Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/15361/22-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано судом: 03.09.2025. Зареєстровано: 04.09.2025. Забезпечено надання загального доступу: 05.09.2025.

Номер судового провадження: 2-1728/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/15361/22-ц 
		пр. 2-1728/25
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 серпня 2025 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого судді - Соколова О.М.,
		при секретарі судового засідання - Колесник А.Є.,
		цивільна справа № 757/15361/22-ц
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів,-
		                                               ВСТАНОВИВ:
		 
		У червні 2022 року адвокат Полякова Олександра Борисівна в інтересах ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - відповідач, АТ КБ «Приватбанк», Банк) про захист прав споживачів.
		У обґрунтування вимог представник позивача зазначила, що з метою використання послуг АТ КБ "ПриватБанк" на підставі угоди №SAMDN50000050047147 від 15.09.2011р. на ім`я ОСОБА_1 було видано, зокрема, картку "Універсальна" НОМЕР_3 із встановленням кредитного ліміту 48470 грн., яким позивач станом на 23.02.2022 не користувалась. На вказаному картковому рахунку станом на зазначену дату розміщувались власні грошові кошти Клієнта у сумі 1535,38 грн.
		23.02.2022 року без волевиявлення та попередньої обізнаності позивача з її карти/карткового рахунку № НОМЕР_1 були списані грошові кошти у сумі 50 000,00 грн.
		У цей же день, одразу після виявлення вказаного факту ОСОБА_1 звернулась на гарчу лінію АТ "ПриватБанк" за номером телефону «3700», а також до відділення АТ "ПриватБанк" (м.Трускавець Львівської області, вул. Героїв УПА, 2), де в усній формі Клієнту наполегливо надали рекомендації дзвонити виключно за телефоном гарячої лінії («3700»).
		Крім того, 23.02.2022 року ОСОБА_1 подано до Відділення поліції №2 Дрогобицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області заяву за №576, в якій позивач вказала про заволодіння грошовими коштами на її картковому рахунку в сумі 50 000,00 грн. невідомою особою та невідомим для Клієнта способом. Зазначене стало підставою внесення відомостей про вчинення злочину за ч.1 ст. 185 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження 12022142140000061.
		Незважаючи на те, що ОСОБА_1 , виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила Банк та правоохоронні органи про цей факт, їй не відомо про вжиття Банком жодних заходів щодо встановлення винної особи та додаткових обставин вказаного злочину. Більш того, Банком здійснюється щомісячне нарахування відсотків за користування кредитними грошовими коштами Клієнту шляхом збільшення суми загальної заборгованості позивача та, відповідно, розміру кредитного ліміту. Безпідставно списані особисті грошові кошти ОСОБА_1  також не є повернуті на картковий рахунок. Зазначене вбачається з Виписок по картці/рахунку Клієнта і додатковим рахункам договору № SAMDN50000050047147 від 15.09.2011р. за період 22.02.2022-13.05.2022, 23.02.2022-07.06.2022.
		Вказане стало передумовою звернення до суду з вказаним позовом.
		З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд визнання транзакції АТ КБ «Приватбанк» щодо переказу грошових коштів без згоди та відома ОСОБА_1 від 23.02.2022 року з карткового рахунку за платіжною картою № НОМЕР_1 , виданої на ім`я ОСОБА_1 у розмірі 5 0000,00 грн. недійсними; зобов`язання АТ КБ «Приватбанк» відновити залишок коштів на рахунку НОМЕР_2 і на всіх додаткових рахунках договору SAMDN50000050047147 від 15.09.2011 року в АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 на яких вони були перед виконанням фінансових операцій 23.02.2022 року, тобто станом на 22.02.2022 року, враховуючи наявність розміщених особистих грошових коштів ОСОБА_1 у сумі 1535,38 грн.; зобов`язання АТ КБ «Приватбанк» скасувати нараховані в період з 23.02.2022 року по день винесення рішення суду за рахунком НОМЕР_2 і на всіх додаткових рахунках договору SAMDN50000050047147 від 15.09.2011 року в АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 відсотки за використання кредитного ліміту, штрафні санкції та заборгованість за ними, що утворилась внаслідок проведення фінансових операцій (транзакцій) 23.02.2022 року; стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 3% вартості послуг по Договору, за кожний день прострочення виконання (з 23.02.2022 року по 18.06.2022 року) згідно ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» у сумі 12 943,25 грн. Судові витрати покласти на відповідача.
