Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 631/559/16 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано судом: 02.09.2025. Зареєстровано: 03.09.2025. Забезпечено надання загального доступу: 04.09.2025.
Дата набрання законної сили: 27.08.2025
Номер судового провадження: 11-кп/814/1346/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12015220390000739

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Справа № 631/559/16  Номер провадження 11-кп/814/1346/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1  Доповідач ап. інст. ОСОБА_2 
		 
		 
		 
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 серпня 2025 року м. Полтава
		 
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
		 
		головуючого судді                  ОСОБА_2 , 
		суддів                      ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		із секретарем судового засідання     ОСОБА_5 ,
		з участю прокурорів             ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		обвинуваченого                 ОСОБА_8 , 
		захисника      ОСОБА_9 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12015220390000739, за апеляційними скаргами адвоката ОСОБА_9  захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та прокурора Нововодолазького відділу Харківської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_10 на вирок Зміївського районного суду Харківської області від 27 червня 2023 року, 
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		   
		Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
		   Вироком суду
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Нова Водолага Нововодолазького району Харківської області, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим та засуджено:
		- за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років.
		Початком відбування покарання ОСОБА_8 встановлено вважати 27 червня 2023 року, зараховано на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції Закону № 838-VIII, строк попереднього ув`язнення за період з 21.11.2015 по 24.11.2015 включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає двом дням позбавлення волі.
		Застосовано запобіжний захід стосовно ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили у виді тримання під вартою, без визначення застави, взявши його під варту в залі суду.
		Цивільний позов ОСОБА_11 задоволено та стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_11 матеріальну шкоду у розмірі 17 867 грн., моральну шкоду у розмірі 300 000 грн. 
		Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_12 моральну шкоду у розмірі 300 000 (триста тисяч) грн. 00 коп.
		Скасовано накладений арешт на майно, вирішено порядок стягнення судових витрат та долю речових доказів. 
		 
		Згідно з вироком суду, 21 листопада 2015 року, близько 01 год 20 хв, ОСОБА_8 разом з ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , знаходився в літній кухні домоволодіння ОСОБА_16 , розташованого по АДРЕСА_2 , де також мешкав ОСОБА_13 , та де вони розпивали спиртні напої. Близько 02 години ночі ОСОБА_13 пішов спати в житловий будинок, а ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , та ОСОБА_15 продовжили вживати спиртні напої.
		О 02 год 50 хв між ОСОБА_8 та ОСОБА_15 , які знаходились в літній кухні та перебували у стані алкогольного сп`яніння, виникла сварка та неприязні стосунки. В ході сварки у ОСОБА_8 виник намір, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_15 . Реалізуючи свій намір, ОСОБА_8 взяв дерев`яну биту, довжиною 582 мм та в діаметрі 66 мм, що знаходилась на підлозі в літній кухні, після чого підійшов до ОСОБА_15 і в ході подальшого конфлікту, наніс останній не менше 6 ударів битою по голові та близько 5 ударів по тулубу і кінцівкам, заподіявши тілесні ушкодження.
		Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_8 ОСОБА_15 згідно висновку судово-медичної експертизи № 117- НВт/15 від 21.11.2015 року отримала закриту черепно-мозкову травму, забій головного мозку, субарахноідальний крововилив в правій півкулі мозку.
		В подальшому ОСОБА_15 була госпіталізована до реанімаційного відділення Нововодолазької ЦРЛ, де близько 08 години 30 хвилин, не приходячи до тями померла, згідно висновку експерта № 117-НВт/15 від 25.01.2016 року, смерть ОСОБА_15 настала в результаті гострого порушення мозкового кровообігу на фоні травматичного шоку, розвиток яких зумовила закрита черепно-мозкова травма з крововиливом під тверду мозкову оболонку, забоєм головного мозку та множинними забитими ранами голови. Дана травма полягає в причинному зв`язку з настанням смерті. Кількість ударів і місць додатків травмуючих предметів (знарядь) на тілі ОСОБА_15 обчислюється в межах 1,5 десятків і більше.
