Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 646/3798/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Самовільне залишення військової частини або місця служби.
Надіслано судом: 22.08.2025. Зареєстровано: 22.08.2025. Забезпечено надання загального доступу: 25.08.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/646/1117/2025
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42022221750000317

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 646/3798/25 
		Провадження № 1-кп/646/1117/2025 
		 
		В И Р О К 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		22 серпня 2025 року                 м.Харків 
		 
		Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:
		головуючого судді - ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судових засідань: ОСОБА_2 ,
		прокурора : ОСОБА_3 ,
		захисника : ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого : ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові кримінальне провадження № 42022221750000317 від 01.11.2022 відносно:
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Ямпіль, Могилів-Подільського району Вінницької області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, який на момент вчинення злочину проходив військову службу за контрактом на посаді старшого водія 1 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, 
		ВСТАНОВИВ:
		Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №202 від 29.09.2021 солдата за контрактом ОСОБА_5 , призначеного наказом командира НОМЕР_2 окремої механізованої бригади від 29.09.2021 №262-РС на посаду водія-санітара медичного пункту мотопіхотного батальйону військової частини та визнано таким, що справу та посаду прийняв, приступив до виконання службових обов`язків. 
		В подальшому, ОСОБА_5 призначено на посаду стрільця-помічника гранатометника 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 .
		Крім того, солдата ОСОБА_5 , призначеного наказом командира НОМЕР_2 окремої механізованої бригади (по особовому складу) від 25.04.2023 № 175-РС на посаду старшого водія 1 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , визнано таким що справу та посаду прийняв та приступив до виконання обов`язків військової служби.
		Відповідно до приписів ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», на момент вчинення злочину, солдат ОСОБА_5 вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за контрактом. 
		Вимоги ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зобов`язують солдата ОСОБА_5 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.
		У відповідності до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (зі змінами), ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов`язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.
		Пунктом 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком; на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
		Згідно вимог ст.ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків він зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
		Статтями 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, що зобов`язує військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
		Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який продовжено до теперішнього часу. 
		Однак, солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів вирішив стати на злочинний шлях. 
		Солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, обіймаючи посаду стрільця-помічника гранатометника 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , достовірно знав та усвідомлював, що повинен неухильно дотримуватись вимог ст.ст. 65, 68 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, які зобов`язують його: свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків. 
		Так, солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, обіймаючи посаду стрільця-помічника гранатометника 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на ухилення від військової служби, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою незаконно ухилитися від неї, в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, за відсутності поважних причин, 03.10.2022, самовільно, без дозволів командирів залишив місце служби  місце розташування 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), поїхав у невідомому напрямку, перебував поза місцем служби, обов`язки з військової служби за посадою не виконував, поза місцем служби у медичні установи України не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини не повідомляв, час проводив на власний розсуд. 
		23.10.2022 ОСОБА_5 повернувся на місце служби  місце розташування 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ). та продовжив виконувати обов`язки військової служби.
		Таким чином, солдат ОСОБА_5 з 03.10.2022 до 23.10.2022 час проводив на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби. 
		Крім того, солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, обіймаючи посаду старшого водія 1 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на ухилення від військової служби, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою незаконно ухилитися від неї, в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, за відсутності поважних причин, 24.09.2023, самовільно, без дозволів командирів залишив місце служби  місце розташування 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), поїхав у невідомому напрямку, перебував поза місцем служби, обов`язки з військової служби за посадою не виконував, поза місцем служби у медичні установи України не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини не повідомляв, час проводив на власний розсуд. 
		07.03.2025 ОСОБА_5 прибув до приміщення Другого СВ ТУ ДБР у
		м. Полтаві та повідомив про вчинений ним злочин. 
		Таким чином, солдат ОСОБА_5 з 24.09.2023 до 07.03.2025 час проводив на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби. 
		Дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч.5 ст. 407 КК України, а саме самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
		Прокурор у судовому засіданні зазначив про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, зібраними матеріалами справи, необхідність призначення останньому покарання в межах санкції вищезазначеної статті КК України, наголосив на обставинах, що пом`якшують покарання обвинуваченого, а саме: щире каяття, визнання вини та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, просив їх врахувати. Крім того, прокурор просив залишити обвинуваченому до набрання вироком законної сили, запобіжний захід у виді тримання під вартою.
