Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 629/2430/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Надіслано судом: 03.09.2025. Зареєстровано: 04.09.2025. Забезпечено надання загального доступу: 05.09.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/629/197/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024226110000403

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Кримінальне провадження №629/2430/25
		Номер провадження 1-кп/629/197/25 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 вересня 2025 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 , потерпілого - ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лозова Харківської області матеріали кримінального провадження №12024226110000403 від 06.10.2024 року за обвинуваченням:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лозова Харківської області, українця, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , з середньо-спеціальною освітою, одруженого, військовозобов?язаного, маючого на утриманні малолітню дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, -
		в с т а н о в и в 
		24 лютого 2022 року указом Президента України №64/2022, у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» було введено воєнний стан на всій території України.
		Цього ж дня у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України Президентом України видано указ № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», яким зокрема зобов?язано місцеві органи виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП) за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку своєчасне оповіщення громадян, які призиваються на військову службу.
		Згідно зі ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов?язком громадян України.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		Згідно зі ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» до структури Збройних Сил України входять органи військового управління, з?єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.
		Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення), затвердженого Постановою КМУ від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов?язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
		Пунктом 9 Положення передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов?язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
		Відповідно до п. 12 Положення територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в особі його керівника представляє інтереси Збройних сил України у відносинах, у тому числі з громадянами на відповідній території.
		Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Положеннями ст. І Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період це період, що настає з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		Згідно п. 5 ст. 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов?язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
		На виконання вказаних вище норм, вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №1487 від 30.12.2022, Положення про ТЦК та СП, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №154 від 23.02.2022, представники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки спільно із представниками Національної поліції здійснюють заходи щодо призову військовозобов?язаних та резервістів під час мобілізації.
		Таким чином, викладені вище положення чинного законодавства України свідчать про те, що забезпечення мобілізаційної готовності є невід?ємною частиною законної діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань.
		У той же час, ОСОБА_4 , якому було достовірно відомо про збройний напад російської федерації на Україну та проведення загальної мобілізації на території України представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, перешкоджав законній діяльності Збройних Сил України в особливий період за наступних обставин.
		Так, відповідно до Закону України про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 23.07.2024 №470/2024, на виконання вимог наказу начальника Лозівського гарнізону від 03.10.2024 №92 «Про створення груп оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_3 » створено групи оповіщення військовозобов?язаних у складі, у тому числі ІНФОРМАЦІЯ_4 , до якої 05.10.2024 входили, зокрема: офіцер відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_4 молодший лейтенант ОСОБА_6 , водій ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8 , начальник відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_9 .
		На виконання наказу начальника Лозівського гарнізону № 92 від 03.10.2024 та відповідно до графіку роботи груп оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_4 , офіцер відділення обліку мобілізаційної роботи 
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 , водій ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8 , начальник відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_9 , які є військовослужбовцями Збройних сил України, за участі дільничного офіцера поліції ВП № 1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 та старшого інспектора-чергового чергової частини ВП № 1 Лозівського РВП ГУНІ в Харківській області ОСОБА_11 , 05.10.2024, приблизно о 08:30, здійснювали свої службові обов?язки, перебуваючи біля магазину «Мобілочка», розташованого за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Павлоградська, 35В, де підійшли до невстановленого в ході досудового розслідування громадянина, з метою проведення мобілізаційних заходів в умовах воєнного стану, зокрема уточнення його військово-облікових даних та вручення, при встановленні підстав, повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження військово лікарської комісії і вирішення питання про його придатність для проходження військової служби.
		В цей же час, у ОСОБА_4 , який перебував поряд та спостерігав за тим, як представники ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 за участі працівників ВП № 1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , здійснюють мобілізаційні заходи, зокрема намагалися перевірити військово-облікові документи у невстановленого в ході досудового розслідування громадянина, виник злочинний умисел на вчинення перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період.
		Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , діючи умисно, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді зниження обороноздатності України в умовах воєнного стану і збройної агресії російської федерації проти України, загрози її національній безпеці, знаходячись біля магазину «Мобілочка», розташованого за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Павлоградська, 35В, усвідомлюючи, що перед ним знаходяться військовослужбовці, які були одягнені у відповідний формений одяг, з розпізнавальними знаками, які виконують свої службові обов?язки відповідно до законодавства України і є військовослужбовцями Збройних сил України, почав поводити себе агресивно, безпричинно висловлюватись в їх бік нецензурною лайкою, та перешкодив останнім у здійсненні законної діяльності, яка полягала у проведенні мобілізаційних заходів в умовах воєнного стану та перевірці військово-облікових документів у невстановленого в ході досудового розслідування громадянина.
		Далі, ОСОБА_13 , продовжуючи свої протиправні дії, направлені на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, продовжив поводити себе агресивно, почав вчиняти активний опір, та наніс один удар головою в обличчя офіцеру відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 , спричинивши останньому тілесні ушкодження, у вигляді закритої тупої травми з синцем на спинці і крилах носу із заходом на нижні повіки обох очей та закритий перелом кісток носа без зміщення, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
		Таким чином, ОСОБА_4 своїми умисними діями створив перешкоди для успішної реалізації функцій військовослужбовцями Збройних Сил України, а саме проведення мобілізаційних заходів в умовах воєнного стану, зокрема заходів з оповіщення людських мобілізаційних ресурсів в межах їх законної діяльності спричинивши при цьому військовослужбовцю Збройних Сил України ОСОБА_6 тілесні ушкодження.
		Обвинувачений ОСОБА_4 винним себе визнав та пояснив у судовому засіданні, що дійсно скоїв кримінальне правопорушення при зазначених обставинах. Щиросердно розкаюється у скоєному ним злочині. Частково відшкодував моральні збиткі потерпілому.
		Потерпілий ОСОБА_6 просив визнати ОСОБА_4 винним у скоєнні кримінального правопорушення та призначити йому справедливе покарання, згідно чинного законодавства, позов про відшкодування моральної та матеріальної шкоди не подавав.
		Враховуючи пояснення обвинуваченого, а також те, що він не оскаржує фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не 
		 
