Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/12757/25 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано судом: 21.08.2025. Зареєстровано: 22.08.2025. Забезпечено надання загального доступу: 25.08.2025.

Номер судового провадження: 2/761/6115/2025

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 761/12757/25
		Провадження № 2/761/6115/2025
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		       25 липня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого судді Юзькової О.Л.,
		при секретарі Марінченко Л.В., Кочур Л.В.,
		       здійснивши підготовче засідання в цивільній справі за позовом   ОСОБА_1 до Громадської організації «Всеукраїнська громадська організація «Стоп корупції», Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоп Корупції ТБ», Громадської організації «СТОПКОР» про захист честі, гідності і ділової репутації, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		        
		       Представник  ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва про про захист честі, гідності і ділової репутації. Свої вимоги обгрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 18:25 год. на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 було поширено публікацію заголовком « ОСОБА_2 , який ухилився від податків на ІНФОРМАЦІЯ_4 », з версією російською мовою за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_18)» (далі - «Публікація від ІНФОРМАЦІЯ_1 ») (Додатки 1, 2 до Позовної заяви), яка містить, зокрема, наступну інформацію: Заголовок: « ІНФОРМАЦІЯ_19)»; «ІНФОРМАЦІЯ_20 /...]»; На фото, мовою оригіналу: « ІНФОРМАЦІЯ_21» (переклад українською: «ІНФОРМАЦІЯ_22»);«ІНФОРМАЦІЯ_23» 
		(переклад українською: «ІНФОРМАЦІЯ_24») ? Представником зазначено, що висловлювання, що містяться у версії Публікації від ІНФОРМАЦІЯ_5 року російською мовою є ідентичними за змістом висловлюванням у версії Публікації українською мовою, що підтверджується відповідним перекладом (Додаток 4 до Позовної заяви). Висловлювання в п. І і 3 цієї Позовної заяви надалі зазначаються як «Спірна Інформація». Вважаючи поширену ОСОБА_14 недостовірною і такою, що порушує позивача особисті немайнові права, 13.03.2025 року Позивач звернувся до Відповідачів із Претензіями щодо спростування недостовірної інформації, в якій просив протягом 3 днів з дати отримання Претензії видалити з вебсайту https://www.stopcor.org Публікацію від ІНФОРМАЦІЯ_1 року та Публікацію від ІНФОРМАЦІЯ_5 року; розмістити на веб-сайті https:// www.stopcor.org текст спростування поширеної інформації; не здійснювати подальше поширення в будь-якому вигляді і формі, зазначеної в п. 1 і 3 цієї Позовної заяви недостовірної інформації про Позивача. Відповідач також просив надати відомості про повні ім?я та адреси авторів Публікацій від ІНФОРМАЦІЯ_1 року та від ІНФОРМАЦІЯ_5 року. Представник позивача зазначає, що відповідачами направлені Претензії було проігноровано, що слугувало підставою зверненням до суду за захистом честі, гідності і ділової репутації.
		       Провадження в справі відкрито 31.03.2025, відповідно до положень ст.ст. 19, 274 ЦПК України вирішено питання про її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
		       Громадська організація «Всеукраїнська громадська організація «Стоп корупції» через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому представник зазначає, що Громадська організація «Всеукраїнської громадської організації «Стоп корупції» є неналежним відповідачем в справі. Також зазначив, що недостовірна на думку позивача розповсюджена на веб-сайті «СТОПКОР» не має жодного відношення до ГО «ВГО «Стоп корупції». Представником позивача не доведено те, що власником веб-сайту www.stopcor.org є ГО «ВГО «Стоп корупції», а також не надано належних доказів на підтвердження того, що власником, користувачем, володільцем, розпорядником вищевказаного веб-сайту є саме громадська організація. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет. Зауважуємо, що ГО «ВГО «Стоп корупції» не є ані фактичним власником, ані наповнювачем веб-сайту. Представник відповідача наголосив на тому, що ГО «ВГО « Стоп корупції» не здійснювало публікації вищевикладеної в позові інформації та статей стосовно ОСОБА_1 на офіційному сайті ГО «ВГО «Стоп корупції» за посиланням stopcor.ngo. Варто зауважити, Позивач звернувся з позовом до ГО «ВГО « Стоп Корупції», але Громадська організація "ВГО «Стоп корупції", оскільки не має доступу до сайту, та нічого не публікує на ньому, і навіть у разі задоволення позову до ГО «ВГО «Стоп Корупції», остання не має технічної можливості виконати вимоги позивача. Тим більше ГО «ВГО «Стоп корупції» не є власником вказаного веб-сайту. Також звернув увагу на те, що на сайті СтопКор (stopcor.org) міститься окреме посилання на ГО (на інший веб-сайт stopcor.ngo), що свідчить про те, що інформаційний портал СТОПКОР є окремою структурою, та ні в якому разі не підпорядковується ГО «ВГО «Стоп корупції», як про те зазначає позивач. Вказуємо на те, що скорочена назва Громадської організації «Всеукраїнської громадської організації «Стоп корупції» є ГО «ВГО «Стоп корупції», а не СТОПКОР. Також зазначено представником, що іформація, що поширена в статтях на сайті «СТОПКОР» взагалі не стосується ГО «ВГО «Стоп корупції», а вид діяльності, що охоплює розповсюдження інформації на будь-яких ресурсах не відповідає статутній діяльності ГО «ВГО «Стоп корупції» взагалі, тому ГО «ВГО «Стоп корупції» не має такої можливості взагалі. Представником зауважено, що ГО «ВГО «Стоп корупції» не є юридичною особою, що розповсюдила інформацію, про яку зазначає позивач, а отже позовні вимоги, адресовані до ГО «ВГО «Стоп корупції», пред`явлено до неналежного відповідача. Представник відповідача просить визнати ГО «ВГО «Стоп корупції» неналежним відповідачем по справі №761/12757/25 та в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог до ГО «ВГО «Стоп корупції» про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації відмовити.