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, як вони викладені в обвинувальному акті, визнав, та вказав, що, перебуваючи на позиції в с.Старовіровка Харківської області, поїхав додому у м.Ямпіль, відпочити, нікому з командування не повідомляв, що залишив місце служби, у подальшому в листопаді 2022 року пішов знову служити. 24.09.2023 залишив місце дислокації в н.п.Петропавлівка Куп`янського району, та знову повернувся додому у м.Ямпінь, дійсно не хотів йти на позиції, оскільки переймався за своє життя. Коли був у Львові, його зупинили працівники поліції для перевірки документів та повідомили, що він перебуває в розшуку, та відразу затримали. Щиро розкаявся у вчиненому, осуджує свої дії, та просив врахувати, що перебуває на військовій службі за контрактом, який був ним укладений ще до оголошення мобілізації.
		Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні просив прийняти до уваги обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відсутність судимостей, визнання вини, а також відомості, що характеризують особу, у зв`язку з чим просив призначити ОСОБА_5 мінімально можливе покарання за ч. 5 ст. 407 КК України.
		Враховуючи те, що ОСОБА_5 визнав себе винним повністю і не оспорює викладені в обвинувальному акті обставини скоєного кримінального правопорушення, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів по кримінальному провадженню, немає сумніву в добровільності та істинності позиції обвинуваченого, суд, за згодою учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин у справі, які ніким не оспорюються, обмежившись показаннями обвинуваченого і дослідженням матеріалів кримінального провадження в частині даних, що характеризують його особу. Суд роз`яснив учасникам судового розгляду застосування та наслідки ч. 3 ст. 349 КПК України.
		Пояснення ОСОБА_5 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
		Суд вважає повністю доведеною винуватість ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення в обсязі пред`явленого обвинувачення та кваліфікує дії останнього за ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
		Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Як унормовано п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання. Згідно з частиною 2 цієї статті особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та запобігання новим кримінальним правопорушенням.
		На підставі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі  ЄСПЛ) як джерело права. У рішенні від 16 жовтня 2008 року у справі «Ізмайлов проти Росії» ЄСПЛ окреслив умови, за яких призначене судом покарання може вважатися пропорційним. Для цього воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити для людини особистий надмірний тягар (п. 38).
		Суд зазначає, що вчинене ОСОБА_5 правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України за ч.5 ст. 407 КК України є  тяжким злочином.
		Перевіркою даних про особу обвинуваченого суд встановив, що ОСОБА_5 має середню спеціальну освіту, неодружений, не судимий. Проходив військову службу за контрактом на посаді старшого водія 1 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат». За службовою характеристикою зарекомендував себе посередньо, до виконання службових обов`язків не завжди ставився відповідально, на зауваження старших начальників не завжди реагував адекватно, за медичною характеристикою вбачається, що за час проходження служби за медичною допомогою не звертався, з 29.01.2022 по 09.02.2022 перебував на стаціонарному лікуванні у ВЧ НОМЕР_3 в АДРЕСА_3 .
		Обставинами, що пом`якшують покарання, в силу ст. 66 КК України, для обвинуваченого є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, визнання вини.
		Обставин, що обтяжують покарання, в силу ст. 67 КК України, для обвинуваченого судом не встановлено.
		З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі, приходячи при цьому до переконання, що його виправлення, в силу тяжкості і обставин вчиненого, з урахуванням даних щодо особи, його ставлення до скоєного, не можливо без ізоляції від суспільства, і вважаючи, що саме таке покарання буде найбільш відповідати принципам та цілям його призначення і буде необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
		Враховуючи принцип індивідуалізації покарання, саме таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.
		Суд також враховує позиції Верховного Суду, викладені в постановах у справі №750/2773/22 (провадження №51-3061км22) від 22.12.2022 та у справі №726/78/23, (провадження №51-1772км23) від 11.07.2023, з яких вбачається, що кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби свідчать про підвищену суспільну небезпечність, оскільки можуть призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим, а тому застосування іншого покарання ніж позбавлення волі, не лише не сприятиме запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами, а навпаки створить у таких осіб впевненість у безкарності за вчинення таких дій.
		У ході досудового розслідування відносно ОСОБА_5 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який продовжувався в ході розгляду в суді даного кримінального провадження, а тому з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження, суд вважає за доцільне запобіжний захід, застосований до обвинуваченого, - тримання під вартою, залишити до набрання вироком законної сили.
		Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 12.03.2025 р. по день набрання вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
		Судові витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
		Керуючись ст. ст. 370, 374, 377 КПК України, суд
		УХВАЛИВ:
		Визнати винним  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.
		Запобіжний захід щодо  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання вироком законної сили залишити незмінним - тримання під вартою.
		Початок строку відбування покарання  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з дня набрання вироком законної сили.
		Зарахувати  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в строк відбування покарання в порядку ч.5 ст. 72 КК України строк попереднього ув`язнення у період з 12 березня 2025 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Прокурору та обвинуваченому копію вироку вручити негайно після його проголошення, учасникам судового провадження, які не були присутні під час проголошення вироку суду - направити його копію.
		Вирок може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Основ`янський районний суд міста Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення, а ОСОБА_5 - з моменту вручення йому копії вироку в той же строк.
		Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано не доцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. В іншому разі вирок набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційного суду, якщо його не буде скасовано.
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...