		наполягає на дослідженні інших доказів у справі, розуміє неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду не має сумнівів в добровільності та правдивості його позиції, тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого, та дослідженням даних, які характеризують його особу, при цьому інші учасники процесу проти цього не заперечували.
		Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 114-1 КК України, тобто перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період.
		Суд вважає обґрунтованою таку кваліфікацію дій обвинуваченого та такою, що знайшла своє підтвердження в судовому засіданні. При таких обставинах, підстав для зміни правової кваліфікації дій обвинуваченого або його виправдання, суд не вбачає.
		Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7 (із наступними змінами та доповненнями), суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Окрім того, метою призначення покарання, виходячи із положень ч. 2 ст. 50 КК України є не лише кара, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
		Відповідно до ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_14 скоїв тяжкий злочин.
		Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Лозова Харківської області, українець, громадянин України, з середньо-спеціальною освітою, одружений, маючий на утриманні малолітню дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та мати ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка хворіє на онкологічне захворювання, не працюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий, на військовому обліку не перебуває, згідно з характеристикою, наданою директором управляючої компанії ТОВ Сервіс контроль ОСОБА_16 та характеристик сусідів ОСОБА_4 за місцем мешкання характеризується позитивно, на обліку у лікаря- психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше не судимий.
		Згідно досудової доповіді Лозівського районного відділу №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області від 21.04.2025 року, ризик вчинення ОСОБА_4 повторного кримінального правопорушення є середній, ризик небезпеки для суспільства  середній, ризик шкоди життю і здоров`ю - середній.
		Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд визнає щире каяття, часткове відшкодування моральної шкоди.
		Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 судом не встановлено.
		З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, сукупності усіх обставин, що його характеризують, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, даних про особу обвинуваченого, обставин вчинення злочину і ставлення обвинуваченого до вчиненого, наявність на утриманні малолітньої дитини та матері, яка хворіє на онкологічне захворювання, позитивну характеристику обвинуваченого, суд вважає можливим призначити обвинуваченому покарання в межах санкцій ч. 1 ст. 114-1 КК України і приходить до висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України  звільнення від відбування покарання з випробуванням та покладанням обов`язків, які сприятимуть його виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового кримінального правопорушення.
		Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 ст.ст. 69, 69-1 КК України у суду немає.
		Відносно ОСОБА_4 13.02.2025 року слідчим суддею було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, 17.02.2025 року його було звільнено з ДУ Харківський слідчий 
		 
