Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/22108/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та кримінальні правопорушення проти журналістів; Погроза або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок.
Надіслано судом: 29.08.2025. Зареєстровано: 29.08.2025. Забезпечено надання загального доступу: 02.09.2025.
Дата набрання законної сили: 30.09.2025
Номер судового провадження: 1-кп/686/1316/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12025243000001963

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 686/22108/25
		  Провадження № 1-кп/686/1316/25 
		 
		         ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 серпня 2025 року                                                м. Хмельницький
		 
		Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у складі:
		головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , 
		прокурора ОСОБА_3 , 
		захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		потерпілого ОСОБА_8 ,
		розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12025243000001963 від 18 червня 2025 року про обвинувачення
		ОСОБА_6 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Авангард, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого за місцем проживання та жителя за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , молодшого сержанта, паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , виданий 27.05.2024 Хмельницьким відділом №1 УДМС у Хмельницькій області, раніше несудимого, - 
		 
		ОСОБА_7 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Авангард, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрованого за місцем проживання та жителя за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 виданий 04.11.2014, Ярмолинецьким РС УДМС України в Хмельницькій області, раніше несудимого,
		 
		у вчиненні ними кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 350 КК України, 
		установив:
		ОСОБА_6 обвинувачуються у тому, що він, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, відповідно до вимог ст. ст. 11, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, був зобов`язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов`язки, бути дисциплінованим, поводитись з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків. 
		Окрім цього, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, ОСОБА_6 повинен був поводити себе пристойно і дотримуватись вимог ст. 42, 68 Конституції У країни, згідно яких кожен, у тому числі ОСОБА_6 зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції України та Законив України, не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей, а також ст. 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, згідно якої військовослужбовці постійно повинні бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою  судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому. 
		Разом з тим, ОСОБА_6 діючи в порушення вищевказаного законодавства, став на шлях злочинної діяльності, вчинивши кримінальне правопорушення за наступних обставин. 
		Під час дії воєнного стану, у зв`язку із виконанням своїх функціональних обов`язків, пов`язаних із оповіщенням військовозобов`язаних, 18 червня 2025 року близько 11 год. 00 хв. начальник групи документального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 , який призначений на посаду відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 193  від 13.06.2025, якому присвоєно військове звання капітан, будучи військовослужбовцем, якому видано посвідчення офіцера, та будучи наділеним службовими повноваженнями з метою виконання мобілізаційних завдань та призову на військову службу по мобілізації на особливий період, будучи  одягненим у військову форму із знаками розрізнення Міністерства Оборони України, здійснив виїзд для проведення оповіщення та вручення повісток на території Хмельницького району, Хмельницької області.
		Згідно з функціональними обов`язками, начальник групи документального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 постійно виконує організаційно-розпорядчі функції, а тому відповідно до примітки ст. 364 КК України та ч. 3 ст. 18 КК України являється службовою особою.
		Тоді ж,  ОСОБА_8 , котрий виконував свої службові обов`язки, прибувши на дорогу в напрямку села Пашківці, Лісогринівецької ТГ, Хмельницького району, Хмельницької області, неподалік від перехрестя зазначеної дороги  із трасою Н03 сполученням  Житомир-Чернівці, спільно із іншими працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 , помітили зупинений працівниками поліції транспортний засіб марки «Volkswagen» моделі «Passat B6» д.н.з. НОМЕР_4 , на підставі п. 3 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» під керуванням особи, матеріли відносно якої виділені в окреме провадження, котрий порушив п. 2.1.8 ПДР України, який передбачає обов`язкове використання паска безпеки водієм та пасажирами транспортного засобу, та на передньому пасажирському сидінні авто перебував ОСОБА_7 , у якого були виявлені ознаки порушення ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а саме: неприбуття за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк та місце зазначені в повістці (для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду,) підійшовши до якого, ОСОБА_8 почав з ним спілкуватись з приводу виявленого правопорушення та роз`яснення необхідності з`явитись ОСОБА_7 до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою усунення такого правопорушення. 
