Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 336/5267/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано судом: 27.08.2025. Зареєстровано: 27.08.2025. Забезпечено надання загального доступу: 28.08.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/331/170/2025
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62021080020000131

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                           
		Справа № 336/5267/22
		                           Провадження № 1-кп/331/170/2025
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ
		 
		«27» серпня 2025 року Олександрівський районний суд міста Запоріжжя в складі:
		Головуючого  судді                     ОСОБА_1 
		з участю секретаря судового засідання         ОСОБА_2 
		за участі:    прокурора                 ОСОБА_3 
		захисника                 ОСОБА_4 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі, в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia), кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62021080020000131 від 02.07.2021 року відносно
		 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вороніж РФ, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 408 КК України,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19, ст. 68 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. 
		Статтею 5, ч. 1 ст. 72, ст. 73 Конституції України передбачено, що Україна є республікою. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Питання про зміну території України вирішується виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їх повноважень, встановлених Конституцією України.
		Крім того ч. 2 ст. 72 Конституції України передбачено, що всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
		Відповідно до ч. 1 ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
		Незважаючи на це, у приміщенні Верховної Ради АР Крим 06.03.2014 у порушення ч. 3 ст. 2, ст. 72, ст. 73, п. 2 ч. 1 ст. 85, ст. 132 Конституції України та п. 2 ч. 3 ст. 3, ст. ст. 18, 27 Закону України «Про всеукраїнський референдум» депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято незаконну постанову № 1702-6/14 «О проведении общекрымского референдума», в якій визначено дату такого волевиявлення  16.03.2014, на яке виносилося питання про входження АР Крим до складу Російської Федерації на правах суб`єкта федерації. 
		Відповідно до зазначеної постанови 16.03.2014 на території Автономної Республіки Крим проведено незаконний референдум, результатом якого стала тимчасова окупація території АР Крим і міста Севастополя, а також їх входження до складу Російської Федерації на правах суб`єкта федерації. 
		Результати «референдуму» не визнані жодною країною світу, крім Російської Федерації. Відповідно до п. 5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27.03.2014 «Територіальна цілісність України», проведений 16.03.2014 в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі референдум, не маючи законної сили, не може бути основою для будь-якої зміни статусу Автономної Республіки Крим або м. Севастополя. 
		Також, в пункті 1 вказаної Резолюції зазначено, що Генеральна Асамблея ООН підтверджує свою прихильність суверенітету, політичної незалежності, єдності і територіальної цілісності України в її міжнародно визнаних кордонах.
		У подальшому, 17.03.2014 депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято постанову № 1745-6/14 «О независимости Крыма», згідно з якою на підставі, так званої, «Декларації про незалежність Республіки Крим», прийнятої на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради АР Крим 11.03.2014 та позачерговому пленарному засіданні Севастопольської міської ради 11.03.2014, створено нелегітимне державне утворення «Республика Крым».
		Крім того, Верховною Радою АР Крим ухвалено постанову № 1748-6/14 від 17.03.2014 «О правоприемстве Республики Крым», пунктом 1 якої передбачено, що «с момента провозглашения Республики Крым как независимого суверенного государства высшим органом власти Республики Крым является Государственный Совет Республики Крым  парламент Республики Крым в депутатском составе шестого созыва Верховной Рады Автономной Республики Крым на срок полномочий до сентября 2015 года».
		Надалі, 18.03.2014 між Російською Федерацією та представниками нелегітимного державного утворення «Республика Крым» ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і ОСОБА_8 підписано договір про входження території АР Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації.
		Окрім того, 20.03.2014 Державною Думою Російської Федерації прийнято «Федеральний конституційний закон» від 21.03.2014 за № 6-ФКЗ «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов  Республики Крым и города федерального значения Севастополя».
		Вищезазначене свідчить про проведення представниками Російської Федерації та її федеральних органів підривної діяльності проти України.
		Створення та діяльність органів іноземної держави на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим призвели до заходів посилення тимчасової окупації невід`ємної території України.
		В той же час, Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014, зокрема ст. ст. 1-3 визначено, що сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя є тимчасово окупованою внаслідок збройної агресії Російської Федерації з 20 лютого 2014 року.
		Генеральна Асамблея ООН своєю Резолюцією 71/205 від 19.12.2016 року «Положення в області прав людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна)» засудила тимчасову окупацію Російською Федерацією частини території України  Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
		В подальшому, Резолюціями 72/190 від 19.12.2017, 73/194 від 17.12.2018 та 74/168 від 18.12.2019 «Положення в області прав людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна)», Генеральна Асамблея ООН вчергове засудила нинішню тимчасову окупацію Російською Федерацією частини території України  Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
		Як зазначено вище, сам факт окупації засуджений як міжнародною спільнотою, так і законодавством України, та був широко висвітлений в офіційних виданнях та медійному просторі.
