Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 334/3792/25 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; дарування.
Надіслано судом: 28.08.2025. Зареєстровано: 28.08.2025. Забезпечено надання загального доступу: 29.08.2025.
Дата набрання законної сили: 18.09.2025
Номер судового провадження: 2/334/2408/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Дата документу 18.08.2025
		Справа № 334/3792/25
		Провадження № 2/334/2408/25
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		   
		18 серпня 2025 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Гнатюка О.М., при секретарі Соломоновій А.В., розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування,
		ВСТАНОВИВ:
		АТ «Райффайзен Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування.
		В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 10 грудня 2021 між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «ГРЕІН-ТРЕЙД» укладено кредитний договір № 011/10892/01315768.
		ТОВ «ГРЕІН-ТРЕЙД» порушено умови кредитного договору в частині своєчасного та належного виконання зобов`язань по сплаті тіла кредиту та відсотків, внаслідок чого за позичальником виникла прострочена заборгованість. Зокрема станом на 17.02.2025 сума заборгованості становить: 731420,70 грн - основної заборгованості за кредитом (тіло), 41377,15 грн - заборгованість за відсотками.
		20 лютого 2025 рокуна адресу ТОВ «ГРЕІН-ТРЕЙД» було направлено вимогу № 188/2/150 про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором № 011/10892/01315768 від 10.12.2021.
		Для забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 був укладений договір поруки № 011/10892/01315768/П від 10.12.2021.
		Відповідно до п. 1.1. договору поруки, поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов основного договору. Порукою за цим договором забезпечується виконання забезпечених зобов`язань у повному обсязі, включаючи, але не обмежуючись, сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та сплату нарахованих відповідно дост. 625 ЦК Українисум тощо. Пунктом 1.2. договору поруки встановлено, поручитель відповідає перед кредитором за виконання забезпечених зобов`язань у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені кредитним договором, у тому числі при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов`язань.
		На початку 2025 року з ОСОБА_1 проводилися зустрічі для врегулювання простроченої заборгованості перед банком, але за період проведення переговорів від ОСОБА_1 не було отримано чіткого плану та сум погашення заборгованості.
		З початку лютого 2025 року банком було розпочато претензійну позовну роботу, а саме: 12 лютого 2025 року на адресу ОСОБА_1 було направлено вимогу про погашення простроченої заборгованості за кредитним договором № 011/10892/01315768 від 10.12.2021.Вимога про погашення простроченої заборгованості за кредитним договором №011/10892/01315768 від 10.12.2021 не виконана.
		26 лютого 2025 року позивачем подано заяву про забезпечення позову до подачі позовної заяви.
		03 березня 2025 року ухвалою Господарського суду Запорізької області по справі № 908/491/25 заяву про забезпечення позову залишено без розгляду.
		03 березня 2025 року на адресу ОСОБА_1 було направлено вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором №011/10892/01315768 від 10.12.2021.
		18 березня 2025 року Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕІН-ТРЕЙД» таОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №011/10892/01315768 від 10 грудня 2021 року в розмірі 772 797,85 грн. Позовна заява разом з додатками була направлена ОСОБА_1 в його електронний кабінет.
		24 березня 2025 року Господарським судом Запорізької області відкрито провадження у справі № 908/667/25 за вищевказаним позовом.
		07 травня 2025 року Господарським судом Запорізької області ухвалено рішення, яким задоволено вимогу банку в стягненні заборгованості по кредитному договору №011/10892/01315768 від 10.12.2021 з ТОВ «ГРЕІН-ТРЕЙД» та ОСОБА_1 .
		Враховуючи зазначене, позивач вважає, що всі дії ОСОБА_1 пов`язані з відчуження власного майна спрямовані на штучне зменшення власної платоспроможності перед банком та унеможливлення виконання судового рішення.
