Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 354/2170/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано судом: 25.08.2025. Зареєстровано: 25.08.2025. Забезпечено надання загального доступу: 26.08.2025.

Номер судового провадження: 2/354/170/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 354/2170/24
		Провадження № 2/354/170/25
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ
		(заочне)
		       25 серпня 2025 року                                                                м. Яремче
		 
		Яремчанський міський суд Івано-Франківської області у складі:
		головуючого - судді Остап`юк М.В. 
		при секретарі судового засідання - Крицкалюк Я.М.
		без участі сторін 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Яремче в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування майнової та моральної шкоди, -
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 звернулася до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, в якому просить стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації на користь позивача моральну шкоду у розмірі 5 000 000, 00 грн та майнову шкоду у розмірі 232 283, 86 грн.
		В обґрунтування заявлених вимог позивачка зазначає, що вона із сім`єю постійно проживали у місті Маріуполь Донецької області. ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок збройної агресії Російської Федерації відносно України ворожі війська окупували частину території України, зокрема, місто Маріуполь. В результаті авіаудару зруйновано багатоквартирний житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 , у якому вона проживала разом із сім`єю. Не приданими для життя стали належна їй на праві власності квартира АДРЕСА_2 , яка належить їй на праві спільної власності з чоловіком ОСОБА_2 та дочкою ОСОБА_3 .. За даним фактом 22.03.2022 року подано заяву про залучення її у якості потерпілої у кримінальному провадженні №22022000000000054, що відкрите внаслідок широкомасштабного збройного вторгнення на територію України підрозділів Збройних сил Російської Федерації та нанесення ракетно-бомбових ударів. Під час обстрілу будинку загинув її батько ОСОБА_4 , а мати померла у віці 86 років, не витримавши страждань внаслідок російської агресії. Після обстрілу їхнього будинку, їх було евакуйовано у Донецький академічний обласний драматичний театр в місті Маріуполі. Морально було дуже важко, навколо постійно прилітали ракети та авіабомби, знаходились у постійному стресі. 15 березня 2024 року вони виїхати до селища Гурзуф, потім до міста Бердянськ, а згодом евакуаційним автобусом до Запоріжжя. Не було жодних «гуманітарних кордонів», виїздили на свій страх і ризик, під обстрілами, оминаючи розставлені міни, проходячи російські блокпости, де окупанти, націливши на них автомати, перевіряли їх, їхні документи, телефони, здійснювали допит. Прихисток знайшли вже в місті Яремчі Івано-Франківської області, де живуть по теперішній час. Відповідно до витягу з Єдиного порталу державних послуг «Дія» зафіксовано пошкодження та руйнування її майна, що не придатне до експлуатації. Згідно довідок про оціночну вартість об`єктів нерухомості, вартість майна становить 117 613, 93 грн та 114 669, 93 грн, відповідно матеріальний збиток, завданий їй як власнику майна становить загальною сумою 232 283,86 грн. Позивачка зазначає, що з початком збройної агресії Російської Федерації проти України вона втратила батьків, дім, автомобіль, роботу, друзів, своє минуле, втратила саму себе. Після переїзду їй довелося пристосовуватись до нових життєвих умов, шукати житло та відновлювати прийнятний для себе рівень життя. Таким чином, зазначає, що наявний факт порушення основоположник прав людини в Україні, через що їй завданий душевний невгамовний біль, безперервні страждання через війну та руйнування, пошкодження її майна, що в подальшому відобразилося на стані її здоров?я, а саме з`явидися поліпи у шлунку, постійне підвищення артеріального тиску, порушення сну, постійна депресія, відчуття тривоги, сльози, почуття безвиході. Вважає, що завдана їй відповідачем моральна шкода становити 5 000 000,00 гривень, що є справедливою компенсацією з держави-агресора російської федерації. А тому просить позовні вимоги задовольнити та стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації на її користь моральну шкоду у розмірі 5 000 000, 00 грн та майнову шкоду у розмірі 232 283, 86 грн.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2024 року, справу передано до розгляду судді Яремчанського міського суду Івано-Франківської області Остап`юк М.В.
		Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 23.10.2024 року відкрито провадження у справі.
		У судове засідання позивачка не з`явилась. У поданій до суду заяві просила суд розглядати справу у її відсутність. Проти заочного рішення не заперечила.
		Представник Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлявся шляхом публікації оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада України».
		При цьому, варто зазначити, що у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з російською федерацією, що унеможливлює із цієї дати направлення різних запитів і листів до Міністерства юстиції Російської Федерації з огляду на припинення його роботи на території України.
		Верховний Суд у постанові від 14.04.2022 року у справі № 308/9708/19 дійшов висновку про те, що, починаючи з 2014 року немає необхідності в направленні до Міністерства юстиції Російської Федерації запитів щодо згоди російської федерації бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди, у зв`язку з вчиненням російською федерацією збройної агресії проти України й ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А з 24.02.2022 року таке надсилання неможливе ще й з огляду на розірвання дипломатичних відносин України з російською федерацією. Інформування фізичних осіб, громадян російської федерації, які є співвідповідачами у цьому позові не потребує здійснення та фізично неможливе, оскільки за наслідком розриву дипломатичних відносин з російською федерацією в даному випадку фактично припинила свою дію Інструкція про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затверджена Наказ Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 року № 1092/5/54 за подальшими змінами та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.07.2008 року за № 573/15264. Якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада України».
		Відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (ч. 11 ст. 128 ЦПК України).
		Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		Частиною першою статті 223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
		Як визначено у частині першій статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
		Керуючись статтею 280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів.
		Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 14.04.2022 року у справі № 308/9708/19 (провадження № 61-18782св21) викладено правову позицію, відповідно до якої у цій категорії спорів (про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, її майну, здоров`ю, життю у результаті збройної агресії Російської Федерації) іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ. При цьому зазначено, що оскільки вчинення Російської Федерації з 2014 року збройної агресії проти України не припиняється, Російської Федерації заперечує суверенітет України, тому зобов`язань поважати та дотримуватися суверенітету цієї країни немає. А отже, і направляти до посольства цієї країни запит на згоду про участь у справі і зупиняти провадження у справі до отримання відповіді від Російської Федерації або повідомлення про вручення такого запиту не потрібно.
		Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновків.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 02.03.2001 року Жовтневим РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області (а. с. 9).
		Відповідно до Довідки від 18.04.2022 року № 2618-5001121898 про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як ВПО за адресою: АДРЕСА_4 (а. с. 11).
		Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав № 347690880 від 22.09.2023 року встановлено, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_5 (а.с. 12).
		Крім того, як вбачається зі Свідоцтва про право власності на житло від 18.04.2016 року та Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 588646678 від 11.05.2016 року позивачці ОСОБА_1 належить на праві власності 1/3 частки житлової квартири АДРЕСА_6 (а. с. 13-14).
		22.03.2022 року ОСОБА_1 подала заяву про залучення її в якості потерпілої у кримінальному провадженні №22022000000000054, у зв`язку із заподіянням їй моральної шкоди через сильні душевні хвилювання внаслідок обстрілів та бомбардування, а також моральну шкоду у зв`язку зі знищенням майна та автомобіля внаслідок широкомасштабного збройного вторгнення на територію України підрозділів Збройних сил Російської Федерації та нанесення ракетно-бомбових ударів, які розпочалися 24.02.2022 року (а. с. 16).
		Як вбачається з Повідомлення про пошкоджене абр втрачене нерухоме майно № 22-04-0000038111-01 від 01.04.2022 у додатку «Дія» інформація про зруйнування квартир АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 та житлового будинку АДРЕСА_1 , у якому розташовані ці квартири, - зафіксована (а.с. 17-18).
		Відповідно до Довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 18.10.2024 №201-20241018-0008606450 вартість квартири АДРЕСА_9 , становить 114 669,93 грн (а. с. 19-20).
