Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 675/877/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Зловживання впливом.
Надіслано судом: 01.09.2025. Зареєстровано: 02.09.2025. Забезпечено надання загального доступу: 03.09.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/675/114/2025
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12025244000000373

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 675/877/25
		Провадження № 1-кп/675/114/2025
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		"01" вересня 2025 р. м. Ізяслав
		Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізяслав Хмельницької області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025240000000373 від 18.02.2025 за обвинуваченням:
		    ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Білогородка Ізяславського району Хмельницької області, громадянки України, українки, зареєстроване та фактичне місце проживання якої по АДРЕСА_1 , колишнього начальника вантажної залізничної станції Шепетівка-Подільська Виробничого підрозділу Служби роботи станції (Козятинський регіон) Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця», депутата Шепетівської районної ради VIII скликання, раніше не судимої,
		   у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, 
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_4 (по тексту вироку  ОСОБА_4 , обвинувачена), відповідно до наказу (розпорядження) №1111/ос від 25.12.2024 «Про переведення на іншу роботу», з 25.12.2024 перебувала на посаді начальника станції залізничної Шепетівка-Подільська 2 класу Козятинського регіону виробничого штату виробничого підрозділу служби роботи станції регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця».
		Так, ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, за вплив на прийняття рішення посадовими особами Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця», які у відповідності до підпункту «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону У країни «Про запобігання корупції» є особами, уповноваженими на виконання функцій держави, умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання, маючи можливість самостійно та через інших осіб здійснювати вплив на осіб, які відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» та примітки до ст. 369-2 КК України є особами, уповноваженими на виконання функцій держави, вчинила умисний корупційний злочин.
		Так, 05.02.2025, близько 13 години представник ТОВ «Україна 2001» ОСОБА_6 звернувся до ОСОБА_4 , що перебувала на вказаній вище посаді, з метою з?ясування процедури отримання дозволу на використання більшої кількості вантажних вагонів на залізничній під?їзній колії ПАТ «Теофіпольський цукровий завод». Під час цієї зустрічі ОСОБА_4 повідомила, що вказане питання вирішується шляхом укладення Додаткової угоди до договору про експлуатацію залізничної під?їзної колії від 02.11.2023 №4084 при станції Білогородка, укладеного між АТ «Українська залізниця» та ПАТ «Теофіпольський цукровий завод» та, діючи з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення, пообіцяла ОСОБА_6 , що вона використовуючи свої зв?язки та маючи можливість впливу на посадових осіб Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця», за надання їй неправомірної вигоди в сумі 180 000 гривень, посприяє в укладенні такої угоди.
		У подальшому, 26.02.2025 ОСОБА_6 , перебуваючи у службовому кабінеті ОСОБА_4 , який розташований на першому поверсі адміністративної будівлі вантажної залізничної станції Шепетівка-Подільська Козятинської дирекції Південно-Західної залізниці АТ «Укрзалізниця» (Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Андрія Молодики, 26), повідомив, що він погоджується на її умови. При цьому, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати свій умисел направлений на одержання неправомірної вигоди, пообіцяла йому, здійснити вплив на посадових осіб Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця», за надання їй неправомірної вигоди та проведення ремонтних робіт в одному з приміщень адмінбудівлі залізничної станції Шепетівка-Подільська, на що ОСОБА_6 також погодився.
