Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 938/1126/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне легке тілесне ушкодження.
Надіслано судом: 29.08.2025. Зареєстровано: 29.08.2025. Забезпечено надання загального доступу: 01.09.2025.
Дата набрання законної сили: 30.09.2025
Номер судового провадження: 1-кп/938/24/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024096130000069

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа№ 938/1126/24 
		Судове провадження № 1-кп/938/24/25 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		29 серпня 2025 року                            селище Верховина
		 
		Верховинський районний суд Івано-Франківської області 
		в складі: головуючого судді             ОСОБА_1 ,
		за участю: секретаря судового засідання         ОСОБА_2 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024096130000069 від 14.06.2024 про обвинувачення
		 
		    ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Стебні, Верховинського району Івано-Франківської області, жительки АДРЕСА_1 , громадянки України, із середньою освітою, пенсіонерки, одруженої, утриманців немає, раніше не судимої,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,
		 
		за участю учасників судового провадження:
		прокурора                 ОСОБА_4 ;
		представника потерпілого         ОСОБА_5 
		обвинуваченої             ОСОБА_3 ,
		захисника                 ОСОБА_6 
		   
		в с т а н о в и в:
		 
		   обвинувачена ОСОБА_3 спричинила умисле легке тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_7 , за наступних обставин.
		Обвинувачена ОСОБА_3 , 09.06.2024 близько 20:00 годин, перебуваючи на відкритій місцевості на полонині «Дуконя», яка знаходиться в селі Грамотне, присілок Дуконя, Верховинського району Івано-Франківської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, вступила із ОСОБА_7 , в словесний конфлікт, під час якого, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільну небезпеку та свідомо бажаючи настання негативних наслідків, з метою спричинення тілесних ушкоджень, умисно нанесла три удари за допомогою металевої лопати з дерев`яним держаком, яку тримала у руках, в область голови та обличчя потерпілого ОСОБА_7 , в результаті чого спричинила потерпілому тілесні ушкодження у вигляді: травматичного перелому 1-го зуба на верхній щелепі, саден на чолі справа, на спинці носа, синця в потиличній ділянці справа, які відповідно до висновку судово-медичного експерта від 11.07.2024 відносяться до легких тілесних ушкоджень.
		Таким чином, обвинувачена ОСОБА_3 , спричинила умисне легке тілесне ушкодження, тобто вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України.
		Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта згідно з вимогами ст.337 КПК України.
		Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 , свою винуватість в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.125 КК України не визнала. Суду показала, що 09.06.2024 її чоловік ОСОБА_8 пішов на базар, а вона з онуком залишилася на полонині Велика Дуконя в с. Грамотне Верховинського району. Того дня біля 14.00год на мотоциклах біля її хати їхав син потерпілого ОСОБА_9 , ОСОБА_10 із дочкою, а пізніше близько 17.00год ОСОБА_11 з сином ОСОБА_12 . Коли вони проїжджали біля хати, а саме ОСОБА_11 з сином ОСОБА_12 , то вони зупинилися біля воріт і на них почали гавкали її собаки, що дратувало ОСОБА_9 . Вона з ними не розмовляла, а лише бачила їх через вікно. Пізніше, чоловік повернувся додому, та вони пішли заганяти корови до стайні щоб подоїти. Коли вони заганяли корови, то в цей час ОСОБА_11 з сином на мотоциклах поверталися назад та на них знову загавкали собаки. ОСОБА_11 розізлився та сказав чоловікові, щоб той забрав собак, бо він йому покаже. Після цього вони залишили мотоцикли біля будівлі, де вона з чоловіком робить бринзу, ОСОБА_13 і ОСОБА_10 побігли до її чоловіка на задні двері будинку, а ОСОБА_11 на передні двері. Вона в той час знаходилася в стайні та готувалася до доїння корів. В цей час до неї підійшов ОСОБА_11 