		Дана травма знаходиться в причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_15 за ступенем тяжкості, згідно п.4.8 «Правил» судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень вона носить ознаки тяжких тілесних ушкоджень. Інші зазначені ушкодження (синці на задній поверхні тулуба, множинні синці на задній поверхні лівого ліктьового суглоба, тильній поверхні обох кистей, зовнішньої поверхні правого стегна, внутрішньої поверхні лівого гомілковостопного суглоба) мають ознаки легких тілесних ушкоджень».
		Характер пошкоджень на волосистій частині голови утворилися в результаті гострого порушення мозкового кровообігу на фоні травматичного шоку, розвиток яких обумовила закрита черепно-мозкова травма з крововиливом під тверду мозкову оболонку, забоєм головного мозку та множинними забитими ранами голови, які утворилися, від впливу одного знаряддя, що має подовжену обмежену форму контактної поверхні, і виключають можливість їх утворення від руки самої потерпілої або при вільному її падінні з висоти власного зросту.
		 
		Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
		В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_9  захисник в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просить вирок суду скасувати, постановити новий, яким визнати ОСОБА_8 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, у зв`язку з не доведенням вчинення ним кримінального правопорушення. 
		На обґрунтування апеляційних вимог посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
		Вказує, що висновки місцевого суду про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 2 КК України, ґрунтуються на припущеннях та суперечливих показаннях свідка ОСОБА_14 . 
		Зазначає, що ОСОБА_14 був учасником подій і саме він завдав ударів битою ОСОБА_15 , після чого завдав ударів ОСОБА_8 , а коли залишив місце події, намагався також завдати ударів тією ж битою свідку ОСОБА_17 , про що свідок ОСОБА_17 детально розповів в суді.
		Звертає увагу на те, що у ОСОБА_8 були виявлені тілесні ушкодження на голові від удару битою та зламана щелепа, які йому заподіяв ОСОБА_14 , а у останнього жодних тілесних ушкоджень виявлено не було, що, зважаючи ще і на старший вік та фізичну перевагу ОСОБА_8 над ОСОБА_14 , свідчить на правдивість версії саме ОСОБА_8 . 
		Крім того зазначав, що ОСОБА_14 надав неправдиві показання щодо намагання ОСОБА_8 вступити у статеві зносини з ОСОБА_15 , щодо обставин боротьби і відібрання бити у ОСОБА_8 , щодо заперечення намагання завдати ударів битою ОСОБА_17 . 
		Вказує, що потерпіла ОСОБА_11 , свідки ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 не були очевидцями подій і не підтверджують винуватість ОСОБА_8 , а посвідчують лише місцерозташування учасників події. 
		Зазначає, що наявність крові на одязі відповідно до висновків судових експертиз саме по собі, також не підтверджує винуватість ОСОБА_8 , оскільки виявлена кров могла належати як ОСОБА_15 , так і ОСОБА_8 , оскільки їх кров має спільну групову належність і ОСОБА_8 мав зовнішню кровотечу, а в окремих випадках кров могла походити і від ОСОБА_14 , а також, зважаючи на боротьбу між учасниками подій, розмахування битою, кров могла потрапити на будь-яку особу, що знаходилася в тісній кімнаті.
		Також вказує про недопустимість доказу протоколу огляду місця події від 21 листопада 2015 року з похідними від нього доказами, оскільки огляд було проведено з порушенням вимог статей 233, 237 КПК України, а також, протоколів проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_14 від 22 листопада 2015 року та 11 грудня 2015 року як таких, що проведені з порушенням вимог ст. 240 КПК України.
		Крім того, зазначає про застосування фізичного насильства до ОСОБА_8 поліцейськими після затримання та неналежну перевірку за цим фактом.
		Також наголошує про порушення права на підготовку до виступу в судових дебатах.