		       Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоп Корупції ТБ» через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому представник просить визнати Товариство з обмеженою відповідальністю «Стоп корупції ТБ» неналежним відповідачем по справі №761/12757/25 та в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині вимог до ТОВ «Стоп корупції ТБ» відмовити. Представник у відзиві посилається на те. що Товариство з обмеженою відповідальністю «Стоп корупції ТБ» не є володільцем та власником веб-сайту, на якому розміщений вищевказаний інформаційний контент, а тому в разі задоволення вимог позивача - відповідач ТОВ «Стоп корупції ТБ» не зможе виконати вимоги. Також зазначив, що позивачем не доведено те, що власником веб-сайту www.stopcor.org є ТОВ «Стоп корупції ТБ», позивачем не додано доказу на підтвердження володіння/користування, наповнення чи розпорядження вищевказаним веб-сайтом саме ТОВ «Стоп корупції ТБ».
		       Відповідей на відзив в адресу суду від сторони позивача не надходило.
		       Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16.09.2025 закрито підготовче провадження в справі та призначити справу до судового розгляду по суті на  17 липня 2025 року.
		       В судове засідання учасники справи не з`явилися, повідомлялися про його проведення належним чином, про причини неявки суду не повідомили.
		       Представник позивача в адресу суду надав заяву про розгляд справи без участі сторони позивача.
		       Представник Громадської організації «Всеукраїнська громадська організація «Стоп корупції» та представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоп Корупції ТБ» у відзиві просили розгляд справи здійснити без їх участі.
		       Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, повно та всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, судвстановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків
		       Відповідно до статті 34 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		       Разом з тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
		       Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
		       Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 18:25 год. в мережі Інтернет, на веб-сайті https://www.stopcor.org/ за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 було поширено публікацію під заголовком « ОСОБА_15 , який ухилився від податків на ІНФОРМАЦІЯ_4 », з версією російською мовою за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_18)», з текстом, що містив наступні фрагменти:
		       - « ІНФОРМАЦІЯ_25)» (заголовок);
		       - «ІНФОРМАЦІЯ_26»;
		       - «ІНФОРМАЦІЯ_27 […]»;
		       - « ІНФОРМАЦІЯ_28»);
		       - «ІНФОРМАЦІЯ_52 »;
		       - «[…] ІНФОРМАЦІЯ_30»;
		       - «ІНФОРМАЦІЯ_31»;
		       - «ІНФОРМАЦІЯ_32»;
		       - «ІНФОРМАЦІЯ_33 »;
		       - «ІНФОРМАЦІЯ_34 […]».
		 
		       Наведені фрагменти, що містяться у версії публікації від ІНФОРМАЦІЯ_1 російською мовою є ідентичними за змістом висловлюванням у версії публікації українською мовою, що підтверджується наданим Позивачем перекладом.
		       Також, ІНФОРМАЦІЯ_8 об 11:00 год. в мережі Інтернет, на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5 було поширено публікацію під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_35» з версією російською мовою за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5 під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_36» з текстом, що містив наступні фрагменти:
		       - « ІНФОРМАЦІЯ_37 »;
		       - « ІНФОРМАЦІЯ_38.»;
		        - « ІНФОРМАЦІЯ_39»);
		       Наведені фрагменти, що містяться у версії публікації від ІНФОРМАЦІЯ_5 російською мовою є ідентичними за змістом висловлюванням у версії публікації українською мовою, що підтверджується наданим Позивачем перекладом.
		       Позивач, його представник вказують, що зазначена розповсюджена інформація є недостовірною і такою, що порушує особисті немайнові права Позивача.
		       Згідно по положень ст. 200 ЦК України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
		       Відповідно до ст. 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
		       Положеннями ст. 27 Конституції України кожен має право на повагу його гідності.