та вдарив її по голові, від чого вона впала. Коли вона лежала на підлозі, то він далі її бив ногами. Вона захищалася лежачи, штовхаючи його ногами. Він також впав, однак піднявшись продовжив її бити, а вона продовжувала лежати. Також він взяв каструлю, яка була поряд та продовжував бити її нею. Вона почала кричати, та дочка ОСОБА_9 , яка також була на місці події, відтягнула його від неї і він вийшов на вулицю. Вона сиділа на землі, бо не могла встати. Потім ОСОБА_11 повернувся до стайні разом з сином ОСОБА_14 , та ОСОБА_11 знову хотів її бити, але син його відтягнув. Тоді надійшов її чоловік та сів доїти корови, а вона продовжувала сидіти на землі. Після цього ОСОБА_11 пригрозив їм щоб вони нікуди не зверталися, і пішли геть. На наступний день вона звернулася до лікарні.
		Зазначила, що для захисту від ударів ОСОБА_9 , вона не використовувала жодних предметів, захищалася виключно ногами, від чого ОСОБА_11 також упав на землю, однак одразу піднявся. Полониною вони користуються на праві оренди та люди мають право проїзду через земельну ділянку. Однак конфліктів ні з ким у них не було, тільки з ОСОБА_15 .
		Незважаючи на невизнання обвинуваченою своєї вини, вина обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами:
		- показами потерпілого ОСОБА_7 , який суду показав, що 09.06.2024 він разом із синами ОСОБА_12 та ОСОБА_14 та донькою ОСОБА_16 повертались із полонини ОСОБА_17 , яка знаходиться позаду полонини «Дуконя» на мотоциклах. Старший син ОСОБА_12 їхав разом з дочкою ОСОБА_16 , а він з сином ОСОБА_14 . Коли вони доїхали до воріт господарства ОСОБА_18 , до них в той момент підбігла собака і вкусила доньку за ногу. Вона підняла камінь та кинули його в собаку. Син ОСОБА_12 з дочкою поїхали до інших воріт, а він з сином ОСОБА_14 закрили ворота і також поїхали до других воріт. Біля других воріт у них з ОСОБА_19 виникла суперечка, з приводу того, чому дитина кидала каміння у собаку та ОСОБА_20 вдарив палицею дочку по голові, від чого вона впала і сини підбігли до неї, щоб підняти її. В той час, з стайні, вибігла ОСОБА_21 з лопатою, якою нанесла йому два удари по обличчю. Тоді син забрав в неї лопату, і відкинув її. Однак ОСОБА_22 підняла її і вдарила його третій раз по голові так, що лопата зламалась. Йому стало погано і до нього підійшли діти, принесли води. Тоді вони сіли на мотоцикли і поїхали. Коли вони з`їхали, то його автомобілем забрала дружина і завезла до лікарні.
		Також потерпілий зазначив, що подія мала місце саме на дорозі, до стайні він не заходив.;
		- показами допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_23 , який суду показав, що він разом з батьком ОСОБА_7 , братом ОСОБА_24 та сестрою ОСОБА_25 того дня їхали на мотоциклах через полонину в с.Грамотне до магазину. Коли поверталися з магазину, доїхавши до стаї ОСОБА_26 , розклали ворота, які були на дорозі. В цей час прибігла собака і вкусила сестру за ногу. Тоді сестра взяла камінь і кинула ним в собаку. На вулиці біля стайні був ОСОБА_20 , який побачивши, що сестра кинула камінь в собаку, почав на неї кричати. Вони заклали ворота та сівши на мотоцикли поїхали до других воріт. Туди прибіг ОСОБА_20 і вдарив сестру палкою по голові. В цей час до них також підійшла ОСОБА_21 і вдарила батька лопатою по голові два рази. Він забрав у неї лопату та викинув її вбік на землю, однак ОСОБА_22 підняла лопату, та знову вдарила батька по голові від чого лопата зламалась, а в тата появилася кров. Татові стало погано, а тому вони сівши на мотоцикли поїхали в село Пробійнівка, де тата забрала мама на машині та повезла в лікарню в с.Яблуниця;