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.06.2022 року заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, залишено без руху.
		12.09.2022 року на виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 30.06.2022 року позивачем усунуто вказані недоліки.
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.09.2022 року відкрити провадження у цивільній справі за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін.
		24.11.2022 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, з викладенням своїх міркувань по суті предмету позову з посиланням на норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем не надано жодного доказу, щодо несанкціонованих транзакцій, не надано суду належних та допустимих доказів порушеного права позивача. Позивачем не доведено, що кошти переведені без її волевиявлення, не за її власним розпорядженням. Наявність кримінального провадження не може свідчити, у силу презумпції невинуватості, про вчинення злочину стосовно позивача до винесення вироку, яким такі обставини можуть бути встановлені, а також не може бути підставою для звільнення її від обов`язку належного виконання зобов`язання та виконання Умов та Правил про надання банківських послуг у випадку настання певних обставин, передбачених ними. Згідно матеріалів справи клієнтом не вжито заходів щодо запобігання втрати чи розкрадання картки, ПІНу (персонального ідентифікаційного номера) або використання іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Тому в даному випадку відповідальність за операції, що проводилися несе тільки клієнт.
		05.12.2022 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог. 
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.04.2023 року занесеною до протоколу судового засідання прийнято до спільного розгляду заяву представника позивача ОСОБА_3 від 02.12.2022 року про збільшення позовних вимог.
		26.09.2023 року на адресу суду від представника позивача надійшли письмові пояснення.
		29.05.2024 року на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.
		13.02.2025 року на адресу суду від представника відповідача надійшли додаткові письмові пояснення.
		13.05.2025 року на адресу суду від представника позивача надійшли заперечення на додаткові пояснення відповідача.
		Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином, крім того, в матеріалах справи міститься заява представника позивача про розгляд справи без участі позивача та представника позивача за наявними у матеріалах справи письмовими доказами, позовні вимоги підтримують, просять задовольнити.
		Представник відповідача в судове засідання не з`явився, відповідач про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.
		На адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про перенесення судового засідання. 
		Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
		При цьому суд звертає увагу, що процесуальні права відповідача, в даному випадку, не порушуються, оскільки відповідач є юридичною особою, має значний штат працівників, та не позбавлений можливості забезпечити явку у судове засідання  іншого представника.
		З урахуванням тривалого перебування справи у суді, суд, вважає за можливе розглянути справу за наявними в матеріалах справи доказами.
		Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
		За наведених обставин, суд, приходить до висновку про розгляд справи у відсутність сторін, на підставі наявних в ній доказів.
		З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.
		Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Так, з позовної заяви встановлено, що з метою використання послуг АТ КБ "ПриватБанк" на підставі угоди №SAMDN50000050047147 від 15.09.2011року на ім`я ОСОБА_1 було видано, зокрема, картку "Універсальна" № НОМЕР_1 із встановленням кредитного ліміту 48 470,00 грн.
		23.02.2022 року без волевиявлення та попередньої обізнаності позивача з її карти/карткового рахунку № НОМЕР_1 були списані грошові кошти у сумі 50 000,00 грн.
		У цей же день, одразу після виявлення вказаного факту ОСОБА_1 звернулась на гарчу лінію АТ "ПриватБанк" за номером телефону «3700», а також до відділення АТ "ПриватБанк" (м.Трускавець Львівської області, вул. Героїв УПА, 2), де в усній формі Клієнту наполегливо надали рекомендації дзвонити виключно за телефоном гарячої лінії («3700»).
		Крім того, 23.02.2022 року ОСОБА_1 подано до Відділення поліції №2 Дрогобицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області заяву за №576, в якій позивач вказала про заволодіння грошовими коштами на її картковому рахунку в сумі 50 000,00 грн. невідомою особою та невідомим для Клієнта способом. Зазначене стало підставою внесення відомостей про вчинення злочину за ч.1 ст. 185 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження 12022142140000061.
		З наявної у позивача та наданої суду виписки по банківському рахунку вбачається списання коштів «Розваги: game-glass-web, DNIPRO» на загальну суму 50 000,00 грн.