		Однак, 03.03.2025 ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел щодо отримання неправомірної вигоди, під час особистої зустрічі, яка відбулась на території вантажної залізничної станції Шепетівка-Подільська Козятинської дирекції Південно-Західної залізниці АТ «Укрзалізниця» (Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Андрія Молодики, 26), діючи з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення, повідомила ОСОБА_6 , що за вплив на посадових осіб Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» щодо підписання Додаткової угоди до договору про експлуатацію залізничної під?їзної колії від 02.11.2023 №4084 при станції Білогородка, укладеного між АТ «Українська залізниця» та ПАТ «Теофіпольський цукровий завод», він має надати їй неправомірну вигоду в сумі 10 000 доларів США, що по курсу Національного банку України становить 41, 4313 за один долар США, а всього на суму 414 313 грн та провести ремонтні роботи у адмінбудівлі залізничної станції Шепетівка-Подільська, на що ОСОБА_6 погодився, однак вказав ОСОБА_4 , що працівники, які б могли провести ремонтні роботи на ПАТ «Теофіпольський цукровий завод» відсутні та попросив надати рахунок на оплату ремонтних робіт.
		Так, 05.03.2025 ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення, засобами електронного зв?язку надіслала ОСОБА_6 наступні документи: «Зміни та доповнення до інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під?їзній колії ПАТ «Теофіпольський цукровий завод» при станції Білогородка регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця», «Акт обстеження умов роботи на під?їзній колії і станції примикання» та «Додаткову угоду №1 до договору про експлуатацію залізничної під?їзної колії від 02.11.2023 №4084 при станції Білогородка», укладеного між АТ «Українська залізниця» та ПАТ «Теофіпольський цукровий завод» для підписання їх головою правління ПрАТ «Теофіпольський цукровий завод» ОСОБА_7 та під час телефонної розмови повідомила, що вказані документи після підписання необхідно передати їй цього ж дня, тобто, 05.03.2025.
		Тому, після підписання таких документів головою правління ПрАТ «Теофіпольський цукровий завод» ОСОБА_7 , ОСОБА_6 домовився про зустріч із ОСОБА_4 в адмінбудівлі залізничної станції Ізяслав, що в м. Ізяслав, вул. Вокзальна, 96, де 05.03.2025, близько 19 години у службовому кабінеті начальника станції передав останній підписані документи. При цьому, ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, продовжуючи свій злочинний умисел направлений на незаконне збагачення, з метою створення уявлення про те, що вона дійсно може здійснити вплив на посадових осіб Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця», повідомила ОСОБА_6 , що погоджувати підписання таких документів буде після передачі їй попередньо обговореної неправомірної вигоди в сумі 10 000 доларів США, що по курсу Національного банку України становить 41, 5782 за один долар США, а всього на суму 415782 грн.
		В подальшому, 07.03.2025 ОСОБА_6 , попередньо домовившись із ОСОБА_4 , за пропозицією останньої прибув до адмінбудівлі залізничної станції Ізяслав, що в м. Ізяслав, вул. Вокзальна, 96, де поблизу адмінбудівлі залізничної станції ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання за допомогою месенджера «WhatsApp» надіслала ОСОБА_6 рахунок №7 на оплату за металопластикові конструкції на загальну суму 52151, 95 грн. та після чого запропонувала присісти до автомобілю CHEVROLET MALIBU д.н.з. НОМЕР_1 , де ОСОБА_6 , діючи під контролем правоохоронних органів, близько 10 години, передав ОСОБА_4 , а остання продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, отримала від ОСОБА_6 неправомірну вигоду у сумі 10 000 доларів США, що по курсу Національного банку України становить 41, 2742 за один долар США, а всього на суму 412 742 грн за сприяння в укладенні Додаткової угоди до договору про експлуатацію залізничної під?їзної колії від 02.11.2023 №4084 при станції Білогородка, укладеного між АТ «Українська залізниця» та ПАТ «Теофіпольський цукровий завод», шляхом здійснення нею впливу на осіб Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця», які відповідно до підпункту «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є особами, уповноваженими на виконання функцій держави.
		Після отримання неправомірної вигоди ОСОБА_4 була затримана працівниками правоохоронних органів.
		Таким чином, своїми умисними діями, які виразились в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави (зловживання впливом) та обіцянку здійснити вплив за надання такої вигоди, ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 369-2 КК України.
		Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за встановлених вище обставин визнала у повному обсязі, не заперечуючи правової кваліфікації вчиненого діяння, у вчиненому розкаювалася та підтвердила факт одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави (зловживання впливом) та обіцянку здійснити вплив за надання такої вигоди, при обставинах, які встановлені судом та зазначені вище.
		Обвинувачена також вказала, що цілком розуміє, що має право на повний судовий розгляд, у якому прокурор має довести усі обставини інкримінованого їй кримінального правопорушення, просила не досліджувати докази, зібрані стороною обвинувачення, оскільки вона не оспорює фактичних обставин, викладених у обвинувальному акті.
		Захисник обвинуваченої підтримав позицію ОСОБА_4 , зазначив, що визнання обвинуваченою своєї винуватості та її відмова від дослідження доказів не порушує її права на захист, відповідає позиції захисту та забезпечує його інтереси.
		Прокурор, вказуючи на те, що обвинувачена повністю визнала свою винуватість в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, фактичні обставини нею, як слідує з її пояснень не оспорюються, просив визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченої, та просив дослідити письмові матеріали, що характеризують особу обвинуваченої, письмові документи про судові витрати та речові докази.
		Вислухавши думку учасників кримінального провадження, приймаючи до уваги, що обвинувачена ОСОБА_4 не оспорює фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, встановлено, що вірно розуміє зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності її позиції, тобто визнання нею вини не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, за згодою прокурора та обвинуваченої, суд в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорювалися, і обмежився допитом обвинуваченої та дослідженням матеріалів щодо понесених процесуальних витрат, речових доказів, накладених арештів та, даних, які характеризують особу обвинуваченої.
		Аналізуючи обставини, що визнаються учасниками судового провадження, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_4 в обсязі пред`явленого обвинувачення, є доведеною. 
		Дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 369-2 КК України, а саме як одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави (зловживання впливом) та обіцянку здійснити вплив за надання такої вигоди.
		З урахуванням наведеного, вивчивши наявні матеріали кримінального провадження, керуючись законом та оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що подія кримінального правопорушення мала місце, вина обвинуваченої ОСОБА_4 у одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави (зловживання впливом) та обіцянку здійснити вплив за надання такої вигоди при обставинах, встановлених органом досудового розслідування доведена повністю, поза розумним сумнівом, а дії її обґрунтовано кваліфіковані за ч. 2 ст. 369-2 КК України.
		Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченій суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання; те, що згідност. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами; юридична відповідальність особи, за ч. 2 ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер.
		Конституційний Суд України в Рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: […] призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.
		Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом`якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину […] (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини) .
		В рішенні від 15.06.2022 № 4-р(II)/2022 року Конституційний Суд України зазначає, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності […] має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов`язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, […].
		Отже, принцип домірності зобов`язує суд у кожному конкретному випадку домірно застосовувати види покарання та (або) інші заходи кримінально-правового характеру з огляду на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та низку інших фактів і обставин (п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.06.2022 № 1-р/2022)
		Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.
		Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (постанова Верховного Суду від 10.06.2020 в справі №161/7253/18).
		В цій ситуації, обставинами, що пом`якшують покарання є щире каяття, яке полягає у визнанні у суді обставин регламентованих п. 1 ч. 2 ст. 91 КПК щодо події кримінального правопорушення, у т.ч. час, місце, спосіб учинення.
		Адже, щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася (п. 3 ПП ВСУ від 23.12.2005 №12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»).
		Обвинувачена висловила щирий жаль з приводу учинених дій та осуд своєї поведінки; активне сприяння розкриттю злочину, що виразилось у активному сприянні у встановленні обставин регламентованих ст. 91 КПК України та розгляду провадження у порядку ч. 3 ст. 349 КПК.