		Відповідно до наказу Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України № 146 від 03.06.2006, полковника ОСОБА_5 призначено на посаду начальника відділу  провідного інженера-випробувача відділу наукових досліджень і випробувань озброєння та військової техніки Державного науково-випробувального центру Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ), яку останній обіймав до 15.04.2015.
		Відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 14, 16, 37, 40, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ст. ст. 1, 3, ст. 23, ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» ОСОБА_5 , будучі військовослужбовцем зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
		23.03.2014 Радою національної безпеки і оборони України прийнято рішення «Про передислокацію військових частин (підрозділів) установ та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань і правоохоронних органів України з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя в інші регіони України», яке було введене в дію Указом Президента України від 24.03.2014 № 339/2014.
		Спільною директивою Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних сил України від 06.05.2014 № Д-1 «Про особливості проходження військової служби військовослужбовцями Збройних Сил України, пов`язані з окупацією території України», строк прибуття військовослужбовців Збройних Сил України з тимчасово окупованої території України  Автономної Республіки Крим та міста Севастополя визначено до 12.05.2014. 
		У березні 2014 року під час загального шикування особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ), на якому був присутній ОСОБА_5 , було доведено наказ начальника Генерального штабу  Головнокомандувача Збройних Сил України та військової частини НОМЕР_1 «Про організацію діяльності військової частини НОМЕР_1 в умовах особливого періоду у місцях тимчасової дислокації». Відповідно до цього наказу необхідно було здійснити перебазування ІНФОРМАЦІЯ_2 з території Автономної Республіки Крим до місця тимчасового базування  м. Запоріжжя. 
		Разом з тим, достовірно знаючи про тимчасову окупацію Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, а саме начальником відділу  провідним інженером-випробувачем відділу наукових досліджень і випробувань озброєння та військової техніки Державного науково-випробувального центру Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ), в порушення вимог Конституції, ст. ст. 9, 11, 14, 16, 37, 40, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ст. ст. 1, 3, ст. 23, ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність дій Верховної Ради АР Крим та Російської Федерації щодо приєднання території АР Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, бажаючи допомогти іноземній державі та її представникам у проведенні підривної діяльності проти України, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, діючи в інтересах Російської Федерації, упродовж квітня  травня 2014 року не виконав наказ начальника Генерального штабу  Головнокомандувача Збройних Сил України та військової частини НОМЕР_1 «Про організацію діяльності військової частини НОМЕР_1 в умовах особливого періоду у місцях тимчасової дислокації», відповідно до якого необхідно було здійснити перебазування Державного науково-випробувального центру Збройних Сил України з території Автономної Республіки Крим до місця тимчасового базування  м. Запоріжжя та залишився на території тимчасово окупованої Російською Федерацією Автономної Республіки Крим, де подавав письмовий рапорт на ім`я окупаційного командування Збройних Сил Російської Федерації, щодо виявленого ним бажання проходити службу в лавах Збройних Сил Російської Федерації.
		Продовжуючи свою злочинну діяльність, направлену на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, ОСОБА_5 , приблизно у грудні 2014 року, більш точного часу встановити не надалось за можливе, прийняв військову присягу на вірність Російській Федерації, почав проходити військову службу в підрозділі Збройних Сил Російської Федерації  « ІНФОРМАЦІЯ_3 », де і проходить службу по теперішній час, чим надав допомогу представникам іноземної держави в утворенні в складі Російської Федерації нових суб`єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя, чим допоміг іноземній державі та її представникам у проведенні підривної діяльності проти України, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, що призвело до забезпечення належного функціонування незаконно створених військових формувань та посилення заходів тимчасової окупації півострова.
		Крім того, достовірно знаючи про тимчасову окупацію Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, а саме начальником відділу  провідним інженером-випробувачем відділу наукових досліджень і випробувань озброєння та військової техніки Державного науково-випробувального центру Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ), в порушення вимог Конституції, ст. ст. 9, 11, 14, 16, 37, 40, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ст. ст. 1, 3, ст. 23, ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність дій Верховної Ради АР Крим та Російської Федерації щодо приєднання території АР Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, бажаючи допомогти іноземній державі та її представникам у проведенні підривної діяльності проти України, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, діючи в інтересах Російської Федерації, упродовж квітня  травня 2014 року не виконав наказ начальника Генерального штабу  Головнокомандувача Збройних Сил України та військової частини НОМЕР_1 «Про організацію діяльності військової частини НОМЕР_1 в умовах особливого періоду у місцях тимчасової дислокації», відповідно до якого необхідно було здійснити перебазування Державного науково-випробувального центру Збройних Сил України з території Автономної Республіки Крим до місця тимчасового базування  м. Запоріжжя та залишився на території тимчасово окупованої Російською Федерацією Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, де подавав письмовий рапорт, на ім`я окупаційного командування Збройних Сил Російської Федерації, щодо виявленого ним бажання проходити службу в лавах Збройних Сил Російської Федерації. Там самим ОСОБА_5 вчинив умисні дії, направленні на ухилення від проходження військової служби у лавах Збройних Сил України.