		У ході зазначеної розмови, особа, матеріли відносно якої виділені в окреме провадження, перебуваючи на вулиці, поряд з автомобілем «Volkswagen»  «Passat B6» д.н.з. НОМЕР_4 , зважаючи на намір працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 доставити ОСОБА_7 до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 , та з метою перешкоджання у виконанні ОСОБА_8 своїх службових обов`язків, пов`язаних із оповіщенням військовозобов`язаних, сівши за кермо зазначеного автомобіля та запустивши двигун, без дозволу  працівників поліції, які зупинили вказаний транспортний засіб, почав рух вперед. В цей час ОСОБА_7 , перебуваючи на передньому пасажирському сидінні автомобіля, обома руками умисно схопив за ліве плече ОСОБА_8 , який стояв поряд з автомобілем, та під час руху такого автомобіля, застосовуючи значну фізичну силу затягнув ОСОБА_8 поряд із собою,  на переднє пасажирське сидіння автомобіля. Надалі ОСОБА_6 під час руху автомобіля перемістився із багажного відділення автомобіля на заднє сидіння, переслідуючи спільний злочинний умисел спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень службовій особі у зв`язку із її службовою діяльністю, діючи умисно, групою осіб без попередньої змови, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання їх наслідків, достовірно знаючи, що ОСОБА_8 є військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_2, та виконує службові обов`язки  пов`язані із оповіщенням військовозобов`язаних, перебуваючи позаду потерпілого, на задньому сидінні автомобіля,  внутрішньою частиною долоні обох рук умисно наніс близько 3 ударів в ділянку лівого плеча  ОСОБА_8 , в той момент як його брат ОСОБА_7 , переслідуючи спільний злочинний умисел  спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень службовій особі у зв`язку із її  службовою діяльністю, перебуваючи на передньому пасажирському сидінні, кулаком лівої руки умисно наніс ОСОБА_8 близько 3-4 ударів по бічній поверхні тулуба з лівого боку. Після чого, проїхавши близько одного кілометра особа, матеріли відносно якої виділені в окреме провадження, побачивши, що за його автомобілем рухається службове авто працівників поліції із проблисковими маячками та відповідною сиреною, зупинив автомобіль та ОСОБА_8 самостійно вийшов з салону вищевказаного автомобіля. 
		Внаслідок вищеописаних протиправних дій ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_7 , умисно, групою осіб без попередньої змови, заподіяли потерпілому ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді крововиливу м?яких тканин в ділянці лівого надпліччя з переходом на задню поверхню правого плечового суглобу та задню поверхню верхньої третини лівого плеча, по зовнішній поверхні лівого плечового суглобу з переходом на зовнішню поверхню верхньої третини лівого плеча, в ділянці правого надпліччя з переходом на передньо-зовнішню поверхню правого плечового суглобу та верхню третину правого плеча; крововиливу м?яких тканин по внутрішній поверхні середньої третини лівого плеча, крововиливу м?яких тканин по боковій поверхні грудної клітки зліва по передньо та середньо-пахвових лініях на рівні 5-6-го ребер, по тильній поверхні правої стопи в проекції 2-3-го плесне-фалангових суглобів, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень (що мають незначні скороминущі наслідки), згідно «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», що затверджені наказом Міністерства охорони здоров?я України від 17.01.1995р. №6 «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України».
		Таким чином, своїми умисними діями, які виразились в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень службовій особі у зв`язку із її службовою діяльністю, вчинений групою осіб, без попередньої змови між собою ОСОБА_6 , вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 350 КК України. 
		Тобто ОСОБА_6 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.28 ч.2 ст.350 КК України, тобто в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень службовій особі у зв`язку із її службовою діяльністю, вчиненому групою осіб, без попередньої змови між собою 
		Формулювання обвинувачення щодо ОСОБА_7 .
		Під час дії воєнного стану, у зв`язку із виконанням своїх функціональних обов`язків, пов`язаних із оповіщенням військовозобов`язаних, 18 червня 2025 року близько 11 год. 00 хв. начальник групи документального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 , який призначений на посаду відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 193  від 13.06.2025, якому присвоєно військове звання капітан, будучи військовослужбовцем, якому видано посвідчення офіцера, та будучи наділеним службовими повноваженнями з метою виконання мобілізаційних завдань та призову на військову службу по мобілізації на особливий період, будучи  одягненим у військову форму із знаками розрізнення Міністерства Оборони України, здійснив виїзд для проведення оповіщення та вручення повісток на території Хмельницького району, Хмельницької області.
