Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 159/242/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано судом: 21.08.2025. Зареєстровано: 21.08.2025. Забезпечено надання загального доступу: 22.08.2025.
Дата набрання законної сили: 20.08.2025
Номер судового провадження: 11-кп/802/386/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024030550001427

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		           
		Справа № 159/242/25  Провадження №11-кп/802/386/25 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1   Доповідач :                 ОСОБА_2 
		 
		ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		20 серпня 2025 року                                  місто Луцьк
		                   
		Волинський апеляційний суд в складі:
		головуючого судді  ОСОБА_2 ,
		суддів  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		з участюсекретаря  ОСОБА_5 ,
		прокурора  ОСОБА_6 ,
		захисника  адвоката ОСОБА_7 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_8 ,
		потерпілих  ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінальногопровадження №12024030550001427за апеляційнимискаргами першогозаступника керівникаВолинської обласноїпрокуратури ОСОБА_11 ,потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_8  на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 березня 2025 року щодо  ОСОБА_8 ,
		В С Т А Н О В И В:
		Вказаним вироком суду  ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Язавні Ратнівського району Волинської області, громадянин України, з повною загальною середньою освітою, працюючого водієм автотранспортних засобів в Товаристві з обмеженою відповідальністю «МАКАРТРАНС», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		засуджений за ч.2 ст.286 КК України до покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
		На підставі ст.ст.75, 76 КК України обвинуваченого ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років не вчинить нового кримінального правопорушення і виконує покладені на нього обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи.
		Вироком вирішено питання речових доказів, судових витрат та арештованого майна.
		Згідно з вироком суду ОСОБА_8 визнаний винним та засуджений за те, що він 13 жовтня 2024 року, близько 13 год. 00 хв. всупереч вимог Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, керуючи технічно справним вантажним сідловим тягачем марки «МАN» реєстраційний номер НОМЕР_1 в складі причепу марки «SCНMITZ» реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись автодорогою М-07 «Київ-Ковель-Ягодин» в напрямку м. Київ, поблизу рекреаційної відпочинкової зони «Пролісок», що неподалік с. Волошки Ковельського району Волинської області, допустив крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, не виконавши покладені на нього обов`язки, як на водія, грубо порушуючи Правила дорожнього руху, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, не маючи жодних перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпечного руху, не вибрав в установлених межах безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, проявив неуважність та, рухаючись в умовах достатньої видимості, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення із автомобілем марки «Ford» реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_13 , який рухався попереду в попутному напрямку та в подальшому виконував маневр повороту ліворуч.
		У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки «Ford» реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_13 отримав тілесні ушкодження у вигляді: забою головного мозку, лівобічної півкулевої субдуральної гематоми малого об`єму, забійної рани потиличної ділянки голови, які за ступенем тяжкості, стосовно живої особи, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, згідно п. 2.1.3 о) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень».
		17 листопада 2024 року, під час перебування потерпілого ОСОБА_13 у реабілітаційному центрі, що в с. Боратин Луцького району Волинської області було констатовано його біологічну смерть, яка настала внаслідок набряку головного мозку, вираженої паренхіматозної дистрофії печінки, нирок, що виникли на фоні перебігу закритої черепно-мозкової травми, отриманої 13.10.2024 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка супроводжувалась забоєм головного мозку із крововиливами під оболонки.
		Крім цього, у результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «Ford» реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_10 , яка знаходилась на задньому лівому пасажирському сидінні, отримала тілесні ушкодження у вигляді  політравм: закритої черепно-мозкової травми з аксональним пошкодженням головного мозку; закритого Т-подібного перелому даху лівої вертлужної впадини, правої вертлужної впадини з розривом лівого крижово-здухвинного зчленування; закритих переломів 6 і 9 ребер зліва, що утворилися від дії тупих твердих предметів, можливо від виступаючих частин салону автомобіля, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, згідно п. 2.2.1. в) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень».
		Таким чином, у прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали перебуває грубе порушення ОСОБА_8 вимог п.п. 2.3 (б), 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України:
		- п. 2.3 (б) для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
		- п. 12.1 під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;
		- п. 13.1 водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