		Продовжуючи свій злочинний умисел, направлений ухилення від проходження військової служби у лавах Збройних Сил України, ОСОБА_5 , приблизно у грудні 2014 року, більш точного часу встановити не надалось за можливе, прийняв військову присягу на вірність Російській Федерації та почав проходити військову службу в підрозділі Збройних Сил Російської Федерації  « ІНФОРМАЦІЯ_3 », та на теперішній час на материкову частину України не повернувся.
		Судовий розгляд вказаного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_5 у спеціальному судовому провадженні на підставі ухвали суду від 31.10.2023 року, прийнятої з урахуванням тих обставин, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 111, 408 КК України, обізнаний про розпочате щодо нього кримінальне провадження та переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України в Автономній Республіці Крим з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
		Разом з тим, судом при проведенні спеціального судового провадження були виконані вимоги, передбачені ст. 297-5, 323 КПК України. Так, обвинувачений ОСОБА_5 неодноразово викликався до суду шляхом надсилання повісток за останнім відомим місцем його проживання, яке розташованена тимчасовоокупованій територіїУкраїни,шляхом публікаціїсудових повістокпро виклик у засобахмасової інформаціїзагальнодержавної сферирозповсюдження газетах «Урядовий кур`єр»та «ГолосУкраїни»,також повідомлення про дату, час та місце розгляду провадження розміщувались на сайті Офісу Генерального прокурора України, на офіційному веб-сайті Олександрівського (Жовтневого) районного суду міста Запоріжжя та вручались особисто його захиснику  адвокату ОСОБА_4 .
		В призначені судові засідання обвинувачений ОСОБА_5 не з`явився, не повідомив суд про поважність причин свого неприбуття, і від нього не надійшло заяв або клопотань про неможливість прийняття участі в судовому засіданні або відкладення судового розгляду.
		У зв`язку з цим обвинувачений ОСОБА_5 не був допитаний судом в якості обвинуваченого по суті висунутого йому обвинувачення.
		Разом з тим, захист обвинуваченого за призначенням здійснював фахівець в галузі права  адвокат ОСОБА_4 .
		В судових дебатах захисник  адвокат ОСОБА_4 зазначила, що стороною обвинувачення поза розумним сумнівом не доведений факт добровільності вчинення ОСОБА_5 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, оскільки відсутні беззаперечні докази, що ОСОБА_5 діяв за власним бажанням, а не під примусом окупаційної влади, тому просила суд виправдати його у зв`язку з відсутністю в його діяннях складу інкримінованих кримінальних правопорушень. 
		Разом з тим зауважила, якщо суд дійде висновку про доведеність в діях обвинуваченого ОСОБА_5 інкримінованих йому злочинів, просила закрити кримінальне провадження за обвинуваченням у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 408 КК України, у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності, визначених ст. 49 КК України.
		Не зважаючина позиціюзахисника щодовідсутності вдіях обвинуваченого ОСОБА_5 складу інкримінованихйому кримінальнихправопорушень,її доводиповністю спростовуютьсянаступними доказами, наданими стороною обвинувачення та дослідженими безпосередньо в судовому засіданні.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , який на даний час є діючим військовослужбовцем, пояснив суду, що з обвинуваченим ОСОБА_5 він знайомий особисто, оскільки разом з ним до 2014 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка дислокувалась в АДРЕСА_2 , де він обіймав посаду начальника відділу випробувань парашутної техніки, а ОСОБА_5 був начальником відділу боєприпасів. У зв`язку із окупацією збройними силами Російської Федерації території АР Крим у 2014 році, на загальних зборах особового складу був доведений наказ Головнокомандувача ЗСУ та наказ начальника військової частини про необхідність передислокації особового складу військової частини НОМЕР_1 до АДРЕСА_3 . Евакуація до тимчасового пункту дислокації відбувалась централізовано на службових автобусах. ОСОБА_5 був присутній на загальному шикуванні особового складу під час оголошення вказаного наказу, тому він був обізнаний про необхідність виїзду на підконтрольну українській владі територію. Проте ОСОБА_5 вказаний наказ виконаний не був, до м. Запоріжжя для подальшого несення служби, він не прибув, залишився на тимчасово окупованій території України в АР Крим. 