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченій, у відповідності до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
		При призначенні покарання суд, у відповідності до ст.ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, характер, ступінь суспільної небезпечності та наслідки скоєного, відомості про особу обвинуваченої, яка на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, позитивно характеризується, раніше не судима, отже вперше отримала негативний досвід протиправної поведінки, має постійне місце проживання, перебуває у цивільному шлюбі, що є свідченням, що оточуюча обстановка у сім`ї та побуті виражає прийнятні соціальні зв`язки.
		Також суд бере до уваги і дані досудової доповіді від 20.06.2025, згідно яких констатовано, що виправлення ОСОБА_4 без позбавлення волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у тому числі окремих осіб).
		Згідно з ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання: в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Відповідно до вимог ч. 2 ст. 53 КК України розмір штрафу визначається судом з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
		І з огляду на наведене, керуючись принципом індивідуалізації покарання та справедливості, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_4 покарання у межах санкції ч. 2 ст.369-2КК України у виді штрафу з урахуванням ч. 2 ст. 53 КК України.
		Таке покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
		Відповідно до положень ч. 4 ст. 53 КК України, з урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року.
		З урахуванням клопотання обвинуваченої та її захисника про розстрочку виплати штрафу певними частинами строком до одного року, суд приходить до висновку про наяність підстав розстрочити ОСОБА_4 виплату штрафу на строк 10 місяців зі сплатою рівними частинами щомісячно, починаючи з дня набрання вироком законної сили.
		На переконання суду, з огляду на розмір призначеного ОСОБА_4 покарання у виді штрафу, на майновий стан обвинуваченої, а також те що, вона на даний час є безробітною, здійснює догляд за батьком похилого віку та спільно проживає з цивільним чоловіком, якому призначено довічно другу групу інвалідності, розстрочка виплати штрафу сприятиме виконанню рішення суду в установлені законом строки.
		08.03.2025 ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 02.05.2025 включно із можливістю внесення застави в розмірі 160 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 484480 грн з покладенням обов`язків, визначених цією ж ухвалою.
		10.03.2025 ОСОБА_4 , відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України та ст. 20 Закону України «Про попереднє ув`язнення» звільнена з під варти після внесення застави.
		Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК Українизастава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертоюстатті 183 цього Кодексу.
		Частиною 11 статті 182КПК України зазначено, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
		Враховуючи, що підстав для звернення застави в дохід держави, внесеної за обвинувачену судом наразі не встановлено, внесена заставодавцем застава підлягає поверненню заставодавцям після набрання вироком законної сили.
		Відповідно до ч. 4 ст.174КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. 
		З врахуванням положень статті 174 КПК України, суд приходить до висновку про необхідність та доцільність скасування арештів, накладених ухвалами слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11.03.2025 та від 13.03.2025, та вирішення відносно цього майна питання про долю як речового доказу у відповідності до положень статті 100 КПК України.
		Відповідно до положень статті 118 КПК України витрати, пов`язані із залученням експертів являються процесуальними витратами.
		Частиною 2 статті 124 КПК України встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
		Із врахуванням вище зазначеного, суд в силу положень ст.ст. 118, 124КПК України приходить до висновку, що процесуальні витрати по справі, пов`язані з проведенням судової комп`ютерно-технічної експертизи, і, яка покладена в основу обвинувачення підлягають стягненню із ОСОБА_4 на користь держави в загальному розмірі 4457 грн 00 коп, оскільки її розмір та підстава підтверджуються матеріалами кримінального провадження.
		Питання про речові докази суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.
		Так як цивільні позови в кримінальному провадженні відсутні, то суд дане питання не вирішує.
		На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 100, 118, 124, 349, 368-371, 373, 374, 392, 394, 395 КПК України, суд,
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 24700 (двадцяти чотирьох тисяч семисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 419900 (чотириста дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот) гривень 00 копійок.
		На підставі ч. 4 ст. 53 КК України розстрочити ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване та фактичне місце проживання якої по АДРЕСА_1 ) виплату штрафу на строк 10 місяців зі сплатою рівними частинами щомісячно 41990, 00 гривень, починаючи з дня набрання вироком законної сили.