		Згідно з функціональними обов`язками, начальник групи документального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 постійно виконує організаційно-розпорядчі функції, а тому відповідно до примітки ст. 364 КК України та ч. 3 ст. 18 КК України є службовою особою.
		Тоді ж, ОСОБА_8 , котрий виконував свої службові обов`язки, прибувши на дорогу в напрямку села Пашківці, Лісогринівецької ТГ, Хмельницького району, Хмельницької області, неподалік від перехрестя зазначеної дороги  із трасою Н03 сполученням  Житомир-Чернівці, спільно із іншими працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 , помітили зупинений працівниками поліції транспортний засіб марки «Volkswagen» моделі «Passat B6» д.н.з. НОМЕР_4 , на підставі п. 3 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» під керуванням ОСОБА_9 , котрий порушив п. 2.1.8 ПДР України, який передбачає обовя`зкове використання паска безпеки водієм та пасажирами транспортного засобу, та на передньому пасажирському сидінні авто перебував ОСОБА_7 , у якого були виявлені ознаки порушення ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а саме: неприбуття за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк та місце зазначені в повістці (для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду,) підійшовши до якого, ОСОБА_8 почав з ним спілкуватись з приводу виявленого правопорушення та роз`яснення необхідності з`явитись ОСОБА_7 до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою усунення такого правопорушення. 
		У ході зазначеної розмови, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, перебуваючи на вулиці, поряд з автомобілем «Volkswagen» «Passat B6» д.н.з. НОМЕР_4 , зважаючи на намір працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 доставити ОСОБА_7 до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 , та з метою перешкоджання у виконанні ОСОБА_8 своїх службових обов`язків, пов`язаних із оповіщенням військовозобов`язаних, сівши за кермо зазначеного автомобіля та запустивши двигун, без дозволу працівників поліції, які зупинили вказаний транспортний засіб, почав рух вперед. В цей час ОСОБА_7 , перебуваючи на передньому пасажирському сидінні автомобіля, обома руками умисно схопив за ліве плече ОСОБА_8 , який стояв поряд з автомобілем, та під час руху такого автомобіля, застосовуючи значну фізичну силу  затягнув ОСОБА_8 поряд із собою,  на переднє пасажирське сидіння автомобіля. Надалі ОСОБА_7 під час руху автомобіля, перебуваючи на передньому пасажирському сидінні поряд із ОСОБА_8 , та переслідуючи спільний злочинний умисел  спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень службовій особі у зв`язку із її  службовою діяльністю, із своїм братом ОСОБА_6 , який на той час перелізши із багажного відділення автомобіля на заднє сидіння,  діючи умисно, групою осіб без попередньої змови, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання їх наслідків, достовірно знаючи, що ОСОБА_8 є військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_2, та виконує службові обов`язки  пов`язані із оповіщенням військовозобов`язаних, кулаком лівої руки умисно наніс ОСОБА_8 близько 3-4 ударів по бічній поверхні тулуба з лівого боку. ОСОБА_6 в свою чергу, перебуваючи позаду потерпілого, на задньому сидінні автомобіля внутрішньою частиною долоні обох рук умисно наніс близько 3 ударів в ділянку лівого плеча ОСОБА_8 , після чого, проїхавши близько одного кілометра особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, побачивши, що за його автомобілем рухається службове авто працівників поліції із проблисковими маячками та відповідною сиреною, зупинив автомобіль та ОСОБА_8 самостійно вийшов з салону вищевказаного автомобіля. 
		Внаслідок вищеописаних протиправних дій ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_6 , умисно, групою осіб без попередньої змови, заподіяли потерпілому ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді крововиливу м?яких тканин в ділянці лівого надпліччя з переходом на задню поверхню правого плечового суглобу та задню поверхню верхньої третини лівого плеча, по зовнішній поверхні лівого плечового суглобу з переходом на зовнішню поверхню верхньої третини лівого плеча, в ділянці правого надпліччя з переходом на передньо-зовнішню поверхню правого плечового суглобу та верхню третину правого плеча; крововиливу м?яких тканин по внутрішній поверхні середньої третини лівого плеча, крововиливу м?яких тканин по боковій поверхні грудної клітки зліва по передньо та середньо-пахвових лініях на рівні 5-6-го ребер, по тильній поверхні правої стопи в проекції 2-3-го плесне-фалангових суглобів, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень (що мають незначні скороминущі наслідки), згідно «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», що затверджені наказом Міністерства охорони здоров?я України від 17.01.1995р. №6 «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України».