		Разом з тим зазначив, що вході досудового розслідування за його участю був оглянутий відеоролик, розміщений у мережі Інтернет, який триває понад 1 годину, на якому він впізнав обвинуваченого ОСОБА_5 , який прийняв військову присягу на вірність Російській Федерації. 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив суду, що на даний час він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . У 2014 році він обіймав посаду начальника відділу військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалась у АДРЕСА_2 . Обвинувачений ОСОБА_5 також проходив військову службу у вказаній військовій частині у званні «полковника» на посаді начальника відділу. Після фактичної окупації території АР Крим в 2014 році представниками збройних сил Російської Федерації, до відома особового складу військової частини був доведений наказ Головнокомандувача ЗСУ про передислокацію особового складу на підконтрольну українській владі територію. Тимчасовим пунктом дислокації військової частини було визначено м. Запоріжжя, а згодом постійним місцем дислокації було визначено м. Чернігів. ОСОБА_5 був обізнаний про існування вказаного наказу та був ознайомлений з його змістом. Разом з тим, обвинувачений ОСОБА_5 вказаний наказ не виконав, на підконтрольну українській владі територію, не прибув. З метою забезпечення евакуації особового складу військової частини, був забезпечений маршрут для виїзду. Виїзд з АР Крим був вільний, відбувався на службових автобусах, деякі військовослужбовці особового складу виїжджали на особистому транспорті. 
		Разом з тим додав, що в ході досудового розслідування за його участю був оглянутий відеозапис, який знаходиться у відкритому доступі, на якому він впізнав обвинуваченого ОСОБА_5 , який перебуваючи на аеродромі в м. Кіровському, разом з іншими представниками особового складу військової частини НОМЕР_1 , прийняв присягу на вірність Російській Федерації з подальшим їх зарахуванням на військову службу країни-агресора. 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 , який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , пояснив суду, що з обвинуваченим ОСОБА_5 до 2014 року він проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка базувалась в АДРЕСА_2 поблизу АДРЕСА_4 . Навесні 2014 року, коли територія АР Крим була окупована збройними силами РФ, до відома особового складу військової частини був доведений наказ вищого керівництва про передислокацію на материкову територію України, спочатку до м. Запоріжжя, а потім до АДРЕСА_5 . Виїзд особового складу був забезпечений транспортом та організований маршрут, заходів примусу з боку збройних сил РФ на особовий склад військової частини НОМЕР_1 не здійснювалось. Обвинувачений ОСОБА_5 був присутній під час оголошення вказаного наказу, тому він був обізнаний про необхідність виїзду на підконтрольну українській владі територію Проте ОСОБА_5 наказ не виконав, з тимчасово окупованої території АР Крим не виїхав, на службі на материковій території не з`явився. На даний час ОСОБА_5 проходить службу в збройних силах РФ. 
		Разом з тим зазначив, що в ході досудового розслідування за його участю був оглянутий відеозапис, на якому обвинувачений ОСОБА_5 прийняв військову присягу на вірність Російській Федерації, однак йому невідомо про причини прийнятого ним рішення щодо залишення на тимчасово окупованій території України та вступу на військову службу РФ. 
		Протоколами огляду від 19.11.2021 року старшим оперуповноваженим на особливо важливих об`єктах 1 відділу 8 управління ДВКР СБУ, на виконання доручення слідчого, за участі свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , зафіксовано огляд інформації, розміщеної у Всесвітній мережі Інтернет, в ході якого на веб-сайті «YOUTUBE» оглянуто відеозапис за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». В ході огляду вищевказаного матеріалу свідками зазначено, що змістом даного відео є прийняття військової присяги на вірність Російській Федерації колишніми військовослужбовцями Збройних Сил України та зарахування їх на військову службу в « ІНФОРМАЦІЯ_3 », який дислокується на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим.
		За показаннями свідків, на відеоряді зображено аеродром «Государственного авиационного научно-испытательного центра 929 ГЛИЦ ВВС ВС РФ», який розташований на тимчасово окупованій території військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ( АДРЕСА_4 ), де урочисто винесено та встановлено державний прапор Російської Федерації. Всі військовослужбовці вдягнуті у військову форму Збройних Сил РФ, синього та зеленого камуфляжного забарвлення із знаками розрізнення (погонами) російського зразка та спеціалізованими шевронами частини на правому рукаві курток й шевронами на лівому рукаві курток з прапором Російської Федерації та знаком, тотожним з державним гербом Російської Федерації, адаптованим під емблему ВВС РФ.