		Ставить питання про повторне дослідження доказів. 
		В апеляційній скарзі прокурор Нововодолазького відділу Харківської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_10 просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді 10 років позбавлення волі. У решті вирок залишити без змін.
		Не оспорюючи встановлених судом обставин та кваліфікації вчиненого кримінального правопорушення вважає, що даний вирок є незаконним через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.
		Вказує, що місцевим судом вірно встановлено обставину, що обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння та відсутність будь-яких обставин, що пом`якшують покарання.
		Проте зазначає, що судом не повною мірою враховано дані, що характеризують особу обвинуваченого, який за місцем мешкання характеризується посередньо, не працює, не одружений, тобто фактично не пов`язаний з соціальними інститутами, які могли б сприяти його перевихованню, цивільний позов потерпілої не визнав, заходів щодо надання матеріальної допомоги потерпілій, не вживав взагалі.
		 
		Позиції учасників судового провадження.
		   В суді апеляційної інстанції обвинувачений та захисник підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з підстав у ній наведених. Прокурори заперечили проти доводів скарги, вважали вирок законним і обґрунтованим, просили залишити його без змін.
		До початку розгляду в суді апеляційної інстанції прокурор відмовився від своєї апеляційної скарги, через що, на підставі ст. 403 КПК України, суд апеляційної інстанції її не переглядає.
		 
		Мотиви суду.
		Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу.
		Вмотивованим є рішення, у якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Суд першої інстанції, розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 , дотримався вказаних вимог Кримінально-процесуального законодавства.
		Висновок суду про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілому  є правильним, оскільки ґрунтується на доказах, які були ретельно досліджені судом першої інстанції, детально описані та проаналізовані у вироку, як того вимагає ст. 370 КПК України. Досліджені судом докази є належними, допустимими, а у своїй сукупності достатніми для висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
		Доводи сторони захисту про недоведеність вини обвинуваченого в ході апеляційного перегляду оскаржуваного вироку не знайшли свого підтвердження.
		Визнаючи винуватим ОСОБА_8 у вчиненні злочину, суд першої інстанції послався на показання потерпілої, свідків, письмові докази, висновки експертиз та вказав наступне:
		Суд виходить з того, що відповідно до ст.94КПК достатніми є докази, які в сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування в конкретному провадженні за приписами ст. 91 цього Кодексу. Згідно з положеннями ст.94КПК суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Так, згідно висновку експерта №106-ц від 16.02.2016, експертом досліджені спортивні штани ОСОБА_8 , в яких він знаходився 21.11.2015, та згідно висновку експерта медичної криміналістики №415-МК від 13.01.2016, на штанах ОСОБА_8 на передній частині та на задній частині виявлено сліди крові у вигляді одиничних бризок, інших слідів крові не виявлено.
		Згідно висновку експерта №415-МК від 13.01.2016, досліджено одяг ОСОБА_8 , на його куртці виявлено сліди крові на рукавах у вигляді бризок та ланцюжків, на капюшоні та задній поверхні куртки, на передній частині футболки ОСОБА_8 виявлені сліди крові у вигляді мілких бризок, на штанах виявлені сліди крові на передній частині та задній частині у вигляді бризок та ланцюжків.
		При цьому, згідно протоколу огляду місця події від 21.11.2015 та доданої до нього фото-таблиці, а також показань свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_13 та ОСОБА_20 встановлено, що підлога в кімнаті літньої кухні була забризкана та місцями залита кров`ю, та якби ОСОБА_8 дійсно проповз по вказаній підлозі, його штани та верхній одяг мали бути просочені кров`ю.