		Не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації дій обвинуваченого, прокурор оскаржує вирок суду, у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м`якості. Посилається на те, що суд першої інстанції, звільнивши ОСОБА_8 від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити покарання у вигляді позбавлення волі 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування основного покарання з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років не вчинить нового кримінального правопорушення і виконує покладені на нього обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи. В мотивувальну та резолютивну частину вироку внести вказівку щодо вирішення питання про долю речових доказів: причіп (тягач) марки «Schmitz», д.н.з. НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію причепу (тягача) марки «Schmitz», д.н.з. НОМЕР_4 , поліс обов`язкового страхування на причіп (тягач) марки «Schmitz», д.н.з. НОМЕР_2 , № НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію вантажного автомобіля марки «MAN» д.н.з. НОМЕР_1 серія НОМЕР_6 , поліс обов`язкового страхування на вантажний автомобіль «MAN» д.н.з. НОМЕР_1 № НОМЕР_7  повернути власнику ТОВ «МАКАРТРАНС». У решті вирок залишити без змін.
		В поданій апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_9 просить змінити вирок суду в частині виключення з вироку додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами та у решті вирок суду залишити без змін.
		В поданій апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_14 вважає вирок суду в частині призначення додаткового покарання необґрунтованим. Вказує на те, що завдяки офіційній роботі водія та отриманим доходам, ОСОБА_8 відшкодував їй матеріальну та моральну шкоду, зобов`язався і в подальшому, при необхідності, допомагати їй у лікуванні. Просить вирок суду змінити та виключити з вироку додаткове покарання у виді позбавлення права керувати тринспортиним засобами строком на 2 роки.
		В поданійапеляційній скарзі обвинувачений, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікацію своїх дій, вважає вирок суду в частині призначеного додаткового покарання необґрунтованим. Посилається на те, що потерпілі претензій не мають та просили суворо не карати. Вказує на те, що свою вину визнав повністю, щиро розкаявся, сприяв проведенню досудового розслідування та не затягував розгляд справи, обом потерпілим відшкодував моральну та матеріальну шкоду в повному обсязі Просить виключити призначене йому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
		Заслухавши доповідача, який виклав суть обвинувачення, доводи апеляційних скарг, обвинуваченого, його захисника та потерпілих, які підтримували свої апеляційні скарги і заперечили доводи апеляційної скарги прокурора, та просили змінити вирок суду у частині призначеного додаткового покарання, думку прокурора, яка свою апеляційну скаргу сторони обвинувачення підтримувала та заперечувала апеляційні скарги сторони захисту та потерпілих, просила скасувати вирок суду та ухвалити новий, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги обвинуваченого та потерпілих до задоволення не підлягають, а апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
		Відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, за встановлених і викладених у вироку обставин, обґрунтовані доказами, які досліджено судом у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, за згодою учасників судового провадження, керуючись вимогами ст.349КПК України після допиту обвинуваченого, який повністю визнав себе винним у вчиненні кримінальних правопорушень, дійшов висновку про недоцільність дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
		Відповідно до вимог ч.2 ст.394, ч.1 ст.404 КПК України, апеляційний суд не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися і докази стосовно яких судом, згідно із ч.3 ст.349 КПК України, не досліджувалися.
		Що стосується доводів апеляційних скарг обвинуваченого та потерпілих в частині необґрунтованого призначення ОСОБА_8 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, то апеляційний суд зазначає таке.
		Відповідно до роз`яснень, які містяться в п.п.20, 21 постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23.12.2005, при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а і характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, а також обставини, які пом`якшують, обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку при призначенні покарання за частинами 1 та 2 ст.286 і ст.287 КК (2341-14) необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.
		Кримінальне правопорушення, передбачене ст.286 КК України, законодавцем віднесено до злочинів проти безпеки руху.
		Будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі (рішення ЄСПЛ у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 29 червня 2007 року).
		Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий суд обґрунтовано призначив ОСОБА_8 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, врахував усі обставини справи, особу обвинуваченого, позиції потерпілих, однак обвинуваченим допущені численні грубі порушення «Правил дорожнього руху», наслідки яких призвели до двох потерпілих, один з яких помер, а потерпіла ОСОБА_10 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.
		На думку апеляційного суду, зазначеним обставинам у їх сукупності місцевий суд дав належну правову оцінку, передусім з точки зору суспільної небезпеки винної особи та характеру вчиненого кримінального правопорушення.
		Таким чином, у цьому конкретному випадку, покарання без позбавлення права керувати транспортними засобами не сприятиме досягненню його мети, яка також полягає у запобіганні вчинення обвинуваченим нових правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.
		Зважаючи на наведене, підстав вважати, що призначене обвинуваченому ОСОБА_8 додаткове покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, як про це зазначено у апеляційних скаргах обвинуваченого та потерпілих, немає.
		Доводи апеляційної скарги прокурора зі змінами та доповненнями є слушними. 
		Згідно положень ч.1 ст.75КК України особа може бути звільнена від відбування покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі.
		Місцевий суд призначив ОСОБА_8 за ч.2 ст.286КК України основне покарання у виді 5 років позбавлення волі та додаткове покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
		На підставі ст.75КК України суд звільнив обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку, тривалістю 3 роки.