		Листом від 20.02.2025 регіональний сервісний центр Головного сервісного центру МВС в м. Києві повідомив, що за ОСОБА_1 зареєстровані наступні транспортні засоби, а саме:
		1.Вантажний тягач MAN 23.414, 11967, (2001 року випуску), № шасі НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 ;
		2.Вантажний тягач DAF, TE 95 XF 430, 12580, (2004 року випуску), № шасі НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_4 ;
		3.Контейнеровоз Groenewegen XL 962, (1985 року випуску), № шасі НОМЕР_5 , державний номер НОМЕР_6 ;
		4.Напівпричіп/контейнеровоз Schmitz Cargobull S01, (1999 року випуску), № шасі НОМЕР_7 , державний номер НОМЕР_8 ;
		5.Напівпричіп фургон WIELTON NS34F, (2005 року випуску), № шасі НОМЕР_9 , державний номер НОМЕР_10 ;
		6.Напівпричіп фургон WIELTON NS34F, (2006 року випуску), № шасі НОМЕР_11 , державний номер НОМЕР_12 ;
		7.Причіп KOGEL AWE 18, (1997 року випуску), № шасі НОМЕР_13 , державний номер НОМЕР_14 ;
		8.Вантажний тягач MAN 26.362, 11967, (1988 року випуску), № шасі НОМЕР_15 , державний номер НОМЕР_16 ;
		9.Причіп KRONE AZT 24, (1986 року випуску), № шасі НОМЕР_17 , державний номер НОМЕР_18 ;
		10.ЗАЗ-DAEWOO LANOS D4 1500, (2004 року випуску), № куз. НОМЕР_19 .
		Листом від 28.04.2025 ГСЦ МВС повідомив, що проведена перереєстрація зазначених ТЗ на нового власника по договорам дарування, а саме:
		1.Вантажний тягач MAN 23.414, 11967, (2001 року випуску), № шасі НОМЕР_1 за договором дарування, укладений в ТСЦ 2342, № 2342/2025/5185063 від 04.03.2025;
		2.Вантажний тягач DAF, TE 95 XF 430, 12580, (2004 року випуску), № шасі НОМЕР_3 за договором дарування укладений в ТСЦ 2343, № 2343/2025/5184295 від 04.03.2025;
		3.Контейнеровоз Groenewegen XL 962, (1985 року випуску), № шасі НОМЕР_5 за договором дарування укладений в ТСЦ 2343, № 2343/2025/5184560 від 04.03.2025;
		4.Напівпричіп/контейнеровоз Schmitz Cargobull S01, (1999 року випуску), № шасі НОМЕР_7 за договором дарування укладеного в ТСЦ 2343, №2343/2025/5184898 від 04.03.2025;
		5.Напівпричіп фургон WIELTON NS34F, (2005 року випуску), № шасі НОМЕР_9 за договором дарування укладений в ТСЦ 2343, № 2343/2025/5184822 від 04.03.2025;
		6.Вантажний тягач MAN 26.362, 11967, (1988 року випуску), № шасі НОМЕР_15 за договором дарування укладений в ТСЦ 2343, № 2343/2025/5185627 від 05.03.2025;
		7.Причіп KRONE AZT 24, (1986 року випуску), № шасі НОМЕР_17 за договором дарування.
		Дане рухоме майно було перереєстровано з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 .
		Позивач вважає, що відчуження ОСОБА_1 напівпричіпа/контейнеровоза Schmitz Cargobull S01, (1999 року випуску), № шасі НОМЕР_7 на користь ОСОБА_2 на підставі договору дарування у період виникнення простроченої заборгованості та підготування/формування/пред`явлення банком до суду позову про стягнення з нього заборгованості є фраудаторним правочином, тобто таким, який укладено з метою уникнення відповідальності перед кредитором - АТ «Райффайзен Банк».
		Тобто, після направлення вимоги за договором поруки, подачі заяви про забезпечення позову від 27.02.2025 та постановлення ухвали про залишення без розгляду заяви про забезпечення позову від 03.03.2025, з метою ухилення від виконання своїх зобов`язань як поручителя перед банком, задля приховання належного йому на праві власності майна, ОСОБА_1 безоплатно подарував напівпричіп/контейнеровоз Schmitz Cargobull S01, (1999 року випуску), № шасі НОМЕР_7 своєму брату ОСОБА_2 .