		       Приписами ст. 270 ЦК України встановлені види особистих немайнових прав, зокрема, право на повагу до гідності та честі, що відповідно до вимог ст. 269 ЦК України належать фізичній особі довіку. 
		       В свою чергу відповідно до ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації.
		       Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (ч. 1 ст. 277 ЦК України).
		       Щодо встановлення належних відповідачів у справі.
		       У пункті 6.5 постанови Великої Палати Верховного Суду 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19) зроблено висновок, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник вебсайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
		       Це також узгоджується з пунктом 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи».
		       Таким чином, перевіряючи обставини справи,суд має встановити, чи заявлено позов до належних відповідачів. 
		       Авторами публікацій від ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_5 року зазначені відповідно журналіст, редактор ОСОБА_20 та редактор-аналітик ОСОБА_21 . Позивач в Претензіях від 13.03.2025 року запитував уВідповідачів інформацію про повні ім`я та адреси для кореспонденції авторів публікацій, проте, Відповідачі таку інформацію не надали. Отже, з огляду на відсутність інформації про повне ім`я та місцезнаходження авторів публікацій, належним відповідачем у цій справи є власник веб-сайту https://www.stopcor.org/.
		       Згідно з п. 15 ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» власник веб-сайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту.
		 
		       На головній сторінці веб-сайту www.stopcor.orgвказано, що власником цього онлайн-медіа є ГО «СТОПКОР». Ця обставина була також визнана ГО «СТОПКОР» в листі вих. № 5 від 12 березня 2025 року де зазначено, що саме ГО «СТОПКОР» встановлює порядок і умови використання веб-сайту, здійснює редакційний контроль щодо створення, добору, організації та поширення масової інформації на веб-сайті, розміщення та видалення інформації на ньому. Отже, судом встановлено, що ГО «СТОПКОР» є власником веб-сайту www.stopcor.org та належним відповідачем у цій справі.
		       Водночас, відповідачі ГО «Всеукраїнська громадська організація «Стоп корупції» та ТОВ «Стоп Корупції ТБ» у відзивах заперечують свою причетність до веб-сайту www.stopcor.org, зазначають, що вони не є фактичними власниками та наповнювачами цього веб-сайту. 
		       В матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази того, що на момент звернення до суду із цим позовом ГО «Всеукраїнська громадська організація «Стоп корупції» та ТОВ «Стоп Корупції ТБ» спільно володіють веб-сайтом www.stopcor.org разом із ГО «СТОПКОР». 
		       Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині вимог до ГО «Всеукраїнська громадська організація «Стоп корупції» та ТОВ «Стоп Корупції ТБ», з огляду на те, що останні є неналежними відповідачами.
		       Щодо заявлених ОСОБА_1 позовних вимог до ГО «СТОПКОР» суд зазначає наступне.
		       Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 30 Закону України «Про інформацію», вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.
		       Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.
		       Суд враховує при цьому правову позицію Європейського суду з прав людини у пункті 75 рішення від 12 липня 2001 року у справі «Фельдек проти Словаччини» де зазначено, що на відміну від оціночних суджень, реальність фактів можна довести.
		       Дослідивши інформацію, яку просить спростувати Позивач, суд приходить до висновку, що в ній відсутні будь-які стилістичні конструкції або інші способи, які б вказували на те, що повідомлена інформація є суб`єктивною думкою та особистим поглядом на певні події і відображає особисту точку зору, тобто відсутні ті мовні засоби, які є характерними для оціночних суджень. Інформація містить в собі фактичні твердження про існування конкретних обставин, які можуть бути доведені чи спростовані. 
		       Долученим до матеріалів справи Висновком експерта за результатами проведення лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи № 311/25-21 від 04.03.2025 року, проведеним Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України підтверджено, що спірні фрагменти публікацій є фактичними твердженнями, а не оціночними судженнями.
		       Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		       Отже підставою для задоволення позову є наявність всіх вищенаведених складових правопорушення.Наявність юридичного складу правопорушення щодо поширення недостовірної інформації відносно Позивача підтверджується наступним.
		       Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		       Факт поширення на веб-сайті https://www.stopcor.org/спірної інформації, яку просить спростувати Позивач, підтверджується наявними у матеріалах справи Звітами за результатами проведеної фіксації та дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет № 13/2025-ЗВ від 10.01.2025 року та № 42/2025-ЗВ від 10.02.2025 року, складеними Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр компетенції з формування доказів у мережі Інтернет «Веб-Фікс».
		       В досліджених судом публікаціях прямо зазначається ім`я та прізвище Позивача, а також наводиться декілька фотографій із його зображенням. В публікації від ІНФОРМАЦІЯ_1 року також згадується, що йдеться про засновника інвестфонду «Roosh». При цьому, Позивачем надано роздруківку інформації про команду інвестиційної групи «Roosh», що міститься за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_11 , де Позивач зазначений як співзасновник і партнер. 
