс адміністративного судочинства України встановлює декілька видів територіальної підсудності, в тому числі: загальну (залежно від місця проживання чи місцезнаходження відповідача) та альтернативну (за вибором позивача). Відтак, якщо предметом адміністративного позову є оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної особи, то позивач може застосувати альтернативну підсудність. Тобто, такий спір може бути розглянуто адміністративним судом за вибором позивача: за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача або за місцезнаходженням відповідача. Особа може мати декілька місць проживання/перебування, водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором, в тому числі й на підставі договору оренди житлового приміщення. Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа. Отже, чинним законодавством передбачено чіткі вимоги до реєстрації особою місця свого проживання чи перебування, та передбачено документи, які підтверджують таку реєстрацію. В даному випадку, фактичне місце проживання позивача без реєстрації не може вважатися місцем проживання позивача «зареєстрованим у встановленому законом порядку» для цілей застосування ст. 25 Кодексу адміністративного судочинства України при визначені підсудності такої справи. Враховуючи викладене, на думку відповідача, прийняття судом до уваги договір №15/25 оренди житла від 15.07.2025 не є належним доказом підтвердження місця проживання позивача. Місцезнаходженням відповідача є вул. Дениса Монастирського, буд. 3, м. Київ, а відтак, відповідач вважає, що адміністративна справа підсудна Київському окружному адміністративному суду.
		18.08.2025 позивачем подані до суду пояснення, в яких вказано, що в обґрунтування свого законного місця перебування позивач зазначив, що на поточний час, та на час подачі адміністративного позову, він знаходиться в місті Дніпрі у довгостроковому службовому відрядженні, що підтверджується наказами ТОВ «Санторіс» від 07.07.2025 та від 28.07.2025 року та договором оренди житла (квартири) від 15.07.2025 за адресою: АДРЕСА_2 . Позивач вказує, що вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати. Отже, для визначення територіальної підсудності спору, під місцем перебування (знаходження) позивача слід розуміти також його фактичне знаходження територіальної одиниці, його можливість звернутися безпосередньо до адміністративного суду в межах адміністративно-територіальної одиниці, де фактично знаходиться фізична особа, зважаючи на стислі процесуальні строки для такого звернення до суду. У випадку ж передачі справи за територіальною підсудністю за зареєстрованим місцем знаходження відповідача, оскаржуються позивачем у даній справі, та які були прийняті відповідачем стосовно позивача, - без надання права вибору територіальної підсудності саме позивачу, судом будуть порушені ст. ст. 2, 5, 25 Кодексу адміністративного судочинства України та встановлений статтею 29 цього Кодексу порядок передачі справи з одного суду до іншого, що є неприпустимим та таким, що порушує право особи на незалежний та неупереджений суд та розгляд його справи упродовж розумного строку. На думку позивача, триваючий воєнний стан створює виняткові обставини, які дозволяють гнучке тлумачення ст. 25 Кодексу адміністративного судочинства України, що видно з постанови ВП КАС ВС від 29.05.2025 №440/589/23, в якій Верховний Суд наголосив на фундаментальному значенні доступу до правосуддя під час війни. Не зважаючи на те, що швидка офіційна реєстрація зміни місця перебування зараз неможлива через воєнний стан та вимоги щодо ТЦК, однак це не може заважати завданням адміністративного судочинства. В адміністративному процесі вибір позивача не створює юрисдикційного конфлікту, оскільки відповідач (орган влади) має чітке місце знаходження. Це відрізняє Кодекс адміністративного судочинства України від Цивільного процесуального кодексу України, де невизначеність критична (постанова ОП КЦС ВС №554/7669/21).
		В поясненнях позивач просить відмовити Національному антикорупційному бюро України в клопотанні про передачу справи за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду (за вих. №10-290/23953) у справі №160/21704/25 за місцем знаходження відповідача.
		Розглянувши подане клопотання, судом встановлено наступне.
		Звертаючись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою ОСОБА_1 зазначає адресу фактичного проживання (перебування, знаходження) - АДРЕСА_1 .
		Зареєстрована адреса Національного антикорупційного бюро України - вул. Дениса Монастирського, буд. 3, м. Київ, 03035.
		До позовної заяви позивачем додано копію наказу ТОВ «Санторіс» (місцезнаходження: вул. Бенедиківська, буд. 11, с. Ракошино, Мукачівський район, Закарпатська область, 89620) від 07.07.2025 №30 про направлення у відрядження юриста ОСОБА_1 на 30 календарних днів з 08.07.2025 по 06.08.2025 у м. Дніпро.