		Аналізуючи вказані два висновки експерта очевидно, що показання ОСОБА_14 в частині того, що він знаходився поряд з ОСОБА_8 , коли той наносив удари битою потерпілій повністю підтверджені, у тому числі, наявними помарками крові, які пояснюють їх утворення в момент того, як ОСОБА_14 забирав у ОСОБА_8 биту та відбувалася боротьба, при цьому на вказаний момент, як слідує із показань ОСОБА_14 , ОСОБА_8 вже наніс удари потерпілій, та очевидно, що бита і сам ОСОБА_8 були в крові, враховуючи висновок експерта про дослідження трупу потерпілої.
		Таким чином, зазначені висновки судових експертиз спростовують показання ОСОБА_8 , оскільки наявність бризок та їх кількість по всій поверхні його одягу (куртка, футболка, брюки), у тому числі на задній його частині могли утворитися при неодноразових ударах ОСОБА_8 битою по скривавленій або такій, що кровоточить поверхні з подальшим їх розльотом. Наявність бризок крові по усіх поверхнях капюшона і на спинці у верхньому відділі куртки ОСОБА_8 також вказує на те, що саме він тримав биту, розмахував нею та наносив удари по скривавленому тілу потерпілої.
		Зазначене підтверджується належними та допустимими доказами, якими стороною обвинувачення доведено механізм заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_15 обвинуваченим ОСОБА_8 .
		Зокрема, на одязі ОСОБА_8 , в якому він був одягнутий на час скоєння кримінального правопорушення, виявлена кров групової приналежності потерпілої ОСОБА_15 у вигляді множинних бризок точкової округлої овальної форми, а також у формі знаків оклику (висновки судово - медичної експертизи № 414-МК від 13.01.2016, № 123-И/16 від 05.02.2106, № 1310-С/2015 від 16.12.2015)
		Механізм утворення бризок утворився при дробленні капель крові, які отримали кінетичну енергію внаслідок переважаючої сили дій інерції і такої, що поєдналися діями сил тяжіння і в даному випадку виникли при неодноразових ударах битою по закривавленій, або такій, що кровоточить поверхні, з їх наступним розльотом.
		Кров у виді бризок з кінетичною енергією та характерних крапель утворилася на одязі ОСОБА_8 , належить потерпілій ОСОБА_15 , що підтверджується висновком судової молекулярно - генетичної експертизи № 47 від 15.03.2016, де встановлені сліди крові хоча і однакової групової приналежності з обвинуваченим ОСОБА_8 , однак належить особі жіночої генетичної статі. Ці сліди крові виявлені на куртці, штанах, які вилучені у обвинуваченого ОСОБА_8 та належать йому.
		Сукупність вказаних непрямих письмових доказів, показань свідка ОСОБА_14 щодо достовірності яких у суду не виникало сумнівів, так як вони узгоджуються із висновком судово - медичної експертизи щодо несуперечності об`єктивним медичним даним механізму спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_15 .
		Стороною захисту поза розумним сумнівом не спростовано версію обвинувачення про заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілої, обвинуваченим ОСОБА_8 .
		Зокрема, обвинувачений ОСОБА_8 не зміг пояснити, у який спосіб з`явилися бризки крові потерпілої ОСОБА_15 з прискоренням на його одязі. Співпадіння групової приналежності крові обвинуваченого та потерпілої, яка виявлена на одязі ОСОБА_8 , не є доказом невинуватості ОСОБА_8 , так як бризки точкової округлої овальної форми, а також у формі знаку оклику на одязі ОСОБА_8 не могли утворитися від його рани, оскільки за висновком судово - медичної експертизи № №132-НВ/15 від 21.11.2015 у ОСОБА_8 були встановлені тілесні ушкодження у вигляді забійної рани волосяної частини голови тім`яної області, закрита тупа травма нижньої щелепи в проекції лівої гілки, та вказаною експертизою не встановлено, що удар наносився тупим твердим предметом по закривавленій або такій що кровоточить поверхні.
		Щодо пояснень ОСОБА_8 стосовно застосування до нього недозволених методів дізнання та досудового слідства, з метою отримання потрібних слідству показань та отримання ним тілесних ушкоджень суд виходить з наступного.