		       На цих підставах судом встановлено, що публікації дійсно поширені саме щодо ОСОБА_1 , який є Позивачем у цій справі. Відтак, доводи позовної заяви в частині поширення спірної інформації саме щодо Позивача є обґрунтованими.
		       Стосовно недостовірності спірної інформації судом враховано наступне.
		       Щодо тверджень про ухилення Позивачем від сплати податків на суму 1,2 млрд. грн та фінансування квазіреспублік «ДНР» та «ЛНР».
		       Висловлювання «ІНФОРМАЦІЯ_40». 
		        «ІНФОРМАЦІЯ_41"» є діями, які підпадають під кваліфікацію кримінального правопорушення, передбаченого ст. 258-5 КК України.
		       Між тим, відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
		       Так, частинами 1, 2, 5 ст. 17 КПК України зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
		       Презумпцію невинуватості необхідно розглядати в загальноправовому і процесуальному значеннях. Як загально правова вимога вона визначає положення особи в суспільстві. Хоча цей принцип сформульований як кримінальний процесуальний, однак його дія виходить за рамки лише кримінального процесу. Презумпція невинуватості - це об`єктивне право положення. Це вимога закону, звернена до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, до суспільної думки в цілому. 
		       Вказані висновки наведені, зокрема, Верховним Судом в постанові від 01 березня 2021 року у справі № 577/4402/19-ц (провадження № 61-14248св20).
		       Частинами 1, 2 статті 42 Кримінального процесуального кодексу України визначено: «Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень». «Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу».
		       Посилання на конкретну фізичну особу в контексті її зв`язку зі злочином, кримінальним провадженням чи його розслідуванням можливо лише у випадку, коли особа перебуває у статусі підозрюваного, обвинуваченого або підсудного (постанови Верховного Суду від 01 березня 2021 року у справі № 577/4402/19-ц (провадження № 61-14248св20); від 22 березня 2021 року у справі № 482/1474/16-ц (провадження № 61-9237св19)).
		       Позивачем надано суду адвокатський запит представника Позивача до Офісу Генерального прокурора про надання інформації щодо існування повідомлень про підозру, обвинувальних актів чи обвинувальних вироків ОСОБА_23 за будь-якими кримінальними провадженнями, а також лист-відповідь Офісу Генерального прокурора № 25/3-51вих-25 від 14.01.2025 року де Офісом Генерального прокурора зазначено, що відомості про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності відсутні.
		       Водночас, Відповідачі не надали жодних доказів на підтвердження поширеної інформації про ухилення Позивачем від сплати податків та фінансування квазіреспублік «ДНР» та «ЛНР», зокрема, повідомлень про підозру, обвинувальних актів чи обвинувальних вироків щодо цих, чи будь-яких інших кримінальних правопорушень.
		       Аналізуючи надані докази у сукупності з конституційним принципом презумпції невинуватості, та враховуючи відсутність у Позивача статусу підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого у будь-якому кримінальному провадженні, суд приходить до висновку про те, що повідомлена (поширена) інформація про здійснення ОСОБА_1 ухилення від сплати податків та фінансування квазіреспублік «ДНР» та «ЛНР» не відповідає дійсності, тобто, є недостовірною.
		       Щодо інформації про те, що Позивач має громадянство рф.
		       В спірних публікаціях стверджується, що Позивач є громадянином рф, та зазначаються реквізити відповідного паспортного документа, зокрема, « ІНФОРМАЦІЯ_42 ».
		       В позовній заяві Позивачем зазначено, що після початку 24 лютого 2022 року повномасштабного вторгнення росії в Україну, він розпочав процедуру виходу з російського громадянства, подавши в червні 2022 року відповідну заяву до Посольства російської федерації в Республіці Кіпр
		       На підставі наданої Довідки про припинення громадянства російської федерації від 22.03.2024 року судом встановлено, що 08.09.2023 року рішенням Посольства російської федерації в Республіці Кіпр російське громадянство ОСОБА_1 було припинене, а паспорт громадянина рф серії НОМЕР_2 , виданий 4 липня 2016 року, було у нього вилучено.
		       Таким чином, ані на момент поширення спірних публікацій ІНФОРМАЦІЯ_1 року та ІНФОРМАЦІЯ_5 року, ані на момент розгляду цієї справи ОСОБА_1 не був і не є громадянином рф. Отже, повідомлена (поширена) інформація про те, що ОСОБА_1 має громадянство рф не відповідає дійсності, тобто, є недостовірною.
		       Щодо інформації про те, що Позивач знаходиться під санкціями.
		       В спірній публікації від ІНФОРМАЦІЯ_1 року Позивач був описаний як «ІНФОРМАЦІЯ_43», тобто, стверджується про те, що на дату публікацій до Позивача застосовані санкції. 