		Тобто ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.28 ч.2 ст.350 КК України, тобто в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень службовій особі у зв`язку із її службовою діяльністю, вчиненому групою осіб, без попередньої змови між собою. 
		30 липня 2025 року між прокурором Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_10 і обвинуваченим ОСОБА_6 укладена угода про визнання винуватості у вчиненні вказаного кримінального правопорушення на таких умовах: 
		ОСОБА_6 беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.28 ч.2 ст.350 КК України;
		Зобов`язується сприяти органу досудового розслідування у викритті інших осіб, причетних до вчинення вказаного кримінального правопорушення. 
		З урахуванням щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину, сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_6 за ч. 1 ст.28 ч.2 ст.350 КК України із застосуванням ст.69 КК України у вигляді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі гривень.
		Також 30 липня 2025 року між прокурором Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_10 і обвинуваченим ОСОБА_7 укладена угода про визнання винуватості у вчиненні вказаного кримінального правопорушення на таких умовах: 
		ОСОБА_7 беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.28 ч.2 ст.350 КК України;
		Зобов`язується сприяти органу досудового розслідування у викритті інших осіб, причетних до вчинення вказаного кримінального правопорушення, давати повні, достовірні та точні показання.
		З урахуванням щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину, сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_6 за ч. 1 ст.28 ч.2 ст.350 КК України із застосуванням ст.69 КК України у вигляді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі гривень.
		Суд установив, що ОСОБА_6 і ОСОБА_7 обґрунтовано  обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого . 1 ст.28 ч.2 ст.350 КК України, який відповідно до ст. 12 цього ж Кодексу є нетяжким (ч. 1 ст. 204 КК). Обвинувачені кожен окремо свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнали повністю. Суд переконався, що обвинувачені цілком розуміють права, визначені п.1 ч.4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч.2 ст. 473 цього Кодексу, які їм суд роз`яснив. Обвинувачені ОСОБА_6 і ОСОБА_7 розуміють та усвідомлюють характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до них у разі затвердження угоди судом, та наполягає на затвердженні угоди про визнання винуватості. 
		Позицію обвинувачених підтримали їхні захисники ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
		Потерпілий ОСОБА_8 також просив затвердити угоду.
		Прокурор пояснив, що йому зрозумілі наслідки затвердження угоди, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, та просить затвердити угоду.
		Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
		Зміст угоди про визнання винуватості, умови та порядок її укладення відповідають вимогам ст.ст. 469, 472 КПК України, підстав, передбачених ч. 7 ст. 474 цього Кодексу, для відмови в затверджені угоди не встановлено. Прокурором при вирішенні питання про укладення угоди враховані обставини, визначені ст. 470 КПК України. 
		Норми кримінального законодавства наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Така функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
		Відповідно до позиції Верховного суду, викладеної у справі № 629/2739/18 від 03.02.2021, згідно з якою частина 1 статті 69 КК надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
		При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК України та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.
		Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 15 січня 2024 року у справі №722/594/22 вказала: виправлення як мета покарання - це той наслідок, якого прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу.
		Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримують його в подальшому від вчинення нових злочинів.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		З моральної точки зору, виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання.
		Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.
		З урахуванням викладених обставин, беручи до уваги характер діяння і спосіб його вчинення, особу винного ОСОБА_7 , який щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, неодноразово нагороджений за сумлінне несення військової служби, виконання бойових завдань, в тому числі відзнакою «Залізний хрест», «За поранення», нагрудним знаком «Сили ТрО ЗСУ» та який характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, з урахуванням особи винного ОСОБА_6 , який щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, має поранення усі в сукупності обставини кримінального провадження та їх поєднання, обставини, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення та ступінь небезпечності обвинувачених для суспільства, суд, вважає можливим застосувати положення статті 69 КК України.