		Згідно з наказом ТОВ «Санторіс» (місцезнаходження: вул. Бенедиківська, буд. 11, с. Ракошино, Мукачівський район, Закарпатська область, 89620) від 28.07.2025 №32 відряджено юриста ОСОБА_1 на 31 календарний день з 07.08.2025 по 06.09.2025 у м. Дніпро.
		Відповідно до службових записок від 07.07.2025, 28.07.2025 юриста ОСОБА_1 відряджено у місто Дніпро з наступним завданням: юридичний супровід під час вивчення технології виготовлення і монтування тимчасових укриттів наземного типу, а також сприяння у відкритті власного виробництва (у разі прийняття такого рішення).
		До позовної заяви долучено копію договору оренди житла (квартири) №15/25 від 15.07.2025, укладеного між ФОП ОСОБА_2 (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар), відповідно до якого орендар прийняв у тимчасове оплатне користування квартиру загальною площею 43,6 кв.м. в житловій будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
		Відповідно до п. 4.2 договору оренди житла (квартири) №15/25 від 15.07.2025 договір вступає в силу з моменту його підписання та діє протягом одного календарного року.
		В позовній заяві та поясненнях від 18.08.2025 позивач пояснив передумови звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом тим, що на час подачі адміністративного позову, він знаходиться в місті Дніпрі у довгостроковому службовому відрядженні.
		Частиною 1 ст. 25 Кодексу адміністративного судочинства України (підсудність справ за вибором позивача) адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
		Відповідно до ч. 2 ст. 25 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невизначеності цим Кодексом територіальної підсудності адміністративної справи така справа розглядається адміністративним судом за вибором позивача. 
		Частиною 2 ст. 26 Кодексу адміністративного судочинства України(підсудність справ за місцем проживання або місцезнаходженням відповідача) визначено, що позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
		Проаналізувавши наведені норми процесуального закону, суд зазначає, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає альтернативу у виборі позивачем адміністративного суду, до якого він може звернутись за захистом порушених, на його думку, прав та законних інтересів.
		Позивач може звернутись до суду за його вибором за зареєстрованим місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача.
		Сама по собі незгода відповідача на розгляд справи судом, до якого позивач звернувся за власним місцезнаходженням, а не місцезнаходження відповідного суб`єкта владних повноважень, не є підставою для передачі справи за підсудністю до адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на зареєстровану адресу Національного антикорупційного бюро України.
		Як встановлено судом, позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить, зокрема, визнати протиправним та скасувати наказ директора Національного антикорупційного бюро України за №1308-Н від 25.06.2025 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 "; визнати протиправним та скасувати наказ директора Національного антикорупційного бюро України за №1311-Н від 25.06.2025 "Про звільнення ОСОБА_1 " та поновити його на посаді.
		З огляду на викладене, суд робить висновок, що спір у справі віднесено до спору з приводу публічної служби.
		В даному випадку належною до застосування у цій справі є позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладена в постанові від 21.09.2023 у справі №380/25627/21, якою досліджувалось питання територіальної підсудності суду у спорах з приводу публічної служби.
		Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив: «щодо спорів з приводу публічної служби, то такі справи, як визначено ч.2 ст. 25 Кодексу адміністративного судочинства України вирішуються адміністративними судами за вибором позивача, а тому доводи скаржника з приводу порушення судами правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 25-26 цього Кодексу, є безпідставними».
		Доводи відповідача, викладені в клопотанні про передачу справи за територіальною підсудністю, ґрунтуються, зокрема, на висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеного в постанові від 09.09.2020 у справі №536/1267/18.
		Суд звертає увагу, що висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеній у наведеній відповідачем постанові, не є релевантними до спору з приводу публічної служби, оскільки предметом судового розгляду у цій справі був трудовій спір між фізичною особою та юридичною особою приватного права.
		Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 09.09.2020 у справі №536/1267/18 надавалась правова оцінка відповідності звернення фізичної особи до Кременчуцького районного суду Полтавської області в порядку ст. 28 ЦПК України, зміст якого не узгоджується з нормами Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
		Стосовно доводів відповідача з посиланням на постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24.06.2024 у справі №554/7669/21, суд зазначає, що у цій справі спір предметом судового розгляду, також, був трудовій спір, тобто позов був поданий з метою вирішення цивільного права фізичної особи.
		Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 24.06.2024 у справі №554/7669/21 наводить наступний правовий висновок: «положення частини першої статті27, частини першої статті28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.
		Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.
		Отже в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення».
		З аналізу вказаної постанови, судом встановлено, що межі судового розгляду територіальної підсудності звернення до суду у справі №554/7669/21 не виходять за рамки цивільного процесуального законодавства.
		Отже, ані в постанові №536/1267/18, ані в постанові №554/7669/21 Верховний Судом не надавалась правова оцінка питанню територіальної підсудності звернення до адміністративного суду з позовами, що стосуються проходження публічної служби.
		Відтак, посилання відповідача на вказані постанови, не є належним обґрунтуванням необхідності передачі справи, що розглядається, на розгляд Київського окружного адміністративного суду за місцезнаходженням відповідача, нехтуючи правом позивача, встановленим ч. 1 ст. 25 Кодексу адміністративного судочинства України на звернення з позовом до суду за місцезнаходженням такої особи.
		Додатково, суд зазначає, що положення Цивільного процесуального кодексу України є відмінними, від положень Кодексу адміністративного судочинства України в частині визначення територіальної підсудності. Так, норми ЦПК України чітко визначають право особи на звернення до суду за місцем свого зареєстрованого проживання, або за місцем знаходження відповідача-юридичної особи.
		В той час як норми Кодексу адміністративного судочинства України передбачають альтернативу у зверненні до суду з позовною заявою: за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача.
		Згідно зі ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір проживання в Україні" свобода пересування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
		Вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати.
		При цьому положення цього Закону не містять поняття «знаходження особи», яке використовується у ст. 25 Кодексу адміністративного судочинства України, та якою керується суд під час встановлення місця проживання, перебування чи знаходження позивача для визначення територіальної підсудності адміністративної справи.
		Разом із цим, виходячи із завдань та принципів адміністративного судочинства та статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір проживання в Україні", позивач має право звернутися до суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на ту адміністративно-територіальну одиницю, де фактично знаходиться позивач, що не виключає його права звернення до суду за місцем проживання (перебування). 
		Отже, для визначення територіальної підсудності спору, під місцем перебування (знаходження) позивача слід розуміти також його фактичне знаходження в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, його можливість звернутися безпосередньо до адміністративного суду в межах адміністративно-територіальної одиниці, де фактично знаходиться фізична особа, зважаючи на стислі процесуальні строки для такого звернення до суду. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
		У випадку ж передачі справи за територіальною підсудністю за зареєстрованим місцем знаходження відповідача, індивідуальні акти якого оскаржуються позивачем у даній справі, та які були прийняті відповідачем стосовно позивача, - без надання права вибору територіальної підсудності саме позивачу, це призведе до порушення ст. ст. 2, 5, 25 Кодексу адміністративного судочинства України та встановлений статтею 29 цього Кодексу порядок передачі справи з одного суду до іншого, що є неприпустимим та таким, що порушує право особи на незалежний та неупереджений суд та розгляд його справи упродовж розумного строку. 
		Відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»:
		- місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги;
		- місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги.
		Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 13.09.2021 у справі №200/14688/19-а до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.
		Звертаючись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, ОСОБА_1 надав суду докази проживання в місті Дніпрі, а тому звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, з урахуванням територіальної підсудності, підтверджено позивачем належними доказами. Підстав для передачі справи для розгляду судом за місцезнаходженням відповідача в публічно-правовому спорі, має наслідком порушення права позивача на своєчасний, повний та об`єктивний розгляд справи судом за місцезнаходженням позивача.
		Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 29 Кодексу адміністративного судочинства України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду; після відкриття провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
		Обґрунтованих, об`єктивних та належних підстав для передачі справи до адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на зареєстровану адресу Національного антикорупційного бюро України, нехтуючи місцезнаходженням позивача у справі, судом не встановлено, як наслідок, клопотання Національного антикорупційного бюро України про передачу справи за підсудністю до іншого суду не підлягає задоволенню.
		Керуючись ст. ст. 25, 26, 29, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
		 
		 ПОСТАНОВИВ:
		 
		Клопотання Національного антикорупційного бюро України про передачу справи за підсудністю до іншого суду у справі №160/21704/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - залишити без задоволення.
		Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.
		 
		Суддя Р.З. Голобутовський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...