		- показами допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_24 , який суду показав, що він разом з сестрою ОСОБА_25 , а батько ОСОБА_7 разом з братом ОСОБА_23 , близько 8-ї години вечора, їхали на мотоциклах в бік полонини ОСОБА_17 та зупинилися біля воріт, що були на дорозі по якій вони рухалися, поруч із полониною ОСОБА_26 . Коли сестра злізла з мотоцикла, щоб розкласти ворота, до неї підбігла собака і вкусила її за ногу. Вона взяла камінь та кинула її в собаку, однак в неї не попала, після чого собака втекла. Вони поїхали далі, а тато з братом залишилися позаду, щоб закрити ворота. Він з сестрою під`їхали до інших воріт та зупинились щоб їх відкрити. Там до них підійшов чоловік обвинуваченої, ОСОБА_20 та почав скандалити за собаку, а також, що вони їздять та не закривають ворота, після чого вдарив сестру палкою по голові. Коли він вдарив сестру, то батька з братом ще не було. Потім приїхав тато і розпочалась ще більша сварка. До них підійшла ОСОБА_21 та вдарила батька лопатою в область обличчя три рази, від чого лопата зламалась. Від цих ударів, татові стало погано, тому він пішов по воду та відливав його водою. ОСОБА_27 з ОСОБА_28 побачивши, що татові стало погано, пішли до стайні. Після цього вони поїхали в с.Пробійнівка, щоб надати татові медичну допомогу. Зазначив, що подія мала місце на дорозі, до стайні ніхто з них не заходив;
		- показами допитаної в судовому засіданні в присутності законного представника ОСОБА_29 , неповнолітнього свідка ОСОБА_25 , яка суду показала, що вона разом з татом ОСОБА_15 та братами ОСОБА_12 і ОСОБА_14 , їхали на мотоциклах з полонини до магазину в с.Грамотне по продукти. З магазину вони поверталися через полонину ОСОБА_17 . Вона їхала з братом ОСОБА_12 спереду, а тато з братом ОСОБА_14 позаду. По дорозі була струнка і вони зупинилися та вона злізла з мотоцикла щоб розкласти струнку і в цей момент до неї підбігла собака та вкусила її за ногу. Вона взяла камінь та кинула в собаку. В цей час біля стайні стояв ОСОБА_20 та почав кричати на неї чому вони їздять так пізно і чому вона чіпає його собаку. Вона сіла на мотоцикл і вони з братом поїхали далі, а тато з братом ОСОБА_14 залишились щоб закласти струнку. ОСОБА_30 побачив, що вони їдуть до другої струнки і пішов до них. Коли вони приїхали до воріт, то він не давав їм розкладати струнку. Вона злізла з мотоцикла та хотіла розкласти струнку, однак ОСОБА_30 кричав та не давав їй цього зробити. Кричав чого вони їздять так пізно, та вдарив її палкою по голові. В цей час до них також під`їхав тато та брат ОСОБА_31 . Також, від стайні до них прийшла ОСОБА_21 з лопатою. Брати були біля неї, оскільки їй стало погано. ОСОБА_22 підійшла до батька та вдарила його два рази лопатою по голові. Коли вони побачили, що ОСОБА_32 тата по голові, то брат ОСОБА_33 пішов і забрав в неї лопату і кинув її на землю. Однак ОСОБА_22 знову взяла лопату та вдарила батька по голові, від чого та зламалась. Від цього батькові стало погано, він почав втрачати свідомість і брат ОСОБА_12 побіг по воду, а ОСОБА_20 і ОСОБА_22 пішли до стайні. Брат приніс воду, вони відкачали тата та повезли його в село Пробійнівка, куди машиною приїхала мама і забрала тата в ОСОБА_34 в лікарню; 
		- показами допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_35 , яка суду показала, що вона працює фельдшером швидкої медичної допомоги в с.Яблуниця. В червні 2024 року, точної дати не пам`ятає, близько 23.00год вечора до приміщення лікарні приїхала машина. З машини прийшла жінка та сказала, щоб вона подивилася її чоловіка. Чоловік, якого вона знала з вигляду, ОСОБА_11 , зайшов до кабінету для проведення огляду. Даний виклик вона не реєструвала. В чоловіка була рана на переносиці і гематома на чолі. Рана не кровоточила. Вона зробила перев`язку на переносиці та сказала, що якщо його буде щось турбувати, щоб він звернувся до сімейного лікаря. Також ОСОБА_11 вказав, що його болить голова, однак від уколів відмовився, так як вдома має таблетки. Тиск був трохи підвищений, однак підстав для госпіталізації не було, жодних препаратів вона йому не вводила. Також, мама сказала, що в машині є ще дочка, яку вкусила собаки. Однак дівчини вона не бачила, оскільки мати сказала, що донька відмовляється від огляду. Зазначила, що в ході розмови ОСОБА_9 з його дружиною, він повідомив що його на полонині побила шуфлею жінка по кличці «Павлиха»;