		Отже перереєстрація рухомого майна 04.03.2025 дає достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 укладаючи договір дарування діяв задля ухилення від виконання своїх договірних зобов`язань.
		Просить визнати недійсним договір дарування №2342/2025/5184898 від 04.03.2025 щодо відчуження транспортного засобу, а саме: напівпричіп/контейнеровоз Schmitz Cargobull S01, (1999 року випуску), № шасі НОМЕР_7 , що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Стягнути з відповідачів на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» сплачений судовий збір в розмірі 2422,00 грн.
		В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.
		Відповідач ОСОБА_1 надав суду заяву про визнання позовних вимог, проти ухвалення рішення не заперечував, просив суд вирішити питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при зверненні до суду.
		Відповідач ОСОБА_2 надав суду заяву про визнання позовних вимог, проти ухвалення рішення не заперечував, просив суд вирішити питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при зверненні до суду.
		Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи оцінивши та давши належну оцінку зібраним по справі доказам, прийшов до наступного висновку.
		Згідно ч. 1 ст.15, ч. 1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Згідностатті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
		Згідно з частиною першою статті 215ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.
		В силу частин першої - третьої, частини п`ятої статті 203ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Відповідно до положеньстатті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		За частиною третьоюстатті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Виділяються наступні критерії визначення заінтересованості позивача в оспорюваному договорі: 1) права і законні інтереси заінтересованої особи безпосередньо порушені договором; 2) у результаті визнання договору недійсним майнові інтереси заінтересованої особи будуть відновлені; 3) заінтересована особа отримує що-небудь у результаті проведення реституції (права, майно).
		Виходячи з наведених норм, при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину, судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначитися, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає порушення.
		Відповідно достатті 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
		Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.
		У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
		Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
		Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятоїстатті 203 ЦК України, що за правилами статті 215цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно достатті 234 ЦК України.
		Згідно з частиною першоюстатті 717 ЦК Україниза договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
		Частиною першоюстатті 722 ЦК Українивстановлено, що право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.
		Відповідно до частини другої статті 719ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
		Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
		Згідно з частинами другою та третьою статті 13ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
		Цивільно-правовий договір (у тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (у тому числі, вироку).
		Договори, направлені на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третястатті 13 ЦК України) є недійсними.
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17 (провадження № 61/2761св19) зроблено висновки про те, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.
		У постанові Верховний Суд від 19 травня 2021 року у справі № 693/624/19 (провадження № 61-6420св21) вказано, що приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).
		Договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, вчинення договору дарування) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили».
		У постанові Верховного Суду від 14 січня 2020 року у справі № 489/5148/18 (провадження № 61-20593св19) суд касаційної інстанції вказав, що правочин, учинений боржником у період настання в нього зобов`язання щодо погашення заборгованості перед кредитором, унаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, вчиненого боржником на шкоду кредитору). При цьому та обставина, що правочин з третьою особою якому боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.
		Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.
		УЦивільному кодексі Українинемає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.
		Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першоїстатті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.
		У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі № 910/7547/17 зроблено висновок про те, що вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.
		У разі оспорення правочину заінтересованою особою потрібним є надання оцінки дій сторін цього договору в контексті критеріїв добросовісності, справедливості, недопустимості зловживання правами, зокрема, спрямованим на позбавлення позивача в майбутньому законних майнових прав. Правочини, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання із повернення суми позики, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, направленим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора. Відтак будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам) (постанова Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі№ 910/8357/18).
		Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи 10 грудня 2021 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРЕІН-ТРЕЙД» укладено кредитний договір № 011/10892/01315768.