		  Частиною першою статті 1066 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
		Відповідно до ч. 3 ст. 1068 ЦК України, банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
		Статтею 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка
		  Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.
		Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
		  Статтею 42 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" контроль за дотриманням учасниками платіжних систем нормативно-правових актів, що регламентують порядок проведення переказу, а також застосування відповідних заходів впливу, передбачених законодавством України, покладено на Національний банк України.
		Відповідно до ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.
		Відповідно до ч. 3 ст. 1092 ЦК України, якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.
		У відповідності до ст. 39 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" суб`єкти переказу зобов`язані виконувати встановлені законодавством
		України та правилами платіжних систем вимоги щодо захисту інформації, яка обробляється за допомогою цих платіжних систем. Еквайр та емітент повинні проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів.
		У відповідності до п. 32.3.2 Закону України Про платіжні системи та переказ грошей в Україні у разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувана, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. При цьому банк, що списав кошти з рахунка платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.
		Відповідно до Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
		Згідно з Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі.
		Неналежний платник - особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.
		Так, згідно із пунктом 37.2 статті 37 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
		Відповідно до п. 8 та п. 9 Розділу VI Постанови НБУ № 705 від 05.11.2014 року "Про здійснення операцій з використання електронних платіжних засобів" : Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції (п. 8).
		Згідно п.9 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління НБУ від 05.11.2014 року №705, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Згідно зі ст. 7 та п. 38.1 і 38.4 ст. 38 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні, режим обслуговування клієнта банків полягає у зберіганні коштів, здійсненні розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів та створенні системи захисту інформації, яка повинна забезпечувати безперервний захист інформації щодо переказу коштів на усіх етапах її формування, обробки, передачі та зберігання.
		Аналіз наведених вище норм вказує, що крім функцій розрахунково-касового обслуговування клієнта, банк також виконує й функцію зберігання його грошових коштів, які перебували на поточному рахунку, і несе відповідальність за безпеку власної платіжної системи, а значить і грошових коштів.
		Відповідно до п. 18.3 статті 18 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" при прийманні електронних документів на переказ має бути дотримана відповідна процедура перевірки електронного цифрового підпису, що дає можливість пересвідчитися у цілісності та достовірності електронного документу. У разі недотримання зазначених вимог, банк або інша установа - член платіжної системи, несуть відповідальність за шкоду, заподіяну суб`єктам переказу.
		Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до АТ КБ "ПРИВАТБАНК" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 09.08.2011 року та виявила бажання оформити кредитну картку з кредитним лімітом.
		Позивач особистим підписом засвідчила, що «Я ознайомився і згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були мені надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді Я підтверджую факт отримання повної інформації про умови кредитування в ПриватБанку».
		Позичальнику на підставі Анкети-Заяви відкрито картковий рахунок, видано кредитну картку та встановлено кредитний ліміт, який в подальшому було збільшено.
		При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до п. 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Підписавши відповідну Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку позивач погодилася виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку.
		Згідно з пунктом 14.12. статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та пунктом 1 розділу VI Положення №705 користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
		Пунктами 2, 5 розділу VI Положення № 705 встановлено, що користувач зобов`язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним.
		Користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем. Відповідно до п.7 розділу X Положення № 705 контроль за рухом і цільовим використанням коштів за рахунками користувачів з використанням електронних платіжних засобів здійснюється власниками них рахунків.
		За змістом п.6 розділу VI Положення № 705 та п. 14.6. ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. 
		До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
		З платіжної картки позивача було проведено транзакції щодо переказу коштів з кредитної картки «Універсальна».
		Таким чином, зазначені операції по рахунку позивача були здійснені через віддалені канали банківського обслуговування, операції було вчинено за допомогою картки.
		Для користування послугою необхідно встановити на телефон додаток, додати до нього банківські картки із введенням даних картки. Після успішної авторизації карток у додатку, можливо користуватися картками без її фізичної присутності, в тому числі можливе безконтактне зняття готівки на банкомат.
		Враховуючи те, що треті особи для здійснення платіжних операцій, не мали б змоги зробити це, не знаючи паролю входу до системи «Приват24», паролів відомих лише позивачу, усіх даних картки Унівесальна (номер, дату, статичний та динамічний пароль, пін коду картки) то  ОСОБА_1  не було дотримано вимоги Умов та правил надання банківських послуг щодо забезпечення збереження інформації необхідної для авторизації Клієнта через віддалені канали банківського обслуговування.