		- протоколом прийняття заяви про вчинення кримінальне правопорушення (або таке, що готується) Верховинського районного відділення поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 13.06.2024 року №1134 (а.с.135), з якого вбачається, що ОСОБА_7 заявив що 09.06.2024 близько 20.00 год перебуваючи в с.Грамотне на полонині «Дуконя», громадянка ОСОБА_21 залізною лопатою завдала йому удару по голові внаслідок чого він отримав тілесні ушкодження у вигляді синців, ссадин, та вибито зуб;
		   - постановою про визнання потерпілим від 17.06.2024 (а.с.137), згідно якої ОСОБА_7 , визнано потерпілим у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024096130000069 від 14.06.2024;
		- висновком експерта №57 від 11.07.2024 (а.с.152-153), відповідно до якого на підставі проведеної судово-медичної експертизи у громадянина ОСОБА_7 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: травматичного перелому 1-го зуба на верхній щелепі, саден на чолі справа, на спинці носа, синця в потиличній ділянці справа, які утворились від дії тупих твердих предметів (не менше трьох ударів), яким може бути держак дерев`яної лопати, та які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Вказані тілесні ушкодження не могли утворитись при падінні з висоти власного росту.
		Дослідивши в ході судового розгляду обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд вважає, що винуватість обвинуваченої ОСОБА_3 у інкримінованому їй кримінальному правопорушенні доведена поза розумним сумнівом у повному обсязі, та її дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст.125 КК України, оскільки вона спричинила потерпілому ОСОБА_7 умисне легке тілесне ушкодження.
		В водночас викладені в обвинувальному акті обставини, щодо заподіяння обвинуваченою ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно- мозкової травми із струсом головного мозку, саден грудної клітки справа, лівого плеча, синців лівого колінного суглобу, нижньої губи, волосистої ділянки голови, в ділянці чола зліва, забою м`яких тканин обличчя зліва, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, та спростовуються дослідженими доказами, зокрема висновком експерта №57 від 11.07.2024.
		Судом встановлено, що докази, які досліджені в судовому засіданні і які покладені в основу вироку, є достовірними, допустимими і достатніми, та такими, що у повній мірі підтверджують встановлені в суді фактичні обставини по справі. Досліджені судом і покладені в основу вироку докази не суперечать один одному і узгоджуються між собою.
		Також, суд вважає, що важливе значення для вказаного кримінального провадження мають показання свідків, оскільки є логічними, взаємно доповнюють одне одного, є послідовними, відповідають дійсним обставинам справи та підтверджуються сукупністю інших доказів, зібраних в ході досудового розслідування та перевірених судом під час судового розгляду справи.
		Надані свідками показання не викликають сумнів в їх достовірності, оскільки вони узгоджуються між собою й іншими матеріалами справи та оцінені судом в сукупності з іншими доказами.
		При цьому суд звертає увагу на те, що відповідно до ст.22 КПК України, кримінальне провадженняздійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до ст.84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню; процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. 
		Відповідно до ст.85 КПК України, належними є докази,які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінальногопровадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Доказ визнається допустимим, відповідно до ст. 86 КПК України, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом; недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Згідно із положеннями ст.99 КПК України, документом спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні).