		Суду надано судово-медичну експертизу №132-НВ/15 від 21.11.2015 року, згідно якої у ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження у вигляді забійної рани волосяної частини голови тім`яної області, закрита тупа травма нижньої щелепи в проекції лівої гілки, які утворилися в підсумку ударної дії тупих твердих предметів, можливо 21.11.2015 року. Покази ОСОБА_8 в частині нанесення йому ОСОБА_14 тілесних ушкоджень підтверджуються як показаннями самого ОСОБА_14 , так і копією медичної довідки, згідно якої під час огляду 22.11.2015 року у ОСОБА_8 виявлена оброблена рана в області голови та окрім того скарги на болі в районі нижньої щелепи (т. 3 а.п. 177)
		Згідно копії медичної карти стаціонарного хворого №5438 у ОСОБА_8 виявлено ВЗЧМТ (21.11.15), струс головного мозку, забійна рана тім`яної області голови, стан після АХО рани (21.11.15), забій передньої поверхні грудної клітини зліва, м`яких тканин поперекової області з обох сторін, забій лівої стопи ІІІ ст., обох кистей, обл. правого лучезап`ястного суглобу, травматичний перелом нижньої щелепи (т. 3 а.п. 189-191)
		Вказані обставини перевірялися та встановлено наступне.
		Постановою слідчого СВ Нововодолазького ВП Первомайського ВП ГУ НП в Харківській області від 30.09.2019 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12015220390000745 від 24.11.2015, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (т. 7 а.п. 80-82).
		Постановою заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області від 29.02.2016 визначено підслідність слідчим управлінням прокуратури Харківської області кримінального провадження № 42016221400000012 від 26.02.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, внесеного за заявою ОСОБА_8 про перевищення влади та службових повноважень посадовими особами Нововодолажського ВП ГУ НП в Харківській області, яке виявилося у тому, що працівники поліції привезли його до відділу поліції, повели до кабінету та стали наносити йому удари руками і ногами по різним частинам тіла (т. 7 а.п. 83).
		З листа начальника управління Харківської обласної прокуратури Харківської області від 02.06.2023 за вих. № 31/1-243-16 вбачається, що після проведення досудового розслідування кримінального провадження № 42016221400000012 від 26.02.2016, внесеного до ЄРДР за заявою ОСОБА_8 щодо перевищення влади та службових повноважень посадовими особами Нововодолазького ВП ГУ НП в Харківській області за ч. 2 ст. 365 КК України, 26.06.2019 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст.284КПК України (т. 7 а.п. 121).
		З огляду на викладене, не знайшли свого підтвердження ствердження ОСОБА_8 про застосування до нього насильства працівниками поліції.
		Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, тобто умисному тяжкому тілесному ушкодженні, що спричинило смерть потерпілого.
		Відповідно до ухвали Харківського апеляційного суду від 20.11.2023 вирок Зміївського районного суду Харківської області від 27.06.2023 року щодо ОСОБА_8 залишений без змін.
		За змістом постанови Верховного суду від 02.07.2024 щодо ОСОБА_8 ухвала Харківського апеляційного суду була постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а саме: колегія суддів вважала, що суд апеляційної інстанції, обмежившись лише наведеним вище обґрунтуваннями, не дотримався зазначених вимог процесуального закону та належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 про недоведеність винуватості ОСОБА_8 , не надав на них мотивованих відповідей з посиланням на конкретні докази на спростування доводів захисту, зважаючи на кількість доказів, покладених в основу вироку суду першої інстанції, їх конкретний зміст та доводи сторони захисту щодо цих доказів, а доводи про недопустимість доказів суд апеляційної інстанції залишив поза увагою і не надав на них мотивованих відповідей.
		Суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив цих доводів та не надав на них мотивованої відповіді з посиланням на конкретні матеріали кримінального провадження, пославшись в ухвалі лише на те, що питання здійснення впливу на ОСОБА_8 з боку правоохоронних органів перевірялось судом першої інстанції та не знайшло свого підтвердження.
		Водночас доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_9 про порушення права на підготовку до виступу в судових дебатах, які аналогічні доводам його апеляційної скарги, колегія суддів вважала необґрунтованими.
		Відповідно до вимог от. 363 КПК України після з`ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами головуючий у судовому засіданні з`ясовує в учасників судового провадження, чи бажають вони доповнити судовий розгляд і чим саме. У разі заявлення клопотань про доповнення судового розгляду суд розглядає їх, у зв`язку з чим має право ставити запитання сторонам чи іншим учасникам кримінального провадження. За відсутності клопотань або після вирішення клопотань, якщо вони були подані, суд постановляє ухвалу про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів.
		У судових дебатах виступають прокурор, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач, його представник, обвинувачений, його законний представник, захисник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження (ст. 364 КПК України).
		Із журналу судового засідання від 22 червня 2023 року та аудіозапису цього судового засідання, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді першої інстанції, вбачається, що після доповнення судового розгляду захисником ОСОБА_9 , долучення за його клопотання до матеріалів кримінального провадження документів і оголошення їх змісту та відсутності в учасників судового провадження інших доповнень, суд прийняв рішення закінчити стадію з`ясування обставин та перевірки їх доказами. Після чого захисник ОСОБА_9 висловив прохання про надання часу стороні захисту на підготовку до судових дебатів.
		Судовий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_8 тривав з квітня 2016 року. Захисник ОСОБА_9 здійснює захист прав та законних інтересів ОСОБА_8 ще зі стадії досудового розслідування, він брав участь у попередніх судових засіданнях та при новому розгляді кримінального провадження після скасування апеляційним судом виправдувального вироку щодо ОСОБА_8 . Суд першої інстанції надав можливість учасникам судового провадження доповнити судовий розгляд та перейшов до судових дебатів 22 червня 2023 року. Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник - адвокат ОСОБА_9 виступили в судових дебатах з промовами без обмеження в часі, після чого ОСОБА_8 виступив з останнім словом.
		За таких обставин, колегія суддів вважала, що у даному конкретному випадку суд першої інстанції не допустив порушення прав сторони захисту на підготовку для виступу в судових дебатах та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
		Крім того, необґрунтованими є і доводи захисника про те, що після скасування виправдувального вироку Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 20 червня 2017 року при новому розгляді кримінального провадження Зміївський районний суд Харківської області був позбавлений процесуальної можливості ухвалити обвинувальний вирок щодо ОСОБА_8 .
		Так, Апеляційний суд Харківської області, переглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора та потерпілої ОСОБА_21 про незаконність виправдання ОСОБА_8 , ухвалою від 07 грудня 2017 року скасував виправдувальний вирок Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 20 червня 2017 року щодо ОСОБА_8 та призначив новий розгляд у суді першої інстанції. Мотивуючи своє рішення, апеляційний суд зазначив про передчасність висновку суду першої інстанції про виправдання ОСОБА_8 , оскільки його зроблено без повного, всебічного та об`єктивного аналізу наявних у кримінальному провадженні доказів, а тому вирок не може вважатися законним і обґрунтованим.
		Враховуючи такі висновки суду апеляційної інстанції і підстави скасування виправдувального вироку, Зміївський районний суд Харківської області при новому розгляді кримінального провадження не був позбавлений процесуальної можливості ухвалити обвинувальний вирок щодо ОСОБА_8 .
		   Враховуючи те, що Верховний Суд висловився про необґрунтованість частини вимог сторони захисту, колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав дублювати ці відповіді.
		   Щодо доводів сторони захисту про недопустимість доказу протоколу огляду місця події від 21 листопада 2015 року з похідними від нього доказами, оскільки огляд було проведено з порушенням вимог статей 233, 237 КПК України, а також, протоколів проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_14 від 22 листопада 2015 року та 11 грудня 2015 року як таких, що проведені з порушенням вимог ст. 240 КПК України, колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на наступне.