		ТОВ «ГРЕІН-ТРЕЙД» порушено умови кредитного договору в частині своєчасного та належного виконання зобов`язань по сплаті тіла кредиту та відсотків, внаслідок чого за позичальником виникла прострочена заборгованість, станом на 17.02.2025 сума заборгованості становить: 731420,70 грн - основної заборгованості за кредитом (тіло), 41377,15 грн - заборгованість за відсотками.
		20 лютого 2025 року на адресу ТОВ «ГРЕІН ТРЕЙД» було направлено вимогу №188/2/150 про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором №011/10892/01315768 від 10.12.2021.
		Для забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 був укладений договір поруки № 011/10892/01315768/П від 10.12.2021.
		Відповідно до п. 1.1. договору поруки, поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов основного договору. Порукою за цим договором забезпечується виконання забезпечених зобов`язань у повному обсязі, включаючи, але не обмежуючись, сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та сплату нарахованих відповідно дост. 625 ЦК Українисум тощо.
		Пунктом 1.2. договору поруки встановлено, поручитель відповідає перед кредитором за виконання забезпечених зобов`язань у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені кредитним договором, у тому числі при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов`язань.
		20.02.2025 на адресу ТОВ «ГРЕІН-ТРЕЙД» направлено вимогу про погашення простроченої заборгованості за кредитним договором № 011/10892/01315768 від 10.12.2021.
		03 березня 2025 року на адресу ОСОБА_1 направлено вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором № 011/10892/01315768 від 10.12.2021.
		Вимоги про погашення простроченої заборгованості за кредитним договором залишилися без виконання.
		18 березня 2025 року Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕІН-ТРЕЙД» та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 011/10892/01315768 від 10 грудня 2021 року в розмірі 772797,85 грн.
		24 березня 2025 року Господарським судом Запорізької області відкрито провадження у справі № 908/667/25 за вищевказаним позовом.
		07 травня 2025 року Господарським судом Запорізької області ухвалено рішення, яким задоволено вимогу банку про стягнення заборгованості по кредитному договору №011/10892/01315768 від 10.12.2021 року з ТОВ «ГРЕІН-ТРЕЙД» та ОСОБА_1 .
		Листом від 28.04.2025 ГСЦ МВС повідомив, що проведена перереєстрація зазначених ТЗ на нового власника по договорам дарування, а саме:
		1.Вантажний тягач MAN 23.414, 11967, (2001 року випуску), № шасі НОМЕР_1 за договором дарування, укладений в ТСЦ 2342, № 2342/2025/5185063 від 04.03.2025;
		2.Вантажний тягач DAF, TE 95 XF 430, 12580, (2004 року випуску), № шасі НОМЕР_3 за договором дарування укладений в ТСЦ 2343, № 2343/2025/5184295 від 04.03.2025;
		3.Контейнеровоз Groenewegen XL 962, (1985 року випуску), № шасі НОМЕР_5 за договором дарування укладений в ТСЦ 2343, № 2343/2025/5184560 від 04.03.2025;
		4.Напівпричіп/контейнеровоз Schmitz Cargobull S01, (1999 року випуску), № шасі НОМЕР_7 за договором дарування укладеного в ТСЦ 2343, №2343/2025/5184898 від 04.03.2025;
		5.Напівпричіп фургон WIELTON NS34F, (2005 року випуску), № шасі НОМЕР_9 за договором дарування укладений в ТСЦ 2343, № 2343/2025/5184822 від 04.03.2025;
		6.Вантажний тягач MAN 26.362, 11967, (1988 року випуску), № шасі НОМЕР_15 за договором дарування укладений в ТСЦ 2343, № 2343/2025/5185627 від 05.03.2025;
		7.Причіп KRONE AZT 24, (1986 року випуску), № шасі НОМЕР_17 за договором дарування.
		Дане рухоме майно було перереєстровано з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 .
		Згідно договору дарування транспортного засобу №2342/2025/5184898 від 04.03.2025, укладеному в Територіальному сервісному центрі № 2342 РСЦ ГСЦ МВС в м. Запоріжжя ОСОБА_1 передав безоплатно (подарував) у власність ОСОБА_2 транспортний засіб марки напівпричіп/контейнеровоз Schmitz Cargobull S01, (1999 року випуску), № шасі НОМЕР_7 .