		       Санкціями є спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи, які застосовуються з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України (ст. 1 Закону України «Про санкції»).
		       За змістом частин першої-другої статті 5-3 Закону України «Про санкції`Державний реєстр санкцій (далі - Реєстр) - це інформаційно-комунікаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, захист, облік, відображення, оброблення та надання інформації про всіх суб`єктів, щодо яких застосовано санкції.Реєстр створюється з метою надання безоплатного публічного доступу до актуальної та достовірної інформації про всіх суб`єктів, щодо яких застосовано санкції.
		       Позивачем надано суду Витяг з Державного реєстру санкцій від 24 березня 2025 року, з якого вбачається, що Указами Президента України №126/2018 від 14.05.2018 року в редакції Указу Президента України № 176/2018 від 21.06.2018 року були застосовані санкції до особи з ім`ям « ОСОБА_1 », який має податковий номер « НОМЕР_3 », тоді як Позивач у цій справі має податковий номер « НОМЕР_4 ». Водночас, за податковим номером Позивача, а саме « НОМЕР_4 », у Державному реєстрі санкцій відсутня інформація про введення санкцій, що підтверджується окремим Витягом з Державного реєстру санкцій, наданим Позивачем. Тобто, введені згаданими Указами санкції стосувались іншої особи і не розповсюджувались на Позивача.
		       Так, обставини були встановлені в долученій до матеріалів справи Ухвалі Верховного Суду від 10.09.2018 року у справі № 9901/708/18, що розглядалась за участю Позивача.
		       Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		       Суд додатково звертає увагу і на те, що зі змісту наданого Витягу з Державного реєстру санкцій від 24 березня 2025 року вбачається, що на дату публікації від ІНФОРМАЦІЯ_1 року санкції, застосовані до особи з ІПН « НОМЕР_3 » також були скасовані Указами Президента України №133/2017 від 15.05.2017 та №184/2020 від 14.05.2020 року.
		       На підставі зазначеного судом встановлено, що повідомлена (поширена) інформація про те, що ОСОБА_1 перебуває під санкціями не відповідає дійсності, тобто, є недостовірною.
		       Щодо інформації про те, що Позивач є власником та контролює онлайн-казино, що діє під брендами « ІНФОРМАЦІЯ_44».
		       В публікаціях стверджується, що ОСОБА_1 є «ІНФОРМАЦІЯ_45 ». Відповідно до стор. 26 Висновку експерта за результатами проведення лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи № 311/25-21 від 04.03.2025 року, проведеного Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, ці висловлювання містять в собі фактичні твердження про те, що Позивач є фактичним власником чи контролером таких онлайн-казино.
		       Інформація про організаторів азартних ігор, гральні зали, використання онлайн-систем, бренди організаторів азартних ігор та інша інформація, передбачена цим Законом, розміщується у відповідних відкритих реєстрах на сайті Уповноваженого органу з метою безперешкодного доступу громадян, у тому числі з метою громадського контролю (ч. 18 ст. 16 Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор»).
		       Відповідно до наданої Позивачем інформації з веб-сайту Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей, організатором азартних ігор казино в мережі Інтернет, що оперує під брендом «ІНФОРМАЦІЯ_46» є Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕЙСИКС» (код ЄДРПОУ 43635954).
		       Відомості про ТОВ «СПЕЙСИКС» з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань свідчать про те, що кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «СПЕЙСИКС» є ОСОБА_34, а директором є ОСОБА_25 . Відповідно, ОСОБА_1 не є учасником, кінцевим бенефіціарним власником чи директором ТОВ «СПЕЙСИКС».
		       З наявних у матеріалах справи доказів не вбачається жодного зв`язку між ОСОБА_1 та ТОВ «СПЕЙСИКС», що оперує під брендами «ІНФОРМАЦІЯ_47», чи з діяльністю з організації азартних ігор казино в мережі Інтернет, що здійснювалась чи здійснюється під цими брендами.
		       Виходячи із наведеного судом встановлено, що повідомлена (поширена) інформація про те, що ОСОБА_1 є власником та контролює онлайн-казино, що діє під брендами «ІНФОРМАЦІЯ_46» не відповідає дійсності, тобто, є недостовірною.
		       Щодо інформації про те, що Позивач створив нове онлайн-казино, що діє під брендом «ІНФОРМАЦІЯ_48».
		       В публікаціях стверджується, що Позивач «створив нове онлайн-казино ІНФОРМАЦІЯ_48» нібито вдавшись до використання «підставної» ОСОБА_26 .
		       Відповідно до наданої Позивачем інформації з веб-сайту Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей, організатором азартних ігор казино в мережі Інтернет, що оперує під брендом «ІНФОРМАЦІЯ_48» є Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕЙРОЛІНК» (код ЄДРПОУ 45356504).
