Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 727/2433/25 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про спонукання виконати або припинити певні дії.
Надіслано судом: 28.08.2025. Зареєстровано: 28.08.2025. Забезпечено надання загального доступу: 29.08.2025.
Дата набрання законної сили: 28.08.2025
Номер судового провадження: 22-ц/822/681/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 
		 
		26 серпня 2025 року                                 м. Чернівці
		справа № 727/2433/25
		провадження №22-ц/822/681/25
		Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого    Перепелюк І. Б. 
		суддів: Височанської Н.К., Литвинюк І.М.
		секретар Факас А.В. 
		 
		розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 27 травня 2025 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до держави російської федерації про відшкодування моральної шкоди,
		 
		встановив:
		Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до держави російської федерації про відшкодування моральної шкоди.
		Позов обґрунтований тим, що відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан.
		Згідно листа № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України офіційно визнала та засвідчила військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, форс-мажорними обставини.
		Крім того, даним листом ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб.
		Факт даної війни розв`язаний рф, яка щоденно, що секундно вчиняється відносно громадян України також підтверджується Законом України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів», постановою Кабінету міністрів України від 09 квітня 2022 р. № 426, постановою Кабінету міністрів України від 3 березня 2022 р. N 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації»
		З 24 лютого 2022 року по даний час російська федерація знищує, пошкоджує населені пункти України, знищує, пошкоджує майно громадян України, вбиває та завдає шкоди здоров`ю громадян України. Внаслідок вказаного значна кількість населених пунктів України, громадян України, які блоковані, окуповані російською федерацією, позбавлені свободи, прав, та перебувають на межі гуманітарної катастрофи внаслідок відсутності їжі, медикаментів тощо. Аналогічно в тяжких умовах знаходяться мільйони вимушених переселенців, які врятувалися переїздом у населені пункти у яких не відбуваються військові дії.
		Крім цього, слід також зазначити, що російська федерація, здійснивши збройну агресію відносно України, та відповідно окупувавши частину території України, порушила норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975 р. та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією.
		Так, до 24 лютого 2022 року позивачка разом з сім`єю проживали в м.Чернівцях. Проте з початком збройної агресії ситуація у місті загострювалась.У зв`язку з ситуацією, що склалась позивач вимушена переховуватисьу бомбосховищах, неможливості вільного та спокійного проживання на рідній землі, спілкування з близькими та користування майном, оскільки позивачка постійно перебувала в небезпеці, як і її рідні, та взагалі всі громадяни держави України.
		У зв`язку зі збройною агресією рф проти України, та рятуючи своє життя, позивачка вимушена була виїхати за межі України, до Великої Британії.
		На підставі вищезазначеного, вона кожного дня зазнає душевних страждань і принижень, переносить стрес і побоювання за свою безпеку, були порушені її нормальні життєві зв`язки та погіршилися відносини з оточуючими людьми, вона кожного дня вживає додаткових зусиль для організації свого життя та захисту порушеного права.
		Моральні страждання внаслідок стресу позивача викликані через постійні повітряні тривоги та необхідність перебувати тривалий час в укритті, бомбардування об`єктів критичної інфраструктури, а також докладати додаткових зусиль для організації свого життя, забезпечення безпеки та захисту порушених прав.
		Внаслідок збройної агресії рф порушено її цивільне право, зокрема позбавлено її можливості користуватися належним майном та вилучати корисні властивості належного майна для задоволення власних потреб, та рухомим майном, а також втрата можливості розпоряджатися ним, що завдає їй моральної шкоди.
		Обґрунтовуючи завдану відповідачем моральну шкоду в сумі 35000 євро, вважає, що це є справедливою компенсацією з агресора рф за факт порушення основоположних прав людини в Україні, через що їй завдано власний душевний невгамовний біль, безперервні страждання через війну.
		Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала у зв`язку вчиненням протиправних дій. Вона відчуває безпорадність та розчарування, через неможливість проживати на рідній землі та користуватись належним житлом, спілкуватись із близькими, а тому вважає достатнім та справедливим розмір компенсації за заподіяну моральну шкоду у розмірі 1524288,50 грн., що є еквівалентом 35000 євро.
		Просила стягнути з держави рф на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 35000 євро з еквівалентом 1524288,50 грн.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 27 травня 2025 року позов ОСОБА_1 до держави російської федерації про відшкодування моральної шкоди  задоволено частково.
		Стягнути з держави російська федерація на користь ОСОБА_1 компенсацію за спричинену моральну шкоду у розмірі 300 000 грн. 
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги
		У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити заочне рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 27 травня 2025 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог, винести нове рішення, яким задовольнити позовну заяву та стягнути з держави російської федерації на користь позивача ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 35000 євро еквівалент 1524288,50 грн.
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає рішення суду в частині відмови в задоволенні іншої частини позовних вимог безпідставним, необґрунтованим, таким що суперечить чинному законодавству.
		Посилаючись на обставини, зазначені в позові, вважає, що суд першої інстанції неповно встановив всі обставини справи та безпідставно задовольнив її позовні вимоги лише частково. 
		 