		При цьому суд звертає увагу на те, що відповідно до ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		Щодо наданих стороною обвинувачення роздрукованих на папір формату А4 скріншотів фотозображень нанесених ОСОБА_7 тілесних ушкоджень громадянкою ОСОБА_3 , які були добровільно видані працівникам поліції самим ОСОБА_7 , то суд визнає такі скріншоти фотозображень неналежними доказами, які не можуть бути покладені судом в підтвердження вини обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, оскільки на них відсутні дата, час та місце зйомки, що унеможливлює суд встановити їх належність до обставин, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні, чи інших обставин, які мають значення для кримінального провадження. 
		Показанням обвинуваченої ОСОБА_3 про те, що вона не била ОСОБА_7 лопатою та не спричиняла йому тілесних ушкоджень, а лише захищаючись від нього, відбивалася ногами, суд надає критичну оцінку, оскільки зазначені показання спростовуються показаннями потерпілого, свідків та не підтверджені жодними доказами.
		Також, суд не бере до уваги покази свідка ОСОБА_8 який суду показав, що не бачив, як дружина ОСОБА_21 наносила удари лопатою ОСОБА_7 та наявність в останнього тілесних ушкоджень, оскільки такі спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами.
		Щодо наданогостороною обвинуваченнякопії вирокуВерховинського районногосуду Івано-Франківськоїобласті від06.11.2025,згідно якого ОСОБА_7 визнано винниму вчиненнікримінального правопорушенняпередбаченого ч.2ст.125КК України,а самеу нанесенні 09.06.2024 року о 20.00 годин, на відкритій місцевості на полонині «Дуконя», яка знаходиться в присілку Дуконя села Грамотне Верховинського району Івано-Франківської області, легких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_3 , та наданої стороною захисту виписки-епікризу із медичної картки стаціонарного хворого №5273 від 19.06.2024, то такі не виключать факту заподіяння ОСОБА_3 тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , та можуть свідчити виключно про взаємне заподіяння ОСОБА_7 та ОСОБА_3 одне одному тілесних ушкоджень під час вказаних подій.
		Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_3 суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги ст.65 КК України та роз`яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2013 №7, враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують (обтяжують) покарання.
		За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.
		Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.
		Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду.
		Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
		Відповідно до ч.1 ст.8Конституції України діє принцип верховенства права. Статтею 17ЗУ "Провиконання рішеньта застосуванняпрактики Європейськогосуду зправ людини" передбачено, що суди при розгляд справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.
		У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою. 
		Так, суд враховує, що інкриміноване обвинуваченій кримінальне правопорушення відповідно до ст.12 КК України, є кримінальним проступком.
		ОСОБА_3 раніше не судима, пенсіонер, одружена, утриманців не має, за зареєстрованим місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в наркологічному та психіатричному кабінетах не перебуває.
		Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченій, відповідно до ст.ст.66, 67 КК України, не встановлено.
		З огляду на зазначене, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, як у загально-соціальному плані, так і в плані її потенційної суспільної небезпеки, а саме, що вона пенсіонер, за зареєстрованим місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в наркологічному та психіатричному кабінетах не перебуває, раніше не судима, вину не визнала, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, суд вважає, що обвинуваченій ОСОБА_3 слід призначити покарання за ч.1 ст.125КК України у виді штрафу в межах санкції статті. 
		На думку суду, саме таке покарання, буде достатнім і необхідним для виправлення ОСОБА_3 та попередження скоєння нею нових кримінальних правопорушень, справедливим у співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винної.
		Підстав для застосування ст.69КК України та призначення обвинуваченій іншого, більш м`якого виду основного покарання, суд не вбачає.