		Матеріали кримінального провадження містять дві заяви власника домоволодіння за місцем вчинення злочину ОСОБА_16 про надання дозволу правоохоронним органам проводити процесуальні дії в його домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 . Отже мала місце чітка послідовна позиція ОСОБА_16 у його сприянні органу досудового розслідування. В суді першої інстанції будучи допитами як свідок ОСОБА_16 не заперечував правомірності присутності працівників правоохоронних органів у його помешканні та проведенні ними процесуальних дій огляду та слідчого експерименту, не заявляв про порушення його права.
		Що стосується доводів захисника про застосування до ОСОБА_8 недозволених методів досудового розслідування, що полягало у нанесенні йому побоїв поліцейськими та здобуття працівниками правоохоронних органів недопустимих доказів у зв`язку з цим, то колегія суддів дослідила матеріали кримінального провадження №42016221400000012 від 26.02.2016 за ч. 2 ст. 365 КК України, внесених в ЄРДР за заявою ОСОБА_8 і вважає за необхідне зазначити наступне.
		Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 26.06.2019, провадження №42016221400000012 від 26.02.2016 за ч. 2 ст. 365 КК України закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діях співробітників Нововодолазького ВП Первомайського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 та ОСОБА_28 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
		Із змісту постанови та матеріалів кримінального провадження вбачається, що слідчий ДБР всебічно та повно провів розслідування заяви ОСОБА_8 , а саме: допитав всіх осіб, на яких вказував ОСОБА_8 , як таких, що спричиняли йому тілесні ушкодження, або були свідками цього, або тих, кому він повідомляв про його побиття поліцейськими з метою отримання від нього визнавальних показань, у тому числі експерта ОСОБА_29 , чергового лікаря ОСОБА_30 , дослідив висновки судово медичної експертизи. Жоден із допитаних не підтвердив обставини, викладені у заяві ОСОБА_8 також свідки вказували на те, що ОСОБА_8 взагалі не пам`ятав обставин події, а тому будь-які показання не надавав. Крім того, як було встановлено слідчим ДБР і не заперечувалося самим ОСОБА_8 , останній скаржився медичним працівникам лише на біль у щелепі. Під час його огляду було встановлено наявність перелому щелепи. Проте, ОСОБА_8 вказав, що вказаний перелом спричинив йому свідок ОСОБА_14 ще до його затримання працівниками поліції. Інші об`єктивні дані, які б вказували на застосування до ОСОБА_8 недозволених методів досудового розслідування, матеріали кримінального провадження не містять. Таким чином, проведену перевірку зави ОСОБА_8 слід вважати повною та об`єктивною. 
		Інші доводи захисника були предметом ретельного дослідження судом першої інстанції та не знайшли свого підтвердження.
		Так, свідок ОСОБА_14 повідомив суд наступне: 22.11.2015 компанією відпочивали вдома у ОСОБА_13 , де сиділи в літній кухні та розпивали алкогольні напої. Там були ще ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 . Пили у той вечір пиво, горілку, вино. Всі були в стані сильного алкогольного сп`яніння. Сварка була між ОСОБА_8 та ОСОБА_15 , яка розмовляла по телефону зі своїм хлопцем, а ОСОБА_8 їй заважав. Коли вона його відштовхнула, ОСОБА_8 схопив биту, яка була на кухні і наніс близько 10 ударів ОСОБА_15 від яких вона впала на диван. Після чого ОСОБА_8 зняв із ОСОБА_15 штани і намагався вступити з нею у статевий контакт. ОСОБА_15 у цей час була без свідомості. Коли він побачив, що робить ОСОБА_8 , вдарив його в щелепу та забрав биту. ОСОБА_8 від удару впав. Потім він ліг на диван біля ОСОБА_15 . Коли ОСОБА_14 пішов, то забрав биту, і залишив її потім на зупинці. ОСОБА_8 знає як агресивну людину. Під час досудового розслідування він проходив поліграф.