		       Відомості про ТОВ «НЕЙРОЛІНК» з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань свідчать про те, що кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «НЕЙРОЛІНК» є ОСОБА_27 , якому належить 100 % частка у статутному капіталі єдиного учасника ТОВ «НЕЙРОЛІНК» - ТОВ «НЕОПЛЕЙ» (код ЄДРПОУ 44923380). Директором ТОВ «НЕЙРОЛІНК» та ТОВ «НЕОПЛЕЙ» є ОСОБА_28 .Відповідно, ОСОБА_1 не є учасником, кінцевим бенефіціарним власником чи директором ТОВ «НЕЙРОЛІНК» чи ТОВ «НЕОПЛЕЙ».
		       З наявних у матеріалах справи доказів не вбачається жодного зв`язку між ОСОБА_1 та ТОВ «НЕЙРОЛІНК» та ТОВ «НЕОПЛЕЙ», чи з діяльністю з організації азартних ігор казино в мережі Інтернет, що здійснювалась чи здійснюється під цими брендами.
		       Поширені у публікаціях твердження про те, що для створення онлайн-казино «ІНФОРМАЦІЯ_48» Позивач «3 червня придбав ТОВ «ГОРИЛЛАБЕТ», оформивши його на свою «підставну особу» - ОСОБА_9 » судом оцінюються критично, оскільки вони не були підтверджені жодними доказами. Крім того, за даними Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей ТОВ «ГОРИЛЛАБЕТ» веде діяльність під брендом «ІНФОРМАЦІЯ_49», а не «ІНФОРМАЦІЯ_48». Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формуваньТОВ «ГОРИЛЛАБЕТ» не є учасником ані компаніїТОВ «НЕЙРОЛІНК», яка оперує під брендом «ІНФОРМАЦІЯ_48», ані її єдиного учасника -ТОВ «НЕОПЛЕЙ».
		       Відповідачами не було надано ніяких доказів існування будь-яких зв`язків між ОСОБА_1 та ТОВ «ГОРИЛЛАБЕТ» чи ОСОБА_9 .
		       З цих підстав, суд встановив, що повідомлена (поширена) інформація про те, що ОСОБА_1 створив нове онлайн-казино, що діє під брендом «ІНФОРМАЦІЯ_48» для чого він 3 червня придбав ТОВ «ГОРИЛЛАБЕТ», оформивши його на свою «підставну особу» - ОСОБА_9 , не відповідає дійсності, тобто, є недостовірною.
		       Щодо інформації про те, що Позивач має тісні ділові стосунки з ідеологом «руського міру» ОСОБА_18 ; відправляє гроші до рф через офшорні компанії; просував в рф російські казино; та відвідував Автономну Республіку Крим після його анексії.
		       Щодо поширених тверджень, впозовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що він: 1) не підтримує жодних стосунків і не має жодних зв`язків з ОСОБА_18 ; 2) не здійснює відправки грошових коштів до рф ні прямо, ні через будь-які компанії; 3) не відвідував Автономну Республіку Крим після його анексії та 4) не просував в рф, і взагалі не має жодного відношення до, російських казино.
		       Згідно з частинами першою, четвертою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
		       Зі змісту спірних правовідносин, а також пояснень Позивача, який посилається на відсутність подій, які наведені у публікаціях, в даному випадку обов`язок доказування достовірності поширених тверджень покладається на поширювача інформації.
		       До подібних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 17 січня 2022 року у справі № 687/358/20 (провадження № 61-8698св21).
		       Належний відповідач цій справі, ГО «СТОПКОР», у своєму Відзиві на позовну заяву зазначив про відсутність у нього доказів достовірності поширеної інформації про те, що ОСОБА_1 має тісні ділові стосунки з ідеологом «руського міру» ОСОБА_18 ; відправляє гроші до рф через офшорні компанії; просував в рф російські казино; та відвідував Автономну Республіку Крим після його анексії. Не було надано таких доказів і іншим відповідачами - ГО «Всеукраїнська громадська організація «Стоп корупції» та ТОВ «Стоп Корупції ТБ».
		       У зв`язку з цим, суд приходить до висновку, що інформація про те, що ОСОБА_1 має тісні ділові стосунки з ідеологом «руського міру» ОСОБА_18 ; відправляє гроші до рф через офшорні компанії; просував в рф російські казино; та відвідував Автономну Республіку Крим після його анексії, не відповідає дійсності, тобто, є недостовірною.
		       В частині оцінки факту порушення особистих немайнових прав Позивача суд виходить з такого.
		       Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків (постанови Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 756/14771/21 (провадження № 61-17539ск23), від 14 липня 2021 року у справі № 295/14960/19 (провадження № 61-13343св20) та ін.).