		Сторонами не заперечується та підтверджується, що вищевказаний позов заявлено позивачем в зв`язку із неповерненням відповідачем коштів, отриманих відповідно до кредитного договору №011/10892/01315768 та договору поруки №011/10892/01315768/П від 10.12.2021 року.
		Отже, судом беззаперечно встановлено, що відповідач ОСОБА_1 на час укладання договору дарування транспортного засобу мав непогашені боргові зобов`язання перед Акціонерним товариством «Райффайзен Банк».
		Згідно із ч. 1ст. 82ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
		Відповідачі визнали позовні вимоги у повному обсязі, на підтвердження чого надали відповідні заяви.
		Отже, вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним оспорюваного договору дарування, суд враховує наступне: на час його укладання відповідач ОСОБА_1 мав непогашені боргові зобов`язання щодо повернення коштів перед позивачем; майно відчужене на підставі безоплатного договору; відповідач ОСОБА_2 був обізнаний щодо боргових зобов`язань ОСОБА_1 , що підтверджується заявою про визнання позовних вимог та ним не заперечується, а тому міг передбачати негативні для себе наслідки задоволення цих позовних вимог; майно відчужене на користь фізичної особи, яка є близьким родичем, а саме братом відповідача; такі дії щодо укладення договору дарування були направлені на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок зобов`язань шляхом стягнення грошових коштів; відчуження належних відповідачу транспортних засобів за спірним договором дарування зменшує платоспроможність відповідача.
		Сукупність наведених обставин доводить той факт, що відповідачі діяли недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам позивача, оскільки відчуження транспортних засобів відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на майно ОСОБА_3 .
		Відповідно, договір дарування, вчинений відповідачем ОСОБА_1 в період наявності непогашеного боргу, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правові висновки Верховного Суду у постановах: від 17 липня 2019 року у справі № 299/396/17, від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17).
		При цьому та обставина, що правочин реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.
		Боржник не є абсолютно вільним у обранні варіантів власної поведінки, його дії не повинні призводити до такого стану, у якому він ставатиме неплатоспроможним перед своїми кредиторами.
		За таких обставин суд дійшов до висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог.
		Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, суд приймає до уваги те, що відповідно до ч. 4ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права свободи чи інтереси інших осіб.
		Враховуючи зазначене, оспорюваний в цій справі договір підлягає визнанню недійсним, а позов - задоволенню.
		Відповідно до вимог ч. 1ст. 142 ЦПК Україниу разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
		Таким чином, відповідно до вимог ст.141,142 ЦПК України, враховуючи визнання позову відповідачами до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору у розмірі 1221,20 грн., сплаченого при поданні позову, у зв`язку з чим з відповідачів підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1221,20 грн. в рівних частинах по 610,60 грн.
		Керуючись ст.12,13,76,81,89,141,142,263-265 ЦПК України, суд
		УХВАЛИВ:
		Позов Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору даруваннязадовольнити.
		Визнати недійсним договір дарування №2342/2025/5184898 від 04.03.2025 щодо відчуження транспортного засобу, а саме: напівпричіп/контейнеровоз Schmitz Cargobull S01, (1999 року випуску), № шасі НОМЕР_7 , що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
		Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користьАкціонерного товариства «Райффайзен Банк» судовий збір у сумі 1221,20 грн. у рівних частинахпо 610,60 грн. (шістсот десять грн. 60 коп.) з кожного.
		Повернути Акціонерному товариству «Райффайзен Банк», ЄДРПОУ 14305909, з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до Дніпровського (Ленінського) районного суду м. Запоріжжя в розмірі 1221,20 грн. (одна тисяча двісті двадцять одна гривня 20коп.) згідно платіжної інструкції № 22524 від 09.05.2025.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
		 
		 
		 
		 
		 
		   Суддя:                                 Гнатюк О. М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...