Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 636/5097/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Непокора.
Надіслано судом: 27.08.2025. Зареєстровано: 27.08.2025. Забезпечено надання загального доступу: 28.08.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/636/1241/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62025170020004931

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		__________________________________________________________________________
		    Справа № 636/5097/25  Провадження 1-кп/636/1241/25
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		26.08.2025                                 місто Чугуїв
		 
		Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
		головуючого  судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		прокурора ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника  адвоката ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чугуєві обвинувальний акт у кримінальному провадженню № 620251700200004931, внесеному 10 квітня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця м. Глухів Сумської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, військовослужбовця військової служби НОМЕР_2 прикордонного загону ДПСУ, займаючого посаду інспектора прикордонної служби другої категорії  снайпера третього відділу прикордонної служби (тип С) НОМЕР_2 прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, -
		встановив:
		ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом за мобілізацією, під час проходження військової служби на посаді інспектора прикордонної служби другої категорії  снайпера третього відділу прикордонної служби (тип С) НОМЕР_2 прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, вчинив непокору, тобто відкриту відмову виконувати наказ начальника. 24.03.2025 о 14:00 год. у пункті тимчасової дислокації підрозділу, заступником коменданта з морально-психологічного забезпечення третьої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 прикордонного загону ДПСУ, підполковником ОСОБА_6 доведено бойове розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_3 № 5191-Р-ДСК від 23.03.2025, згідно якого 22 військовослужбовця, в т.ч. солдат ОСОБА_4 , до 14.00 23.03.2025 мають бути передані для виконання бойових завдань коменданту третьої прикордонної комендатури швидкого реагування. Солдат ОСОБА_4 , 24.03.2025 приблизно о 14.00 год., будучи невдоволеним цим наказом щодо необхідності перейти у підпорядкування коменданту третьої прикордонної комендатури швидкого реагування, діючи з прямим умислом, а саме: усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, відкрито відмовився виконувати зазначений вище наказ.
		Своїми умисними діями солдат ОСОБА_4 , в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, підірвав боєздатність свого підрозділу, вчинив кримінальне правопорушення, а саме: непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчиненої в умовах воєнного стану.
		Обвинувачений ОСОБА_4 пояснив про обставини вчиненого кримінального правопорушення, як вони викладені вище, а саме: 24 березня 2025 року близько 14.00 год. будучи у пригніченому, незадовільному моральному стані, відкрито відмовився виконати наказ свого військового командира. Вину у вчиненні інкримінованого йому злочині визнає повністю, щиро кається.
		Ставлення ОСОБА_7 до вчиненого злочину не викликає у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
		За таких обставин справи, згідно з положеннями ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи, що проти цього не заперечували обвинувачений та інші учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом встановлено, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, добровільність їх позицій не викликає сумнівів. Судом роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		У ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі  Європейський суд) передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України», «Коробов проти України»).
		Розумний сумнів  це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.
		Виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений у ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
		У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України», «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Мюррей проти Сполученого Королівства» та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
		Статтею 370 КПК України передбачено, що обґрунтованим є таке рішення, що ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 у відкритій відмові виконати наказ начальника, вчинений в умовах воєнного стану, його дії правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 402 КК України.
		При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, його конкретні обставини, дані про особу обвинуваченого, стан його здоров`я та міцність його соціальних зв`язків, а саме: те, що він є громадянином України, має середню спеціальну освіту, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, за місцем служби характеризується позитивно, є учасником бойових дій, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря психіатра не перебуває, не є особою з інвалідністю, раніше несудимий.
		Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , передбачені ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, яке полягає у повному визнанні своєї вини обвинуваченим, осуду власних дій, наявності відчуття жалю за вчинене, розуміння наслідків своїх дій.
		Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.
		У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), та у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».
		При призначенні покарання суд виходить із положень ст.ст. 65 КК України, а саме: з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових злочинів, враховує характерта ступіньтяжкості вчиненогозлочину,пом`якшуючі покаранняобставини,відсутність обтяжуючихпокарання обставин,особу обвинуваченого,його відношеннядо скоєногозлочину,і вважає,що виправлення ОСОБА_4  і попередження скоєння ним нових злочинів можливо лише у разі призначення покарання у виді позбавленням волі.
		На підставі ст. 69 КК України, з урахуванням даних про особу, його відношення до скоєного злочину, наявності пом`якшуючих і відсутності обтяжуючих покарання обставин, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_4 покарання більш м`яке, ніж передбачено законом, у виді позбавленні волі.
		Витрати на проведення експертизи та речові докази в кримінальному провадженні відсутні.
		Цивільний позов не заявлений.
		Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у виді тримання під вартою  залишити до набрання вироком законної сили.
		Керуючись ст.ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, 
		ухвалив:
		ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, та призначити йому покарання, на підставі ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
		В порядку, передбаченому ст. 62 КК України ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки замінити на покарання у виді тримання у дисциплінарному батальйоні строком на 2 (два) роки.
		Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати  ОСОБА_4 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення, з моменту обрання запобіжного заходу, з 14 травня 2025 року по 26 серпня 2025 року, із розрахунку день за день.
		До набрання вироком законної сили залишити обвинуваченому ОСОБА_4 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з 14 травня 2025 року.
		Строк відбуття покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з 14 травня 2025 року.
		Судові витрати про справі відсутні.
		Речові докази по справі відсутні.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.
		Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Чугуївський міський суд Харківської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
		Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...