		В ході перегляду вказаного відеозапису, свідки повідомили, що під час проведення урочистих заходів, військову присягу на вірність Російській Федерації приймає полковник ОСОБА_5 (з 28 хв. 10 сек. по 29 хв. 00 сек.).
		Також свідки зазначили, що вказана особа є колишнім військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ).
		В подальшому, за участю свідків оглянуто інформацію за посилання « ІНФОРМАЦІЯ_5 », змістом якого є сайт «Центра исследования признаков преступлений против национальной безопасности Украины, мира, безопасности человечества и международного правопорядка « ІНФОРМАЦІЯ_6 ». В матеріалах вказаного посилання міститься фотозображення полковника ОСОБА_5 із зазначенням дати його народження та місця перебування. В ході огляду вказаної інформації свідки вказали на ОСОБА_5 та повідомили, що вказана особа є військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ). Додатком до вказаного протоколу є диск для лазерних систем зчитування, який містить фото, відео та текстовий матеріал (т. 2, а.п. 82-109).
		Протоколом огляду від 25.09.2021 року слідчим зафіксовано огляд відео матеріалу під назвою «присяга ПРЕДАТЕЛЕЙ», який розміщений на веб-сайті «YOUTUBE» за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». В ході огляду встановлено, що на вказаному відео файлі зображено аеродром «Государственного авиационного научно-испытательного центра 929 ГЛИЦ ВВС ВС РФ», який розташований на тимчасово окупованій території військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ( АДРЕСА_4 ), де урочисто винесено та встановлено державний прапор Російської Федерації. Всі військовослужбовці вдягнуті у військову форму Збройних Сил РФ, синього та зеленого камуфляжного забарвлення із знаками розрізнення (погонами) російського зразка та спеціалізованими шевронами частини на правому рукаві курток й шевронами на лівому рукаві курток з прапором Російської Федерації та знаком, тотожним з державним гербом Російської Федерації, адаптованим під емблему ВВС РФ. На території аеродрому знаходяться представники командування ВПС РФ та військовослужбовці. Далі, в період часу з 28 хвилини 08 секунд до 29 хвилини 06 секунд, особа, яка проводить присягу викликає до себе полковника ОСОБА_5 . ОСОБА_5 підходить до особи чоловічої статі, який його викликав, віддає честь останньому і між ними відбувається наступний діалог:
		« ОСОБА_5 : Товарищ подполковник, полковник Злобин по вашему приказу прибыл.
		Особа: Военную присягу принять.
		ОСОБА_5 : Есть
		Після цього особа чоловічої статі передає ОСОБА_5 папку червоного кольору із зображення гербу РФ. ОСОБА_5 бере її в свої руки та зачитує текст присяги наступного змісту: «Присягаю на верность своему отечеству, российской федерации. Клянусь свято соблюдать Конституцию российской федерации, строго выполнять требование воинских уставов, приказом командиров и начальников. Клянусь достойно исполнять воинский долг, мужественно защищать свободу, независимость и конституционный строй россии, народ и отечество». 
		Зачитавши текст присяги, ОСОБА_5 віддає честь особі, яка його викликала і між ними відбувається наступний діалог:
		ОСОБА_5 : Товарищ подполковник, полковник Злобин военную присягу принял
		Особа: Я вас поздравляю
		ОСОБА_5 : Служу Российской Федерации
		Особа: Стать в строй
		ОСОБА_5 : Есть» (т. 2, а.п. 156-161).
		З досліджених матеріалів особової справи ОСОБА_5 , яка містить його фотознімок, встановлено, що колишнього полковника ОСОБА_5 , колишнього начальника відділу  провідного інженера-випробувача відділу наукових досліджень і випробувань засобів ураження управління наукових досліджень і випробувань озброєння та військової техніки Державного науково-випробувального центру Збройних Сил України, звільнено з військової служби в дисциплінарному порядку та виключено зі списків особового складу Збройних Сил України з 15 квітня 2015 року. 
		В особовій справі також міститься послужний список, з якого слідує, що у 1986 році після закінчення Тамбовського вищого воєнного авіаційного інженерного училища ім. Ф.Е. Дзержинського ОСОБА_5 був призначений у військову частину НОМЕР_3 для подальшого проходження служби; у 1990 році був відряджений у розпорядження Начальника 10 Головного Управління Генерального Штабу ЗС СРСР; у 1993 році був відряджений у розпорядження Головнокомандувача ВПС України; 19 березня 1993 року був зарахований в списки військової частини НОМЕР_1 для подальшого проходження служби, 31 травня 1993 року прийняв присягу на вірність народу України; в подальшому наказом МО України від 15.07.1994 року зарахований у Збройні Сили України. 