		Згідно з Довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 18.10.2024 №201-20241018-0008606523 вартість квартири АДРЕСА_10 становить 117 613, 93 грн (а. с. 22-23).
		Зі змісту медичної документації (а. с. 25-26) позивачка ОСОБА_1 хворіє.
		Зі Свідоцтв про смерть серії НОМЕР_2 від 07.03.2023 року та серії НОМЕР_3 від 21.02.2023 року батьки позивачки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 померли у 2023 році.
		Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		Згідно частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
		Відповідно до частини першої, третьої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
		Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частини перша статті 321 ЦК України).
		Загальновідомим є той факт, що в лютому 2014 року розпочалася військова агресія Російської Федерації проти України, внаслідок якої була анексована територія Автономної Республіки Крим, частково окуповані території Донецької та Луганської областей України. 24.02.2022 року розпочалось повномасштабне вторгнення Російської Федерації на території України, у зв`язку із чим Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України», в Україні введено воєнний стан.
		Зазначені обставини є загальновідомими та ніким не оспорюються, а тому не підлягають доказуванню згідно з приписами частини третьої статті 82 ЦПК України.
		Окрім того, відповідно до статті 12 Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004), що відображає звичаєве міжнародне право, держава не має права посилатися на судовий імунітет у справах, пов`язаних із завданням шкоди здоров`ю, життю та майну, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час перебувала на території держави суду.
		Отже, судовий імунітет російської федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення російською федерацією державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням російською федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом, а тому держава російська федерація є належним відповідачем у даній справі.
		Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 18.05.2022 року у справі № 760/17232/20-ц.
		У зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24.02.2022 року, Україна розірвала дипломатичні відносини з РФ, що у свою чергу з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства РФ в Україні у зв`язку із припиненням його роботи на території України.
		Отже, починаючи з 2014 року відсутня необхідність у направленні до посольства РФ в Україні запитів щодо згоди РФ бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв`язку з вчиненням РФ збройної агресії проти України та ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А починаючи з 24.02.2022 року таке надсилання неможливе ще й у зв`язку із розірванням дипломатичних зносин України з Російською Федерацією.
		З огляду на те, що в Україні введено воєнний стан у зв`язку з триваючою повномасштабною збройною агресією РФ проти України, чим порушено її суверенітет, отримання згоди Російської Федерації бути відповідачем у цій справі наразі є недоречним.
		До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і РФ, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постанові від 14.04.2022 року у справі № 308/9708/19 (провадження № 61-18782 св 21), у постанові від 08.06.2022 року у справі № 490/9551/19, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2022 року у справі № 635/6172/17, провадження № 14-167 цс 20, (пункт 58).
		02.03.2022 року збройну агресію РФ проти України у резолюції ES-11/1 «Агресія проти України» визнала Генеральна Асамблея ООН. Вона вимагає від Російської Федерації негайного припинення застосування сили проти України, утримання від погроз чи застосування сили проти будь-якої держави ООН, повного та безумовного виведення збройних сил з території України у межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також забезпечення повного захисту цивільних осіб, включаючи гуманітарний персонал, журналістів та осіб, які перебувають у вразливому становищі, у тому числі жінок і дітей.
		14.04.2022 року Верховна Рада України визнала дії, вчинені збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії проти України, яка розпочалася 24.02.2022 року, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні», схваленої згідно з Постановою Верховної Ради України № 2188-IX).
		27.04.2022 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Наслідки продовження агресії Російської Федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи» № 2433. Визнала, що агресія РФ проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року № 326 затверджено порядок визначення шкоди та збитків, завданих внаслідок збройної агресії.
		Верховний Суд у постанові від 18.05.2022 року у справі № 428/11673/19 дійшов висновку, що звернення позивача до українського суду із позовом до Російської Федерації про відшкодування шкоди, завданої збройною агресією Росії проти України, є можливим засобом захисту права.
		Отже, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій Української держави, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на державу, що здійснює окупацію (російську федерацію), а держава Україна всіма можливими засобами сприяє відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди.
		Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Конституційний Суд України у своєму рішенні від 12.04.2012 року № 9-рп/2012 (справа № 1-10/2012) наголосив, що в Україні як демократичній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті 1, 3 Основного Закону України).
		Суд враховує, що преамбула Статуту Організації Об`єднаних Націй визначає, що держави-учасниці ООН сповнені рішучості позбавити прийдешні покоління нещасть війни, проявлятимуть терпимість та житимуть у світі як добрі сусіди, об`єднуватимуть зусилля для підтримки міжнародного миру та безпеки.
		Пункт 122 Резолюції 60/1, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 24.10.2005 року, підкреслює, що всі держави зобов`язані поважати права людини та основні свободи.
		Відповідно до статті 28 Загальної декларації прав людини кожному гарантується право на соціальний і міжнародний порядок, при якому права і свободи, викладені в цій Декларації, можуть бути повністю здійснені.
		Кожен має право жити в мирі в умовах заохочення і захисту всіх прав людини і повної реалізації розвитку (ст. 1 Декларації про право на мир, затвердженої резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 71/189 від 19.12.2016 року).
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.
		Силові дії Російської Федерації, що тривають з 20.02.2014 року, є актами збройної агресії відповідно до пунктів "a", "b", "с", "d" та "g" статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН "Визначення агресії" від 14.12.1974 року.
		Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18.01.2018 року визначено, що Російська Федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань РФ, що складаються з регулярних з`єднань і підрозділів, підпорядкованих міністерству оборони Російської Федерації, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам Російської Федерації, їхніх радників, інструкторів та регулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих російською федерацією.
		На підставі пункту 5 статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Російська Федерація як держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18.10.1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08.06.1977 року несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення.
		Згідно із пункту 9 статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди російською федерацією.
		Таким чином, Російська Федерація є суб`єктом, внаслідок збройної агресії якого проти України та окупації частини території України порушено низку прав та свобод громадян України, зокрема, особистих прав позивача, та, відповідно, саме Російська Федерація є суб`єктом, на якого покладено обов`язок з відшкодування завданих цими діями збитків.
		Отже, предметом позову є відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої збройною агресією РФ проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; передбачається, що шкода завдана агентами РФ, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН; національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб`єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом генерального делікту).
		Суд також враховує, що Російська Федерація, здійснивши збройну агресію щодо України, окупувавши частину території України, порушила чисельну кількість міжнародних норм та правил, в тому числі норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975 року та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією.
		Пунктом 2 Будапештського меморандуму РФ взяла на себе зобов`язання разом зі Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії і Сполученими Штатами Америки утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.
		Таким чином, держава, яка грубо порушує гарантовані норми міжнародного права, основні свободи та права людини, не може використовувати імунітет від судового переслідування іноземними судами як гарантію уникнення відповідальності за вчинені злочинів проти життя та здоров`я людини та нанесення шкоди її майну.
		Суд вважає, що Російська Федерація, порушивши наведені міжнародні норми, вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту ООН, а тому не має судового імунітету в частині вимог позивача про відшкодування шкоди.
		Беззаперечний факт порушення Російською Федерацією територіальної цілісності України та прав і основоположних свобод громадян України є безумовною підставою для відшкодування кожному громадянину України, зокрема позивачу, майнової шкоди. Така шкода може бути відшкодована у разі фактичного завдання матеріальних збитків майну громадян внаслідок незаконної збройної агресії.
		Звертаючись із позовом до суду, позивачка посилається на те, що вона фактично втратила дві квартири, які належали їй на праві приватної власності, отже вона позбавлена можливості володіти, користуватись та розпоряджатися житлом або отримувати корисні властивості належного їй майна для задоволення власних потреб, зокрема, шляхом передачі його в оренду, а відтак порушено її право на мирне володіння майно та житлом, яке її належить.