		Таким чином суд констатує, що узгоджене сторонами покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, інтересам суспільства не суперечить, визначена згідно із законом, є справедливою, необхідною і достатньою для виправлення ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та запобігання вчинення ними нових кримінальних правопорушень. 
		Беручи до уваги характер інкримінованого ОСОБА_6  і ОСОБА_7  кримінально-караного діяння і спосіб його вчинення, суспільну небезпечність кримінального правопорушення з урахуванням особи обвинувачених, суд дійшов висновку укладені між прокурором і обвинуваченими угоди про визнання винуватості затвердити, призначити кожному з них  узгоджене сторонами покарання за ч.1. ст. 28, ч. 2 ст. 350 КК України із застосуванням положень ст.69 КК України у виді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі гривень.
		Документально підтверджені процесуальні витрати у справі на залучення експертів в сумі 2387, 70 коп. в силу ст. 124 КПК України слід стягнути з обвинувачених у рівних частинах з кожного з них по 1193, 85 грн. на користь держави, а питання про долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України, враховуючи позицію сторін та зміст укладеної ними угоди про визнання винуватості, скасувавши в порядку ст. 174 цього ж Кодексу накладений на речові докази ухвалами слідчого судді від 26 червня 2025 року (справа № 727/17560/25), провадження №1-кс/686/6393/25 від 26 червня 2025 року (справа № 727/17560/25) провадження №1-кс/686/6391/25, від 26 червня 2025 року (справа № 727/17560/25) провадження №1-кс/686/6392/25, від 24 червня 2025 року (справа № 727/17560/25) провадження №1-кс/686/6332/25, від 24 червня 2025 року (справа № 727/17560/25) провадження №1-кс/686/6331/25 арешт, у якому відпала потреба.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні та клопотання про обрання обвинуваченому до набрання вироком законної сили запобіжного заходу не заявлялися. 
		Керуючись ст.ст. 368, 370, 374-376, 475 КПК України, суд
		ухвалив:
		Укладену 30 липня 2025 року між прокурором Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_10 і обвинуваченим ОСОБА_6 угоду про визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 350 КК України - затвердити.
		ОСОБА_6 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 350 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст..69 КК України у виді штрафу у розмірі 2 000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень.
		Укладену 30 липня 2025 року між прокурором Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_10 і обвинуваченим ОСОБА_7 угоду про визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 350 КК України - затвердити.
		ОСОБА_7 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 350 КК України КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст..69 КК України у виді штрафу у розмірі 2 000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень.
		Речові докази: транспортний засіб «Volkswagen» моделі "Passat" чорного кольору д.н.з. НОМЕР_4 , тех. паспорт № НОМЕР_5 на автомобіль марки "Volkswagen"мoдeлi "Passat" чорного кольору д.н.з. НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_11 , ключ від автомобіля Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_4 , які належать ОСОБА_11 повернути їй за належністю.
		Кофту чорного кольору із маркуванням "Adidas", кофту зеленого кольору із маркуванням "Nike", кепку зеленого кольору із маркуванням "М-Tac" , один тримач для сім-картки "Київстар", стартовий пакет "Vodafone" та стартовий пакет "Lifecell", мобільний телефон марки "Samsung" білого кольору, серійний номер - НОМЕР_6 мобільний телефон марки "Samsung" чорного кольору, серійний номер - НОМЕР_7 , посвідчення водія на ім`я ОСОБА_12 , тримач для сім-картки "Lifecell" із номером НОМЕР_8 та НОМЕР_9 , лист паперу із чорновими записами та сім-карту № НОМЕР_10 , кепку червоного кольору із маркуванням "Nike", панаму чорного кольору без будь-яких маркувань, мобільний телефон "IPhone XS" , оливкове поло, оливкові тактичні штани, футболку чорного кольору, штани спортивні кольору «Хакі», мобільний телефон марки «ОРРО» темно зеленого кольору, мобільний телефон марки «Samsung» чорного кольору, повернути особам, у яких вони вилучені. 
		Скляний пристрій для куріння із нашаруванням невідомої речовини чорного кольору - знищити.
		Стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь держави з кожного окремо по 1193, 85 грн. процесуальних витрат за залучення експертів.
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України. Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. 
		Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
		 
		Суддя                                                          ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...