		Запобіжний захід ОСОБА_3 на момент ухвалення вироку не обраний і підстав для його обрання суд не вбачає.
		Цивільний позов не заявлено.
		У кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_7 заявлено клопотання про стягнення з обвинуваченої процесуальних витрат на правову допомогу адвоката в сумі 10000 гривень.
		Під час судового розгляду кримінального провадження потерпілий клопотання підтримав у повному обсязі. Захисник обвинуваченої ОСОБА_3  адвокат ОСОБА_36 заперечила заявлені вимоги про стягнення витрат пов`язаних з оплатою допомоги представника потерпілого, оскільки акт виконаних робіт (послуг) складений 14.05.2025, в той час, як договір №20/24 про надання правової допомоги від 21.08.2024 діяв до 17.05.2024.
		Представник потерпілого адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що при оформленні відповідного договору про надання правничої допомоги, було допущено технічну описку, яка є очевидною, оскільки дата закінчення дії договору не може передувати даті його укладення. Зазначила, що така описка була усунена шляхом укладення додаткової угоди до договору, та такий є укладеним на строк із 17.05.2024 до 17.05.2026.
		Вирішуючи дане клопотання, суд виходить з наступного. 
		Відповідно ч.1 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
		Згідно з положеннями ст.ст.118, 120 КПК України витрати на правову допомогу, зокрема, витрати пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, віднесено до процесуальних витрат.
		З урахуванням наданого та враховуючи представлені потерпілим докази понесення ним процесуальних витрат пов`язаних з оплатою допомоги адвоката, а саме: договір №20/24 про надання правової допомоги від 21.08.2024 та Додаток №1 від 21.05.2025 до договору №20/24, акт виконаних робіт (послуг) від 14.05.2025, квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки №2 від 07.05.2025 про сплату адвокату ОСОБА_5 за надання правової допомоги ОСОБА_7 грошових коштів в сумі 10000грн, суд приходить до висновку, що з обвинуваченої слід стягнути на користь потерпілого ОСОБА_7 9245,00грн витрат, пов`язаних з оплатою допомоги представника потерпілого. Щодо витрат в сумі 355,00грн, які згідно акту виконаних робіт, понесені потерпілим у зв`язку із участю представника в судовому засіданні 15.11.2024, витрат в сумі 400,00грн за підготовку клопотання про відкладення розгляду справи, то такі задоволенню не підлягають, оскільки згідно протоколу судового засідання за 15.11.2024, адвокат ОСОБА_5 була відсутня в судовому засіданні, та подавала клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із її терміновим виїздом за межі району за сімейними обставинами, а клопотання про відкладення розгляду справи від 19.02.2025, було зумовлено саме неможливістю явки до суду самого представника потерпілого. 
		Питання про долю речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.
		Керуючись ст.ст. 100, 124, 128, 368 - 370, 373, 374 КПК України, суд, 
		 
		у х в а л и в:
		 
		ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.
		Призначити покарання ОСОБА_3 за ч.1 ст.125 КК України у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень 00 копійок ( вісімсот п`ятдесят гривень нуль копійок).
		Клопотання потерпілого ОСОБА_7 про стягнення з обвинуваченої процесуальних витрат на правову допомогу адвоката  задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 здійснені та документально підтверджені процесуальні витрати, пов`язані з оплатою допомоги адвоката в сумі 9245,00грн.
		 
		   Після вступу вироку в законну силу речові докази по справі:
		- медичну карту амбулаторного хворого №4729 добровільно видану ОСОБА_7 - повернути власнику ОСОБА_7 .
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги через Верховинський районний суд Івано-Франківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Копію вироку негайно вручити обвинуваченій та прокурору.
		           
		 
		Суддя                                      ОСОБА_37

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...