		За розголошення ПІН-коду картки несе відповідальність тільки позивач.
		Посилання на той факт позивача, що остання нікому нічого не повідомляла і не розголошувала не підтверджено жодними належними і допустимими доказами. 
		Словам позивача відповідачем протиставлено докази письмові - витяги з програмних комплексів Банку та аудіофайл з розмовою, з яких вбачається, що всі дії з авторизації нетипового пристрою в Приват24 та втрата облікових даних здійснена з необережності, як форми вини, позивача.
		У копії Витягу з ЄРДР про реєстрацію кримінального провадження фігурує «невстановлена особа, таємно викрала з її карткового рахунку «ПриватБанк» грошові кошти в сумі 48464 грн. чим завдала потерпілій шкоду на вказану суму».
		Таким чином, слідчим в кримінальному провадженні за участю позивача встановлено причинно-наслідковий зв`язок між діями невстановленої особи та зникненням коштів. 
		Враховуючи те, що відповідальність за контроль над фінансовими інструментами, в т.ч. фінансовим номером телефону цілком і повністю лежить на стороні його власника, а Банк позбавлений можливості впливу в частині належного ставлення клієнтів до виконання обов`язків зі збереження вразливих даних, в т.ч. фінансових даних, зокрема, але не виключно даних, що дають можливість отримати контроль над фінансовими інструментами, що використовується клієнтом при проведенні фінансових операцій за допомогою дистанційного платіжного застосунку Приват24, покладення на Банк відповідальності за дії Відповідача є безпідставним. 
		Відповідно до ч. 20 статті 38 ЗУ «Про платіжні послуги» «користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний - не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, а також не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права» (ч.20 статті 38 ЗУ «Про платіжні послуги»).
		Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин. 
		У Постанові Верховного Суду у справі №522/22780/15-ц від 09.07.2019 р. зазначено, що саме на позивача покладено обов`язок нерозголошення (нерозкриття) інформації за рахунком в результаті використання клієнтом паролів, ПІН-кодів, CVV-кодів, як і обов`язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення. 
		Під втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів та/або індивідуальної облікової інформації. (аб. 7 ч. 19 статті 38 Закону України «Про платіжні послуги»). 
		До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника. З моменту повідомлення платником емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом. (ч. 5 ст. 87 «Про платіжні послуги»). 
		Таким чином, встановлення точного часу повідомлення банку клієнтом (користувачем) про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової або при підозрі доступу третіх осіб рахунку та інших неправомірних дій таких осіб, має вирішальне значення визначення часу звернення клієнта до Банку з відповідною заявою, оскільки до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність за них несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. 
		Подібним правовідносинам надано оцінку Верховним Судом по справі №585/1320/16-ц від 6 березня 2018 року, де зазначено, що «Крім того, до моменту повідомлення користувачем (відповідачем) банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк».
		Згідно до ч. 11 Розділу VI Положення №705, чинне на момент проведення спірних транзакцій і на яке посилається Позивач як на підставу своїх вимог і заперечень, «Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції». 
		Під втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів та/або індивідуальної облікової інформації (аб.7 п.19 статті 38 Закону України «Про платіжні послуги»). 
		Платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки (аб.56 ч.1 статті 1 ЗУ «Про платіжні послуги»). 
		Електронний платіжний засіб може існувати в будь-якій формі, на будь-якому носії, що дає змогу зберігати інформацію, необхідну для ініціювання платіжної операції. (ч.8 статті 38 ЗУ «Про платіжні послуги»).. 
		Платіжний застосунок - програмне забезпечення, встановлене в технічному/ мобільному пристрої, яке дає змогу держателю ініціювати платіжні або інші операції із використанням електронного платіжного засобу (аб. 18 ч. 4 ПОЛОЖЕННЯ про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затв. Постановою Правління Національного банку України 05.11.2014 № 705 (далі по тексту - Положення №705). 
		Надавши реквізити картки, облікові дані входу та авторизувавши нетиповий пристрій з фінансового телефону, позивач втратила контроль над платіжним засобом, оскільки треті особи отримали доступ до її Приват24.