		Так, з досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що 16.03.2014 на території Автономної Республіки Крим проведено незаконний референдум, результатом якого стала тимчасова окупація території АР Крим і міста Севастополя, а також їх входження до складу Російської Федерації на правах суб`єкта федерації. 20.03.2014 Державною Думою Російської Федерації прийнято «Федеральний конституційний закон» від 21.03.2014 за № 6-ФКЗ «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов  Республики Крым и города федерального значения Севастополя». 
		23.03.2014 Радою національної безпеки і оборони України прийнято рішення «Про передислокацію військових частин (підрозділів) установ та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань і правоохоронних органів України з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя в інші регіони України», яке було введене в дію Указом Президента України від 24.03.2014 № 339/2014.
		Спільною директивою Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних сил України від 06.05.2014 № Д-1 «Про особливості проходження військової служби військовослужбовцями Збройних Сил України, пов`язані з окупацією території України», строк прибуття військовослужбовців Збройних Сил України з тимчасово окупованої території України  Автономної Республіки Крим та міста Севастополя визначено до 12.05.2014. 
		У березні 2014 року під час загального шикування особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ), на якому був присутній ОСОБА_5 , був доведений наказ начальника Генерального штабу  Головнокомандувача Збройних Сил України та військової частини НОМЕР_1 «Про організацію діяльності військової частини НОМЕР_1 в умовах особливого періоду у місцях тимчасової дислокації». Відповідно до вказаного наказу, особовому складу Державного науково-випробувального центру Збройних Сил України необхідно було здійснити перебазування з території Автономної Республіки Крим до місця тимчасової дислокації  м. Запоріжжя. 
		Водночас, полковник ОСОБА_5 , який обіймав посаду начальника відділу  провідного інженера-випробувача відділу наукових досліджень і випробувань озброєння та військової техніки ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ), будучи військовослужбовцем, достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність дій Верховної Ради АР Крим та Російської Федерації щодо приєднання території АР Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, діючи в інтересах Російської Федерації, наказ начальника Генерального штабу не виконав та залишився на території тимчасово окупованої Російською Федерацією Автономної Республіки Крим, де подавав письмовий рапорт на ім`я окупаційного командування Збройних Сил Російської Федерації, щодо виявленого ним бажання проходити службу в лавах Збройних Сил Російської Федерації.
		Продовжуючи свою злочинну діяльність, направлену на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, ОСОБА_5 , приблизно у грудні 2014 року, прийняв військову присягу на вірність Російській Федерації, почав проходити військову службу в підрозділі Збройних Сил Російської Федерації  « ІНФОРМАЦІЯ_3 », де і проходить службу на даний час, чим надав допомогу представникам іноземної держави в утворенні в складі Російської Федерації нових суб`єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, що призвело до забезпечення належного функціонування незаконно створених військових формувань та посилення заходів тимчасової окупації півострова.
		Крім того, залишившись території тимчасово окупованої Російською Федерацією Автономної Республіки Крим, ОСОБА_5 вчинив умисні дії, направленні на ухилення від проходження військової служби у лавах Збройних Сил України. Далі, продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на ухилення від проходження військової служби у лавах Збройних Сил України, ОСОБА_5 , приблизно у грудні 2014 року, прийняв військову присягу на вірність Російській Федерації та почав проходити військову службу в підрозділі Збройних Сил Російської Федерації  « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та на даний час на материкову частину України не повернувся.
		Вказаний висновок суду ґрунтується на аналізі показань, допитаних в судовому засіданні, свідків, протоколів слідчих дій, а також протоколів огляду інформації у формі текстів та відео файлів, розміщеної у Всесвітній мережі Інтернет.
		Той факт, що обвинувачений ОСОБА_5 є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 408 КК України підтверджено документами, долученими до особової справи, а саме, послужним списком, атестаційними матеріалами (щодо зайняття військових посад та присвоєння чергових військових звань).Згідно з Витягом з наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 05.05.2015 року № 305 ОСОБА_5 виключено зі списків особового складу Збройних Сил України з 15 квітня 2015 року.
		Таким чином, до квітня 2015 року обвинувачений ОСОБА_5 був військовослужбовцем (офіцером) ЗСУ, тобто суб`єктом кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 408 КК України.