		Мотивувальна частина
		Обставини справи, встановлені судом
		Встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України, яка проживає за адресою АДРЕСА_1 .
		24.02.2022 року №64/2022 із 05-30 год. в Україні введено воєнний стан. Даний указ винесено у зв`язку з початком війни, яку російська федерація розпочала та здійснює на території України.
		 
		Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
		Заслухавши суддю-доповідача та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
		Відповідно доч.ч.1,2,5ст.263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, ОСОБА_1 є громадянкою України, до 24 лютого 2022 року позивачка разом з сім`єю проживали в АДРЕСА_2 .
		В позовізазначала,що зпочатком збройноїагресії, переховуванняму бомбосховищах, неможливістю вільного та спокійного проживання на рідній землі, спілкування з близькими та користування майном, позивач постійно перебувала в небезпеці, як і її рідні, та вимушена була виїхати за межі України, до Великої Британії.
		На підставі вищезазначеного, вона кожного дня зазнає душевних страждань і принижень, переносить стрес і побоювання за свою безпеку, були порушені її нормальні життєві зв`язки та погіршилися відносини з оточуючими людьми, вона кожного дня вживає додаткових зусиль для організації свого життя та захисту порушеного права. Моральні страждання внаслідок стресу позивача викликані через постійні повітряні тривоги та необхідність перебувати тривалий час в укритті, бомбардування об`єктів критичної інфраструктури, а також докладати додаткових зусиль для організації свого життя, забезпечення безпеки та захисту порушених прав. Внаслідок збройної агресії рф порушено її цивільне право, зокрема позбавлено її можливості користуватися належним майном та вилучати корисні властивості належного майна для задоволення власних потреб, та рухомим майном, а також втрата можливості розпоряджатися ним, що завдає їй моральної шкоди.
		Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		З 2014 року російська федерація здійснює збройну агресію проти України, тобто вчиняє дії, визначені статтею 3 Резолюції 3314 (ХХІХ) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 14 грудня 1974 року, як акт збройної агресії.
		Згідно із заявою Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», текст якої схваленопостановою Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року № 337-VІІІ, збройна агресія російської федерації проти України розпочалася 20 лютого 2014 року з тимчасової окупації Кримського півострову, зокрема, Автономної Республіки Крим і міста Севастополя (перша фаза збройної агресії).
		Друга фаза збройної агресії російської федерації проти України розпочалася у квітні 2014 року, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами російської федерації озброєні бандитські формування проголосили створення так званих «Донецької народної республіки» (07 квітня 2014 року) та «Луганської народної республіки» (27 квітня 2014 року).
		Третя фаза збройної агресії російської федерації розпочалася 27 серпня 2014 року масовим вторгненням на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів збройних сил російської федерації.
		24 лютого 2022 року розпочалася та триває ще одна фаза збройної агресії російської федерації проти України, повномасштабне вторгнення збройних сил російської федерації на суверенну територію України.
		Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженимЗаконом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.
		Устатті 129 Конституції Українизакріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
		Відповідно до пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		Загальновідомо, що російська федерація, яка здійснює збройну агресію проти України, зухвало відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну діяльність в Україні.
		02 березня 2022 року збройну агресію рф проти України у резолюції ES-11/1 «Агресія проти України» визнала Генеральна Асамблея ООН. Вона вимагає від рф негайного припинення застосування сили проти України, утримання від погроз чи застосування сили проти будь-якої держави ООН, повного та безумовного виведення збройних сил з території України у межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також забезпечення повного захисту цивільних осіб, включаючи гуманітарний персонал, журналістів та осіб, які перебувають у вразливому становищі, у тому числі жінок і дітей.
		27 квітня 2022 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Наслідки продовження агресії російської федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи» № 2433. Визнала, що агресія рф проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.
		14 квітня 2022 року Верховна Рада України визнала дії, вчинені збройними силами рф та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні», схваленоїпостановою Верховної Ради України № 2188-IX).
		Вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН.
		Подібні правові висновки зроблено у постановах Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 428/11673/19 (провадження № 61-8291св21), від 18 травня 2022 року у справі № 760/17232/20-ц (провадження № 61-15925св21) від 12 жовтня 2022 року справі № 463/14365/21 (провадження № 61-4498св22), від 12 жовтня 2022 року справі № 463/14366/21 (провадження № 61-3713св22).
		Відповідно до частини першоїстатті 49 Закону України «Про міжнародне приватне право»права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
		До зобов`язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням положеньстатей 49-51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія (стаття 48 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
		Відповідно до частини другоїстатті 2 ЦК Україничасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.
		Завдання моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другоїстатті 11 ЦК України).
		Відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 9 частини другоїстатті 16 ЦК України).
		Відповідно до статті 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (частина першастатті 1167 ЦК України).
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації (коли розмір компенсації не визначений законом).
		Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.
		Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
		Позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок, а відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. 
		Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого.
		При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості. 
		Такі висновки зроблені Верховним Судом в постанові від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20, постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20. 
		Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов висновку, що внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, розв`язання і ведення агресивної війни позивач зазнала моральних переживань, душевних страждань, які виразилися у втраті душевного спокою, постійному відчутті невпевненості і незахищеності, побоюванні за безпеку, порушенні нормальних життєвих зв`язків, необхідності докладання додаткових зусиль для організації свого життя й безпеки.
		Суд першої інстанції правильно визначив, що валютою суми по відшкодуванню моральної шкоди в цій справі є національна валюта України - гривня, оскільки відповідно до ст. ст. 192та524 ЦК України, гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. У разі пред`явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення. Отже, валютою суми по відшкодування моральної шкоди, в даній справі, є національна валюта України  гривня. 
		Верховний Суд в постановах від 20.06.2024 справа № 216/5657/22, 22 квітня 2024 року справа № 279/1834/22 при розгляді справ зазначеної категорії, звертає увагу на наступне. 
		Тлумачення статті23 ЦК Українисвідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання "особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав".
		Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи.
		При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
		Тому при визначенні грошової компенсації моральної шкоди слід враховувати те, що : дійсно внаслідок військової агресії рф проти України особа може зазнавати (зазнала) моральної шкоди; законодавець в ст.23 ЦКпередбачив відкритий перелікобставин, які враховуються судом при визначенні розміру грошової компенсації (характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування; інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості); розмір грошової компенсації моральної шкоди завданій особі внаслідок військової агресії рф проти України може відрізнятися, залежно від того, на які обставини завдання моральної шкоди посилається позивач та які обставини враховані судом при визначенні розміру грошової компенсації моральної шкоди; такими обставинами може бути, зокрема: смерть близьких осіб, каліцтво особи чи близьких осіб; місце проживання особи (різняться відчуття осіб, що проживають на території проведення бойових дій чи осіб далеко від цієї території); пошкодження або знищення рухомого майна; права які порушені внаслідок військової агресії рф проти України тощо.
		Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що достатньою сатисфакцією для позивача є стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 300 000 грн., яка відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
		Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, апелянт не погоджується із визначеним судом розміром моральної шкоди та просить задовольнити позов в повному обсязі. 
		Однак, апелянтом не враховано наступного. 
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четвертастатті 12 ЦПК України).
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина першастатті 81 ЦПК України).
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина першастатті 76 ЦПК України).
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третястатті 89 ЦПК України).
		Враховуючи обставини даної справи та зазначені норми права, колегія суддів вважає, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено підстав для відшкодування їй моральної шкоди в зазначеному в позові розмірі. 
		Однак, апеляційний суд звертає увагу, що принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius) відомий ще з часів римського права та існував у зв`язку із іншим правилом -tantum devolutum quantum appellatum(скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення.
		Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги. Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 179/363/21, постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року в справі № 757/42885/19-ц, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року в справі № 336/6023/20, постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2024 року в справі № 756/11081/20.
		Враховуючи зазначене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції  без змін.
		 
		Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
		Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального іпроцесуального права.
		Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд 
		 
		ухвалив:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Заочне рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 27 травня 2025 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
		На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. 
		Повна постанова складена 28 серпня 2025 року.
		 
		       Судді:  І.Б. Перепелюк
		 
		                             Н.К. Височанська
		 
		                                І.М. Литвинюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...