		ізолятор у зв`язку з внесенням застави у розмірі 60 560, 00 грн.
		Відповідно перебування обвинуваченого під вартою у період з 13.02.2025 року по 17.02.2025 року включно підлягає зарахуванню у строк відбуття ним покарання у виді позбавлення волі.
		Так, суд вважає за необхідне при винесенні вироку застосувати положення ст. 72 КК України, а саме ч. 5 ст. 72 КК України, відповідно до якої попереднє ув?язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день.
		Ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області ОСОБА_17 від 13.02.2025 року обвинуваченому ОСОБА_4 було визначено суму застави в сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560, 00 грн. 
		Як вбачається з копії платіжної інструкції # 1.94551511.1, код квитанції 8369-7457-0389-3502 від 14.02.2025 року, застава внесена ОСОБА_5 14.02.2025 року на рахунок: UA208201720355299002000006674, ЄДРПОУ 26281249, банк отримувача ДКС України м. Київ, отримувач ТУ ДСА України у Харківській області, призначення платежу: сплата за заставу на підставі ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13.02.2025 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , справа №629/1012/25; платник (заставодавець) - ОСОБА_5 , в зв`язку з чим 17.02.2025 року ОСОБА_4 було звільнено з-під варти.
		Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
		Оскільки під час судового розгляду кримінального провадження клопотань про скасування або зміну запобіжного заходу від учасників судового провадження на розгляд суду не надходило, суд не вбачає підстав для скасування або зміни обвинуваченому запобіжного заходу у виді застави до набрання вироком законної сили.
		Згідно із ч.ч. 1, 2, 11 ст.182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
		Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб`єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.
		Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
		Порядком внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 р. № 15 визначено механізм внесення, підтвердження зарахування, повернення та звернення у дохід держави коштів у разі застосування запобіжного заходу у вигляді застави, який обраний з метою забезпечення належної поведінки особи, щодо якої застосовано запобіжний захід, її явки за викликом до слідчого, прокурора або суду, а також виконання інших покладених на неї обов`язків, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
		Відповідно до п. 8 Порядку застава повертається особі або заставодавцю у безготівковій формі на зазначений ними банківський рахунок, а у разі відсутності такого рахунка - готівкою через банки або підприємства поштового зв`язку.
		Для повернення коштів, внесених як застава, особа чи заставодавець подає до 
		 
		територіального управління ДСА або апеляційного суду, Вищого антикорупційного суду, Верховного Суду, якому відкрито депозитний рахунок, на який було внесено заставу, такі документи:
		-заява особи чи заставодавця, в якій обов`язково зазначаються реквізити банківського рахунка, на який зараховуватимуться кошти, що підлягають поверненню, а у разі відсутності банківського рахунка - відомості про банк чи підприємство поштового зв`язку;
		-засвідчена судом копія ухвали слідчого судді, суду, вироку суду, в якому міститься рішення про повернення застави;
		-копія платіжної інструкції, що підтверджує факт внесення коштів як застави.
		Територіальне управління ДСА або апеляційний суд, Вищий антикорупційний суд, Верховний Суд, який обрав запобіжний захід у вигляді застави, розглядає зазначені документи та протягом п`яти робочих днів з дня їх надходження за умови зарахування коштів на депозитний рахунок готує та подає до органу Казначейства платіжну інструкцію про повернення коштів.
		Повернення коштів, внесених як застава, здійснюється протягом п`яти робочих днів з дня надходження платіжних інструкцій територіального управління ДСА або апеляційного суду, Вищого антикорупційного суду, Верховного Суду, який обрав запобіжний захід у вигляді застави, до органу Казначейства.
		Як вбачається з копії платіжної інструкції від 14.02.2025 року на рахунок ТУ ДСА України в Харківській області ОСОБА_5 внесена застава за ОСОБА_4 в розмірі 60 560, 00 грн.
		До вступу вироку в законну силу обвинуваченому ОСОБА_4 суд вважає за необхідне залишити запобіжний захід у вигляді застави.
		Кримінальним правопорушенням майнового збитку не завдано.
		Викривачі у справі відсутні.
		Цивільний позов у справі не заявлений.
		По справі судові витрати на залучення експертів відсутні.
		Підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи -відсутні.
		Речові докази у справі відсутні.
		Керуючись ст.ст. 371, 374 КПК України, суд, - 
		у х в а л и в:
		Визнати ОСОБА_4 винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п?яти) років позбавлення волі.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.
		На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		У разі невиконання зобов`язань та відправлення ОСОБА_4 для відбування покарання, строк відбування покарання рахувати з моменту фактичного затримання після набрання вироком суду законної сили.
		На підставі положень ст. 72 КК України в строк відбування покарання ОСОБА_4 зарахувати строк перебування його під вартою з 13.02.2025 року по 17.02.2025 року включно з розрахунку день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі.
		Після набрання вироком законної сили заставу в розмірі 60 560, 00 грн, внесену ОСОБА_5 в межах справи №629/1012/25, за ОСОБА_4 , яка знаходиться на депозитному рахунку ТУ ДСА України у Харківській області, з призначенням платежу - сплата за заставу на підставі ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13.02.2025 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , справа №629/1012/25; платник (заставодавець) - ОСОБА_5 , згідно з копією платіжної інструкції # 1.94551511.1, код квитанції 8369-7457-0389-3502 від 14.02.2025 року - повернути заставодавцю ОСОБА_5 .
		До вступу вироку в законну силу залишити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави.
		Кримінальним правопорушенням майнового збитку не завдано.
		Викривачі у справі відсутні.
		Цивільний позов у справі не заявлений.
		По справі судові витрати на залучення експертів відсутні.
		Підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи -відсутні.
		Речові докази у справі відсутні.
		Згідно із ч.15 ст.615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
		Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
		 
		Суддя                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...