		Також з пояснень свідків та документів про звільнення ОСОБА_5 з військової служби, доведеним є той факт, що він був обізнаний про наказ начальника Генерального штабу та наказ командира військової частини щодо необхідності прибуття до запасного пункту дислокації військової частини в АДРЕСА_3 . Тривале перебування обвинуваченого на військовій службі на офіцерських посадах, наявність профільної військової освіти, виключає сумнів щодо неправильного сприйняття наказу про зміну місця дислокації військової частини та необхідність переміщення до м. Запоріжжя, також це свідчить про обізнаність із наслідками таких дій.
		Подальший вступ ОСОБА_5 на військову службу до збройних сил РФ підтверджує саме мету ухилитися від військової служби в Україні.
		Отже, дослідженими доказами встановлено наявність в діях обвинуваченого суб`єктивної сторони вказаного злочину.
		Фактичне виконання об`єктивної сторони вказаного кримінального правопорушення підтверджується тим, що обвинувачений ОСОБА_5 на нове місце служби не прибув, фактично припинив військову службу.
		Крім того, дослідженими в судовому засіданні доказами підтверджено, що на момент окупації АР Крим, ОСОБА_5 проходив військову службу в Збройних Силах України, був особою старшого офіцерського складу, отже мав достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для усвідомлення ним фактів активної підривної діяльності РФ проти України шляхом окупації та подальшої анексії території України в АР Крим.
		Проходження військовослужбовцем ЗСУ військової служби в лавах збройних сил держави-окупанта (що підтверджується прийняттям присяги військовослужбовця на вірність РФ), використання знань та навичок на користь РФ на тимчасово окупованій території АР Крим, забезпечувало становлення та зміцнення окупаційної влади РФ шляхом утворення і функціонування незаконно створених збройних формувань РФ на окупованій території України, виконання обов`язків військовослужбовця РФ з метою недопущення контролю української влади на території АР Крим, а отже, надання ним допомоги РФ у проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України.
		На свідомий і добровільний характер дій з надання допомоги РФ у проведенні підривної діяльності на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України вказує сам характер таких дій, їх послідовність, тривалість в часі та динаміка розвитку. Обвинувачений ОСОБА_5 не звільнився з військової служби, продовжував виконувати свої обов`язки, однак на користь держави, яка здійснила окупацію території України, всупереч положенням частини першої ст. 17 Конституції України, здійснював діяльність, яка прямо суперечить основним завданням Збройних Сил України та обов`язку кожного громадянина.
		З огляду на викладене, суд не погоджується з доводами захисника про те, що ОСОБА_5 міг діяти недобровільно, або під примусом з боку представників окупаційної влади.
		Так, з досліджених в судовому засіданні доказів убачається, що останній активно підтримав режим окупаційної влади, залишився на тимчасово окупованій територій, де подавав письмовий рапорт щодо виявленого ним бажання проходити службу в лавах Збройних Сил Російської Федерації, прийняв військову присягу на вірність Російській Федерації та почав проходити військову службу в підрозділі Збройних Сил Російської Федерації  « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». При цьому, як встановлено з показань свідків, допитаних в судовому засіданні, виїзд з тимчасово окупованої території АР Крим був вільний, заходів примусу з боку збройних сил РФ не застосовувалось.
		Зазначене є свідченням невимушеності його поведінки, відсутності будь-якого примусу щодо нього, а відтак, і цілковитої добровільності його дій.
		Окрім того, стороною захисту не надано відомостей про те, що ОСОБА_5 будь-яким чином повідомляв компетентним органам України про здійснення на нього тиску з боку представників окупаційної влади тощо.
		Таким чином доводи захисника щодо відсутності в діях обвинуваченого ОСОБА_5 інкримінованих йому злочинів, суд вважає необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження дослідженими в судовому засіданні доказами. 
		Так, судом встановлено, що докази, досліджені в ході судового розгляду є належними, допустимими і достовірними та вказують на їх відповідність критерію достатності для обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_5 та наявності в його діях складу інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
		Також судом встановлено, що дане кримінальне провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення та судом використані всі передбачені законом заходи для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.
		Про часта датувсіх судовихзасідань ОСОБА_5 повідомлявся упередбачений закономспосіб якчерез публікаціювиклику вгазетах «Урядовийкур`єр» та«Голос України»,так іна офіційномувеб-сайтісудової владиУкраїни, також судові повістки вручались безпосередньо його захиснику.
		Таким чином, аналізуючи досліджені докази по даному кримінальному провадженню в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, доведена в ході судового розгляду, а його дії необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 111 КК України як державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості України, а саме, надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, а також за ч. 1 ст. 408 КК України, як дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини з метою ухилення від військової служби.
		При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому суд враховує характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, їх наслідки, дані про особу обвинуваченого, пом`якшуючі та обтяжуючі покарання обставини. 