		Суд першої інстанції правильно взяв до уваги ці показання, оскільки вони узгоджуються із іншими доказами, зокрема висновками судово-медичних, судово-імунологічних експертиз та висновком судової молекулярно-генетичної експертизи.
		Суд досить детально та повно описав свої судження щодо цього питання, які зазначені вище по тексту цієї ухвали, з чим колегія суддів повністю погоджується та не вважає за необхідне наводити додаткові обґрунтування. 
		Таким чином, суд першої інстанції правильно вказав, що показання обвинуваченого не знайшли свого підтвердження.
		Щодо доводів сторони захисту про те, що ОСОБА_14 , за показаннями свідків ОСОБА_31 та ОСОБА_17 погрожував останньому нанести тілесні ушкодження битою, то такі показання не відносяться до обставин вчинення злочину, оскільки свідки вказали, що ці події мали місце напередодні заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_15 .
		Покарання ОСОБА_8 призначено відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України. Судом враховано ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який під наглядом в психіатричному та наркологічному кабінетах не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, не працює, вчинення умисного кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння, що вказаний стан є підвищеною суспільною небезпекою в поведінці та діях обвинуваченого та є обставиною, що обтяжує покарання, суд дійшов висновку, що необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень є покарання у виді позбавлення волі.
		Через не визнання свої вини, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, колегія суддів не вбачає підстав для пом`якшення покарання.
		Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року (справа № 663/537/17 провадження №13-31кс18) щодо застосування норми права, передбаченої ч. 5 ст. 72 КК України (зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання):
		-    якщо особа вчинила злочин в період з 24 грудня 2015 року до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (пряма дія Закону № 838-VIII);
		-    якщо особа вчинила злочин в період до 23 грудня 2015 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (зворотна дія Закону № 838-VIII як такого, який «іншим чином поліпшує становище особи» у розумінні ч. 1 ст. 5 КК України);
		-    таким чином, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі;
		-    якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII. В такому разі Закон № 838-VIII має переживаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону № 2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону № 2046-VIII як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України не допускається;
		-    якщо особа вчинила злочин, починаючи з 21 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 2046-VIII (пряма дія Закону № 2046-VIII).
		Відтак, оскільки кримінальне правопорушення ОСОБА_8 вчинено до 21.06.2017, а саме 21.11.2015, під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (ультраактивна дія Закону), а отже період перебування ОСОБА_8 під вартою з 27.06.2023 по 20.11.2023 та з 02.07.2024 по 27.08.2025 підлягають зарахуванню у строк відбуття покарання з розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає два дні позбавлення волі.
		Строк тримання під вартою ОСОБА_8 з 21.11.2023 по 01.07.2024 підлягає зарахуванню у строк відбуття покарання з розрахунку, що одному дню тримання під вартою відповідає один день позбавлення волі.
		Таким чином, суд апеляційної інстанції не встановив підстав для задоволення апеляційної скарги захисника.
		 
		Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
		 
		УХВАЛИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_9  захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Зміївського районного суду Харківської області від 27 червня 2023 року щодо ОСОБА_8  без змін.
		Зарахувати ОСОБА_8 у строк відбуття покарання період його попереднього ув`язнення з 27.06.2023 по 20.11.2023 та з 02.07.2024 по 27.08.2025 з розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає два дні позбавлення волі.
		Зарахувати ОСОБА_8 у строк відбуття покарання період його утримання під вартою з 21.11.2023 по 01.07.2024 з розрахунку, що одному дню тримання під вартою відповідає один день позбавлення волі.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим у той же строк з часу отримання копії ухвали.
		 
		СУДДІ:
		        ОСОБА_2      ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...