		Після набрання вироком законної сили, повернути ОСОБА_8 (РНОКПП - НОМЕР_3 ), заставу у розмірі 350000 грн, згідно квитанції 317891394 від 10.03.2025, внесену за ОСОБА_4 на підставі ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08.03.2025, справа №686/6150/25.
		Після набрання вироком законної сили, повернути ОСОБА_9 (РНОКПП - НОМЕР_4 ), заставу у розмірі 134 480 грн, згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №N1KJ83711M від 10.03.2025, внесену за ОСОБА_4 на підставі ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08.03.2025, справа №686/6150/25.
		З набранням вироком законної сили з метою його виконання, арешти, накладені згідно ухвал слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11.03.2025 та від 13.03.2025 - скасувати.
		Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване та фактичне місце проживання якої по АДРЕСА_1 ) на користь держави процесуальні витрати на проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи в розмірі 4457 грн 00 коп.
		Речові докази по справі: 
		- мобільний телефон iPhone 15, модель MTP93QL/AS/NFQ32KTQ2QM IMEI НОМЕР_5 , НОМЕР_6 з сім картою оператора Київстар НОМЕР_7 ; мобільний телефон марки «HUAWEI» P smart Z STK-LX1 IMEI864988048767710, НОМЕР_8 з сім картою НОМЕР_9 ; флеш-носій марки «Acer» коричневого кольору; флеш носій без розпізнавальних позначок чорного кольору; 10 паливних талонів на заправку паливом «А-95 Євро plus» на мережі АЗС «БРСМ-Нафта», які дійсні до 11.08.2025 з наступними серійними номерами: 1) 961 0225 5 00014186; 2) 961 0225 5 00014187; 3) 961 0225 5 00014188; 4) 961 0225 5 00014189; 5) 961 0225 5 00014190; 6) 961 0225 5 00014191; 7) 961 0225 5 00014192; 8) 961 0225 5 00014193; 9) 961 0225 5 00014194; 10) 961 0225 5 00014195; ноутбук сірого кольору марки «Asus» моделі «X543MA-GQ496» серійний номер KAN0GR000308408; системний блок Gamemax FQC-08978 QVKHN 42Q8D 473M8PHVWTY98XF ,  повернути ОСОБА_4 ;
		кошти в сумі 14100 (чотирнадцять тисяч сто) доларів США, які передано на відповідальне зберігання до АТ КБ «ПриватБанк», а саме 139купюр номіналом100доларів США з наступними серійними номерами: 1. PG25884883C; 2. MB61404379E; 3. JB56969513B; 4. LA94423097B; 5. MH27026875A; 6. PG25884853C; 7. LF12026731E; 8. PG25884858C; 9. PG25884857C; 10. PG25884856C; 11. PG25884855C; 12. PG25884882C; 13. PG25884854C; 14. LB76023069J; 15. PG25884851C; 16. PG25884850C; 17. PG25884844C; 18. PG25884848C; 19. MB05521846Q; 20. PG25884847C; 21. PG25884881C; 22. PG25884890C; 23. PG25884880C; 24. PG25884879C; 25. PG25884878C; 26. PE06601188B; 27. PG25884877C; 28. LC69341547A; 29. LL75998529E; 30. PL93444786D; 31. PB12730049F; 32. MB93221082Q; 33. MK33615658C; 34. ML32189488C; 35. LB54828416H; 36. ML50524059F; 37. LF03048648I; 38. PB12730050F; 39. LF63125017A; 40. PG25884875C; 41. PG25884891C; 42. LF24645210E; 43. PB12730051F; 44. PB12730047F; 45. PB12730048F; 46. LF34669475G; 47. MB27663224L; 48. MB27663230L; 49. LG16565574D; 50. LC13320655A; 51. MB44883935М; 52. MD82449409A; 53. ML57004734D; 54. ML50524055F; 55. LB16712055J; 56. ML41719951C; 57. ML50524056F; 58. MD82449410A; 59. MK56010564A; 60. MB38930872C; 61. LB87315698J; 62. PB03471417C; 63. MB50585083B; 64. LJ16171845A; 