		Обвинувачений ОСОБА_5 не має судимості і раніше до кримінальної відповідальності не притягався, неповнолітніх дітей на утриманні не має, вчинив нетяжкий та особливо тяжкий злочини, проживає на тимчасово окупованій території, проходить військову службу в збройних силах РФ, на диспансерному обліку в спеціальних медичних лікувальних закладах не перебуває. 
		Обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.
		При призначенні покарання обвинуваченому, суд керується поняттям судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яка охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання.
		Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання за ч. 1 ст. 408 КК України, в редакції закону про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення вказаного кримінального правопорушення, суд виходить з наступного.
		ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, з моменту вторгнення збройних сил РФ на територію АР Крим, не вжив будь-яких дій для повернення на службу, що свідчить про його негативне ставлення до служби та свого військового обов`язку, ганебний приклад нехтування вимогами військової дисципліни, що підриває авторитет військової служби в цілому. Крім того, обвинувачений вчинив дезертирство за наявності прямої загрози національній безпеці держави, коли від військовослужбовців особливо вимагається бути високо дисциплінованим та мати високу моральну та патріотичну свідомість. 
		Разом зтим,відповідно доч.1ст.49КК Україниособа звільняєтьсявід кримінальноївідповідальності,якщо здня вчиненнянею кримінальногоправопорушення ідо днянабрання вирокомзаконної силиминули такістроки: 1) два роки  у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки  у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 3) п`ять років  у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; 4) десять років  у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п`ятнадцять років  у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
		Відповідно дост.12КК Україникримінальне правопорушення,передбачене ч.1ст.408КК Українивідноситься донетяжких злочинів, вредакції, чинній на момент вчинення кримінального правопорушення, вказане кримінальне правопорушення відносилось до злочинів середньої тяжкості.
		Згідно встановлених судом обставин, ОСОБА_5 упродовж квітня-травня 2014 року не виконав наказ про зміну місця дислокації військової частини та необхідність прибуття до м. Запоріжжя для продовження проходження військової служби, у грудні 2014 року прийняв військову присягу на вірність РФ, чим вчинив державну зраду, у вигляді здійснення підривної діяльності проти України шляхом переходу на військову службу до ЗС РФ.
		З огляду на викладене, у відповідності до приписів п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України на момент ухвалення вироку закінчились строки давності притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 408 КК України. 
		Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
		Таким чином, аналізуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_5 підлягає звільненню від покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 408 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
		При вирішенніпитання пропризначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання зач.1ст.111КК Українисуд приймаєдо увагитяжкість та характер вказаного кримінального правопорушення, який вчинений обвинуваченим умисно проти основ національної безпеки України, яке посягнуло на захист життєво важливих інтересів громадян, суспільства та держави, на її суверенітет, територіальну цілісність, недоторканість та обороноздатність, а також на суспільні відносини, які забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної і правової держави, що спричинило негативні наслідки для територіальної цілісності України, тому приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства та з цих підстав вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції статті, за якою кваліфікуються його діяння, в редакції закону про кримінальну відповідальність, яка діяла на час вчинення вказаного злочину, у вигляді позбавлення волі, вважаючи, що таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
		Крім того, враховуючи те, що ОСОБА_5 вчинив особливо тяжкий злочин, який пов`язаний із здійсненням підривної діяльності проти України шляхом переходу на військову службу до ЗС РФ, суд вважає за необхідне на підставі ст. 54 КК України, позбавити його військового звання  «полковник».
		Питання про речові докази вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 408 КК України і призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
		На підставі ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_5 звільнити від призначеного покарання за ч. 1 ст. 408 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
		ОСОБА_5  визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України і призначити йому покарання у вигляді 14 (чотирнадцяти) років позбавлення волі.
		Запобіжний захід відносно  ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили не обирати.
		Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту його фактичного затримання, після набрання вироком законної сили.
		На підставі ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_5 військового звання  «полковник».
		Речові докази:
		-диск длялазерних системзчитування,який єдодатком допротоколу оглядувід 25.09.2021року, який долучений до матеріалів даного кримінального провадження, залишити в матеріалах провадження протягом всього часу їх зберігання (т. 2, а.п. 161-163).
		Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Олександрівський районний суд міста Запоріжжя протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Копію вироку після його проголошення негайно вручити захиснику обвинуваченого та прокурору. 
		Інформацію проприйняте судомрішення відноснообвинуваченого ОСОБА_5 опублікувати узасобах масовоїінформації загальнодержавноїсфери розповсюдженнята наофіційному веб-сайтісуду. 
		Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, подавши відповідну заяву. 
		 
		Суддя                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...