		На підтвердження майнової шкоди, завданої збройною агресією Російської Федерації, позивачка надала Довідки про оціночну вартість об`єктів нерухомості.
		Так, відповідно до Довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 18.10.2024 №201-20241018-0008606450 вартість квартири АДРЕСА_9 , становить 114 669,93 грн (а. с. 19-20).
		А згідно з Довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 18.10.2024 №201-20241018-0008606523 вартість квартири АДРЕСА_10 становить 117 613, 93 грн (а. с. 22-23).
		Вказані суми і є матеріальною шкодою.
		Згідно зі статтею 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Як визначено у частинах першій, другій статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до статті 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Згідно з частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Аналізуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації майнової шкоди у розмірі 232 283, 86 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
		Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди з Російської Федерації, суд виходить з наступного.
		Згідно з частинами першою-третьою статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		В силу положень пункту 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди  підлягають: наявність такої шкоди,  протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій  грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші  обставини, що мають значення для вирішення спору.
		У пункті 9 цієї Постанови визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд повинен навести в рішенні відповідні мотиви.
		При цьому, моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
		Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Зазначене кореспондується зі змістом статті 81 ЦПК України.
		Як зазначає ОСОБА_1 , у зв`язку із збройною агресією Російської Федерацією проти України, знищено її майно. Під час обстрілу будинку загинув її батько ОСОБА_4 , а мати померла, не витримавши страждань внаслідок російської агресії. Після обстрілу їхнього будинку, їх було евакуйовано у Донецький академічний обласний драматичний театр в місті Маріуполі, де морально було дуже важко перебувати, навколо постійно прилітали ракети та авіабомби. Вона ввесь час перебувала у постійному стресі та страху за своє життя і життя рідних. Надто сильних страждань зазнала під час евакуації, не було жодних «гуманітарних кордонів», виїздили на свій страх і ризик, під обстрілами, оминаючи розставлені міни, проходячи російські блокпости, де окупанти, націливши на них автомати, перевіряли їх, їхні документи, телефони, здійснювали допит, погрожували життю. Позивачка зазначає, що з початком збройної агресії Російської Федерації проти України вона втратила батьків, дім, автомобіль, роботу, друзів, своє минуле, втратила саму себе. Після переїзду їй довелося пристосовуватись до нових життєвих умов, шукати житло та відновлювати прийнятний для себе рівень життя. Їй завданий душевний невгамовний біль, безперервні страждання через війну та руйнування, пошкодження її майна, що в подальшому відобразилося на стані її здоров?я, а саме з`явилися поліпи у шлунку, постійне підвищення артеріального тиску, порушення сну, постійна депресія, відчуття тривоги, сльози, почуття безвиході. 
		Позивач оцінює заподіяну Російською Федерацією моральну шкоду в розмірі 5000000,00 грн.
		Оскільки суд дійшов висновку, що діями відповідача Російською Федерацією заподіяно моральну шкоду та, виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що з Держави Російська Федерація на користь позивача підлягає стягненню завдана моральна шкода в розмірі 5 000 000,00 грн, яка є співмірною глибині душевних переживань позивача, їх тривалості та можливості відновлення.
		Враховуючи викладене, керуючись статтями 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 106, 133-141, 158, 206, 259, 263-265, 273, 280-283, 353, 354, 355, суд,-
		УХВАЛИВ:
		Позов ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування моральної та майнової шкоди - задовольнити.
		Стягнути з Держави Російська Федерація на користь ОСОБА_1 5 000 000,00 (п`ять мільйонів) грн 00 коп моральної шкоди та 232 283 (двісті тринадцять дві тисячі двісті вісімдесят три) грн 86 коп майнової шкоди.
		Заочне рішення може бути переглянуте Яремчанським міським судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача.
		Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повні найменування сторін:
		Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_11 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_12 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ;
		Відповідач: Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, зареєстроване місцезнаходження: 119991, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, будівля, 1.
		 
		 
		 
		       Головуючий суддя:                                                Марія ОСТАП`ЮК

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...