65. PE39216725A; 66. LH72523693B; 67. PB70945576G; 68. PE78293065A; 69. PB02013881C; 70. MK33615407C; 71. DE78293059A; 72. LF96606223D; 73. LB23983737Q; 74. LL77097104D; 75. PB38319370K; 76. LF07107515; 77. PF91900667G; 78. PJ61648399A; 79. PG25884852C; 80. PG25884885C; 81. PG25884846C; 82. PG25884849C; 83. PG25884884C; 84. PG25884845C; 85. ML50524061F; 86. PG25884886C; 87. PG25884887C; 88. PG25884889C; 89. MB06492911R; 90. LF89127549D; 91. LD33099511D; 92. LJ75351555B; 93. MB62059639Q; 94. MB64981572P; 95. PB51633152B; 96. LD97437498C; 97. LB31530033B; 98. LJ86972573A; 99. LI21818344A; 100. PB41023395I; 101. MK33615492C; 102. MH27026289A; 103. LL29855266H; 104. PE38495602A; 105. ML50524058F; 106. LG79312590B; 107. MB35035585C; 108. LB61553477N; 109. ML50524062F; 110. ML50524063F; 111. LB14141054A; 112. KC11211419A; 113. KK13346825C; 114. AB79926196C; 115. HL14372068G; 116. KD45972672A; 117. HK14081615C; 118. HK40124492C; 119. HF76428546C; 120. HB16676798Q; 121. KC22059205A; 122. HB98475334M; 123. AB61576332D; 124. HD68176835A; 125. AB05395683B; 126. KB20511597E; 127. HB92887638I; 128. KB87840102E; 129. KB41317673E; 130. HB64425682G; 131. KG17856977B; 132. HH42918351A; 133. FB00495946C; 134. HF82780835A; 135. HB11425181Q; 136. FG90215208A; 137. FG90215207A; 138. KB40225302B; 139. HE20418752C та 4 купюри номіналом 50 доларів США з наступними серійними номерами: 1. ML39915724B; 2. MH04840595A; 3. IB58478210B; 4. JB08402722B, які передані на відповідальне зберігання АТ КБ «ПРИВАТБАНК», - повернути ОСОБА_4 ;
		2 купюри номіналом 100 доларів США наступними серіями та номерами LB 8646723G, PL21166864Q, які передані на відповідальне зберігання АТ КБ «ПРИВАТБАНК», - повернути ОСОБА_6 ;
		98 купюр без серій та номерів (імітаційні купюри) номіналом 100 доларів США, які передані на відповідальне зберігання АТ КБ «ПРИВАТБАНК», - знищити;
		паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_10 від 31.10.2017 на ім`я  ОСОБА_4 , який знаходиться в матеріалах кримінального провадження, - повернути  ОСОБА_4 ;
		Зміни та доповнення до інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під`їзній колії Приватного акціонерного товариства «Теофіпольський цукровий завод» при станції Білогородка регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 11.04.2025 року, Акт обстеження умов роботи на під`їзній колії і станції примикання від 14.04.2025 року, Акт від 01.04.2025 року, Додаткова угода №1 до договору про експлуатацію залізничної підїзної колії від 02.11.2023 №4084 при станції Білогородка, укладеного між АТ «Українська залізниця» та ПрАТ «Теофіпольський цукровий завод» від 14.04.2025 року, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження, - повернути Регіональній філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця.
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, з особливостями (обмеженнями) апеляційного оскарження, передбаченими статтею 394 КПК України. Апеляційна скарга подається через Ізяславський районний суд Хмельницької області.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченій та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
		 
		    Суддя      ОСОБА_10

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...