		Таким чином, суд звільнив ОСОБА_8 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі та додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
		Отже, суд звільнив ОСОБА_8 від відбування покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, чого не міг робити, оскільки ч.1 ст.75КК України не передбачена можливість звільнення особи від відбування покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
		Неправильне застосування кримінального закону є підставою для скасування вироку щодо ОСОБА_8 в частині призначеного покарання та ухвалення нового вироку в цій частині.
		Положеннями частини 2 статті 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Відповідно до вимог ч.1 ст.65 КК України, суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		А згідно правил ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Визначені цією нормою Кодексу загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного і доцільного заходу примусу, яке б ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави і суспільства. Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципу співмірності, цей захід примусу за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.
		З огляду на ці положення кримінального закону при призначенні покарання суд має враховувати не тільки межі караності діяння, встановлені у відповідній санкції статті (частині статті) Особливої частини КК України, а й норми Загальної частини цього Кодексу, в яких регламентуються цілі, система покарань, підстави, порядок та особливості застосування окремих його видів, а також регулюються питання, пов`язані з призначенням покарання, що можуть вплинути на вибір (обрання) судом певних його виду і розміру.
		Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке характеризується необережною формою вини, особу ОСОБА_8 , який вперше притягується до кримінальної відповідальності, виключно позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має на утримання одну неповнолітню дитину, вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, повністю відшкодував потерпілим завдану шкоду, позиції потерпілих, наявність обставин, які пом`якшують покарання винного - щире каяття, яке виявилося в тому, що обвинувачений усвідомив протиправність своєї поведінки, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування шкоди, відсутність обставин, які обтяжують покарання, апеляційний суд вважає за можливе зменшити ОСОБА_8 призначене йому судом покарання за ч.2 ст.286 КК України та призначити покарання, передбачене санкцією ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік та на підставі ст.ст.75, 76 України звільнити ОСОБА_8 від відбування основного покарання з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України. 
		При цьому апеляційним судом було враховано і позицію потерпілих під час судового розгляду в суді першої та апеляційної інстанцій, які просили суворо не карати обвинуваченого та не застосовувати щодо нього додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобами.
		Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує, що позиція потерпілих у судових засіданнях не є обов`язковою для суду, натомість враховується в сукупності з обставинами, передбаченими ст.65 КК України, і не має над ними юридичної переваги.
		На думку апеляційного суду, таке покарання у виді позбавленні волі з позбавленням права керувати транспортними засобами відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України.
		На переконання апеляційного суду, таке покарання буде справедливим, відповідатиме вимогам закону, принципам законності, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а покладення на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК України дозволить здійснювати контроль з боку уповноваженого органу з питань пробації за поведінкою обвинуваченого.
		На думку апеляційного суду, у даному випадку буде досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, а також враховано інтереси усіх суб`єктів кримінально-правових відносин.
		Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст.374, 100 КПК України не вирішив долі речових доказів у кримінальному провадженні, а саме: причіпу (тягача) марки «Schmitz», д.н. НОМЕР_8 , свідоцтва про реєстрацію причепу (тягача) марки «Schmitz», д.н.з. НОМЕР_4 , полісу обов`язкового страхування на причіп (тягач) марки «Schmitz», д.н.з. НОМЕР_2 , № НОМЕР_5 , свідоцтва про реєстрацію вантажного автомобіля марки «MAN» д.н.з. НОМЕР_1 серія НОМЕР_6 , полісу обов`язкового страхування на вантажний автомобіль «MAN» д.н.з. НОМЕР_1 № НОМЕР_7 , є слушними, а тому їх долю слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 420 КПК України, Волинський апеляційний суд,
		У Х В А Л И В:
		Апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_8  залишити без задоволення.
		Апеляційну скаргу першого заступникакерівника Волинськоїобласної прокуратури ОСОБА_11   задовольнити частково.
		Вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 березня 2025 року в частині призначеного ОСОБА_8 покарання  скасувати.
		Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 за ч.2 ст.286 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
		На підставі ст.ст.75, 76 України звільнити ОСОБА_8 від відбування основного покарання з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконує покладені на нього обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи.
		Речові докази у справі, а саме: причіп (тягач) марки «Schmitz», д.н.з. НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію причепу (тягача) марки «Schmitz», д.н.з. НОМЕР_4 , поліс обов`язкового страхування на причіп (тягач) марки «Schmitz», д.н.з. НОМЕР_2 , № НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію вантажного автомобіля марки «MAN» д.н.з. НОМЕР_1 серія НОМЕР_6 , поліс обов`язкового страхування на вантажний автомобіль «MAN» д.н.з. НОМЕР_1 № НОМЕР_7  повернути власнику ТОВ «МАКАРТРАНС».
		В решті вирок суду  залишити без змін.
		Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту його проголошення. 
		 
		 
		 
		Головуючий
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...