		       Суд погоджується із доводами Позивача про те, що спірна інформація приписує Позивачу недобросовісні та суспільно небезпечні діяння у сферах, які є надзвичайно чутливими в українському суспільстві, та призводить до сприйняття Позивача, як людини, яка нібито порушує чинне законодавство України та підтримує війну, розв`язану державою-агресором в Україні, що викликає різкий осуд і створює негативну соціальну оцінку Позивача в очах оточуючих як щодо його особистих, так і ділових і професійних якостей. Це особливо стосується поширення тверджень про вчинення Позивачем кримінальних правопорушень за відсутності не лише обвинувальних вироків щодо Позивача, але і повідомлень про підозру в межах будь-яких кримінальних проваджень. 
		       Негативний характер поширених щодо Позивача спірних тверджень також підтверджується Висновком експерта за результатами проведення лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи № 311/25-21 від 04.03.2025 року, проведеним Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. 
		       За положеннями ст. 12 ЦПК України Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		       Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).
		       Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		       Вислухавши доводи сторін, дослідивши наявні докази та надавши їм належну оцінку, суд приходить до висновку, що Позивачем булодоведено, а Відповідачами не спростовано, наявностіюридичного складу правопорушення щодо поширення недостовірної інформації відносно Позивача.
		       Отже, спірна інформація про Позивача, яка була поширена і доведена до відома необмеженого кола осіб, не відповідає дійсності, є негативною і соціально образливою для будь-якої особи, і такою, що порочить гідність, честь та ділову репутацію Позивача, адже створює уявлення про вчинення ним недобросовісних, протиправних та злочинних дій, що свідчить про обґрунтованість вимог Позивача про визнання недостовірною і спростування спірної інформації.
		       Стосовно вимог Позивача про видалення спірної інформації з веб-сайту https://www.stopcor.org/ та заборону відповідачам поширювати в будь-якій спосіб, у тому числі в мережі Інтернет, спірну інформацію про Позивача, суд зазначає наступне.
		       При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
		       Вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв`язку з цим суди повинні брати до уваги, що відповідно до статті 275 ЦК захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 ЦК), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 ЦК) тощо.
		       За змістом ст. 278 ЦК України якщо особисте немайнове право фізичної особи порушене у газеті, книзі, кінофільмі, теле-, радіопередачі тощо, які готуються до випуску у світ, суд може заборонити розповсюдження відповідної інформації. Якщо особисте немайнове право фізичної особи порушене в номері (випуску) газети, книзі, кінофільмі, теле, радіопередачі тощо, які випущені у світ, суд може заборонити (припинити) їх розповсюдження до усунення цього порушення, а якщо усунення порушення неможливе, - вилучити тираж газети, книги тощо з метою його знищення.
		       Тлумачення частини другої статті 278 ЦК України свідчить, що з метою захисту особистого немайнового права, законодавець допускає застосування різних способів захисту. 
		       У разі поширення інформації в мережі Інтернет, яка порушує особисте немайнове право особи, належними способами захисту можуть бути вимоги про заборону (припинення) їх розповсюдження в мережі Інтернет (Верховний Суд в постанові від 30.10.2024 року у справі № 643/8610/23 (провадження № 61-4278ск24)) та про видалення статті з мережі Інтернет (Верховний Суд в постанові від 11.10.2023 року у справі № 756/10624/21 (провадження № 61-1711ск23)).
		       Суд погоджується з доводами Позивача про те, що існування публікацій від ІНФОРМАЦІЯ_1 року та від ІНФОРМАЦІЯ_5 року, які містять подібні твердження про Позивача, свідчать про існування у відповідача практики системного повторення одних і тих же недостовірних тверджень у ряді послідовних публікацій. Оскільки станом на момент розгляду цієї справи спірні публікації від ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_5 року не видалені з веб-сайту https://www.stopcor.org/, захист порушених прав Позивача буде ефективним лише за умови зобов`язання ГО «СТОПКОР» видалити спірні публікації тавстановлення заборони ГО «СТОПКОР» здійснювати подальше поширення спірної інформації, що визнана судом недостовірною.
		       Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		       На основі з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку про часткове задоволення вимогПозивача в частині визнання недостовірноюта такою, що порушує право ОСОБА_1 на повагу до його гідності, честі та недоторканість ділової репутації, спірну інформацію, поширенуна веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 у публікаціях від ІНФОРМАЦІЯ_1 рокута від ІНФОРМАЦІЯ_5 року (українською та російською мовами), зобов`язання Громадської організації «СТОПКОР» спростувати інформацію, визнану недостовірною, видалити з веб-сайту https://www.stopcor.org/публікації від ІНФОРМАЦІЯ_1 року та від ІНФОРМАЦІЯ_5 року (українською та російською мовами) та заборони Громадській організації «СТОПКОР`поширювати в будь-якій спосіб, у тому числі в мережі Інтернет, визнану судовим рішенням у цій справі недостовірною інформацію про ОСОБА_1 .