		25.10.2021 року позивач підписала Заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг (Заява та протокол перевірки підпису додається). У цій Заяві визначено всі умови кредитування - як то відсоткову ставку, розмір кредитного ліміту, та всі інші істотні умови кредитування рахунку. Відтак, позивач приєдналася до умов саме в тій редакції, в якій вони викладені в Заяві про приєднання.
		Відповідно до п. 1.3 Заяви визначено розміри відсоткової ставки - 42,0 %- для карт Універсальна, що відповідає ставці в Виписці по рахунку в розмірі 3.5% на місяць. 
		Відповідно до п. 2.1.1.3.1. Заяви про приєднання Сторони на підставі ст. ст. 1048, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України визначили цим Договором розмір та порядок погашення кредиту, сплати процентів. 
		Погашення кредиту та процентів здійснюється Клієнтом щомісяця в такому порядку: - Клієнт доручає Банку здійснювати списання грошей з його рахунку, в тому числі за рахунок кредитного ліміту, в розмірі процентів, які підлягають сплаті за цим Договором, 1 числа календарного місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, за умови наявності невикористаного кредитного ліміту та за відсутності прострочених зобов`язань Клієнта за цим Договором (здійснювати договірне списання). 
		Відтак, сторонами погодження здійснення договірного списання.
		Питання стягнення пені є похідним і залежить від задоволення основної вимоги, відтак в задоволенні пені слід відмовити у зв`язку з безпідставністю основної вимоги.
		Застосувати до спірних правовідносин норми ч. 5 статті 10 ЗУ «Про захист прав споживачів», що передбачає відповідальність за невиконання умов договору є безпідставним.
		Так, відповідно до ч. 5 статті 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочив виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. 
		Відповідно до умов Договору обслуговування банківського рахунку відсутня вартість послуги Банку або яким чином визначено її вартість. Застосування до розрахунку суми залишку на рахунку власних коштів Позивача в розмірі 1535.38 грн. на момент вчинення спірної транзакції як базу нарахування не узгоджується з приписами норми ч. 5 статті 10 ЗУ «Про захист прав споживачів», а саме порушення умов домовленості Виконавця з виконання певних послуг на користь позивача. 
		До суду не надано невиконаного платіжного доручення з рахунку позивача з боку Банку на суму 1535.38 грн. після вчинення спірних транзакцій. 
		Відповідно до п. 6 цієї ж статті виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов`язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили. 
		Враховуючи те, що позивач своїми діями сприяла розголошенню інформації третім особам, суд приходить до висновку що вина за проведені транзакції цілком і повністю лежить на стороні позивача.
		Таким чином, неправомірності дій чи бездіяльності Банку, як сторони договору, на проведення платежів на час розгляду даного позову не встановлено, отже, здійснене Банком списання грошових коштів не може вважатись безпідставним і виключає відповідальності відповідача згідно з умовами договору та вимогами законодавства.
		З матеріалів справи вбачається, що 17.05.2022 року Дрогобицьким районним відділом поліції ГУНП у Львівській області відкрито кримінальне провадження №12022142140000061.
		Разом з тим, матеріали справи не містять відомостей щодо результатів розслідування вказаного кримінального провадження.
		Наявність кримінального провадження не може свідчити, у силу презумпції невинуватості, про вчинення злочину стосовно позивача до винесення вироку, яким такі обставини можуть бути встановлені, а також не може бути підставою для звільнення його від обов`язку належного виконання зобов`язання та виконання Умов та Правил про надання банківських послуг у випадку настання певних обставин, передбачених ними.
		Відповідно до ст. 56 КПК України протягом кримінального провадження потерпілий, зокрема, має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди.
		Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або / іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		Отже, саме позивач, як потерпілий в даному кримінальному провадженні, в разі встановлення винних осіб, має право звернутись до них з позовом про відшкодування шкоди (ст. ст. 55, 128 КПК України).
		Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		У відповідності до частини першої статті 81 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
		Частиною четвертою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
		Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, розглянувши спір між сторонами з підстав, зазначених в позові, суд приходить до остаточного висновку про необґрунтованість позовних вимог.
		Відтак, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір позивачу не відшкодовується.
		Керуючись ст.ст. 1066, 1068, 1071 ЦК України, ст.ст. 12, 76, 81, 141, 258-259, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-
		                                               ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів - відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Суддя                                                                                           О.М.Соколов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...