		       Позовні вимоги пред`явлені до Громадської організації «Всеукраїнська громадська організація «Стоп корупції» та Товариства зобмеженою відповідальністю «Стоп Корупції ТБ`задоволенню не підлягають, з огляду на висновки про те, що вказані юридичні особи є неналежними відповідачами.
		       Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. З огляду на часткове задоволення позову, судовий збір підлягає стягненню з ГО «СТОПКОР» на користь ОСОБА_1 пропорційно до кількості задоволених немайнових вимог. 
		       На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 78, 81, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ст. ст. 201, 277, 278, 297, 299 ЦК України, ст. 1, 5 Закону України «Про інформацію», суд,-
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		       Позов ОСОБА_1 до Громадської організації «Всеукраїнська громадська організація «Стоп корупції», Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоп Корупції ТБ» та Громадської організації «СТОПКОР» про захист честі, гідності та ділової репутації - задовольнити частково.
		       Визнати недостовірною та такою, що порушує право ОСОБА_1 на повагу до його гідності, честі та недоторканість ділової репутації, інформацію, поширену на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 у Публікації від ІНФОРМАЦІЯ_1 року:
		1)українською мовою за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 під заголовком « ОСОБА_15 , який ухилився від податків на ІНФОРМАЦІЯ_4 », а саме:
		-Заголовок: « ІНФОРМАЦІЯ_25)»;
		-«ІНФОРМАЦІЯ_26»;
		-«ІНФОРМАЦІЯ_50»;
		-На фото, мовою оригіналу: « ІНФОРМАЦІЯ_51»;
		 
		-«ІНФОРМАЦІЯ_52 »;
		-«ІНФОРМАЦІЯ_52»;
		-«ІНФОРМАЦІЯ_31»;
		-« ІНФОРМАЦІЯ_12 "»;
		-«ІНФОРМАЦІЯ_33 »;
		-«ІНФОРМАЦІЯ_34 […]».
		2) російською мовою за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_13 (обновлено)», а саме:
		-Заголовок: « ІНФОРМАЦІЯ_53)»;
		-« ІНФОРМАЦІЯ_15 »;
		-« ІНФОРМАЦІЯ_54 […]»;
		-ІНФОРМАЦІЯ_55»;
		-«ІНФОРМАЦІЯ_56 »;
		-«ІНФОРМАЦІЯ_57»;
		-«ІНФОРМАЦІЯ_58»;
		-« ІНФОРМАЦІЯ_59"»;
		 
		-« ІНФОРМАЦІЯ_17 »;
		-«[…] ІНФОРМАЦІЯ_60 […]».
		       Визнати недостовірною та такою, що порушує право ОСОБА_1 на повагу до його гідності, честі та недоторканість ділової репутації, інформацію, поширену на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 у Публікації від ІНФОРМАЦІЯ_5 :
		1)українською мовою за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5 під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_35», а саме:
		-« ІНФОРМАЦІЯ_37 »;
		-« ІНФОРМАЦІЯ_38.»;
		-На фото, мовою оригіналу: «ІНФОРМАЦІЯ_61».
		2)російською мовою за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5 під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_36», а саме:
		-«ІНФОРМАЦІЯ_62 »;
		-«ІНФОРМАЦІЯ_63.»;
		-На фото: «ІНФОРМАЦІЯ_64».
		       Зобов`язати Громадську організацію «СТОПКОР» спростувати недостовірну інформацію не пізнішетрьох днів з дня набрання цим судовим рішенням законної сили,шляхом розміщення на головній сторінці веб-сайту https://www.stopcor.org/ під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_65 » вступної і резолютивної частини судового рішення у цій справі, із зазначенням, що розповсюджена вищевказана інформація є недостовірною.
		       Зобов`язати Громадську організацію «СТОПКОР» не пізніше наступного дня після набрання рішенням у цій справі законної сили, видалити з веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_2 публікації, які містять визнану судовим рішенням недостовірною інформацію про ОСОБА_1 , а саме:
		1)Публікацію від ІНФОРМАЦІЯ_1 українською мовою за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_66)»;
		2)Публікацію від ІНФОРМАЦІЯ_5 українською мовою за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5 під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_35» та російською мовою за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5 під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_36».
		       Заборонити Громадській організації «СТОПКОР» поширювати в будь-якій спосіб, у тому числі в мережі Інтернет, визнану судовим рішенням у цій справі недостовірною інформацію про ОСОБА_1 .
		       В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Громадської організації «Всеукраїнська громадська організація «Стоп корупції», Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоп Корупції ТБ» - відмовити.
		       Стягнути з Громадської організації «СТОПКОР» (Код ЄДРПОУ 45551693; 03150, місто Київ, вул.Предславинська, будинок 43/2) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ; АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 7 267,20 грн.
		       Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень цього Кодексу протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення .
		              Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		              Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
		              Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		              У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		       
		              Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...